Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 260/4927/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; адвокатури.
Надіслано судом: 04.04.2025. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 04.04.2025
Номер судового провадження: К/990/314/25

-size:12pt;">.
		113. Так, згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
		114. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		115. Частинами другою-третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		116. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
		117. Однак, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що резолютивна частина рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.02.2024, яке попри певну несхожість окремих правових висновків, було залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 13.06.2024 у справі №260/10589/23, містить чітку вимогу КДКА Закарпатської області про зобов`язання повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 , яка надійшла супровідним листом ВКДКА від 18.10.2023 №1811. 
		118. При цьому, залишаючи без змін рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №260/10589/23 та одночасно доходячи висновків про порушення частини третьої статті 33 Закону №5076-VI, судом апеляційної інстанції не було надано оцінки тому, яким чином КДКА Закарпатської області повинно повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 .
		119. Верховний Суд додатково звертає увагу, що висновки щодо застосування частини третьої статті 33 Закону №5076-VI існували задовго до виникнення спірних правовідносин у цій справі,  і ці висновки підлягали застосуванню судами на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.
		120. Незастосування висновків щодо застосування частини третьої статті 33 Закону №5076-VI, викладених у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №826/3443/18, слугувало підставою для зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №260/10589/23, виходячи зі змісту постанови Верховного Суду від 17.10.2024 у такій.
		121. Колегія суддів звертає увагу, що згідно усталених висновків до повноважень Верховного Суду, визначених КАС України, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана із наявністю правових проблем.
		122. З наведеного також слідує, що висновки Верховного Суду щодо застосування тої чи іншої норми права під час вирішення правових проблем і юридичних спорів в адміністративних справах, підлягають застосуванню та враховуються суб`єктами владних повноважень, яких такі висновки стосуються.
		123. А тому, в контексті встановлених індивідуальних обставин у цій справі, беручи до уваги, що єдиною підставою позову ОСОБА_1 зазначала саме невиконання відповідачем судових рішень у справі №260/10589/23 при відкритті щодо неї дисциплінарного провадження, враховуючи наявність висновків Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 33 Закону №5076-VI та зміст резолютивної частини рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №260/10589/23, реалізуючи надані Законом дискреційні повноваження щодо попередньої оцінки матеріалів скарги ОСОБА_2 на дії адвоката ОСОБА_1, КДКА Закарпатської області діяла в межах повноважень та на підставі Закону №5076-VI, коли дійшла висновку про порушення дисциплінарної справи згідно Рішення від 31.07.2024.
		124. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
		125. А тому, знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, виходячи із положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		126. Виходячи зі змісту положень частини першої та другої статті 341 КАС України, колегія суддів відхиляє посилання та не бере до уваги докази, надані ОСОБА_1 разом із повідомленням (про привласнення владних повноважень) від 27.01.2025, клопотаннями від 29.01.2025, від 31.01.2025, заявою (відповідь на клопотання) від 18.02.2025.
		127. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, є Судом права та позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		128. Питання наявності / відсутності повноважень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та правомірність їх утворення, не є предметом касаційного розгляду в межах даного публічно-правового спору.
		129. А тому, доводи та докази, заявлені позивачем до суду касаційної інстанції з цих питань відхиляються.
		130. Щодо доводів ОСОБА_1 , про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалювалось суддею Скраль Т.В. з порушенням правил розгляду відводу, колегія суддів зазначає наступне.
		131. Звертаючись до Верховного Суду із клопотанням від 17.01.2025 позивач, окрім іншого, зазначила, що її представником Карповичем А.П. 26.11.2024 о 22:32 год через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» було подано до суду першої інстанції заяву про відвід, яку, згідно сформованої 16.01.2025 картки руху документу, було доставлено до суду 12.12.2024 о 22:54 год, і зареєстровано судом - 13.12.2024 о 12:01 год; разом з тим, згідно сформованої в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 04.12.2024 картки руху документу, подану Карповичем А.П. 26.11.2024 о 22:32 год через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву про відвід, до суду було доставлено до суду того ж дня - 26.11.2024 о 22:44 год. На підставі отриманих від ДП ІСС та Закарпатського окружного адміністративного суду відповідей, позивач зробила висновок, що жодної технічної перешкоди, через які суд не мав можливості зареєструвати 27.11.2024 заяву про відвід - не існувало.
		132. Звертаючись до Верховного Суду із заявою (Повідомлення про незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду) від 27.01.2025, позивач, поряд з іншим, указала, що твердження голови Закарпатського окружного адміністративного суду Ярослави Калинич, та В.О. генерального директора ДП «Інформаційні судові системи» Віктора Пономаренко у своїх офіційних відповідях існування у період часу із 27.11.2024 (включно) по 12.12.2024 (включно) технічного збою синхронізації інформації в базі даних Закарпатського окружного адміністративного суду, через який подану Карповичем А.П. 26.11.2024 доставлену того ж дня до суду заяву про відвід було зареєстровано лише 12.12.2024, є фактом свідомого, умисного, цілеспрямованого внесення завідомо неправдивої інформації в офіційні документи, з метою покривання порушення працівниками апарату суду вимог п.39 Положення про ЄСІТС (затверджено рішенням ВРП 17.08.2021 № 1845/0/15-21), п.п.1, 2 розд.ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (затверджено наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814), п.п.2.2.1 п.2.2 розд.ІІ Положення про АСДС (затверджено рішенням РСУ від 26.11.2010 №30), і ціллю такого покривання є сприяння в уникненні суддею ОСОБА_5 дисциплінарної відповідальності за порушення правил відводу.
		133. Також, схожі мотиви викладені позивачем у заяві (скарга про дисциплінарний проступок) від 17.02.2025.
		134. Колегія суддів звертає увагу, що питання розгляду справи в суді першої інстанції суддею Скраль Т.В. із порушенням правил розгляду відводу було предметом апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 у справі №260/4927/24.
		135. Як було встановлено судом апеляційної інстанції, на момент прийняття рішення у справі заява про відвід, подана представником позивача 26.11.2024, фактично надійшла до суду першої інстанції лише 13.12.2024, тобто вже після вирішення справи судом, що не давало підстав для розгляду заяви про відвід до ухвалення оспорюваного рішення. 
		136. Отже, суд апеляційної інстанції правомірно вважав, що ця обставина жодним чином не впливає на законність складу суду, що вирішував справу у суді першої інстанції.
		137. А тому, колегія суддів відхиляє указані доводи як необґрунтовані.
		138. Щодо клопотань ОСОБА_1 про здійснення подання до Конституційного Суду України зміст яких відображено у пунктах 21-23 цієї постанови, колегія суддів зазначає таке.
		139. Підстави і порядок звернення до Конституційного Суду України визначені Законом України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон №2136-VIII).
		140. Статтею 50 Закону №2136-VIII передбачено, що формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга.
		141. Конституційним поданням є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо офіційного тлумачення Конституції України (пункт 2 частини першої статті 51 Закону № 2136-VIII).
		142. Статтею 52 Закону № 2136-VIII визначено суб`єктів права на конституційне подання. Такими є: Президент України, щонайменше сорок п`ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
		143. Отже, законом чітко визначено перелік суб`єктів, наділених правом на звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням, до яких, зокрема, належить і Верховний Суд.
		144. При цьому за змістом пункту 5 частини другої статті 46 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» саме Пленум Верховного Суду приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України.
		145. Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
		У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
		146. З огляду на зроблені у цій постанові висновки та наведені у клопотаннях мотиви, у Верховного Суд немає підстав вважати, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чи інший нормативно-правовий акт, що регулює спірні правовідносини, суперечить Конституції України.
		147. А тому, відсутні підстави, передбачені частиною четвертою статті 7 КАС України, для вирішення колегією суддів питання про звернення до Верховного Суду, як суб`єкта звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням, щодо перевірки нормативно-правових актів на відповідність Конституції України, про які просить позивач у клопотаннях про здійснення подання до Конституційного Суду України від 07.01.2025, від 09.01.2025, від 15.01.2025.
		148. Щодо вимоги про зупинення провадження у справі для здійснення подання до Конституційного Суду України слід зазначити, що підстави та порядок зупинення провадження у справі в адміністративному судочинстві визначені статтею 236 КАС України, і в цій нормі відсутня така підстава для зупинення провадження у справі, як необхідність звернення із поданням до Конституційного Суду України з питань відповідності закону чи іншого нормативно-правового акту Конституції України. Інших правових підстав для зупинення провадження у справі, передбачених статтею 236 КАС України, заявником не наведено.
		150. Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення клопотань ОСОБА_1 про здійснення подання до Конституційного Суду України від 07.01.2025, від 09.01.2025, від 15.01.2025.
		151. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		152. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		153. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 352 КАС України).
		154. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції встановив, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права і скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.
		155. А тому, касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
		156. Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі (далі - ЄСПЛ) «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява №4909/04), ЄСПЛ повторно нагадав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
		157. Колегія суддів вважає, що Верховним Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність розгляду справи на цій стадії судового провадження.
		158. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 2, 236, 242, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області задовольнити.
		2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №260/4927/24 скасувати.
		3. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі № 260/4927/24 залишити в силі.
		4. Відмовити в задоволенні клопотань ОСОБА_1 про здійснення подання до Конституційного Суду України.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		..................................
		 
		 
		..................................
		 
		 
		..................................
		 
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		В.Е. Мацедонська
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...