Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 485/167/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 07.04.2025. Зареєстровано: 08.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/485/72/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024150000000291

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 485/167/25
		Провадження №1-кп/485/72/25
		 
		Вирок
		іменем України
		(in absentia) 
		 
		07 квітня 2025 року      м.Снігурівка
		 
		Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спеціального судового провадження в залі суду м.Снігурівка кримінальне провадження № 12024150000000291 по обвинуваченню
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянина, громадянина російської федерації, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , документований паспортом громадянина рф НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який на момент вчинення злочину перебував на посаді командира НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 окремої мотострілецької козачої бригади, у званні підполковника, позивний « ОСОБА_4 ».
		за ч.2 ст. 28, ч.1ст.438 КК України,
		 
		з участю прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		за участю потерпілої ОСОБА_8 
		 
		встановив:
		 
		З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією російської федерації (далі - РФ) проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення Збройних сил російської федерації (далі - зс рф), інших збройних формувань рф та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України. У результаті збройної агресії рф проти України частина територій України опинилася під окупацією рф.
		Збройні формування російської федерації - регулярні з`єднання і підрозділи, підпорядковані Міністерству оборони російської федерації, підрозділи та спеціальні формування, підпорядковані іншим силовим відомствам російської федерації, їхні радники, інструктори та іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації (надалі  збройні формування рф, зф рф), здійснювали військову агресію - наступ з території тимчасово окупованої АР Крим в напрямку Херсонської та Миколаївської областей. 
		З 24лютого 2022 Указом Президента України №64/2022у зв`язку з військовою агресією рф проти України введено в Україні воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
		У ході ведення активних бойових дій, військовослужбовцями зс рф з 19.03.2022 року взято під контроль Снігурівську міську територіальну громаду Баштанського району Миколаївської області (до складу якої входить с. Євгенівка), яка у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», у період часу з 19.03.2022 по 11.11.2022 перебувало під тимчасовою окупацією рф. Крім цього, військовослужбовцями зс рф з 09.03.2022 року взято під контроль Калинівську селищну територіальну громаду Бериславського району Херсонської області (включно з с.Калинівське), яка у період часу з 09.03.2022 по 09.11.2022 перебувала під тимчасовою окупацією рф. 
		Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
		Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
		Відповідно до ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року (далі - Четверта Женевська конвенція), особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року (далі  ДП І), фізичному і психічному стану здоров`я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності. Відповідно забороняється піддавати осіб, зазначених у цій статті, жодній медичній процедурі, яка не вимагається за станом здоров`я зазначеної особи й не відповідає загальноприйнятим медичним нормам, що застосовуються за аналогічних, з медичної точки зору, обставин до громадян сторони, що проводить цю процедуру, які не позбавлені свободи в якій би то не було формі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 ДП І, забороняється піддавати таких осіб, навіть за їх згодою:
		a) фізичним каліцтвам;
		b) медичним чи науковим експериментам;
		c) видаленню тканин чи органів для пересадки; за винятком тих випадків, коли такі дії є виправданими згідно з умовами, передбаченими пунктом 1.
		Відповідно до ст. 48 ДП І, для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 51 ДП І, цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.
		Крім того, згідно з ч. 2 ст. 51 ДП І, цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 75 ДП І, заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:
		a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема:
		а.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні;
		a.3) тілесні покарання;
		a.4) каліцтво;
		b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі;
		e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		Відповідно до ч. 3 ст. 75 ДП І, будь-яка особа, що піддається арешту, затриманню або інтернуванню за дії, пов`язані зі збройним конфліктом, має бути невідкладно проінформована зрозумілою їй мовою про причини вжиття таких заходів, за винятком випадків арешту або затримання за кримінальні правопорушення. Такі особи повинні бути звільнені у найкоротший строк і в будь-якому разі, як тільки обставини, що виправдовують арешт, затримання чи інтернування, стали недійсними.
		Також відповідно до п. а ч. 3 ст. 85 ДП І, перетворення цивільного населення або окремих цивільних осіб на об`єкт нападу є серйозним порушенням цього Протоколу, коли вони вчиняються навмисне на порушення відповідних положень цього Протоколу і є причиною смерті або серйозного тілесного пошкодження чи шкоди здоров`ю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року (далі  Четверта Женевська конвенція), особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Четвертої Женевської Конвенції, особи що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу. 
		Згідно ч. 2 ст. 27 Четвертої Женевської Конвенції, жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність.
		Відповідно до ч. 4 ст. 27 Четвертої Женевської Конвенції, сторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захистом, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни. 
		Відповідно до ст. 31 Четвертої Женевської Конвенції, жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		Крім того, ст. 32 Четвертої Женевської Конвенції визначає, що високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 Четвертої Женевської Конвенції, жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.
		Відповідно до ч. 1 ст. 78 Четвертої Женевської Конвенції, якщо окупаційна держава через причини збереження безпеки визнає необхідним вжити заходів стосовно осіб, що перебувають під захистом, найбільше, що вона може застосувати - це змушено поселити їх у визначеному місці чи інтернувати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 78 Четвертої Женевської Конвенції, рішення стосовно вимушеного переселення чи інтернування повинні бути ухвалені згідно з нормативною процедурою, яка повинна бути визначена окупаційною державою згідно з положеннями цієї Конвенції. Ця процедура повинна передбачати право на апеляцію з боку заінтересованих сторін. Рішення стосовно апеляції будуть прийматися в якомога швидші строки. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 78 Четвертої Женевської Конвенції, якщо рішення залишатимуться в силі, вони стануть предметом періодичного перегляду, по можливості через кожні шість місяців компетентними органами, що створює держава.
		Згідно ст. 79 Четвертої Женевської Конвенції, сторони конфлікту можуть інтернувати осіб, що перебувають під захистом, лише згідно з положеннями статей 41, 42, 43, 68 та 78. 
		У змісті ст. 147 Четвертої Женевської Конвенції зазначається, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
		У складі зазначених збройних формувань рф, станом на 24.02.2022, проходив військову службу на посаді командира НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 окремої мотострілецької козачої бригади Сухопутних військ зс рф, громадянин рф, ОСОБА_3 (використовував з метою конспірації позивний « ОСОБА_4 »), який під час окупації с. Калинівське Бериславського району Херсонської області, являвся його комендантом.
		Суд визнавдоведеним,що військовослужбовецьзс рф,командир НОМЕР_3 батальйону НОМЕР_4 окремої мотострілецькоїкозачої бригади ОСОБА_3 , 30.05.2022, у першій половині дня, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в селі Євгенівка Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з єдиною метою отримання інформації на користь окупаційних військ:
		-за попередньою змовою групою осіб, разом з невстановленими на цей час військовослужбовцями зс рф, нелегально ув`язнили ОСОБА_8 , тим самим вчинили дії, які виразились у іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, , чим порушили вимоги ч. 4 ст. 27, ч. ч. 1 - 3 ст. 78, ст. ст. 79, 147 Четвертої Женевської Конвенції; 
		-за попередньою змовою групою осіб, разом з невстановленими на цей час досудовим розслідуванням військовослужбовцями зс рф, завдали психологічних страждань (рух по замінованому полю, погроза підпалом) ОСОБА_8 , тим самим здійснюючи відносно потерпілої нелюдське поводження, вчинили дії, які виразились у жорстокому поводженні з цивільним населенням, порушили вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 27, ст. ст. 31, 32, ч. 1 ст. 33 Четвертої Женевської конвенції, ч. 1 ст. 11 та пункту «b» ч. 2 ст. 75 ДП 1. 
		Так, 30.05.2022, в першій половині дня, більш точногочасу досудовимрозслідуванням встановитине представилосьможливим, ОСОБА_3 , будучи озброєним вогнепальною зброєю, за попередньою змовою з невстановленим військовослужбовцем зс рф, діючи з єдиною метою отримання інформації на користь окупаційних військ, прибув за місцем мешкання цивільної особи ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебувала у цивільному одязі без спеціальних засобів та вогнепальної зброї, яка військовослужбовцем Збройних Сил України та інших військових формувань України не була, участі в активних бойових діях не приймала, а отже перебувала під захистом «Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни» та інших законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, про що ОСОБА_3 та іншому невстановленому військовослужбовцю зс рф було достеменно відомо.
		Безперешкодно пройшовши на територію двору домоволодіння за вищевказаною адресою, ОСОБА_3 разом з невстановленим військовослужбовцем зс рф біля входу до будинку зустріли потерпілу ОСОБА_8 , яка почувши шум з вулиці вийшла їм на зустріч. Висловлюючи погрози застосування фізичного насильства на адресу потерпілої, які остання сприймала, як реальні, ОСОБА_3 змусив надати йому мобільний телефон ОСОБА_8 для огляду, що остання і зробила, підкорюючись вимозі  ОСОБА_3 та побоюючись за своє життя та здоров`я. 
		Після детального огляду мобільного телефону потерпілої та запитань щодо її приналежності до Збройних Сил України, корегування мінометних обстрілів ЗСУ, служби у лавах ЗСУ її сина, ОСОБА_3 здійснюючи на потерпілу психологічний тиск та залякування, розпорядився сісти до автомобілю марки УАЗ, який знаходився біля домоволодіння потерпілої за вищевказаною адресою та перед цим звелів потерпілій власноручно надіти на голову пакет чорного кольору.
		На прохання потерпілої не надягати пакет, через незадовільний стан її здоров`я, ОСОБА_3 висловив погрози, що якщо вона відмовиться виконувати його вимоги, він зафіксує руки потерпілої пластиковими стяжками та все одно вдягне їй пакет на голову. 
		Потерпіла ОСОБА_8 підкорилася вимогам ОСОБА_3 та виконала їх, після чого обидва військовослужбовці зс рф сіли до автомобіля марки УАЗ та разом з потерпілою рушили у напрямку Херсонської області.
		Через деякий час, автомобіль зупинився біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . 
		ОСОБА_3 , діючи умисно, з єдиною метою отримання інформації на користь окупаційних військ, на виконання попередніх домовленостей з невстановленими військовослужбовцями зс рф, маючи на меті залякати потерпілу, яка перебувала з пакетом на голові, почав водити останню між двох стовпів ліній електропередач, намагаючись заплутати її та висловлював погрози, що вони рухаються по замінованому полю, тим самим завдавши потерпілій психологічних страждань, здійснюючи відносно потерпілої нелюдське поводження (жорстоке поводження з цивільним населенням), тобто порушив вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 27, ст. ст. 31, 32, ч. 1 ст. 33 Четвертої Женевської конвенції, ч. 1 ст. 11 та пункту «b» ч. 2 ст. 75 ДП 1.
		У подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи діяти з єдиною метою отримання інформації на користь окупаційних військ, підвів потерпілу до автомобілю, який знаходився біля домоволодіння за вищевказаною адресою, та передав її одному із невстановлених військовослужбовців зс рф для поміщення потерпілої до «бліндажу», який був обладнаний на території двору вказаного домоволодіння, в якому остання знаходилася до вечора того ж дня, а саме 30.05.2022, тим самим нелегально ув`язнивши потерпілу (інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України), тобто порушили вимоги ч. 4 ст. 27, ч. ч. 1 - 3 ст. 78, ст. ст. 79, 147 Четвертої Женевської Конвенції. 
		У подальшому, невстановлений військовослужбовець зс рф вивів потерпілу ОСОБА_8 з «бліндажу» до території двору домоволодіння, в якому знаходились окрім ОСОБА_3 і інші невстановлені військовослужбовці зс рф, де вказані особи, діючи умисно, з єдиною метою отримання інформації на користь окупаційних військ, почали висловлюватисяна адресупотерпілої нецензурноюлайкою,облили ногита землюпід ногамипотерпілої речовиноюпо запахусхожою надизельне паливоі погрожувалипідпалити її,а ОСОБА_3 продовжуючи здійснюватипсихологічний тискна потерпілу,запропонував знятина відео,як горить«мати укропа», тим самим, діючи за попередньою змовою групою осіб із іншими невстановленими на цей час досудовим розслідуванням військовослужбовцями зс рф завдали психологічних страждань потерпілій ОСОБА_8 , здійснюючи відносно неї нелюдське поводження (жорстоке поводження з цивільним населенням), тобто порушили вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 27, ст. ст. 31, 32, ч. 1 ст. 33 Четвертої Женевської конвенції, ч. 1 ст. 11 та пункту «b» ч. 2 ст. 75 ДП 1. 
		Того ж дня, діючи умисно, з єдиною метою отримання інформації на користь окупаційних військ, у вечірній час, невстановлені військовослужбовці зс рф помістили потерпілу до автомобілю марки КАМАЗ та перевезли до приміщення ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, розташованого за адресою: Миколаївська область, Баштанський район, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 13, де продовжили нелегально її утримувати до 04.06.2022. 
		Таким чином, ОСОБА_3 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, а саме: жорстоке поводження з цивільним населенням та інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 розглядалось в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого, який показань суду не надавав, а також з обов`язковою участю захисника, що відповідає ст.ст. 52, 323 КПК України.
		Захисник була присутня під час досудового розслідування та судового провадження, виявляла активну позицію стосовно захисту обвинуваченого, безпосередньо приймала участь у дослідженні доказів.
		Обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду сукупністю досліджених доказів.
		Так, підставою для кримінального провадження стала усна заява ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення, в якій остання повідомила, що 30.05.2022 року приблизно о 11:00 год невстановлені військовослужбовці, збройних сил рф незаконно забрали її з власного будинку та ув`язнили до 03.06.2022 року. В ув`язнення ймовірно перебувала в селі Калинівське Херсонської області та м. Снігурівка Миколаївської області, що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке що готується) від 11.03.2024 (Том2, а.с.2), за якою того ж дня внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення та розпочато досудове розслідування за ч.1 ст.438 КК України №12024150000000291 (том2, а.с.1). Начальником СУ ГУНП у Миколаївській області проведення досудового розслідування кримінального провадження №12024150000000291 від 11.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, доручено слідчій групі, яку визначено в постанові про проведення досудового розслідування групою слідчих (том.2, а.с.5-6). Процесуальний нагляд в даному кримінальному провадженні здійснювався прокурорами відділу протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Миколаївської обласної прокуратури (том2, а.с.7-8). Прокурор своєю постановою від 13.03.2024, з урахуванням визначеної у ч.2 ст. 216 КПК України підслідності кримінального правопорушення, передбаченого ст. 438 КК України, визначив підслідність даного кримінального провадження за слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Миколаївській області (Т2, а.с.9-10), які через неефективність проведення досудового розслідування в порядку ч.5ст.36 КПК Україникерівником обласної прокуратури були обґрунтовано усунені від проведення досудового розслідування даної справи, кримінальне провадження передано у провадження слідчим СУ ГУНП в Миколаївській області (Т.2 а.с.18-19). Досудове розслідування здійснювалося уповноваженим органом, прокурорами та слідчими, визначеними у порядку, передбаченими ст.37,39 КПК України(Т.2, а.с. 4-30). 05.11.2024 слідчий своєю постановою змінив кваліфікацію кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12024150000000291 від 11.03.2024 з ч.1 ст. 438 на ч.2 ст.28, ч.1 ст. 438 КК України. (Т2, а.с.31-32).
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК Українипідтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами, а саме:
		-протоколом проведення слідчого експеременту від 09.04.2024, за участю потерпілої ОСОБА_8 , під час якого потерпіла розказала та показала коли, де та яким чином два військовослужбовці зс рф зайшли до неї до хати, забрали її телефон, після перегляду якого змусили вийти з хати та попрямувати до їхнього автомобіля УАЗ, який стояв неподалік. Як примусово, на вимогу російського військового одягла на голову напівпрозорий поліетиленовий пакет чорного кольору, який їй дав один з російських військових. Після цього, на їх вимогу сіла в салон даного автомобіля та показала куди її повезли. Показала де військовий комендант с. Калинівське почав водити її навколо стовпів лінії електропередачі вказуючи, що вони ходять по мінному полі. Показала де знаходився бліндаж в АДРЕСА_3 , в якому її утримували. Пізніше показала, як її вивівши з бліндажу з пакетом на голові, підвели до стіни та почали бризкати на неї рідиною з запахом бензину, при цьому черкаючи зажигалкою з погрозою, що зараз спалять «мать-укропа». В подальшому показала, як її посадили до військового Камазу та повезли в невідомому напрямку. В подальшому вона зрозуміла, що її привезли в м. Снігурівка, де утримували в ізоляторі з 30.05 до 04.06.2022 року. 
		Зазначені під час проведення слідчого експерименту обставини потерпіла підтвердила безпосередньо суду.
		Так, потерпіла надала показання про те, що під час окупації проживала в с. Євгенівка. 17.03.2022 село вже було окуповане, повсюди була техніка зс рф. Світла не було, інтернету також не було. По її сусідству поселились військові зс рф. 30.05.2022 року на її подвір`я прийшов військовослужбовець зс рф, якого раніше вона не бачила. Він був ще з іншим військовослужбовцем. Обличчя було прикрите балаклавою. Він в неї забрав телефон, та почав переглядати його зміст. Коли переглядав телефон, зняв балаклаву та вона побачила його обличчя. Сказав, що люди в селі говорять, що вона коригувальниця. Крім цього, казав, знає що її чоловіка було вбито, а син служить в Азові. Сказав піти до їхнього автомобіля, вже і негайно. Вона пішла в чому була. З автомобіля УАЗ даний військовий витягнув чорний пакет та сказав натягнути на голову самостійно, та показавши пластмасові стяжки, вказав що в іншому випадку силоміць натягнуть пакет їй на голову. Вона підкорилась та наділа пакет на голову. Посадили її в машину та відвезли в АДРЕСА_3 . Там було ще декілька військових зс рф. Коли вийшли з машини, даний військовослужбовець зс рф взяв її попід руку та почав водити навколо електричних стовпів, при цьому говорячи, що водить по мінному полі. Вона крізь пакет бачила стовпи та силуети, однак сприймала все реально, було страшно. Пізніше її завели в бліндаж, в якому утримували певний час. Даний бліндаж був на території будинку АДРЕСА_3 . В подальшому вивівши з бліндажу з пакетом на голові військовий приставив її до стінки та бризкав на неї рідиною з запахом бензини, при цьому черкаючи зажигалку та промовляючи «будем смотреть как горит мать укропа». Пізніше даний військовий посадив її в військовий Камаз та ще з одним невідомим військовим, повезли у невідомому напрямку. В подальшому її завели в темне приміщення з гратами на вікнах. В даному приміщенні утримували з 30.05 до 03.06.2022 року. Пізніше вона здогадувалась, що вона в м. Снігурівка, оскільки не було світла та чула як працюють генератори. Першого дня її допитували декілька разів. Крім цього, в першу ніч ніч її будили кожні пів години та світили потужним ліхтарем в очі. В даному ізоляторі тримали п`ять днів. Їсти давали два рази: 1 та 2 червня, баклашку води дали 30.05.22. 03.06.2022 року їй наділи на очі марлеву пов`язку та вивезли в невідомому напрямку. Коли її відпустили то вона зрозуміла що знаходиться в с. Євгенівка. Коли її забирали з хати думала, що вже не повернеться, бо бачила наслідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Взяла з собою ліки, щоб вкоротити собі віку. Була в цивільному одязі, зброї не має та не мала, являється цивільною особою. Чоловіка вбили на початку березня 2022.
		Протоколом огляду місця події від 11.04.2024 року, з таблицею зображень до нього, встановлено, що об`єктом огляду є прибудинкова територія біля будинку АДРЕСА_3 . На території будинковолодіння між будинком та парканом, спостерігається насип з глини, яка частково поросла травою. Праворуч від вхідних воріт, біля насипу з глиною є яма, яка схожа на вхід. Візуально даний насип глини схожий на військовий бліндаж. (Том2, а.с.94-98) 
		За даними інформації на виконання доручення слідчого СУГУНП від 08.04.2024 отриманої в ході проведених заходів та аналітичного звіту за результатами відпрацювання запиту щодо військового окупаційної армії рф, складеним ВКА ГУНП в Миколаївській області 11.03.2024 року, встановлено, що до фактів викладених в заяві ОСОБА_8 причетний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивний « ОСОБА_4 », командир НОМЕР_5 батальйону НОМЕР_6 мотострілкової козачої бригади зс рф, на час окупації АДРЕСА_3 , виконував функції коменданта населеного пункту. Крім цього, встановлено його місце народження, адресу реєстрації місця проживання, паспортні дані, абонентські номери мобільних терміналів, яким користується, фото (Т.2 а.с.76-77, 84-86).
		У ході огляду матеріалів кримінального провадження №12022152140000062 від 13.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України виявлено у 25 томі висновок експерта №СЕ-19/115-24/319-КТ від 29.01.2024 предметом дослідження якого був ноутбук марки «HASSE», який був виявлений біля річки Інгул під час руху дорогою до с.Костичі Баштанського району Миколаївської області. Під час експертного дослідження, інформацію, яка на ньому містилась скопійовано на портативний носій «Toshiba». При огляді портативного носія «Toshiba» виявлено файл у форматі «Excel» під назвою «3-37614». При відкритті файлу під назвою «3-37614» встановлено, що у ньому маються відомості щодо військової частини НОМЕР_7 збройних сил російської федерації. При натисканні на вкладку «Штат БТРГ» мається інформація про ОСОБА_3 , де серед іншого наявні дані про: посада  командир батальйона, військове звання  підполковник, ВУСКОД  0210003, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 (Том2, а.с.99-114).
		Після ідентифікації особи ОСОБА_3 , його перебування у складі батальйону НОМЕР_6 мотострілкової козачої бригади зс рф на посаді командира 2-го батальйону, його було впізнано свідками на одному із 12 пред`явлених фотознімків інших схожих осіб.
		Так, Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердила покази потерпілої щодо обставин, які мали місце 30.05.2022 за місцем її проживання. Суду показала, що проживає в с. Євгенівка та являється сусідкою потерпілої ОСОБА_8 . В кінці весни 2022 поралась на городі, коли до неї підійшов військовий зс рф. Двоє були з автоматами подалі. Спитав «Альона», вона відповіла, що так. Тоді він сказав, на вихід і дай свій телефон. Вона дала свій телефон. Він оглянув та сказав поїдеш з нами. Вона сказала почекайте зараз прийде чоловік. Він відповів, що чоловіка в неї немає, на що вона здивувалась та відповіла «як немає?». Тоді військовий спитав, як твоє прізвище, на що вона відповіла «Зима». Він сказав, як ОСОБА_12 , нам потрібна ОСОБА_13 . Вона сказала, що ОСОБА_13 живе поряд. Тоді військові пішли до ОСОБА_13 . Через деякий час побачила як ОСОБА_13 виводять з хати та ведуть до машини. Вона з кумою підійшла та спитали куди ви її забираєте, нащо цей військовий відповів «відійди, бо тебе заберемо». Даний військовий був високий, волосся по боках сиве, раніше його не бачила. ОСОБА_13 виводили під автоматом. Погрузили в УАЗ та повезли. П`ять днів її не було.
		За даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.04.2024 року, свідок ОСОБА_11 на одному із 12пред`явленихфотознімків іншихсхожих осіб, впізнала особу військовослужбовця, який приходив до неї додому, ще з двома військовослужбовцями рф та намагався незаконно її ув`язнити, переплутавши з сусідкою ОСОБА_8 та який був комендантом с. Калинівське Херсонської області, яким виявився військовослужбовець рф ОСОБА_3 (Т.2 а.с.124-127).
		Свідок ОСОБА_14 , в судовому засіданні показала, що проживає в АДРЕСА_4 . ОСОБА_15 з 09.03.2022 було окуповане військовослужбовцями зс рф. По сусідству, в будинок ОСОБА_16 , що за адресою  АДРЕСА_3 ,на початкуквітня посилилисьросійські військовослужбовці,серед нихбув командир військових рф на ім`я ОСОБА_17 , позивний « ОСОБА_4 ». Він являвся комбатом руських та комендантом села. Вони на подвір`ї, між будинком та парканом викопали бліндаж. ОСОБА_17 їздив на УАЗ, зеленкуватого кольору.
		За даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.04.2024 року, свідок ОСОБА_14 на одному із 12пред`явленихфотознімків іншихсхожих осіб, впізнала особу військовослужбовця зс рф, який на початку травня жив в будинку за адресою: АДРЕСА_3 та був старшим серед військових рф (комендантом) в даному селі, яким виявився військовослужбовець рф ОСОБА_3 (Т.2 а.с.132-135).
		Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що проживає в АДРЕСА_5 . ОСОБА_15 з 09.03.2022 було окуповане військовослужбовцями зс рф. Її сусідкою, являлась місцева мешканка на ім`я ОСОБА_19 , до якої часто приїздив на зеленкуватому УАЗ військовослужбовець рф, на ім`я ОСОБА_17 , позивний « ОСОБА_4 » та проводив у її домоволодінні певну кількість часу. Вона його часто бачила та декілька разів спілкувалась з ним. Свідок зазначила, що даний військовослужбовець мав високе військове звання, був «як за головного» в селі, а не звичайним солдатом і пересувався на автомобілі, в якому була рація і саме так вона дізналася, що він у званні полковника. ОСОБА_17 жив з руськими в будинку за адресою  АДРЕСА_3 .На територіїданого будинкубув викопанийбліндаж. Також в ході допиту свідок повідомила, що її сусідка ОСОБА_19 , під час свого перебування по АДРЕСА_3 бачила, як із бліндажу виводили жінку із зав`язаними очима і жінка була не місцевою. Також повідомила, що в подальшому, після деокупації села, в соціальних мережах побачила відео, на якому даний російський військовослужбовець на ім`я ОСОБА_17 , з позивним « ОСОБА_4 », отримував нагороду з рук президента рф. 
		За даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.04.2024 року, свідок  ОСОБА_18  на одному із 12пред`явленихфотознімків іншихсхожих осіб, впізнала особу військовослужбовця зс рф, який на початку травня 2022 та до моменту деокупації с. Калинівське Херсонської області був старшим серед військових рф (комендантом) в даному селі, яким виявився військовослужбовець рф ОСОБА_3 (Т.2 а.с.128-131).
		Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що проживає в АДРЕСА_6 . ОСОБА_15 з 09.03.2022 було окуповане військовослужбовцями зс рф. Під час окупації весь час проживала в с. Євгенівка, про те, що місцеву мешканку ОСОБА_21 забрали російські військовослужбовці дізналася від знайомого, вказала що це був початок літа чи кінець весни, а потім ОСОБА_22 повернулася через деякий час. Після деокупації свідок активно надавала свідчення органам досудового розслідування та була присутня під час слідчих дій, в ході проведення однієї з них був знайдений список «личного состава 42 стреєкового батальона вч НОМЕР_7 », який вона сфотографувала на свій мобільний телефон, а потім надала його для огляду слідчому. ЇЇ чоловіка, разом з чоловіком ОСОБА_23 , було вбито військовими рф, на початку окупації. 
		Слід зазначити, що потерпіла ОСОБА_8 перебувала під захистом Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року, оскільки опинилася під владою окупаційних військ російської федерації, як сторони міжнародного конфлікту, мала статус цивільної особи, оскільки не брала безпосередньої участі у воєнних діях прямо чи опосередковано, не була озброєною та не чинила опір під час її незаконного ув`язнення.
		Судом встановлено, що ув`язнення потерпілої було свавільним, оскільки вона примусово утримувалася військовими рф у певному місці всупереч її волі та за відсутності підстав. Матеріали справи не містять доказів, які б вказували або підтверджували легальну мету такого ув`язнення. Як вбачається з матеріалів справи, потерпілу було ув`язнено з застосуванням фізичного таморального примусів у зв`язку з тим, що її син являвся військовослужбовцем Збройних Сил України та з метою отримання від неї якихось відомостей, а не у зв`язку із здійсненням нею безпосередньої відсічі збройній агресії рф проти України. Як вбачається з слідчого експеременту та безпосереднього допиту потерпілої в судовому засіданні, обвинувачений неодноразово морально принижував потерпілу, вказуючи на те, що вона погана мати, що виростила такого сина. Відсутня у справі інформація про те, що потерпіла була включена до складу ЗСУ, або виконувала завдання, які могли б поставити під загрозу безпеку окупаційних військ.
		Крім цього, потерпіла зазнала серйозних фізичних та психічних страждань зі сторони обвинуваченого, який водив потерпілу по замінованому полі, погрожував підпалом, аби подивитися, як горить «мать укропа» та невстановлених військовослужбовців російської федерації, які сприяли даним діям та безпосередньо незаконно утримували потерпілу. При цьому, обвинувачений, як військовослужбовець зс російської федерації, незаконно вторгнувшись на територію України через її державні кордони та здійснивши окупацію частини територій, маючи високе військове звання «підполковник», усвідомлював свою участь у міжнародному збройному конфлікті, та у зв`язку з цим не міг не усвідомлювати захищений статус потерпілої як цивільної особи, та серйозність шкоди, яку він заподіював останній. Усвідомлюючи, незаконний характер своїх дій, оскільки такі суперечили положенням МГП, він здійснював заходи конспірації (приховування обличчя балаклавою; представлявся рядовим військовослужбовцем свідку ОСОБА_24 ). Мотиви з яких обвинувачений так діяв, правового значення немає.
		Заподіяні потерпілим страждання є серйозними та являються знущанням над людською гідністю, оскільки в обстановці збройного конфлікту, окупації, спосіб і використані засоби впливу: нелегальне ув`язнення, погроза підпалом, безумовно викликали в останньої почуття страху за своє життя, пригніченості, неповноцінності.
		Оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, узгодженими між собою, які не викликають у суду сумнівів, тому суд покладає їх в основу вироку.
		Аналізуючи досліджені безпосередньо в ході судового розгляду справи та оцінені в їх сукупності докази, суд, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною поза розумним сумнівом. Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 ч.2 ст.28,ч.1ст.438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинені за попередньою змовою групою осіб, а саме: нелегальному ув`язненні ОСОБА_8 , тим самим вчинення дій, які виразились у іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинені запопередньою змовоюгрупою осіб, тобто порушенні вимог ч. 4 ст. 27, ч. ч. 1 - 3 ст. 78, ст. ст. 79, 147 Четвертої Женевської Конвенції та завданні психологічних страждань (рух по замінованому полю, погроза підпалом) ОСОБА_8 , тим самим здійсненні відносно потерпілої нелюдського поводження, вчиненні дій, які виразились у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчинені за попередньою змовою групою осіб, тобто порушенні вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27, ст. ст. 31, 32, ч. 1 ст. 33 Четвертої Женевської конвенції, ч. 1 ст. 11 та пункту «b» ч. 2 ст. 75 ДП 1.
		Відповідно до положень ч. 5ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 з 05.11.2024 року підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1ст.428 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.111-112,276-279та глави11 КПК України, було опубліковано в газеті "Урядовий кур`єр " (Т.1 а.с.86) та на сайті офісу Генерального прокурора (Т.1 а.п.85).
		05.11.2024 з моменту отриманням ОСОБА_3 статусу підозрюваного, підозрюваному ОСОБА_3 призначено адвоката для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, якого слідчим своєю постановою залучено до провадження (Том2, а.с. 35-38). 
		15 листопада 2024 року ОСОБА_3 був оголошений в розшук (Т.2 а.с.39-48) та на підставі дозволу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2024 року в межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування (Т.2 а.с.65-69).
		Із матеріалів кримінального провадження також вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово викликався до слідчого (прокурора), у тому числі шляхом розміщення відповідного оголошення в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (в газеті "Урядовий кур`єр") і на офіційному сайті офісу Генерального прокурора (Т.1 а.с.85-91).
		Повістки про виклики ОСОБА_3 на стадії судового провадження були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті "Урядовий кур`єр" і на веб-сайті Снігурівського районного суду Миколаївської області, додатково публікувалися на сайті "Офісу Генерального прокурора", передавалися через захисника.
		Згідно рапорту о/у СКП ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області від 25.11.2024 ОСОБА_3 знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України (Т.2 а.с.57).
		Ухвалою суду від 05 березня 2025 року відносно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження (Т.1 а.с.101-113).
		Обвинувачений у судовому засіданні був представлений безоплатним захисником ОСОБА_25 , яка не була пасивною у своїй діяльності, оскільки висловлювала свою думку з приводу заявлених клопотань сторони обвинувачення, висловлювала думку з приводу письмових доказів, у судових дебатах просила пом`якшити покарання обвинуваченому.
		З огляду на викладене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом були вжиті всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_3 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що згідно зіст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що його вік 41 рік, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем зс РФ, на момент вчинення злочину перебував на посаді командира 2-го батальйону НОМЕР_4 окремої мотострілецької козачої бригади, у званні підполковника, позивний « ОСОБА_4 ».
		Обставин, які пом`якшують покарання щодо обвинуваченого не встановлено.
		Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
		При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно дост. 12 КК Україниє особливо тяжким злочином проти миру, безпеки людства, та міжнародного правопорядку, його високу суспільну небезпеку, яка полягає в спричиненні значної шкоди потерпілій, не викликаною військовою необхідністю, обставини та мотиви його вчинення, наведені дані про особу обвинуваченого, його молодий вік, за відсутності пом`якшуючих обставин та наявністю обтяжуючої покарання обставину, та призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 1ст. 438 ККу вигляді позбавлення волі, оскільки суд переконаний в тому, що саме така міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_3 згідно ухвали слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 грудня 2024 року продовжує свою дію відповідно до ч.6ст.193, ч.4 ст.197 КПК України(Т.2 а.с.70-74).
		Керуючись ст.371-374,615 КПК України, суд
		 
		ухвалив:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1ст.438 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.
		Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання в порядку звернення вироку до виконання. 
		Обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію повного тексту вироку негайно після проголошення його резолютивної частини вручити прокурору, захиснику, потерпілим в день його проголошення, аінформацію про вирок опублікувати в газеті "Урядовий кур`єр" та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимогст. 323 КПК України.
		Роз`яснити обвинуваченому право подати заяву до Снігурівського районного суду Миколаївської області про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду, якщо його було пропущено з поважних причин.
		 
		 
		 
		Суддя     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...