Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/12053/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Номер судового провадження: К/990/26101/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №380/12053/23
		адміністративне провадження № К/990/26101/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Білак М.В., 
		суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою Міністерства юстиції України 
		на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Качур Р.П.)
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року (головуючий суддя - Нос С.П., судді: Кухтей Р.В., Шевчук С.М.)
		у справі № 380/12053/23
		за позовом ОСОБА_1 
		до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
		треті особи: Львівська міська рада в особі Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, ОСОБА_2 
		про визнання протиправними і скасування подання і наказу
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18 травня 2023 року № 62435/20.4.1/11-23 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 (далі - подання);
		- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1» № 2015/5 від 25 травня 2023 року (далі - наказ), яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1, посвідчення № 0324, видане 29 березня 2019 року, строком на один місяць.
		2. У обґрунтування позовних вимог вказував на те, що прийняття ним до виконання виконавчого документу не за місцем виконання рішення не може розцінюватися як грубе порушення, оскільки не призвело до певних негативних наслідків. 
		3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року, позов задоволено. 
		Визнано протиправним та скасовано подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18 травня 2023 року № 62435/20.4.1/11-23 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 
		Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1» № 2015/5 від 25 травня 2023 року, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1, посвідчення № 0324, видане 29 березня 2019 року, строком на один місяць.
		4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		5. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. 
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		6. ОСОБА_1 є приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області, що підтверджується посвідченням № 0324, виданим 29 березня 2019 року.
		7. 27 січня 2023 року до приватного виконавця надійшла заява Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури від 11 січня 2023 року про прийняття до примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення серії РАП № 784574197 від 20 вересня 2022 року про стягнення штрафу з ОСОБА_2 . 
		8. 01 лютого 2023 року приватним виконавцем розглянуто заяву Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури про примусове виконання постанови та відкрито виконавче провадження (ВП НОМЕР_2) з виконання постанови серії РАП № 784574197, виданої 20 вересня 2022 року, про стягнення з ОСОБА_2 адміністративного штрафу в розмірі 1 360 грн, а також основної винагороди в сумі 136 грн.
		9. Також 01 лютого 2023 року приватним виконавцем винесено постанову (ВП НОМЕР_2) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 394,74 грн, які підлягають стягненню з боржника ОСОБА_2 .
		10. Постановою приватного виконавця від 13 березня 2023 року повернуто виконавчий документ постанову серії РАП № 784574197, видану 20 вересня 2022 року, за письмовою заявою стягувача.
		11.  ОСОБА_2 подав до Міністерства юстиції України скаргу на неправомірні дії приватного виконавця, в якій просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 01 лютого 2023 року вказуючи на відкриття провадження із порушенням вимог частини другої статті 24 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), тобто не за його місцем проживання/місцем реєстрації проживання, а також притягнути приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Крім того, скаржник повідомив, що суму штрафу сплачено його дружиною з карткового рахунку 09 вересня 2022 року, тобто у добровільному порядку ще до відкриття спірного виконавчого провадження.
		12. У відповідь на доручення Міністерства позивач листом від 28 березня 2023 року повідомив про те, що 27 січня 2023 року на його поштову адресу надійшла заява (вих. № 3701-26147) Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення серії РАП № 784574197 щодо стягнення із ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1 360 грн. До заяви про відкриття виконавчого провадження стягувач додав докази (фотоматеріали), які підтверджують, що майно боржника, а саме транспортний засіб марки AUDI АЗ, номерний знак НОМЕР_1 , знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Валова, 31, що належить до компетенції приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 
		13. При отриманні приватним виконавцем заяви від 11 січня 2023 року про примусове виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, у нього не було підстав для її повернення без прийняття до виконання. У той же час 13 березня 2023 року отримано заяву стягувача про повернення виконавчого документа без виконання, а тому, керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
		14. 18 травня 2023 року директор Департаменту державної виконавчої служби звернувся до Дисциплінарної комісії приватних виконавців з поданням про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1 строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII.
		15. У обґрунтування подання вказано, що відповідно до вимог статей 24-26 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право прийняти виконавчий документ про стягнення коштів з боржника - фізичної особи та відкрити виконавче провадження у разі якщо місце проживання (перебування) боржника розташоване на території виконавчого округу, у якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, або на цій території знаходиться майно боржника. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного виконавця ОСОБА_1 є територія Львівської області. Враховуючи, що місцем проживання боржника є м. Коростень Житомирської області, то приватний виконавець прийняв до виконання постанову та відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 не за місцем виконання рішення, чим порушив вимоги частини другої статті 25, частини другої статті 24 Закону №1404-VІІІ.
		16. Також перевіркою відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що приватним виконавцем відкриті, зокрема, виконавчі провадження № 71324857, № 71212483, № 71212608, № 71211579, № 71211367, № 71208780, № 71208391 з примусового виконання постанов Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради. Оглядом сканованих копій постанов, на підставі яких відкриті ці виконавчі провадження, встановлено, що вказане в них місце проживання боржників не належить до території виконавчого округу приватного виконавця. На момент пред`явлення до виконання постанов про адміністративне правопорушення, документи з інформацією про те, що на території виконавчого округу перебувало майно боржника, до заяви про примусове виконання рішення, не додавалися. Відповідно, зазначене свідчить про грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства з примусового виконання рішень.
		17. Наказом Міністерства юстиції України від 25 травня 2023 року № 2015/5  зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_1, посвідчення №0324, видане 29 березня 2019 року, строком на один місяць.
		18. Не погодившись із такими поданням та наказом, позивач звернувся до суду.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		19. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 винесена з порушенням приписів статті 24 Закону № 1404-VІІІ. Однак застосування до позивача санкції у виді зупинення його діяльності як приватного виконавця на один місяць не є співмірним видом стягнення до характеру вчиненого порушення. 
		20. Суди першої та апеляційної інстанцій наголосили, що допущене порушення самостійно було виправлено позивачем до розгляду питання про зупинення його діяльності, що виключає наявність всіх необхідних складових грубого порушення у діях приватного виконавця. Окрім того, вчинення ОСОБА_1 виконавчих дій у межах інших виконавчих проваджень №71324857, №71212483, №71212608, №71211579, №71211367, №71208780, №71208391 з примусового виконання постанов не були предметом оскарження у скарзі, за якою ініційовано проведення провадження Міністерством, а тому висновки про наявність ознак грубого порушення законодавства є передчасними. 
		21. Судами вказано, що з аналізу норм Закону України від 12 травня 2022 року № 2256-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» випливає, що запровадження додаткової відповідальності (санкції), яка застосовується контролюючим органом до приватних виконавців у вигляді зупинення діяльності строком на 1 місяць, не відноситься до дисциплінарної відповідальності виконавця. Суттєвою ознакою грубого порушення є його характер та обов`язкова наявність негативних наслідків такого порушення. Проте, боржник у спірному виконавчому провадженні не навів доказів грубого порушення його прав у зв`язку з винесенням ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2. З урахуванням добровільної сплати штрафу та подання стягувачем заяви про повернення виконавчого документу права ОСОБА_2 не зазнали порушення та були поновлені в найкоротші терміни.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		22. Касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України відкрито на підстав пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 
		23. У касаційній скарзі Міністерство зазначило про відсутність висновку Верховного Суду щодо  застосування положень підпункту 4 пункту 6-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII у взаємозв`язку із пунктами 1, 2 розділу V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства від 22 жовтня 2018 року № 3284/5 (далі - Порядок проведення перевірок).
		24. Скаржник вважає, що Верховний Суд повинен надати роз`яснення щодо реалізації дискреційних повноважень органом контролю при визначенні грубості порушення в діях приватних виконавців та методів виявлення таких порушень під час дії воєнного стану. 
		25. В касаційній скарзі відповідач вказав, що у цих правовідносинах грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства виражається в системності таких порушень, примусовому виконанні рішень під час виконання ним професійних обов`язків, що не враховано судами попередніх інстанцій, відповідно було порушено вимоги статті 242 КАС України. 
		26. Також Міністерство наголосило, що застосування стягнення має на меті запобігання повторному подібному порушенню приватним виконавцем вимог законодавства, що в результаті призведе до відсутності порушень прав третіх осіб, чому також не було надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій.
		27. Позивач не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
		29. Спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням стягнення на приватного виконавця у вигляді зупинення його діяльності строком на один місяць.
		30. Пунктом 2 частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII визначено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням, зокрема, принципу законності.
		31. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		32. Виконавчі документи за частиною другою статті 24 Закону № 1404-VІІІ приймаються до виконання приватним виконавцем за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
		33. Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
		34. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. При цьому місцем виконання рішення є місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника.
		35. У разі відсутності доказів, що підтверджують факт проживання боржника на території виконавчого округу, у якому приватний виконавець здійснює свою діяльність на час відкриття виконавчого провадження, у приватного виконавця відсутні підстави для прийняття виконавчого документа до виконання і відкриття виконавчого провадження.
		36. Вказаний правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 340/4040/20.
		37. Верховний Суд, формуючи висновок щодо застосування статті 24 Закону №1404-VІІІ (постанова від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20) зазначив, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо фізичної особи-боржника має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
		38. Окрім того, Верховний Суд вказав, що нез`ясування приватним виконавцем адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону №1404-VIII (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). 
		39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що повноваження позивача як приватного виконавця розповсюджуються на виконавчий округ Львівської області.
		40. У свою чергу, боржник у спірному виконавчому провадженні ( ОСОБА_2 ) зареєстрований в АДРЕСА_1 , про що вказано в постанові про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 784574197 від 20 вересня 2022 року, виконання якої здійснював позивач. Така ж адреса вказана і в постанові про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2023 року № НОМЕР_2. 
		41. Відповідно, адреса проживання боржника не належить до меж виконавчого округу приватного виконавця ОСОБА_1, а тому він не мав права приймати такий виконавчий документ до примусового виконання та відкривати виконавче провадження.
		42. Отже, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесена ОСОБА_1 з порушенням приписів статті 24 Закону № 1404-VІІІ та статті 25 Закону № 1403-VIII, враховуючи, що у справі відсутні відомості про майно боржника у м. Львові, а проживає (перебуває) боржник у Житомирській області.
		43. Однак суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях, дійшли висновку про відсутність підстав для накладення на позивача спірного стягнення з огляду на його неспівмірність з вчиненим порушенням.
		44. Суди наголосили, що зупинення діяльності приватного виконавця є матеріально важкою санкцією, а кваліфікування вчиненого приватним виконавцем порушення як грубого - безпідставним. Вказали, що, на відміну від грубого порушення законодавства, звичайні порушення не породжують негативних наслідків та можуть бути усунені в тому числі самостійно приватним виконавцем. Позивач, отримавши копію скарги боржника ( ОСОБА_2 ) та лист стягувача про повернення виконавчого документа, одразу виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та одночасно припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення. З огляду на зазначене, позивачем виправлено допущені порушення самостійно ще до розгляду питання про зупинення його діяльності.
		45. Проте Верховний Суд не погоджується із вказаним висновком судів з огляду на таке.
		46. Частиною першою, пунктом 2 частини третьої, частинами четвертою, сьомою статті 34 Закону № 1403-VIII визначено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
		47. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, саме Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань, зокрема, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів.
		48. Підпунктом 83-25 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до закону державне регулювання діяльності приватного виконавця.
		49. Отже, на Мін`юст покладено превентивну функцію, зокрема щодо організації і контролю відповідно до законодавства державного регулювання діяльності приватних виконавців та у разі необхідності притягнення їх до відповідальності.
		50. 27 липня 2022 року прийнятий Закон України № 2455-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2455-IX), який набрав чинності 25 серпня 2022 року. Вказаним нормативно-правовим актом були внесені зміни, зокрема, у Закон № 1403-VIII.
		51. Згідно із підпунктами 3, 4 пункту 6-1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться.
		Діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків. 
		52. Відповідно до пунктів 1, 2 розділу V Порядку проведення перевірок у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.
		У разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства.
		У поданні обов`язково мають бути зазначені обставини, установлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на джерела інформації (відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, звернення учасника виконавчого провадження або іншої особи, інформація отримана від приватного виконавця тощо), зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів.
		Подання про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання надсилається на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців для погодження.
		У разі погодження подання про зупинення діяльності приватного виконавця не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців структурний підрозділ Міністерства готує проєкт наказу про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» з мотивованим обґрунтуванням грубості порушення.
		Наказ про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його видання надсилається приватному виконавцю, діяльність якого зупинена, адміністратору автоматизованої системи виконавчого провадження, організатору електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною, операторам електронних майданчиків, підключених до електронної торгової системи, в якій здійснюються земельні торги.
		Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця вносяться до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
		53. Касаційне провадження у цій справі відкрито задля формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 4 пункту 6-1 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, у взаємозв`язку із пунктами 1, 2 розділу V Порядку проведення перевірок.
		54. Отже, під час дії воєнного стану на території України, незважаючи на те, що законодавець не передбачив проведення планових та позапланових перевірок діяльності приватних виконавців, однак це не вказує на заборону здійснення Міністерством, як головним очільником діяльності приватних виконавців, здійснення заходів контролю, перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, шляхом проведення моніторингу відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження. 
		55. У разі виявлення ознак вчинення приватним виконавцем грубого порушення вимог законодавства щодо примусового виконання рішень, Міністерство може застосувати стягнення у вигляді зупинення його діяльності на один місяць. При цьому, визначення ознак грубого порушення законодавства приватним виконавцем, є дискреційним повноваженням членів Дисциплінарної комісії та Міністерства.
		56. Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка діяльності приватного виконавця була розпочата у зв`язку зі скаргою боржника щодо відкриття 01 лютого 2023 року виконавчого провадження № НОМЕР_2, у обґрунтування якої вказував про сплату штрафу в добровільному порядку 09 вересня 2022 року та відкриття виконавчого провадження поза межами виконавчого округу приватного виконавця.
		57. Вказані у скарзі обставини знайшли своє підтвердження під час її перевірки та відповідно і порушення приватним виконавцем вимог Законів № 1404-VІІІ та № 1403-VIII.
		58. Окрім того, під час перевірки автоматизованої системи виконавчого провадження було встановлено, що ОСОБА_1 здійснив відкриття виконавчих проваджень (№71324857, №71212483, №71212608, №71211579, №71211367, №71208780, №71208391) з примусового виконання постанов Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради також із порушенням вимог приписів статті 24 Закону №1404-VІІІ та статті 25 Закону № 1403-VIII, оскільки зазначене у постановах про накладення адміністративного стягнення місце проживання боржників не належить до території виконавчого округу приватного виконавця.
		59. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку про грубе порушення ОСОБА_1 вимог законодавства щодо примусового виконання рішень та його системність, що є підставою для зупинення діяльності приватного виконавця на один місяць. 
		60. Отже, при прийнятті спірного рішення відповідачі діяли обґрунтовано, в порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
		61. Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		62. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили норми матеріального права, неправильно застосувавши підпункт 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1403-VIII та пункти 1, 2 розділу V Порядку проведення перевірок. 
		63. Також Верховний Суд наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували норми Закону України № 2256-ІХ від 12 травня 2022 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», який не набрав чинності.
		64. З огляду на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухваливши нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
		65. Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі № 380/12053/23 скасувати.
		Ухвалити у справі № 380/12053/23 нове рішення.
		Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Львівська міська рада в особі Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання протиправними і скасування подання і наказу.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		В.Е. Мацедонська
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...