Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 485/2098/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/485/55/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024000000001891

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		08 квітня 2025 року      м.Снігурівка
		 
		справа № 485/2098/24
		провадження №1-кп/485/55/25
		 
		Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		розглянув у місті Снігурівка у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12024000000001891 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Татарстан Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (територія в/ч НОМЕР_1 ), військовослужбовця НОМЕР_2 десантно-штурмового полку 7 десантно-штурмової дивізії ЗС РФ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України (далі  КК України),
		за участю:
		сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_4 ,
		потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		їх представника ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 ,
		обвинувачений ОСОБА_3 (inabsentia),
		установив:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, внаслідок якого зазнала окупації частина території нашої держави.
		У період з кінця лютого 2022 року до 19 листопада 2022 року на території Баштанського району Миколаївської області відбувалася оборона та збройне протистояння військових підрозділів України проти збройних формувань РФ. 
		З боку ЗС РФ у вказаному збройному протистоянні приймав участь 108 десантно-штурмовий полк НОМЕР_3 десантно-штурмової дивізії ЗС РФ, у складі якої проходив службу військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_3 .
		19 березня 2022 року військовослужбовці ЗС РФ, у тому числі НОМЕР_2 десантно-штурмовий полк НОМЕР_3 десантно-штурмової дивізії ЗС РФ, зайняли АДРЕСА_2 , з якого 20 березня 2022 року відступили внаслідок наступальних дій Збройних Сил України. При цьому вказані військовослужбовці ЗС РФ, відступаючи, покинули на території с. Новопетрівка Баштанського району Миколаївської області військову техніку та зброю. Цього ж дня, близько опівночі, військовослужбовці ЗС РФ знову зайняли вищезазначене село, яке у подальшому окупували.
		Так, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем 108 десантно-штурмового полку 7 десантно-штурмової дивізії ЗС РФ, усвідомлюючи існування міжнародного збройного конфлікту, 21.03.2022 у період часу з 05:30 до 06:00, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 2, 27, 29, 32 Конвенції, ч.1 ст.11, ч. 2 ст. 75 Протоколу І, діючи умисно, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 є цивільними особами, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, висловлював погрози їх вбивством, а також скерував власну автоматичну зброю в напрямку перед ногами ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і здійснив постріли з неї у вигляді однієї автоматної черги з відстані 3-4 метрів.
		Внаслідок таких неправомірних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_9 завдано сильні моральні страждання.
		Таким чином ОСОБА_3 , діючи умисно, в умовах міжнародного збройного конфлікту та у зв`язку з ним, вчинив посягання на людську гідність, зокрема образливе і принизливе поводження, чим порушив вимоги ст. 2, 27, 29, 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ч.1 ст.11, ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977.
		Своїми діями ОСОБА_3  вчинивкримінальне правопорушення,передбачене ч.1ст.438КК України,а самепорушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Частина статті КК, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
		Кримінальний кодекс України
		«Стаття 438.Воєнні злочини
		1. Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій -
		караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.».
		Позиції учасників провадження у судових дебатах 
		   Прокурор просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Задовольнити цивільний позов ОСОБА_6 та у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.
		   Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просили суд призначити обвинуваченому справедливе покарання, цивільні позови підтримали, просили їх задовольнити.
		   Захисник просив суд призначити його підзахисному мінімальне покарання. У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 просив відмовити. Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково у розмірі 50000 грн. 
		Судовий розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (inabsentia)
		З урахуванням тієї обставини, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотриманню процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, та власне прав обвинуваченого, що гарантуються Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, суд має мотивувати окремо.
		Судом до завершення проведення підготовчих дій проведено три судових засідання: 26 грудня 2024 року, 21 січня 2025 року та 12 лютого 2025 року.
		За цей час обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд кримінального провадження щодо нього та мав можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, чого ним зроблено не було.
		Зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		Так, за змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених участині другійстатті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (inabsentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається, що серед переліку певних злочинів є й посилання на ст.438 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		За змістом ч. 8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинамипершою,другою,четвертою  сьомоюцієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		Вказані положення процесуального Закону судом були дотримані.
		Так, під час проведення підготовчих дій судом були опубліковані повістки у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» №256 (7916) від 19 грудня 2024 року /т.1 а.п.119/.
		Крім того, від початку здійснення підготовчих дій суд надсилав для опублікування повістки на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора /т.1 а.п.59,111,121/.
		Повідомлення про виклик до суду були тричі опубліковані на офіційному веб-сайті Снігурівського районного суду Миколаївської області.
		Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 12 лютого 2025 року постановив здійснювати спеціальне судове провадження /т.2 а.п.73-77/.
		Під час судового розгляду призначалися судові засідання (26 лютого 2025 року, 24 березня 2025 року та 07 квітня 2025 року). 
		Обвинувачений про судові засідання повідомлявся через офіційний веб-сайт суду, засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а також офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора. 
		З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження.
		Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (inabsentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		Відповідно до п.8 ч.2 ст.52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно доручення Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 10 грудня 2024 року №002-140003284 захисником ОСОБА_3 було призначено адвоката ОСОБА_8 (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №001895 від 13 серпня 2021 року).
		Суд встановив, що слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва від 10 вересня 2024 року постановив ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування щодо ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022211100000108.
		Крім того, як зазначалось вище, Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 12 лютого 2025 року постановив здійснювати спеціальне судове провадження.
		Враховуючи вищезазначене, а також з урахуванням положень п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України, участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою.
		На виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України копії процесуальних документів направлялись захиснику, який крім того був обізнаний з матеріалами кримінального провадження. Будь-які клопотання від підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на стадії судового розгляду на адресу суду не надходили.
		Враховуючи наведене та з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення було дотримано всіх можливих передбачених КПК заходів та способів повідомлення ОСОБА_3 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через призначеного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Захисник обвинуваченого, який був забезпечений державою не заперечував щодо розгляду даного кримінального провадження в порядку спеціального судового провадження та здійснював активні дії, спрямовані на захист ОСОБА_3 : приймав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах. 
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Щодо процедурних питань (склад суду, яким проводився судовий розгляд).
		Відповідно до ч. 1ст. 31 КПК Українипередбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово.
		У свою чергу, відповідно до ч. 2ст. 31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
		Санкція частини 1статті 438 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_3 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
		Разом з тим, з урахуванням тієї обставини, що законодавець у наведеному абз. 1 ч. 2ст. 31 КПК Українивикористав обмежувально-вказівну частку «лише» і стосовно саме обвинуваченого як учасника судового розгляду, який може таке клопотання заявити, то на підставі ч. 1ст. 31 КПК Українисудовий розгляд здійснювався суддею одноособово за неможливості з`ясувати позицію обвинуваченого. Судом, захиснику було роз`яснено право щодо колегіального розгляду. Захисник на колегіальному розгляді провадженні не наполягав.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин
		Відповідно до ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Так, вина ОСОБА_3 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості.
		Потерпіла ОСОБА_6 дала показання про те, щоє старостою села Новопетрівка. 18-19 березня 2022 року зс рф зупинилися біля села Новопетрівка. 20 березня 2022 року Збройні Сили України вибили зс рф з села. 21 березня 2022 року о 05:30 зс рф повернулися у село та до їх двору під`їхали військові на автомобілі та БТР. Військові рф почали гупати у її ворота. Їх було четверо. Вона та її чоловік  ОСОБА_9 вийшли з двору. Один з військових, якого вона впізнала при слідчої дії - ОСОБА_3 , сказав її чоловіку «розстріляю, бо ти мені не подобаєшся». Стоячи від них на відстані 2-3 метри, ОСОБА_3 почав стріляти їм під ноги з автомату. Казав їй, що знає що вона старша в селі. Дали 4 дні знайти та повернути залишену ними зброю в селі. 
		Потерпіла ОСОБА_5 дала показання про те, що вона є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Про подію, яка сталася з її батьками за участю військових рф, дізналася від своєї колеги. Вже згодом, від матері. Останній раз батька бачила 20 березня 2022 року. 
		Свідок ОСОБА_10 дала показання про те, щоє сусідкою родини Касапи, проживає напроти їх будинку. 21 березня 2022 року зранку почала їздити військова техніка по селу. БТР під`їхав до двору Касапи. З вікна вона бачила як з двору вийшли залякані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Бачила військових зс рф, чула шум, автоматну чергу. Це був останній раз, коли вона бачила ОСОБА_13 . 
		Свідок ОСОБА_14 дала показання про те, що є сусідкою родини ОСОБА_15 , проживає через один будинок від них. 21 березня 2022 року приблизно о 06:00 військові зс рф зайшли на їх вулицю та шукали старосту села. Під`їхали до будинку Касапи. Вийшли ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з двору, стали біля воріт. Чула, як один з них сказав «кабан, я тебе застрелю». Військовий стріляв з автомату біля ніг ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Вона його впізнала під час впізнання. Впізнала по рисам обличчя. Скільки було пострілів, не пам`ятає. В той день вона востаннє бачила ОСОБА_13 . 
		Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 серпня 2022 року за №12022211100000108 стала заява ОСОБА_5 , про те, що її батько ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_3 , 21.03.2022 вийшов із дому та не повернувся, на зв`язок не виходив. Встановлено, що ОСОБА_9 перебуває у полоні у військових РФ. 01.02.2023 групою слідчих СУ ГУНП в Миколаївській області в ході ОМП на колишніх військових позиціях збройних сил РФ у лісопосадці між населеними пунктами Новопетрівка Баштанського району та Благодатне Миколаївського району Миколаївської області на дні дренажної канави зрошувального каналу виявлено труп особи чоловічої статі у стані глибокого гниття, ймовірно труп ОСОБА_9 під час проведення допитів місцевих мешканців с.Новопетрівка отримані фактичні дані про те, що приблизно 21.03.2022 невстановлені військовослужбовці рф незаконно позбавили волі ОСОБА_9 , піддали його катуванню та в подальшому скоїли умисне вбивство (ЄО 49) /т.2 а.п.104-106/.
		   Даними рапорту старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України від 29.02.2024, встановлено, що під час проведення слідчих дій в рамках кримінального провадження №12022211100000108 від 22.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.438 КК України, було встановлено, що під час окупації с.Новопетрівка Баштанського району та Миколаївського району Миколаївської області військовослужбовці збройних сил росії застосовуючи силу та вогнепальну зброю, 21.03.2022 у денний час, незаконно провели обшук помешкання громадянки України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає АДРЕСА_3 , при цьому жорстоко до неї поводились, а саме застосовуючи вогнепальну зброю, автомат, здійснили декілька пострілів під ноги ОСОБА_6 , імітувати розстріл, висловлювали образи на її адресу принижуючи гідність, погрожували вбивством, звинувачуючи у допомозі ЗСУ. Проведеними заходами встановлено осіб, причетних до вищевказаного злочину, ними можуть бути: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіцер 108 десантно-штурмовий полк, 7 десантно-штурмової дивізії, повітрянодесантних військ зс рф, лейтенант (на 25.10.2022); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 108 десантно-штурмовий полк, 7 десантно-штурмової дивізії, повітрянодесантних військ зс рф, майор; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 108 десантно-штурмовий полк, 7 десантно-штурмової дивізії, повітрянодесантних військ зс рф. В їх діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України /т.2 а.п.131/.
		Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 лютого 2024 року за №12024000000000476 є матеріали правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, згідно яких, 21.03.2022 у денний, військові рф незаконно провели обшук помешкання громадянки України ОСОБА_6 , при цьому жорстоко до неї поводились, а саме застосовуючи вогнепальну зброю автомат, здійснили декілька пострілів під ноги ОСОБА_6 , імітували розстріл, висловлювали образи на її адресу принижуючи гідність, погрожували вбивством, звинувачуючи у допомозі ЗСУ /т.2 а.п.132/.
		У подальшому за постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 16.09.2024, було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024000000001891. Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: 21.03.2022 у денний час, військові рф незаконно провели обшук помешкання громадянки України ОСОБА_6 , мешкає АДРЕСА_3 , при цьому жорстоко до неі поводились, а саме застосовували вогнепальну зброю  автомат, здійснили декілька пострілів під ноги ОСОБА_6 , імітували розстріл, висловлювали образи на її адресу, принижуючи гідність, погрожували вбивством, звинувачуючи у допомозі ЗСУ /т.2 а.п. 93-94,97-98/.
		   За даними рапорту головного оперуповноваженого  інспектора УРЗУСП ДВБ НП України від 03.06.2024, встановлено, що під час виконання доручення, та проведення оперативно-розшукових заходів, встановлено, що військовослужбовець рф ОСОБА_3 (рос. ОСОБА_18 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт громадянина рф: серія НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_5 , «СНИЛС»: НОМЕР_6 , з моменту окупації на територію підконтрольну Україні не заїжджали. Встановлені контакти електронної пошти, факсимільного зв`язку, актуальних номерів телефонів та сторінки в соціальних мережах на наступний час ОСОБА_3 , станом на 01.06.2024 ним не використовуються, останній може знаходитись на території російської федерації або брати участь у військових діях на тимчасово окупованій території України. На даний час місцезнаходження ОСОБА_3 невідомо /т.2 а.п.231-233/.
		   Даними листа командира військової частини НОМЕР_7 «Щодо осіб, причетних до воєнних злочинів у Баштанському районі Миколаївської області» №222/10Д/382дск від 24.01.2024, згідно якого загалом встановлено дані на 21 особу, у тому числі 7 вказаних у запиті ( ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , він же «Бобан») та 14 осіб офіцерського та рядового складу зс рф, які, з високою долею ймовірності, перебували навесні 2022 року у складі угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » в одному/суміжному підрозділі з ОСОБА_26 та діяли в районі скоєння злочину. Інформація щодо інших запитуваних осіб відсутня. Так, серед іншого, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (рос. ОСОБА_18 ), майор пдв зс рф, ймовірно є особою, яка в телефонній розмові ОСОБА_27 згадується як «командир зведеної роти», в складі якої він перебуває на території Миколаївської області. Окрім того, встановлено документи, які посвідчують особу, профілі в соціальних мережах, електронну пошту та номер телефону/т.3 а.п.25-46/.
		   Даними протоколу огляду відомостей загальнодоступної мережі Інтернет за посиланням від 13 березня 2024 року, відповідно до якого 13.03.2024 у період часу з 14:00 по 15:00, з метою отримання та перевірки відомостей, які мають відношення до кримінального провадження, здійснено огляд веб-посилання ІНФОРМАЦІЯ_9 за яким міститься особиста сторінка « ОСОБА_18 » в соціальній мережі «вконтакте». У ході огляду становлено, що на сторінці, серед іншого, розміщені дописи (публікації) власника сторінки з фото, відеоматеріалами, та надписи « ОСОБА_28 », «34 подписки, 240 друзья, 67 фотографий». В окремих дописах містяться коментарі власника сторінки та інших користувачів /т.3 а.п.47-56/.
		   Даними листа Військової частини НОМЕР_7 Міністерства оборони України №222/10Д/1326 від 27 лютого 2024 року «Щодо військовослужбовців зс рф, причетних до катування та умисного вбивства, згідно якого ОСОБА_3 (рос. ОСОБА_18 ), офіцер НОМЕР_2 десантно-штурмового полку 7 десантно-штурмової дивізії повітрянодесантних військ збройних сил російської федерації, майор. ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець Республіки Татарстан, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 (територія в/ч НОМЕР_1 , 108 десантно-штурмова дивізія) (2023 року) /т.3 а.п.59-65/.
		   У судовому засіданні було відтворено відеозапис  мовою оригіналу «ВДВ дарит добро (МАКІН Костянтин)».
		   Даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.03.2024, відповідно до якого при пред`явлені особи для впізнання 12.03.2024, ОСОБА_29 за описом, вказаним під час допиту, а також за загальними рисами обличчя впізнала особу під №3, ОСОБА_3 , як особу, яка стріляла під ноги ОСОБА_30 21.03.2022 /т.3 а.п.1-4/.
		Даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.03.2024, відповідно до якого при пред`явлені особи для впізнання 12.03.2024, ОСОБА_14 за загальними рисами обличчя впізнала особу під №3, ОСОБА_3 , як особу, яка стріляла під ноги старості села 21.03.2022 /т.3 а.п.5-8/.
		Даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.02.2024, відповідно до якого при пред`явлені особи для впізнання 01.02.2024, ОСОБА_6 за загальними рисами обличчя впізнала особу під №3, ОСОБА_3 , як особу, яка стріляла їй під ноги перед її двором /т.3 а.п.9-12/.
		Даними протоколу проведення слідчого експерименту (з потерпілим) від 12 березня 2024 року з додатками, відповідно до якого, 12 березня 2024 року у період часу з 17:31 по 17:39, за участі потерпілої ОСОБА_6 , у АДРЕСА_2 , проведено слідчий експеримент, в ході якого ОСОБА_6 показала розташування військового, який стріляв їм під ноги та де стояли вони з чоловіком Касапою /т.3 а.п.13-15/. 
		У судовому засіданні було відтворено відеозапис даної слідчої дії.
		Даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка від 12 березня 2024 року з додатками, відповідно до якого, 12 березня 2024 року у період часу з 15:30 по 15:35, за участі свідка ОСОБА_14 , у АДРЕСА_2 , проведено слідчий експеримент, в ході якого ОСОБА_14 показала де стояв військовий який стріляв з автомату, де стояли Касапи /т.3 а.п.16-18/.
		У судовому засіданні було відтворено відеозапис даної слідчої дії.
		Даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка від 12 березня 2024 року з додатками, відповідно до якого, 12 березня 2024 року у період часу з 17:12 по 17:19, за участі свідка ОСОБА_29 , у Миколаївській області, Баштанському районі, с.Новопетрівка, проведено слідчий експеримент, в ході якого ОСОБА_29 показала де знаходилась вона, коли чула постріли, де знаходились Касапи та військовий /т.3 а.п.19-21/.
		У судовому засіданні було відтворено відеозапис даної слідчої дії.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		   Окрім цього, відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		   Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25, заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		   Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілих та свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленомуКПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		   Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
		Щодо кваліфікації дій обвинуваченого
		   За диспозицією частини 1ст. 438 КК Українизаконодавець кримінально-караними визначив наступні діяння: 1) жорстоке поводження з військовополоненими 1.2) або цивільним населенням, 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт, 3) розграбування національних цінностей на окупованій території, 4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР України, 6) а також віддання наказу про вчинення таких дій.
		   Серед наведених форм злочинів за частиною першою цієї статті інкриміновані дії обвинуваченому ОСОБА_3 відносяться до «інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР України».
		   Наведена диспозиція статті сформульована за правилами бланкетної диспозиції, тобто деталізація цих положень має відбуватись за рахунок положень інших галузей права, відповідно у цьому випадку - міжнародного.
		   При цьому ця бланкетна диспозиція характеризує ознаки об`єкта складу злочину, містить пряму вказівку у формі посилань на міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана ВР України, міжнародне звичаєве право тощо. 
		   За загальним визначенням, воєнні злочини - це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (порушення законів і звичаїв війни), за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність фізичних осіб на національному та міжнародному рівнях. Посилання на серйозні порушення заборон містяться як у договірному, так і у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві.
		   Перелік воєнних злочинів, що становлять серйозні порушення чотирьох Женевських конвенцій від 12.08.1949.
		   Отже, Женевські конвенції від 12.08.1949 безумовно є частиною національного законодавства. Україна є стороною усіх Додаткових протоколів доЖКвід 12.08.1949.
		   Так, відповідно до ст.50 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року визначено, що цивільною особою є будь-яка особа, що не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у статті 4 А, 1, 2, 3 та 6 Третьої конвенції (995_153) та у статті 43 цього Протоколу. У разі сумніву щодо того, чи є яка-небудь особа цивільною особою, вона вважається цивільною особою.
		   Особи,що перебуваютьпід захистом,мають правоза будь-якихобставин,на особиступовагу,повагу досвоєї честі,права насім`ю,їхніх релігійнихпереконань таобрядів,звичок тазвичаїв.До нихзавжди слідставитися гуманной захищатиїх,зокрема,від будь-якогоакту насильствачи залякування,від образта цікавостінатовпу. Жінкипотребують особливогозахисту відбудь-якогозазіхання наїхню честь,і,зокрема,захисту відзґвалтування,примушування допроституції чибудь-якоїіншої формипосягання наїхню моральність. Зурахуванням положеньстосовно здоров`я,віку тастаті,сторона конфлікту,під владоюякої єособи,що перебуваютьпід захистом,має правоповодитися зусіма нимиоднаково,без жодноїдискримінації,зокрема стосовнораси,релігії абополітичних переконань. Протесторони конфліктуповинні застосовуватидо осіб,що перебуваютьпід захистом,таких заходівконтролю чибезпеки,які будутьвизнані занеобхідні підчас веденнявійни (ст.27 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни).
		   Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей (ст.32 Женевської конвенції).
		   В статті 11 Захист окремих осіб Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (Протокол I) визначено, що фізичному і психічному стану здоров`я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності.
		   В частині 2статті 75вказаного вищеПротоколу,визначені основнігарантії танаведено перелікзаборон.Так,заборонені й будутьзалишатися забороненимив будь-якийчас ів будь-якомумісці такідії, незалежновід того, чинятьсявони представникамицивільних чивоєнних органів: a)насильство наджиттям,здоров`ямі фізичнимта психічнимстаном осіб,зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіхвидів -фізичні чипсихічні; a.3)тілесні покарання; a.4)каліцтво; b)знущання надлюдською гідністю,зокрема, принижуюче йобразливе поводження,примус до проституції чи непристойне посяганняв будь-якіййого формі; c)взяття заручників; d)колективне покарання;і e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
		   Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч.1ст.438 ККУкраїни,як іншіпорушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання
		   Обставин, які відповідно дост. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд не вбачає.
		   Обставин, які відповідно дост. 67 ККУкраїни обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд не вбачає. Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно дост. 67 ККобтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст.91, ч. 1 ст.92 КПКпідлягають доказуванню саме прокурором. У силу положеньст. 337 КПКсуд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.
		Мотиви призначення покарання
		   При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65,67 ККвраховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний особливо тяжкий злочин проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
		ОСОБА_3 є військовослужбовцем НОМЕР_2 десантно-штурмового полку 7 десантно-штурмової дивізії ЗС РФ.
		Отже, з урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого, за відсутності обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому покарання за ч.1 ст.438 КК України у виді позбавлення волі у середній межі санкції, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення. 
		Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку
		   Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 12 червня 2024 року щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання суд вважає за доцільне залишити без змін.
		Щодо цивільних позовів 
		Щодо цивільного позову ОСОБА_6 
		         ОСОБА_6 , від імені якої діє ОСОБА_7 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування завданої моральної шкоди, яку цивільний позивач оцінує в 3000000,00 грн /т.2 а.п.9-13/. 
		Позов мотивований тим, що внаслідок вчинення обвинуваченим дій, а саме порушення норм міжнародного гуманітарного права, жорстокого поводження, цивільному позивачу було завдано моральну шкоду. Дії обвинуваченого вплинули на життя ОСОБА_6 , на її психічний та фізичний стан. Вона зазнала дуже сильного, шокового впливу, пережила насильство та страх. Пережите повністю змінило звичайні життєві ритми, викликали депресію, тривожність та погіршило фізичний стан. Позивач має підтверджений діагноз  онкозахворювання, потребує постійного лікування та обстеження. 
		   Як вбачається з матеріалів цивільного позову ОСОБА_6 з 30.04.2024 встановлено діагноз - карцинома лівої молочної залози. ОСОБА_6 потребує лікування. На підтвердження чого надані: направлення на гістологічне дослідження, томографію, рентгенівську мамографію, чеки, акт про надання медичних послуг, виписні епікризи. 
		   Статтею 23 ЦК Українипередбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		   Згідно з ч. 2 вказаної статті моральна шкода полягає, в тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		   Частинами 3 та 4ст. 23 ЦК Українивстановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		   З роз`яснень, викладених в п. 3постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»слідує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		   Відповідно до п. 5 вказаної постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		   Згідно п. 9 постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		   При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховується те, що не можна відшкодувати моральну шкоду в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір буде мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватний нанесеній моральній шкоді.
		   Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).
		   Так, в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які...зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
		   У вказаній категорії справ, визначення розміру моральної шкоди, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.
		   Суд погоджується з доводами потерпілої про те, що вчинення ОСОБА_3 особливо тяжкого воєнного злочину, нанесли їй глибокі моральні страждання. ОСОБА_6 пережила надзвичайний емоційний стрес, значне фізичне і моральне потрясіння та глибокі душевні страждання. Стрес, у тому числі і через дії обвинуваченого викликав у неї важку хворобу, яка потребує постійного обстеження та лікування. 
		   З огляду на вище вказане, виходячи із характеру вчиненого ОСОБА_3 діяння, конкретних обставин справи, з врахуванням засад розумності та справедливості, підлягає відшкодуванню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральна шкода в розмірі 500 000 грн.
		Щодо цивільного позову ОСОБА_5 
		ОСОБА_5 , від імені якої діє ОСОБА_7 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування завданої моральної шкоди, яку цивільний позивач оцінує в 1000000,00 грн /т.2 а.п.43-47/. 
		   Позов мотивований тим, що дії обвинуваченого вплинули на життя, моральний та психічний стан ОСОБА_5 , яка є рідною дочкою ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Внаслідок втрати батька, який загинув саме у результаті військової агресії російської федерації проти України, постійний страх за життя та здоров`я матері. Через загибель батька, моральний та фізичний стан матері, вона втратила віру в майбутнє.
		Суд мотивуючи вирок в частині цивільного позову ОСОБА_5 знов повертається до вищезазначених норм матеріального права.
		Так, відповідно до ст. 23 ЦКУкраїни,особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. 
		Моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		   При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити причинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, й дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
		   Із систематичного аналізу норм закону випливає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		   Аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом  моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		   Разом з тим, твердження потерпілої про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 щодо її батьків їй було завдано моральні страждання не знайшли свого підтвердження, а тому в задоволенні позову ОСОБА_5 слід відмовити. 
		   Речові докази та судові витрати відсутні. 
		   Керуючись ст.297-1, 369, 371, 373, 375, ч. 15 ст.615 КПК, суд
		ухвалив:
		    ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років. 
		   Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 12 червня 2024 рокузалишити без змін до затримання обвинуваченого та приведення вироку до виконання.
		   Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.
		   Цивільний позов ОСОБА_6 , від імені якої діє ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. 
		   Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.
		   У задоволенні решти цивільного позову - відмовити.
		   У задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 , від імені якої діє ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - відмовити. 
		   На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області.
		   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		   Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4ст. 46 КПК Українипро те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		   Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченого протягом всього судового розгляду.
		 
		Суддя           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...