Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/10162/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Надіслано судом: 04.04.2025. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.

Номер судового провадження: 2/991/10/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/10162/24
		Провадження 2/991/10/24
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 березня 2025 року                                                                 м.Київ 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
		Широкої К. Ю. (суддя-доповідач), Олійник О. В., Саландяк О. Я.,
		за участі секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
		представника позивача - прокурора Щербая Т. А.,
		відповідача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Мостової І. О.,
		третьої особи ОСОБА_2 ,
		представника третьої особи Вітер Т. А.,
		розглянувши цивільну справу за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
		ВСТАНОВИВ
		1. Хід провадження 
		19.09.2024 до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - Позивач, САП) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024 для розгляду вказаної позовної заяви визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Широкої К. Ю., суддів Олійник О. В., Саландяк О. Я..
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. 
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02.12.2024 призначено справу до судового розгляду. Вказаною ухвалою також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації. 
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31.03.2025 прийнято відмову прокурора Щербая Т. А. від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Закрито провадження у цивільній справі № 991/10162/24 в частині позовних вимог Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, а також залучено ОСОБА_2 до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		2. Позиції сторін провадження
		2.1. Зміст позовної заяви
		 
		У позовній заяві прокурор, з врахуванням закриття провадження в частині позовних вимог, просить визнати необґрунтованим актив на суму 2 444 484 (два мільйони чотириста сорок чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн 01 коп., а саме: квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вищевказаний необґрунтований актив в дохід держави.
		 
		Позивач вказує, що на момент набуття у власність спірного активу ОСОБА_1 працював на посаді начальника 1-го управління (аналітичного) - начальника 1-го відділу (кримінального аналізу) Департаменту кримінального аналізу, отже, ОСОБА_1 є суб`єктом, щодо якого може застосовуватись цивільна конфіскація. 
		 
		Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , була придбана ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 грудня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є. П. Зважаючи на дату набуття активу, на такі правовідносини поширюються положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».
		 
		Відповідно до актового запису про шлюб від 20.04.2007 № 144 Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 20.04.2007 зареєстрували шлюб.
		 
		Згідно з розрахунком вартості активу, а також доходів суб`єкта декларування та його близьких осіб на момент придбання активу та різниці між вартістю активу і законними доходами, здійсненим Національним агентством з питань запобігання корупції, установлено, що у період з 01.01.2021 по 29.12.2021 сумарна кількість видатків та заощаджень (вартість активів) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склала 3 368 812, 23 грн, а їх законний дохід - 1 123 328, 22 грн. Отже, різниця між вартістю активів та законними доходами становить 2 244 482, 01 грн.
		 
		Також позивач вказує, що джерелом походження суми 2 450 115 грн для придбання активу стали кошти, які ОСОБА_1 у день купівлі квартири (29.12.2021) отримав за нотаріально посвідченим договором дарування від своєї матері - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ). У свою чергу ОСОБА_3 отримала такі гроші 20.09.2021 за договором процентної позики, який не був нотаріально посвідчений, від ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ).
		 
		Прокурор вказав, що у вказаному Позові, основним елементом предмету доказування буде надання оцінки взаємовідносинам між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині надання та отримання позики. Позивач зазначив, що ним для оцінки та аналізу обставин, які підлягають доказуванню під час розгляду цього Позову, у тому числі взаємовідносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , використано стандарт «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) або так званий баланс імовірностей (balance of probabilities).
		 
		Позивач проаналізував доходи ОСОБА_3 та встановив, що сума її офіційного доходу з 1999 року по час укладення договору дарування становить 361 690, 45 грн. Також позивачем проаналізовано договірні відносини ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , оскільки відповідно до пояснень Відповідача, наданих НАЗК, 20.09.2021 ОСОБА_3 позичила у нього грошові кошти у сумі 5 339 000 грн, частину з яких, а саме 2 450 115 грн, подарувала 29.12.2021 своєму синові ОСОБА_1 . З аналізу обставин та умов договору позики, на думку Позивача, слідує, що договір позики був завідомо ризиковим та невигідним для ОСОБА_4 . 
		 
		Позивач посилається на те, що мотив укладення договору видається малоймовірним, а поведінка сторін угоди такою, що не відповідає критерію розумності. 
		 
		Крім того, опрацювання даних про офіційні доходи ОСОБА_5 вказує, що на день укладення договору позик між ним та матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , офіційні відомості, які б підтверджували фінансову спроможність ОСОБА_5 позичити відповідну суму коштів відсутні. Опитаний позичальник ОСОБА_4 повідомив, що станом на дату укладення договору позики із ОСОБА_3 особистих коштів він не мав, а 10.09.2021 уклав договір позики із ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), яка позичила йому 200 000 доларів США, щодо якого прокурор вказує про те, що обидва позичальники, як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_6 у договірних відносинах жодним чином не забезпечують себе від ризиків неповернення боргу. Більше того, із аналізу договору між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не вбачається будь-якої ділової мети для надання останньою позики, окрім невиправданих ризиків, такий договір навіть не містить винагороди для позичальника.
		 
		Підсумовуючи викладене, на думку Позивача, купівля ОСОБА_1 вищевказаного об`єкту нерухомості опосередковується двома незабезпеченими договорами позики. Характер та обставини їх укладення, які описані вище, виходячи із концепції «балансу імовірностей» вказують на те, що такі договори з високою долею ймовірності були виготовлені з метою обґрунтування легальності походження коштів вже після придбання квартири. 
		 
		Таким чином, Позивач вважає, що можливість придбання ОСОБА_1 нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1 , за рахунок власних грошових коштів викликає обґрунтовані сумніви.
		 
		2.2 Відзив Відповідача на позовну заяву
		20.10.2024 через Електронний суд представник ОСОБА_1 адвокат Мостова І. О. подала до Вищого антикорупційного суду відзив на позовну заяву про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, заперечуючи в повному обсязі проти задоволення позовних вимог. 
		На думку Відповідача, позиція Позивача щодо придбання ОСОБА_1 квартири за відсутності законних доходів є наслідком неповного з`ясування та суб`єктивного сприйняття ним обставин такого набуття, оскільки і Позивач, і Національне агентство з питань запобігання корупції при здійсненні моніторингу способу життя Відповідача навіть не намагалися з`ясувати об`єктивні обставини, а виходили з презумпції винуватості Відповідача та відсутності законних джерел походження коштів для придбання квартири. Як наслідок - викладені у позовній заяві доводи Позивача ґрунтуються не на об`єктивних обставинах та доказах, а на умовиводах Позивача, спричинених суб`єктивним ставленням до ситуації та намаганням витлумачити будь-які обставини на користь власної позиції. 
		Відповідач у відзиві вказує, що планував поліпшити свої житлові умови ще з народження дитини, оскільки власного житла в Києві не мав, а за час шлюбу вони з дружиною набули квартиру загальною площею лише 26, 6 кв. м, житловою 13,1 кв. м (за адресою: АДРЕСА_3 , право власності зареєстровано за ОСОБА_2 ), яка є замалою для проживання з дитиною. У зв`язку з цим після від`їзду родини сестри Відповідача ( ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) до Німеччини та до придбання спірної квартири, Відповідач з родиною проживав у квартирі ОСОБА_9 , що підтверджується зокрема деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданими Відповідачем та ОСОБА_2 за 2019-2021 роки, що містяться в матеріалах справи. Матір Відповідача - ОСОБА_10 на той час проживала у вищевказаній квартирі АДРЕСА_4 , яка набута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, оскільки її власне житло залишилось в тимчасового окупованому Донецьку.
		Оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 планували продати свою квартиру, в якій проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а забрати матір на постійне проживання в Німеччину ОСОБА_7 не могла, ОСОБА_7 та Відповідач обговорювали питання щодо визначення місця подальшого проживання матері, зокрема, розглядався варіант, що матір буде проживати в Києві, Відповідач доглядатиме її, а ОСОБА_7 надаватиме матері фінансову допомогу. Тому Відповідач підшукував квартиру, в якій би він міг проживати з дружиною, сином та матір`ю. Ще 22 грудня 2020 року Відповідач подавав заяву про включення його до списку бажаючих отримати житло у фінансовий лізинг відповідно до Порядку забезпечення Державною іпотечною установою поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту житлом на умовах фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1201 (долучено в Електронному суді). Листом Департаменту управління майном Національної поліції України від 12.01.2021 № 92/31/-1-2011 Відповідача включено до списку осіб, які бажають отримати житлово у фінансовий лізинг (долучено в Електронному суді). Проте договір фінансового лізингу укладений не був, оскільки станом на грудень 2021 ще не були задоволені заяви попередніх заявників у черзі. 
		У зв`язку з цим Відповідач вирішив скористатися пільговим кредитом на житло для працівників правоохоронних органів за програмою «Звісно 9,99» від АТ «ОЩАДБАНК», проте кредит за цією програмою надавався лише під конкретне житло, а отже спочатку потрібно було обрати житло, а надалі чекати на погодження кредиту. На початку грудня 2021 року Відповідач на інтернет-ресурсі з продажу нерухомості знайшов привабливе оголошення про продаж квартири АДРЕСА_1 , оскільки квартира продавалась за ціною, що була значно нижче ринкової та була придатна для проживання родини з чотирьох осіб. Відповідач одразу звернувся до АТ «ОЩАДБАНК» щодо отримання пільгового кредиту для придбання житла, що підтверджується перепискою з менеджером АТ «ОЩАДБАНК» (т. 2 а.с. 171-172) та листом АТ «ОЩАДБАНК» від 11.03.2024 № 11/5- 16/1747/2024/с - т. 2 а.с. 174). Проте процедура погодження кредиту зайняла багато часу, а продавець квартири поспішав отримати кошти від продажу квартири до кінця грудня 2021 року, оскільки, з його слів, планував їх інвестувати в іншу нерухомість, яка продавалась зі знижкою, яка діяла до 31.12.2021. Саме тому квартиру АДРЕСА_1 продавець виставив на продаж за ціною нижче середньої ринкової.
		Матір Відповідача ОСОБА_3 , яка знала про намагання сина придбати житло для родини і труднощі з отриманням кредиту, запропонувала для придбання квартири використати частину коштів, які були отримані в позику від ОСОБА_4 . Зазначене питання вона узгодила з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , оскільки фактично це були їх кошти, позика отримувалася для реалізації ними бізнес-проєкту. Водночас ОСОБА_7 запропонувала оплатити половину вартості квартири за умови, що ОСОБА_3 проживатиме з Відповідачем. 
		Так, у відзиві Відповідач вказав, що ОСОБА_8 разом з дружиною ОСОБА_7 вирішили організувати бізнес на території України, а саме надавати послуги каршерінгу. Оскільки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживають в Німеччині, організаційними питаннями на території України повинна була займатися матір ОСОБА_7 та Відповідача - ОСОБА_3 . Для організації бізнесу ними була отримана позика, договір позики було оформлено на ОСОБА_3 . Однак, оскільки з реалізацією проєкту виникли ускладнення, у зв`язку з чим його впровадження відкладалось, то частину коштів, позичених для бізнес-проєкту, можна було використати для придбання квартири. 
		Відповідач вказує, що в нього не було сумнівів у реальності отриманої ОСОБА_3 позики від ОСОБА_4 , оскільки від сестри та матері йому було відомо про переговори з розробником програмного забезпечення, розробку логотипу компанії, про те, що велись переговори з автодилером щодо можливості отримання знижки при купівлі 10 автомобілів одночасно або придбання автомобілів у лізинг. Крім того в серпні 2021 року ОСОБА_8 особисто приїжджав до України та разом з ОСОБА_3 їздили оглядати приміщення для оренди під офіс. При цьому при отриманні коштів від матері Відповідач об`єктивно не мав можливості перевірити офіційні доходи ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , оскільки відповідна інформація є конфіденційною. Інформація щодо позики, якою володів Відповідач, навіть за стандартом «поза розумним сумнівом» у своїй сукупності давала підстави зробити висновок Відповідачу про реальність отримання позики для реалізації бізнес-проєкту. 
		Відтак, Відповідач погодився на пропозицію використати для придбання квартири кошти, отримані в позику від ОСОБА_4 , в розмірі 90 000 доларів США. Передачу коштів було вирішено оформити договором дарування готівкових коштів ОСОБА_3 . Відповідачу. Така форма договору була зумовлена тим, що ОСОБА_7 та Відповідач дійшли згоди, що ОСОБА_7 оплатить 50% вартості квартири, що становить 45 000 доларів США, натомість, ОСОБА_3 проживатиме разом з родиною Відповідача, він доглядатиме її, а також Відповідач відмовиться від прав на свою частину квартири в м. Донецьк. Решту позики - 45 000 доларів США Відповідач мав повернути поступово по мірі можливості.
		Щодо обставин організації бізнес-проєкту та взяття позики ОСОБА_8 , Відповідач пояснив таке. Для реалізації ідеї каршерінгу, ОСОБА_8 розробив бізнес-план проєкту та шукав інвесторів, на підтвердження чого долучено бізнес-пропозицію, презентацію бізнес-плану та фінансово-економічне обґрунтування проєкту (долучено через Електронний суд). Згідно з фінансово-економічним обґрунтуванням орієнтована вартість реалізації проєкту за перші шість місяців становила 200 000 доларів США та 250 000 доларів США за рік.
		Знайомий ОСОБА_8 в Німеччині ОСОБА_11 запропонував для реалізації проєкту залучити кошти його знайомого громадянина України ОСОБА_4 , якому надав рекомендації щодо ОСОБА_8 . Також ОСОБА_8 планував використати для бізнесу кошти від продажу свої квартири в м. Бровари Київської області. У серпні 2021 року ОСОБА_8 знайшов покупців на свою квартиру та приїхав до України для оформлення договору купівлі-продажу своєї квартири та водночас укладення договору позики з ОСОБА_4 , проте потенційний покупець відмовився від купівлі квартири. Тому ОСОБА_8 звернувся до ОСОБА_4 з пропозицією оформити позику на суму 200 000 доларів США, а не на 100 000 доларів США, як планувалось раніше. Також ОСОБА_8 надав довіреність Відповідачу на продаж його квартири у разі, якщо буде знайдено покупця, а він не зможе приїхати до України. 
		ОСОБА_4 , у свою чергу, маючи тривалі ділові та дружні відносини зі ОСОБА_6 , повідомив їй про свою зацікавленість у проекті ОСОБА_12 ОСОБА_6 , ознайомившись з бізнес-планом, погодилася з пропозицією та надала ОСОБА_4 в борг 200 000 доларів США. 
		Робота над бізнес-проектом підтверджується також тим, що у вересні 2021 року ОСОБА_8 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_13 щодо розробки програмного забезпечення, на підтвердження чого надано договір з ФОП ОСОБА_13 (долучено через Електронний суд), який ОСОБА_3 уклала в Харкові по дорозі з Києва до Донецька, куди вона їхала доглядати свою хвору матір. В подальшому у зв`язку з низкою проблем реалізація проєкту була відкладена. 
		Щодо повернення позики, то ОСОБА_8 та ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_4 , що ОСОБА_3 приїде до Києва та поверне йому 100 000 доларів США, а решту позики буде повернуто після продажу квартири. Невикористані кошти позики у розмірі 100 000 доларів США ОСОБА_3 повернула ОСОБА_4 01.06.2023, що підтверджується його власноручною розпискою (т. 2 а.с. 143).
		Коли підійшов час повернення позики, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 погодили з ОСОБА_4 розстрочення в часі її повернення та узгодили, що позика буде повернута не пізніше 01 лютого 2024 року. У зв`язку з війною ціни на нерухомість в Україні істотно знизилися і продавати квартиру за заниженою вартістю в 2022 році було нераціонально, при цьому в зв`язку з масовим виїздом українців за кордон попит на придбання нерухомості істотно впав. 
		З моменту переїзду Відповідача з родиною до придбаної Відповідачем спірної квартири, квартира ОСОБА_8 була порожня, відтак її надали для проживання родині ОСОБА_14 , яка виїхала з тимчасово окупованого Маріуполя та не мала місця для проживання, на підтвердження чого надано декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані ОСОБА_14 за 2022 та 2023 роки, та копію довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи (долучено через Електронний суд). У серпні 2023 року ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14 , що виставлятиме квартиру на продаж, орендар висловив побажання придбати зазначену квартиру і повідомив, що спробує взяти кредит як працівник правоохоронного органу або отримати компенсацію за втрачене в Маріуполі житло, проте швидко знайти кошти ОСОБА_14 не зміг і відмовився від ідеї придбати квартиру ОСОБА_8 . 24 грудня 2023 року ОСОБА_8 звернувся до ріелтора щодо продажу своєї квартири, що підтверджується перепискою в месенджері WhatsApp (долучено через Електронний суд). 
		Також у грудні 2022 року Відповідач та ОСОБА_2 вирішили продати квартиру АДРЕСА_4 , щоб надати кошти від продажу квартири ОСОБА_3 для повернення боргу ОСОБА_4 25 грудня 2022 року Відповідач опублікував повідомлення про продаж квартири на сайті з продажу нерухомості (долучено через Електронний суд), проте попиту на купівлю квартири не було. 
		Крім іншого, 07 лютого 2024 року ОСОБА_4 подав позов до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості, на підтвердження чого надана копія опису поштового вкладення. 
		В подальшому, в ході розгляду справи Відповідачем було долучено ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 у справі № 761/5525/24, якою затверджено мирову угоду по цивільній справі № 761/5525/24 (провадження № 2/206/253/25) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (долучено через Електронний суд).
		Також 27.02.2025 представником Відповідача адвокатом Мостовою І. С. подано письмові пояснення щодо доказів, поданих ОСОБА_1 , де відповідно до хронології подання доказів через ЄСІТС надано характеристику кожному з доказів, а саме що підтверджує кожен з вказаних доказів. 
		2.3 Відзив третьої особи ОСОБА_2 на позовну заяву
		20.10.2024 через Електронний суд третя особа ОСОБА_2 (на той час в процесуальному статусі відповідача) подала до Вищого антикорупційного суду відзив на позовну заяву про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, заперечуючи в повному обсязі проти задоволення позовних вимог. 
		ОСОБА_2 вказує, що нею надано нотаріально посвідчену згоду на придбання Відповідачем спірної квартири, оскільки відповідної згоди вимагав нотаріус при здійсненні державної реєстрації правочину. Надаючи згоду чоловіку на придбання квартири, вона фактично підтвердила, що не заперечує проти придбання чоловіком квартири за особисті кошти в особисту власність. Наголосила, що квартира АДРЕСА_1 набута Відповідачем за рахунок коштів, отриманих ним від його матері ОСОБА_3 на підставі договору дарування грошових коштів від 29.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є.П., зареєстрованого в реєстрі за № 1438. 
		Також ОСОБА_2 вважає помилковими та необґрунтованими розрахунки доходів та видатків їх сім`ї, наведені Позивачем, оскільки на її думку, ним не враховано інші законні доходи родини, зокрема, подарунки з нагоди днів народження та інших свят у вигляді грошових коштів від близьких осіб у розмірах, які не підлягали декларуванню, всього в розмірі 48 418 грн. Помилковим вважає і розрахунок доходів, джерелом яких є заробітна плата ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Так, Позивачем до розрахунку взято лише суму коштів, яка надійшла на рахунки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак, під час дослідження майнового стану та подальшої оцінки можливості придбання (набуття) активів за рахунок доходів законного походження, для розрахунку мають братися доходи, отримані з урахуванням нарахованих та утриманих податків та обов`язкових платежів. Згідно з відомостями Держаного реєстру фізичних осіб-платників податків Відповідачем отримано дохід у вигляді заробітної плати в розмірі 476 387,20 грн, а ОСОБА_2 - у розмірі 291 288,21 грн. Отже, Позивачем доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від заробітної плати занижена на 10 440,19 грн.
		Невірно розраховано Позивачем і видатки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивачем зазначено, що подружжям в період з 01.01.2021 по 29.12.2021 набуто активів у вигляді товарів, робіт і послуг на загальну суму 577 771, 33 грн ( ОСОБА_1 на суму 290 032,81 грн та ОСОБА_2 на суму 287 738,52 грн). При цьому Позивачем не наведено жодного обґрунтування такого власного висновку (не зазначено, які товари, послуги, активи набуто подружжям, коли і в який спосіб). 
		Також Позивачем невірно розраховано суму накопичених грошових коштів у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (різницю станом на кінець 2020 року та на кінець 2021 року). Так, Позивачем для розрахунку взято дані декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за 2020 та 2021 роки. Проте, у розпорядженні Позивача наявні були відомості про банківські рахунки подружжя станом на 31.12.2020 та 31.12.2021, які ним навіть не були проаналізовані. 
		За розрахунком ОСОБА_2 різниця між вартістю активу та законними доходами подружжя за методикою розрахунку Позивача становить 3 263 808,46 (вартість активів) - 1 183 186,41 грн (законні доходи за 2021 рік) = 2 080 622,06 грн. Зазначає, що Вочевидь у подружжя впродовж 2021 року були й інші платежі, які не призвели до набуття ними активів (наприклад оплата спільних рахунків у закладах харчування, придбання товарів та послуг для близьких осіб), проте у зв`язку зі спливом значного проміжку часу надати підтвердження об`єктивно неможливо.
		Крім іншого третя особа зауважує, що Позивачем у позовній заяві визначено ціну позову у розмірі 2 444 484,01 грн, проте Позивач просить стягнути не зазначену суму коштів, а квартиру вартістю на дату її набуття 2 450 115 грн, що є більше ніж заявлена ним ціна позову. Отже у разі задоволення позовних вимог Позивача стягнутими виявляться активи, які перевищують ціну позову на 5 630, 99 грн (а за розрахунками, наведеними у відзиві ОСОБА_2 - щонайменше на 369 501,94 грн), необґрунтованість яких Позивачем не доведено.
		Також ОСОБА_2 наголосила, що з моменту набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , вона зазнала невід`ємних поліпшень у вигляді здійснення ремонту за рахунок законних доходів, а окремі види ремонтних робіт тривають і до цього часу. 
		ОСОБА_2 вказує, що в ремонт квартири вкладено 1 504 579,23 грн власних коштів, отриманих із законних джерел, таким чином, у разі звернення стягнення на квартиру в цілому, конфіскованими виявляться законні доходи, які були вкладені в ремонт квартири з моменту її придбання у розмірі 1 504 579,23 грн, що призведене не лише до порушення принципу пропорційності цивільного судочинства, а й до порушення права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їх законне майно у вигляді грошових коштів, інвестованих в ремонт квартири, гарантоване ст. 41 Конституції України. 
		2.3. Пояснення третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 
		23.12.2024 електронною поштою надійшли пояснення Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з якими на утриманні та вихованні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходиться малолітня дитина - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає разом із батьками за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Працівниками Служби 18.12.2024 було проведено обстеження умов проживання дитини та встановлено, що у квартирі наявні всі комунальні зручності, для дитини створені належні умови для проживання та всебічного розвитку, дитина забезпечена всім необхідним. 
		З посиланням на приписи Законів України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Цивільний та Житловий кодекси України, Конвенцію про права дитини, третя особа просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача та винести по вказаній справі законне та справедливе рішення, яке буде в найкращих інтересах дитини - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		2.4. Позиції учасників справи в судовому засіданні
		Прокурор Щербай Т. А. в судовому засіданні просив задовольнити позов в повному обсязі з врахуванням відмови від частини позовних вимог, з підстав, які наведені в позовній заяві, наголосив, що купівля ОСОБА_1 об`єкту нерухомості опосередковується двома не забезпеченими договорами позики. Характер та обставини їх укладення, виходячи із концепції балансу імовірностей вказують на те, що такі договори з високою долею ймовірності були виготовлені з метою обґрунтування легальності походження коштів, вже після придбання квартири.
		Відповідач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_17 , третя особа ОСОБА_2 заперечили проти задоволення позовної заяви прокурора, вказавши про необґрунтованість вимог та наполягаючи, що наданими письмовими доказами, показаннями свідків у судових засіданнях підтверджено правомірність набуття спірної квартири. 
		Представник Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Вітер Т. А. підтримала письмово подані пояснення, просила відмовити у задоволенні позову з огляду на проживання у спірній квартирі малолітньої дитини. 
		3. Обставини, що підлягають доказуванню
		В цій справі розглядається позов про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, тобто так звана цивільна конфіскація активів. Відповідно до норм ЦПК України при вирішенні справи за позовом про визнання активів необґрунтованими з`ясуванню підлягають такі обставини:
		1) чи має суб`єкт, який за твердженням позивача набув необґрунтовані активи, статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
		2) чи поширюються на активи, про необґрунтованість яких стверджує позивач, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»;
		3) чи наявний зв`язок активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
		4) чи відбулося набуття особою активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме:
		(а) особою, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпосередньо у власність
		(b) іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що
		(і) таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
		або
		(ii) особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;
		5) чи можливо на підставі поданих доказів встановити, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів були набуті за рахунок законних доходів;
		6) чи відповідають заявлені позивачем об`єкти ознакам активу у розумінні ч. 2 ст. 290 ЦПК України в контексті різниці між їх вартістю і законними доходами особи;
		7) чи є сукупність доказів позивача більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідача.
		4. Щодо статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
		Відповідно до ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Отже, при зверненні до суду з відповідним позовом безпосереднім або опосередкованим суб`єктом, щодо активів якого ставляться ці питання, є особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Таким чином, необхідно перевірити та встановити факт набуття активу саме відповідним суб`єктом.
		Відповідно до підпункту «з» пункту 1 статті третьої Закону «Про запобігання корупції» поліцейські відносяться до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції, якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону України «Про Національну поліцію»).
		У справі містяться докази, що підтверджують проходження ОСОБА_1 служби в поліції та присвоєння йому спеціального звання.
		Так, зі змісту матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідно до витягу з наказу Національної поліції України від 29.11.2019 № 1444 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 призначено заступником начальника 1-го управління (аналітичного) - начальником 1-го відділу (кримінального аналізу) Департаменту кримінального аналізу (т. 2 а.с. 23)
		В подальшому згідно з наказом Національної поліції України від 19.04.2023 № 546 о/с Відповідач - ОСОБА_1 обіймав посаду начальника 1-го управління (аналітичного) Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України (т. 2 а. с. 22). 
		Зазначені відомості підтверджують те, що на дату придбання спірної квартири 29.12.2021 ОСОБА_1 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто, до нього може бути пред`явлений позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. 
		5. Щодо поширення на актив Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів»
		Відповідно до ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов в такій категорії справ пред`являється щодо активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», який набрав чинності 28.11.2019 (далі - Закон № 263-IX), якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Для цілей глави 12 ЦПК України термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування (п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України).
		Активом, щодо необґрунтованості якого вирішується питання, Позивач визначає квартиру АДРЕСА_1 .
		За приписами ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що вказане спірне житло було придбане ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 29.12.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є. П. (т. 2 а.с. 80-83). 
		Так, згідно з вказаним договором Продавець ОСОБА_18 передає у власність Покупцю ОСОБА_1 , а Покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 і сплачує за неї ціну, визначену в цьому договорі. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 482005480000. 
		Зазначена квартира складається з 3 (трьох) житлових кімнат, жилою площею - 47.90 кв. м., загальною площею 82,50 кв. м. 
		Продаж зазначеної квартири за домовленістю сторін вчиняється у національній валюті України за 2 450 115 грн, що є еквівалентом 90 000 доларів США відповідно до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні 27, 2235 грн за 1 долар США станом на 29.12.2021, які Продавець повністю отримав від Покупця до підписання цього договору. 
		Відповідно до п. 15 договору на момент набуття права власності на квартиру, що є предметом цього договору, Покупець перебуває в зареєстрованому шлюбі, на укладення договору купівлі-продажу квартири отримано згоду його дружини ОСОБА_2 , підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є. П. 29.12.2021 за реєстровим № 1439. 
		Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с. 132) станом на 29.12.2021 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою для реєстрації права власності вказано вищезазначений договір купівлі-продажу від 29.12.2021.
		Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01.07.2019 встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2007 грн. Тобто мінімальна різниця між вартістю активів та законними доходами особи у даній справі має становити 1 003 500 грн.
		Ст. 368-5 КК України встановлена максимальна межа такої різниці - шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу ІV ПК України для відповідного року; при цьому податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
		Актив, який Позивач вважає необґрунтованим, набутий 29.12.2021. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи складав 2189 грн. Тобто відповідно до ст. 290 ЦПК України верхнє значення різниці вартості активів та законних доходів особи у 2021 році становить 7 114 250 грн.
		Отже, в порядку цивільного судочинства підлягає розгляду спір щодо активів, різниця між вартістю яких та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перебуває в межах діапазону від 1 003 500,00 грн до 7 114 250 грн.
		За твердженням Позивача, різниця між вартістю активів (2 450 115 грн) та законними доходами Відповідача (1 124 328,22 грн) становить 2 244 484,01 грн.
		За таких обставин на заявлений актив поширюється темпоральний і змістовний критерій застосування законодавства про визнання активу необґрунтованим та стягнення в дохід держави.
		6. Щодо зв`язку активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави
		За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Чинне законодавство не розкриває поняття «зв`язок особи з активом», щодо якого ставиться питання про його необґрунтованість, не визначає критеріїв такого зв`язку. Разом з тим, в світлі обставин цієї справи мова йде про конкретну річ матеріального світу - квартиру. Отже, при визначенні зв`язку активу, про необґрунтованість якого стверджує позивач, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, необхідно дослідити правову або фактичну пов`язаність цієї особи з відповідною річчю.
		Як вбачається з матеріалів справи особою, яка придбала квартиру АДРЕСА_1 згідно з відповідним договором, та за якою зареєстроване право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 з моменту її придбання є сам ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с. 132) станом на 29.12.2021. 
		Отже, зв`язок активу, про необґрунтованість якого стверджує Позивач, з ОСОБА_1 (особою, уповноваженою на виконання функцій держави) є очевидним.
		7. Щодо набуття активів, про необґрунтованість яких стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України
		У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Тобто мова йде про прямий (безпосередній) або опосередкований (через інших осіб) спосіб набуття активів.
		Як встановлено під час судового розгляду і не заперечувалося сторонами, в цій справі ОСОБА_1 був безпосереднім набувачем активу, про необґрунтованість якого стверджує Позивач, що свідчить про набуття спірного активу в спосіб, передбачений п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України. 
		8. Докази щодо обставин набуття спірного активу 
		У відповідності до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів. 
		За твердженнями прокурора, джерелом коштів у сумі 2 450 115 грн для придбання спірного активу стали кошти, які ОСОБА_1 у день купівлі квартири (29.12.2021) отримав за нотаріально посвідченим договором дарування від своєї матері - ОСОБА_3 . 
		Так, згідно з відомостями розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (рік набуття спірного активу), Відповідачем було задекларовано подарунок у грошовій формі в сумі 2 450 115 грн від ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 16). 
		Відповідно до договору дарування грошових коштів від 29.12.2021 ОСОБА_3 ( Дарувальник ) та ОСОБА_1 (Обдаровуваний) уклали цей Договір про таке: Дарувальник подарував та передав своєму сину - Обдаровуваному , а Обдаровуваний прийняв в дар грошові кошти у сумі 2 450 115 грн, що еквівалентно 90 000 доларів США, на придбання нерухомого майна. Вказаний договір засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є. П., зареєстровано в реєстрі за № 1438 (т. 2 а.с. 133-134). 
		Як в поясненнях від 11.03.2024 щодо питань, отриманих від НАЗК у листі від 26.02.2024 (т. 2 а.с. 129-131), так і в ході судового розгляду Відповідач наполягав, що саме кошти, подаровані ОСОБА_3 за вищевказаним договором дарування стали джерелом коштів для придбання спірного активу - квартири, а тому предметом доказування в цій справі є надання оцінки законності вказаного доходу. 
		Відтак, для визначення наявності/відсутності у ОСОБА_1 законного доходу для придбання житла, а саме подарунку у грошовій формі в сумі 2 450 115 грн. від ОСОБА_3 , судом були досліджені надані сторонами докази.
		8.1. Докази, долучені Позивачем щодо спірних обставин
		-Лист Національного агентства з питань запобігання корупції № 281-03/32652-24 від 09.05.2024 на адресу керівника САП Олександра Клименка, в якому викладено обставини, встановлені в ході моніторингу способу життя ОСОБА_1 , та вказано, зокрема, що можливість здійснення подарунку у вигляді грошових коштів у сумі 2 450 115 грн ОСОБА_3 , які були використані для придбання квартири, за рахунок законних доходів викликає обґрунтовані сумніви (т. 1 а.с. 22-28); 
		-Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави - дружини ОСОБА_21 - ОСОБА_2 за 2023, 2022, 2021, 2020 (т. 1 а.с. 31-64);
		-Пояснення ОСОБА_4 щодо обставин надання позики ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 73-75);
		-Додаток до пояснень ОСОБА_4 - копія договору позики від 10.09.2021 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 76-77);
		-Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави ОСОБА_21 за 2020, 2021 роки (т. 2 а.с. 2-17);
		-Копія наказу НПУ від 19.04.2023 № 546 о/с про призначення ОСОБА_1 начальником 1-го управління (аналітичного) Департаменту кримінального аналізу (т. 2 а.с. 22);
		-Витяг з наказу НПУ від 20 09.2019 № 1444 о/с про призначення ОСОБА_1 заступником начальника 1-го управління (аналітичного) - начальником 1-го відділу (кримінального аналізу) Департаменту кримінального аналізу (т. 2 а.с. 23-24);
		-Довідки про доходи ОСОБА_1 за період з 2020 по лютий 2024 року (т. 2 а.с. 41-45);
		-Копія наказу ДСР НПУ від 04.11.2021 № 427 о/с, присяги поліцейського Лемешевої І. С., копія наказу ДСР НПУ від 24.09.2021 № 340 о/с, (т. 2 а.с. 46-47); 
		-Інформація ДМС України (витяги з Єдиного державного демографічного реєстру) про особу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 70-74);
		-Актовий запис про народження ОСОБА_1 № 413 від 12.04.1985 (т. 2 а.с. 75);
		-Актовий запис про шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 № 144 від 20.04.2007 (т. 2 а.с. 77);
		-Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта по РНОКПП НОМЕР_1 ( ОСОБА_1 ) (т. 2 а.с. 78-79);
		-Копія договору купівлі-продажу від 29 грудня 2021 року квартири за адресою: АДРЕСА_2 . (т. 2 а.с. 80-83); 
		-Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 
		(т. 2 а.с. 84-117); 
		-Інформація з Пенсійного Фонду України від 18.02.2024 № 19622/0/03-24 щодо пенсійних виплат ОСОБА_3 з додатками (т. 2 а.с. 119-126);
		-Запит НАЗК ОСОБА_1 про надання пояснень щодо відомостей походження грошових коштів на придбання квартири від 26.02.2024 № 281-03/11583-24 (т. 2 а.с. 127-128);
		-Копія пояснень ОСОБА_1 від 11.03.2024 на вищевказаний запит НАЗК від 26.02.2024 № 281-03/11583-24 та надані ним копії документів в додатку (т. 2 а.с. 129-131);
		-Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 2 а.с. 132);
		-Копія договору дарування грошових коштів від 29.12.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 133-134);
		-Копія договору купівлі-продажу від 29 грудня 2021 року квартири за адресою: АДРЕСА_2 . (т. 2 а.с. 135-138);
		-Копія договору процентної позики від 20.09.2021, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 139-141);
		-Копія розписки ОСОБА_3 про отримання коштів від 20.09.2021 (т. 2 а.с. 142);
		-Копія розписки ОСОБА_4 щодо повернення частини від 01.06.2023 (т. 2 а.с. 143);
		-роздруківки із веб-сайту OLX щодо продажу квартири в АДРЕСА_5 (т. 2 а.с. 144-170);
		-Роздруківки із месенджера Viber із менеджером відділу кредитування в АТ «Ощадбанк» (т. 2 а.с. 171-172);
		-Лист АТ «Ощадбанк» від 11.03.2024 на адресу ОСОБА_1 про те, що 24.12.2021 він звертався до філії банку з метою отримання кредиту на умовах банківського продукту «Вторинний ринок та земля», на окремих умовах «Звісно 9.99» (т. 2 а.с. 174);
		-Інформація ДМС України (витяги з Єдиного державного демографічного реєстру) про особу ОСОБА_4 та ОСОБА_22 (т. 2 а.с. 175-176); 
		-Актовий запис про шлюб № 888 від 19.08.1995 ОСОБА_4 та ОСОБА_22 (т. 2 а.с. 177);
		-Декларація після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави ОСОБА_22 за 2017 рік (т. 2 а.с. 178-184);
		-Копії документів щодо купівлі-продажу часток в суб`єктах господарювання та участі у них ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 185-204);
		-Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 205-248);
		-Відомості з Єдиного реєстру судових рішень у справі № 761/5525/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості: ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2024 та ухвала Київського апеляційного суду від 15.03.2024 (т. 2 а.с. 249-252); 
		-Запит Національного агенства до банків про надання інформації, що становить банківську таємницю № 281-03/5742-24 від 31.01.2024 щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідь на запит АТ «Універсал Банк» вих № 82/БТ від 08.02.2024, АТ «Ощадбанк» №46/12-11/13609/бт від 06.02.2024 з електронною випискою, АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» №33БТ/від 12.02.2024 з електронною випискою (т. 2 а.с. 253-260);
		-Запит Національного агенства до банків про надання інформації, що становить банківську таємницю № 281-03/57474-24 від 15.04.2024 щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_22 та відповідь на запит АТ «Ощадбанк» №46/12-11/51227/2024/бт від 25.04.2024 з електронною випискою, відповідь на запит АТ «Банк Січ» №552/05-бт-л від 17.04.2024 з додатком- DVD-R диском (т. 2 а.с. 261-266); 
		-Розрахунок вартості активів, а також доходів суб`єкта декларування та його близьких осіб на момент придбання активів та різниці між вартістю активів та законними доходами, складений головним спеціалістом відділу формування даних для проведення моніторингу способу життя Управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій (т. 2 а.с. 267-268). 
		8.2. Докази, долучені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо спірних обставин (долучено через Електронний суд)
		-Заява ОСОБА_1 від 22.12.2020 про включення його сім`ї до списку осіб, бажаючих отримати житло у фінансовий лізинг та лист-відповідь Національної поліції України від 12.01.2021 про включення до черги;
		-Статті у ЗМІ щодо популярності такого виду бізнесу, як каршерінг; 
		-Бізнес-пропозиція для відкриття каршерінгу у м. Бровари від вересня 2021 року та розроблена презентація щодо проєкту; 
		-Фінансово-економічне обґрунтування бізнес-проєкту; 
		-Доходи ОСОБА_8 за 2018-2023 роки; 
		-Статті у ЗМІ щодо заробітної плати в Німеччині; 
		-Лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 18.10.2024 щодо автомобілів, якими володіла родина ОСОБА_9 ; 
		-Договір з ФОП ОСОБА_13 про розробку програмного забезпечення для каршерінгу від 13.09.2021 з Додатком 1; 
		-Лист ФОП ОСОБА_13 ОСОБА_3 про розірвання договору; 
		-Декларація ОСОБА_14 за 2022 і 2023 рік з відомостями про фактичне місце проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_6 , тобто в квартирі, яка належала ОСОБА_8 , та довідка від 28.05.2022 № 3250-5001669401/15554 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_14 ;
		-Знімки екрану телефона ОСОБА_8 , які містять відомості про переписку з ріелтором, починаючи з 24.12.2023; 
		-Опис поштового вкладання № 0306901485200 з позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яке згідно із штампом поштового оператора подано 07.02.2024; 
		-Оголошення про продаж квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 25.12.2022 за адресою: АДРЕСА_3 ;
		-Лист НАЗК №47-10/77106-24 від 15.10.2024 щодо технічних можливостей реєстру, а саме відсутності можливості у розділі 12 «Грошові активи» суб`єкту декларування обрати відмітку «член сім`ї не надав інформацію» в цілому щодо грошових активів члена сім`ї, якщо член сім`ї відмовився надавати інформацію про свої грошові активи в цілому; 
		-Відомості про відсутність проведення повних перевірок декларацій ОСОБА_22 ; 
		-Аналіз доходів ОСОБА_4 ;
		-Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору щодо ОСОБА_6 за період 2008-2022 роки, а також узагальнений аналіз сум доходів;
		-Ухвала Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 у справі № 761/5525/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за договором позики, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .
		8.3. Показання свідків 
		У судовому засіданні свідок  ОСОБА_4  підтвердив, що він надавав позику особисто ОСОБА_3 . Показав, що він у 2000х роках був офіцером карного розшуку, і, працюючи в органах внутрішніх справ, познайомився з ОСОБА_23 , який мав сина ОСОБА_24 . Свідок мав дружні стосунки з їх родиною, ОСОБА_25 працював у сфері ІТ-технологій, з яким ОСОБА_4 часто консультувався. Сам свідок працював в компанії з іноземними інвестиціями певний час. Влітку 2021 року до нього звернувся ОСОБА_25 , повідомив, що в Німеччині в нього є близький друг - ОСОБА_26 , який має ідею створення бізнес-проєкту. ОСОБА_9 надав бізнес-план проекту, який зацікавив ОСОБА_27 , вони декілька разів зідзвонювались для обговорення, домовились зустрітись в серпні 2021 року, коли ОСОБА_9 буде в Києві. На той момент їм потрібні були інвестиції 100 тис доларів, інші суми вони мали самі покрити. 
		Згодом на початку серпня 2021 року ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_27 , і повідомив, що в нього проблема, оскільки він не встигає продати квартиру, тобто та частка його активів, яку він мав вкласти у проект каршерінгу, наразі відсутня, тому просив ОСОБА_27 збільшити суму позики в два рази, до 200 тисяч доларів. Спочатку свідок розглядав таку позику як інвестицію, щоб вкласти гроші і отримати відсотки, оскільки позика передбачала 5 відсотків річних, але коли питання зайшло про збільшення позики, то це ОСОБА_27 вже розглядав як перший крок для входу в бізнес, і просив 30-35 відсотків у статутному капіталі.
		Коли вже вирішили, що свідок надає кошти в сумі 200 тисяч доларів, ОСОБА_9 повідомив, що він тривалий час в Україні не може знаходитись, в нього є довірена особа - теща ОСОБА_3 , яка буде займатись питанням позики, оскільки під час перебування ОСОБА_9 в Україні в ОСОБА_27 не було коштів «на руках», йому потрібно було взяти їх зі свого бізнесу та/або позичити в друзів. 
		Щодо ризиків укладання такого договору позики з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вказав, що його з ОСОБА_9 познайомила людина, якій він довіряє, а ОСОБА_28 отримала гроші лише тому що вона була в Україні. Договір підписали вдома у ОСОБА_3 . В подальшому 01 червня 2023 року вона повернула 100 тисяч доларів. Позика надавалась і поверталась готівковими коштами. 
		Одразу після закінчення строку повернення коштів по договору до суду не звертався, оскільки був впевнений, що кошти повернуть, розумів, що треба час для продажу квартири. Однак все ж подав позов на початку лютого 2024 року, оскільки юристи порадили йому, що зайвим це не буде. По мировій угоді кошти ОСОБА_3 ще не повернула, але коли вона буде в Україні, особисто поверне кошти.
		Кошти, які ОСОБА_27 передав у позику ОСОБА_28 в сумі 200 тисяч доларів, свідок позичив у ОСОБА_29 . З ОСОБА_30 познайомився в 2017 році на семінарі з психології, вона чудовий фахівець з фінансів, мають дружні стосунки, спілкуються кожного дня. Були випадки, коли позичали один одному кошти навіть без договорів за необхідності, оскільки мають відкриті і довірливі стосунки. ОСОБА_31 займається фінансовим консультуванням. ОСОБА_27 розповів їй про бізнес ідею, попросив позичити йому 200 тисяч доларів США, зазначивши, що в нього були свої кошти у вжитку в сумі близько 100 тисяч доларів США, а інші 100 тисяч доларів США планував повернути, які йому поверне ОСОБА_9 з продажу квартири. Раніше при взаємних позиках зі ОСОБА_32 договори не укладали, в цьому випадку уклали з огляду на значну суму. Свідок не хвилювався за те, що ОСОБА_28 не поверне кошти, оскільки розумів що в нього є власні активи, і свій борг перед ОСОБА_32 він точно закриє. Зі ОСОБА_32 станом на сьогодні ОСОБА_27 розрахувався. 
		ОСОБА_6  у судовому засіданні показала, що вона є ФОПом, займається консультуванням з бухгалтерського обліку. З 2017 року спілкується з ОСОБА_4 , познайомились на лекції по психології, лідерству. Пояснила, що влітку до неї звернувся ОСОБА_27 , який розглядав два проекти для інвестицій: каршерінг та платіжні системи. Підтвердила, що у вересні 2021 році надавала ОСОБА_4 позику в сумі 200 тис доларів США. Позику йому надавала не вперше, раніше взагалі договорів не укладали, але це були суми не більше 50 тисяч доларів, цього разу домовились заключити договір в довільній формі з огляду на значну суму. Не вважала за потрібне убезпечити себе заставою тощо, оскільки знайомі з ОСОБА_27 давно, кошти позичала не вперше, а також гроші потрібно було надати швидко, при цьому, в ОСОБА_27 частина грошей вже була, однак, в бізнесі, не в швидкому доступі, тому не було часу йти до нотаріуса. Позику наразі ОСОБА_27 повернув, повертав двома частинами, в січні та червні 2023 року. ОСОБА_31 пояснила, що для позики мала власні кошти, надавала довідку про свої доходи, яка долучена до матеріалів, з 2018 по 2022 має дохід 15 млн грн. Гроші поступово обмінювала на долари і зберігала в банківській скриньці. 
		ОСОБА_3  в судовому засіданні підтвердила, що давала сину ОСОБА_1 грошову позику в сумі 90 тисяч доларів. Коли ОСОБА_3 дізналась, що ОСОБА_1 знайшов квартиру за прийнятною ціною, однак, в банку питання надання кредиту затягувалось, вона про цю проблему повідомила свою дочку ОСОБА_7 , яка порадилась з чоловіком, і вони вирішили допомогти ОСОБА_1 шляхом надання позики. Домовились, що враховуючи надані ОСОБА_9 кошти, ОСОБА_28 забезпечить місцем проживання свою матір ОСОБА_3 , яка буде жити в квартирі, яка належить ОСОБА_2 , або разом з подружжям в новій квартирі. Підтвердила, що підписала договір дарування вказаних грошових коштів, які належали ОСОБА_9 . Вказала, що кошти були подаровані не подружжю, а саме ОСОБА_1 . Також свідок підтвердила, що вона підписувала договір позики з ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_8 , оскільки вона перебувала в Україні, а він не мав змоги приїхати, щоб отримати кошти. Вона не переживала, що підписує такий договір, бо довіряла дітям, ОСОБА_9 її переконував, що вона лиш підписує договір фізично, але вся відповідальність за ці гроші буде на ньому. Також свідок підписала розписку про отримання коштів від ОСОБА_27 , після отримання коштів привезла їх в Бровари в сейф у квартирі ОСОБА_9 . Також з ОСОБА_9 домовились, що ОСОБА_3 буде виконувати певні доручення від ОСОБА_9 , пов`язані з веденням бізнесу. 
		На сьогодні ОСОБА_28 не повертав ОСОБА_9 кошти, позичені для придбання квартири, бо він робить ремонт в квартирі, і домовленість була в тому, що вже після ремонту ОСОБА_28 буде повертати кошти. 
		ОСОБА_8  у судовому засідання пояснив, що раніше він проживав у м. Бровари, було дуже важко добиратись до Києва, і ще тоді в нього з`явилась ідея каршерінгу. Вже пізніше, після переїзду в Німеччину, десь у 2021 році вирішив більш детально зайнятись цією ідеєю, мав фінансові накопичення в Німеччині, а також квартиру в м. Бровари, яку планував продати, що і складало основу бюджету. Однак, ОСОБА_9 придбав квартиру в Німеччині, на що було витрачено частину заощаджень, і власних коштів на бізнес вже не вистачало, тоді ОСОБА_9 почав шукати, хто може профінансувати частину. 
		ОСОБА_8 мав в Німеччині знайомого ОСОБА_34 , він відмовився від участі в проекті каршерінгу, але сказав, що в нього є знайомий, який шукає напрям для бізнесу і він може зацікавитись, тому ОСОБА_35 сконтактував його з ОСОБА_27 для можливості співпраці. В подальшому ОСОБА_9 зідзвонився з ОСОБА_27 , пояснив свою ідею, розробив презентацію, вона зацікавила ОСОБА_27 , і домовились про зустріч в Україні, куди в серпні мав приїхати ОСОБА_9 для продажу квартири. Свідок підтвердив отримання позики в сумі 200 тисяч доларів від ОСОБА_4 , спочатку планував позичити 100 тисяч, а ще 100 тисяч вкласти своїх коштів від продажу квартири в м. Бровари. Згодом ОСОБА_9 приїхав в Київ для продажу квартири, однак, по приїзду вона не продалась, тому він попросив більше коштів у ОСОБА_27 , а саме 200 тисяч доларів. Коли сума збільшилась, ОСОБА_27 вже розглядав можливість бути в складі засновників підприємства. Він погодився позичити більшу суму, але сказав, що йому треба більше часу для цього. Оскільки ОСОБА_9 не був постійно в Україні, організаційними питаннями мала займатись його теща ОСОБА_3 , яка мала також стати директором підприємства, і якій ОСОБА_27 у вересні 2021 року передав грошові кошти в сумі 200 тис доларів, які в подальшому зберігались в сейфі квартири в Броварах. Також ОСОБА_9 планував мати офіс в Броварах, тоді в серпні вони з ОСОБА_3 дивились приміщення. Уже в вересні 2021 року ОСОБА_27 передав ОСОБА_3 200 тис. доларів. ОСОБА_36 почав займатись програмним забезпеченням, знайшов ОСОБА_37 для цієї роботи, договір з ним заключала також ОСОБА_3 з тих самих причин, тому що вона перебувала в Україні. Згодом співпрацю було припинено через збільшення часу і коштів на реалізацію проєкту. Загалом реалізацію бізнес-проєкту поставили на паузу у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення. 
		Коли у ОСОБА_1 виникла необхідність в коштах, щоб придбати квартиру, ОСОБА_9 з дружиною (сестрою ОСОБА_1 ) вирішили позичити йому частину коштів, а саме 90 тис доларів з тих грошей, які були для реалізації бізнесу. Позичали на умовах, що 45 тисяч він повинен буде повернути з часом, а 45 тис доларів буде фактично їх вкладом, але з домовленістю, що ОСОБА_1 забезпечить місцем проживання матір ОСОБА_3 , яка буде проживати з ними, або в маленькій квартирі, якою володіє ОСОБА_2 . Спочатку була ідея записати придбану квартиру саме на ОСОБА_3 , однак, вона не була офіційно розлучена, від такого варіанту відмовились, щоб чоловік, з яким вона фактично не проживає, не зміг претендувати на квартиру. Кошти в сумі 90 тис доларів ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в Києві, оскільки гроші знаходились там.
		В червні 2023 року ОСОБА_3 повернула ОСОБА_27 частину коштів в сумі 100 тис доларів. Квартира на той час ще не була продана через низькі ціни на ринку. В той час в квартирі в Броварах вже жив знайомий ОСОБА_38 , він проживав там безоплатно з початку повномасштабного вторгнення, оскільки його сім`я виїхала з окупованого Маріуполя. Тоді влітку 2023 року ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_39 придбати цю квартиру, оскільки він там вже проживав, однак, йому треба було знайти кошти, дізнатись про програми допомоги. Строк повернення коштів ОСОБА_27 закінчувався у вересні 2023 року, однак, ОСОБА_9 попросив відтермінувати до лютого 2024 року, щоб продати квартиру. Згодом ОСОБА_40 все ж сказав, що можливості купити квартиру в нього не буде, тому ОСОБА_9 продовжив займатись продажем квартири через ріелтора, до якого звернувся орієнтовно в грудні 2023 року. В лютому 2024 квартира ще не була продана, кошти ОСОБА_9 не повернув ОСОБА_27 , тому той повідомив, що подав позов в суд. Пізніше ріелтор знайшла покупця, квартира була продана в березні 2024 року, однак, ОСОБА_9 вже кошти не повертав для того, щоб завершився судовий розгляд і це питання остаточно вирішилось. 
		ОСОБА_7  показала, що у грудні 2021 року вона дізналась, що її брат ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 знайшли квартиру для покупки в м. Києві, до цього вони жили в квартирі ОСОБА_9 в м. Бровари. Квартира була доступна по ціні, але продаж був терміновий. Тоді ОСОБА_1 звернувся в банк для отримання кредиту, але швидко отримати відповідь не зміг, тоді вони поділились з ОСОБА_9 про ці проблеми, і ОСОБА_9 захотіли допомогти. У них були на цей час гроші, її чоловік ОСОБА_8 сказав, що він може собі дозволити на той момент дати цю суму грошей. Також на той момент ОСОБА_41 тривожило питання, де буде жити її і ОСОБА_1 матір. Тоді вона подумала, що таким чином, шляхом надання позики можна буде вирішити питання і для ОСОБА_28 , і те, де буде проживати матір. Тоді знайшли варіант, що ОСОБА_3 буде проживати під доглядом ОСОБА_1 , або в квартирі ОСОБА_2 , і ОСОБА_28 буде її доглядати, на таких умовах домовились, що вартість квартири поділять навпіл: половина суми (45 тис доларів) це внесок ОСОБА_9 у майбутнє мами, другу половину (теж 45 тис доларів) ОСОБА_28 мав віддати. Спочатку хотіли оформити квартиру на маму, але в неї не було оформлене розлучення, тому оформили на ОСОБА_1 . 
		В бізнес по каршерінгу чоловік ОСОБА_8 її не залучав, але показував бізнес-план, ОСОБА_7 його схвалила, планували також, що в майбутньому вона могла би приїжджати в Україну для забезпечення певних організаційних питань щодо діяльності бізнесу. Дуже детально про бізнес їй не було відомо, оскільки реалізацією ідеї займався безпосередньо ОСОБА_8 . 
		ОСОБА_13  у судовому засіданні показав, що в 2021 році з ним зв`язався  ОСОБА_8  щодо розробки проекту програмного забезпечення для каршерінгу, комунікували через месенджери, у вересні підписали договір на співпрацю. Однак, згодом в ході обговорень з`явилось багато деталей, які не були з`ясовані на початку, коли свідок сказав, що йому треба більший строк для виконання замовлення та більша оплата, і в грудні співпраця була розірвана. Плюс він не технічна людина, не було деталізації технічних вимог. Початкова вартість була 800 тис грн, після уточнення нових деталей, ОСОБА_42 просив збільшити оплату ще на 200 тис грн. 
		ОСОБА_14  у судовому засіданні показав, в березні 2022 року вони з сім`єю покинули Маріуполь через воєнні дії, йому запропонували перевестись по роботі в Київ, куди вони переїхали з родиною. Підтвердив, що вони проживали в Броварах у квартирі, яка належала ОСОБА_9 . Свідок знав, що квартира буде продаватись, у певний час планував придбати її сам, розраховуючи на компенсацію як учаснику бойових дій, однак, кошти знайти не вдалось, тому від покупки квартири свідок відмовився. Декілька раз на прохання ОСОБА_9 показували квартиру можливим покупцям та ріелтору. 
		9. Оцінка доказів та висновки суду
		9.1. Загальний підхід
		У світовій практиці сформувалося два різновиди конфіскації - проти особи (особиста конфіскація, in personam) та проти речі (речова конфіскація, in rem), при цьому, у конфіскації in rem використовується стандарт «баланс ймовірностей» (balance of probabilities).
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що:
		- обговорюваний порядок, незважаючи на термінологію, яка використовується у національному законодавстві, має мало спільного з виключно адміністративною конфіскацією, а, навпаки, стосується попередньої наявності кримінального обвинувачення державної посадової особи, і тому за своєю суттю є цивільною процедурою in rem, яка спрямована на повернення майна, набутого незаконним шляхом або походження якого неможливо пояснити і яке належить державним посадовим особам та їхньому близькому оточенню;
		- тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримано незаконним шляхом, міг бути законним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень in rem. У випадку, коли рішення про конфіскацію було видано в результаті цивільного провадження in rem, яке стосувалося доходів від серйозних злочинів, у таких процедурах суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide) (рішення ЄСПЛ від 12 травня 2015 року у справі «Gogitidze and others v. Georgia» («Гогітідзе та інші проти Грузії»), заява № 36862/05, § 91, 105).
		Українська модель конфіскації in rem отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи», що мають досить нетиповий правовий режим. Такий специфічний правовий режим:
		- виявляється в досить суттєвих особливостях правового регулювання. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів відбувається частково в ЦК України, ЦПК України, Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікації рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності;
		- характеризується суб`єктами, до яких може бути пред`явлений позов про визнання активів необґрунтованими, - публічні особи та «пов`язані» з ними особи (частина четверта статті 290 ЦПК України). Тобто правовий режим необґрунтованих активів є свого роду додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб. Натомість для звичайних суб`єктів така конструкція нехарактерна і невластива;
		- законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. З урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину очевидно, що вона не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (частина друга статті 328 ЦК України).
		Наведені правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22, від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22.
		Загальне правило оцінки доказів у цивільному процесі полягає в тому, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінка судом доказів на предмет їх переконливості опирається на принципи цивільного процесу. На відміну від кримінального процесу, в якому прокурор має доводити вину (тобто невідповідність статків доходам) та існує презумпція невинуватості, цивільний процес ґрунтується на принципі змагальності, а тому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи. Адже цивільна конфіскація не є санкцією та не входить до механізму притягнення особи до відповідальності, а навпаки, є механізмом установлення юридично значимих фактів:
		- зв`язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
		- їх необґрунтованість, тобто різниці між вартістю активів та сумою законних доходів певної особи, які можуть потягти за собою застосування відповідних наслідків у вигляді стягнення вказаних активів у дохід держави.
		Тобто не лише позивач має доводити передбачені законом факти, а й відповідач також має обов`язок спростовувати позицію позивача.
		Змагальність у цивільному процесі (ст. 12 ЦПК України) розкривається в тому числі через те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При чому обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
		Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача. У справах цієї категорії суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (ч. 4 ст. 89 ЦПК України). Тобто застосовується стандарт доказування «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) або так званий баланс імовірностей (balance of probabilities). Тягар доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж ні. Такий підхід при оцінці доказів становить процесуальну особливість інституту цивільної конфіскації.
		Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 320/4186/18, від 08.06.2022 у справі № 757/18772/19-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц).
		Отже, використаний в національній системі термін «більша переконливість доказів» означає, що існують розумні підозри вважати, що факт скоріше має місце. При цьому, вказаний стандарт доказування підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
		При вирішенні питання про визнання активів необґрунтованими для задоволення позовних вимог достатньою є підтверджена доказами сукупність фактичних обставин, з якими закон пов`язує набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відповідна різниця між їх вартістю та законними доходами.
		Застосування для визнання необґрунтованих активів методів цивільного процесу пов`язане з покладенням на відповідача тягаря доказування обґрунтованості набуття майна. Власник активу має довести законність походження майна, а якщо має місце опосередковане набуття через третіх осіб (як у цій справі), - спростувати свій зв`язок з цим активом. Доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна у сумісності з неможливістю власником цього майна довести протилежне достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу №1.
		9.2. Висновки суду в контексті наданих доказів та встановлених обставин
		Досліджуючи фактичні обставини справи в сукупності з наданими сторонами доказів через призму наведених вище стандартів доказування в хронологічному порядку, колегія суддів першочергово звертає увагу на те, що Відповідач підтвердив належними доказами те, що планував поліпшити свої житлові умови ще задовго до виникнення спірних правовідносин та до того, як дізнався про моніторинг НАЗК щодо нього. 
		Так, спірне житло - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , було придбане ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є. П., укладення якого мало місце 29.12.2021 (т. 2 а.с. 80-83). 
		В подальшому, про здійснення Національним агентством з питань запобігання корупції моніторингу способу життя щодо нього, Відповідач дізнався з листа НАЗК № 281-03/11583-24 від 26.02.2024, в якому пропонувалось надати пояснення щодо відомостей походження грошових коштів на придбання квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 127-128), відповідь на який було надано ОСОБА_1 11.03.2024 (т. 2 а.с. 129-172). 
		Разом з тим, Відповідач вказував, що планував поліпшити свої житлові умови ще з народження дитини, оскільки власного житла в Києві не мав, а за час шлюбу вони з дружиною набули квартиру загальною площею 26, 6 кв. м, житловою 13,1 кв. м, яка є замалою для проживання з дитиною. 
		Суд звертає увагу, що деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави ОСОБА_21 за 2020, 2021 роки (т. 2 а.с. 2-17) та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 31-64) підтверджується, що у вказаний період до придбання спірної квартири, вони проживали у квартирі ОСОБА_9 (родини сестри ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ), які переїхали до Німеччини, оскільки подружжям було задекларовано безоплатне користування вказаним житлом, яке перебувало у власності ОСОБА_8 . 
		Наміри придбати житло Відповідачем підтверджуються тим, що 22.12.2020 ОСОБА_1 подавав заяву про включення його списку бажаючих отримати житло у фінансовий лізинг відповідно до Порядку забезпечення Державною іпотечною установою поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту житлом на умовах фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1201. Листом Департаменту управління майном Національної поліції України від 12.01.2021 № 92/31/-1-2011 Відповідача включено до списку осіб, які бажають отримати житлово у фінансовий лізинг (долучено через Електронний суд). 
		Також до пояснень від 11.03.2024 на запит НАЗК від 26.02.2024 № 281-03/11583-24 ОСОБА_1 долучав, зокрема, роздруківки із месенджера Viber із менеджером відділу кредитування в АТ «Ощадбанк» (т. 2 а.с. 171-172), а також лист АТ «Ощадбанк» від 11.03.2024 на адресу ОСОБА_1 про те, що 24.12.2021 він звертався до філії банку з метою отримання кредиту на умовах банківського продукту «Вторинний ринок та земля», на окремих умовах «Звісно 9.99» (т. 2 а.с. 174), що підтверджує намагання отримання пільгового кредиту для придбання житла. 
		Всі вищевказані події дійсно мали місце задовго до того, як Відповідач дізнався про здійснення НАЗК моніторингу щодо нього, останні підтверджуються належними доказами та вказують на дійсний і тривалий намір ОСОБА_1 придбати нове житло та вчинення активних дій для цього, а також відсутність власних коштів на таке придбання, вжиття заходів щодо залучення позичених коштів.
		Звертаючись з позовом в цій справі, прокурор вказував, що основним елементом предмету доказування буде надання оцінки взаємовідносинам між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині надання та отримання позики, оскільки джерелом коштів у сумі 2 450 115 грн для придбання квартири стали кошти, які ОСОБА_1 у день купівлі квартири (29.12.2021) отримав за нотаріально посвідченим договором дарування від своєї матері - ОСОБА_3 , яка, в свою чергу, отримала такі гроші 20.09.2021 за договором процентної позики, який не був нотаріально посвідчений, від ОСОБА_4 . 
		Так, відповідно до договору дарування грошових коштів від 29.12.2021 ОСОБА_3 ( Дарувальник ) та ОСОБА_1 (Обдаровуваний) уклали цей Договір про таке: Дарувальник подарував та передав своєму сину - Обдаровуваному , а Обдаровуваний прийняв в дар грошові кошти у сумі 2 450 115 грн, що еквівалентно 90 000 доларів США, на придбання нерухомого майна. Вказаний договір засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Теуту Є. П., зареєстровано в реєстрі за № 1438 (т. 2 а.с. 133-134). Укладання вказаного договору узгоджується також з показаннями свідка ОСОБА_3 . 
		В свою чергу, між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір процентної позики від 20.09.2021, згідно з п. 1 якого Позикодавець ( ОСОБА_4 ) передає у власність Позичальнику ( ОСОБА_3 ), а Позичальник приймає у власність від Позикодавця грошові кошти в сумі 5 339 000,00 грн, що на момент укладання Договору еквівалентно сумі у 200 000,00 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на дату укладання цього Договору (26,6950 грн за 1 долар) та зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, а саме 5 339 000,00 грн, що на момент укладання Договору еквівалентно сумі у 200 000,00 доларів США за курсом, встановленим Національним банком України на дату укладання цього Договору (т. 2 а.с. 139-141). 
		Згідно з п. 2 вказаного Договору сторони дійшли згоди, що Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю грошову суму, визначену в п. 1 Договору протягом 24 місяців з моменту отримання від Позичальника, але не пізніше ніж до 19.09.2023 у повному обсязі. 
		Відповідно до п. 10 Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцеві суму позики, визначену в п. 1 Договору, із сплатою відсотків у розмірі 5 відсотків від суми позики в безготівковій формі на рахунок Позикодавця за реквізитами, які можуть бути викладені додатковою угодою або позика із сплатою відсотків у розмірі 5 відсотків від суми позики може бути шляхом передачі готівки із рук Позичальника в руки Позикодавця частково або в повній мірі. 
		На підтвердження суми доходу ОСОБА_3 позивачем було надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) (т. 2 а.с. 94), згідно з якими дохід з 1999 по 2015 становить 169 169,79 грн, за іншій періоди відсутній, а також інформацію з Пенсійного Фонду України від 18.02.2024 № 19622/0/03-24 щодо пенсійних виплат ОСОБА_3 з додатками (т. 2 а.с. 119-126), згідно з якою по дату укладення договору дарування грошових коштів ОСОБА_3 отримала пенсійних виплат на суму 192 520,66 грн. Отже, загальна сума офіційного доходу ОСОБА_3 з 1999 року по час укладення договору дарування становить 361 690, 45 грн. 
		Прокурор надав вищевказані докази на підтвердження того, що договір позики, укладений з  ОСОБА_4 , був завідомо ризиковим та невигідним для останнього, оскільки фактично  ОСОБА_3  за умовами договору потрібно повернути за два роки близько 5,7 млн грн, що майже в 16 разів більше, ніж усі її доходи за життя. Також прокурор звертав увагу на відсутність в умовах договору відомостей про забезпечення майнових зобов`язань Позичальника майном чи будь-яким активом перед Позичальником та будь-яких штрафних санкцій у випадку невиконання зобов`язань Позичальника. 
		Разом з тим, на підтвердження дійсності вказаного договору, Відповідачем було надано опис поштового вкладення № 0306901485200 з позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яке згідно із штампом поштового оператора подано 07.02.2024 (долучено через Електронний суд). Також в матеріалах справи наявні відомості з Єдиного реєстру судових рішень у справі № 761/5525/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості: ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2024 та ухвала Київського апеляційного суду від 15.03.2024 (т. 2 а.с. 249-252). 
		Так, згідно зі змістом ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2024 у справі № 761/5525/24 в лютому 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. 
		Вищевикладеним підтверджується, що з позовом про стягнення заборгованості за укладеним договором позики ОСОБА_4 звернувся ще 07.02.2024. При цьому, як вже було вказано вище, про здійснення Національним агентством з питань запобігання корупції моніторингу способу життя Цвєтков Д. М. дізнався з листа НАЗК № 281-03/11583-24 від 26.02.2024, тобто, подання позову про стягнення заборгованості мало місце до з`ясування Відповідачем здійснення щодо нього моніторингу НАЗК, що свідчить про дійсність намірів ОСОБА_4 щодо стягнення заборгованості при зверненні з таким позовом. 
		Також в ході судового розгляду представником Відповідача долучено до матеріалів справи ухвалу Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 у справі № 761/5525/24 (долучено через Електронний суд). Так, згідно з вказаною ухвалою Самарський районний суд міста Дніпропетровська, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі заяви представників позивача та відповідача про затвердження мирової угоди по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості постановив:
		Затвердити мирову угоду по цивільній справі № 761/5525/24 (провадження № 2/206/253/25) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відповідно до умов якої: 
		1. Позивач та Відповідач є сторонами цивільного провадження по справі № 761/5525/24 (провадження № 2/206/253/25), яке перебуває на розгляді Самарського районного суду міста Дніпропетровська про стягнення 3 656 860,00 грн. заборгованості, 365 686,00 грн. відсотків за користування позикою та 73 137,20 грн. інфляційних втрат за договором процентної позики від 20.09.2021 року, укладеного між Позикодавцем ОСОБА_4 та Позичальником ОСОБА_3 . 
		2. Угода укладена Сторонами з метою врегулювання спору, що є предметом справи № 761/5525/24, на основі взаємних поступок та з метою врегулювання прав та обов`язків Сторін, які виникли за договором процентної позики від 20.09.2021 року, укладеного між Позикодавцем ОСОБА_4 та Позичальником ОСОБА_3 . 
		3. Сторони діють свідомо, добровільно, без примусу, за взаємної згоди та попередньою домовленістю, розуміючи значення своїх дій та наслідків укладання цієї угоди, що передбачені Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативними актами. 
		4. Відповідач визнає в повному обсязі наявну заборгованість та відсотки за користування позикою на підставі договору процентної позики від 20.09.2021 року, зазначені в п.1 цієї Угоди. 
		5. Відповідач зобов`язується виплатити заборгованість Позивачеві протягом двох календарних місяців з дати затвердження цієї Угоди судом починаючи з наступного дня за днем, в якому буде затверджено цю Угоду судом. 
		6. Відповідач зобов`язується виплатити відсотки за користування позикою в розмірі 365 686,00 грн. (триста шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят шість грн. 00 коп.) в строк не пізніше двох календарних місяців, починаючи з дня, наступного за днем затвердження цієї Угоди судом. 
		7. Відповідач зобов`язується виплатити інфляційні втрати в розмірі 73 137,20 грн. (сімдесят три тисячі сто тридцять сім грн. 20 коп.) в строк не пізніше двох календарних місяців, починаючи з дня, наступного за днем затвердження цієї Угоди судом. 
		8. Виплата заборгованості та відсотків здійснюється в готівковій формі. Про отримання коштів Позивач надає Відповідачу письмову розписку із зазначенням дати і суми повернутих коштів. 
		9. Сторони домовилися, що всі судові витрати, пов`язані з цією цивільною справою, включаючи витрати на правову допомогу та судовий збір, розподіляються між ними рівними частинами (по 50% на кожну сторону). Витрати кожної зі сторін, пов`язані із залученням представників або адвокатів, також компенсуються відповідно до зазначеного принципу. 
		10. Сторони засвідчують, що після виконання цієї Угоди вони не будуть мати між собою будь-яких неврегульованих майнових питань та претензій стосовно предмету цієї Угоди, а також щодо відшкодування судових витрат. 
		11. Сторони стверджують, що умовами цієї Угоди не порушуються права та інтереси будь-яких третіх осіб. 
		Наслідки укладення мирової угоди та закриття провадження по справі, передбачені ст.ст.207, 208 Цивільного процесуального кодексу України Сторонам відомі та зрозумілі і вони дійшли згоди про можливість закриття провадження по справі. 
		Провадження по справі № 761/5525/24 (провадження № 2/206/253/25) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості закрити. 
		Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень вищевказана ухвала Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27.01.2025 у справі № 761/5525/24 набрала законної сили і не була оскаржена. 
		Згідно з приписами ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
		Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відтак, судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено факт існування заборгованості за договором процентної позики від 20.09.2021 року, укладеного між Позикодавцем ОСОБА_4 та Позичальником ОСОБА_3 . 
		Також факт укладання вказаного договору позики та всі обставини його підписання підтверджено ОСОБА_4 як при наданні пояснень прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (т. 1 а.с. 73-75), які були долучені до матеріалів справи, так і самим ОСОБА_4 , який в судовому засіданні, будучи під присягою, надавав показання в якості свідка. Вказані обставини підтверджені і показаннями інших свідків, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , які були викладені вище. 
		Крім іншого, матеріалами справи та показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 підтверджується надання ОСОБА_6 позики ОСОБА_4 в сумі 200 000,00 доларів США, які в подальшому були позичені ОСОБА_4 ОСОБА_3 , що досліджувалось вище. 
		Так, в матеріалах справи наявний додаток до пояснень ОСОБА_4 - копія договору позики від 10.09.2021 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 76-77). Згідно з умовами вказаного договору Позикодавець ОСОБА_6 передає у власність Позичальника ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі, передбаченому цим договором, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві отриману грошову суму у строк (термін) та на умовах, обумовлених договором. За цим договором проценти на позику не нараховуються. 
		Згідно з п. 2.1 вищевказаного договору розмір позики становить суму грошових коштів у розмірі 5 345 280 грн, що є еквівалентом 200 000 доларів США за офіційним курсом обміну валют, встановленим Національним банком України на дату укладання позики (26,7264 грн за 1 долар США). Відповідно до п. 3.1 позика повертається Позичальником Позикодавцю у термін до 31.12.2023 включно. 
		Також на підтвердження доходів ОСОБА_6 , представником Відповідача було долучено відомості про суми останніх за 2008-2022 роки та їх аналіз (долучено через Електронний суд), згідно з яким сума її доходу з 2008 по 2021 рік становить 15 376 370,36 грн, що свідчить про наявність коштів у останньої для надання їх в позику. 
		Відтак, в ході судового розгляду колегія суддів дійшла висновку про підтвердження тих обставин, які доводив Відповідач ОСОБА_1 , а саме того, що кошти в сумі 90 000 доларів США для придбання спірного активу - квартири АДРЕСА_1 , були подаровані йому матір`ю ОСОБА_3 , в той час як ОСОБА_3 отримала їх за договором позики в сумі 200 000 доларів США від ОСОБА_4 задля організації бізнесу ОСОБА_8 , а ОСОБА_4 ж позичив кошти для вкладення в бізнес ОСОБА_9 у ОСОБА_43 . 
		Вказаний ланцюг походження коштів було детально досліджено судом, і таке походження коштів підтверджується як документально доказами, які долучені до матеріалів справи, так і показаннями свідків, які відповідають один одному та не містять суперечностей щодо обставин справи. 
		Відповідний висновок зроблений судом на підставі наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні належних, допустимих, достовірних доказів. Матеріали, надані Відповідачем на підтвердження обставин набуття спірного активу та законності отриманих доходів переконують суд, що ці факти мали місце в об`єктивній реальності.
		І хоч дійсно бізнес-ідея каршерінгу з точки зору суду не була досконалою та готовою до реалізації, однак все ж, з врахуванням визначення терміну «підприємництва» як самостійної діяльності на власний ризик, останнє може бути реалізоване ОСОБА_8 на свій власний ризик, і він мав підстави вживати заходи для реалізації своєї ідеї. 
		Натомість Позивач не довів заявленої позиції щодо необґрунтованості набуття активу, а саме не підтвердження отримання коштів для купівлі квартири від ОСОБА_3 , ним не надано доказів, щоб суд впевнився в заявленому. Так, стверджуючи про те, що купівля ОСОБА_1 об`єкту нерухомості опосередковується двома не забезпеченими договорами позики, а характер та обставини їх укладення вказують на те, що такі договори з високою долею ймовірності були виготовлені з метою обґрунтування легальності походження коштів, вже після придбання квартири, Позивач не надав відповідних належних доказів цього, а фактично базував позовну заяву на припущеннях та суб`єктивному ставленні до фактичних обставин. Разом з тим, Позивач повноцінно не дослідив всіх фактичних обставин, не відібрав пояснень осіб та не надав вірної правової оцінки наявним в межах спірних правовідносин доказам.
		На фоні доказів Відповідача, наданих представником Позивача матеріалів недостатньо для того, щоб сприймати його позицію про набуття квартири ОСОБА_1 за рахунок незаконного доходу як підтверджену. Сукупність доказів Відповідача на переконання колегії є більш переконливою, ніж сукупність доказів Позивача.
		10. Висновок по суті позовних вимог
		Під час судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав спірний актив - квартиру АДРЕСА_1 за кошти, які були подаровані йому ОСОБА_3 відповідно до договору дарування грошових коштів від 29.12.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 133-134). 
		В свою чергу, вказані кошти, подаровані ОСОБА_1 , є частиною суми від тих, що позичила ОСОБА_3 на підставі договору процентної позики від 20.09.2021, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 139-141), за наслідком якого судовим рішенням було затверджено мирову угоду про порядок виплати заборгованості. 
		Для надання коштів у позику ОСОБА_3 , ОСОБА_4 уклав договір позики від 10.09.2021 зі ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 76-77), наявність коштів для надання такої позики у ОСОБА_6 підтверджена доказами щодо розміру її доходів. 
		З огляду на таке, суд вважає версію Відповідача про те, що оскаржуваний актив був придбаний за рахунок подарованих матір`ю коштів, які вона отримала у позику від ОСОБА_4 , більш переконливою та документально підтвердженою, аніж версію Позивача про те, що можливість придбання ОСОБА_1 нерухомості за рахунок власних грошових коштів викликає обґрунтовані сумніви через сумнівний, на думку прокурора, характер укладення договорів позики. 
		Таким чином, оцінивши докази за внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про те, що сукупність доказів сторони Відповідача є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів Позивача, отже у задоволенні позовної заяви слід відмовити.
		11. Заходи забезпечення позову
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.09.2024 (справа № 991/9039/24, провадження № 2-з/991/9/24) задоволено заяву прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Щербая Тараса Андрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви державою Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованим активу.
		Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
		З огляду на те, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
		12. Розподіл судового збору і понесених сторонами витрат
		Одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат (ч. 1 ст. 264 ЦПК України). Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами не заявлено.
		З урахуванням зазначеного вище, керуючись статтями 264-266, 290-292 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		1. У задоволенні позову Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави - відмовити.
		2. Скасувати арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.09.2024 (справа № 991/9039/24, провадження № 2-з/991/9/24) на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 82,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 482005480000).
		Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.
		Рішення Вищого антикорупційного суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (01011, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, код ЄДРПОУ 45252419).
		Відповідач:  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року.
		 
		Головуюча суддя:                                                                         Широка К. Ю.
		 
		Судді:                                                                                         Олійник О. В.
		 
		               Саландяк О. Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...