Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/1326/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.
Дата набрання законної сили: 07.04.2025
Номер судового провадження: 61-12818ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 554/1326/24
		провадження № 61-12818св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2024 року в складі судді Савченко Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року в складі колегії суддів Лобов О. А., Дорош А. І., Триголов В. М.
		 
		у справіза позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби в Полтавській області, провідшкодування майновоїта моральної шкоди та
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Полтавській області за рахунок коштів Державного бюджету України                             400 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та бездіяльністю ГУ ПФУ в Полтавській області, та 179 208,59 грн на відшкодування майнової шкоди.
		В обґрунтування позову вказував, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року в справі № 440/8635/21 задоволено його позов та визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови в проведенні з 01 грудня 2019 року перерахунку пенсії, зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне об`єднання МВС України по Полтавській області» від 28 травня 2021 року                       № 33/37-4/8116 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на 19 листопада 2019 року, виходячи з 56 % грошового забезпечення, а також провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум. Рішення перебувало на примусовому виконанні (виконавче провадження                     № НОМЕР_1 відкрито 01 грудня 2021 року), проте не виконане.
		Розмір його пенсії згідно з рішенням суду склав 10 168,37 грн, які він почав отримувати з 01 листопада 2021 року. З листів з ГУ ПФУ в Полтавській області йому стало відомо, що борг з невиплати пенсії за період з 01 грудня 2019 року до 31 жовтня 2021 року складає 141 208,59 грн, але відсутні бюджетні призначення на виплату цих коштів. 
		Також ним було встановлено, що уповноважені особи ГУ ПФУ в Полтавській області протиправно зняли надбавку до його пенсії розміром 2 000,00 грн, яку він отримував з липня 2021 року. На його скаргу надали відповідь, що підстав для поновлення виплати надбавки до пенсії розміром 2 000,00 грн немає, оскільки рішенням суду йому і так збільшена пенсія. 
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня                         2023 року в справі № 440/2771/23 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті з             01 листопада 2021 року доплати до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області нарахувати та виплатити йому з 01 листопада 2021 року щомісячну доплату відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України                               від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. Листом ГУ ПФУ в Полтавській області його повідомлено, що борг з невиплати пенсії за період з                     01 січня 2021 року до 31 травня 2023 року складає 38 000,00 грн.
		Виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите 26 вересня 2023 року за цим рішенням, будь-які результати з виконання рішення відсутні. ГУ ПФУ в Полтавській області завдало йому матеріальної шкоди на суму 179 208,59 грн.
		Крім того, вказував, що у зв`язку із невиконанням двох рішень судів йому спричинені моральні страждання та приниження. Майже чотири роки він повинен відволікатися від звичайних своїх занять та звичайного способу життя, змінюючи його так, щоб увесь час витрачати на поїздки до судів, підрозділів пенсійного забезпечення, виконавчої служби та адвокатів. Вказує, що перестав приділяти увагу близьким родичам, сім`ї, припинив з ними спілкуватися через брак часу. Оскільки він припинив займатися домашніми справами, почали виникати конфлікти з рідними. В подальшому, коли відповідач не перераховував йому пенсію, він хвилювався, відчував пригніченість, втрачав сон, у нього постійно піднімався тиск, але в цей час він вимушений звертатися зі скаргами, замість лікування та відпочинку. Через протиправні дії та бездіяльність посадових осіб ГУ ПФУ в Полтавській області він вимушений нервувати та через суди відстоювати своє право на чесно зароблену пенсію. Вважає, що відповідач принижує його гідність, ділову репутацію як пенсіонера Міністерства внутрішніх справ України, тому вважає, що 400 000,00 грн є мінімальним розміром відшкодування його моральних страждань.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції 
		17 квітня 2024 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди                             5 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		28 серпня 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2024 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
		Апеляційний суд мотивував висновки тим, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.Предметом цього позову є вимога про стягнення із ГУ ПФУ у Полтавській області за рахунок коштів Державного бюджету України грошових сум, які є заборгованістю з невиплаченої пенсії, а також моральної шкоди, завданої невиплатою зазначених коштів. Підставою заявлених вимог (обставини, якими обгрунтовані вимоги) є невиконання ГУ ПФУ у Полтавській області рішень адміністративних судів, якими відповідача зобов`язано здійснити перерахунок пенсії позивача і провести відповідні виплати. 
		Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, зокрема після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
		Оскільки спір щодо стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області недоотриманих сум пенсії підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то й спір за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		09 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову; стягнути з відповідача судові витрати, зокрема й за професійну правничу допомогу в усіх судових інстанціях. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду                              від 03 жовтня 2023 року в справі № 686/7081/21, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц,  від 03 липня 2019 року в справі № 750/1591/18-ц, у постановах Верховного Суду                від 10 лютого 2021 року в справі № 761/24143/19, від 24 квітня 2024 року в справі № 201/7990/23, про те, що справа за позовом про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, розглядається в порядку цивільного судочинства; щодо підстав та розміру відшкодування моральної шкоди; про те, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності чи контролюються державою.
		У його позові відсутній спір з ГУ ПФУ в Полтавській області. Мова йде про відшкодування шкоди з Державного бюджету України через уже встановлені в порядку адміністративного судочинства протиправні дії ГУ ПФУ в Полтавській області. 
		Суд першої інстанції помилково відмовив у позові, адже виконавчі провадження за рішеннями адміністративного суду безрезультатно завершені, судові рішення про перерахунок пенсії не виконано через відсутність бюджетних асигнувань. Застосування судом першої інстанції постанов Верховного Суду від 23 грудня 2019 року в справі № 752/4110/17, від 12 березня 2020 року в справі                               № 757/4887/17-ц, від 03 червня 2020 року в справі № 642/3839/17, є безпідставним, адже вказана судова практика нерелевантна до спірних правовідносин.  Суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір морального відшкодування та витрати на професійну правничу допомогу. 
		Позиція інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня                    2021 року в справі № 440/8635/21 задоволений позов ОСОБА_1 : визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови в проведенні з 01 грудня 2019 року перерахунку його пенсії, зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне об`єднання МВС України по Полтавській області» від 28 травня 2021 року № 33/37-4/8116 про розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського станом на 19 листопада 2019 року, виходячи з 56 % грошового забезпечення, а також провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
		З копій листів ГУ ПФУ в Полтавській області від 09 листопада 2021 року та                       від 15 лютого 2023 року вбачається, що за результатами виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року в справі № 440/8635/21 розмір пенсії ОСОБА_1 склав 10 168,37 грн, яку він почав отримувати з 01 листопада 2021 року, борг з невиплати йому пенсії за період з 01 грудня 2019 року до 31 жовтня 2021 року складає 141 208,59 грн, але виплата коштів за рішенням суду буде здійснена в межах затверджених бюджетних асигнувань.
		На звернення позивача про невиплату йому надбавки до пенсії в розмірі 2 000,00 грн, яку він раніше отримував, листом від 15 лютого 2023 року                     ГУ ПФУ в Полтавській області йому повідомило, що перерахунок пенсії здійснено за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду                         від 06 вересня 2021 року в справі № 440/8635/21 в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. 
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня                         2023 року в справі № 440/2771/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплати з 01 листопада 2021 року доплати до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області нарахувати та виплатити йому з              01 листопада 2021 року щомісячну доплату відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. 
		Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 29 червня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що борг з невиплати пенсії за період з 01 січня 2021 року до                            31 травня 2023 року складає 38 000,00 грн, виплата коштів за рішенням суду буде здійснюватися в межах затверджених бюджетних призначень.  
		Позиція Верховного Суду
		Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
		Судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи (частина друга статті 411 ЦПК України). 
		 
		Заявник у касаційній скарзі посилається на те, щосуд апеляційної інстанції не врахував, зокрема, правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року в справі № 686/7081/21, у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 201/7990/23, про те, що справа за позовом про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, розглядається в порядку цивільного судочинства.У його позові відсутній спір з ГУ ПФУ в Полтавській області. Мова йде про відшкодування шкоди з Державного бюджету України через уже встановлені в порядку адміністративного судочинства протиправні дії ГУ ПФУ в Полтавській області. 
		 
		Уважає, що спір є цивільним та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції. 
		 
		Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками, з огляду на таке. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		 
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року                             № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		 
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України                      (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		 
		За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;                         6)  прийняття  судом  одного   з  рішень,  зазначених у  пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Адміністративним судам як справи незначної складності підсудні також спори про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 3 частини шостої статті 12 КАС України).
		 
		Частина перша статті 4 КАС  України визначає, що публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2);  а суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (зокрема без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7).
		 
		За змістом наведених правових норм справами адміністративної юрисдикції є публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення щодо виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій (крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення). Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір і щодо особи, яка звернулася до суду. Прийняте суб`єктом владних повноважень під час виконання управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність безпосередньо стосуються правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи. 
		 
		Позивач обґрунтовував вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої у зв`язку з недоотриманням пенсії, присудженої рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року в справі № 440/8635/21 та рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року в справі № 440/2771/23про перерахунок пенсії. 
		 
		Під «шкодою», яку позивач просив відшкодувати, він розуміє різницю між сумами присуджених йому за судовими рішеннями пенсійних виплат за перерахованим судом розміром і надбавкою та фактично отриманими пенсійними виплатами без такого перерахунку.  
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правовий висновок про юрисдикційну належність спорів про стягнення нарахованої на виконання рішення суду, але невиплаченої пенсії.
		 
		Зокрема, в постанові від 16 січня 2019 року в справі № 452/3296/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовідносини, які виникають щодо виконання судових рішень, урегульовані Законом України «Про виконавче провадження», а тому несплачена позивачеві сума пенсії, що підлягає стягненню на його користь за рішенням суду, не може вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України, а є сумою нарахованої пенсії, яка підлягає виплаті в порядку виконання постанови суду, відтак зазначені норми права не застосовуються до спірних правовідносин. Вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема щодо стягнення коштів (пенсійних виплат), врегульовано положеннями КАС України. 
		 
		Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 750/1668/17, від 03 липня 2019 року в справі № 750/1591/18-ц спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
		Спір стосовно недоотриманих сум пенсії також є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин, пов`язаних зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій щодо нарахування та виплати пенсії, а тому він повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 січня                      2020 року в справі № 127/3233/19).
		У постанові від 09 лютого 2021 року в справі № 520/17342/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
		У постанові від 04 березня 2020 року в справі № 757/63985/16 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що спір про стягнення недонарахованої та неотриманої різниці в пенсії державного службовця з урахуванням індексу інфляції підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
		У постанові від 06 червня 2024 року в справі № 990/313/23 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що вимога про відшкодування різниці між присудженим рішенням суду розміром пенсії та фактично отриманими пенсійними виплатами внаслідок застосування до особи норм неконституційного закону має публічно-правовий характер, тому спір підсудний судам адміністративної юрисдикції. 
		Підхід до визначення предметної юрисдикції спору у випадку, коли позивач подібну різницю в пенсійних виплатах визначає як «шкоду», також є усталеним у практиці касаційних судів у складі Верховного Суду.
		Зокрема, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду під час розгляду справ № 732/1218/22, № 552/741/22 зробив висновок, що спір у подібних правовідносинах є публічно-правовим, оскільки стосується нарахування й виплати позивачеві пенсії. Касаційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2023 року розглянув за правилами адміністративного судочинства справу № 420/17886/21 про відшкодування шкоди внаслідок виплати позивачу пенсії в розмірі, визначеному нормою закону, яку було визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду України. Такого ж підходу Касаційний адміністративний суд дотримався і під час розгляду справ № 990/79/24, № 340/2839/20. 
		Оскільки вимога про відшкодування різниці між присудженим рішенням суду розміром пенсії та фактично отриманими пенсійними виплатами має публічно-правовий характер, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що цей спір підсудний судам адміністративної юрисдикції. 
		Верховний Суд звертає увагу на те, що в цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред`явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за публічно-правовим зобов`язанням. А тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року в справі             № 686/7081/21, на яку посилається заявник, позивачка звернулася до суду з позовом до Хмельницької обласної прокуратури та Державної казначейської служби України. Просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання на користь позивачки з Єдиного казначейського рахунку 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання та інфляційні втрати, нараховані на суму грошового зобов`язання. Зазначала, що вартість належних позивачці простих іменних акцій товариства згідно з висновком експерта становила 1 175 530,33 грн. Цим майном позивачка не могла розпоряджатися через арешт усього її майна на підставі постанови Прокуратури Хмельницької області. 
		Спір у справі № 686/7081/21 розглянуто в порядку цивільного судочинства, проте він не пов`язаний із невиконанням рішення адміністративного суду про перерахунок пенсії, тому посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року в справі № 686/7081/21 є нерелевантним. 
		У постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 201/7990/23, яку зазначає заявник, позивач просив зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. 
		 
		Верховний Суд у справі № 201/7990/23 погодився з висновками судів про те, що між сторонами має місце публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, та що такий спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Однак Верховний Суд зауважив, що поряд із заявленим у цій справі позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів позивач уже звертався з аналогічним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, який ухвалою                         від 07 червня 2023 року закрив провадження в справі № 160/8113/23, роз`яснивши, що спір, який виник між позивачем та органом ПФУ, має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Зазначена ухвала суду адміністративної юрисдикції в апеляційному порядку не оскаржувалася. 
		 
		Верховний Суд у справі № 201/7990/23 зазначив, що, оскільки суд адміністративної юрисдикції закрив провадження в справі № 160/8113/23 за позовом, поданим позивачем до того самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у справі № 201/7990/23, це поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. За таких обставин доводи заявника щодо конфлікту юрисдикцій за його позовом заслуговують на увагу, тому закриття провадження в цивільному судочинстві за аналогічними вимогами позивача поставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, оскільки непослідовність національних судів створила позивачеві перешкоди у реалізації права на судовий захист. З огляду на наведену аргументацію та пріоритет забезпечення принципу правової визначеності є підстави для висновку, що розгляд цього спору має завершитися за правилами цивільного судочинства. 
		 
		Тобто справа № 201/7990/23 за позовом про зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії мала розглядатися в порядку адміністративного судочинства, проте через конфлікт юрисдикцій її розгляд продовжився судом загальної юрисдикції. 
		 
		У цій справі конфлікт юрисдикцій відсутній, адже позивач не звертався із аналогічним позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди до адміністративного суду, тому посилання заявника на постанову Верховного Суду від 24 квітня 2024 року в справі № 201/7990/23 не змінює юрисдикційну належність цього спору. 
		 
		В іншій частині доводи касаційної скарги стосуються вирішення спору по суті, однак суд загальної юрисдикції не є «судом, встановленим законом» для розгляду спору по суті, тому ці доводи касаційної скарги Верховним Судом не досліджуються. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.  
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:О. М. Ситнік     В. М. Ігнатенко      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...