Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/11685/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них: на тимчасово окупованій території України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 61-16778ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                            
		 
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/11685/24
		провадження № 61-16778св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2024 року  ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті.
		 
		Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який вважається зниклим безвісти з 08 листопада 
		2023 року. Вказувала, що, як відомо з висновків службового розслідування, ОСОБА_2 був атакований ручною осколковою гранатою, отримав множинні осколкові поранення, несумісні із життям, загинув під час ведення бою, тіло перебуває на позиціях внаслідок продовження активних бойових дій та неможливості евакуації.
		 
		Встановлення факту смерті ОСОБА_2 заявниці необхідне для отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», як матері її загиблого сина.
		 
		ОСОБА_1 просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області під час проходження військової служби та ведення бойових дій із забезпечення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року 
		в задоволенні заяви відмовлено.
		 
		Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із положень статті 46 ЦК України щодо оголошення фізичної особи померлою, тому дійшов висновку, що надані копії матеріалів службового розслідування військової частини НОМЕР_1 не можуть достовірно свідчити про смерть солдата ОСОБА_2 в конкретний час і за конкретних обставин. Суд вказав, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку 
		з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви.
		 
		Встановлено факт смерті ОСОБА_2 , громадянина України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області під час проходження військової служби та ведення бойових дій із забезпечення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.
		 
		 
		Задовольняючи заяву, апеляційний суд виходив із належності, достатності 
		і достовірності доказів, які підтверджують факт смерті ОСОБА_2 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області під час проходження військової служби та ведення бойових дій із забезпечення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області. Письмові докази не містять жодних суперечностей і дають можливість зробити не просто вірогідне припущення, а дійти висновку про смерть ОСОБА_2 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області під час проходження військової служби та ведення бойових дій із забезпечення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області, оскільки зібрані у справі докази дають підстави припустити, що його загибель сталась внаслідок осколкового поранення гранатою.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		16 грудня 2024 року представник Міністерства оборони України - Овод А. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року 
		і залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 2024 року.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд ухвалив рішення, застосувавши статтю 317 ЦПК України, без урахування висновків Верховного Суду, зроблених у постановах від 29 березня 2023 року у справі 
		№ 753/8033/22 та від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме того, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Заявник вказує, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв?язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (стаття 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї особи фізичної особи, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі 
		№ 506/358/22 та від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23.
		 
		Інші аргументи учасників справи
		 
		04 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
		 
		Відзив мотивований тим, що посилання заявника на неврахування висновків Верховного Суду, зроблених у постановах від 29 березня 2023 року у справі 
		№ 753/8033/22 та від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, 
		є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах вирішувалось питання про встановлення факту смерті цивільної особи і висловлено позицію щодо застосування загальних принципів «Намібійські винятки».
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
		 
		11 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 .
		 
		Згідно із сповіщенням сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти від 
		21 листопада 2023 року, солдат ОСОБА_2 зник безвісти 08 листопада 2023 року в населеному пункті Бахмут Донецької області, захищаючи суверенітет і незалежність України.
		 
		23 листопада 2023 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 .
		 
		У межах справи щодо службового розслідування з метою встановлення факту можливої загибелі під час виконання бойового завдання гранатометника 
		1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 складено акт службового розслідування, згідно з яким ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти 
		08 листопада 2023 року біля м. Бахмут Донецької області під час виконання бойового завдання. Згідно з рапортом від 08 листопада 2023 року 
		Командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 08 листопада 2023 року о 16:24 год під час виконання бойового завдання на позиції «ВП Тигр» гранатометник 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдат ОСОБА_2 унаслідок накату противника загинув-зник безвісти. З пояснень ОСОБА_5 від 16 листопада 2023 року відомо, що солдат ОСОБА_2 загинув, його тіло знаходиться на позиції внаслідок продовження активних бойових дій та через неможливість евакуації. У витязі з довідки-доповіді від 08 листопада 2023 року № 1821-5 щодо факту безвісно відсутнього в районі виконання бойового завдання гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , складеною командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_6 , встановлено, що ОСОБА_2 від отриманих поранень загинув на місці.
		 
		Згідно з довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 23 грудня 2023 року № 207 солдат ОСОБА_2 дійсно брав участь 
		у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі м. Бахмут Бахмутського району Донецької області. Також у довідці зазначено, що ця довідка 
		є підставою для надання особі статусу члена сім?ї загиблого Захисника України. Як відомо з витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за номенклатурою ДСК 2023 № 8 (том 1) за 08 листопада 2023 року, під час оборонних дій солдат ОСОБА_2 при контакті з противником був атакований ручною осколковою гранатою і отримав множинні осколкові поранення, несумісні із життям.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
		 
		Згідно з частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		 
		Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
		 
		Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 
		18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 
		18 жовтня 2000  року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; 
		ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; 
		д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
		 
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
		 
		Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: 
		 
		- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); 
		 
		- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); 
		 
		- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); 
		 
		- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
		 
		Вказані процедури різняться між собою та мають певні особливості.
		 
		Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
		 
		У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша - друга статті 318 ЦПК України).
		 
		Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. 
		 
		При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
		 
		Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.
		 
		Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, 
		і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації факту смерті.
		 
		Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або 
		у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
		 
		Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
		 
		Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
		 
		Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. 
		 
		Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
		 
		З огляду на викладене, виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку 
		з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
		 
		Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що заявниця фактично просить суд встановити факт смерті її сина ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання,з метою отримання одноразової грошової допомоги.
		 
		Як на фактичні підстави звернення до суду заявниця посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її син ОСОБА_7 загинув під час бойових дій внаслідок застосування проти нього ручної осколкової гранати, що підтверджується висновком службового розслідування.
		 
		На підтвердження вимог своєї заяви заявниця надала суду лише копію сповіщення сім`ї (близьких родичів) зниклого безвісти від 
		21 листопада 2023 року; копію матеріалів службового розслідування, копію рапорта командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 від 08 листопада 2023 року; копію пояснень ОСОБА_5 від 
		16 листопада 2023 року; копію витягу із довідки-доповіді від 08 листопада 2023 року № 1821-5 по факту безвісно відсутнього в районі виконання бойового завдання гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , складеної командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_6 ; копію довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 23 грудня 2023 року № 207; копію витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за номенклатурою ДСК 2023 № 8 (том1) за 08 листопада 
		2023 року.
		 
		Водночас вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть солдата.
		 
		У зв?язку із зазначеним підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її сина ОСОБА_2 (військовослужбовця) 
		у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України немає.
		 
		З огляду на встановлені у цій справі обставини та наявність у заявниці вірогідного припущення про смерть ОСОБА_2 08 листопада 2023 року вона не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
		 
		Подібні за змістом висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 
		28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23), на яку заявник посилається у касаційній скарзі.
		 
		За наведених обставин немає підстав для закриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
		 
		Суд апеляційної інстанцій, вирішуючи справу, на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
		 
		Суд першої інстанції, оцінивши належність та допустимість доказів в їх сукупності, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні заяви, оскільки заявниця не надала належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_2 08 листопада 2023 року. 
		 
		Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково 
		і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку 
		з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року скасувати, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 липня 
		2024 року залишити в силі.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська        Судді: А. Ю. Зайцев         Є. В. Коротенко         В. М. Коротун         М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...