Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/46492/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 04.04.2025. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.04.2025.
Дата набрання законної сили: 03.04.2025
Номер судового провадження: A/855/21768/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/46492/24                                                                   Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  03 квітня 2025 року                                                                                   м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: 
		головуючого судді                              Кучми А.Ю., 
		суддів                                                  Аліменка В.О., Безименної Н.В.
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерства освіти і науки України та Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
		В С Т А Н О В И Л А :
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
		-          визнати протиправною бездіяльність Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо ненадання запитуваної інформації у відповідь на заяву від 05.05.2024; непроведення розгляду і не вирішення питань із заяви від 05.05.2024 у строк, який встановлений законом;
		-          визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо ненадання запитуваної інформації у відповідь на заяву від 05.07.2024; непроведення розгляду і не вирішення питань із заяви від 05.07.2024 у строк, який встановлений законом;
		-          визнати протиправною бездіяльність Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України щодо не відкриття провадження за скаргою від 04.06.2024 і не складення протоколу про адміністративне порушення;
		-          зобов`язати Київський національний університет імені Тараса Шевченка і Міністерство освіти і науки України надати інформацію у відповідь на заяви від 05.05.2024 і 05.07.2024, а саме: чи притягався до відповідальності за плагіат (крадіжку і публікацію під власним іменем результатів дипломної роботи ОСОБА_1 ) декан факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_2; результати роботи Постійної комісії Вченої ради з питань етики Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо притягнення до відповідальності декана ОСОБА_2 за плагіат (крадіжку і публікацію під власним іменем результатів дипломної роботи ОСОБА_1 );
		-          зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повторно розглянути скаргу від 04.06.2024 і відкрити провадження за цією скаргою.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року заяву повернуто позивачу.
		Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги пов`язані лише одним і тим самим позивачем та одним і тим самим відповідачем, та не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, позов підлягає поверненню на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що бездіяльність усіх трьох відповідачів стосується одних і тих самих підстав: ненадання позивачу інформації щодо того чи притягався до відповідальності за плагіат декан факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_2., а також інформації про результати роботи Постійної комісії Вченої ради з питань етики Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо притягнення до відповідальності декана ОСОБА_2 . Після відмови Київського національного університету імені Тараса Шевченка надати позивачу дану інформацію, він оскаржив відмову до відповідачів. 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
		Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерства освіти і науки України та Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для повернення позовної заяви згідно п.6 ч.4 ст.169 КАС України з огляду на порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
		За правилами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
		З урахуванням вимог положень ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5).
		Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
		У свою чергу право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також ч. 1 ст. 21 КАС України.
		Викладене свідчить, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами.
		Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
		Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.
		Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
		Як було встановлено раніше, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту прохальної частини позову вбачається, що позивачем об`єднано позовні вимоги, зміст яких полягає у: зобов`язанні Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Міністерства освіти і науки України надати інформацію у відповідь на заяви від 05.05.2024 і 05.07.2024, а саме: чи притягався до відповідальності за плагіат (крадіжку і публікацію під власним іменем результатів дипломної роботи ОСОБА_1 ) декан факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_2, а також результати роботи Постійної комісії Вченої ради з питань етики Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо притягнення до відповідальності декана ОСОБА_2 за плагіат (крадіжку і публікацію під власним іменем результатів дипломної роботи ОСОБА_1 ); зобов`язанні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повторно розглянути скаргу від 04.06.2024 і відкрити провадження за цією скаргою.
		Із наведеного вбачається, що позивачем у позовній заяві об`єднано позовні вимоги, які не пов`язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами; позовні вимоги відповідно до прохальної частини позову про: визнання протиправною бездіяльність Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо: ненадання запитуваної інформації у відповідь на заяву від 05.05.2024, непроведення розгляду і не вирішення питань із заяви від 05.05.2024 у строк, який встановлений законом, визнання протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо: ненадання запитуваної інформації у відповідь на заяву від 05.07.2024, непроведення розгляду і не вирішення питань із заяви від 05.07.2024 у строк, який встановлений законом, а також визнання протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не відкриття провадження за скаргою від 04.06.2024 і не складення протоколу про адміністративне порушення, не є основними або похідними відносно попередніх, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачами - Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Міністерством освіти і науки України та Секретаріатом уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, у зв`язку з якими виник спір, склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій окремих суб`єктів владних повноважень і в різні часові періоди, що свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
		У зв`язку з викладеним, незгода позивача з окремими діями різних суб`єктів владних повноважень не є достатньою підставою для об`єднання не пов`язаних між собою вимог в одне провадження.
		Отже, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачами: Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Міністерством освіти і науки України та Секретаріатом уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи.
		Пунктом 6 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
		Разом з тим, судова колегія вважає, що Київським окружним адміністративним судом помилково застосовано до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до ч. 4 та 5 ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Вищезазначені підстави стосовно заборони об`єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.
		У розрізі наведеного судова колегія звертає увагу, що із змісту позовних вимог позивача не вбачається підстав, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 172 КАС України, оскільки відсутні передумови вважати, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку різного судочинства чи щодо них встановлена виключна підсудність різним судам.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті може роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Разом з тим, вказаним процесуальним повноваженням суд першої інстанції не був позбавлений можливості скористатися.
		Викладене свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
		Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 червня 2021 року у справі №640/27758/20, від 29.05.2020 у справі №300/1616/19.
		Колегія суддів звертає увагу, що доводи позивача зводяться до того, що бездіяльність усіх трьох відповідачів стосується одних і тих самих підстав: ненадання позивачу інформації щодо того чи притягався до відповідальності за плагіат декан факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка ОСОБА_2., а також інформації про результати роботи Постійної комісії Вченої ради з питань етики Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо притягнення до відповідальності декана ОСОБА_2 . Після відмови Київського національного університету імені Тараса Шевченка надати позивачу дану інформацію, він оскаржив відмову до відповідачів. Також позивач зазначає, що якщо подати до відповідачів три окремі позови, кожен із таких позовів буде потребувати з`ясування чи був факт бездіяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка у відповідь на заяву позивача від 05 травня 2024 року. 
		Колегія суддів вказує, що даній обставині не було надано оцінки судом першої інстанції.
		Судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
		Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.
		У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
		Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги розглядаються у порядку адміністративного судочинства і щодо них не встановлена виключна підсудність різним судам, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена передчасно, тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
		П О С Т А Н О В И Л А :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  - задовольнити.
		Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - скасувати.
		Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерства освіти і науки України та Секретаріату уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови виготовлено 03.04.2025.
		 
		Головуючий суддя:                                                                                        А.Ю. Кучма 
		 
		Судді:                                                                                                                В.О. Аліменко
		 
		                                                                                                               Н.В. Безименна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...