Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/7787/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; грошового обігу та розрахунків, з них; за участю органів доходів і зборів.
Надіслано судом: 04.04.2025. Зареєстровано: 05.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2025.
Дата набрання законної сили: 04.04.2025
Номер судового провадження: К/990/29109/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/7787/23
		адміністративне провадження № К/990/29109/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Юрченко В.П.,
		суддів: Гімона М.М.,  Васильєвої І.А., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №380/7787/23
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.),
		У С Т А Н О В И В :
		У квітні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 15291/13-01-24-08 від 28.12.2022.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало, на думку контролюючого органу, порушення граничних строків розрахунків за валютними операціями з експорту товарів, а саме надходження грошових коштів в сумі 40900,00 євро з запізненням. Крім того, у позивача існує дебіторська заборгованість в розмірі 5803,00 євро. Однак, позивач з такими твердженнями відповідача не погоджується. Дійсно, позивач на підставі контракту № 02/09/20 від 03.09.2020 експортував товар на загальну суму 46703,00 євро. Водночас, покупець, Algorithm Com spolka z o.o. (Республіка Польща), скористався своїм правом на повернення товару, для чого була укладена угода №1. Згідно умов даної угоди сторони погодили повернення товару, який буде зберігатись в м. Краків, Польща, 31-217, АДРЕСА_1 . Відповідно терміни розрахунків вважаються виконаними в повному обсязі в силу того, що товар повністю було повернуто продавцю. Вказану обставину відповідач до уваги не взяв, що призвело до безпідставного нарахування позивачу пені за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (далі - ЗЕД). Крім того, позивач вказує на надмірну тривалість проведення перевірки та невірне нарахування самої пені.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 в задоволені позову відмовлено.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 15291/13-01-24-08 від 28.12.2022.
		В ході розгляду справи судами встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 21.10.2022 № 2533-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» та повідомлення про проведення перевірки від 21.10.2022 № 260/13-01-24-08, старшим державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Блащак В.В. згідно із п.п. 191.1.4. п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України (далі також - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 03.09.2020 № 02/09/20, дата здійснення експортних операцій 10.12.2020 та 18.12.2020.
		Вказана перевірка проведена у зв`язку отриманою інформацією Національного банку України про виявлені агентами валютного нагляду (ПАТ КБ «Приватбанк») факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом на 01.01.2020, яка надається згідно з Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7.
		Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», в результаті чого допущено порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по експортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом №02/09/20 від 03.09.2020, укладеним з нерезидентом Algorithm Com spolka z o.o. (Республіка Польща).
		За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.12.2022 № 16724/13-01-24-08-03/3588611630, на підставі якого ГУ ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2022 № 15291/13-01-24-08, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі    284774,06 грн.
		Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Управлянням правомірно призначена та проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 03.09.2020 № 02/09/20, дата здійснення експортних операцій 10.12.2020 та 18.12.2020, за результатами якої складено акт від 06.12.2022 № 16724/13-01-24-08-03/ 3588611630,    оскільки останнім було встановлено факт ненадходження в установлені граничні строки розрахунків грошових коштів за імпортним контрактом № 02/09/20 від 03.09.2020 на рахунок позивача, отже доведеним є факт порушення ФОП ОСОБА_1 законодавчо встановленого строку розрахунків по експортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом № 02/09/20 від 03.09.2020, укладеним з нерезидентом Algorithm Com spolka z o.o. (Республіка Польща). Позивачем не представлено висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на продовження строків розрахунків по такому контракту, так само як не представлено відповідної довідки про підтвердження форс-мажорних обставин по цьому контракту та/або доказів звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента Algorithm Com Spolka z o.o. (Республіка Польща). Окрім того, позивачем до суду не надано жодного документа, який би підтверджував фактичне (а не договірне) повернення товару та перехід права власності на нього, враховуючи умови поставки за зовнішньоекономічним контрактом (DАP).
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
		Суд погодився з висновками суду першої інстанції у цій справі про доведеність факту порушення позивачем ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по експортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом № 02/09/20 від 03.09.2020, укладеним з нерезидентом Algorithm Com spolka z o.o. (Республіка Польща).
		Правильним вважав суд апеляційної інстанції і висновок суду першої інстанції що доказів, які б підтверджували фактичне (а не договірне) повернення товару та перехід права власності на нього, враховуючи умови поставки за зовнішньоекономічним контрактом (DАP), позивачем не надано, про що свідчать пояснення, надані до перевірки позивачем 25.11.2022, в яких зазначено, що станом на 25.11.2022 нерезидентом не сплачена поставка товару у сумі 5803,00 євро у зв`язку з тим, що товар був не проданий згідно з контракту № 02/09/20 від 03.09.2020. При цьому, позивач не вказує той факт, що рік тому між сторонами укладена додаткова угода № 1 від 03.12.2021, якою майже весь товар повернений позивачу. Докази надходження коштів в сумі 5803,00 євро в матеріалах справи також відсутні.
		Також погодився суд і з твердженням суду першої інстанції про те, що доказів наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, про продовження строків розрахунку в іноземній валюті по експортному контракту від 03.09.2020 № 02/09/20, укладеному з нерезидентом Algorithm Com Spolka z o.o. (Республіка Польща), чи звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу з нерезидента ні до перевірки ні до суду надано не було, не було надано і сертифікату про форс-мажорні обставини.
		Водночас, апеляційний суд вказав, що пеня, нарахована за порушення резидентами строків розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня, підлягає списанню.
		Відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у даному випадку у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування позивачу у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 10.12.2020 по 25.11.2022, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що у свою чергу стало підставою для задоволення позову.
		З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наголошує на тому, що на пеню, нараховану відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції», не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Спірні правовідносини, на переконання контролюючого органу, є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
		Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідач вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Верховний Суд ухвалою від 14.08.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу для перевірки наведених у ній доводів.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		Ключовим питанням, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права та яке слугувало підставою для відкриття касаційного провадження, є нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), тобто чи розповсюджується заборона нарахувати пеню, передбачена абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на правовідносини щодо нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків згідно статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
		Так, Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі також - Закон № 2473-VII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
		Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
		Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
		Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
		Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
		Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.
		Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).
		Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
		Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
		Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.
		При цьому положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.
		Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.
		Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
		Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.
		У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
		Отже, Суд приходить до висновку, що спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
		Так, дійсно, відповідно до абз. 11 пункту   52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.
		Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).    
		При цьому Суд зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення у вигляді порушення строків розрахунків від відповідальності у вигляді пені, законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».
		Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції»       доповнено пунктом 13 такого змісту: "13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426".
		Тобто, на переконання колегії суддів, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту       52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22.
		Відтак, висновок суду апеляційної інстанції у цій справі про відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування позивачу у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 10.12.2020 по 25.11.2022, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який став підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог, є помилковим.
		Колегія суддів повторно наголошує, що єдиною підставною для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення апеляційним судом нового рішення про задоволення позову, слугували висновки суду про те, що на пеню, нараховану за порушення резидентами строків розрахунків в іноземній валюті, розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня, підлягає списанню.
		З висновками ж суду першої інстанції щодо доведеності факту порушення позивачем законодавчо встановленого строку розрахунків по експортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом та неподання позивачем висновку центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на продовження строків розрахунків по контракту, аналогічно як і не представлено відповідної довідки про підтвердження форс-мажорних обставин по контракту та/або доказів звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з нерезидента Algorithm Com Spolka z o.o. (Республіка Польща), суд апеляційної інстанції погодився.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права при вирішенні спору по суті, не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування цих норм та помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (продавець) уклав з нерезидентом Algorithm Com spolka z o.o. (Республіка Польща) (покупець) зовнішньоекономічний контракт № 02/09/20 від 03.09.2020 на поставку товару (вироби друковані) в асортименті, кількості, вартості і умовах поставки, що визначаються специфікаціями та інвойсами на кожну окрему партію товару, що постачається.
		Умови розрахунків визначені розділом 3 вказаного контракту, відповідно до яких, розрахунки за даним контрактом здійснюються в безготівковому порядку. Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, що визначений у цьому Контракті. Покупець здійснює оплату за кожну окрему партію товару згідно інвойсу на протязі 330 календарних днів з моменту отримання товару. Всі банківські витрати банку продавця несе продавець, всі банківські витрати банку покупця і транзитних банків несе покупець. В разі не продажу товару на протязі 330 днів, покупець може повернути товар продавцю при умові збереження якості товару. В разі повернення товару покупець письмово повідомляє продавця про фактичні залишки та запланований строк його повернення і надає акт звіряння розрахунків на поточну дату. Після повернення товару сторони домовились провести остаточні взаєморозрахунки в строк 10 робочих банківських днів. Витрати щодо доставки, послуг брокера та митних зборів при поверненні сплачує продавець.
		Щодо умов поставки, то така може здійснюватись на умовах: FСA (м. Львів), DAP (м. Краків). Валюта, що використовується для цілей цього контракту - євро. Контракт укладено в м. Львів, Україна. Строк дії контракту: даний контракт набуває чинності з моменту підписання і є безтерміновим.
		На виконання умов контракту від 03.09.2020 № 02/09/20 експортовано на користь нерезидента Algorithm Com spolka z o.o. (Республіка Польща) друковані вироби на загальну суму 46703,00 євро відповідно до митних декларацій:
		- № UA209140/2020/118308 від 10.12.2020 на суму 22720,50 євро. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 розділу ІІ Положення № 5 граничним строком розрахунків за операцією з експорту товарів є 09.12.2021 (останній день строку в 365 днів);
		- № UA209140/2020/121716 від 18.12.2020 на суму 23982,50 євро. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 розділу ІІ Положення № 5 граничним строком розрахунків за операцією з експорту товарів є 17.12.2021(останній день строку в 365 днів).
		Водночас, судами встановлено, що на валютний рахунок позивача надійшли кошти: 800 євро, дата надходження 15.12.2021; 21920,50 євро, дата надходження 28.12.2021. Вказані суми надійшли на оплату товару згідно митної декларації № UA209140/2020/118308 від 10.12.2020 на суму 22720,50 євро.
		Також надійшло 15079,50 євро, дата надходження 28.12.2021; 1100 євро, дата надходження 14.01.2022; 2000 євро, дата надходження 14.09.2022. Вказані суми надійшли на оплату товару згідно митної декларації № UA209140/2020/121716 від 18.12.2020 на суму 23982,50 євро.
		Сальдо станом на 25.11.2022 (дату початку проведення перевірки) Дт складає 5803,00 євро.
		Як констатовано судами, обставини встановлення факту ненадходження в установлені граничні строки розрахунків грошових коштів за імпортним контрактом № 02/09/20 від 03.09.2020 на рахунок позивача, останнім не спростовано.
		Доказів наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, про продовження строків розрахунку в іноземній валюті по експортному контракту від 03.09.2020 № 02/09/20, укладеному з нерезидентом Algorithm Com Spolka z o.o. (Республіка Польща), чи звернення позивача до суду з позовом про стягнення боргу з нерезидента ні до перевірки, ні до суду надано не було, не було надано і сертифікату про форс-мажорні обставини.
		З урахуванням вищенаведеного правового регулювання, встановлених обставин у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість застосування до позивача пені за порушення строків розрахунків по експортному контракту від 03.09.2020 № 02/09/20, укладеному з нерезидентом Algorithm Com Spolka z o.o. (Республіка Польща).
		Водночас, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність факту порушення позивачем ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», а саме порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по експортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом № 02/09/20 від 03.09.2020, укладеним з нерезидентом Algorithm Com spolka z o.o. (Республіка Польща), однак такі не були оскаржені позивачем в касаційному порядку.
		Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Таким чином, за наслідками касаційного перегляду цієї справи колегія суддів дійшла висновку, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року.
		Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі №380/7787/23 скасувати.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі №380/7787/23 залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не оскаржується.
		 
		 
		СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон   І.А. Васильєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...