Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 671/184/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 51-5132км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023240000000732

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 671/184/24
		провадження № 51-5132км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
		у складі:
		головуючого                                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання                                ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                   ОСОБА_5 ,
		представника потерпілих (відеоконференція)    ОСОБА_6 ,                   
		потерпілих (відеоконференція)                              ОСОБА_7 , 
		    ОСОБА_8 ,
		захисника                                                                   ОСОБА_9 , 
		засудженого (відеоконференція)                          ОСОБА_10 
		розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_10 , захисника  ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023240000000732 за обвинуваченням
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Згідно з вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 31 травня 2024 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
		На підставі положень ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнено  від відбування призначеного покарання з випробуванням з  іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Згідно з вироком ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він 01 листопада 2023 року о 07:50, керуючи автомобілем «ВАЗ-2108», рухаючись по проїзній частині автодороги Т-2311 «Хмельницький-Волочиськ» в межах с. Бальківці в напрямку від с. Користова до с. Курилівка Волочиської МТГ Хмельницького району, в порушення вимог п.п. 1.3, 1.5., 2.3. (б, д), 12.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, а також загрозу життю і здоров`ю громадян, у місці заокруглення проїзної частини праворуч не обрав безпечної швидкості відповідно до дорожньої обстановки, не врахував стан свого керованого транспортного засобу, втратив над ним керування, допустив його занос в напрямку правого узбіччя, де біля господарства АДРЕСА_2 лівою бічною частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка рухалася по узбіччю в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП потерпілій ОСОБА_12 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких вона померла.
		Хмельницький апеляційний суд 04 листопада 2024 року частково задовольнив апеляційні скарги потерпілих, вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 31 травня 2024 року в частині призначеного  ОСОБА_10 покарання скасував і ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Строк відбування покарання суд вирішив рахувати з моменту затримання засудженого. В решті вирок місцевого суду було залишено без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали 
		У касаційній скарзі засуджений просить вирок апеляційного суду у зв`язку з  неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальністьта невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Вказує, що апеляційним судом не було враховано, що під час проведення досудового розслідування він був затриманий та перебував під вартою, а при призначенні покарання не було зараховано  у строк покарання строк попереднього ув`язнення на підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України з 01 листопада 2023 року по 03 листопада 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Окрім того, зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення його від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України, належним чином не врахував його молодий вік, визнання ним вини, щире каяття у скоєному; те, що він вибачився перед потерпілими та в міру своєї можливості відшкодував заподіяну їм моральну шкоду; під час досудового слідства активно сприяв розкриттю злочину; в ході судового розгляду визнав пред`явлене обвинувачення і погодився на розгляд справи в порядку ст. 349 КПК України.
		Вважає, що за наявності обставин, які пом`якшують покарання, зважаючи на відсутність обставин, які обтяжують покарання, є підстави для звільнення його від відбування основного покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
		У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, потерпілі ОСОБА_7 ,                    ОСОБА_11 та ОСОБА_8 просять вирок апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Вважають, що призначене ОСОБА_10 апеляційним судом покарання є зам`яким, не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та тяжким наслідкам, які від нього настали.
		При цьому судом апеляційної інстанції не враховані моральні страждання, які потерпілі понесли внаслідок втрати рідної їм людини; потерпілим була спричинена душевна травма, яка призвела до погіршення стану їхнього здоров`я.
		У зв`язку зі смертю близької людини потерпілі не можуть відновити своїх життєвих стосунків, які були до вчинення злочину. Окрім цього, вони пережили та переживають душевний біль від того, що обвинувачений, маючи можливість не вчиняти злочину, не зробив цього, й, усвідомлюючи свою злочинну діяльність, не припинив її. 
		На даний час потерпілі переживають страх за своє життя, за подальшу долю, адже загибла була і опорою, і допомогою. Потерпілі не можуть повноцінно жити, постійно думають про близьку людину, яка була дуже світлою людиною, постійно допомагала та турбувалася про них. Чоловік залишився без дружини, а батьки втратили дитину. 
		Після вчинення злочину обвинуваченим вони не можуть повноцінно працювати, їх моральний стан пригнічений, що виразилось в погіршенні стану здоров`я. 
		Потерпілі вважають, що у цій справі суд у вироку належним чином не врахував всі обставини справи, неправильно зрозумів позицію потерпілих щодо можливої міри покарання обвинуваченому, через що останньому призначене надмірно м`яке покарання.
		У касаційній скарзі захисник просить вирок апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Посилається на те, що  під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження виявлено відсутність технічних записів судових засідань в Хмельницькому апеляційному суді за 17 вересня 2024 року та 04 листопада 2024 року, що є істотним порушенням вимог КПК України. 
		Вказує, що апеляційний суд відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України не зарахував ОСОБА_10 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення.
		Окрім того вважає, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. 
		У запереченнях захисник ОСОБА_9 просить залишити без задоволення касаційні скарги потерпілих  ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .
		Позиції учасників судового провадження
		Потерпілі та їх представник підтримали касаційні скарги потерпілих та заперечували щодо задоволення касаційних скарг засудженого і його захисника.
		Захисник та засуджений підтримали свої касаційні скарги й заперечували щодо задоволення касаційних скарг потерпілих.
		Прокурор підтримав касаційні скарги потерпілих і частково підтримав касаційні скарги засудженого і захисника.
		Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України  в поданих касаційних скаргах  не оспорюється.
		Доводи, викладені в касаційних скаргах засудженого, захисника, потерпілих, про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу винного як через надмірну суворість, так і через явну несправедливість у зв`язку з м`якістю, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
		Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. 
		Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
		За змістом ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. 
		Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження по суті, й повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання.
		Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені статтями 409, 414, 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке мало бути призначене, враховуючи обставини, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Вирішуючи питання про призначення покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.
		Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; дані про його особу, який за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, його молодий вік.  
		Також апеляційним судом ураховано висновки органу пробації, стан здоров`я, обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та добровільне відшкодування моральної шкоди. 
		В судовому засіданні в суді касаційної інстанції потерпілі підтвердили, що часткове відшкодування шкоди в загальному розмірі 360 000 грн вони дійсно отримали, однак не вбачають це достатнім. 
		Також апеляційний суд урахував думку потерпілих  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , які під час апеляційного розгляду просили призначити обвинуваченому лише реальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк. 
		При цьому в касаційному суді потерпілі указали, що вважають призначене апеляційним судом основне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки явно несправедливим внаслідок м`якості. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вбачає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_10 покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, яке необхідно відбувати реально, й обґрунтовано не знайшов підстав для звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
		Колегія суддів вбачає, що з урахуванням необережного характеру вчиненого кримінального правопорушення, молодого віку засудженого, його щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткового відшкодування шкоди потерпілим, висловлення ним у суді касаційної інстанції вибачень та щирого жалю щодо вчиненого, застосування до нього основного покарання у виді позбавлення волі строком на три роки є необхідним і достатнім покаранням для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень. 
		При цьому, враховуючи тяжкі наслідки вчиненого засудженим діяння, а саме смерть людини, колегія суддів вбачає, що апеляційний суд обґрунтовано не визнав можливим застосування до ОСОБА_10 інституту звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням. 
		Крім цього, колегія суддів касаційного суду вбачає обґрунтованим й застосування апеляційним судом до ОСОБА_10 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на один рік, беручи до уваги, що в апеляційних скаргах потерпілі не висловлювали апеляційних вимог щодо необхідності збільшення строку цього виду додаткового покарання, вимагаючи від апеляційного суду лише не застосування до ОСОБА_10 положень ст. 75 КК України з призначенням йому основного покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України (т. 2, а.с. 8, 13, 18).   
		Таким чином, на думку колегії суддів касаційного суду, призначене судом апеляційної інстанції засудженому покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
		Також не є обґрунтованими й доводи касаційної скарги захисника про відсутність у матеріалах справи носія інформації, на якому зафіксовано розгляд справи у Хмельницькому апеляційному суді.
		Зокрема, у матеріалах кримінального провадження наявні журнали судових засідань у Хмельницького апеляційному суду від 17.09.2024 та 04.11.2024, які містять посилання на файли технічної фіксації, що доступні для перегляду (т. 2                         а.п. 52-53, 64-65). 
		Порядок отримання доступу до технічного запису судового засідання визначений в розділі V Інструкції щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 06 червня 2022 року № 156. 
		Зокрема за змістом цієї інструкції, у разі подання учасником справи заяви про видачу копії запису судового засідання, йому може бути надано доступ до запису судового засідання в Електронному кабінеті користувача Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), або надано запис на оптичному диску у вигляді файлу. 
		В ході підготовки до касаційного розгляду шляхом отримання відповідного доступу було встановлено, що матеріали аудіофіксації судових засідань в апеляційному суді наявні в системі ЄСІТС, належно прослуховуються. 
		За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав вважати, що апеляційним судом було порушено вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження.
		При цьому під час касаційного розгляду захисник вказала на відсутність певної частини аудіо та відеозапису в суді апеляційної інстанції у засіданні від 04.11.2024.
		Дійсно, під час прослуховування даних фіксації судового засідання в суді апеляційної інстанції  від 04.11.2024 було встановлено, що під час долучення представником потерпілих довідки щодо причин відсутності потерпілого ОСОБА_11 та можливості розгляду провадження без участі цього потерпілого аудіо та відеозапис перервався з невідомих причин на короткий проміжок часу (близько шести секунд). В іншій частині дані фіксації цього судового засідання наявні і належно прослуховуються та переглядаються.
		Колегія суддів вважає, що в цій ситуації відсутність абсолютно незначної частини технічного запису судового засідання в суді апеляційної інстанції від 04.11.2024 не є істотним порушенням в контексті положень п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України, оскільки, по-перше, цим не унеможливлюється чітке з`ясування в цілому позиції представника потерпілих щодо можливості здійснення апеляційного розгляду без присутності одного з потерпілих, а, по-друге, це не стосується жодних аспектів апеляційного провадження, розгляд яких може торкатися питань, які могли б вплинути на результати такого провадження.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2022 року (справа № 334/3880/17, провадження № 51-482км22), від 29 вересня 2020 року (справа № 554/41/17, провадження № 51-6509км19),  від 16 грудня 2020 року (справа № 219/828/18, провадження № 51-2460км20), від 26 травня 2021 року (справа № 492/1259/15-к, провадження № 51-317км21), від 30 березня 2023 року (справа № 135/464/22, провадження № 51-156км23), від 22 лютого 2024 року  (справа №723/1856/21, провадження № 51-1703км23).
		Щодо питання застосування правил зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, передбачених ч. 5 ст. 72 КК України, колегія суддів вбачає таке.
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_10 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 01.11.2023 (т. 1 а.п. 11). 
		Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2023 року до ОСОБА_10 був застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту (т. 1 а.п. 175), й він був звільнений з-під варти у залі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.   
		Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. 
		Враховуючи, що апеляційний суд не зарахував у строк відбування покарання                ОСОБА_10  строк його перебування під вартою в цьому кримінальному провадженні з 01 листопада 2023 року по 03 листопада 2023 року, колегія суддів вбачає, що за таких обставин вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_10 у частині необхідності зарахування в строк покарання цього періоду попереднього ув`язнення на підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України підлягає зміні. 
		Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_10 та захисника  ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 листопада 2024 року щодо ОСОБА_10 змінити.
		На підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_10  у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 01 листопада 2023 року по 03 листопада 2023 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		У решті вирок Хмельницького апеляційного суду від 04 листопада 2024 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...