Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/1105/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано судом: 04.04.2025. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 04.04.2025
Номер судового провадження: К/9901/65557/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа №820/1105/18
		адміністративне провадження № К/9901/65557/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		судді - Юрченко В.П., Хохуляк В.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Комунального підприємства «Вода» Валківської районної ради 
		на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року (Судді: Сіренко О.І., Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.),
		у справі № 820/1105/18 
		за позовом Головного управління ДФС у Харківській області 
		до Комунального підприємства «Вода» Валківської районної ради 
		про стягнення податкового боргу, -
		В С Т А Н О В И В : 
		В лютому 2018 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Харківській області) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Вода» Валківської районної ради (далі - відповідач, КП «Вода» Валківської районної ради), про стягнення податкового боргу в загальному 570 363,77 грн, а саме: з податку на додану вартість у сумі 265 500,99 грн (в тому числі пеня та штрафні санкції); рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у сумі 287 362,26 грн (в тому числі пеня та штрафні санкції), а також пеню у сумі 17 500,52 грн, нараховану за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань самостійно визначених в податковій декларації з податку на прибуток підприємств від 07.02.2014 року № 9089955458 (т. 1 а.с. 5-9).
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 року адміністративний позов задоволено частково.
		Стягнуто з рахунків у банках, які обслуговують Комунального підприємства «Вода» Валківської районної ради на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість, з податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності, з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення та пені у загальному розмірі 552 863,25 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення пені з податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 17 500,52 грн відмовлено (т. 2 а.с. 46-51).
		Мотивуючи такий висновок, суд першої інстанції керувався наявністю підстав для стягнення з відповідача суми податкового боргу у загальному розмірі 552 863,25 грн, внаслідок несвоєчасної сплати самостійно визначених в податкових деклараціях сум податку на додану вартість та рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (включаючи пеню та штрафні санкції, нараховані за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань).
		Однак суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені з податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 17 500,52 грн, нараховану за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань самостійно визначених в податковій декларації з податку на прибуток підприємств від 07.02.2014 року № 9089955458, у зв`язку з пропуском ГУ ДФС в Харківській області строку стягнення пені, передбаченого п. 102.1 статті 102 ПК України.
		За висновком суду першої інстанції, пеня в розмірі 17 500,52 грн нарахована за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань по податковій декларації з податку на прибуток підприємств № 9089955458 від 07.02.2014 р. терміном сплати 11.03.2014 року. Податкові зобов`язання по вказаній декларації платником сплачено до бюджету 10.11.2017 року в сумі 15886,11 грн., 21.12.2017 р. - в сумі 10 000 грн. та 22.12.2017 р. - в сумі 3177,22 грн. Отже податковий борг з податку на прибуток у відповідача виник 12.03.2014, тому за висновком суду, контролюючий орган мав правові підстави для стягнення пені з податку на прибуток з 13.03.2014 протягом 1095 днів, тобто 12.03.2017, але з позовом про стягнення вказаної заборгованості по пені з податку на прибуток звернувся лише 20.02.2018 (т. 2 а.с. 46-51).
		За наслідками апеляційного перегляду справи в межах доводів контролюючого органу, суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції посилаючись на те, що податковий борг з податку на прибуток, який виник на підставі декларації № 9089955458 від 07.02.2014 р. (терміном сплати 11.03.2014 р.) був заявлений до стягнення відповідачем в судовому порядку у 2014 році (справа № 820/5870/14), тому не є безнадійним податковим боргом. У зв`язку з чим, позивачем при заявлені суми до стягнення по пені з податку на прибуток в розмірі 17 500,52 грн не був пропущений строк звернення до суду.
		Враховуючи викладене, постановою суду апеляційної інстанції від 12 липня 2018 року скасовано вищенаведене рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 у справі № 820/1105/18 в частині стягнення пені з податку на прибуток підприємств та організацій, що належать до комунальної власності в розмірі 17500,52 грн і в цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Комунального підприємства «Вода» до бюджету пеню в розмірі 17 500,52 грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2018 по справі № 820/1105/18 - залишено без змін (т. 2 а.с. 81-83).
		Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині стягнення пені в розмірі 17 500,52 грн, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої, враховуючи правову позицію Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № К/9901/99/17 та з огляду на вимоги п. 102.4 статті 102 ПК України посилався на порушенні судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, внаслідок не врахування, що податковий борг з податку на прибуток, який виник 12.03.2014 року набув статусу безнадійного, а отже підлягає списанню і пеня, нарахована на такий податковий борг, оскільки нарахування пені на безнадійний борг не здійснюється.
		За доводами скаржника, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 17 500,52 грн на підставі того, що податковий борг з податку на прибуток, який виник 12.03.2014 року - набув статусу безнадійного, а нарахування пені на безнадійний борг не здійснюється. Враховуючи викладене, скаржник просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції (т. 2 а.с. 93-97).
		В надісланому на адресу Суду відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просив суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки податковий борг з податку на прибуток, який виник на підставі декларації № 9089955458 від 07.02.2014 (терміном сплати 11.03.2014) був заявлений до стягнення в судовому порядку контролюючим органом у 2014 році (з дотриманням строків звернення) по справі №820/5870/14, отже не є безнадійним.
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, Комунальним підприємством «Вода» Валківської районної ради були самостійно визначені до сплати в податкових деклараціях з ПДВ від 22.05.2017, від 20.06.2017, від 20.07.2017, від 18.08.2017, від 11.09.2017, від 12.10.2017, від 13.11.2017, а також уточнюючих розрахунках від 15.08.2017, від 12.10.2017 податкові зобов`язання з податку на додану вартість (т.1 а.с.21-31).
		 
		У зв`язку з тим, що відповідач в самостійному порядку у встановлений законодавством строк не сплатив узгоджені податкові зобов`язання у загальній сумі 570 363,77 грн, а саме: з податку на додану вартість у сумі 265 500,99 грн; рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у сумі 287362,26 грн, а також пеню у сумі 17 500,52 грн, нараховану за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань самостійно визначених в податковій декларації з податку на прибуток підприємств від 07.02.2014 року № 9089955458, контролюючий орган  звернувся до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу.
		 
		При цьому як встановлено судами попередніх інстанцій та не є спірним між сторонами, пеня в розмірі 17 500,52 грн нарахована відповідачу за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань по податковій декларації з податку на прибуток підприємств №9089955458 від 07.02.2014, терміном сплати 11.03.2014, враховуючи, що податкові зобов`язання по вказаній декларації платником сплачено до бюджету 10.11.2017 у сумі 15886,11 грн., 21.12.2017 - в сумі 10 000 грн., та 22.12.2017 - в сумі 3177,22 грн.
		 
		Спірним питанням в даній справі в межах доводів касаційної скарги є стягнення з відповідача  суми пені в розмірі 17 500,52 грн, яка за доводами скаржника підлягає списанню внаслідок того, що основний податковий борг по податковій декларації з податку на прибуток підприємств №9089955458 від 07.02.2014 набув статусу безнадійного, тому нарахування пені на безнадійний борг не здійснюється.
		Розв`язуючи спірне питання в межах доводів касаційної скарги колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до п.п. 14.1.162 п. 14.1. ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
		Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39. п. 14.1. ст. 14 ПК України).
		Пунктом 129.1 ст. 129 ПК України окрім іншого визначено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
		Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
		Так, у відповідності до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
		Відповідно до підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
		Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
		Пунктом 102.1. статті 102 ПК України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		Таким чином, в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного суду від 21 травня 2024 року у справі № 160/15166/22 (адміністративне провадження № К/990/43722/23), але не виключно.
		Однак в межах даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг з податку на прибуток, який виник на підставі декларації № 9089955458 від 07.02.2014 р. у розмірі 130 343 грн (терміном сплати 11.03.2014 р.) був заявлений до стягнення контролюючим органом в судовому порядку у 2014 році і за результатами розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 820/5870/14 позов задоволено та стягнуто з розрахункових рахунків КП «Вода» заборгованість з податку на прибуток підприємств у розмірі 130 343 грн, який виник на підставі поданої до контролюючого органу декларації з податку на прибуток підприємств № 9089955458 від 07.02.2014 року (т. 2 а.с. 39-41). Вказана постанова не була оскаржена в процесуальний спосіб відповідачем та набрала законної сили 12.05.2014 року.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 17 500,52 грн, оскільки податковий борг (за несвоєчасну сплату якого нарахована пеня) не є безнадійним, внаслідок звернення контролюючого органу з позовом про його стягнення в межах 1095 днів з дня з дня виникнення податкового боргу. Отже доводи відповідача в касаційній скарзі про те, що податковий борг є безнадійним та пеня, нарахована на такий борг підлягає списанню, є необґрунтованими.
		До того ж, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, дії відповідача щодо не списання безнадійного податкового боргу позивача з податку на прибуток підприємств комунальної форми власності згідно податкової декларації № 90899554458 від 07.02.2014 у розмірі 48 933,36 грн, а також зобов`язання останнього вчинити вказані дії було предметом справи № 520/1265/2020. За наслідками розгляду вказаної справи постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року та відмовлено в задоволення позову. При цьому мотивом такого рішення суду апеляційної інстанції слугувало те, що у відповідача не виникли зобов`язання щодо списання суми 48 933,36 грн в якості безнадійного податкового боргу, оскільки даний податковий борг був стягнутий судовим рішенням у справі № 820/5870/14, тому цей спір перейшов на стадію виконання судового рішення.
		Отже з огляду на вимоги частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року № 520/1265/2020, яка набрала законної сили (22.10.2020 року), не доказуються при розгляді даної справи.
		Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.02.2018 року у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17) (т. 2 а.с. 29-31) колегія суддів не приймає внаслідок неподібності правовідносин у справах, оскільки в межах справи № 807/2097/16 не було встановлено попереднього звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення боргу в межах 1095 днів до пред`явлення позову про стягнення пені. Навпаки, у цій справі судом встановлено, що строк звернення позивача з позовом про стягнення суми боргу у відповідності до статті 102 КАС України сплив у 2012 році, а тому контролюючий орган не мав права у 2016 році звертатись до суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму податкового боргу, погашену після спливу 1095 денного строку з дня його виникнення.
		Крім цього колегія суддів звертає увагу, що лише з 01.01.2021 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким до статті 129 Податкового кодексу України включено пункт 129.9 статті 129 Податкового кодексу України, у відповідності до підпункту 129.9.1 якого встановлено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.
		Тобто положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України щодо не нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі проведення такого нарахування поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджується виключно на правовідносини які виникли з 01.01.2021 та за окремим порядком. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 160/15166/22 (адміністративне провадження № К/990/43722/23).
		Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справи і не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення, касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
		Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341,  345,  349,  350,  355,  356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Комунального підприємства «Вода» Валківської районної ради залишити без задоволення.
		 
		Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі № 820/1105/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
		-------------------
		-------------------
		-------------------
		І.А. Васильєва
		В.П. Юрченко
		В.В. Хохуляк
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...