Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/26794/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 07.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.
Дата набрання законної сили: 08.05.2025
Результат оскарження 08.05.2025 П'ятий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: П/420/26994/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/26794/24 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 квітня 2025 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправно та зобов`язання вчинити певні дії,
		встановив:
		 
		Позивач звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
		- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не застосування за період з 25.02.2022 р. по 09.09.2022 р. при обчислені ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) розміру усіх видів щомісячного грошового забезпечення та інших виплат відповідно до вимог постанови КМУ від 30.08.2017 р. №704;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 25.02.2022 р. по 09.09.2022 р. усіх видів щомісячного грошового забезпечення та інших виплат за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 р., грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2022 р., грошової допомоги на оздоровлення за 2022 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017р., з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
		- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 код (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) згідно вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІУ у разі задоволення позовних вимог здійснити виплату ОСОБА_1 усіх видів грошового забезпечення за 2022 р. без утримання з нього сплати єдиного соціального внеску;
		- у разі задоволення позову на підставі вимог ст. 382 КАС України встановити судовий контроль та зобов`язати суб`єкта владних повноважень - військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у вказаній справі. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з 25.02.2022 р. по 09.09.2022 р. йому неправильно нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, а саме: без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017р. 
		Відповідач проти заявлених вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити. Позиція ґрунтується на тому, що відновлена редакція п. 4 Постанови КМУ № 704 визначає застосування такої розрахункової величини як 50% мінімальної заробітної плати, яка відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII не застосовується для розрахунку посадових окладів починаючи з 01.01.2017 року. Тому, на думку відповідача, застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням є правомірним. Станом на дату звільнення із позивачем проведені усі розрахунки, наказ позивачем не оскаржувався, що свідчить про його згоду із розміром виплаченого грошового забезпечення. 
		Окрім того, відповідач подав заву про залишення позову без розгляду у зв`язку із тим, що в Одеському окружному адміністративному суді вже розглядалась справа за таким позовом і суд ухвалою від 02.08.2024 року по справі № 420/7690/24 залишив без розгляду позовну заяву у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви. Відповідач вважає, що залишення позову без розгляду в означеній справі є наслідком відсутності права звернення до суду із таким самим позовом. Також, зазначивши у позові підтвердження про неподання аналогічного позову відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України, позивач вводить суд в оману, що є зловживанням процесуальними правами, зокрема з боку представника позивача, та тягне за собою наслідки у вигляді накладення штрафу у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Наголошує на порушення тримісячного строку звернення. 
		Ухвалою суду від 02.09.2024 року позовну заяву залишено без руху. 
		Ухвалою суду від 23.09.2024 року у справі відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи. 
		Судом встановлені такі обставини по справі.
		Позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 у період з 25.02.2022 року до 09.09.2022 року, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами.
		Відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.09.2022 року № 237 з 08.09.2022 року позивача виключено зі списків особового складу, а з 09.09.2022 року з усіх видів забезпечення. 
		Виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у 2022 році за 25 днів.
		Грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік не виплачувалась. 
		09.01.2024 року та 22.01.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявами про перерахунок грошового забезпечення за спірний період, однак відповіді не отримав. 
		Звертаючись до суду із цим позовом, позивач наголошує на неправильному розрахунку грошового забезпечення, яке перелічене вище.
		Відповідач вважає, що із позивачем проведені усі розрахунки. 
		Дослідивши позиції сторін викладені у заявах по суті, враховуючи приписи діючого законодавства суд приходить до наступних висновків.
		Спірним питанням у цій справі, зокрема є тлумачення та застосування сторонами Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №704) та безпосередньо п. 4, яким визначені розміри посадових окладів та окладів за військове звання військовослужбовців.
		Позивач вважає, що його грошове забезпечення за період з 25.02.2022 року до 09.09.2022 року повинно визначатись з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, а не шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1січня 2018 року.
		Правові відносини у цьому спорі врегульовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704).
		Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
		Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
		Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
		Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
		21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції:  4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
		Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме:  4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
		Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
		Саме із урахуванням такої позиції та із таким правозастосуванням вказаної постанови у цій справі позивачу розраховувалось грошове забезпечення у спірному періоді.
		Суд не погоджується із таким розрахунком грошового забезпечення та зазначає, що аналогічне питання вже було неодноразово предметом розгляду ВС КАС, а у Постанові від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21 суд прийшов до таких висновків:
		34. Водночас, колегія суддів зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
		35. У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
		36. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
		37. При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
		38. Верховний Суд повторює, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
		Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
		Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
		Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
		39. Відтак, на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
		40. Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
		41. При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
		42. У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
		43. Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
		44. Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
		45. Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.
		46. У справі Кечко проти України (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
		47. Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		48. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
		49. Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). …
		62. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
		(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
		(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
		(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
		Вищенаведена правова позиція ВС КАС викладена настільки зрозуміло та переконливо, що суд у цій справі не вбачає необхідності наводити інші аргументи на спростування хибної позиції відповідача.
		Постанова Кабінету Міністрів України Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 № 481 від 12.05.2023 року застосуванню не підлягає, оскільки вона набрала чинності після виникнення спірних правовідносин, та відповідно не може розповсюджувати свою дію на цей спір згідно зі статтею 58 Конституції України.
		Вимоги щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки в 2022 році за 25 днів є похідними та підлягають задоволенню, оскільки розраховуються із грошового забезпечення.
		Вимога щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та грошової компенсації за дні додаткової відпустки за 2022 рік задоволенню не підлягають, оскільки таки виплати позивачеві не здійснювались. 
		Щодо виплати перерахованих сум грошового забезпечення без утримання єдиного соціального внеску на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, то така вимога є передчасною, оскільки спрямована на майбутнє, адже розрахунок сум грошового забезпечення, у тому числі щодо відрахування обов`язкових зборів та платежів, віднесений до компетенції роботодавця, а не суду.
		Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Окремо варто зупинитись на дотриманні позивачем строку звернення до суду.
		Так, у заяві про залишення позову без розгляду відповідач зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду.
		Суд не погоджується із таким твердженням з огляду на такі обставини.
		Строки звернення до суду в адміністративному процесі регулюються ст. 122 КАС України.
		Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
		Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною першою та другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
		Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
		Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
		Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
		До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Таким чином, до усіх виплат, право на отримання яких має працівник, у даному випадку військовослужбовець, відповідно до умов трудового договору та державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем належать такі: посадовий оклад, оклад за військовим званням, компенсація за невикористані відпустки, інші виплати, а також належить і виплата надбавки та премії, які, відповідно, є складовою заробітної плати.
		Суд звертає увагу, що відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		В 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.
		Виходячи із того, що спірний період не виходить за межі дати закінчення карантину, то строк звернення до суду позивачем не пропущений. 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.01.2023 року справа № 460/17052/21.
		Тому заява про залишення позову без розгляду є безпідставною.
		Щодо зловживання процесуальними правами та накладенні штрафу на представника позивача, суд не знаходить підстав для застосування таких заходів впливу, оскільки залишення позовної заяви в адміністративній справі № 420/7690/24 без розгляду у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду із такими ж вимогами. 
		Окрім того, положення п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України розповсюджується на звернення до суду із такими ж вимогами та до того ж самого відповідача, і така справа не має кінцевого результату розгляду, що не стосується справи в якій прийнято судове рішення про залишення позову без розгляду.
		Для встановлення судового контролю суд не вбачає підстав, оскільки відсутні обставини, які б свідчили про ймовірне ухилення відповідача від виконання рішення суду. 
		Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. 
		Судові витрати по справі відсутні.
		Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
		 
		вирішив:
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо незастосування за період з 25.02.2022 р. по 09.09.2022 р. при обчислені ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення, а також компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 за період з 25.02.2022 р. по 09.09.2022 р. усіх видів щомісячного грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017р., та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
		У задоволенні іншої частини позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
		 
		Суддя Попов В.Ф.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...