Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 534/618/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано судом: 07.04.2025. Зареєстровано: 08.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/534/61/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023170000000109

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                     Справа№534/618/25
		Провадження №1-кп/534/61/25
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 квітня 2025 року                         м. Горішні Плавні
		 
		Комсомольський міський суд Полтавської області
		у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Горішні Плавні у режимі відеоконференцзв`язку кримінальне провадження №22023170000000109 від 15.05.2023 відносно: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кизил Пермської області, громадянки України, з вищою освітою, пенсіонерки, розлученої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Комсомольського міського суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023170000000109 від 15.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст. 436-2 КК України.
		Разом з обвинувальним актом до Комсомольського міського суду надійшла угода, укладена між прокурором та підозрюваною ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 про визнання винуватості від 11 березня 2025 року, якою досягнуто наступне.
		Обвинувачена ОСОБА_4 розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в межах цієї угоди цілком залежить від дотримання нею Закону та усіх положень складеної угоди.
		Сторонами в угоді визначено, що у випадку укладення та затвердження даної угоди, обвинувачена та прокурор вправі оскаржити вирок з наступних підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення наслідків укладення угоди.
		Також згідно тексту угоди про визнання винуватості, обвинувачена ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ст.473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку.
		Обвинуваченій ОСОБА_4 додатково роз`яснено судом її право на судовий розгляд, наслідки укладення та затвердження угоди. 
		По суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 беззастережно та у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України у обсязі, пред`явленого їй обвинувачення.
		Сторонами узгоджено,що призатвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначенепокарання за ч. 2 ст. 436-2 КК України  у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 436-2 КК України  у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком, встановленим судом. 
		Покласти на ОСОБА_4 обов`язки відповідно до ст. 76 КК України. 
		Відповідно до положень ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучити у власність ноутбук «Samsung», model:NP-R528, що був використаний як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень.
		Сторонами в угоді враховано наявність двох пом`якшуючих покарання обставин та особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.
		Дослідивши дану угоду, заслухавши прокурора, обвинувачену та її захисника, суд дійшов наступних висновків.
		Так, 28.06.1996 Верховною Радою України прийнято Основний Закон України  Конституцію України.
		Згідно Конституції України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації (далі  ЗС РФ) на територію України.
		Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частини території України, чим змінили межі території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Збройна агресія РФ продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
		У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		У подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 №451/2023, від 06.11.2023 №734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024 та від 14.01.2025 №26/2025 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався. Дія воєнного стану в Україні триває до теперішнього часу.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 , з метою обміну інформацією з невизначеним колом осіб приблизно у 2006 році (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) створила електронні сторінки (аккаунти) у загальнодоступній та соціально-орієнтованій інтернет-мережі «Однокласники» за електронною адресою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під мережевим псевдонімом « ОСОБА_7 », яка має електронне посилання: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » тау загальнодоступнійта соціально-орієнтованійінтернет-мережі«Facebook»під мережевимпсевдонімом « ОСОБА_7 »,яка маєелектронне посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 . У подальшому 04.06.2022 ОСОБА_4 , займаючи антиукраїнську позицію та підтримуючи дії держави-агресора (РФ) у проведенні агресивної війни проти України, маючи злочинний умисел, спрямований на поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройноїагресії РосійськоїФедерації протиУкраїни,розпочатої у2014році, а також глорифікація представників збройних формувань Російської Федерації, реалізуючи та бажаючи довести його до кінця, і досягнути злочинної мети, а також доведення цих матеріалів до відома користувачів загальнодоступної та соціально-орієнтованої інтернет-мережі «Одноклассники», усвідомлюючи, що вона відвідується необмеженим колом осіб, перебуваючи за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи власний ноутбук марки «Samsung», model:NP-R528, здійснила поширення на власній електронній сторінці під мережевим псевдонімом « ОСОБА_7 » за електронним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відеоматеріаліз групи«ДОНБАСС…НЕ ТРОНЬТЕНАШУ ЗЕМЛЮ!!!» заінтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з наступним текстовим відтворенням:
		«За убитых детей Донецка, Макеевки. То, что вы наделали на днях. Вас даже противником не назовешь. Так чторебята этовам презентот меня. Ловим. Расход 5. Огонь 0:29 Расход 5. Огонь 0:36 Армия днрни разуне ударилапо гражданскимобъектам. В отличие от вас. Расход 5. Огонь 0:57 Остался. Огонь».
		Відповідно до висновку експерта № 2817/2818 від 07.02.2025 за результатами судової лінгвістичної експертизи, проведеної експертом Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, у даній публікації міститься висловлювання з лінгвістичними ознаками заперечення збройноїагресії РосійськоїФедерації протиУкраїни,розпочатої у2014році, а також глорифікація представників збройних формувань Російської Федерації.
		Відповідно до вказаного висновку експерта інформація, наявна в наданому на дослідження текстовому матеріалі, має публічний характер, який передбачає її поширення для значного кола осіб.
		Зміст даної публікацій доведений до відома та доступний до вільного перегляду невизначеному колу осіб  користувачів загальнодоступної та соціально-орієнтованої інтернет-мережі «Одноклассники», які відвідували електронну сторінку « ОСОБА_7 », а також шляхом автоматичного сповіщення усіх користувачів вказаної соціальної мережі, котрі додані до розділу «Друзі» вищеназваного аккаунту.
		Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується упоширенні матеріалів,у якихміститься запереченнязбройної агресіїРосійської Федераціїпроти України,розпочатої у2014році, а також глорифікація представників збройних формувань Російської Федерації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України.
		 
		Крім того, діючи повторно, 04.06.2022 ОСОБА_4 , займаючи антиукраїнську позицію та підтримуючи дії держави-агресора (РФ) у проведенні агресивної війни проти України, маючи злочинний умисел, спрямований на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, реалізуючи та бажаючи довести його до кінця, і досягнути злочинної мети, а також доведення цих матеріалів до відома користувачів загальнодоступної та соціально-орієнтованої інтернет-мережі «Одноклассники», усвідомлюючи, що вона відвідується необмеженим колом осіб, перебуваючи за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи власний ноутбук марки «Samsung», model:NP-R528, здійснила поширення на власній електронній сторінці під мережевим псевдонімом « ОСОБА_7 » за електронним посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 » публікаціїіз групи« ІНФОРМАЦІЯ_5 »за інтернетадресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в якійміститься статтяз інтернетресурсу заадресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 , з наступним текстовим відтворенням:
		«Применение Киевом РСЗО обернется жесткой реакцией Москвы. В рамкахспециальной операциипо денацификациии демилитаризацииУкраины будутнейтрализованы дополнительныевоенные цели. «Запад предпринимает серьезную провокацию, которая ставит своей целью эскалацию боевых действий. Если мы отвечаем, то нам действительно придется отвечать по центрам принятия решений в Киеве, а это приведет к еще большей ожесточенности боевых действий»,  объяснил Кнутов. Россия намерена жестко ответить на попытки Украины применить американские ракетные системы в Донбассе. Российская армия в ходе тактических ракетных ударов способна устранить важные военные и стратегические объекты ВСУ, которые ранее не являлись целями».
		Відповідно до висновку експерта № 2817/2818 від 07.02.2025 за результатами судової лінгвістичної експертизи, проведеної експертом Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, у даній публікації міститься висловлювання з лінгвістичними ознаками виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		Відповідно до вказаного висновку експерта інформація, наявна в наданому на дослідження текстовому матеріалі, має публічний характер, який передбачає її поширення для значного кола осіб.
		Зміст даної публікацій доведений до відома та доступний до вільного перегляду невизначеному колу осіб  користувачів загальнодоступної та соціально-орієнтованої інтернет-мережі «Одноклассники», які відвідували електронну сторінку « ОСОБА_7 », а також шляхом автоматичного сповіщення усіх користувачів вказаної соціальної мережі, котрі додані до розділу «Друзі» вищеназваного аккаунту.
		У подальшому, діючи повторно, 28.09.2022 ОСОБА_4 , займаючи антиукраїнську позицію та підтримуючи дії держави-агресора (РФ) у проведенні агресивної війни проти України, маючи злочинний умисел, спрямований на поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту,реалізуючи табажаючи довестийого докінця,і досягнутизлочинної мети,а такождоведення цихматеріалів довідома користувачівзагальнодоступної тасоціально-орієнтованоїінтернет-мережі«Facebook»,усвідомлюючи,що вонавідвідується необмеженимколом осіб,перебуваючи замісцем своєїреєстрації заадресою: АДРЕСА_1 ,використовуючи власнийноутбук марки«Samsung»,model:NP-R528,здійснила поширенняна власнійелектронній сторінціпід мережевимпсевдонімом « ОСОБА_7 »,яка маєелектронне посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 публікації користувача « ОСОБА_8 » за інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 з наступним текстовим відтворенням:
		«Запад стонет о судьбе Украины, но с 2014 года жители Донбасса подвергались постоянным украинским бомбардировкам, без какого-либо внимания на это со стороны Европы или Америки. 13000 смертей за 8 лет».
		Відповідно до висновку експерта № 2817/2818 від 07.02.2025 за результатами судової лінгвістичної експертизи, проведеної експертом Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, у даній публікації міститься висловлювання з лінгвістичними ознаками заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту.
		Відповідно до вказаного висновку експерта інформація, наявна в наданому на дослідження текстовому матеріалі, має публічний характер, який передбачає її поширення для значного кола осіб.
		Зміст даної публікацій доведений до відома та доступний до вільного перегляду невизначеному колу осіб  користувачів загальнодоступної та соціально-орієнтованої інтернет-мережі «Facebook», які відвідували електронну сторінку « ОСОБА_7 », а також шляхом автоматичного сповіщення усіх користувачів вказаної соціальної мережі, котрі додані до розділу «Друзі» вищеназваного аккаунту.
		Отже, ОСОБА_4 обвинувачується за другим і третім епізодами за ч. 3 ст. 436-2 КК України. 
		Між прокуроромвідділу наглядуза додержаннямзаконів регіональниморганом безпекиПолтавської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 ,яка здійснювалапроцесуальне керівництвоу кримінальномупровадженні №22023170000000109від 15.05.2023 та ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_9 11 березня 2025 року укладено угоду про визнання винуватості.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю та беззастережно, пояснила, що розуміє права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, кваліфікацію та покарання, яке буде застосовано до неї у разі затвердження угоди судом, а саме призначення їй покарання за ч. 2 ст. 436-2 КК України  у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 436-2 КК України  у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком, встановленим судом, з покладенням на неї обов`язків відповідно до ст. 76 КК України. Відповідно до положень ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучити у власність ноутбук ««Samsung», model:NP-R528, що був використаний як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень. 
		Під час судового засідання ОСОБА_4 підтвердила, що визнання винуватості з її боку є беззастережним, добровільним та без будь-якого примусу.
		Обвинувачена у судовому засіданні просила затвердити угоду про визнання винуватості в поданій суду редакції.
		Добровільність позиції ОСОБА_4 у суду сумніву не викликала.
		Прокурор та захисник обвинуваченої проти затвердження угоди не заперечували.
		Захисник заявила клопотання про звільнити обвинуваченої від сплати процесуальних витрат у розмірі 35 895 грн 02 коп., обґрунтовуючи це тим, що вона є пенсіонером, отримує пенсію 5 652 грн 84 коп., і більшу частину доходу витрачає на лікування.
		Прокурор підтримав клопотання, що є важливим фактором, оскільки сторона обвинувачення не заперечує проти звільнення від сплати процесуальних витрат.
		Обставинами, які пом`якшують покарання є: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
		Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлені.
		При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, які відносяться за ч.2 ст.436-2 КК України до нетяжких та за ч.3 ст.436-2 КК України - до тяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, а також її вік та сімейний стан, відсутність неповнолітніх дітей на утриманні, наявність пом`якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, стан здоров`я, неперебування обвинуваченої у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку, характеристику за місцем проживання, ставлення обвинуваченої до вчинених нею кримінальних правопорушень, повного визнання обвинуваченою вини, її процесуальну поведінку під час судового розгляду справи.
		Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно з ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. 
		Отже, судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.436-2 КК України, які згідно ст.12 КК України відносяться до нетяжких злочинів за ч.2 ст.436-2 КК України та до тяжких злочинів за ч.3 ст.436-2 КК України.
		Суд кваліфікує діяння обвинуваченої ОСОБА_4 за першим епізодом від 04.06.2022 як поширення матеріалів, у яких міститься заперечення збройноїагресії РосійськоїФедерації протиУкраїни,розпочатої у2014році, а також глорифікація представників збройних формувань Російської Федерації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, за другим епізодом від 04.06.2022 як поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, вчинене повторно, тобто увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.436-2КК України та за третім епізодом від 28.09.2022 як заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.
		Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність, правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань за угодою.
		Обставин, які перешкоджають затвердженню угоди, не встановлено.
		Відповідно до ч. 1ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди від 11.03.2025 про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченою ОСОБА_4 та призначення останній узгодженої сторонами міри покарання.
		У відповідності до ч.2 ст.75КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У таких випадках, суд ухвалює звільнити засуджену від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. 
		Отже, вирішуючи питання щодо тривалості строку випробування, суд, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, особу обвинуваченої, її похилий вік, відсутність судимостей, позитивну характеристику за місцем проживання, вважає достатнім визначити ОСОБА_4 однорічний іспитовий строк з покладанням на неї обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
		Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо, зокрема, майно було використано як знаряддя вчинення кримінального правопорушення. 
		Таким чином, враховуючи положення п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, суд застосовує спеціальну конфіскацію до майна, за допомогою якого було вчинено злочин, а саме: ноутбук «Samsung», model:NP-R528.
		Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08.06.2023 було накладено арешт на ноутбук чорного кольору марки «Samsung», model:NP-R528.
		Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		У зв`язку з тим, що майно підлягає спеціальній конфіскації, арешт, накладений на ноутбук не підлягає скасуванню.
		У кримінальному провадженню наявні процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування, а саме витрати за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № 1169 від 26.01.2024 у розмірі 18 932 грн та витрати за проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 2817/2818 від 07.02.2025 у розмірі 16 963 грн 02 коп.
		Захисником обвинуваченої заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_4 від сплати процесуальних витрат, обґрунтовуючи свою позицію тим, що обвинувачена є особою похилого віку, не працює, єдиним джерелом доходів є пенсія у розмірі близько п`яти тисяч гривень, таким чином розмір витрат в сумі 35 895 грн 02 коп. є непомірним та надто обтяжливим для обвинуваченої.
		Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала клопотання свого захисника та просила звільнити її від сплати процесуальних витрат повністю.
		Прокурор ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення клопотання захисника та наголосила, що обвинувачена дійсно отримує дохід у вигляді пенсії в розмірі 5 652 грн 84 коп., має захворювання серця, у зв`язку з чим основна частина пенсії витрачається нею на лікування. Таким чином обвинувачена через скрутне матеріальне становище позбавлена можливості сплатити процесуальні витрати в розмірі 35 895 грн 02 коп.
		Заслухавши позиції учасників з приводу стягнення процесуальних витрат, суд вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню, оскільки сплата процесуальних витрат обвинуваченою є непосильною через її фінансовий стан, а звільнення від них не суперечить принципам справедливості та розумності, передбаченим статтею 22 КПК України.
		Так, відповідно до частини 4 статті 124 КПК України, суд має право звільнити особу від сплати процесуальних витрат повністю або частково, якщо для цього є обґрунтовані підстави, такі як скрутне матеріальне становище обвинуваченої. У даному випадку обвинувачена ОСОБА_4 є пенсіонером, її єдиний дохід становить пенсію в розмірі 5 652 грн 84 коп., значна частина якої витрачається на лікування. Сума процесуальних витрат у розмірі 35 895 грн 02 коп. перевищує її місячний дохід більш ніж у шість разів, що робить сплату цих витрат непосильною без суттєвого погіршення умов життя. Прокурор також підтримав клопотання захисника, що свідчить про відсутність заперечень з боку держави в особі обвинувачення.
		Звільнення обвинуваченої від сплати процесуальних витрат не означає, що ці витрати залишаються непокритими. Згідно з частиною 5 статті 124 КПК України, у разі звільнення особи від сплати процесуальних витрат за рішенням суду, такі витрати відносяться на рахунок держави та відшкодовуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Ця норма передбачає, що держава, як гарант правосуддя, бере на себе фінансову відповідальність за забезпечення належного розгляду справи, коли обвинувачений не має можливості оплатити ці витрати самостійно.
		Крім того, покладення процесуальних витрат на державу відповідає статті 22 КПК України, яка гарантує доступ до правосуддя та справедливий розгляд справи. Змушення обвинуваченої сплачувати витрати в умовах її скрутного матеріального становища могло б порушити принципи розумності та пропорційності, тоді як відшкодування цих витрат за рахунок держави забезпечить баланс між інтересами правосуддя та соціальним захистом особи.
		Таким чином, враховуючи неможливість стягнення процесуальних витрат з обвинуваченої через її фінансовий стан, а також відсутність інших передбачених законом джерел їх покриття, ці витрати в розмірі 35 895 грн 02 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України. Це рішення є логічним завершенням звільнення обвинуваченої від сплати та забезпечує чітке визначення суб`єкта, який несе відповідальність за ці витрати.
		Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні не обирався, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 373, 468-470, 472-476 КПК України, ст.ст. ч.1 ст. 70, 75, 76, ч. 2 ст 436-2, ч. 3 ст.436-2 КК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 11 березня 2025 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченою ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 з іншого боку.
		ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України та призначити їй покарання:
		- за ч. 2 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки без конфіскації майна;
		- за ч. 3 ст. 436-2 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років без конфіскації майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання ОСОБА_4 у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання зі встановленням іспитового строку тривалістю один рік.
		На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
		- періодично з`являтись до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		До набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження до ОСОБА_4 не застосовувати. 
		Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченої від сплати процесуальних витрат - задовольнити.
		Процесуальні витрати за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № 1169 від 26.01.2024 у розмірі 18 932 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні та витрати за проведення судової психолого-лінгвістичної експертизи № 2817/2818 від 07.02.2025 у сумі 16 963 (шістнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 02 (дві) копійки віднести на рахунок держави.
		На підставі ст. 96-1, 96-2КК України застосувати у кримінальному провадженні спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речовий доказ ноутбук «Samsung», model:NP-R528, що знаходиться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів СВ УСБУ в Полтавській області. 
		Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до відповідальності, встановленої законом.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Комсомольський міський суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
		обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;
		прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертоюстатті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченій, захиснику обвинуваченої роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...