Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/31367/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Номер судового провадження: К/990/4069/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 320/31367/23
		адміністративне провадження № К/990/4069/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого-судді - Мацедонської  В.  Е.,
		суддів: Білак  М.  В., Желєзного  І.  В.,
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
		за позовом Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04  жовтня 2023  року (суддя Войтович  І.  І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15  січня 2024  року (головуючий суддя Кучма  А.  Ю., судді: Аліменко  В.  О., Безименна  Н.  В.),
		І. Суть спору
		У серпні 2023  року Акціонерне товариство «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (далі - позивач, АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект») звернулося до суду з позовом до Міністерства економіки України (далі - відповідач, Мінекономіки), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Мінекономіки від 22  лютого 2023  року №  1006 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» у частині включення до розрахунку пені за несвоєчасно сплачені позивачем дивіденди до державного бюджету періоду з 02  липня 2019  року по 22  грудня 2021  року та періоду з 24  лютого 2022  року по 27  грудня 2022  року.
		На обґрунтування позовних вимог АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» зазначило, що включення відповідачем у розрахунок періоду з 02  липня 2019  року по 22  грудня 2021  року є безпідставним, оскільки товариство не повинно нести відповідальність за вчинення діяння, яке на час виконання відповідного зобов`язання по перерахуванню дивідендів у розмірі 90  %, не визнавалося порушеннями відповідно до законів та нормативних актів Кабінету Міністрів України. На думку позивача, таке зобов`язання виникло лише 22  грудня 2021  року з дня  набрання чинності постанови Східного апеляційного господарського суду від 22  грудня 2021  року у справі №  922/2416/21 (якою було відмовлено у визнанні недійсним рішення річних Загальних зборів акціонерів, проведених дистанційно 29  квітня 2021  року та оформлених протоколом від 06  травня 2021  року). 
		Також, АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» уважає помилковим  включення Мінекономіки у спірний наказ й період з 24  лютого 2022  року по 27  грудня 2022  року, оскільки пеня за цей період не повинна нараховуватися у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, що свідчить про настання форс-мажорних обставин. При цьому, товариство посилається на лист Торгово-промислової палати України, який був розміщений на її офіційному сайті 28  лютого 2022  року та який стосувався усіх причетних фізичних і юридичних осіб.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.
		Держава Україна володіє 1009401 шт. цінних паперів АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект», що складає 50,000049  % у статутному капіталі товариства.
		На виконання рішення Загальних зборів АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект», проведених дистанційно 29  квітня 2021  року та оформлених протоколом від 06  травня 2021  року, позивачем проведена сплата додаткових дивідендів за результатами роботи товариства у 2018 році: 18  серпня 2022  року - у сумі 400  000,00  грн; 15  вересня 2022  року  - у сумі 400  000,00  грн; 18  жовтня 2022  року - у сумі 400  000,00  грн; 12  грудня 2022  року - у сумі 400  000,00  грн; 27  грудня 2022  року - у сумі 1  000  000,00  грн.
		Листом Мінекономіки від 28  лютого 2023  року №  3222-04/8514-07 повідомлено АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» про нарахування товариству пені за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, долучивши наказ Мінекономіки від 22  лютого 2023  року №  1006 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» та Розрахунок, відповідно до якого за період з 02  липня 2019  року по 27  лютого 2022  року грошове стягнення за невиконання зобов`язань складає 838  553,00  грн.
		Уважаючи таке рішення відповідача, як акта індивідуальної дії, незаконним, АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів. 
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04  жовтня 2023  року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15  січня 2024  року, відмовлено у відкритті провадження у справі №  320/31367/23 за позовом АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» до Мінекономіки про визнання протиправним та скасування наказу.
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. 
		Водночас, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, сплата дивідендів на державну частку до Державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності товариства є виключно господарським віданням та зобов`язанням позивача, відповідно до положень статті 11 Закону України від 21  вересня 2006 року №  185-V «Про управління об`єктами державної власності» зі змінами та доповненнями, господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави сплачують до Державного бюджету України дивіденди у визначений строк, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах, що також врегульовано положеннями Порядку Формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12  травня 2007  року №  702.
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржуваний наказ Мінекономіки у частині включення до Розрахунку пені Товариству за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету періоду з 02 липня 2019 року по 22 грудня 2021  року та періоду з 24 лютого 2022 року по 27 грудня 2022 року не може бути предметом судового розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а такий спір є підсудний суду господарської юрисдикції.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що спірні питання пов`язані з реалізацією державою (шляхом винесення відповідного наказу уповноваженим органом) її майнових інтересів в процесі здійснення господарської діяльності товариством та отримання частки прибутку, як акціонер даного товариства.
		ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
		31 січня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04  жовтня 2023  року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15  січня 2024  року.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2024  року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини другої статті 328 КАС України. Витребувано справу №  320/31367/23 з Київського окружного адміністративного суду.
		Справа надійшла до Верховного Суду 07  лютого 2025  року.
		Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями (у зв`язку з обранням судді Губської  О.  А. до складу Великої Палати Верховного Суду) від 01 квітня 2025  року визначено склад суду: Мацедонська  В.  Е. (головуючий суддя), Білак  М.  В., Желєзний  І.  В.
		ІV. Касаційне оскарження
		У касаційній скарзі АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Позивач зазначає, що Мінекономіки не є учасником, засновником чи акціонером АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект», а виконує функції центрального органу виконавчої влади, основним завданням якого є забезпечення формування та реалізації держаної політики економічного розвитку, у тому числі, щодо нарахування пені на суму дивідендів, несвоєчасно сплачених господарським товариством.
		Скаржник уважає, що наказ Мінекономіки від 22  лютого 2023  року №  1006 є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, має державно-владний характер та породжує обов`язки для окремого суб`єкта (АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект»), що, на думку позивача, свідчить про віднесення цього спору до адміністративної юрисдикції. При цьому, Товариство посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26 липня 2022  року у справі №  640/9680/19, відповідно до якої Суд виснував, що наказ Мінекономіки про нарахування пені суб`єкту господарювання відповідає ознакам індивідуального акту.
		Відповідач відзив на касаційну скаргу не подавав, що не є перешкодою для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
		Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
		За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
		Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Поряд з цим, приписами пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПУ України) визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
		VІ. Висновки Верховного Суду
		У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Верховний Суд зауважує, що спір у цій справі виник у зв`язку з незгодою суб`єкта господарювання (АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект») із здійсненим відповідачем розрахунком пені за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету (у частині періоду нарахування пені), на підставі якого Міністерством прийнято наказ від 22  лютого 2023  року №  1006 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект».
		Так, відмовляючи у відкритті провадження в цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що характер спірних правовідносин не підпадає під визначення публічно-правового спору, а справа не відноситься до адміністративної юрисдикції та повинна розглядатися у порядку господарського судочинства, оскільки спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових інтересів, а стосується захисту його приватних інтересів. При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що спірні питання пов`язані з реалізацією державою (шляхом винесення відповідного наказу уповноваженим органом) її майнових інтересів в процесі здійснення господарської діяльності товариством та отримання частки прибутку, як акціонера даного товариства.
		На обґрунтування позиції, скаржник посилається на те, що ним оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень (наказ), який носить владно-управлінські функції по відношенню до товариства та має безпосередній вплив на останнього у частині зобов`язання сплатити пеню в розмірі 838  553,09  грн. При цьому, скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26  липня 2022  року у справі №  640/9680/19, і на які товариство зауважувало у апеляційній скарзі, однак судом апеляційної інстанції безпідставно не було їх ураховано. 
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29  травня 2019  року (справа №  826/9341/17), від 19  червня 2019  року (справа №  802/385/18-а), від 06  листопада 2019  року (справа №  826/3731/18) та ін., неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
		«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень».
		Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23  травня 2018  року у справі №  914/2006/17).
		Поряд з цим, колегія суддів уважає за доцільне зазначити, що за змістом статті 3 Закону України від 21  вересня 2006  року №  185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон №  185-V) об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).
		Відповідно до статті 4 Закону №  185-V суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи.
		Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України від 17  березня 2011  року №  3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон №  3166-VI) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.
		При цьому, Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.
		Також, абзац 1 частини п`ятої статті 11 Закону №  185-V передбачає, що господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
		Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12  травня 2007  року №  702 (далі - Порядок №  702), згідно з пунктом 1 якого встановлено, що цей Порядок визначає механізм формування Мінекономіки разом з Мінфіном дивідендної політики держави, її реалізації суб`єктами управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських організацій (далі -суб`єкти управління корпоративними правами держави).
		Пунктом 9 Порядку №  702 визначено, що суб`єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.
		Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02  липня 2013  року №  725 затверджено Порядок нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків (далі - Порядок №  725).
		Пунктом 5 Порядку №  725 установлено, що нарахування пені на суму дивідендів, несвоєчасно сплачених господарським товариством, здійснюється Мінекономіки на підставі документів, що подаються згідно з пунктом 3 цього Порядку.
		Пунктом 11 Порядку №  725 передбачено, що оскарження нарахування пені господарськими товариствами та суб`єктами управління здійснюється відповідно до законодавства.
		З аналізу викладеного вище законодавства України убачається, що Мінекономіки є центральним органом виконавчої влади, основним завданням якого є забезпечення формування та реалізації державної політики економічного розвитку, у тому числі, щодо формування і реалізації дивідендної політики суб`єктами управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських організацій. При цьому, до повноважень Міністерства віднесено здійснення розрахунку розміру пені на суму дивідендів (їх частину), які були сплачені господарським товариством несвоєчасно, і прийняття відповідного рішення (наказ про нарахування пені).
		Водночас, відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
		За визначенням, наведеним у Основних концептуальних підходах до підвищення ефективності управління, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2004 року №  155, корпоративні права держави - це право держави, частка якої визначається в статутному капіталі господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами.
		За змістом статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
		Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
		Повертаючись до спірних правовідносин у цій справі, колегія суддів зауважує, що Мінекономіки не є учасником, засновником чи акціонером АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект». 
		При цьому, суб`єктом управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» є Міністерство енергетики України відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09  грудня 2022  року №  1125-р «Деякі питання управління акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект».
		Отже, колегія суддів уважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією державою (шляхом винесення відповідного наказу уповноваженим органом) її майнових інтересів в процесі здійснення господарської діяльності товариством та отримання частки прибутку, як акціонер даного товариства є помилковими.
		Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що наказ від 22  лютого 2023  року №  1006 був винесений Мінекономіки на виконання положень Закону №  185-V, Порядку №  702 та Порядку №  725, у зв`язку з установленими порушеннями вимог законодавства у частині своєчасної сплати АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект»  дивідендів до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності цього товариства. 
		Тобто, спірний наказ відповідає ознакам, притаманним індивідуальному акту, оскільки виданий уповноваженим на те органом (Мінекономіки), має державно-владний характер та породжує обов`язки для окремо визначеного суб`єкта - АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» (сплата пені у розмірі 838  553,09  грн).
		Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26  липня 2022  року у справі №  640/9680/19, на яку, зокрема, посилався скаржник як у позовній заяві, так і під час апеляційного розгляду цієї справи, проте безпідставно не був урахований судами попередніх інстанцій під час винесення судових рішень.
		Отже, системний аналіз зазначених правових норм у співвідношенні до обставин цієї справи свідчить, що Мінекономіки у межах спірних правовідносин діє виключно на виконання публічно-владних управлінських функцій, а оспорюваний наказ, яким визначено період і розмір пені, впливає на обсяг прав та обов`язків АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект», а тому є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні положень КАС України. Як наслідок, спір у цій справі має публічно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами, визначеними КАС України.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» задовольнити.
		Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04  жовтня 2023  року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15  січня 2024  року скасувати.
		Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                                В.  Е.  Мацедонська
		Судді                                                                                                    М.  В. Білак
		                                                                                                    І.  В.  Желєзний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...