Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/17753/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
		 
		 
		Єдиний унікальний номер справи № 753/17753/24                                  Головуючий у суді першої інстанції   - Якусик О.В.
		Номер провадження № 22-ц/824/5738/2025                                   Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
		 
		ПОСТАНОВА
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 квітня 2025 року                                                                                  м. Київ
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого судді: Яворського М.А.,
		суддів:                      Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
		за участю секретаря  - Русан А.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року у справі  за позовом Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, повернення земельної ділянки,-
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2024 року керівник Дарницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 вересня 2021 року, індексний номер 60696771, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за відповідачем на нежитлову будівлю площею 159,4 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2469129180000), припинивши вказане право ОСОБА_1 ;  скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:004:0057 загальною площею 3,1856 га по АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:004:0057 загальною площею 3,1856 га по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан, шляхом демонтажу паркану.
		Разом із позовною заявою керівник Дарницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради подав заяву про забезпечення позову, у якій просив:  накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 159,4 кв. м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2469129180000, номер відомостей про речове право 44252652); заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю площею 159,4 кв. м. по АДРЕСА_1 , в тому числі, приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно вказаного нерухомого майна та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2469129180000, номер відомостей про речове право 44252652).
		Заяву обґрунтовано тим, що прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження за вказаним фактом та в ході проведення досудового розслідування встановлено, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради документи, які дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_1 не видавались та не реєструвались.
		Вказує, Державною інспекцією архітектури та містобудування України документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів по АДРЕСА_1 не виявлено.
		Також, наголошує, у Порталі державної електронної системи у сфері будівництва дозвільні документи на будівництво за вищевказаною адресою відсутні.
		Разом з тим, зазначає, що Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією поштова адреса об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 не присвоювалась.
		Вказує, що відсутні й відомості про документи щодо присвоєння об`єкту нерухомості поштової адреси в реєстрі адрес у місті Києві, а КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвались.
		Звертає увагу суду, відповідно до інформації з довідки (на підставі якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності) від 21 вересня 2021 року №21/09-080 нежитлова будівля за вищевказаною адресою було збудована у 1989 році, а згідно з паспортними даними ОСОБА_1 , останній народився у 1995 році.
		Таким чином, заявник вважає, що наявні підстави припустити, що державним реєстратором проведена реєстрація права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна, яка була необхідною для формування земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності для подальшого заволодіння земельною ділянкою.
		Так, наголошує, з метою реєстрації земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 на замовлення ОСОБА_1 22 грудня 2021 року розроблено технічну документацію щодо інвентаризації земель, яка власником земельної ділянки - Київською міською радою не затверджена.
		Вказує, Київська міська рада рішень про передачу у власність, надання у користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:004:0057 площею 3,1856 га не приймала, дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не надавала та визначення цільового призначення не затверджувала.
		На підставі викладеного, заявник вважає, що спірна державна реєстрація права власності на неіснуюче майно за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, надає право останньому здійснювати заходи щодо подальшої перереєстрації вказаного нерухомого майна на третіх осіб та вчиняти інші дії, що призведуть до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, у разі його задоволення. Відтак, просив задовольнити дану заяву в повному обсязі.
		Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року заяву Дарницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову - задоволено частково. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 159,4 кв. м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2469129180000, номер відомостей про речове право 44252652). В іншій частині заяви - відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, керівник Дарницької окружної прокуратури - Логачов В.С. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Просить судові витрати покласти на відповідача, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури.
		Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, на його думку, дійшов до помилкового висновку, вказавши, що відсутні підстави для застосування заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно, яке за своєю суттю, як було зазначено судом першої інстанції, зводиться до обмеження права розпорядження майном, з метою його збереження, що відповідає такому заходу забезпечення позову як арешт майна.
		Наголошує, у разі незастосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, існує ймовірність того, що спірне нерухоме майно може бути відчужено на користь фізичних чи юридичних осіб, що істотно ускладнить чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, у разі його задоволення.
		Вказує, застосування вищевказаного заходу забезпечення позову пов`язується з обставинами, на які Дарницька окружна прокуратура посилається в обґрунтування пред`явленого позову.
		Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
		Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, причину неявки суду не повідомили (а.с. 34-37, т. 2). Клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням причин, які могли б бути визнані поважними, подано не було.
		У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву позивача по справі про забезпечення позову, мотивував своє рішення тим, що позивачем у повному обсязі доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення його позову. Суд вказав, що у даному випадку застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача. При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення таких прав, оскільки на даний час відповідачі можуть розпорядитись спірними земельними ділянками, що є предметом спору. Разом з тим, судом першої інстанції було зазначено, що такий захід забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно, за своєю суттю зводиться до обмеження права розпорядження майном, з метою його збереження, що відповідає такому заходу забезпечення позову як арешт майна, а тому в цій частині заява не підлягає задоволенню.
		Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. 
		Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову відповідає з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
		Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
		Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
		Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
		У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, повернення земельної ділянки є взаємопов`язаним зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. 
		Також судом першої інстанції було вірно встановлено, що заява не підлягає задоволенню в частині щодо вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно.
		Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у разі незастосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, існує ймовірність того, що спірне нерухоме майно може бути відчужено на користь фізичних чи юридичних осіб, що істотно ускладнить чи взагалі зробить неможливим виконання рішення суду, у разі його задоволення, з огляду на наступне.
		Так, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року було накладено арешт на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 159,4 кв. м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2469129180000, номер відомостей про речове право 44252652).
		Апеляційний суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. 
		Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22, від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23.
		Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому, при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23.
		Таким чином, враховуючи предмет спору у даній справі, апеляційний суд приходить до висновку, що накладення арешту як спосіб забезпечення позову буде співмірним і достатнім для ефективного захисту прав позивача, та не вбачає підстав для застосування додаткових засобів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження майном.
		Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, подану представником Логачовим Віктором Сергійовичем, залишити без задоволення.
		Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року, залишити без змін.  
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути  оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.
		Повний текст постанови складено 07 квітня 2025 року.
		 
		Головуючий суддя :                                                                     М.А.Яворський
		Судді :                                                                                              Т.Ц.Кашперська
		                                                                                                           В.О.Фінагеєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...