Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/489/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 51-495км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221190000322

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 645/489/24
		провадження № 51-495км25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		засудженого                                                          ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221190000322, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оріховець Сквирського району Київської області та жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Фрунзенський районний суд м. Харкова вироком від 13 березня 2024 року визнав ОСОБА_6 винуватим та засудив його до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 3 роки 6 місяців; ч. 1 ст. 263-1 цього Кодексу - на строк 3 роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
		Відповідно до ч. 4 цієї статті за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року та за цим вироком призначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
		За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом і корисливим мотивом, усупереч вимогам Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 662 (у редакції від 11 жовтня 2011 року), і Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 (у редакції від 29 жовтня 2020 року), придбав, зберігав та збув вогнепальну зброю і бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
		Так, ОСОБА_6 у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20 березня 2023 року, перебуваючи в лісовому масиві Київської області, у піску знайшов пістолет Макарова, який є бойовою нарізною вогнепальною зброєю - самозарядний пістолет моделі ПМ калібру 9 мм (НОМЕР_3), заводські серія та номер НОМЕР_1 , який виготовлений промисловим способом (виробництва СРСР), 1988 року виготовлення, придатний для стрільби, тобто придбав його без передбаченого законом дозволу, після чого переніс до місця свого проживання, а саме на          АДРЕСА_1 , де почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
		Далі ОСОБА_6 , через всесвітню мережу «Інтернет», домовився із ОСОБА_7 (особа зі зміненими анкетними даними) про придбання останнім у нього за гроші в сумі 40 800 грн вогнепальної зброї, розрахунок за яку той мав надіслати на банківську картку за номером НОМЕР_2 , належну       ОСОБА_6 .
		Після того як ОСОБА_7 20 березня 2023 року з 18:40 до 19:00 перевів на вказану вище банківську картку гроші в сумі 40 800 грн, ОСОБА_6 цього ж дня, маючи корисливий мотив, з метою незаконного особистого збагачення, незаконно збув, а саме відправив з відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта», розташованого в          м. Вишневому, до відділення № 111 «Нова Пошта» у м. Харкові ОСОБА_7 : о 19:21 - вказану вогнепальну зброю - пістолет Макарова (ПМ) калібру 9 мм (НОМЕР_3) у розібраному стані одним поштовим відправленням (ТТН 59000944224822); та о 19:22 - 14 пістолетних патронів калібру 9?18 ПМ одним відправленням (ТТН 59000944225565).
		Крім того, ОСОБА_6 з метою незаконного виготовлення бойових припасів на сайті (військовий аукціон «ІНФОРМАЦІЯ_2») у мережі «Інтернет» придбав 14 гільз і куль до пістолетних патронів та в не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20 березня 2023 року, перебуваючи за місцем свого проживання - на АДРЕСА_1 , використовуючи їх, а також порох, придбаний ним офіційно для мисливських цілей, спорядив указану порохову суміш у гільзу та вставив кулю, яку зажав у чашечці гільзи, таким чином самостійно незаконно виготовив 14 пістолетних патронів, які є боєприпасами -пістолетними патронами калібру 9?18 ПМ, що призначені для пістолетів системи Макарова (ПМ), а також зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (пістолети, пістолети-кулемети тощо), виготовлені шляхом саморобного переспорядження і придатні до стрільби.
		Харківський апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2024 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації дій ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме статей 75, 76 КК, що призвело до безпідставного звільнення від відбування покарання, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На переконання сторони обвинувачення, рішення апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Як зазначає прокурор, суд апеляційної інстанції хоча й зазначив частину його доводів, однак належним чином їх не проаналізував, не навів переконливих аргументів на їх спростування, не сформулював власних висновків, не обґрунтував належним чином рішення та не вказав у ньому підстав, з яких апеляційну скаргу сторони обвинувачення залишив без задоволення.
		На думку прокурора, апеляційний суд не врахував посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкі злочини в умовах воєнного стану, зокрема збував вогнепальну зброю і боєприпаси з корисливих мотивів, з метою покращення свого матеріального становища.
		Також наголошує, що суд не надав відповіді на доводи стосовно високого ступеня небезпечності діянь, учинених ОСОБА_6 , оскільки вони не обмежувалися лише зберіганням зброї для самооборони, а були спрямовані на її незаконний обіг.
		Крім того, на переконання прокурора, без належної відповіді залишилися і твердження сторони обвинувачення про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК, з огляду на його засудження Ковельським міськрайонним судом Волинської області за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК, які були вчинені за аналогічних обставин.
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.
		Засуджений ОСОБА_6 заперечив стосовно задоволення касаційної скарги прокурора.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню у зв`язку з таким.
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, установлених місцевим судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині прокурор не оскаржує.
		Твердження прокурора стосовно того, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів сторони обвинувачення про неправильне застосування місцевим судом положень ст. 75 КК і, як наслідок, необґрунтовано звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає слушними, зважаючи на зазначене нижче.
		Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати приписам ст. 370 КПК.
		У статті 419 КПК наведено вимогу про те, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, а також положення закону, яким він керувався. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Тобто апеляційний суд повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх із наявними у справі матеріалами та дати на кожен важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
		Ухвалюючи рішення про залишення без зміни вироку місцевого суду стосовно ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції цих вимог закону не дотримався.
		Місцевий суд, призначаючи засудженому покарання, урахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, а також дані про особу ОСОБА_6 , а саме те, що він має постійне місце проживання, розлучений, утримує двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, має судимість за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК. Також суд визнав щире каяття ОСОБА_6 та активне сприяння розкриттю злочину обставинами, що пом`якшують його покарання, і не встановив обставин, які його обтяжують.
		Зважаючи на ці дані, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання, передбачені санкціями статей, за якими його засуджено, визначив його остаточний вид і розмір на підставі частин 1, 4 ст. 70 КК та із застосуванням положень статей 75, 76 цього Кодексу звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.
		Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу. 
		Сторона обвинувачення, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до безпідставного звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням і невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м`якість, просила: скасувати вирок місцевого суду й ухвалити свій вирок, яким призначити покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК на строк 3 роки 6 місяців; ч. 1 ст. 263-1 цього Кодексу на строк 3 роки; на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ухвалити виконувати самостійно - вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року, яким ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із застосуванням ст. 75 КК з іспитовим строком 2 роки.
		На переконання прокурора, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, залишив поза увагою дані про підвищений ступінь суспільної небезпеки вчинених засудженим діянь і його особи. 
		Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в апеляційному порядку, погодився з висновками місцевого суду, визнав їх обґрунтованими і вмотивованими. 
		Залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення та підтверджуючи законність рішення суду першої інстанції щодо застосування ст. 75 КК і звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд, зокрема, зазначив про неспроможність доводів прокурора стосовно відсутності достатніх підстав для його звільнення, у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 ніде не працює і не має родини. Суд також указав, що твердження прокурора про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства є суто суб`єктивними, мають формальний характер і не підтверджуються жодними об`єктивними доказами.
		На думку колегії суддів, ці висновки апеляційного суду є непереконливими у зв`язку з таким.
		Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про особу винного. Під час вибору покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Згідно з приписами ст. 75 КК (у редакції, чинній на час учинення засудженим діяння), якщо суд, крім випадків, визначених цим Кодексом, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на даних про вчинений особою злочин, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. 
		Апеляційний суд не оцінив указаних обставин у їх взаємозв`язку з підставами звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, що визначені           ст. 75 КК, та усупереч вимогам ст. 419 КПК не спростував викладених в апеляційній скарзі прокурора доводів і не надав їм жодної оцінки. 
		Зокрема, оскаржене рішення не містить належної оцінки тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та переконливих мотивів щодо спростування доводів прокурора про неможливість досягнення цілей покарання, зокрема мети виправлення засудженого без реального відбування покарання. Необґрунтовано вважаючи рішення суду першої інстанції правильним, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора, який зазначав, що обвинувачений ніде не працює, не займається суспільно корисною працею, а цілеспрямовано відшукує і ремонтує вогнепальну зброю, яку в період воєнного стану збуває разом із боєприпасами з метою особистого збагачення.
		Також поза увагою апеляційного суду залишилися дані щодо особи ОСОБА_6 , який був також засуджений вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2023 року за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК, які він вчинив за аналогічних обставин. 
		За приписами статей 50, 65 і 75 КК питання про призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Натомість в аспекті дотримання положень статей 50, 65 КК оскаржене рішення суду не містить переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК забезпечує досягнення, зокрема мети загальної превенції щодо злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК.
		Отже, висновок апеляційного суду про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим з урахуванням тих обставин, які мають правове значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, про що слушно зазначає прокурор у касаційній скарзі.
		Колегія суддів погоджується з аргументами прокурора про неналежну вмотивованість рішення апеляційного суду. Оскаржене судове рішення не містить переконливого спростування доводів апеляційної скарги прокурора на обґрунтування того, що викладені судом першої інстанції обставини в сукупності не містять підстав для висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
		Тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду кримінального провадження суду апеляційної інстанції необхідно зважити на те, що в разі встановлення тих самих даних про особу засудженого та обставин, з`ясованих судом, призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...