Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/5328/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 08.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/405/205/16
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015120000000194

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 405/5328/16-к
		1-кп/405/205/16
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 квітня 2025 року Ленінський районний суд м.Кіровограда в складі:
		головуючого  судді                                    ОСОБА_1 ,
		при секретарях                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		за участю прокурорів                                 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		ОСОБА_8 
		захисника ОСОБА_9 
		обвинуваченого ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015120000000194 від 01.12.2015, відносно:
		ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кропивницький, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей:  ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , працюючого заступником директора у ТОВ «ОА Ветеранів правоохоронних органів «ГАРАНТ БЕЗПЕКИ», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,
		 
		встановив:
		       
		Згідно з інкримінованим органом досудового розслідування обвинуваченням ОСОБА_10 вчинив прийняття пропозиції, обіцянки та одержання службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вимоги, за наступних обставин. 
		ОСОБА_10 відповідно до наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області за № 21о/с від 07.11.15, призначений оперуповноваженим відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області.
		ОСОБА_10 , обіймаючи з 07.11.15 посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області, будучи старшим лейтенантом поліції, відповідно до п.1 Примітки до ст.364, ч.3 ст.18 КК України, п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст.ст.1-2 Закону України «Про державну службу», ст.ст.1-2, 15, 17-18, 21-23 Закону України «Про поліцію», п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», був працівником органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов`язану з виконанням владних та організаційно-розпорядчих функцій.
		ОСОБА_10 , являючись старшим лейтенантом поліції, оперуповноваженим відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області, будучи працівником органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку тобто правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функцію представника державного органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у відповідності до ст.19 Конституції України, ст.ст.1-2, 15, 17-18, 21-23 Закону України «Про поліцію», мав наступні права та обов`язки, зокрема: охороняти права і свободи людини, а також інтереси суспільства і держави; протидіяти злочинності; вживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживати у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживати заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснювати своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; розшукувати осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом; у випадках, визначених законом, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; доставляти у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживати заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях; здійснювати охорону об`єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також брати участь у здійсненні державної охорони; здійснювати контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ; здійснювати у визначеному законом порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин; забезпечувати виконання покладених на нього завдань та здійснює інші повноваження відповідно до Закону, тощо.
		Тобто, ОСОБА_10 був наділений обсягом повноважень, які надавали йому реальну можливість в повному обсязі відповідно до Закону виконувати покладені на нього обов`язки.
		Проте, ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області, будучи старшим лейтенантом поліції, працівником органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку тобто правоохоронного органу, службовою особою, обіймаючи постійно посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, спонукаємий жадобою до наживи та незаконного збагачення, вирішив умисно використати свої службові повноваження працівника поліції із корисливих мотивів, а саме з метою одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, при наступних обставинах.
		ОСОБА_10 , дізнавшись про те, що мешканка м. Кіровограда, Кіровоградської області ОСОБА_11 , може мати відношення до незаконного продажу наркотичних засобів, вирішив використати відповідну інформацію в особистих корисливих інтересах, а саме з метою одержання шляхом використання своїх владних повноважень працівника поліції та вимагання від ОСОБА_11 , неправомірної вигоди з сумі по 500 доларів США кожного місяця.
		З цією метою ОСОБА_10 приблизно в середині листопада місяця 2015 року, більш точна дата слідством не встановлена, у м.Кіровограді, перебуваючи в дружніх стосунках з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернувся до останнього та вступивши з ним в попередньо злочинну змову на умисне спільне використання його владних повноважень з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 за вирішення питання щодо непритягнення останньої до кримінальної відповідальності, за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України.
		В свою чергу ОСОБА_12 , спонукаємий жадобою до наживи, незаконного збагачення, приблизно в середині листопада 2015 року в м. Кіровограді, виказав бажання та вступив в злочинну змову з оперуповноваженим відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 на умисне спільне використання його службових повноважень із користі з метою одержання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів від ОСОБА_11 , за вирішення питання щодо непритягнення її до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України.
		Згідно з попередньої домовленості та спільного злочинного плану, ОСОБА_10 як оперуповноважений відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області та ОСОБА_12 , як посередник, повинні були, діючи як співвиконавці, умисно спільно використати владні повноваження ОСОБА_10 з метою одержання неправомірної вигоди за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням такої неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів від ОСОБА_11 , за вирішення питання щодо непритягнення її до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України.
		Реалізуючи єдиний з ОСОБА_12 злочинний план, оперуповноважений ОСОБА_10 , діючи як співвиконавець, приблизно в кінці листопада 2015 року, більш точної дати слідством не встановлено, за участі ОСОБА_12 , на території меморіального комплексу «Фортечні Воли» в м. Кіровограді в автомобілі «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , при розмові з ОСОБА_11 , вказав останній, що виключно за хабар в сумі 500 доларів США кожного місяця він спільно з ОСОБА_12 , вирішать питання щодо непритягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України.
		Громадянка ОСОБА_11 вимушена була погодись на вимоги оперуповноваженого відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 погоджені з ОСОБА_12 щодо надання їм неправомірної вигоди, з метою запобігання настання для себе негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України.
		Так, 05.02.2016 ОСОБА_12 реалізуючи спільний злочинний план з ОСОБА_10 , зустрівшись за попередньою домовленістю з ОСОБА_11 в її домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , одержав від останньої першу частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США, для подальшої їх передачі оперуповноваженому відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 за вирішення питання щодо непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України. Цього ж дня, ОСОБА_12 , згідно вказівки ОСОБА_10 грошові кошти на в сумі 500 доларів США, які він отримав від ОСОБА_11 передав останньому в автомобілі марки «Міцубісі Оутлендр», за адресою: вул. Колгоспна, 61 в м. Кіровограді.
		Далі, 17.03.2016, приблизно в 10 год. 00 хв., ОСОБА_12 , діючи на досягнення з оперуповноваженим відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 спільної злочинної мети, зустрівшись з ОСОБА_11 в її домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , одержав від останньої другу частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США для подальшої їх передачі ОСОБА_10 , за вирішення питання щодо непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України.
		Потім, 17.03.2016, приблизно в 16 год. 30 хв., ОСОБА_12 , згідно вказівки ОСОБА_10 , грошові кошти в сумі 500 доларів США, які він отримав від ОСОБА_11 , передав останньому в автомобілі марки «Міцубісі Оутлендр», за адресою м. Кіровоград, вул. Родімцева, неподалік від автомобільного ринку.
		Після отримання грошових коштів в сумі 500 доларів США., в якості неправомірної вигоди, 17.03.2016 о 17 год. 04 хв. на проїжджій автомобільній вулиці з бетонним покриттям в м. Кіровограді, на відстані близько 3-х кілометрів від кільцевої дороги, неподалік приміщення Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру, оперуповноважений відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 , намагаючись зникнути з місця вчинення злочину, був викритий та затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_8.
		На підставі викладеного, ОСОБА_10 , являючись оперуповноваженим відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області, старшим лейтенантом поліції, будучи відповідно до п.1 Примітки до ст.364, ч.3 ст.18 КК України, п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ст.ст.1-2 Закону України «Про державну службу», ст.ст.1-2, 15, 17-18, 21-23 Закону України «Про поліцію», п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» працівником органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто працівником правоохоронного органу, службовою особою, що постійно здійснює функцію представника органу виконавчої влади, обіймаючи постійно посаду, пов`язану з виконанням владних, організаційно-розпорядчих функцій, грубо порушуючи вимоги ст.ст.19 Конституції України, ст.ст.1-2 Закону України «Про державну службу», ст.ст.1-2, 15, 17-18, 21-23 Закону України «Про поліцію», умисно вчинив одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, на загальну суму 1000 доларів США.
		 
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_10 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав, зазначив, що в ході професійної діяльності з такими особами, як ОСОБА_11 , яка раніше судима, зустрічі відбувалися часто та не в стінах правоохоронних органів для надання ними оперативної інформації. З ОСОБА_12 познайомився в автомагазині свого брата, що знаходився по вул.Колхозна у м.Кропивницький, оскільки він часто заїжджав за запчастинами. 
		З ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зустрівся неочікувано, оскільки останній надав йому хибну інформацію, а саме попросив знайти мобільний телефон. Знав, що ОСОБА_11 раніше займалася проституцією, збутом наркотиків з колишнім чоловіком і на той час займалася збутом, тому хотів інформацію хто через неї теж збуває. 
		ОСОБА_11 на записі займалася провокацією, хотіла затягти його в незаконну діяльність. Письмового фіксування його дій при зустрічі не було, оскільки це були оперативні заходи. 
		Ніяких гарантій ОСОБА_11 не надавав, щодо сум грошових коштів не зазначав і не отримував, оскільки його професійна робота не була пов`язана з лінією незаконного обігу наркотичних засобів. 
		Під час обшуку його і автомобіля, працівники поліції ніяких коштів не знайшли. Знайшли гроші на відстані приблизно 500 м від автомобіля на узбіччі дороги. 
		Слідчий з прокурором пропонували йому перекваліфікувати кримінальне правопорушення на більш м`яке з умовою визнання ним вини. 
		 
		Оцінюючи доводи обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_10 ознак злочину, суд виходить із вимог ст.94 КПК України, відповідно до якої суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження , керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Виходячи з положень ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається виключно на сторону обвинувачення.
		Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Доводи сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, базується на показаннях свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .
		 
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказав, що є братом ОСОБА_10 . ОСОБА_12 знає давно, як товариша свого брата. Неодноразово звертався до нього щодо придбання запчастин на автомобілі, так як у нього був свій автомагазин. Іноді брав запчастини у борг у нього чи у брата. Щодо передачі коштів ОСОБА_12 його брату нічого не відомо. ОСОБА_11 не знає.
		 
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що з ОСОБА_10 познайомилася, коли він працював в Кіровоградському відділі поліції, конфлікту з ним не мала. В восени 2014 року була вагітна (7-8 місяць), проживала за адресою: АДРЕСА_3 . В той час відносно неї та її спільниці в суді розглядалося кримінальне провадження по збуту наркотиків, по якому раніше вже перебувала під вартою, а відносно неї також вже був ухвалений вирок у 2007 році по звідництву, однак іспитовий строк закінчився. Вказана спільниця, яка була наркозалежною та працювала повією, в той час з нею періодично мешкала. Одного дня їй зателефонували та домовились про зустріч, на яку приїхали чоловіки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , що на той момент працювали в правоохоронних органах. Чоловіки повідомили їй, що оскільки вона є особою, яка вже притягується до кримінальної відповідальності, вони можуть до будинку підкинути їй шприц з наркотичною речовиною. Вказали, що знають, що вона займається збутом наркотичних засобів, з приводу чого вона заперечила. Щоб уникнути неприємностей та щоб її не притягували до кримінальної відповідальності, оскільки у ОСОБА_17 вже були компрометуючі матеріали, вона мала знову почати займатися збутом наркотиків. Розмова закінчилася тим, що вона попросила у них час подумати та народити дитину. Народила 01.07, а вже через місяць почалися дзвінки від ОСОБА_17 з приводу того, щоб вона знову зайнялася збутом наркотичних засобів, під час яких їй повідомлялося, що вона має погодитися, якщо не хоче бачити дитину тільки по фотографіям в тюрмі. Цю ситуацію вона розповіла своєму знайомому ОСОБА_18 , який вказав, що має гарного знайомого з поліції та постарається вирішити проблему. Однак потім вияснилось, що знайомим з поліції і був ОСОБА_16 . 
		Зрозумівши, що чоловіки від неї не відстануть, вона погодилася на зустріч, яка відбувалася 27.11.2015 в автомобілі її знайомого таксиста - ОСОБА_19 в районі «валів».
		Перед тим, як сісти в таксі до ОСОБА_19 , вона їхала в іншому таксі і з водієм розмовляла про щось інше. Як в подальшому вести розмову водій їй не пояснював. 
		ОСОБА_20 повідомив, що у нього є можливість контролювати питання чи не перебуває вона під слідчими діями в будь-якому відділі, також він домовиться, щоб її не чіпали, бо вона його людина. 
		Однак перед цим вона мала дати їм 500 доларів, також пообіцяв, що відносно неї кримінальне провадження не відкриватимуть. Також ОСОБА_20 повідомив, щоб кошти вона передавала через їх спільного знайомого таксиста ОСОБА_19 , для уникнення їх безпосередніх зустрічей, як і відбувалося. 
		Розмову записала на особистий диктофон, що був з картою пам`яті, та звернулася в СБУ 30.11.2015, оскільки її через погрози змушували збувати наркотичні засоби. Заяву приймав слідчий Рохман, чому він там перебував не знає. 
		В подальшому, коли вона приїздила в місто, оскільки пізніше переїхала в м.Бобринець, на судові засідання, то дзвонив ОСОБА_21 і повідомляв, що ОСОБА_20 хоче знати, де розташовані її точки збуту наркотиків, щоб мати можливість її захистити. Гроші в сумі 500 доларів, купюрами по 100 доларів, які надавали співробітники СБУ у її домоволодінні, для ОСОБА_17 передавала ОСОБА_22 , який потім по телефону повідомляв, що гроші віддав ОСОБА_23 . Перша передача коштів відбулася в кінці січня, а остання приблизно 17 березня. 
		 
		Крім показів вищевказаних свідків, стороною обвинувачення надано ряд доказів, які досліджені в судовому засіданні, а саме:
		-заяву ОСОБА_11 від 30.11.2025 з диском, на якій зафіксована розмова з ОСОБА_10 (т.1, а.п.69);
		-роздруківкою стенограми розмови між ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та співробітником Кіровоградського МВ ГУНП (т., а.п.71-77);
		-копію витягу з ЄРДР від 30.11.2025 за №42015120000000194 (т.1, а.п.81, 88, 91. 94);
		-протокол огляду місця події із застосуванням відеозапису від 17.03.2016 (т.1, а.п.104-106);
		-протокол проведення освідування від 17.03.2016 (т.1, а.п.108-109);
		-протокол відібрання зразків для проведення експертизи від 17.03.2016 (т.1, а.п.111-112);
		-рапорт ст. о/у 2 сектору ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_26 від 18.03.2016 (т.1, а.п.113); 
		-рапорт ст. о/у 2 сектору ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_27 від 18.03.2016 (т.1, а.п.114);
		-протокол затримання ОСОБА_10 - особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.03.2016 (т.1, а.п.144-151);
		-протокол обшуку ОСОБА_10 - особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.03.2016 (т.1, а.п.152-153);
		-протокол огляду предметів (документів) від 25.03.2016, а саме особистих речей, документів та грошових коштів, вилучених 17.03.2016 в ході проведення огляду місця події у ОСОБА_10 (т.1, а.п.218); 
		-протокол огляду предметів (документів) від 25.03.2016, а саме мобільного телефону, вилученого 17.03.2016 в ході проведення особистого обшуку у ОСОБА_12 (т.1, а.п.224); 
		-копією витягу з ЄРДР від 30.11.2025 за №42016120000000092 (т.1, а.п.228);
		-протокол проведення слідчого експерименту (у формі відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису) від 05.07.2016 (т.1, а.п.229-236);
		-протокол застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 26.01.2016 (т.1, а.п.239-242);
		-протокол застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 17.03.2016 (т.1, а.п.243-246);
		 
		-протокол про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 18.03.2016 (т.2, а.п.1-3);
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.02.2016 (т.2, а.п.4-6); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21.01.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.7-17); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21.01.2016 (МНІ№65, НЖМД №98) (т.2, а.п.18-20); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65т) (т.2, а.п.21-24); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.25-30); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.31-40); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.41-43); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.44-50);
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.44-50); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.51); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.52-53); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.51); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.52-53);
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27.01.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.54-55);
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.56); 
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.57-58);
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.59-61);
		-протокол огляду предметів (документів) від 26.05.2015, а саме легалізованих матеріалів проведення НСРД (т.2, а.п.62);
		-протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.107);
		-висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №159/1 від 27.07.2016 (т.3, а.п.113-115);
		-висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №232/5 від 15.07.2016 (т.3, а.п.117-126);
		-протокол про надання доступу до додаткових матеріалів кримінального провадження №42015120000000194, отриманих після закінчення досудового слідства від 17.08.2022, а саме до:
		1.        клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 02.12.2015 № 2365т (новий №31-587т від 06.04.2021), прим. №2, на 4 арк., розсекречено;
		2.        постанови про доручення проведення НСРД від 03.12.2015 № 2385т (новий №31-592т від 06.04.2021), прим. №2, на 2 арк., розсекречено;
		3.        клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 03.12.2015 № 2386т (новий №31-595т від 06.04.2021), прим. №2, на 4 арк., розсекречено;
		4.        клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 13.01.2016 № 17т (новий №31-588т від 06.04.2021), прим. №2, на 4 арк., розсекречено;
		5.        клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 13.01.2016 № 20т (новий №31-589т від 06.04.2021), прим. №2, на 4 арк., розсекречено;
		6.        постанови про доручення проведення НСРД від 14.01.2016 № 58т (новий №31-593т від 06.04.2021), прим. №2, на 3 арк., розсекречено;
		7.        клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 29.02.2016 № 340т (новий №31-590т від 06.04.2021), прим. №2, на 4 арк., розсекречено;
		8.        клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 29.02.2016 № 341т (новий. №31-591т від 06.04.2021), прим. №2, на 4 арк., розсекречено;
		9.        постанови про доручення проведення НСРД від 29.02.2016 № 345т (новий №31-594т від 06.04.2021), прим.№2, на 3 арк., розсекречено;
		10. листа голови Черкаського апеляційного суду від 20.01.2022 №06-24/10/2022 про збереження та розсекречення грифу секретності з матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД, а саме з ухвал №№ 2810, 33, 34, 205 та 208, на 1 аркуші, не таємно;
		11. ухвали про надання дозволу на проведення НСРД від 03.12.2015 №2820т, прим. №2, на 2 арк., розсекречено;
		12. ухвали про надання дозволу на проведення НСРД від 14.01.2016 №34т, прим. №2, на 2 арк., розсекречено;
		13.        ували про надання дозволу на проведення НСРД від 14.01.2016 №33т, прим. №2, на 2 арк., розсекречено;
		14.        ухвали про надання дозволу на проведення НСРД від 29.02.2016 №208т, прим. №2, на 2 арк., розсекречено;
		15.        ухвали про надання дозволу на проведення НСРД від 29.02.2016 №205т, прим. №2, на 2 арк., розсекречено;
		16.        супровідного листа Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.02.2021 №405/4560/16/6056/2021 на 1 арк.;
		17. вироку у відношенні ОСОБА_12 від 30.11.2016 на 4 арк. (т.3, а.п.184-233).
		 
		Однак, на думку суду, стороною обвинувачення не надано належних, допустимих і достовірних доказів, які б підтверджували наявність діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , та наявність у його діях складу кримінального правопорушення. Сукупність доказів зібраних стороною обвинувачення не є достатньою та взаємозв`язаною для прийняття судом рішення про винуватість ОСОБА_10 та не є достатньою та взаємозв`язаною для спростування показань обвинуваченого ОСОБА_10 та доказів, які свідчать про його невинуватість.
		Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		Вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.
		Відповідно до ч.1 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. На підставі вимоги безпосередності судового розгляду всі належні й допустимі згідно із законом докази підлягають установленню й дослідженню під час судового засідання.
		Дослідивши докази, якими обвинувачення обґрунтовує доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 , суд приходить до висновку про невинуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
		Так, диспозицією ч.1 ст.368 КК України передбачено відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		 
		Частиною 2 ст.386 КК України передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою статті, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі.
		Частина 3 статті 368 КК України закріплює відповідальність за діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
		У відповідності до п.1 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема є подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
		Згідно обвинувального акту від 12.07.2016 дії ОСОБА_10 органом досудового розслідування кваліфіковано як прийняття пропозиції, обіцянки та одержання службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє та надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вимоги, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України, тобто стороною обвинувачення повинно бути доведено в судовому засіданні, що ОСОБА_10 , діячи разом зі співвиконавцем за попередньою змовою групою осіб, використовуючи владні повноваження з метою одержання неправомірної вигоди, поєднане з вимаганням такої неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів від ОСОБА_11 , за вирішення питання щодо непритягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України. 
		 
		Для оцінки доказів, отриманих в результаті НСРД, необхідно дослідити процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД. Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД повинні бути взяті до уваги судом, який розглядає справу, оскільки без з`ясування їх змісту неможливо прийняти рішення про допустимість доказів, отриманих в результаті проведення НСРД.
		Так, згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області № 2820т від 03.12.2015 надано дозвіл прокурору прокуратури Кіровоградської області на проведення у кримінальному провадженні №42015120000000194 відносно ОСОБА_10 негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді: 
		-спостереження за особою - ОСОБА_10 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження;
		-аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_10 ;
		-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру ПрАТ «МТС» НОМЕР_2 , який належить і використовується ОСОБА_10 . 
		Разом з цим, вказаною ухвалою встановлено строк проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій терміном з 03.12.2015 по 20.01.2016 (т.3, а.п.219-220).
		Ухвалою апеляційного суду Черкаської області № 34т від 14.01.2016 надано дозвіл на проведення вищевказаних негласних слідчих (розшукових) дій, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , терміном з 14.01.2016 по 27.02.2016 (т.3, а.п.221-222).
		Згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області № 33т від 14.01.2016 надано дозвіл слідчому прокуратури Кіровоградської області на проведення у кримінальному провадженні №42015120000000194 відносно ОСОБА_12 негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді:
		-        спостереження за особою - ОСОБА_12 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження;
		-        аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_12 ;
		-        обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи -автомобіля марки Daewoo FSO Lanos, державний номерний знак НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_28 та використовується ОСОБА_12 з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливого тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;
		-        зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру ПрАТ «МТС» НОМЕР_5 , який належить та використовується ОСОБА_12 , строком з 14.01.2016 по 27.02.2016 (т.3, а.п.223-224).
		 
		Також, ухвалою апеляційного суду Черкаської області № 208т від 29.02.2016 надано дозвіл слідчому прокуратури Кіровоградської області на проведення у кримінальному провадженні №42015120000000194 відносно ОСОБА_10 негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді: 
		-        спостереження за особою - ОСОБА_10 у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування та спеціальних технічних засобів для спостереження;
		-        аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_10 ;
		-        зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентського номеру ПрАТ «МТС» НОМЕР_2 та ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який належить і використовується ОСОБА_10 , строком з 29.02.2016 по 28.04.2016 (т.3, а.п.225-226).
		Згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області № 205т від 29.02.2016 надано дозвіл слідчому прокуратури Кіровоградської області на проведення у кримінальному провадженні №42015120000000194 відносно ОСОБА_12 негласних слідчих (розшукових) дій строком з 29.02.2016 по 28.04.2016 (т.3, а.п.227-228).
		В подальшому негласні слідчі (розшукові) дії були проведені та оформлені:
		-        протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 18.03.2016 (т.2, а.п.1-3);
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.02.2016 (т.2, а.п.4-6); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21.01.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.7-17); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21.01.2016 (МНІ№65, НЖМД №98) (т.2, а.п.18-20); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65т) (т.2, а.п.21-24); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.25-30); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.31-40); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.41-43); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.44-50);
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.44-50); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.51); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.52-53); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.51); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.02.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.52-53);
		-                 протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27.01.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.54-55);
		-                 протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.56); 
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.57-58);
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.59-61);
		-                протоколом огляду предметів (документів) від 26.05.2015, а саме легалізованих матеріалів проведення НСРД (т.2, а.п.62);
		-                протоколом про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.03.2016 (МНІ№65) (т.2, а.п.107).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року звернула увагу на те, що ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і тому вони повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки цих доказів.
		Висновки про те, що суд повинен оцінити докази, отримані у результаті НСРД у комплексі із правовою підставою для проведення НСРД, в тому числі з відповідною ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, сумнівів не викликають.
		Разом із тим висновок про те, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і які не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, проте суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Зазначений підхід не враховує особливостей процедури розсекречення зазначених матеріалів, результат здійснення якої залежить не лише від сторони обвинувачення. Твердження про те, що оскільки НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, то ця сторона (зокрема, прокурор - процесуальний керівник досудового розслідування) має їх у своєму розпорядженні, охоплює не всі ситуації, які виникають у правозастосуванні.
		Оскільки загальні висновки, викладені раніше судами України вищих інстанцій, не охопили повною мірою всіх випадків, які можуть виникати у практиці правозастосування, і проблема загалом не вирішена, то з метою встановлення чіткого критерію визначення умов допустимості результатів проведення НСРД як доказів у кримінальному провадженні та документів, які стали підставою для їх проведення, в контексті виконання вимог статті 290 КПК України, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне уточнити висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к (провадження № 13-37кс18). У цьому кримінальному проваджені, яке розглядалося Великою Палатою Верховного Суду, ухвали слідчих суддів на проведення НСРД не були відкриті стороні захисту ні в порядку ст. 290 КПК України, ні під час судового розгляду у суді першої інстанції, ні навіть на момент касаційного перегляду. Однак у практиці правозастосування можливі інші випадки, коли процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД надаються стороною обвинувачення в суд і сторони у змагальному процесі висловлюють свої позиції щодо них.
		Відповідно до п. 1.9. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року (далі - Інструкція), процесуальними документами щодо проведення НСРД є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді.
		Пунктом 5.9. вказаної Інструкції встановлено, що після завершення проведення НСРД грифи секретності матеріальних носіїв інформації (далі - МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів НСРД як доказів після проведення таких дій у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.
		Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення НСРД керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено МНІ, клопотання. У подальшому, після отримання такого клопотання про необхідність скасування грифів секретності створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності. Експертна комісія створюється у складі не менше трьох осіб (залежно від органу: слідчий суддя, слідчий, прокурор у конкретному кримінальному провадженні, працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми (п. 5.11 - 5.13 Інструкції).
		Рішення комісії оформляється актом скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, який затверджується керівником органу (п. 5.22 Інструкції). Після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення НСРД приймається рішення про їх зняття з обліку та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК України порядку (п. 5.27 Інструкції).
		Результати системного аналізу Розділу V цієї Інструкції дають підстави стверджувати, що прокурор не є самостійним суб`єктом розсекречення матеріалів. Він зобов`язаний звернутися з відповідним клопотанням до експертної комісії з питань таємниць, яка й приймає рішення про розсекречення.
		Це питання комісія вирішує з урахуванням державних інтересів щодо збереження інформації у таємниці. Тільки після розсекречення таких процесуальних документів про дозвіл на проведення НСРД прокурор може долучити їх до матеріалів кримінального провадження у встановленому КПК України порядку. Якщо ж комісія приймає рішення про неможливість їх розсекречення, оскільки воно може завдати шкоди державним інтересам, то, відповідно, їх відкриття стороні захисту в порядку статті 290 КПК України є неможливим.
		Таким чином, на противагу обов`язку сторони обвинувачення до моменту направлення обвинувального акта до суду розкрити всі докази, пов`язані зі справою, шляхом надання доступу до матеріалів справи, може виникнути ситуація, за якої надання певних матеріалів на цій стадії є неможливим з огляду на державні інтереси щодо збереження певної інформації у таємниці.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на те, що у деяких випадках може виникати необхідність не розкривати певні докази стороні захисту з метою забезпечення основних прав інших осіб або захисту важливих суспільних інтересів, адже їхнє життя, свобода чи безпека також можуть бути поставлені під загрозу. Про це, зокрема, йдеться у рішеннях ЄСПЛ у справах «Леас (Leas) проти Естонії» від 6 березня 2012 року, § 78, «Якуба проти України» від 12 лютого 2019 року, § 44, «Доорсон (Doorson) проти Нідерландів», 26 березня 1996 року, § 70. У таких випадках у кримінальному провадженні виникають конкуруючі інтереси, такі як національна безпека або необхідність захищати свідків у випадку ризику переслідування або використання таємних методів розслідування злочину, які повинні бути протиставлені правам обвинуваченого.
		Право на розкриття відповідних доказів згідно з правовими позиціями ЄСПЛ не є абсолютним. Однак, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції допускаються лише такі заходи, які обмежують права захисту, що є суворо необхідними (рішення ЄСПЛ у справі « Ван Мехелен ( Van Mechelen ) та інші проти Нідерландів» від 23 квітня 1997 року, § 58). Крім цього, для того, щоб гарантувати обвинуваченому справедливий судовий розгляд, будь-які труднощі, які викликають обмеження захисту своїх прав, повинні бути належним чином урівноважені та компенсовані процедурами, яких дотримуються національні судові органи (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справах «Роу та Девіс (Rowe та Davis) проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року, § 61, «Леас (Leas) проти Естонії», цит. вище, § 78).
		Потрібно врахувати й те, що рішення про відмову у знятті грифу секретності не завжди є остаточним. Якщо на стадії досудового розслідування у розсекреченні було відмовлено, таке рішення може бути переглянуте комісією з урахуванням зміни важливості цих матеріалів після передачі справи щодо обвинуваченого до суду. У разі зняття грифу секретності з таких процесуальних документів на стадії судового провадження, прокурор повинен здійснити їх відкриття стороні захисту, що прямо передбачено вимогами частини одинадцятої статті 290 КПК України. Прокурор повинен мати можливість долучити такі документи на підтвердження допустимості результатів проведення НСРД.
		Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд має детально вивчати ситуації, коли процесуальні документи щодо проведених НСРД не були повністю розкриті стороні захисту на етапі завершення досудового розслідування. За таких обставин поряд з перевіркою дотримання умов наданого дозволу на проведення НСРД суд повинен з`ясувати причини, які перешкодили прокурору відкрити їх на більш ранній стадії. 
		Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до статті 290 КПК України.
		Якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України.
		Якщо відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акта до суду, то вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з частиною одинадцятою статті 290 КПК України.
		Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог статті 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.
		Згідно наданих прокурором матеріалів, ухвали апеляційного суду Черкаської області про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №42015120000000194 негласних слідчих (розшукових) дій, а також постанови та клопотання на підставі яких вони винесені, розсекречені 07.04.2021 (щодо постанов та клопотань) та 06.01.2022 (щодо ухвал), за клопотанням Кіровоградської обласної прокуратури від 28.03.2021 №31-538т про скасування грифу секретності.
		В подальшому, згідно протоколу про надання доступу до додаткових матеріалів кримінального провадження №42015120000000194, отриманих після закінчення досудового слідства від 17.08.2022, ознайомлення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 з вказаними вище матеріалами відбулося 17 серпня 2022 року.
		Між часом надання стороні захисту доступу до матеріалів кримінального провадження, які складені під час досудового розслідування, та відкриття надання доступу до додаткових матеріалів кримінального провадження пройшло більше шести років, при цьому до 28.03.2021 будь-яких дій стороною обвинувачення щодо розсекречення матеріалів не вчинялося. 
		Суд приходить до висновку, що після завершення досудового розслідування сторона обвинувачення хоч і не мала у своєму розпорядженні відповідних розсекречених ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, проте, протягом тривалого часу нею не було вчасно направлено відповідного запиту. 
		Таким чином, на переконання суду, прокурором у даній ситуації не було вжито своєчасно заходів, що спрямовані на розсекречення ухвал суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим у сторони захисту не було достатнього часу і реальної можливості ефективно здійснювати захист та наводити під час судового розгляду свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД, тому існує порушення вимог ст.290 КПК України.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що існують підстави для визнання протоколів, складених за результатами НСРД, недопустимими доказами. 
		Окрім того, протокол від 18.03.2016 був складений за результатами проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 18.03.2016 (т.2, а.п.1-3), на підставі постанови прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 №2386т від 03.12.2015, вказані матеріали розсекречені згідно акту №12 від 07.04.2021 та в послідуючому відкриті стороні захисту 17.08.2022.
		Тобто за таких умов, коли сторона обвинувачення є фактичним володільцем вказаної постанови, протягом 6 років не вчиняє дій щодо її розсекречення, внаслідок чого сторона захисту не володіє інформацією про докази, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.
		Тому суд визнає недопустимим вказаний протокол від 18.03.2016, в якості доказів, отриманих в результаті проведення НСРД.
		 
		Окрім того, згідно протоколів про застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 26 січня 2016 року (т.1, а.п.239-242) та від 17.03.2016 (т.1, а.п.243-246) співробітником ІНФОРМАЦІЯ_8 в рамках кримінального провадження №42015120000000194 від 01.12.2015 на підставі постанови прокурора прокуратури Кіровоградської області №2386т від 03.12.2015 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та інших негласних слідчих (розшукових) дій, за адресою проживання ОСОБА_11 по АДРЕСА_3 , у присутності двох понятих, останній були вручені заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти, необхідні для проведення заходів, спрямованих на отримання фактичних даних про вимагання та одержання від ОСОБА_11 частини неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США оперуповноваженими ВКР Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 нібито за непритягнення до кримінальної відповідальності та безперешкодне продовження протиправної діяльності. 
		Згідно протоколу від 26.01.2016 ОСОБА_11 були вручені наступні купюри: НК01874347С, ВІ13550746А, НF28373597В, НВ25649567Q, АВ96122350S.
		Згідно протоколу від 17.03.2016 ОСОБА_11 були вручені наступні купюри: КК15507990А, КВ51872374Е, КВ48139433Q, НВ81350299А, НА70886255А.
		 
		При цьому, у відповідності до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №232/5 від 15.07.2016 на наданих на експертизу п`яти грошових купюрах номіналом по 100 доларів США, які мають серії та номери: КК 15507990 А, КВ 51872374 Е, КВ 48139433 Е, НВ 81350299 А, НА 70886255 А, наявні сліди люмінесцентної спеціальної хімічної речовини.
		Однак, на тампонах зі змивами з рук ОСОБА_10 та на тампонах зі змивами з рук ОСОБА_12 слідів спеціальної хімічної речовини не виявлено.
		 
		Разом з тим, в обвинувальному акті від 12.07.2016 зазначено «… Так, 05.02.2016 ОСОБА_12 реалізуючи спільний злочинний план з ОСОБА_10 , зустрівшись за попередньою домовленістю з ОСОБА_11 в її домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , одержав від останньої першу частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США, для подальшої їх передачі оперуповноваженому відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 , за вирішення питання щодо непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України.
		Цього ж дня, ОСОБА_12 , згідно вказівки ОСОБА_10 , грошові кошти на в сумі 500 доларів США, які він отримав від ОСОБА_11 передав останньому в автомобілі марки «Міцубісі Оутлендер», за адресою: вул. Колгоспна, 61 в м. Кіровограді.
		 
		Далі, 17.03.2016, приблизно в 10 год. 00 хв., ОСОБА_12 , діючи на досягнення з оперуповноваженим відділу карного розшуку Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 спільної злочинної мети, зустрівшись з ОСОБА_11 в її домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , одержав від останньої другу частину неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США для подальшої їх передачі ОСОБА_10 , за вирішення питання щодо непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України.
		Потім, 17.03.2016, приблизно в 16 год. 30 хв., ОСОБА_12 , згідно вказівки ОСОБА_10 , грошові кошти в сумі 500 доларів США, які він отримав від ОСОБА_11 передав останньому в автомобілі марки «Міцубісі Оутлендер», за адресою м.Кіровоград, вул. Родімцева, неподалік від автомобільного ринку. …».
		 
		Вказана в обвинувальному акту дата - «05.02.2016» здійснення передачі грошових коштів ОСОБА_11 в сумі 500 доларів не відповідає наявним у матеріалах справи документам, оскільки протоколами про застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів та про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, зафіксовано саме 26.01.2016. 
		 
		Разом з тим, на підтвердження вини ОСОБА_10 на підтвердження неправомірної вигоди 17 березня 2016 року, стороною обвинувачення надано:
		-        рапорт ст. о/у 2 сектору ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_26 від 18.03.2016 (т.1, а.п.113); 
		-        рапорт ст. о/у 2 сектору ВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_27 від 18.03.2016 (т.1, а.п.114);
		Суть рапортів зводиться до того, що оперативні співробітники 17.03.2016 приймали участь у затриманні оперуповноваженого ВКР Кіровоградського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_10 . Близько 16:40 год., після отримання ОСОБА_10 грошових коштів від громадянина ОСОБА_12 , почалося його переслідування, з метою подальшого затримання.
		Під час переслідування автомобіля під керуванням ОСОБА_10 , оперативні співробітники побачили, як з водійського вікна вилетів згорток, у яких знаходилися купюри номіналом 100 (сто) доларів США.
		Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ч.2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Таким чином, рапорти працівників поліції не є процесуальними джерелами доказів, а тому вищевказані документи не приймаються судом до уваги як належні і допустимі докази у кримінальному провадженні.
		При цьому, стороною обвинувачення суду наданий протокол огляду місця події від 17.03.2016 (т.1, а.п.104-106), згідно якого на узбіччі проїжджої автомобільної вулиці з бетонним покриттям в м.Кіровограді, на відстані близько 3-х кілометрів від кільцевої дороги, неподалік приміщення Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру та на відстані близько 150 метрів від місцезнаходження автомобіля марки «Міцубісі Оутлендер», д.н. НОМЕР_6 , в поліетиленовому файлі виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 500 доларів США, а саме купюрами номіналом по 100 доларів США, які мають наступні серії та номери КК 15507990А, KB 51872374Е, KB 48139433G, НВ 81350299А, НА 70886255А, які опечатані до окремого конверту.
		Однак, суд не може вважати вказаний протокол беззаперечним та переконливим доказом вини обвинуваченого ОСОБА_10 , при відсутності сукупності інших доказів щодо причетності його до вчинення кримінального правопорушення за обставин, зазначених в обвинувальному акті, а також зважаючи на те, що згідно висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №232/5 від 15.07.2016 хоч на наданих на експертизу п`яти грошових купюрах номіналом по 100 доларів США, які мають серії та номери: КК 15507990 А, КВ 51872374 Е, КВ 48139433 НВ 81350299 А, НА 70886255 А і наявні сліди люмінесцентної спеціальної хімічної речовини, однак на тампонах зі змивами з рук ОСОБА_10 та на тампонах зі змивами з рук ОСОБА_12 слідів спеціальної хімічної речовини не виявлено (т.3, а.п.117-126). 
		 
		Щодо протоколу проведення слідчого експерименту (у формі відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису) зі свідком ОСОБА_12 від 05.07.2016 (т.1, а.п.229-236), суд зазначає наступне. Під час його проведення ОСОБА_12 вказав, що до нього звернулася громадянка ОСОБА_11 , попросивши звести її із співробітником міліції ОСОБА_10 , оскільки вона мала намір займатися збутом наркотичних засобів. Надалі вказав, що на початку лютого 2016 року він приїхав за місцем проживання ОСОБА_31 по АДРЕСА_2 , де зустрівся із останньою та в ході розмови, вона поклала кошти до кишені куртки в сумі 500 доларів США, які він мав віддати ОСОБА_10 . 
		При цьому, згідно протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 18.03.2016 (т.2, а.п.1-3), що викладений у хронологічному порядку, … 27.01.2016 в 16 год. 20 хв. ОСОБА_12 зустрівся із ОСОБА_10 біля вказаного магазину «Автозапчастини», що зафіксовано під час проведення спостереження за особою, в т.ч. із використанням відеозапису, про що складено окремий протокол.
		03.02.2016 ОСОБА_11 зустрілась з ОСОБА_12 , який повідомив, що ОСОБА_10 відмовляється з нею зустрічатись, та передав його слова про те, що з 1 лютого ОСОБА_11 може безперешкодно займатись розповсюдженням наркотиків, а ОСОБА_10 буде її прикривати, що зафіксовано під час проведення аудіо- та відеоконтролю особи, про що складено окремий протокол.
		09.03.2016 ОСОБА_11 зустрілась з ОСОБА_12 та повідомила йому, що стосовно неї в Кіровоградському відділі НП розпочато кримінальне провадження. При цьому, ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_10 , який відмовився з нею зустрічатись, оскільки боїться документування своїх дій співробітниками СБУ, і запевнив, що стосовно ОСОБА_11 немає кримінального провадження та він слідкує за даним питанням, що зафіксовано під час проведення аудіо- та відеоконтролю особи, про що складено окремий протокол… .
		Вказане свідчить, що на початку лютого 2016 року ОСОБА_12 не зустрічався з ОСОБА_11 з метою отримання коштів, не отримував від останньої грошові кошти.
		Також, під час допиту свідок ОСОБА_11 вказала, що саме в кінці січня 2016 року вона надавала 500 доларів США ОСОБА_12 для передачі ОСОБА_10 .
		 
		Даючи оцінку проведення слідчого експерименту (у формі відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису) зі свідком ОСОБА_12 від 05.07.2016, суд приймає до уваги ту обставину, що в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015120000000194 від 01.12.2015, підозра була повідомлена ОСОБА_10 і ОСОБА_12 , однак у послідуючому матеріали досудового розслідування відносно останнього 30.06.2016 були виділені в окреме кримінальне провадження, у зв`язку з чим в даному кримінальному провадженні вказаний слідчий експеримент з ОСОБА_12 від 05.07.2016 проведений з ним в якості свідка.
		Зважаючи на вищевказане, протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_12 від 05.07.2016 в цілому викликає у суду сумнів щодо достовірності показань ОСОБА_12 під час відтворення обстановки та обставин події. 
		 
		Щодо допиту свідка ОСОБА_11 під час судового розгляду, суд, проаналізувавши її покази, відмічає низку протирічь.
		Так, ОСОБА_11 повідомила суду, що ОСОБА_10 та його співробітники ОСОБА_32 і ОСОБА_33 зустрілися з нею, повідомивши, що вони хочуть, щоб вона зайнялася збутом наркотичних засобів. Оскільки на той час вона була вагітна, то домовилися це питання обговорити після пологів.
		В послідуючому ОСОБА_11 вказала, що приблизно через 1 місяць після пологів - в листопаді - ОСОБА_10 зателефонував їй із погрозами.
		Однак, згідно ж її показів судом з`ясовано, що ОСОБА_11 народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто листопад місяць не може бути часом можливого дзвінка ОСОБА_10 до ОСОБА_11 .
		Свідок ОСОБА_11 повідомила суду, що під час зустрічі ОСОБА_10 сказав їй, що вона повинна платити йому 500 доларів США щомісячно, натомість зможе вільно здійснювати торгівлю наркотичними речовинами, на що вона надала згоду, хоча збутом наркотиків не займалася і не бажала цим займатися в майбутньому. При цьому, свідок ОСОБА_11 не змогла пояснити суду, які об`єктивні обставини спонукали її до прийняття такого рішення. 
		Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що кошти в сумі 500 доларів США, які їй надавали працівники СБУ, вона двічі передавала ОСОБА_10 через їх спільного знайомого ОСОБА_12 . Останній після передачі коштів ОСОБА_10 телефонував їй і повідомляв про це. Свідок вказала, що передача коштів мала місце в кінці січня та 17.03.2016, однак згідно матеріалів обвинувального акту у вину ОСОБА_10 інкримінується одержання неправомірної вигоди саме 05.02.2016 та 17.03.2016.
		 
		Так, суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_11 , оскільки існують сумніви в їх обґрунтованості, вони мають розбіжності щодо періоду телефонного дзвінка ОСОБА_10 , обставин надання згоди на зайняття збутом наркотичних речовин, а також дати передачі коштів обвинуваченому, не узгоджуються з іншими матеріалами справи, не є послідовними, заплутаними та такими, що не співпадають між собою. 
		 
		Також, даючи оцінку показам свідка ОСОБА_11 , суд враховує і ту обставину, що в період звернення нею із заявою до СБУ, на розгляді в Кіровському районному суді м.Кіровограда перебувало кримінальне провадження, за яким вироком суду від 14.01.2016 ОСОБА_11 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч.2 ст. 317 КК України і призначено покарання, з врахуванням положень ч.1 ст.70 КК України, у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного їй на праві особистої приватної власності. Суд, з урахуванням часу попереднього ув`язнення та відбутого покарання, ухвалив вважати засуджену такою, що відбула покарання повністю, тому звільнив її від подальшого відбуття покарання. 
		 
		Окрім того, судом встановлені суттєві розбіжності між показами свідка ОСОБА_11 та наданими свідком ОСОБА_12 під час проведення з ним слідчого експерименту (у формі відтворення обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису), що зафіксовані у протоколі від 05.07.2016 (т.1, а.п.229-236). Так, ОСОБА_12 вказав, що до нього звернулася громадянка ОСОБА_11 , попросивши звести її із співробітником міліції ОСОБА_10 , оскільки вона мала намір займатися збутом наркотичних засобів. 
		Покази свідка ОСОБА_12 в цій частині протирічать показам ОСОБА_11 , наданих в судовому засіданні, згідно яких ОСОБА_10 тиснув на неї, погрожував в`язницею, якщо вона не почне знову займатися збутом наркотичних засобів. 
		 
		Суд звертає увагу на розбіжності в прослуханих у судовому засіданні записах, що долучені на диску до заяви від 30.11.2015 ОСОБА_11 та адресовані начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8, а також ті, що надані прокурором ОСОБА_34 при відкритті матеріалів стороні захисту. Так, на оригіналі та зробленій копії запису зафіксована одна і та сама розмова, відрізняються вони лиш тим, що на наданому стороною захисту записі перед її початком особа чоловічої статті надає настанови свідку ОСОБА_11 як себе поводити і про що вести розмову із ОСОБА_10 .
		 
		При цьому, згідно показань самої ОСОБА_11 : «…Зрозумівши, що чоловіки від неї не відстануть, вона погодилася на зустріч, яка відбувалася 27.11.2015 в автомобілі її знайомого таксиста - ОСОБА_19 в районі «волів». Перед тим, як сісти в таксі до ОСОБА_19 , вона їхала в іншому таксі і з водієм розмовляла про щось інше. Як в подальшому вести розмову водій їй не пояснював.». 
		 
		Щодо позиції прокурора з приводу врахування показань свідка ОСОБА_12 , який допитаний саме під час проведення досудового розслідування, суд зазначає наступне. 
		У відповідності до положень п.16 ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься безпосередність дослідження показань, речей і документів.
		Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 225 КПК України у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.
		Таким чином, кримінальним процесуальним законодавством України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки показаннями свідка чи потерпілого, яких безпосередньо не допитував під час судового засідання, лише у разі коли вказані особи були допитані слідчим суддею в порядку передбаченому ч. 1 ст. 225 КПК України, що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною у постанові від 22 жовтня 2021 р. (справа № 487/5684/19).
		Під час досудового розслідування кримінального провадження в якості свідка 30 червня 2016 року допитано ОСОБА_12 , при цьому в порядку ч.1 ст.225 КПК України ОСОБА_12 не допитувався. 
		Згідно копії актового запису відділу державної реєстрації смерті у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про смерть №2965 від 23.09.2021 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . 
		Із врахуванням викладеного, суд визнає недопустимим доказом протокол допиту свідка ОСОБА_12 .
		 
		Положення ч.6 ст.82 ЦПК України визначають, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Що стосується наданого на підтвердження винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України вироку Ленінського районного суду м.Кіровограда від 30 листопада 2016 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч.2 ст.369-2 КК України (т.3, а.п.230-233), яким встановлено, ОСОБА_12 , діючи умисно вчинив прийняття пропозиції, обіцянки та одержання неправомірної вигоди на загальну суму 1000 доларів США для себе та особи, у відношенні якої матеріали виділені у окреме провадження, за вплив на прийняття рішення останнім, тобто особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за вирішення питання щодо непритягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 КК України, то відповідно до вказаних вище положень він не має для суду преюдиційного значення при розгляді даного кримінального провадження щодо доведення вини ОСОБА_10 .
		 
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести  перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді,  а саме - винуватість особи у вчиненні  кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення доведена. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		У справі «Barbera, MesseguandJabardov. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мінеллі проти Швейцарії" від 25.03.1983 року № 49, у п. 30 Суд зазначає, що принцип презумпції невинуватості є одним з елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
		Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку"  вказано судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_10 відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:  1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;  2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;  3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_10 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано, судом не встановлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності із вимогами ст. 100 КПК України.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
		Питання розподілу процесуальних витрат на залучення експертів для проведення експертиз, судом не вирішується, оскільки ч. 2 ст. 124 КПК України передбачено стягнення тільки з обвинуваченого витрат на залучення експерта у разі ухвалення саме обвинувального вироку, а витрати за залучення стороною обвинувачення експертів в порядку визначеному ч. 2 ст. 122 КПК України здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
		У відповідності до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд,
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдати, у зв`язку з недоведенням наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
		 
		Строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_10 закінчився.
		 
		Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21.03.2016 (справа № 405/2454/16-к, провадження №1-кс/405/634/16), а саме на: 
		грошові кошти на загальну суму 130 гривень, а саме 5 купюр по 20 грн. кожна та 3 купюри номіналом по 10 грн. кожна; 
		грошові кошти в сумі 500 доларів США, а саме купюрами номіналом по 100 доларів США, які мають наступні серії та номери: КК 15507990А, КВ 51872374Е, КВ 48139433G, НВ 81350299А, НА 70886255А; 
		револьвер марки «Флобер», чорного кольору калібру 4,5 мм.; 
		флеш накопичувач в пластиковому корпусі чорного кольору;
		записник в обкладинці коричневого кольору з рукописними записами; 
		мобільний телефон марки «HTS»; 
		кільце-печатку з металу жовтого кольору; 
		мобільні телефони «NOKIA-6700», «AEKU-MINI - M5»; 
		годинник наручний «QARDO»; 
		дві картки мережі АЗС «Сокар» № НОМЕР_7 ; 
		картка ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_8 , картка ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_9 ; 
		грошові кошти в загальній сумі 1308 гривень номіналами: 1 купюра номіналом 500 гривень ВГ1839613, 1 купюра номіналом 200 гривень ЄЯ0674978, 1 купюра номіналом 100 гривень СЕ0014303, 1 купюра номіналом 100 гривень ЗЕ6240693, 1 купюра номіналом 100 гривень ЗИ9589632, 1 купюра номіналом 100 гривень МГ6893503, 1 купюра номіналом 50 гривень УА7454566, 1 купюра номіналом 50 гривень ТБ8247593, 1 купюра номіналом 50 гривень УН2046084, 1 купюра номіналом 50 гривень СЗ9914146, 1 купюра номіналом 2 гривні ПЄ1215582, 1 купюра номіналом 2 гривні СГ 2868704, 1 купюра номіналом 2 гривні КВ7017674, 1 купюра номіналом 1 гривня УЙ6022488, 1 купюра номіналом 1 гривня МА8548999;
		мобільний телефон «BRAVIS» моделі «NOVA».
		 
		Речові докази:
		 
		легалізовані матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, що містяться на електронних носіях інформації, а саме на дисках DVD-R, розміром 4,7 Gb №670т, №677т, №678т, №685т, №692т, №704т, №730т, №731т, №732т, №739т, №759т, №760т, №761т, №762т, протоколи про проведення вищевказаних негласних слідчих (розшукових) дій; 3 диска марки DVD-R,розміром 4,7 Gb, з відеозаписами огляду місця події, слідчого експерименту, 3 відеокасети марки Mini DV з відеозаписом слідчого експерименту, огляду місця події та допиту свідка ОСОБА_35 ; диск СD-R, що долучений разом із заявою ОСОБА_11 , - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження;
		легалізовані матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, що містяться на електронних носіях інформації, а саме на дисках DVD-R, розміром 4,7 Gb №674т, №675т, №676т, №727т, №728т, №729т, - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження у Кіровоградської обласної прокуратури;
		мобільний телефон «BRAVIS» моделі «NOVA», який належав ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зберігається при матеріалах кримінального провадження, - знищити;
		грошові кошти в сумі 500 доларів США, а саме купюрами номіналом по 100 доларів США, які мають наступні серії та номери: КК 15507990А, КВ 51872374Е, КВ 48139433G, НВ 81350299А, НА 70886255А, які зберігаються у відділенні банку АТ КБ «Приватбанк», - повернути до УСБУ в Кіровоградської області;
		 
		грошові кошти на загальну суму 130 гривень, а саме 5 купюр по 20 грн. кожна та 3 купюри номіналом по 10 грн. кожна; 
		револьвер марки «Флобер», чорного кольору калібру 4,5 мм.; 
		флеш накопичувач в пластиковому корпусі чорного кольору;
		записник в обкладинці коричневого кольору з рукописними записами; 
		кільце-печатку з металу жовтого кольору; 
		мобільні телефони «NOKIA-6700», «AEKU-MINI - M5»; 
		годинник наручний «QARDO»; 
		дві картки мережі АЗС «Сокар» № НОМЕР_7 ; 
		картка ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_8 , картка ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_9 ; 
		грошові кошти в загальній сумі 1308 гривень номіналами: 1 купюра номіналом 500 гривень ВГ1839613, 1 купюра номіналом 200 гривень ЄЯ0674978, 1 купюра номіналом 100 гривень СЕ0014303, 1 купюра номіналом 100 гривень ЗЕ6240693, 1 купюра номіналом 100 гривень ЗИ9589632, 1 купюра номіналом 100 гривень МГ6893503, 1 купюра номіналом 50 гривень УА7454566, 1 купюра номіналом 50 гривень ТБ8247593, 1 купюра номіналом 50 гривень УН2046084, 1 купюра номіналом 50 гривень СЗ9914146, 1 купюра номіналом 2 гривні ПЄ1215582, 1 купюра номіналом 2 гривні СГ 2868704, 1 купюра номіналом 2 гривні КВ7017674, 1 купюра номіналом 1 гривня УЙ6022488, 1 купюра номіналом 1 гривня МА8548999, що належать ОСОБА_10 , - повернути останньому, як йому належні;
		мобільний телефон марки «HTS», що належить ОСОБА_10 та зберігається при матеріалах кримінального провадження, - повернути останньому, як йому належний.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені в сумі 3959,49 грн. віднести за рахунок коштів державного бюджету.
		На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Ленінський районний суд м. Кіровограда. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
		 
		 
		Суддя
		Ленінського районного суду 
		м. Кіровограда                                                               ОСОБА_36

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...