Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 297/1133/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 04.04.2025. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/297/10/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023071060000099

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 297/1133/23
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   04 квітня 2025 року м. Берегове 
		 
		   Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді        ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023071060000099 від 14.02.2023 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Камбулат, Ставропільського краю, Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, раніше не судимого,
		 
		 
		 
		за ст. 336 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним про введення на підставі указів Президента України на всій території України воєнного стану та запровадження загальної мобілізації, 03 січня 2023 року, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому на АДРЕСА_1 , після проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, якою визнаний здоровим та придатним для проходження військової служби, не маючи передбачених ст. 23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, отримав повістку на відправку з`явитися 04 січня 2023 року о 13 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому на АДРЕСА_1 , з подальшим направленням до військової частини Збройних Сил України.
		Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою ухилення від мобілізації, 04 січня 2023 року о 13 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому на АДРЕСА_1 , для відправки до військової частини Збройних Сил України не прибув, чим у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.
		Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні 11 грудня 2023 року свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що працівники поліції разом із військовими зупинили його автомобіль та забрали від нього права і документи, після чого повезли у військомат. Потім його повезли проходити медичну комісію. При цьому зазначив, що не володіє вільно українською мовою, тому частково розумів, що відбувається. Хоча, працівники поліції говорили з ним на угорській мові, а в ТЦК був присутній перекладач. Крім цього, показав, що не з`явився за викликом у військомат, де йому вручили повістку, оскільки боявся за своє життя тому, що там на нього кричали і казали, що він окупант.
		Незважаючи на визнання обвинуваченим  ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення, його вина повністю доведена наступним.
		Судом встановлено, що відповідно до розписки №1214 про виклик від 03 січня 2023 року ОСОБА_4 отримав повістку для з`явлення 04 січня 2023 року на 13 годину 00 хвилин.
		Згідно копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14 лютого 2023 року було внесено відомості про кримінальне правопорушення №12023071060000099 за фактом того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації.
		Факт неявки обвинуваченого ОСОБА_4 після проходження військово-лікарської комісії 03.01.2023 року, якою був визнаний придатним до військової служби, до ІНФОРМАЦІЯ_4 для його відправки до військової частини підтверджено повідомленням про кримінальне правопорушення №689 від 13.02.2023 року, складеного начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Придатність до військової служби обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджено довідкою військово-лікарської комісії №2/4/8 від 03.01.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 та карткою обстеження та медичного огляду.
		Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України доведена показами допитаних в суді свідків.
		Так, свідок ОСОБА_7 допитаний в режимі відеоконференції показав, що обвинувачений ОСОБА_4 згідно матеріалів особової справи військовозобов`язаного, з якою він був ознайомлений, отримав свідоцтво про освіту в Україні та має паспорт громадянина України. Під час виписки повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 не заявляв клопотань щодо залучення йому перекладача. Свідок, також зазначив, що під час вручення повістки виклик для прибуття його до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 04.01.2023 року обвинувачений ОСОБА_4 розумів необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому, коли обвинуваченому ОСОБА_4 було невигідно розуміти зміст розмови, він казав,що не розуміє мову. На думку свідка, обвинувачений ОСОБА_7 розумів весь зміст розмови щодо вручення йому повістки на 04.01.2023 року.
		Свідок ОСОБА_8 в суді показав, що перебуває на посаді голови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 та підтвердив факт проходження медичного огляду обвинуваченим ОСОБА_4 .. Крім цього, зазначив, що спілкування із особами, які проходять військово-лікарську комісію, здійснюється на мові зрозумілій для вказаних осіб, тому залучення перекладача не є необхідним.
		Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяттяце не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяттяце певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 не підтверджує його відповідного ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 був здійснений під час встановлення судом фактичних обставин справи.
		Отже, обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлені.
		Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого  ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Згідно до характеристики по місцю проживання  ОСОБА_4  проживає з батьками, братом та сестрами, до адміністративної та кримінальної відповідальності раніше притягувався, громадський порядок за останній період не порушував, ніде не працює, алкогольними напоями не зловживає, заяв, скарг на його поведінку до сільської ради не надходило.
		Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення та «середній» ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого  ОСОБА_4  без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб). На думку, органу пробації, якщо суд дійде висновку про можливість призначення  ОСОБА_4 покарання не пов`язаного з позбавленням волі, буде доцільно, з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому, застосувати заходи нагляду, соціально-виховні заходи, які можуть вплинути на фактор ризику та знизити ризик повторного кримінального злочину.
		Згідно довідки КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОБЛАСНИЙ ЗАКЛАД З НАДАННЯ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ ОСОБА_9 » ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ  ОСОБА_4 за медичною допомогою до лікаря-психіатра поліклінічного відділення не звертався.
		На думку суду обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Положеннями ст. 50 КК України, визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		В судових дебатах прокурор просив призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді 4 років позбавлення волі. 
		Захисник ОСОБА_5 в судових дебатах вважав, що докази про умисність неявки обвинуваченого ОСОБА_4 за повісткою не знайшли свого підтвердження, обвинувачений не володіє українською мовою, обвинувачений ОСОБА_4 не вчиняв дане кримінальне правопорушення, на стадії досудового розслідування були порушені його права. Крім того, на даний час ОСОБА_4 має повістку від РТЦК та СП. У зв`язку з наведеним просив виправдати ОСОБА_4 .. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах не мав, що сказати.
		Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, неодружений,непрацюючий,міцних соціальнихзв`язків немає,підстав передбаченихзаконодавством навідстрочку відпризову чиінших поважнихпричин немав,в періодвоєнного станупри оголошенійзагальній мобілізаціїумисно проігнорувавсвоїм конституційнимобов`язкомпо захистуБатьківщини,вчинений нимзлочин пов`язанийіз ситуацією,яка наразісклалася вкраїні,а самезбройною агресієюРосійської Федераціїта конституційнимобов`язкомкожного громадянина,вчинив злочин,який створюєв очахгромадян тасуспільства вцілому,негативне враженнябезладдя,безкарності,тим пачепід часвведеного навсій територіїУкраїни воєнногостану тамобілізації,що свідчитьпро значнусуспільну небезпечністьсамого злочину,а такожреалізуючи принципзаконності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання,суд вважає,що звільненняобвинуваченого відвідбування покаранняз випробуваннямне можнавважати обґрунтованимі таким,що єдостатнім длядосягнення метипокарання. Отже, вищенаведені аргументи унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства.
		Верховний Суд у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 629/2438/23, провадження № 51-1393км24, виснував, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В іншому випадку звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.
		Так, для застосування ст. 75 КК України, в даному випадку не може бути врахована така обставина як визнання вини обвинуваченим, за відсутності щирого каяття тому, що воно є дієвим і включає в себе активні дії з боку обвинуваченого. Як встановлено в ході розгляду справи обвинувачений після вчинення інкримінованого злочину у січні 2023 року впродовж судового розгляду лише формально визнав вину, однак на протязі вказаного часу і станом на час судового розгляду не вживав жодних реальних і дієвих заходів для з`явлення до РТЦК та СП для проходження служби, які б були підтверджені належними доказами.
		Таким чином, у кримінальному провадженні відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_4 намагався виправити наслідки вчиненого, які конкретні дії для цього вживав, а тому визнання ним своєї винуватості під тиском неспростовних доказів суд вважає формальним і таким, що зроблене з метою уникнення справедливого покарання.
		Суд враховує, що відповідно до ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
		прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
		проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
		проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
		виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
		А тому, в умовах воєнного стану наслідки ухилення від військової служби повинні через покарання досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.
		Отже, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, в тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд мотивовано дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених Європейським судом з прав людини у висновках у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 року.
		Так, у зазначених рішеннях вказано, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".
		Той факт, що засуджений раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, а також визнання своєї вини під час судового розгляду, не є достатніми мотивами для обґрунтування висновку про можливість виправлення без відбування покарання та звільнення засудженого від його відбування з випробуванням.
		Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази: довідку військово-лікарської комісії від 03.01.2023 року; картку обстеження та медичного огляду від 03.01.2023 року; повістку від 03.01.2023 року, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, слід зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на стадії судового провадження не обирався. 
		Цивільний позов не заявлений.
		Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Викривач у кримінальному провадженні відсутній.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ст. 336 КК України та призначити йому покарання за ст. 336 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази: довідку військово-лікарської комісії від 03.01.2023 року; картку обстеження та медичного огляду від 03.01.2023 року; повістку від 03.01.2023 року, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження  зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...