Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 162/650/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Побої і мордування.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 08.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.05.2025
Номер судового провадження: 1-кп/162/39/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024035530000138

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                       Справа № 162/650/24
		                                                       Провадження № 1-кп/162/39/2025
		 
		ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 квітня 2025 року селище Любешів
		Любешівський районний суд Волинської області у складі
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
		прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		потерпілої - ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
		захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 02.07.2024 року за №12024035530000138 про обвинувачення
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, офіційно непрацевлаштованої, несудимої,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_8 28.06.2024 року близько 11 год 00 хв, перебуваючи в приміщенні торгового павільйону, належного КП «Любешівський ринок» Любешівської селищної ради, що розташований поблизу будинку за адресою АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виник на грунті тривалих особистих неприязних відносин, діючи умисно і цілеспрямовано, з метою спричинення фізичного болю, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, нанесла декілька ударів рукою по голові ОСОБА_6 , внаслідок чого завдала їй фізичного болю і не спричинила фізичних ушкоджень.
		Таким чином, ОСОБА_8 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, а саме умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні заперечила та вказала, що вона, як зазвичай, приїхала на торгове місце молочного павільйону, де впродовж п`яти років реалізовує свою продукцію. ОСОБА_6 вже перебувала у павільйоні. Виявила сміття на землі біля місця, де вона зазвичай розташовується для торгівлі та запитала у ОСОБА_6, для чого вона все сміття згорнула у її сторону. Після цього ОСОБА_6 почала себе агресивно поводити та вдарила її в руку ногою, в результаті чого у неї почав палець кровити. Цих обставин ніхто не бачив, оскільки дівчата, які разом з ними торгують, розійшлися по своїх питаннях. Їй тоді дуже боліла голова, і вона взяла потерпілу за плечі та притисла до лавки, щоб та заспокоїлась. Після чого потерпіла кудись пішла, як виявилось, викликала поліцію. По приїзду працівники поліції поводили себе з порушенням її прав та з обвинувальним ухилом. Не зафіксували її зауваження щодо того, що потерпілою особою у даному випадку є саме вона, а не ОСОБА_6 . Однак їй дуже боліла голова, про що вона повідомила поліцію і вони викликали швидку, яка її забрала на приймальне відділення. У зв`язку із поганим самопочуттям, не повідомляла відповідні органи про неправомірні дії поліції, бо тоді було не до того. Упродовж досудового розслідування та судового слідства не оскаржувала неправомірні дії, вчинені щодо неї поліцією, будь яких документів щодо цього не має, окрім відповіді начальника поліції про те, що їй не можуть надати запис з нагрудної камери поліцейського, який виїздив на виклик. Будь-яких ударів потерпілій вона не наносила. У даному випадку вона є потерпілою, однак усі відмовилися, включаючи поліцію, фіксувати обставини її побиття ОСОБА_6 . По приїзду на приймальне відділення вона вказувала, що в неї травмований палець, однак лікарі сказали, що це не має значення, тому це не зафіксовано при її виклику на швидку. 
		Потерпіла ОСОБА_6 вказала у своїх показаннях, що 28 червня приїхала на базар (ларьок біля магазину «Торба») продавати свою продукцію - молоко, ягоди о 07-07:30 год. Сіла та з сумки розставляла продукцію на прилавок. Приїхала ОСОБА_14 та близько 8 год підійшла і почала до неї загрібати сміття, яке лежало на землі. Пізніше приїхали ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , тоді ОСОБА_14 почала її обзивати і для людей - покупців казати, щоб не брали її молока, ніби воно погане. Обмовляла її дітей, ніби вони всі замазані, ображала їх. Дівчата порозходились по своїх справах, тоді ОСОБА_14 почала нецензурно до неї висловлюватися. Потерпіла спочатку мовчала, на її образи не реагувала, а потім почала їй у відповідь говорити. Тоді ОСОБА_14 підійшла і вдарила її по обличчю рукою 2 рази та по голові кулаком, а також в живіт та в руку ногою. У цей час потерпіла сиділа. До них підбігла ОСОБА_19 , побачивши все це, та відтягла ОСОБА_14 від неї. У потерпілої розрядився мобільний телефон, тому вона пішла через дорогу до магазину, де дівчата дали їй заспокійливу пігулку та вона викликала поліцію. Коли приїхали працівники поліції, вони розпитували, як все сталося, та давали їй якісь папери підписувати, але вона дуже погано почувалась від цієї стресової ситуації. ОСОБА_14 нічого не говорила з поліцейськими, відмовилась. Тоді ОСОБА_14 викликала швидку, до лікарів якої по приїзду вона теж звернулась, однак їй сказали йти до сімейного лікаря. Вона пішла в аптеку поміряла тиск, він був високий, навіть язик заплітався. О 14:10 год сіла на автобус додому і відразу по приїзду пішла до сімейного лікаря в амбулаторію, де її оглянули, зробили кардіограму, видали направлення до невролога, бо вона дуже погано почувалася. Вона весь час лежала вдома з поганим самопочуттям, у понеділок на прийом до невролога ледь приїхала. Голова боліла, рука та в районі живота відчувала біль. Тиск підіймався постійно, було головокружіння, безсоння. Пізніше ще до неї поліцейський приходив опитував. Коли ОСОБА_14 її била, навколо ходили люди, але чи вони щось бачили, не знає. ОСОБА_19 бачила точно, бо розбороняла. Подія відбулася близько 11 год.
		З приводу встановлення обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального проступку судом було допитано свідків.
		Свідок ОСОБА_19 суду повідомила, що літом (точної дати не пригадує), ішовши до нотаріуса, зустріла знайому навпроти ларьочка з молочною продукцією, та стояла розмовляла з нею. Почувши крики зі сторони ларька, побачила, що ОСОБА_14 руками б`є ОСОБА_6. Біля них було ще дві жінки, яких вона не знає. Підійшла і розборонила їх. У момент, коли ОСОБА_14 наносила удари Ніні, остання була в положенні сидячи. Вона вдарила її ногою в ділянку живота та руками в голову та по обличчю. Дві жінки, що були поруч, злякавшись, втекли. Після цього ОСОБА_6 пішла викликати швидку. Свідок бачила, як приїхали поліцейські, її не опитували на місці, хоча вона повідомляла, що бачила бійку. Коли поверталась від нотаріуса, бачила, що була швидка медична допомога. 
		Свідок ОСОБА_21 вказав, що на планшет надійшла заява про побиття біля магазину «Торба». Коли прибули, особи вже не сварилися. Зі слів потерпілої ОСОБА_6 , обвинувачена ОСОБА_23 ображала її та її дітей, після чого почала шарпати та наносити удари. ОСОБА_23 стало погано, викликали їй швидку медичну допомогу. ОСОБА_6 та ОСОБА_23 надали пояснення, і тоді ОСОБА_23 забрала швидка. Він особисто не бачив жодних ушкоджень обвинуваченої, про які вона вказує. Свідки відмовились надавати покази про конфлікт, вказали, що нічого не бачили. 
		Свідок ОСОБА_24 вказав, що чув сварку між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , проходячи повз місця, де вони торгують. Проходив по іншій стороні вулиці, через дорогу від молочного ларька, приблизно за метрів 30 від них. Сварка була з приводу дітей. Побиття не бачив.
		Свідок ОСОБА_26 зазначила, що в неї у той час були покупці, вона недалеко від молочного павільйону продавала борувку. ОСОБА_19 тоді підходила до неї ще з якимись людьми. Не бачила нічого, що б стосувалося конфлікту між потерпілою та обвинуваченою.
		Свідок ОСОБА_28 вказала, що словесні конфлікти між обвинуваченою та потерпілою раніше чула, це було на основі їх конкуренції по продажу молочної продукції. Свідком обставин, які розглядаються, а саме 28 червня 2024 року, не була та не бачила жодних конфліктів.
		Свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 суду вказали, що разом з потерпілою та обвинуваченою продають молочні продукти у павільйоні. Між даними особами давно неприязні відносини, вони постійно конфліктують. Однак обставин побиття не бачили, так як у той час відходили кожна у своїх справах.
		Винуватість обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, не зважаючи на невизнання вини обвинуваченою, за викладених вище обставин, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, зокрема:
		- витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження №12024035530000138 від 02.07.2024 року за ч.1 ст.126 КК України;
		- рапортом про прийняття на реєстрацію заяви у ВПД №1(сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області 01.07.2024 року за №1861;
		- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, ОСОБА_6 від 01.07.2024 року;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.07.2024 року за участю потерпілої ОСОБА_6 із відеозаписом вказаної слідчої дії;
		- протоколом огляду документів від 11.07.2024 року, а саме медичної карти амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та постановою про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження вказаних документів як речових доказів;
		- постановою про призначення та доручення проведення судово-медичної експертизи від 04.07.2024 року;
		- висновком медичного експерта №123 від 05.07.2024 року, відповідно до якого будь-яких зовнішніх ушкоджень у вигляді синців, саден, ран та їх наслідків під час проведення експертизи не виявлено;
		- відповіддю КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради №569/10/2-24 від 05.07.2024 року.
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченої та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, а їх сукупність - з точки зору взаємозв`язку є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Розглядаючи кримінальне провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод в наданні доказів, їх дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом в межах пред`явленого обвинувачення, безпосередньо дослідивши та перевіривши усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. 
		Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченій, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння події, викладеної в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості.
		Оцінюючи надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством та узгоджуються між собою.
		Подані обвинуваченою документи щодо її звернення до поліції з приводу протиправних діянь ОСОБА_6 та доставлення її на приймальне відділення КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» Любешівської селищної ради о 12 год 40 хв 28.06.2024 року, медична документація про стан здоров`я обвинуваченої та письмові пояснення про те, що потерпіла ОСОБА_6 провокувала конфлікт та туфлем травмувала їй палець, жодним чином не спростовують факту нанесення обвинуваченою ударів потерпілій ОСОБА_6 , внаслідок чого останній було завдано фізичного болю.
		Також пояснення обвинуваченої щодо неправомірних дій поліцейських ОСОБА_21 та ОСОБА_32 під час фіксації з`ясування обставин події 28.06.2024 року не підтверджені будь-якими доказами, а відтак не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
		З огляду на встановлене у своїй у сукупності, суд визнає версію та позицію обвинуваченої ОСОБА_8 обраним способом захисту.
		Відтак, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
		Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» п. 282). Таке доведення випливає із сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, встановлених судом.
		При призначенні покарання ОСОБА_8 суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. 
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Відповідно до ст. 65-67 КК України суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків тощо), особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено. 
		При призначенні покарання, суд враховує, що вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, згідно зі ст.12 КК України, є кримінальним проступком, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаного діяння, характеризуючі дані вказаної особи, зокрема, ОСОБА_8 раніше не судима, документальні дані про звернення за наркологічною та психіатричною допомогою відсутні, до адміністративної відповідальності адміністративною комісією при виконавчому комітеті Любешівської селищної ради не притягалася, скарги щодо її неправомірної поведінки від жителів громади не надходили.
		На підставі вказаного, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.126 КК України,  у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Призначення такого покарання, на думку суду, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого кримінального правопорушення, відповідатиме його меті і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства, правами потерпілої та особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. 
		Цивільний позов не заявлявся.
		Запобіжний захід до ОСОБА_8 не застосовувався.
		Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст. 50, 65-67 КК України, ст. 373, 374, 392-395 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
		Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченій, прокурору. Інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання його копії.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		                                               
		Суддя Любешівського районного суду Волинської області ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...