Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 346/1105/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.

Номер судового провадження: 2/346/1106/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 346/1105/25
		Провадження № 2/346/1106/25
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 квітня 2025 р.м. Коломия Івано - Франківської області
		 
		 
		   Коломийський міськрайоннийсуд Івано-Франківськоїобласті,у складіголовуючого судді:Коваленка Д.С.,секретар судовихзасідань:Івантишин Д.Р.,за участюпозивача: ОСОБА_1 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні,за правиламиспрощеного позовногопровадження,у приміщеннізали судовихзасідань Коломийськогоміськрайонного судуІвано-Франківськоїобласті,цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірним допису у мережі "Facebook" та зобов`язання спростувати допис шляхом публічного вибачення і письмового спростування допису у мережі "Facebook",
		в с т а н о в и в :
		 
		    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яким просив:
		   - визнати недостовірним і таким, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації допис, розповсюджений ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі "Facebook" на його сторінці, наступного змісту: "Якась паралельна реальність, правда ? Людина, яка постійно вживає наркотичні речовини перекладає свої гріхи на інших ? От цікаво, якщо би поліціянти в такому стані зупинили його за кермом, повезли би на освідчення, чи ні ? А він постійно під кайфом, навіть за кермом ! Бо передбачаю, що зараз ботоферма цієї особини, як він себе сам назвав, накинеться і буде ствердужвати, що він просто був "змучений", чи "замучений". На справді, цей персонаж такий ціле життя "змучений", бо від цієї "змученості" в нього повипадало волосся, не розумію, що він робив в міській раді як чиновник, чи що робить зараз як депутат ? Дно пробите, в міській раді присутні люди які вживають наркотичні речовини. Не знаю, але можливе і розповсюдження цією особиною наркотиків, тому прошу вважати мій допис, як офіційне звернення до правоохоронних органів, щоб при можливості, коли ця рослина буде за кермом, провірити його на вміст в крові наркотичних речовин !";
		   - зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширений відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вказаний недостовірний допис шляхом публічного вибачення у мережі "Facebook" на сторінці ОСОБА_2 та надати письмове спростування вказаного допису у мережі "Facebook" наступного змісту: "У дописі, який я здійснив ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці у мережі "Facebook" відносно ОСОБА_1 викладено неправдиві дані".
		 
		Процесуальні дії у справі.
		   Ухвалою від 07.03.2025 суд залишив позовну заяву без руху з підстав необхідності сплати судового збору (а.с.18-19), який позивач сплатив у повному обсязі 10.03.2025 (а.с.22-23).
		   Ухвалою від 10.03.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив судовий розгляд на 31.03.2025, 14год. (а.с.25-26). При цьому відповідач отримав копію ухвали, позову та додатків до нього і повістку у наступний день, 11.03.2025 (а.с.32).
		   31.03.2025 відповідач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення судового засідання (а.с.33-34) та клопотання, яке містило і позицію відповідача щодо заявлених до нього вимог, разом з фотографіями, і пропозицію позивачу пройти медичну перевірку на предмет вживання наркотичних засобів (а.с.35-37).
		   Безпосередньо у судовому засіданні 31.03.2025, суд розглянув клопотання відповідача про відкладення судового засідання, і відмовив у його задоволенні. Відповідач посилався на те, що за збігом сімейних обставин він не може з`явитись у судове засідання (зокрема, він має здійснювати догляд за малолітнім сином ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження якого додав), і який тимчасово, як раз по 31.03.2025 знаходиться тимчасово із ним, а взагалі проживає у м.Івано-Франківськ). Позивач вказував на те, що відповідач не довів наявність потреби у догляді за дитиною і тому неможливість явки до суду, а тому слід відмовити у задоволенні клопотання і розглянути справу без нього. А суд, на підставі ч.1 та п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, відмовив у задоволенні клопотання відповідача та вирішив розглянути справу без участі відповідача, який не з`явився. Приймаючи таке рішення суд виходив із того, що відповідач, хоч і повідомив про причини своєї неявки (у день засідання і особисто прийшов до суду), він не надав суду докази об`єктивної неможливості з`явитись до суду для участі у засіданні та наявності поважної причини для неявки в суд, зокрема того, що він дійсно повинен був здійснювати догляд за дитиною 31.03.2025, і що тільки він один міг його здійснювати, а будь-якої можливості залишити дитину іншій особі не було, у тому числі його матері чи іншим членам сім`ї дитини (а про таку необхідність він знав ще з 11.03.2025р коли отримав повістку до суду).
		   Також, безпосередньо у судовому засіданні 31.03.2025, суд розглянув клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи фотографій, але залишив це клопотання без задоволення. Відповідач вказував, що ці фото можуть підтвердити факт давнього знайомства позивача і відповідача, і спільне святкування Новорічних свят (1 фото без будь-яких дат їх створення), а також фото знаходження позивача у стані наркотичного сп`яніння (2 фото із зображенням позивача, без будь-яких дат їх створення). Позивач вказував на те, що ці фото йому раніше не було надано на ознайомлення (вони йому не надсилались і не вручались), а також ці фото не можуть підтверджувати факти, на які посилається відповідач. А суд, на підставі ст.83 ЦПК України залишив клопотання без задоволення, оскільки відповідач порушив, встановлений законом порядок і строки подання доказів (зокрема, відповідач не виконав положення ч.8 і ч.9 ст.83 ЦПК України, в частині попереднього надсилання або надання цих фото позивачу, а закон вказує на те, що у такому випадку суд не може брати до уваги будь-які докази; крім того, у строк встановлений судом - а.с.25-26 він їх не подавав, а клопотання про пропуск строку для їх подання з поважних причин теж не подавав і не навів суду таких причин).
		   І також, безпосередньо у судовому засіданні 31.03.2025, суд розглянув клопотання відповідача про пропозицію позивачу пройти медичний огляд на предмет вживання наркотичних засобів, але теж відмовив у його задоволенні. Відповідач був упевнений, що це може підтвердити факт вживання позивачем наркотичних засобів, а позивач заперечував, оскільки це перекладає обов`язок доведення обставин, які повинен довести відповідач на нього та примушує до проходження експертизи без його згоди. А суд, на підставі ст.76,77,79 та 91 ЦПК України відмовив у задоволенні цього клопотання, погоджуючись у цьому випадку з позицією позивача, а також з огляду на те, що як і попереднього випадку відповідач пропустив строки на подання такого клопотання і будь-яких причин, які завадали йому подати це клопотання раніше, він не зазначив.
		 
		   Стислий виклад позицій позивача і відповідача.
		   Аргументи позивача. Допис, вказаного у позові змісту, поширив саме відповідач і саме на своїй сторінці. І цей допис є недостовірним, оскільки повністю не відповідає дійсності. Позаяк, позивач ніколи в житті не вживав наркотичні засоби і жодного разу не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за правопорушення, що пов`язані з наркотичними засобами. Ба більше, позивач з перших днів війни, яка триває, добровільно пішов служити у склад Збройних Сил України, нагороджений державними нагородами і відзнаками, і жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності за вживання наркотичних засобів чи алкогольних напоїв. Тому, поширені відповідачем фактичні твердження про те, що позивач вживає наркотичні засоби не відповідають дійсності і свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивача, що у свою чергу впливає на зниження цінності особи останнього. До того ж, поширенням такої інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку позвиача в очах оточуючих, як особи, яка здійснювала захист України від російської навали та людини, яка активно здійснює захист інтересів жителів Коломиї, як депутат Коломийської міської ради. Отже, відповідач порушив право позивача на честь, гідність і ділову репутацію, і це порушене право слід захистити шляхом задоволення усіх його позовних вимог.
		   Аргументи відповідача. У своєму клопотанні від 31.03.2025 відповідач визнав, що сторінка у мережі "Facebook", на якій був поширений вказаний позивачем допис, належить йому, і що цей допис виклав саме він. Однак, вважає свій допис правдивим судженням, яке він зробив з метою правдивої характеристики позивача, не маючи наміру принизити його честь, гідність та ділову репутацію. Через те, що вони один одного знають давно, і він особисто бачив, як позивач вживав наркотики і перебував у стані наркотичного сп`яніння, і тому йому достовірно відомо, що позивач часто перебуває під дією наркотичних засобів Крім того, у своєму дописі він офіційно звернувся до правоохоронних органів з метою перевірки позивача на вміст у крові наркотичних речовин.
		 
		Оцінка суду щодо фактів.
		    ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Коломия Івано-Франківської області і має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.7-9 - копія сторінок паспорту громадянина України).
		   Загальновідомо, що у 2020 році (25 жовтня: останню неделю жовтня) відбулись чергові місцеві вибори в Україні. При цьому ОСОБА_1 , у результаті участі у цих виборах, став депутатом Коломийської міської ради 8 демократичного скликання (а.с.13 - копія посвідчення депутата №22).
		   Разом з цим, 21.03.2022 ОСОБА_3 був виданий військовий квиток (а.с.12 - копія сторінок квитка), а 07.12.2023 року йому було видано посвідчення учасника бойових дій та нагрудний знак (а.с.11 - копія посвідчення).
		   18.01.2025 року ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зарестроване місце проживання: АДРЕСА_2 - а.с.24 - відомості з ОСОБА_4 реєстру) на власній сторінці у загальновідомій мережі "Facebook" поширив, для необмеженого кола осіб, допис із наступним змістом: "Якась паралельна реальність, правда ? Людина, яка постійно вживає наркотичні речовини перекладає свої гріхи на інших ? От цікаво, якщо би поліціянти в такому стані зупинили його за кермом, повезли би на освідчення, чи ні ? А він постійно під кайфом, навіть за кермом ! Бо передбачаю, що зараз ботоферма цієї особини, як він себе сам назвав, накинеться і буде ствердужвати, що він просто був "змучений", чи "замучений". На справді, цей персонаж такий ціле життя "змучений", бо від цієї "змученості" в нього повипадало волосся, не розумію, що він робив в міській раді як чиновник, чи що робить зараз як депутат ? Дно пробите, в міській раді присутні люди які вживають наркотичні речовини. Не знаю, але можливе і розповсюдження цією особиною наркотиків, тому прошу вважати мій допис, як офіційне звернення до правоохоронних органів, щоб при можливості, коли ця рослина буде за кермом, провірити його на вміст в крові наркотичних речовин !" (а.с.6 - знімок з екрана телефону позивача; а.с.16 - відеозапис з телефону позивача; а.с.35 - клопотання, подане ОСОБА_2 з визнанням цієї обставини).
		   При цьому, до цього допису було додано два фото із зображенням ОСОБА_1 (а.с.6 - знімок з екрана телефону позивача; а.с.16 - відеозапис з телефону позивача; а.с.35 - клопотання, подане ОСОБА_2 з визнанням цієї обставини).
		   Довідкою від 23.01.2025 за підписом лікаря та завідуючого КНП "Коломийська ЦРЛ" КМР СП "Поліклініка" стверджується, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку у психіатра не перебуває (а.с.14).
		   А довідкою від 23.01.2025 за підписом іншого лікаря КНП "Коломийська ЦРЛ" КМР СП "Поліклініка" стверджується, що ОСОБА_1 на диспансерному обліку у наркологічному кабінеті не перебуває (а.с.15).
		   Інші обставини, на які посилались і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 судом не встановлено, оскільки ці обставини не доведені будь-якими належними, достовірними і допустимими доказами, які є у матеріалах справи (а.с.1-37).
		   Тут суд нагадує, що він відхилив докази надані відповідачем у виді фотографій з підстав, які він вказав вище у розділі процесуальні дії у справі.
		 
		   Зміст спірних правовідносин.
		   Із встановлених судом обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини у сфері реалізації відповідачем права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		   І у межах цих правовідносин, на думку позивача, реалізуючи вказане право відповідач порушив право позивача на честь, гідність і ділову репутацію.
		 
		   Оцінка суду щодо прав позивача і відповідача.
		   Стаття 34 Конституції України гарантує кожній людини право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Однак здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		   Отже, право на на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань не є абсолютним (тобто, не є безмежним), межі здійснення цього права можуть бути встановлені законом для вказаних у Конституції України мети та інтересах.
		   Суд нагадує і про те, що стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також гарантує право кожної людини на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (п.1). Проте здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (п.2).
		   Отже, і за положеннями Конвенції вказане право не вважається абсолютним та може бути обмеженим національним законом.
		   Проте, як вказував у своїх багатьох рішеннях Європейський Суд з прав людини: "Свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет п.2 статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (Jersild v. Denmark, № 15890/89, від 23.09.1994; Janowski v. Poland, № 25716/94, від 21.01.1999; Nilsen and Johnsen v. Norway, № 23118/93, від 25.11.1999; Fuentes Bobo v. Spain, № 39293/98, від 29.02.2000). 
		   Аналогічний висновок ЄСПЛ зробив і у справі "Карпюк та інші проти України" № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 6 жовтня 2015 року).
		   Частиною 2 статті 29 Закону України "Про інформацію" передбачено, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить не тільки про загрозу державному суверенітету чи територіальній цілісності України; а й забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		   При цьому суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.
		   За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.
		   Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони обираючи кар`єру публічної особи погодились на таку увагу.
		   Як вже вказувалось вище, пан Андрій є депутатом Коломийської міської ради.
		   Тому суд враховує і положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, і рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.    
		   Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). А у статтях 3,4 та 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		   Тому суд розглядає пана ОСОБА_5 , який є депутатом місцевої ради і здійснює публічну владу на місцевому рівні, саме як публічну особу, діяльність якого підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнавати гострої критики як зі сторони медіа, так і зі сторони окремих фізичних чи юридичних осіб з приводу того, як саме він виконує свої функції, при цьому навіть у грубій та провокаційній формі.
		   Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод у своїх рішеннях «Газета «Україна-центр» проти України», «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, ЄСПЛ підкреслював, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність. Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті.
		   Однак це не означає абсолютну вседозволеність свободи слова.
		   У цьому зв`язку важливим є інше рішення ЄСПЛ від 2 червня 2016 року у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, Суд зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. У зазначеному рішенні суд провів відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями та зазначив, що існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції. Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.
		   Також, суд пам`ятає і висновок ЄСПЛ у справі Lingens v. Austria, № 9815/82, від 08.07.1986 за яким: "Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10".
		   Аналогічно, каже і стаття 30 Закону України "Про інформацію". Зокрема, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (ч.1); оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		   І дуже уважно дослідивши весь зміст поширеного відповідачем допису, який не можна тлумачити вириваючи його окремі речення із контексту (а тим більше окремі слова із цих речень, як це пропонує зробити позивач) суд вважає, що відповідач, як окрема, але не публічна особа дійсно піддав жорсткій критиці, навіть дещо провокаційний, у грубій формі, діяльність позивача на посаді депутата місцевої ради, використовуючи при цьому відверто оціночні судження та запитання, порівняння та не прямий зміст слів.
		   На думку суду, будь-яка людина, яка не має прямого чи опосередкованого відношення до позивача та відповідача зробила би такий самий висновок. Позаяк, сама суть тексту допису і доданих до нього фото зводиться до опублікування роздумів відповідача із багатьма запитаннями, які в українській мові ніколи не визнавались твердженнями. Сам по собі знак питання говорить про те, що людина, яка його використовує не впевнена у тому, що вона пише, сумнівається, розмірковує, аналізує та пропонує подумати над запитанням іншим людям до яких вона звертається із такими запитаннями.
		   Тому суд не може погодитсь із твердженням позивача про те, що відповідач у тексті допису, коли він ставив знаки питання стверджував, як факт про те, що пан ОСОБА_5 вживає наркотичні засоби. Усі написані відповідачем питання, слова які в них використані, їх кількість та зміст, а також знаки мови не містять будь-яких конкретно визначених фактичних даних (де саме, коли саме і які саме конкретно вживав наркотичні засоби позивач).
		   Деякі речення допису, які містять крапки у кінці речення, містять лапки при використанні певних слів, що також вказує на використання непрямого, і навіть іноді іронічного, тобто відверто не прямого значення певних слів, що підтверджується і самим текстом слів таких речень.
		   Відповідач, у своєму дописі задається питанням про те, що саме робить пан ОСОБА_5 , як чиновник і як депутат, і це питання є основним і центральним у всьому його дописі. І саме навколо цього питання, яке безперечно містить суспільний інтерес, він розмірковує і над іншими питаннями та додає фото пана ОСОБА_5 , які на думку відповідача можуть вказувати на те, через що саме він взагалі опублікував свій допис і намагається зрозуміти як саме пан ОСОБА_5 працює депутатом.
		   Дійсно, у своєму дописі, відповідач вказує на те, що пан ОСОБА_5 постійно під кайфом, навіть за кермом, але слово "кайф" взагалі походить з арабської мови та позначає задоволення, насолоду без прив`язки до чогось конкретного або когось, що виключає можливість його прямої асоціації виключно з наркотичними засобами (яких у сучасному світі, нажаль, існує величезна кількість).
		   Але навіть якщо "вирвати" з допису слова відповідача про те, що пан ОСОБА_5 вживає наркотичні засоби (через, що останній власне і звернувся до суду), такі слова не можна визнати твердженням з конкретними фактичними даними, оскільки воно має характер судження, яке як акт розумової діяльності будь-якої людини є оціночним, бо не являється констатацією факта, з конкретними фактичними даними, хоча і має негативне забарвлення. Власне про це і зазначив сам відповідач у змісті поданого ним клопотання коли написав, що лише намагався правдиво охарактеризувати пана ОСОБА_5 , оскільки був знайомий із ним.
		   І тому суд вважає, що відповідач поширив про позивача виключно оціночні судження, які не можна розцінювати, як конкретні фактичні дані, чи як факт того, що пан ОСОБА_5 дійсно вживає наркотичні засоби. А оскільки, як вже вказувалось, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень суд вважає, що у даній конкретній ситуації, допис відповідача не порушив право пана ОСОБА_5 на честь, гідність і ділову репутацію. Своє право на свободу думки відповідач реалізував з дотриманням меж, передбачених законом.
		   Разом з цим суд відзначає, що за ч.2 ст.30 Закону України "Про інформацію", якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь. Тому, пан ОСОБА_5 не позбавлений права на відповідь. Однак, заявлений ним у цій справі позов про захист честі, гідності та ділової репутації задоволеним не може бути, з підстав відсутності порушеного права.
		   Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
		   Разом з цим, аналізуючи аргумент відповідача про те, що він офіційно звернувся до правоохоронних органів, суд відзначає наступне.
		   Дійсно, статті 40 Конституції України гарантує, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		   А отже, якщо особа звертається до зазначених органів із заявою, у якій міститься та чи інша інформація, і якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина дійсно не може сама по собі бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності чи ділової репутації, оскільки мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
		   Однак, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено такої форми реалізації права людини на звернення до правоохоронних органів, як розміщення допису на своїй сторінці у мережі "Facebook". До того ж, в Рішенні від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), Конституційний Суд України зазначив, що наявність у зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і звернення було викликане не наміром виконати свій громадянський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
		 
		Оцінка суду щодо судових витрат.
		   В силу ч.1 ст.138 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		   Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211грн.20коп. за подання позовної заяви (а.с.23), але згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		   Тому оскільки суд відмовив у задоволенні поовних вимог повністю, у стягненні вказаного судового збору з відповідача на користь позивача слід відмовити.
		 
		   Таким чином, керуючись статтями керуючись статтями 2,19,23,34,42-44,49,76-101,120-132,133-142,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		   Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про:
		   - визнання недостовірним і таким, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканості ділової репутації допис, розповсюджений ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі "Facebook" на його сторінці, наступного змісту: "Якась паралельна реальність, правда ? Людина, яка постійно вживає наркотичні речовини перекладає свої гріхи на інших ? От цікаво, якщо би поліціянти в такому стані зупинили його за кермом, повезли би на освідчення, чи ні ? А він постійно під кайфом, навіть за кермом ! Бо передбачаю, що зараз ботоферма цієї особини, як він себе сам назвав, накинеться і буде ствердужвати, що він просто був "змучений", чи "замучений". На справді, цей персонаж такий ціле життя "змучений", бо від цієї "змученості" в нього повипадало волосся, не розумію, що він робив в міській раді як чиновник, чи що робить зараз як депутат ? Дно пробите, в міській раді присутні люди які вживають наркотичні речовини. Не знаю, але можливе і розповсюдження цією особиною наркотиків, тому прошу вважати мій допис, як офіційне звернення до правоохоронних органів, щоб при можливості, коли ця рослина буде за кермом, провірити його на вміст в крові наркотичних речовин !";
		   - зобов`язання ОСОБА_2 спростувати поширений відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 вказаний недостовірний допис шляхом публічного вибачення у мережі "Facebook" на сторінці ОСОБА_2 та надати письмове спростування вказаного допису у мережі "Facebook" наступного змісту: "У дописі, який я здійснив ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці у мережі "Facebook" відносно ОСОБА_1 викладено неправдиві дані".
		   У стягненні судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211 гривень 20 копійок з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - відмовити.
		   Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
		   Повний текстрішення складено 08 квітня 2025року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя: Коваленко Д. С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...