Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/3570/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Номер судового провадження: К/990/15581/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 квітня 2025 року   
		Київ
		справа №320/3570/22
		адміністративне провадження №К/990/15581/24
		     
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 320/3570/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНПРОДУКТ» до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Кушнова А. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (головуючий суддя - Кучма А. Ю., судді: Аліменко В. О., Безименна Н. В.),
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНПРОДУКТ» (далі - позивач, ТОВ «РЕГІОНПРОДУКТ») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі - ГУ ДКСУ), у якому просило стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь ТОВ «РЕГІОНПРОДУКТ» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року, в сумі 1507857,00 грн та пеню, нараховану на таку заборгованість, в сумі 1958000,84 грн.
		На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 25 листопада 2014 року сума бюджетного відшкодування з ПДВ за звітні періоди квітень, травень 2008 року набула статусу узгодженої на підставі судового рішення в адміністративній справі №810/1702/14, проте, контролюючий орган так і не вжив заходів щодо відшкодування цих сум, незважаючи на неодноразові звернення із відповідними заявами з метою досудового врегулювання спору. ТОВ «РЕГІОНПРОДУКТ» стверджував, що ГУ ДПС допущено триваюче порушення, яким фактично позбавлено права позивача на вільне володіння майном протягом значного часу, що мало наслідком звернення до суду із вказаним позовом. Також позивач зазначав, що через не відшкодування відповідачем бюджетної заборгованості з ПДВ, у позивача виникло право на стягнення пені, нарахованої на таку заборгованість, в сумі 1958000,84 грн, яку також просив стягнути з Державного бюджету України.
		Київський окружний адміністративний суд рішенням від 06 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, позов задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь ТОВ «РЕГІОНПРОДУКТ» заборгованість з відшкодування ПДВ, що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року, в сумі 1507857,00 грн та пеню, нараховану на таку заборгованість, за період з 10 грудня 2014 року по 07 лютого 2022 року у сумі 1948323,03 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
		Під час судового розгляду перед судами поставало питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
		Ухвалою від 06 жовтня 2023 року Київський окружний адміністративний суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі та поновив пропущений строк звернення до суду. Цією ж ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС про залишення позовної заяви без розгляду. 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21 березня 2024 року, надаючи оцінку доводам ГУ ДПС про пропуск строку звернення до суду, зазначив, що ГУ ДПС не оскаржило ухвалу суду першої інстанції, а апеляційна скарга не містила заперечень на таку. Враховуючи не оскарження апелянтом ухвали Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року, якою вирішено питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
		Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Касаційна скарга обґрунтована такими доводами:
		1) суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 293, 294, пункту 1 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і не врахував висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 16 вересня 2021 року у справі №560/7260/20 про відмову у відкритті касаційного провадження, постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 369/10040/17, від 26 червня 2019 року у справі № 826/13505/18, від 12 березня 2024 року у справі № 640/12926/20. ГУ ДПС звертає увагу, що КАС України не передбачає можливості оскарження ухвал, яких немає в переліку, визначеному статтею 294 КАС України, зокрема ухвали про поновлення строку звернення до суду та/або ухвали про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. Натомість, передбачає можливість викладення заперечень на такі ухвали суду в апеляційній скарзі на судове рішення. У даному випадку в апеляційній скарзі були викладені заперечення на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року, а тому висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є безпідставними;
		2) суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 122 КАС України і не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20. ГУ ДПС зазначає, що суми бюджетного відшкодування з ПДВ стали узгодженими 26 листопада 2014 року (після постановлення Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 25 листопада 2014 року у справі № 810/1702/14). Відповідно, бюджетне відшкодування набуло статусу бюджетної заборгованості 10 грудня 2014 року, що свідчить про значний пропуск строку звернення до суду з цим позовом. Більш того, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18, у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено у повному обсязі, в тому числі і в частині вимог про стягнення пені, яка нерозривно пов`язана з вимогою про стягнення бюджетного відшкодування. За позицією ГУ ДПС, в будь-якому випадку, позивач пропустив як 1095-денний строк звернення до суду, так і шестимісячний, незалежно від дати, з якої його обчислювати: з 26 листопада 2014 року чи з 2017 року.
		Обґрунтовуючи доводи і вимоги касаційної скарги, ГУ ДПС посилалося на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, на підставі якого Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі з метою перевірки вищенаведених доводів ГУ ДПС. Цією ж ухвалою суд касаційної інстанції задовольнив клопотання ГУ ДПС і на підставі статті 375 КАС України зупинив виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку
		04 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ГУ ДКСУ надійшов відзив на касаційну скаргу. ГУ ДКСУ зазначає, що його необґрунтовано було залучено до участі у справі, а обраний судами спосіб захисту порушеного права не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у низці постанов, за змістом яких у спорах про відшкодування шкоди суд не повинен в резолютивній частині зазначати про стягнення сум через ГУ ДКСУ і зазначати реквізити останнього. Тому просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
		05 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «РЕГІОНПРОДУКТ» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить у задоволенні касаційної скарги ГУ ДПС відмовити, а судові рішення - залишити без змін. Позивач звертає увагу, що апеляційна скарга не містила вимоги про скасування ухвали суду про поновлення строку звернення до суду і відмови у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Також наполягає на тому, що були поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, які правильно оцінені судом першої інстанції як такі, що давали підстави для його поновлення.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзивів на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
		Першочергово колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання прийнятності поданого ГУ ДКСУ відзиву на касаційну скаргу. Так, підставою для перегляду судових рішень з підстав правильності застосування ними норм матеріального і процесуального права є належним чином оформлена і подана касаційна скарга, за якою відкрито касаційне провадження. За змістом статті 338 КАС України відзив на касаційну скаргу має містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, натомість, таких ГУ ДКСУ не зазначає, а тому його доводи під час цього касаційного перегляду до уваги не беруться.
		Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Ключовим питанням, в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження у цій справі, є обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції про неприйнятність доводів ГУ ДПС щодо пропуску позивачем строку звернення до суду через не оскарження ним ухвали суду першої інстанції від 06 жовтня 2023 року, якою цей строк поновлено. Також ГУ ДПС просить надати правову оцінку питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом і наявності/відсутності поважних причин для його поновлення.
		Вирішуючи ключове питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
		Відповідно до частин першої - третьої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
		У постанові від 26 червня 2019 року у справі №826/13505/18, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначав, що за змістом частини другої статті 293 КАС України окремо оскаржені в апеляційному порядку можуть бути виключно ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена в процесуальному законі.
		У постанові від 12 березня 2024 року у справі №640/12926/20 Верховний Суд також зазначав, що процесуальний закон закріпив два окремі юридичних механізми оскарження ухвал суду першої інстанції: окремо від рішення суду щодо ухвал, перелік яких визначено у статті 294 КАС України та шляхом включення заперечень до апеляційної скарги на рішення щодо ухвал, які не визначені у статті 294 КАС України. Верховний Суд зауважив, що стаття 293 КАС України містить застереження щодо неможливості (не допущення) оскарження ухвал окремо від рішення суду, які відсутні у переліку, передбаченому статтею 294 КАС України.
		Статтею 294 КАС України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, серед яких відсутні такі ухвали суду як про поновлення строку звернення до суду та/або відмови у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. 
		Відповідно, виключно шляхом викладення заперечень на такі ухвали суду в апеляційній скарзі безпосередньо на рішення суду заявник вправі вимагати перегляду відповідних висновків. Іншого порядку КАС України не передбачає. 
		Про це також зазначав Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №200/11827/19-а.
		Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 369/10040/17 колегія суддів до уваги не бере, оскільки висновок у ній стосується можливості оскарження ухвали суду першої інстанції, якою відмовлено в прийнятті та повернуто в порядку статті 29 КАС України справу Києво-Святошинському районному суду Київської області як такої, що передбачена пунктом 6 частини першої статті 294 КАС України.
		Варто зазначити, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має повноваження скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Підстави для ухвалення такого рішення встановлені статтею 319 КАС України.
		Отже, у випадку визнання апеляційним судом обґрунтованими заперечень, викладених в апеляційній скарзі на рішення суду, щодо ухвали суду, якою поновлено строк звернення до суду та/або відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд апеляційної інстанції має надати оцінку законності такої ухвали суду і за наявності підстав скасувати рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.
		У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що не оскарження ГУ ДПС ухвали суду першої інстанції від 06 жовтня 2023 року унеможливлює перевірку доводів про пропуск позивачем строку звернення до суду. Водночас ключове значення має те, чи були в апеляційній скарзі ГУ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року викладені заперечення на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року.
		Апеляційна скарга ГУ ДПС була направлена до суду поштою 12 грудня 2023 року і зареєстрована судом 15 грудня 2023 року (т. 6 а. с. 125-140). ГУ ДПС просило суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. За змістом апеляційної скарги майже усі її доводи були побудовані саме на пропуску позивачем строку звернення до суду як 1095-денного, так і шестимісячного. При цьому на третій сторінці апеляційної скарги (т. 6 а. с. 127) ГУ ДПС зазначило, що суд першої інстанції необґрунтовано поновив строк звернення до адміністративного суду, а на наступній сторінці апеляційної скарги зазначило, що вважає позицію суду першої інстанції, викладену в ухвалі від 06 жовтня 2023 року щодо поновлення строку звернення до суду, незаконною і навело в подальшому мотиви на обґрунтування своєї позиції.
		КАС України не встановлює порядку і форми викладення в апеляційній скарзі на рішення суду заперечень на ухвали суду, які відсутні у встановленому статтею 294 КАС України переліку, як і не встановлює обов`язковості в такому випадку ставити серед вимог апеляційної скарги скасувати таку ухвалу суду. 
		Водночас стаття 308 КАС України визначає межі апеляційного перегляду. За змістом частин першої та другої цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи ГУ ДПС визначали межі апеляційного перегляду, відповідно, в обов`язковому порядку мали бути перевірені судом апеляційної інстанції.
		Зі змісту постанови апеляційного суду неможливо з`ясувати, чому апеляційний суд не визнав наведені в апеляційній скарзі доводи ГУ ДПС запереченнями на ухвалу суду від 06 жовтня 2023 року. Натомість, зміст апеляційної скарги об`єктивно свідчить про наявність таких, як наслідок, обов`язок суду надати правову оцінку усім доводам ГУ ДПС, в тому числі й щодо пропуску строку звернення до суду з цим позовом. Однак, апеляційний суд цього не зробив, що дає підстави для висновку, що апеляційний перегляд справи відбувся з порушенням норм процесуального права. 
		Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Отже, у касаційному порядку можуть бути оскаржені рішення суду першої інстанції тільки після апеляційного перегляду справи.
		Відсутність здійснення апеляційного перегляду висновків суду першої інстанції про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, як наслідок, наявності підстав для його поновлення, свідчить про те, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції відбувся не в повному обсязі, що унеможливлює перегляд висновків, викладених в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року, в касаційному порядку.
		Відповідно, колегія суддів в межах цього касаційного перегляду не може вирішувати поставлене ГУ ДПС у касаційній скарзі питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом і наявності/відсутності поважних причин для його поновлення, яке було обумовлене посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, а також Верховного Суду, викладені у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 280/4452/18.
		Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що доводи ГУ ДПС, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив доводи ГУ ДПС щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом і відсутності підстав для його поновлення, що призвело до неповного апеляційного перегляду, як наслідок, передчасності висновків суду апеляційної інстанції про ухвалення судом першої інстанції законного і обґрунтованого рішення. Інші доводи ГУ ДПС не можуть бути перевірені під час цього касаційного перегляду, оскільки правова оцінка таким ще не надавалась судом апеляційної інстанції.
		Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустив суд апеляційної інстанції, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Враховуючи результат касаційного перегляду, підстави для поновлення виконання оскаржуваних судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.
		Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2024 року скасувати.
		Справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...