Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/2548/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 31.03.2025
Номер судового провадження: 51-4553км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023140150000067

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 348/2548/23
		провадження № 51-4553 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		головуючої                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора                                       ОСОБА_5 
		захисника                                       ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                   ОСОБА_7 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Луг Рахівського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: 
		АДРЕСА_1 , 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1.       Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2024 року ОСОБА_7 було засуджено за ч. 5 ст. 407 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		2.       Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 17 вересня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін. 
		3.       За обставин, детально викладених у вироку, 19 грудня 2022 року ОСОБА_7 , відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2023 року №23 солдата ОСОБА_7 призначено на посаду гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків. 
		4.       Однак, 25 лютого 2023 року близько 16:00 годині солдат ОСОБА_7 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та незаконно, без поважних причин, перебував поза її розташуванням до 19 липня 2023 року, проводячи час на власний розсуд за місцем свого проживання у селі Луг Рахівського району Закарпатської області.
		5.       Таким чином, ОСОБА_7 вчинив дії, спрямовані на самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		6. У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та просить визнати його невинуватим за ч. 5 ст. 407 КК. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що він не мав бути призваним до ЗСУ, оскільки має проблеми зі здоров`ям, та відповідно до військового квитка не є військовозобов`язаним, є непридатним до військової служби та знятим з військового обліку. Вказує, що 25 лютого 2023 року його було переведено до ВЧ НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , однак його тривожили старі травми, підійшовши до лікаря та почувши відмову у наданні медичної допомоги, не усвідомлюючи жодних наслідків, та не ставши, на його думку, на військовий облік, покинув військову частину. Стверджує про відсутність доказів на підтвердження його винуватості. 
		7. Крім того, засуджений зазначає, що суд апеляційної інстанції не забезпечив його особистої присутності в залі судового засідання, а під час розгляду апеляційного провадження у режимі відеоконференцзв`язку він мало що почув і недостатньо бачив. Вважає судові рішення попередніх інстанцій такими, що не відповідають вимогам ст. 370, 419 КПК.
		8. На адресу Суду від прокурора надійшли заперечення на касаційну скаргу засудженого, у яких він, наводячи відповідні аргументи, просить касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		9. В судовому засіданні засуджений та захисник підтримали вимоги, викладені в касаційній скарзі. Прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		10. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		11. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		12. Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки у судах першої та апеляційної інстанцій.
		13. Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		14. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		15. Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу. 
		16. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу фактичних даних, які містяться, зокрема у:
		- довідках військово-лікарської комісії від 06 грудня 2022 року № 234/3 та від 18 червня 2024 року №628, відповідно до яких ОСОБА_7 визнаний придатним до військової служби; 
		- військовому квитку № НОМЕР_3 , згідно якого 19 грудня 2022 року засуджений прийняв військову присягу; 
		- витязі з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2023 року № 23, відповідно до якого ОСОБА_7 , призначеного наказом командира № 3-РС цього ж дня на посаду гранатометника механізованого батальйону вказаної військової частини, та в цей же день зараховано до списків особового складу;
		- акті службового розслідування від 25 лютого 2023 року; листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26 липня 2023 року № 3213; службовому листі командира військової частини НОМЕР_1 від 19 жовтня 2023 року № 8713; а також на підставі інших письмових документів, зміст яких детально відображено у вироку 
		17. Суд також допитав обвинуваченого  ОСОБА_7 , який зокрема пояснив суду, що у грудні 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час проходження військово-медичної комісії не повідомляв лікарів про наявність у нього в минулому травм, адже думав, що йому вдасться нести службу, та був визнаний придатним до військової служби, крім того ОСОБА_7 не заперечував факт самовільного залишення ним військової частини, та пояснив суду, що залишив її оскільки йому не надали медичної допомоги.
		18. Отже, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК. 
		19. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 370, 374 КПК.
		20. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого, на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, аналогічні доводам у касаційній скарзі, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.
		21. Доводи засудженого ОСОБА_7 про його непридатність до військової служби були предметом ретельної перевірки судами попередніх інстанцій та не знайшли свого підтвердження. 
		22. Зокрема, на спростування таких показань засудженого місцевий суд обґрунтовано вказав, що обвинувачений двічі визнавався придатним до військової служби, зокрема, 06 грудня 2022 року ОСОБА_7 пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_5 та був визнаний придатним до військової служби, встановлені під час огляду захворювання не впливали на його придатність до військової служби. Рішення ВЛК про його придатність до військової служби у встановленому порядку не оскаржено. Крім того, 18 червня 2024 року засуджений повторно пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби.
		23. Суди також дали належну оцінку стану здоров`я засудженого та доводам про те, що військову частину він покинув у зв`язку з відмовою у наданні медичної допомоги. Так, з посиланням на висновок судово-психіатричної експертизи № 50/2024, яка проведена 08 лютого 2024 року та довідку військово-лікарської комісії № 628 від 18 червня 2024 року суди обґрунтовано вказали, що за станом здоров`я ОСОБА_7 не мав права на залишення військової служби під час воєнного стану, а після залишення військової частини, за медичною допомогою до медичного закладу в м. Надвірна за місцем проходження військової служби та до лікарні за місцем проживання не звертався.
		24. Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		25. Разом з тим, місцевим судом під час судового розгляду даного кримінального провадження були створені всі необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, у тому числі і права на захист, однак, відомостей про те, що солдат ОСОБА_7 у встановленому законом порядку як військовослужбовець пройшов військово-лікарську комісію і підлягав звільненню із військової служби на день самовільного залишення військової частини, матеріали провадження не містять.
		26. В частині доводів засудженого про те, що суд апеляційної інстанції не забезпечив його особистої присутності в залі судового засідання, колегія судді зазначає про таке.
		27. Відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК, обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
		28. Як убачається зі змісту апеляційної скарги засудженого, останній вказав про  бажання бути присутнім на розгляді у суді апеляційної інстанції, відповідно суд апеляційної інстанції забезпечив його участь в режимі відеоконференції. 
		29. Твердження засудженого про те, що під час апеляційного розгляду провадження у режимі відеоконференцзв`язку мало що почув і недостатньо бачив, спростовуються звукозаписом судового засідання від 17 вересня 2024 року, з якого убачається, що ОСОБА_7 відповідав на запитання суду, не перепитуючи та не уточнюючи їх, та відповідно надавав пояснення.  
		30. За змістом статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов`язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		31. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. 
		32. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції не суперечить положенням статей 370, 419 КПК.
		33. Інші доводи касаційної скарги засудженого висновків судів також не спростовують та фактично зводиться до переоцінки доказів і встановлених у справі фактичних обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.
		34. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б  підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі засудженого, Верховний Суд не встановив.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого- без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...