Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/14133/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.

Номер судового провадження: 2/752/15/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/14133/15-ц 
		Провадження № 2/752/15/25 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       07.04.2025 року м. Київ
		Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом  Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання права власності на пенсійні виплати, - 
		ВСТАНОВИВ:
		Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на свою користь 79 965,85 грн. безпідставно отриманих коштів.
		В обгрунтування позову зазначає, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як одержувач пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, перебувала ОСОБА_1 з 12.12.2008р. по 31.03.2024р. 11.02.2009р. відповідач звернулась до позивача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, як матір інваліда з дитинства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до поданої заяви та додаткових документів відповідачем було призначено позивачу пенсію з 12.12.2008р. в розмірі 1 231,73 грн. Згідно листа управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області від 20.01.2012р. №877/02 було виявлено, що з 02.08.2007р. даним органом Пенсійного фонду України призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку чоловікові позивачки ОСОБА_3 , як батьку інваліда з дитинства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний вид пенсії ОСОБА_3 було призначено за письмовою згодою відповідачки ОСОБА_1 . Факт подвійної виплати достроково призначеної пенсії за віком батьку ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 дитини інваліда ОСОБА_2 було виявлено згідно даних Центральної бази даних одержувачів пенсій, у зв`язку з чим розпорядженням позивача за первісним позовом від 20.12.2011р. було закрито до з`ясування особовий рахунок № НОМЕР_1 одержувача пенсії ОСОБА_1 та направлено запит до управління ПФУ в Канівському районі Черкаської області. У подальшому розпорядженням позивача від 05.04.2012р. було поновлено виплату достроково призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.02.2012р. в розмірі 1 244,21 грн. Позивач звертає увагу на те, що своє право на отримання пенсії з підстав, 
		 
		передбачених абз. 4 п. 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 використала, надавши згоду на призначення пенсії з цих підстав своєму чоловікові - батькові дитини інваліда, який здійснював виховання останньої. Абзац 5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає спеціальне суб`єктивне право батька (за вибором матері), як одного з членів подружжя, що здійснювало виховання дитини інваліда, на призначення дострокової пенсії за віком, і допустимість цього права ставиться в залежність від реалізації матір`ю свого права на призначення дострокової пенсії відповідно до абз. 5 п. 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як вказує позивач, ОСОБА_1 не мала права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, як матері інваліди з дитинства, оскільки дане право було передане нею її чоловікові ОСОБА_3 . Правовідносини щодо пенсійного забезпечення позивачки було приведено у відповідність до вимог чинного законодавства та розпорядженням від 24.03.2024р. припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2014р. Відповідно до листа управління з координації та контролю за виплатою пенсії в м. Києві Головного управління ПФУ в м. Києві №842 від 03.10.2024р. у зв`язку з неправомірним призначенням пенсії за віком розраховано суму переплати пенсії позивачу за період з 12.12.2008р. по 31.03.2024р. в розмірі 79 965,85 грн.
		Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Шумко А.В. від 09.10.2025р. відкрито провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
		25.02.2016р. судом зареєстрована заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, за якою позивач просить стягнути з відповідача 45 210,41 грн. У вказаній заяві зазначає, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2015р. по справі №752/834/15-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському району м. Києва про визнання нечинним рішення про позбавлення пенсійних виплат з квітня 2014р. та скасування розпорядження від 24.03.2025р., зобов`язання поновити виплату пенсії з 01.04.2014р. та стягнення моральної шкоди відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2015р. скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 24.03.2014р. про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2014р. та зобов`язання поновити виплату пенсії з 01.04.2024р., ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частко, визнано протиправним та скасовано розпорядження управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 24.03.2014р. про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2014р. та зобов`язано поновити виплату пенсії з 01.04.2014р. Як зазначено в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015р. №752/834/15-а, на думку колегії суддів, відмова ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на користь ОСОБА_3 , викладена в заяві останньої від 28.08.2007р., свідчить про відсутність правових 
		 
		підстав призначення ОСОБА_1 пенсії на умовах, передбачених абз. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону №1058, та з моменту припинення виплати пенсії ОСОБА_3 . ОСОБА_1 набула право на призначення та отримання даного виду пенсії. Позивач зазначає, що в подальшому на виконання судового рішення відповідачу поновлено виплату пенсії за віком з 01.04.2014р. Відповідно до листа управління з координації та контролю за виплатою пенсій в м. Києві Головного управління ПФУ в м. Києві №110 від 12.02.2016р. перераховано суму переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 12.12.2008р. по 31.12.2011р. (тобто період подвійної виплати пенсії ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) в розмірі 45 210,41 грн. З урахуванням наведених обставин та положень ст. 1212 Цивільного кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача 45 210,41 грн. 
		У судовому засіданні 22.04.2016р. ухвалено про залучення до участі у справі правонаступника позивача - Правобережне об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Також ухвалено про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
		14.07.2016р. до суду надійшла заява позивача про поновлення строку для звернення з цивільним позовом до суду, за якою позивач просить поновити строк для звернення до суду з даним цивільним позовом, посилаючись на те, що судом в адміністративній справі №752/834/15-а вирішувалось питання наявності права на отримання даного виду пенсії ОСОБА_1 , а тому позивач був позбавлений можливості звернутись до суду з позовом щодо стягнення безпідставно отриманих пенсійних коштів до вирішення питання у справі №752/834/15-а.
		Від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких вона вважає, що справа підлягає закриттю. Відповідач зазначає, що позивач умисно вводить в оману суд і хоче позбавити її права на пенсію. Ця обставина підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015р. у справі №752/834/15-а, якою визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління Пенсійного Фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 24.03.2014р. про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 . Відповідач вказує, що позивач є суб`єктом владних повноважень, тому спір потрібно розглядати в порядку адміністративного судочинства, а дана справа підлягає закриттю. Крім того, є рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02.09.2014р. (справа №752/3262/13-ц), який розглядав спір між тими ж сторонами, з тих же підстав та той же предмет позову. До того ж відповідач звертає увагу на те, що нею подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, а також на те, що позовну заяву підписала перший заступник начальника управління К.О. Малиновська, а при цьому згідно постанови Пенсійного фонду України про затвердження Положення про районні, міські, пенсійні фонди, представляти повноваження пенсійних фондів району, міста можуть тільки їх керівники. За таких обставин, позовна заява підписана неуповноваженою особою та не підлягає розгляду в суді. 
		У заяві про застосування строків позовної давності відповідач просить застосувати до позовних вимог позивача строки позовної давності. Так, вказує, що про нібито порушення своїх прав позивач дізнався 30.12.2011р. і надав у судове засідання документальне підтвердження цьому факту, а саме додаток №3 до позовної заяви (копія розпорядження про припинення виплати пенсії). Тоді як 
		 
		позовна заява подана 09.10.2015р., що свідчить про порушення строків на звернення до суду. 
		Ухвалою суду від 05.10.2016р. у клопотанні відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом Правобережного об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих пенсійних коштів відмовлено. 
		19.04.2027р. судом зареєстровано заперечення відповідача на заяву позивача про зменшення позовних вимог. Відповідач вважає заяву надуманою і такою, що не грунтується на вимогах діючого законодавства України. Так, позивач просить стягнути за заявою про зменшення розміру позовних вимог 45 210,41 грн. за період з 12.12.2008р. по 31.12.2011р., тоді як у позовній заяві заступника прокурора Голосіївського району м. Києва, яка подавалась 19.02.2013р. в інтересах УПФУ в Голосіївському районі м. Києва, сума боргу становить 45 135,49 грн. за період з 12.12.2008р. по 30.04.2012р. Різниця в сумах, як зазначає відповідач, вказує на те, що позивач фальсифікує документи для суду. Крім того, позивач є суб`єктом владних повноважень, спори між позивачем та пенсіонером потрібно розглядати в порядку адміністративного судочинства. Позовна заява позивача за підписом першого заступника УПФУ в Голосіївському районі м. Києва не підлягає розгляду в суді, тому що підписана неуповноваженою особою. Також відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України заявлена сума позивачем не підлягає поверненню.
		Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2017р. зупинено провадження у справі за позовом Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих пенсійних коштів до залучення до участі у справі правонаступника позивача. 
		Розпорядженням В.о. керівника апарату суду від 17.10.2017р. №449 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 звільнено з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва рішенням Вищої ради правосуддя №3231/0/15-17 від 10.10.2017р. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №752/14133/15-ц.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2017р. справу №752/14133/15-ц розподілено на суддю Новака А.В.
		Ухвалою суду від 01.02.2018р. суддя Новак А.В. поновив провадження у справі, призначив справу до слухання в судовому засіданні. 
		За розпорядженням керівника апарату суду від 04.05.2018р. №477 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №752/14133/15-ц.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2018р. вказану справу розподілено на суддю Хоменко О.Л.
		Ухвалою від 14.05.2018р. заяву судді Хоменко О.Л. про самовідвід задоволено, відведено суддю Хоменко О.Л. від розгляду даної справи.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2018р. справу передано на розгляд судді Колдіній О.О.
		05.06.2018р. суддя Колдіна О.О. прийняла до свого провадження справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих пенсійних коштів, ухвалила 
		 
		розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначила підготовче засідання.
		08.11.2018р. в судовому засіданні здійснено заміну позивача на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
		13.10.2016р. судом зареєстрована зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання права власності на майно, яка в судовому засіданні протокольною ухвалою 26.01.2021р. була прийняла до розгляду з первісним позовом. Позивач за зустрічним позовом просить визнати за нею право власності на пенсійні виплати, які вона отримувала в період з 12.12.2008р. по 31.12.2011р. в сумі 45 210,41 грн., продовжити строк позовної давності для вказаних вимог. 
		В обгрунтування зустрічного позову зазначено, що 12.12.2008р., як мати дитини інваліда, позивач за зустрічним позовом набула право на призначення дострокової пенсії. Протягом грудня 2008р., січня і лютого 2009р. вона намагалась подати заяву до пенсійного фонду. 11.02.2009р. документи вдалося подати, при цьому заяву про призначення (перерахунок) пенсії позивач за зустрічним позовом писала особисто. Також повідомила працівників відповідача про те, що батько дитини ОСОБА_3 проживає в Каневі Черкаської області і отримує пільгову пенсію за дозволом позивача за зустрічним позовом. За вказівкою працівника пенсійного фонду надала оригінал пенсійного посвідчення батька дитини ОСОБА_3 , з якого працівники пенсійного фонду зняли фотокопію, на які позивач за зустрічним позовом поставила дві печатки та два підписи. За проханням позивача за первісним позовом їй також було зроблено копію з цього документа. Також за вказівкою працівника пенсійного фонду написала заяву про зняття пенсії з батька дитини ОСОБА_3 . Ці два документа були вписані у зворотну сторону заяви про призначення пенсії. Позивач за зустрічним позовом звертає увагу на те, що грошові кошти вона отримувала щомісячно як пенсійні виплати і є власником цих грошових коштів на законних підставах. При цьому, як вказує позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом займається фальшуванням документів, а саме: до позовної заяви надано копі заяви на отримання пенсійних виплат, на якій поставлена печатку з оригіналом згідно, але заява про призначення (перерахунок) пенсії має і зворотну сторону, яка суду не надана; сума стягнення коштів, якщо в 2013-2014 році сума стягнення за період з 12.12.2008р. по 30.04.2012р. була 45 135,49 грн., а зараз за менший період з 12.12.2008р. по 30.12.2011р. - 45 210,41 грн., більша сума, що вказує на відсутність бухгалтерського обліку у відповідача за зустрічним позовом. ОСОБА_1 вважає, що вона набула право власності на пенсійні виплати, які отримувала щомісячно в період з 12.12.2008р. по 31.12.2011р. правомірно згідно діючого законодавства України. Її провини в тому, що була допущена подвійна виплата пенсії, немає, в неї не було права на проведення перевірок, доступу до реєстрів. Працівники пенсійного фонду своє халатне відношення до своїх обов`язків хочуть покласти на плечі пенсіонера і протиправно позбавити права власності на пенсійні виплати. Документи, подані позивачем за зустрічним позовом до відповідача для отримання пенсії, відповідач за зустрічним позовом перевіряв протягом чотирьох місяців і мав можливість протягом 2008-2011 років в будь-який час перевірити будь-яку інформацію.
		У поданих до суду письмових поясненнях позивача за первісним позовом, які 
		 
		долучені до матеріалів справи у судовому засіданні 23.07.2021р., сторона позивача за первісним позовом просить звернути увагу на те, що відсутність правових підстав ОСОБА_1 на пенсію у період виплати такої пенсії ОСОБА_3 встановлені судом в адміністративній справі №752/834/15-а, що набрало законної сили, а отже не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Ухвалою суду від 23.07.2021р. витребувано в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві оригінал заяви від 11.02.2009р. про призначення пенсії, написаної від імені ОСОБА_1 .
		У відзиві на зустрічний позов відповідач за зустрічним позовом просить відмовити в його задоволенні, вважаючи його необгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, звертаючи увагу на відсутність правових підстав ОСОБА_1 на пенсію в період виплати такої пенсії ОСОБА_3 (з 12.12.2008р. по 31.12.2011р.), що встановлено судом в адміністративній справі №752/834/15-а та має преюдиціальність обставин. 
		У запереченнях на відзив на зустрічну позовну заяву позивач за зустрічним позовом підтримала свою позицію та просила задовольнити зустрічні позовні вимоги. 
		Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.08.2022р. призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.
		Ухвалою суду від 14.03.2023р. провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання. 
		Ухвалою суду від 05.09.2023р. призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 19.12.2023р. №1256 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» у зв`язку з тим, що суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва згідно рішення Вищої ради правосуддя №1074/0/15-23 від 21.11.2023р., справу №752/14133/15-ц передано на повторний автоматизований розподіл.
		Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024р. справа №752/14133/15-ц розподілена на суддю Ольшевську І.О.
		31.01.2024р. до суду надійшло клопотання експерта від 17.01.2024р. №СЕ-19-24/3303-ПЧ.
		За ухвалою від 06.02.2024р. суддя Ольшевська І.О. прийняла до свого провадження справу №752/14133/15-ц, поновила провадження у справі та призначила підготовче засідання. 
		За ухвалою суду від 18.03.2024р. продовжено проведення у справі судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 05.09.2023р.
		15.08.2024р. до суду надійшло повідомлення судового експерта від 06.08.2024р. №СЕ-19-24/3303-ПЧ про неможливість проведення судової експертизи, у зв`язку з її неоплатою.
		Ухвалою суду від 20.08.2024р. поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання. 
		 
		Ухвалою суду від 18.09.2024р. закрито підготовче засідання справу призначено до судового розгляду по суті.
		Судове засідання, призначене на 09.12.2024р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ольшевської І.О. в нарадчій кімнаті.
		07.04.2025р. в судове засідання не з`явились позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом.
		Від позивача надійшла заява про розгляд даної справи за відсутності представника позивача.
		Від відповідача ОСОБА_1 , яка також є позивачем за первісним позовом у даній справі, надійшла заява про відкладення розгляду справи. У заяві ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на лікуванні у стаціонарі.
		Суд, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, відхилив його, з огляду на відсутність доказів на підтвердження обставин, що наведені в заяві, а також з огляду на строки, в які дана справа розглядається.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.
		З 02.08.2007р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була призначена пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку, як батьку дитини, що стала інвалідом до досягнення шестирічного віку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (шифр пенсії - 110), що, зокрема, вбачається з листа Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області від 20.01.2012р. №877/02.
		Вказана пенсія ОСОБА_3 призначена у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 було подано заяву до начальника Управління Пенсійного фонду України в Канівському районі м. Черкаси від 28.08.2007р. про призначення пенсії її чоловіку ОСОБА_3 , з огляду на те, що позивач відмовляється від отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років як матері інваліда з дитинства ОСОБА_2 , і попереджена, що вона не має права на даний вид пенсії, доки на ній перебуває чоловік ОСОБА_1 .
		Разом з тим, як вбачається, в лютому 2009р. позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, як матір інваліда з дитинства ( ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
		Відповідно до поданої заяви та документів Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва ОСОБА_1 було призначено пенсію з 12.12.2008р.
		У відповідності до абз. 3 та абз. 4 п. 3 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на період спірних правовідносин, жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей 
		 
		чи дитини-інваліда здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та наявності не менше 20 років страхового стажу.
		Позивачем за первісним позовом у ході проведення перевірки було виявлено факт подвійної виплати достроково призначеної пенсії за віком батьку ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 дитини інваліда ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті чого стало прийняття розпорядження від 24.03.2014р. про припинення пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2014р. 
		Як вбачається, ОСОБА_1 було подано позов до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, ОСОБА_6 про визнання нечинним рішення - розпорядження від 24.03.2014р., яким припинено виплату пенсії як матері інваліда дитини, поновлення виплати вказаного виду пенсії і стягнення моральної шкоди із ОСОБА_6 .
		Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26.08.2015р. у справі №752/834/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, ОСОБА_6 про визнання нечинним рішення у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015р. постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2015р. скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 24.03.2014р. про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2014р. та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.04.2014р., ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва від 24.04.2014р. про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2014р.; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.04.2014р.; у решті постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2015р. залишено без змін. 
		При розгляді справи №752/834/15-а судами встановлено, що своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених абз. 4 п. 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону, ОСОБА_1 використала, надавши згоду на призначення пенсії з цих підстав батькові дитини-інваліда, який здійснював виховання останньої. Відмова ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на користь ОСОБА_3 , викладена в заяві останньої від 28.08.2007р., свідчить про відсутність правових підстав призначення ОСОБА_1 пенсії на умовах, передбачених абз. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону. Також встановлено, що у січні 2012р. ОСОБА_3 звернувся до начальника Управління ПФ України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області із заявою від 12.01.2012р. про скасування пенсійних виплат з 01.01.2012р. у зв`язку з тим, що він отримував пільгову пенсію, від якої відмовляється. Зі змісту розпорядження Управління Пенсійного фонду України у м. Каневі та Канівському районі Черкаської області від 18.01.2012р. вбачається, що у зв`язку з виявленням подвійного призначення пенсійний рахунок ОСОБА_3 було закрито. При цьому з 01.02.2012р. виплату пенсії, призначеної на підставі абз. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону, ОСОБА_1 було поновлено. Також у вказаній 
		 
		адміністративній справі суди зазначили про те, що оскільки факт призначення пенсії позивачу на підставі абз. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону з 12.12.2008р. ОСОБА_1 на підставі заяви від 11.02.2009р. не заперечується, підстави для проведення експертизи щодо автентичності також заяви відсутні. Крім того, факт призначення пенсії на підставі заяви від 11.02.2009р. ОСОБА_1 у встановленому законом порядку оскаржено не було. 
		У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, що встановлені судом у справі №752/834/15-а не потребують повторного доказування.
		Відповідно до листа Управління з координації та контролю за виплатою пенсій у м. Києві Головного управління ПФУ в м. Києва №110 від 12.02.2016р. сума переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 12.12.2008р. по 31.12.2011р. (у період подвійної виплати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) складає 45 210,41 грн., яку позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом з посиланням на ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
		Відповідач за первісним позовом, разом з тим, посилається на ст. 1215 Цивільного кодексу України.
		У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:  заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
		Таким чином, зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна. При цьому стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким. Не вважаються безпідставним збагаченням і не підлягають поверненню будь-які грошові суми, надані особі як засоби існування, а саме: заробітна плата, прирівняні до неї платежі, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю особи тощо. Закон встановлює два виключення з цього правила. Суми, що надмірно виплачені, повинні бути повернені, якщо їх виплати з`явилася результатом рахункової помилки або несумлінності, недобросовісності одержувача.
		Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове 
		 
		державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
		Тобто, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання.
		Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15.
		Отримання відповідачем за первісним позовом дострокової пенсії за віком як матері дитини інваліда одночасно з отриманням такої пенсії батьком цієї дитини, що призначена батьку дитини за заявою відповідача за первісним позовом про відмову від такої пенсії, свідчить про недобросовісність дій відповідача за первісним позовом. Тому суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог за первісним позовом та недоведеність та безпідставність вимог за зустрічним позовом. 
		Разом з тим, відповідачем за первісним позовом заявлено про застосування строку позовної давності до розглянутих вище вимог.
		У свою чергу, позивач за первісним позовом просить поновити строк для звернення до суду з даним позовом. У заяві зазначає, що позов до суду було подано 27.08.2016р. Факт одночасної виплати пенсії і батьку і матері дитини інваліда був встановлено з листа Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області від 20.01.2012р. №877/02. У 2013р. заступник прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про стягнення коштів з ОСОБА_1 в сумі 45 135,49 грн. Ухвалою суду від 01.09.2014р. було закрито провадження у справі №752/3262/13-ц з підстав, передбачених ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки, як зазначено в судовому рішенні, справи за зверненням прокурора з підстав, передбачених Законом України від 05.11.1991р. «Про прокуратуру», з огляду на положення ч. 4 ст. 50 КАС України, є адміністративними. У подальшому Голосіївським районним судом міста Києва розглядалась справа №752/834/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, начальника Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва Задерейко І.С. про визнання нечинним рішення про позбавлення пенсійних виплат з квітня 2014 року та скасування розпорядження від 24.03.2015р., зобов`язання поновити виплату пенсії з 01.04.2014р. та стягнення моральної шкоди, рішення по якій переглядалось Київським апеляційним адміністративним судом (постанова суду апеляційної інстанції від 03.11.2015р.). Таким чином, як зазначає, позивач за первісним позовом, до розгляду судової справи №752/834/15-а, оскільки в ній вирішувалось питання наявності права на отримання даного виду пенсії, позивач за первісним позовом був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом щодо стягнення безпідставно отриманих пенсійних коштів. У зв`язку з цим, на думку позивача за первісним позовом, строк для звернення до суду з цивільним позовом було пропущено з поважних причин. 
		Слід відмітити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави 
		 
		для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
		Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц; від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц; від 7 листопада 2018 року у справі №575/476/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 ; від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц; від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц ; №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц; від 7 серпня 2019 року у справі №2004/1979/12; від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18 ; від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц.
		У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Так, про факт подвійної виплати достроково призначеної пенсії за віком батьку ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 позивач за первісним позовом дізнався 20.01.2012р. з листа Управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області від 20.01.2012р. за №877/02.
		Отже, останнім днем для подання позову до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих пенсійних коштів є 20.01.2015р.
		Позов зареєстрований Голосіївським районним судом міста Києва 27.08.2015р., що свідчить про пропуск позивачем за первісним позовом строку на звернення до суду. 
		Частинами 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесенням ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		При цьому суд відмічає, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
		Разом з тим посилання позивача за зустрічним позовом на неможливість подання позову до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих пенсійних коштів, оскільки судом розглядалась інша справа, якою вирішувались питання права 
		на отримання даного виду пенсії ОСОБА_1 , суд не бере до уваги, оскільки не є тією обставиною, що унеможливлювала подання позову до ОСОБА_1 . І, окрім того, в даній справі предметом позову є стягнення безпідставно отриманої виплати за період з 12.12.2008р. по 31.12.2011р., тоді як в адміністративній справі №752/834/15-а вирішувалось питання пенсійних виплат ОСОБА_1 з квітня 2014р. 
		Інших обставин, які б вказували на поважність причин пропуску, позивачем за первісним позовом не наведено, з огляду на що слід відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог через сплив позовної давності.
		 
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, - 
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до  ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів залишити без задоволення.
		2. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання права власності на пенсійні виплати залишити без задоволення. 
		3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		4. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 
		Відомості про учасників справи:
		Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
		Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом:  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
		 
		Повний текст рішення суду складено та підписано 07.04.2025р.
		 
		Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...