Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/4751/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2025.
Дата набрання законної сили: 05.03.2025
Номер судового провадження: 61-5900ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		5 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 953/4751/23
		провадження № 61-5900св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., 
		Ситнік О. М., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду 
		від 14 березня 2024 року, прийняту колегією у складі суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Харківське КЕУ) про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості із заробітної плати.
		В обґрунтування позову вказував, що наказом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (далі - КЕВ м. Харків) від 4 квітня 2023 року № 54 з 1 квітня 2023 року йому як начальнику пересувної електровимірювальної лабораторії на підставі штатного розпису КЕВ м. Харків від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561 незаконно встановлено посадовий оклад у розмірі 5 699 грн на місяць, що відповідає 11 тарифному розряду 4 групи оплати праці працівнику Збройних Сил України. 
		В подальшому наказом КЕВ м. Харків від 17 квітня 2023 року № 62 внесені зміни до наказу КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54, згідно з якими дата 1 квітня 
		2023 року замінена на 5 квітня 2023 року. Попередження про зміну умов праці на підставі статті 32 КЗпП України датовано і вручено позивачу лише
		5 квітня 2023 року, тобто з порушенням вимог закону. 
		Позивач вважає, що відповідач запровадив зміни умов праці з грубим порушенням його трудових прав, тому оскаржувані накази підлягають скасуванню, а з відповідача необхідно стягнути неотриману заробітну плату за період з 5 квітня 2023 року до дня відновлення попередніх умов праці.
		За таких обставин просив визнати протиправними і скасувати накази 
		КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54 та від 17 квітня 2023 року 
		№ 62, зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 попередні умови праці, а саме 13 тарифний розряд 1 групи оплати праці, та стягнути з відповідача недоотриману заробітну плату за період з 5 квітня 2023 року до дня відновлення попередніх умов праці.
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року, ухваленим у складі судді Юрлагіної Т. В., позовні вимоги задоволено частково.
		Скасовано накази КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54 та  від 17 квітня 
		2023 року № 62 і зобов`язано відповідача поновити ОСОБА_1 попередні умови праці, а саме встановити 13 тарифний розряд 1 групи оплати праці.
		Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині. 
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів наявності змін в організації виробництва і праці, які могли б стати беззаперечною підставою для запровадження змін в істотних умовах праці позивача у вигляді зміни тарифного розряду та оплати його роботи. Тому дійшов висновку про незаконність наказів відповідача та вважав, що право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання відповідача поновити позивачу попередні умови праці. 
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення недоотриманої заробітної плати, місцевий суд зазначив про неподання позивачем доказів на підтвердження фактичного розміру заробітної плати, її складових і табелів обліку робочого часу за вказаний період.
		Постановою Харківського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу Харківського КЕУ задоволено, рішення Київського районного суду 
		м. Харкова від 31 жовтня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Компенсовано Харківському КЕУ за рахунок держави судовий збір 
		у розмірі 1 610,40 грн.
		Апеляційний суд зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність доказів змін в організації виробництва і праці у Харківському КЕУ та, як наслідок, незаконність оскаржуваних наказів. Суд апеляційної інстанції врахував, що на виконання рекомендацій аудиторського звіту Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту від 17 лютого 2022 року 
		№ 535/31/4 штатний розпис відповідача був законно та обґрунтовано приведений у відповідність. Так, посаду начальника лабораторії 1 групи з 13 тарифним розрядом скорочено і з 1 квітня 2023 року створено нову посаду начальник - лабораторії 4 групи з 11 тарифним розрядом, що є змінами у структурі та організації виробництва Харківського КЕУ. Приведення у відповідність штатного розпису відповідача на 2023 рік призвело до зміни істотних умов праці робітника Харківського КЕУ ОСОБА_1. 
		Надаючи оцінку обставинам додержання відповідачем частини третьої 
		статті 32 КЗпП України, суд апеляційної інстанції зазначив, що:
		- відповідно до пункту 2 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»;
		- у частині другій статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов;
		- листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11 квітня 2023 року надано відповідь на запит ОСОБА_1 від 24 березня 2023 року, зміст якого свідчить про те, що на 23 березня 2023 року позивач повідомлений про зміну умов оплати праці;
		- відповідні зміни запроваджені відповідачем з 1 квітня 2024 року, що свідчить про додержання останнім частини другої статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 14 березня 2024 року і залишити 
		в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року.
		Касаційну скаргу мотивовано неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 травня 2019 року 
		у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), про те, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведено наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15. Зазначає, що в оспорюваному наказі від 4 квітня 2023 року № 54 підставою змін істотних умов праці зазначено затвердження штатного розпису відповідача від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-3/561. При цьому 12 травня 2023 року затверджено новий штатний розпис № 370/2/шр-3/613, в якому зазначено, що штатний розпис від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-3/561 вважати недійсним.
		Також заявник вказує про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 215/4812/17 (провадження № 61-16903св19), про те, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов.
		Позиція інших учасників справи
		У липні 2024 року Харківське КЕУ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якій зазначило про безпідставність її доводів. Просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), від 4 грудня 2019 року у справі № 215/4812/17 (провадження № 61-16903св19) та 
		у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року 
		у справі № 6-2748цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
		Суди встановили, що наказом КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54 
		ОСОБА_1 з 1 квітня 2023 року встановлено посадовий оклад 
		у розмірі 5 699 грн на місяць, що відповідає 11 тарифному розряду 4 групи оплати праці на підставі штатного розпису КЕВ м. Харків від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561.
		5 квітня 2023 року позивачу вручено попередження про зміну умов праці - встановлення йому на підставі штатного розпису КЕВ м. Харків від 25 березня 
		2023 року № 370/2/шр-з/561  посадового окладу у розмірі 5 699 грн на місяць, який відповідає 11 тарифному розряду і застосовується з 1 квітня 2023 року.
		Наказом КЕВ м. Харків від 17 квітня 2023 року № 62 внесені зміни до наказу 
		КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54, а саме замінено дату застосування зазначеного посадового окладу з 1 на 5 квітня 2023 року.
		Суди встановили, що до вказаних змін умов праці відповідно до штатного розпису пересувної електровимірювальної лабораторії посадовий оклад начальника лабораторії становив 6 567 грн на місяць, що відповідає 13 тарифному розряду 
		1 групи оплати праці, відповідно до наказу Міністерства оборони України 
		від 24 січня 2006 року № 28 та додатку 2 до пункту 2 Умов оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (у редакції наказу Міністерства оборони України 18 травня 2006 року № 277).
		Зі змісту штатного розпису пересувної електровимірювальної виробничої лабораторії КЕВ м. Харків на 2023 рік від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561 суди встановили, що з 31 березня 2023 року у вказаному відділі скорочується посада начальника лабораторії 1 групи з 13 тарифним розрядом, а з 1 квітня 
		2023 року створюється посада начальника лабораторії 4 групи з 11 тарифним розрядом.
		Суд першої інстанції встановив, що 12 травня 2023 року затверджено новий штатний розпис пересувної електровимірювальної лабораторії КЕВ м. Харків на 2023 рік № 370/2/шр-з/613, в якому зазначено, що штатний розпис від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561  вважати недійсним на підставі пункту 6 розділу IV наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2017 року № 52.
		З пояснень представника Харківського КЕУ та змісту штатного розпису 
		від 12 травня 2023 року № 370/2/шр-з/613 апеляційний суд встановив, що нові зміни до штатного розпису посади позивача не стосувались, оскільки у цьому штатному розписі, як і в штатному розписі від 25 березня 2023 року 
		№ 370/2/шр-3/56, посада начальника лабораторії 1 групи з 13 тарифним розрядом скорочується 31 березня 2023 року, а з 1 квітня 2023 року створюється посада начальника лабораторії 4 групи з 11 тарифним розрядом.
		Зі змісту аудиторського звіту від 17 лютого 2022 року № 535/31/4 суди встановили, що аудиторською групою Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту оцінено діяльність КЕВ м. Харків щодо використання фінансових та матеріальних ресурсів та встановлено безпідставні витрати із заробітної палати внаслідок помилкового встановлення 13 тарифного розряду начальнику пересувної електровимірювальної лабораторії ОСОБА_1 замість11 тарифного розряду (а. с. 38-42).
		1 червня 2023 року назву КЕВ м. Харків змінено на Харківське КЕУ на підставі наказу начальника КЕВ м. Харків від 7 квітня 2023 року № 81.
		Позиція Верховного Суду, мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
		У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений 
		статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		У статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.
		Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
		Тлумачення змісту частини третьої статті 32 КЗпП України вказує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад, він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попередженні дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.
		У статті 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.
		Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.
		Згідно з частиною четвертою статті 32 КЗпП України у випадку, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється 
		за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
		Припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України у разі відмови працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.
		Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.
		Такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 22 травня 2019 року 
		у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18) і про неврахування апеляційним судом вказаного висновку зазначає заявник у касаційній скарзі.
		Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна зміні в організації виробництва і праці, скороченню чисельності або штату працівників, звільнення у зв`язку з чим може мати місце на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.
		Тобто у разі зміни істотних умов праці посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.
		Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 2 жовтня 2019 року 
		у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19), від 25 січня 2023 року 
		у справі № 455/1378/18 (провадження № 61-7964св22) та від 18 грудня 2024 року
		у справі № 308/18965/23 (провадження № 61-14911св24).
		Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що:
		- ОСОБА_1 займає посаду начальника пересувної електровимірювальної виробничої лабораторії КЕВ м. Харків;
		- 25 березня 2023 року затверджено штатний розпис пересувної електровимірювальної виробничої лабораторії КЕВ м. Харків на 2023 рік 
		від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561; з 31 березня 2023 року у вказаному відділі скорочується посада начальника лабораторії 1 групи з 13 тарифним розрядом (посадовий оклад 6 567 грн), а з 1 квітня 2023 року створюється посада начальника лабораторії 4 групи з 11 тарифним розрядом (посадовий 
		оклад 5 699 грн);
		- наказом КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54 ОСОБА_1 з 1 квітня 2023 року встановлено посадовий оклад у розмірі 5 699 грн на місяць, що відповідає 11 тарифному розряду 4 групи. Підставою видання цього наказу слугував штатний розпис КЕВ м. Харків від 25 березня 2023 року 
		№ 370/2/шр-з/561;
		- 5 квітня 2023 року позивачу вручено попередження про зміну умов праці - встановлення йому на підставі штатного розпису КЕВ м. Харків від 25 березня 
		2023 року № 370/2/шр-з/561 посадового окладу у розмірі 5 699 грн на місяць, який відповідає 11 тарифному розряду і застосовується з 1 квітня 2023 року;
		- наказом КЕВ м. Харків від 17 квітня 2023 року № 62 внесені зміни до наказу 
		КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54, а саме змінено дату застосування зазначеного посадового окладу з 1 на 5 квітня 2023 року;
		- 12 травня 2023 року затверджено новий штатний розпис пересувної електровимірювальної лабораторії КЕВ м. Харків на 2023 рік № 370/2/шр-з/613, в якому зазначено, що штатний розпис  від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561 вважати недійсним на підставі пункту 6 розділу IV наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2017 року № 52.
		У постанові Верховного Суду від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 (провадження № 61-162св23) вказано, що за пунктом 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (який є чинним з 24 березня 2022 року) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 
		2022 року № 2136-ІХ (який набрав чинності з 24 березня 2022 року) (далі - Закон України № 2136-ІХ) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 
		44 Конституції України. За частиною другою статті 3 Закону України № 2136-ІХ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень Закону України № 2136-ІХ).
		Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказував, що його попереджено про зміну істотних умов праці 5 квітня 2023 року, водночас зміна відбулась з 1 квітня 2023 року, а оспорюваний наказ № 54 виданий 4 квітня 2023 року, тобто його було повідомлено про зміну істотних умов праці вже після їх впровадження.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що 12 травня 2023 року відповідач затвердив штатний розпис пересувної електровимірювальної лабораторії КЕВ м. Харків на 2023 року № 370/2/шр-з/613, в якому зазначено, що штатний розпис  від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561 визнано недійсним на підставі пункту 6 розділу IV наказу Міністерства оборони України від 25 січня 
		2017 року № 52.
		Врахувавши, що штатний розпис від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561, який був підставою для видання оспорюваного наказу від 4 квітня 2023 року № 54 визнано недійним, місцевий суд дійшов висновку про недоведення відповідачем змін в організації виробництва і праці на підприємстві, які могли б стати беззаперечною підставою для зміни оспорюваним наказом розміру посадового окладу ОСОБА_1 . 
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність наказу від 4 квітня 2023 року № 54 та від 17 квітня 2023 року №  62 (щодо внесення змін до наказу № 64). При цьому місцевий суд зазначив, що у березні 2023 року штатним розписом відповідача змінено істотні умови праці (розмір посадового окладу) ОСОБА_1 , проте про зазначені зміни позивача не повідомлено.
		Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого суду про недоведення змін в організації виробництва і праці в Харківському КЕУ та незаконність оспорюваних наказів і зазначив, що відповідно до рекомендацій аудиторського звіту відповідач законно та обґрунтовано привів у відповідність штатний розпис Харківського КЕУ на 2023 рік шляхом скорочення з 30 березня 2023 року посади начальника лабораторії 1 групи з 13 тарифним розрядом та створення з 1 квітня 2023 року посади начальника лабораторії 4 групи 
		з 11 тарифним розрядом, що призвело до зміни істотних умов праці робітника Харківського КЕУ ОСОБА_1 .
		Крім того, апеляційний суд зазначив, що з листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11 квітня 2023 року, яким надано відповідь ОСОБА_1 , встановлено обізнаність останнього стосовно встановленого тарифного розряду (посаду начальника пересувної електровимірювальної виробничої лабораторії віднесено до 4 групи). Вказані обставини суд апеляційної інстанції вважав такими, що свідчать про додержання строку повідомлення працівника про зміну істотних умов праці відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». При цьому ОСОБА_1 не повідомлено про зміну його посадового окладу перед затвердженням нового штатного розпису від 12 травня 2023 року, оскільки такі зміни запроваджені з 1 квітня 2023 року і в новому штатному розписі посадовий оклад ОСОБА_1 не змінювався.
		З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки:
		- умови оплати праці в бік погіршення ОСОБА_1 змінено 
		наказом КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54  з 1 квітня 2023 року, підставою видання цього наказу слугував штатний розпис КЕВ м. Харків від 25 березня 
		2023 року № 370/2/шр-з/561;
		- попередження про зміну умов праці (встановлення йому на підставі штатного розпису КЕВ м. Харків  від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561 розмір посадового окладу) вручено позивачу 5 квітня 2023 року, тобто на наступний день після видання оспорюваного наказу про зміну посадового окладу та на п`ятий день після запровадження таких змін;
		- наказом КЕВ м. Харків від 17 квітня 2023 року № 62 внесені зміни до наказу 
		КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54, а саме замінено дату застосування зазначеного посадового окладу з 1 на 5 квітня 2023 року;
		- 12 травня 2023 року затверджений новий штатний розпис пересувної електровимірювальної лабораторії КЕВ м. Харків на 2023 рік № 370/2/шр-з/613, в якому зазначено, що штатний розпис від 25 березня 2023 року № 370/2/шр-з/561 вважати недійсним на підставі пункту 6 розділу IV наказу Міністерства оборони України від 25 січня 2017 року № 52.
		Встановивши, що штатний розпис від 25 травня 2023 року № 370/2/шр-з/561, який був підставою для видання наказу КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54, визнано недійсним, інших документів, які свідчили б про скорочення з 30 березня 2023 року посади начальника лабораторії 1 групи з 13 тарифним розрядом та створення з 1 квітня 2023 року посади начальника лабораторії 4 групи 
		з 11 тарифним розрядом, на час видання оспорюваного наказу відповідач не надав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування наказу КЕВ м. Харків від 4 квітня 2023 року № 54 та наказу цього ж відділу від 17 квітня 2023 року № 62, яким внесено зміни до наказу № 54.
		Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про правомірність запровадження зміни істотних умов праці ОСОБА_1 з 1 квітня 2023 року на підставі штатного розпису пересувної електровимірювальної лабораторії КЕВ м. Харків 
		на 2023 рік № 370/2/шр-з/613, затвердженого 12 травня 2023 року, оскільки фактично зміни запроваджені раніше, ніж затверджений цей штатний розпис.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову з підстав недоведення відповідачем змін в організації виробництва і праці на підприємстві саме з 1 квітня 2023 року, які є підставою для зміни оспорюваним наказом № 54 розміру посадового окладу ОСОБА_1 .
		Такий висновок місцевого суду узгоджується зі встановленими судами обставинами та висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18).
		Також суд дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 попередні умови праці, а саме встановити 13 тарифний розряд 1 групи оплати праці, оскільки зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 січня 2023 року 
		у справі № 466/1680/21 (провадження № 61-6560св22), про те, що «у разі, коли на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва і праці, власник чи уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку змінити істотні умови праці працівників. Якщо ж це сталося, а працівники не погоджуються з такими змінами, власник зобов`язаний поновити працюючим попередні умови праці».
		Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно застосував зазначену норму права і ухвалив рішення в частині вирішення позовних вимог проскасування наказів і зобов`язання вчинити дії з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке апеляційний суд помилково скасував.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		За таких обставин оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про скасування наказів та зобов`язання вчинити дії не відповідає вимогам законності й обґрунтованості, а суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права із додержанням норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови Харківського апеляційного суду 
		від 14 березня 2024 року і залишення в цій частині в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року.
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в апеляційному порядку не переглядалося, тому рішення місцевого суду в цій частині не є предметом касаційного перегляду.
		Щодо судових витрат
		У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		За загальним правилом під час розподілу судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.
		За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір 
		у розмірі 5 153,28 грн.
		Враховуючи висновок суду касаційної інстанції про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають стягненню з Харківського КЕУ в розмірі 5 153,28 грн.
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 14 березня 2024 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про скасування наказів та зобов`язання вчинити дії скасувати із залишенням у цій частині в силі рішення Київського районного суду 
		м. Харкова від 31 жовтня 2023 року.
		Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на користь ОСОБА_1 5 153,28 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді  І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...