Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 745/1141/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 08.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4823/79/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023275410000191

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 745/1141/23 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/79/25   Категорія - ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі - ОСОБА_5 ,
		з участю учасників судового провадження: 
		прокурора - ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		захисника-адвоката ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції),
		обвинуваченого - ОСОБА_9 , 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023275410000191 від 15.07.2023 року за апеляційними скаргами прокурора  Новгород - Сіверської окружної прокуратури          ОСОБА_10 та захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 26 березня 2024 року відносно:
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженця села Тасти-Талди Жанадалінського району Тургайської області Казахстану, проживаючого на території України з серпня 2017 року без визначеного місця проживання та реєстрації на території України, у період часу з 15.04.2023 по 15.07.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 ; з вищою освітою, не працюючого, раніше судимого 07.11.2022 року Здолбунівським районним судом Рівненської області за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., судимість не відбута, не знята та не погашена у встановленому законом порядку,
		 
		який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 126-1, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 115 та ч. 4 ст. 185 КК України.
		 
		Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 26 березня 2024 року ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 126-1, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання: 
		- за ст. 126-1 КК України у виді 2 років позбавлення волі; 
		- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 2 років обмеження волі; 
		- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 7 років позбавлення волі;
		- за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 12 років позбавлення волі.
		На підставі статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 остаточно призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі.
		На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07.11.2022 року, згідно з яким                     ОСОБА_9 засуджений за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн., ухвалено виконувати самостійно. 
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 залишено без змін. 
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 ухвалено рахувати з 30 липня 2023 року. 
		Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини, вважає, що вирок відносно ОСОБА_9 підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного покарання за ч. 1 ст. 115 КК України тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування судом закону, який не підлягає застосуванню. Зазначає, що злочин, що вчинений ОСОБА_9 , відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України є особливо тяжким. Вказує, що передуванню вчинення вказаного умисного вбивства ОСОБА_9 було систематичне вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_11 , а вчинивши особливо тяжкий злочин, позбавивши життя ОСОБА_11 , обвинувачений, також цинічно вчинив крадіжку особистих речей потерпілої. Звертає увагу, що ОСОБА_9 не працевлаштований, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні немає, за місцем проживання характеризується негативно, конфліктує, погрожує жителям села, раніше судимий, судимість не відбута, у передбаченому законом порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення не став і знову вчинив чотири кримінальні правопорушення, за одне з котрих передбачено покарання до 15 років позбавлення волі. Також, зазначає, що необхідно врахувати, що кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_12 (малолітньому сину ОСОБА_11 ) завдана майнова шкода, яка обвинуваченим повністю не відшкодована. Враховуючи наявність трьох обставин, що обтяжують покарання, відсутність згідно обвинувального акту обставин, які пом`якшують покарання, а також враховуючи конкретні обставини вчинення умисного вбивства, спосіб його вчинення, підготовку до його вчинення, безпорадність постраждалої і неможливість чинити опір обвинуваченому, подальші дії щодо нанесення ударів металевою частиною господарських вил у ділянку шиї задля настання біологічної смерті ОСОБА_11 та відповідно доведення злочину до кінця, вважає, що справедливим і достатнім покаранням за вчинення злочину, який передбачений  ч. 1 ст. 115 КК України, буде покарання у виді 15  років позбавлення волі. Також вважає, що посилання на пом`якшуючу обставину у виді щирого каяття підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку, так як у матеріалах кримінального провадження та у вироку відсутні дані на підтвердження, що ОСОБА_9 намагався виправити наслідки вчиненого, які  конкретні дії для цього він вживав, а тому визнання ним своєї винуватості під тиском неспростовних доказів є формальним і таким,  що зроблене з метою уникнення справедливого покарання. Вказує, що ОСОБА_9 раніше судимий 07.11.2022 року Здолбунівським районним судом Рівенської області за  ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.,  який не сплачений. Кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 126-1, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 115 КК України, вчинив у проміжку часу з 11.07.2023 року до 28.07.2023 року, тобто після вироку від 07.11.2022 року. Таким чином, обвинуваченому необхідно було б призначити остаточне покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК  України), а вже потім застосувати положення ч. 3 ст. 72 КК України. 
		 
		В свою чергу захисник-адвокат  ОСОБА_8 в інтересах    ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити, призначити останньому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 8 років позбавлення волі, покарання за сукупністю злочинів (шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим) у виді 8 років позбавлення волі. Також просить, під час апеляційного розгляду відтворити покази свідка ОСОБА_13 (поліцейського офіцера громади) та дослідити матеріали проведення негласної слідчої (розшукової) дії із додатками. Вказує, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону щодо встановлення мотиву злочину та зазначення його у мотивувальній частині вироку, внаслідок чого призначене судом покарання є занадто суворим, не відповідає тяжкості скоєного та особі обвинуваченого. Зазначає, що обвинувачений в  суді дав пояснення, що умисел на вбивство виник у нього через те, що він був переконаний, що потерпіла замовила його вбивство. Обвинувачений ОСОБА_9 розповів, що десь за тиждень до вбивства його викрали працівники поліції - затримали на вулиці без складання протоколу про затримання та відвезли до Коропського районного суду Чернігівської області, де щодо нього суддею була винесена постанова про арешт на 15 діб за насильство у сім`ї, відразу після суду, працівники поліції примусово відвезли його з смт. Короп до м. Новгород-Сіверський, наказали перебувати в місті і нікуди не виїжджати, де він деякий час перебував, поки не став помічати, що за ним стежать люди в цивільному. Одного разу він почув розмову такої особи по телефону, в якій йшла мова про нього. Переслідування та підслухану розмову він розтлумачив так, що потерпіла замовила його вбивство. Обурений цим, перебуваючи в стані гніву, він втік від переслідувачів. Декілька днів через ліси, пішки добирався з м. Новгород-Сіверський до с. Шаболтасівка, де 28.07.2023 року вбив потерпілу. Пізніше, через деякий термін перебування під вартою, він усвідомив, що потерпіла його  вбивство не замовляла. На думку сторони захисту, саме цей мотив (удаваний самозахист) підтверджується матеріалами проведення негласної слідчої  (розшукової) дії , згідно якої при розповіді обвинувачений зазначає «лібо я її, лібо вона мене». Також, вважає. що мотив обвинуваченого щодо скоєння вбивства частково підтверджується під час допиту свідка ОСОБА_13 , поліцейського офіцера громади (у вироку суду показання свідка не наведені, хоча вони мають істотне значення для кримінального провадження і тому мають повторно бути дослідженими в суді апеляційної інстанції шляхом відтворення запису допиту цього свідка). Зокрема, свідок став дещо бравадно розповідати суду, як він з напарником неодноразово хапали обвинуваченого і кудись його  «доставляли», в тому числі 17.07.2024 року до Коропського районного суду Чернігівської області. Тому вважає, що у обвинуваченого виникло переконання про замовлення його вбивства потерпілою, ОСОБА_11 , і саме протизаконні дії поліцейських стали пусковим механізмом формування у обвинуваченого хибного мотиву на вбивство. 
		 
		Суд першої інстанції встановив, ОСОБА_9 , маючи особисті взаємини з ОСОБА_11 , проживаючи з нею разом з 15.04.2023 по 15.07.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 ; та користуючись спільним побутом, тобто, перебуваючи у близьких відносинах, у період з 11.07.2023 по 16.07.2023 року, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, керуючись прямим умислом та бажаючи викликати стан емоційного пригнічення і почуття беззахисності у потерпілої, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер свої дій, систематично вчиняв дії, які супроводжувалися психологічним та фізичним насильством (домашнє насильство) по відношенню до ОСОБА_11 , що призвело до психологічних, фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої. 
		Так, ОСОБА_9 , будучи 11.07.2023 року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_11 , ознайомившись з винесеним відносно нього терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 11.07.2023 року (АА № 240649), що містив зобов`язання залишити місце проживання потерпілої особи за адресою: АДРЕСА_1 ; терміном на 10 діб, належних висновків щодо необхідності дотримання правослухняної поведінки для себе не зробив та 12.07.2023 року порушив вимоги термінового заборонного припису, прибувши за місцем проживання потерпілої ОСОБА_11 , за що повторно 12.07.2023 року був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом застосування адміністративного затримання згідно зі ст. 260 КУпАП, складання протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника (АА №240650) із зобов`язанням залишити місце проживання потерпілої особи за адресою: АДРЕСА_1 ; терміном на 10 діб. 
		Продовжуючи свої протиправні дії, з метою демонстрації впевненості у своїй безкарності перед ОСОБА_11 , усвідомлюючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді почуття незахищеності та тривоги у потерпілої, 13.07.2023 року ОСОБА_9 повторно порушив вимоги термінового заборонного припису, прибувши за місцем проживання          ОСОБА_11 , за що 13.07.2023 року був повторно притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 
		Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, демонструючи своє байдуже ставлення до застосованих відносно нього заходів з протидії домашньому насильству, ОСОБА_9 , маючи незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, 14.07.2023 року, близько 04 год. 00 хв., точного часу у ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, прибув за адресою: АДРЕСА_1 ; де, увійшовши до житлового будинку, переслідуючи прямий умисел на заподіяння психологічних та фізичних страждань ОСОБА_11 , з якою раніше перебував у близьких відносинах, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді нервово-психічної напруги, почуття емоційного стресу та незахищеності у потерпілої, вчинив психологічне насильство, що проявилося у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність особи, погрозах та залякуванні, а також, умисно завдав потерпілій не менше трьох ударів невстановленим у ході досудового слідства тупим твердим предметом з обмеженою контактною поверхнею в область нижніх кінцівок, чим заподіяв ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді забою м`яких тканин нижніх кінцівок - синця лівого стегна та синців обох гомілок, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №99 від 20.07.2023 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров`я, після чого, у невстановлений органом досудового розслідування час, 14.07.2023 року залишив місце проживання потерпілої. 
		Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на систематичне вчинення насильства відносно ОСОБА_11 , з якою раніше перебував у близьких відносинах, 16.07.2023 року близько 06 год. 00 хв., точного часу у ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, ОСОБА_9 , маючи незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, прибув за адресою: АДРЕСА_1 ; де, переслідуючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, вчинив відносно потерпілої психологічне насильство, що проявилося у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність особи, погрозах та залякуванні  ОСОБА_11 , чим спричинив психологічні страждання, що викликали емоційну невпевненість та почуття безпорадності у потерпілої, та призвело до погіршення якості життя. 
		У подальшому, 27.07.2023 року, у період з 22 год. 00 хв. по 23 год. 00 хв., точного часу у ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, ОСОБА_9 , маючи незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, керуючись раніше виниклим умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , з 15.04.2023 року по 15.07.2023  року перебував у близьких відносинах, прибув до господарства за місцем її фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 ; де, всупереч волі фактичного володільця майна, у порушення ст. 30 Конституції України, відповідно до якої, кожному гарантується недоторканність житла, діючи умисно, шляхом вільного доступу через незамкнену хвіртку зайшов на територію домоволодіння, після чого, через незамкнені вхідні двері незаконно проник до господарського приміщення, де сховався на горищі, чим порушив недоторканність іншого володіння         ОСОБА_11 .
		Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , 28.07.2023 року, близько 04 год. 00 хв., точного часу у ході досудового слідства встановити не виявилося можливим,   ОСОБА_9 зліз з горища господарського приміщення та, всупереч волі фактичного володільця майна, діючи умисно, через незамкнені вхідні двері проник до веранди житлового будинку, після чого, встановивши, що наступні двері, які ведуть до житлових кімнат будинку, зачинені зсередини, продовжуючи посягати на недоторканність житла потерпілої, використовуючи м`язову силу, вибив їх плечем, після чого увійшов всередину житлової частини будинку, тим самим здійснивши незаконне проникнення до житла ОСОБА_11 .
		Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , з якою з 15.04.2023 року по 15.07.2023 року перебував у близьких відносинах, близько 04 год. 00 хв., точного часу у ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, ОСОБА_9 , маючи незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, незаконно перебуваючи у приміщенні житлового будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ; тримаючи в руці господарські вила, які 27.07.2023 року знайшов на території с. Шаболтасівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, пройшов до спальної кімнати, розташованій у дальній частині будинку від вхідних дверей, де на ліжку відпочивала         ОСОБА_11 , та увімкнув світло в кімнаті. Від зазначених дій ОСОБА_11 прокинулася та піднялась з ліжка, після чого ОСОБА_9 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, повалив ОСОБА_11 на ліжко та, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої, тримаючи двома руками принесені із собою господарські вила, використовуючи м`язову силу рук та вагу власного тіла, притиснув дерев`яне руків`я господарських вил до ділянки шиї ОСОБА_11 , чим заподіяв смерть потерпілої внаслідок механічної асфіксії та спричинив тілесні ушкодження у вигляді масивного крововиливу м`яких тканин передньої поверхні шиї, розгинального перелому щитоподібного хряща, мікроплямистих крововиливів у легеневу плевру та підепікардіально, що, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №111 від 11.10.2023 року мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя, та перебувають у прямому причинно - наслідковому зв`язку зі смертю.
		Після цього, ОСОБА_9 , помилково вважаючи, що виконаних ним дій недостатньо для настання біологічної смерті ОСОБА_11 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті, наніс два удари металевою частиною господарських вил у ділянку шиї потерпілої, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді ран шиї обабіч, лівого плеча та грудей зліва, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №111 від 11.10.2023 року мають ознаки легких тілесних ушкоджень та не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю.
		У подальшому, 28.07.2023 року, у період з 04 год. 00 хв. по 05 год. 00 хв., але не раніше настання смерті ОСОБА_11 , точного часу у ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, ОСОБА_9 маючи незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, незаконно перебуваючи у приміщенні житлового будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 ; керуючись раптово виниклим умислом спрямованим на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, діючи в умовах воєнного стану, скориставшись настанням смерті потерпілої та відсутністю сторонніх осіб, таємно, з метою особистого збагачення, з шухляди комоду, що знаходився у спальній кімнаті, розташованій у дальній частині будинку від вхідних дверей, здійснив викрадення ювелірних прикрас, які належали потерпілій ОСОБА_11 , а саме, пари сережок-кілець, вартістю 12399 грн. 36 коп., хрестика з накладкою зображення Ісуса Христа та написом «Спаси и Сохрани», вартістю 10576 грн. 46 коп., хрестика з накладкою зображення Ісуса Христа та написом «Спаси и Сохрани» вартістю 2736 грн. 63 коп., кулону у вигляді квітки зі шнурком, вартістю 13379 грн. 07 коп., кулону прямокутної форми із зображенням «Божої Матері», вартістю 85 грн. 80 коп., пари сережок з каменями, вартістю 7315 грн. 00 коп., обручку з каменями, вартістю 6935 грн. 00 коп., обручку з каменями, вартістю 8531 грн. 00 коп., а також, зі стільниці зазначеного комоду здійснив викрадення ноутбука «Lenovo VI5-ADА» MODEL NAMT 82C7, вартістю 8250 грн., що перебуває у власності відділу освіти, культури, молоді та спорту Понорницької селищної ради, після чого з викраденим майном залишив приміщення будинку.
		Перебуваючи у дворі домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_9 , помітив біля паркану велосипед марки «Ардіс», моделі «CROSSRIDE «COMFORT D» VL-00022», вартістю 3412 грн. 50 коп., що належав потерпілій ОСОБА_11 , після чого, керуючись раптово виниклим умислом на протиправне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, діючи в умовах воєнного стану, повторно, скориставшись настанням смерті потерпілої та відсутністю сторонніх осіб, таємно, з метою особистого збагачення, 28.07.2023 року, у період з 04 год. 00 хв. по 05 год. 00 хв., але не раніше настання смерті ОСОБА_11 , точного часу у ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, здійснив викрадення зазначеного велосипеда та з викраденим майном залишив територію домоволодіння. 
		За сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 33 КК України, органом досудового розслідування дії ОСОБА_9 кваліфіковані як систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою перебував у близьких відносинах, що призвело до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи (домашнє насильство); незаконне проникнення до іншого володіння особи та незаконному проникненні до житла особи; протиправне заподіяння смерті іншій людині; таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану та таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно в умовах воєнного стану. 
		 
		Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги сторони обвинувачення та просили задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , прокурора та представника потерпілого, які підтримали подану апеляційну скаргу сторони обвинувачення з викладених в ній підстав, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.
		 
		Під час апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, колегія суддів,
		                   
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд  апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		 
		Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості      ОСОБА_9 та кваліфікація його дій судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви. 
		 
		У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
		 
		Свої висновки про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання:
		 
		- обвинуваченого ОСОБА_9 , який свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив викладене в обвинувальному акті щодо вчинення ним даних кримінальних правопорушень, у вчиненому розкаявся. Заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди визнав повністю; 
		- законного представника малолітнього потерпілого               ОСОБА_14 , пояснив, що з потерпілою ОСОБА_11 мають спільну дитину ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживала з матір`ю, але на час вбивства дитина перебувала у нього. Останній час неодноразово у телефонній розмові ОСОБА_11 жалілася на складні взаємовідносини зі співмешканцем ОСОБА_9 ;
		- представника потерпілого ОСОБА_16 , начальника відділу освіти, культури молоді та спорту Понорницької селищної ради, яка повідомила, що у квітні 2023 року потерпіла ОСОБА_11 отримала у службове користування ноутбук LENOVO. 30 липня 2023 року їй стало відомо про смерть ОСОБА_11 . При перевірці матеріальних цінностей у будинку культури було виявлено відсутність ноутбука. 23 листопада 2023 року працівниками поліції ноутбук був повернутий. Влітку 2023 року ОСОБА_11 під час перебування у лікарні скаржилася їй на поведінку співмешканця ОСОБА_9 , який став випивати, підіймав на неї руки та шантажував. Також говорила, що боїться співмешканця, бо він може її вбити; 
		- свідка ОСОБА_17 , який проживає по сусідству з ОСОБА_11 в АДРЕСА_2 , згідно показань якого, потерпіла ОСОБА_11 стала проживати зі співмешканцем ОСОБА_9 . Між ними постійно виникали сварки. Потерпіла скаржилася, що співмешканець її б`є. 30 липня 2023 року, коли зайшов в будинок до потерпілої, то побачив, що вона лежала на ліжку з вилами в горлі, про що відразу повідомив дільничого;
		- свідка ОСОБА_18 , яка пояснила, що 29 липня 2023 року, зранку, біля свого магазину в с. Рудня вона побачила невідомого чоловіка, пізніше їй стало відомо, що це був ОСОБА_9 , який пропонував купити в нього ноутбук, на що вона відмовила; 
		- свідка ОСОБА_19 , згідно показань якої вона знає потерпілу ОСОБА_11 з дитинства. Останнім часом потерпіла постійно жалілася на погіршення відносини зі співмешканцем, говорила, що не знає, що їй робити. Вироби із золота, які були викрадені, належали потерпілій ОСОБА_11 . Також у її користуванні був службовий ноутбук. 
		- свідка ОСОБА_20 , яка пояснила, що 03 серпня 2023 року працівниками поліції була запрошена в якості понятої. В її присутності ОСОБА_21 добровільно видав ноутбук працівникам поліції та пояснив, що 30 липня 2023 року невідомий йому чоловік намагався продати йому даний ноутбук біля магазину в смт. Сосниця;
		- свідка ОСОБА_21 згідно показань якого 30 липня 2023 року йому зателефонувала знайома ОСОБА_22 та попросила підібрати зарядний пристрій на ноутбук. Біля продуктового магазину, поруч із аграрним ліцеєм по вул. Чернігівська в смт. Сосниця, він забрав ноутбук і поїхав до магазину. Оскільки зарядний пристрій підібрати не вдалося, він повернувся до продуктового магазину щоб віддати ноутбук. Там уже були працівники поліції. Пізніше ноутбук він добровільно передав працівникам поліції; 
		- свідка ОСОБА_13 , поліцейського офіцера громади, який пояснив, що обвинуваченого ОСОБА_23 знає добре, оскільки неодноразово у відношенні нього оформлював матеріали про вчинення правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством та хуліганськими діями. 
		 
		Встановлені судом обставин щодо винуватості обвинуваченого, крім вище наведених показань, також підтверджується даними, що, зокрема, містяться у наступних доказах:
		 
		- протоколі затримання  особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 30 липня 2023 року, відповідно до якого було затримано ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України; 
		- постанові про проведення освідування особи та протоколах отримання зразків для експертизи від 30 липня 2023 року; 
		- постанові судді Коропського районного суду Чернігівської області від 14 серпня 2023 року про передачу матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 до Новгород-Сіверської окружної прокуратури; 
		- ухвалі слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2023 року про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №12023275410000191 від 15 липня 2023 року за ознаками ст. 126-1 КК України доказів, отриманих під час розслідування кримінального проступку, зокрема, і висновок судово медичної експертизи №99 від 20 липня 2023 року, з якого вбачається, що на тілі ОСОБА_11 наявні тілесні ушкодження: забій м`яких тканин нижніх кінцівок; 
		- протоколі огляду місця події з додатками від 30 липня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено труп ОСОБА_11 , виявлено та вилучено предмети та речі, зокрема, чотирьохзубові вила металеві з дерев`яним руків`ям; 
		- протоколі огляду трупа ОСОБА_11 від 31 липня 2023 року, виявленого у АДРЕСА_1 ; 
		- протоколі огляду речового доказу із додатками від 19 серпня 2023 року, а саме, мобільного телефону "NOMI i2402";
		- заяві ОСОБА_21 від 02 серпня 2023 року про добровільну видачу ноутбука "Lenovo" та протоколі огляду від 03 серпня 2023 року із додатками; 
		- протоколі огляду речі із додатками від 29 грудня 2023 року, зокрема, флеш носія Mikro SD 16 Gb; 
		- протоколі огляду речі із додатками від 29 грудня 2023 року, згідно якого було оглянуто ювелірні вироби; 
		- матеріалах проведення негласної слідчої (розшукової) дії із додатками та постановою про визнання документом від 06 жовтня 2023 року; 
		- висновках експертів №111 від 30 липня 2023 року, №97 від 26 вересня 2023 року, №98-МК від 21 вересня 2023 року, №523 від 17 серпня 2023 року та №1457 від 08 вересня 2023 року; 
		- висновках судово-психіатричного експерта №577 та №578 від 03 жовтня 2023 року, згідно з якими ОСОБА_9 був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, наркологічне лікування йому не показане;
		- висновках експерта за результатами проведення судових товарознавчих експертиз №2246/23-24 від 03 серпня 2023 року, №3005/23-24 від 17 жовтня 2023 року та №2664-2671/23-24 про визначення вартості викрадених речей та предметів; 
		- рапорті оперуповноваженого Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області, згідно з яким 30 липня 2023 року, о 15:00 годині, в смт. Сосниця Чернігівської області було затримано підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 ; 
		- протоколі проведення слідчого експерименту від 31 липня 2023 року, з якого вбачається, що підозрюваний ОСОБА_9 на пропозицію слідчого спочатку розповів про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а потім показав, яким чином скоював кримінальні правопорушення;
		- протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 серпня 2023 року та від 04 серпня 2023 року, згідно з якими ОСОБА_21 та ОСОБА_18 впізнали на фото №2 особу, яка пропонувала придбати ноутбук марки «Lenovo». 
		 
		Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
		 
		Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
		 
		Суд першої інстанції, з`ясувавши передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечних діянь й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_9   у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень. 
		 
		Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні. 
		 
		Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
		 
		Посилання сторони захисту, що у обвинуваченого виник умисел на вбивство через переконання про замовлення його вбивства потерпілою через протиправні дії поліцейських і що такі обставини підтверджуються матеріалами проведення НСРД, колегія суддів не може визнати такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		 
		Свідок ОСОБА_13 , показання якого відтворювалися під час апеляційного розгляду, в ході допиту в суді першої інстанції повідомив, що неодноразово у відношенні до ОСОБА_9 оформлював матеріали про вчинення правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством і хуліганськими діями та доставляв обвинуваченого до суду та відділу поліції. 
		 
		Згідно постанови слідчого П`ятого СВ (з дислокацією у м. Чернігів) ТУ ДБР у м. Києві  від 14 січня 2025 року про закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42024270000000054 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України за фактом того, що співробітники Новгород-Сіверського ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_13 та   ОСОБА_24 застосовували щодо ОСОБА_9 ряд неправомірних заходів, даних, які б вказували на перевищення ними влади або службових повноважень не встановлено та кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні  складу  кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
		 
		Крім того, постановою старшого слідчого П`ятого СВ (з дислокацією у м. Чернігів) ТУ ДБР у м. Києві  від 6 березня 2025 року закрито кримінальне провадження № 42024270000000053 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за фактом підписання ним після затримання протоколів про адміністративні правопорушення. 
		 
		На переконання  судової колегії, в ході досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень, на підставі встановлених під час досудового розслідування обставин, були прийняті всі передбачені заходи для всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин кримінального провадження та слідчим зроблено обґрунтований висновок про закриття кримінальних проваджень. За результатами ретельної перевірки інформації повідомленої стороною захисту, в ході її проведення  не було підтверджено фактів наведених ними.
		 
		Окрім того, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що зазначене вище рішення слідчих не скасовано та не оскаржено стороною захисту, що додатково свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для сумніву в ефективності проведеної перевірки інформації, повідомленої стороною захисту за наведеним вище фактам.
		 
		Також, згідно матеріалів проведення НСРД, які досліджувалися в ході апеляційного розгляду, обвинувачений дійсно зазначав,  що «лібо я її, лібо вона мене», на чому наполягала сторона захисту. Разом з тим, вказаними матеріалами також зафіксовано висловлення ОСОБА_9 відсутністю жалю щодо скоєного та наявністю намірів вчинення вбивства у більш жорстокій формі, що в жодному разі не свідчить про вчинення вбивства з мотивів удаваного самозахисту.
		 
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім доказам, що є в кримінальному провадженні, не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв`язку та системності, і вважає, що вони в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення про вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень і його дії вірно кваліфіковані за ст.ст. 126-1, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 115 та ч. 4 ст. 185 КК України.
		 
		При цьому, інші доводи сторони захисту, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм кримінального та кримінального процесуального законодавства України, переоцінки наявних в матеріалах кримінального провадження доказів з метою трактування їх на свою користь та уникнення обвинуваченим від належної кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
		 
		Стосовно доводів апеляційних скарг сторони обвинувачення щодо призначення обвинуваченому покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через м`якість, то колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу виходячи з нижченаведеного.
		 
		У відповідності до ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		 
		Згідно з ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		 
		Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання у кожному конкретному випадку і щодо кожного обвинуваченого, суд зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини кримінального провадження, що пом`якшують та обтяжують покарання, і призначити покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		 
		Згідно з положенням постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотриматися вимог кримінального закону і зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		 
		Призначаючи ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 115 КК суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, форму вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків, дані про особу обвинуваченого, його похилий вік, сімейний та матеріальний стан, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, та обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття і обставини, які обтяжують покарання - рецидив злочинів, вчинення кримінальних правопорушень особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у близьких відносинах.
		 
		При цьому колегія суддів враховує, що з достатньою повнотою суд першої інстанції не врахував, зокрема, дані про особу обвинуваченого та обставини скоєних кримінальних правопорушень і доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтоване визнання судом першої інстанції обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_9 - щире каяття є слушними з огляду на наступне.
		 
		Щире каяття характеризується тим, що воно засноване на належній критичній оцінці особою, своєї протиправної поведінки через її щирий осуд, визнання вини і готовність нести кримінальне покарання.
		 
		Разом з тим, визнання вини під тиском зібраних у справі доказів, не свідчить про щире каяття обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів.
		 
		Суд першої інстанції, зазначивши обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, залишив поза увагою рекомендації, викладені у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7, згідно яких визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.
		 
		Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у справі № 759/7784/15-к у своєму рішенні від 22 березня 2018 року роз`яснив, що щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Однак, як встановлено під час апеляційного розгляду поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 під час досудового розслідування, судових розглядів вказувала на те, що обвинувачений у вчиненому не розкаявся, не зробив для себе відповідних висновків, не оцінив об`ємно та системно негативних наслідків своїх дій, конкретних дій, які вказували б на щире каяття, ним виконано не було, зокрема, повністю не відшкодована майнова шкода, що завдана кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_12 (малолітньому сину ОСОБА_11 ). 
		 
		Таким чином, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_9 є сумнівним, не доведеним і вказану обставину не можна враховувати при призначенні покарання як обставину, що його пом`якшує.
		 
		При цьому колегія суддів враховує, що передуванню вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 було систематичне вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_11 , а позбавивши життя ОСОБА_11 , обвинувачений, також цинічно вчинив крадіжку особистих речей потерпілої.
		 
		Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів вважає призначення ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років за ч. 1 ст. 115 КК України  є помилковим, оскільки таке покарання за своїм розміром - є явно несправедливим внаслідок м`якості і його не можна визнати необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
		 
		З огляду на викладене, при призначенні ОСОБА_9 покарання, колегія суддів, враховує обставини та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний та матеріальний стан, те, що він раніше судимий, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обстиавни, яка його обтяжують - рецидив злочинів, вчинення кримінальних правопорушень особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебував у близьких відносинах. 
		 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_9 можливе лише за умови ізоляції його від суспільства та вважає за можливе, враховуючи дані про його особу, призначити покарання у виді реального позбавлення волі в максимальних межах, визначених  ч. 1 ст. 115 КК України. На переконання колегії суддів, саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		 
		Крім того, відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 409 КПК України, підставою для скасування чи зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		 
		Доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання ОСОБА_9 колегія суддів вважає слушними з наступних підстав.
		 
		За змістом ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
		 
		Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.
		 
		За правилами ж ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
		 
		При цьому положення ч. 3 ст. 72 КК України не тільки не виключають можливості застосування положень ст. ст. 70, 71 КК України щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування.
		ОСОБА_9 був засуджений  07 листопада 2022 року вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн., який наразі не сплачений.
		 
		Призначаючи покарання ОСОБА_9 суд не звернув уваги на вимоги ч. 1 ст. 71 КК України і не призначив покарання за сукупністю вироків, в той час як злочини, у вчиненні яких він обвинувачується в межах даного кримінального провадження, були вчинені обвинуваченим після постановлення вироку 07 листопада 2022 року та до повного відбуття призначеного цим вироком покарання у виді штрафу.
		 
		За таких обставин, остаточне покарання ОСОБА_9 необхідно призначити з урахуванням вимог ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, а потім визначити різні за видом покарання до окремого виконання за правилами ч. 3 ст. 72 КК України.
		 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 420, 615 КПК України, колегія суддів, -
		 
		                                          У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
		 
		Апеляційну скаргу прокурора  Новгород - Сіверської окружної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.
		 
		Вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 26 березня 2024 року відносно ОСОБА_9 - скасувати в частині призначеного покарання.
		 
		Виключити з мотивувальної частини вироку обставину, яка пом`якшує покарання - щире каяття.
		 
		Призначити ОСОБА_9 покарання:
		 
		- за ст. 126-1 КК України у виді 2 років позбавлення волі; 
		- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 2 років обмеження волі; 
		- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 7 років позбавлення волі;
		- за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі.
		 
		На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_9 покарання приєднати повністю невідбуте покарання за попереднім вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2022 року, згідно з яким  ОСОБА_9 засуджений за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн., та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років та штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 (п`ятсот десять) гривень. 
		На підставі ч. 3 ст. 72 КК України  покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. - виконувати самостійно. 
		В решті вирок залишити без змін.
		Згідно ч.4 ст.532 КПК України даний вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення копії вироку. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3                                  ОСОБА_2                        ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...