Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/1287/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 51-148км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022060400002857

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 295/1287/23
		провадження № 51-148км25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                                     ОСОБА_6 ,
		засудженого                                               ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вироки Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2023 року та Житомирського апеляційного суду 
		від 07 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060400002857, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменії, жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 
		ст. 115 КК,і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		На підставі ст. 71 КК до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано 
		невідбуту частину покарання за попереднім вироком з урахуванням ухвали 
		Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2023 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
		Початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з 03 серпня 2020 року.
		Ухвалено не обирати запобіжний захід ОСОБА_7 й залишити його в слідчому ізоляторі Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» до набрання вироком законної сили.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення (перебування в слідчому ізоляторі) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі - з 05 січня 2023 року по дату набрання вироком законної сили.
		Вирішено питання щодо речових доказів та скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
		За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 , будучи засудженим 
		01 червня 2021 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі, відбуваючи покарання в Державній установі «Житомирська виправна колонія (№ 4)» (далі - ЖВК № 4), що за адресою: 
		просп. Незалежності, 172, м. Житомир, не став на шлях виправлення та знову 
		вчинив особливо тяжкий злочин за таких обставин.
		12 грудня 2022 року приблизно о 09:00 він, перебуваючи у спальному приміщенні житлової секції ЖВК № 4, на ґрунті особистих неприязних стосунків, реалізовуючи 
		свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, клинком (лезом) ножа умисно завдав ОСОБА_11 п`яти ударів у місце розташування життєво важливих органів, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючих колото-різаних ран грудної клітки зліва з ушкодженням лівої легені, лівого купола діафрагми, з ушкодженням товстої кишки, нижнього полюса селезінки, що ускладнилися лівобічним гемопневмотораксом та розлитим каловим перитонітом, які належать до тяжкого тілесного ушкодження за ознаками небезпеки для життя, 
		а також колото-різані рани лівого передпліччя, що належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я, але не довів свого злочинного умислу до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_11 спромігся залишити місце скоєння злочину.
		Суд кваліфікував діяння ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).
		Житомирський апеляційний суд вироком від 07 жовтня 2024 року скасував 
		вирок Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2023 року щодо 
		ОСОБА_7 в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання та початку строку відбування покарання, визначив початок строку відбування покарання ОСОБА_7 з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції 
		(з 28 листопада 2023 року) та зарахував у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 05 січня по 24 лютого 2023 року з розрахунку один день тримання 
		під вартою за один день позбавлення волі.
		У решті вирок залишено без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню 
		тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, 
		просить скасувати рішення судів обох інстанцій і призначити новий розгляд у місцевому суді.
		Свої твердження обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції формально перевірив доводи захисника та засудженого про неврахування всіх пом`якшуючих покарання ОСОБА_7 обставин і не навів переконливих висновків щодо неможливості призначення засудженому більш м`якого покарання; не проаналізував у вироку всіх доводів апеляційних скарг сторони захисту, не надав вичерпних аргументів щодо їх відхилення.
		Стверджує, що у зв`язку із цим суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Також зазначає, що цей суд, визначивши початок строку відбування покарання 
		з 28 листопада 2023 року, безпідставно погіршив становище ОСОБА_7 і допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Крім того, на думку захисника, належним чином не було враховано низки пом`якшуючих покарання ОСОБА_7 обставин, докази щодо яких, за твердженнями скаржника, наявні у матеріалах судової справи, а саме те, що підзахисний обвинувачувався у скоєнні лише одного епізоду замаху на злочин; повністю визнав свою винуватість; щиро розкаявся; попросив вибачення в потерпілого та суду за вчинене; не заподіяв збитків; позитивно характеризується; до затримання працював неофіційно, бажає продовжити працювати; вчинив злочин у стані сильного душевного хвилювання, спровокованого поведінкою потерпілого; позицію потерпілого, який пробачив засудженому та не має жодних претензій.
		Стверджує, що вказані вище обставини, на які посилалася сторона захисту, були проігноровані судами першої та апеляційної інстанцій, без будь-якого обґрунтування не були враховані як обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_7. У зв`язку з цим, на думку захисника, останньому безпідставно не призначено мінімального покарання.
		Зважаючи на викладене вище, захисник, посилаючись на приписи статей 65 та 69 КК, вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, призначив 
		ОСОБА_7 занадто суворе покарання.
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 , надавши відповідні пояснення, підтримали подану касаційну скаргу. 
		Прокурор ОСОБА_5 висловила заперечення щодо задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, 
		суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України 
		(далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
		Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. 
		Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, 
		а також правильності кваліфікації його діяння за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині захисник не оскаржує.
		Водночас доводи захисника в касаційній скарзі про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, а також щодо неправильного визначення апеляційним судом початку строку відбування покарання, є безпідставними. 
		За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим 
		і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як визначено в ч. 1 ст. 408 КПК, апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише 
		у передбачених цією нормою випадках, коли при цьому не погіршується становище обвинуваченого, та скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок 
		у випадках, передбачених ч. 1 ст. 420 КПК.
		Водночас згідно з положеннями ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон 
		про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, 
		які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави ухваленого рішення з урахуванням вимог ст. 409 указаного Кодексу.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, 
		що апеляційний суд, визначивши початок строку відбування засудженим покарання 
		з 28 листопада 2023 року, а також погодившись з місцевим судом щодо виду та міри призначеного ОСОБА_7 покарання, дотримався цих вимог закону, з огляду на таке.
		Стосовно доводів про безпідставне погіршення апеляційним судом становища 
		 ОСОБА_7 у зв`язку з визначенням початку строку відбування ним покарання 
		з 28 листопада 2023 року
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок суду першої інстанції був оскаржений в апеляційному порядку, зокрема прокурором, який, крім іншого, зазначав про неправильне визначення місцевим судом початку строку відбування покарання ОСОБА_7 з 03 серпня 2020 року, оскільки з цього часу засуджений відбував покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Києва 
		від 01 червня 2021 року з урахуванням ухвали суду від 21 лютого 2023 року.
		Переглянувши вирок, апеляційний суд погодився з доводами прокурора про неправильність визначення місцевим судом початку строку відбування покарання 
		з часу затримання ОСОБА_7 за попереднім вироком (з 03 серпня 2020 року), оскільки цей період охоплює строк відбування покарання за попереднім вироком, а ч. 1 
		ст. 71 КК не передбачає можливості зарахування до покарання за новим вироком відбутого покарання за попереднім вироком.
		У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що початок строку відбування покарання у цьому кримінальному провадженні необхідно рахувати з часу ухвалення вироку судом першої інстанції, а саме з 28 листопада 2023 року.
		Верховний Суд вважає правильними такі висновки суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.
		Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів кримінального провадження встановлено, що 12 грудня 2022 року ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 2 
		ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, відбуваючи покарання у ЖВК № 4 за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01 червня 2021 року, тобто на час вчинення нового злочину засуджений перебував під вартою у порядку виконання вироку щодо нього.
		У зв`язку з цим місцевий суд, призначивши покарання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 
		ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років, на підставі ст. 71 КК приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 01 червня 2021 року, 
		з урахуванням ухвали суду від 21 лютого 2023 року,та призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
		Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку в його резолютивній частині також зазначається, крім іншого, початок строку відбування покарання засудженим.
		Згідно з положеннями ст. 71 КК, призначаючи покарання за сукупністю вироків, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. 
		У такому випадку строк відбування покарання засудженим, який перебуває під вартою в порядку виконання покарання за попереднім вироком, обчислюється з дня ухвалення нового вироку.
		Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2022 року (справа 
		№ 219/1965/20, провадження № 51-5737км21).
		Отже, зважаючи на те, що апеляційний суд не скасовував вирок місцевого суду 
		в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, а лише щодо зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання та визначення початку строку відбування покарання, то цей суд правильно зазначив у своєму рішенні про початок обчислення строку відбування покарання засудженим з дня ухвалення вироку місцевого суду за 
		ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, тобто з 28 листопада 2023 року.
		У зв`язку з цим доводи касаційної скарги у цій частині є неспроможними.
		Стосовно доводів касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 .
		Положеннями ст. 50 ККрегламентовано, що покарання має на меті не тільки кару, 
		а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Визначені у ст. 65 ККзагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Відповідно до положень ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім передбачених цією статтею випадків, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Згідно зі ст. 414 КПКневідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу 
		відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи 
		касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це 
		положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним 
		судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, 
		які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, районний суд, призначаючи покарання ОСОБА_7 , урахував обставини вчинення злочину, особу винуватого, його ставлення до вчиненого, думку потерпілого, який не має претензій до ОСОБА_7 
		і пробачив йому, наявність обставини, що пом`якшує покарання (щире каяття), 
		та обставини, що його обтяжує (рецидив кримінальних правопорушень), те, що засуджений скоїв новий злочин у період відбування покарання, раніше судимий, відповідно до характеристики начальника ЖВК № 4 характеризується посередньо, 
		на профілактичних обліках установи не перебуває, за 2022 рік має два заохочення, згідно з характеристикою з Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» характеризується добре, і дійшов висновку, що для виправлення 
		та попередження нових кримінальних правопорушень йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК.
		Також районний суд, призначаючи покарання, узяв до уваги, що засуджений не відбув повністю покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 01 червня 2021 року за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років 
		з урахуванням ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 21 лютого 
		2023 року, якою визначено порядок застосування покарання за наявності кількох вироків та ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30 жовтня 2019 року з урахуванням вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 01 червня 2021 року в порядку ч. 4 
		ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
		Зважаючи на те, що після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, засуджений вчинив новий злочин, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків і приєднав до покарання за новим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком з урахуванням ухвали суду від 21 лютого 2023 року.
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, дійшов висновку, 
		що місцевий суд узяв до уваги усі обставини, на які в апеляційних скаргах посилалася, зокрема сторона захисту.
		Цей суд урахував, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, скоїв нове кримінальне правопорушення в період відбування покарання в місцях позбавлення волі, яке відповідно до ст. 12 КК є умисним особливо тяжким злочином.
		Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції повною мірою зважив на характер протиправних дій засудженого, який, відбуваючи покарання в ЖВК № 4, ножем умисно завдав ОСОБА_11 п`яти ударів у місце розташування життєво важливих органів.
		З урахуванням цих обставин апеляційний суд дійшов висновку, що призначене 
		ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, яке наближене 
		до мінімальної межі, не можна розцінювати явно несправедливим унаслідок його суворості.
		У цьому контексті, Верховний Суд бере до уваги, що із наведених у касаційній скарзі обставин, які, на думку захисника, безпідставно не враховані як пом`якшуючі, суди визнали такою обставиною лише щире каяття. Однак, як убачається з оскаржуваних судових рішень, окремі обставини, вказані захисником, які зводяться до відомостей про особу засудженого, а також його ставлення до вчиненого, хоча і не визнані такими, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , проте враховані під час призначення покарання.
		Водночас твердження сторони захисту про вчинення засудженим злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного поведінкою потерпілого, 
		є неспроможними, оскільки зі встановлених місцевим судом обставин вбачається, що ОСОБА_7 вчинив закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство). Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні саме цього кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його діяння за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК сторона захисту не оскаржувала.
		Також, визнання засудженим винуватості та фактичних обставин інкримінованого йому злочину, висловлена думка потерпілим у цьому конкретному кримінальному провадженні не знижують ступеню тяжкості вчиненого.
		Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що захисник у касаційній скарзі, перерахувавши низку обставин, що, на його переконання, пом`якшують покарання засудженому, посилається на приписи ст. 69 КК, однак не обґрунтовує, яка з них (чи їх сукупність) істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та, відповідно впливає на можливість призначення ОСОБА_7 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією інкримінованого засудженому злочину.
		На переконання Суду, призначене ОСОБА_7 покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і немає підстав вважати це покарання явно несправедливим унаслідок суворості.
		Водночас колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне зарахування засудженому строку попереднього ув`язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК. 
		Так, скасовуючи вирок місцевого суду у цій частині апеляційний суд зазначив, 
		що ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 05 січня 
		2023 року ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою 
		до 03 березня 2023 року.
		Надалі ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24 лютого 2023 року 
		у порядку, передбаченому п. 12 ч. 1 ст. 537 КПК ОСОБА_7 тимчасово залишено 
		в слідчому ізоляторі Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» у зв`язку з розглядом справи в суді.
		Зважаючи на вказане вище, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, 
		що запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні 
		№ 12022060400002857 стосовно ОСОБА_7 діяв з 05 січня до 24 лютого 2023 року, 
		а тому зарахувала у порядку ч. 5 ст. 72 КК лише цей період у строк відбування покарання.
		Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що постановлена 24 лютого 2023 року ухвала Богунського районного суду м. Житомира про тимчасове залишення ОСОБА_7 в слідчому ізоляторі жодним чином не вплинула на законну дію ухвали слідчого судді від 05 січня 2023 року, якою ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03 березня 2023 року. 
		Таким чином, в період з 05 січня до 03 березня 2023 року включно до ОСОБА_7 застосовувалося попереднє ув`язнення, і цей строк за правилами ч. 5 ст. 72 КК має бути зарахований йому у строк покарання, тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги захисника та зміни вироку апеляційного суду в цій частині у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково. 
		Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
		Вирок Житомирського апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 05 січня до 03 березня 2023 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		У решті вирок апеляційного суду залишити без зміни. 
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...