Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/3370/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Номер судового провадження: К/990/45770/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 260/3370/24
		адміністративне провадження № К/990/45770/24, К/990/45783/24  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Білак М.В., 
		суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційними скаргами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
		на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (головуючий суддя - Шевчук С. М., судді: Кухтей Р.В., Нос С.П.)
		у справі № 260/3370/24          
		за позовом ОСОБА_1 
		до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
		про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
		I. РУХ СПРАВИ
		1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, в якому просила:
		- визнати незаконними дії голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо ненадання частини щорічної основної відпустки за кілька попередніх років з 20 травня до 02 червня 2024 року тривалістю 10 робочих (14 календарних) днів, за письмовою заявою від 29 квітня 2024 року, та щодо невидання відповідного наказу про відпустку;
		- визнати протиправною бездіяльність голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області щодо ненадання частини щорічної оплачуваної додаткової відпустки за стаж роботи понад 10 років з 20 травня 2024 року тривалістю 15 календарних днів, за заявою від 08 травня 2024 року, шляхом видання відповідного наказу про відпустку головою Ужгородського міськрайонного суду;
		- зобов`язати Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області надати щорічну оплачувану (основну та додаткову) відпустку (в тому числі невикористані дні за попередні роки) за заявою у визначений позивачем час та без обмеження по кількості днів відповідно до статті 136 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII);
		- стягнути з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області моральну шкоду у розмірі 49 999,95 грн, шляхом перерахування стягнутих коштів на рахунок обласного соціального гуртожитку для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування (89200, м. Перечин, Закарпатська область, вул. Ужанська (Червоноармійська), 30, код ЄДРПОУ 35718689).
		2. У обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відмовляючи їй у наданні відпустки голова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області діяв не в спосіб, визначений Законом № 1402-VIII та допускає протиправну бездіяльність, діє всупереч вимогам зазначеного закону та Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
		3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог. 
		Визнано протиправними дії та бездіяльність Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в особі голови вказаного суду щодо: відмови у наданні ОСОБА_1 частини щорічної основної відпустки за кілька попередніх років з 20 травня до 02 червня 2024 року тривалістю 10 робочих (14 календарних) днів, за письмовою заявою від 29 квітня 2024 року та щодо невидачі відповідного наказу про відпустку головою Ужгородського міськрайонного суду; відмови у наданні ОСОБА_1 щорічної оплачуваної додаткової відпустки за стаж роботи понад 10 років з 20 травня 2024 року тривалістю 15 календарних днів, за заявою від 08 травня 2024 року та щодо невидачі відповідного наказу про відпустку головою Ужгородського міськрайонного суду. 
		Зобов`язано  Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області надати за заявою судді ОСОБА_1 щорічну оплачувану (основну та додаткову) відпустку (в тому числі невикористані дні за попередні роки), як матері двох неповнолітніх дітей відповідно до положень пункту 4 частини чотирнадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки» та статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетного фінансування Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 778 грн.
		5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області та голова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернулися з касаційними скаргами, в яких просили скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову.
		6. Ухвалами Верховного Суду від 17 грудня 2024 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		7. Указом Президента України від 17 січня 2014 року № 13/2014 призначено ОСОБА_1 строком на п`ять років на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та з 18 лютого 2014 року її зараховано до штату суду.
		8. Згідно з Указом Президента України від 14 січня 2020 року №7/2020 ОСОБА_1 призначено до місцевого загального суду на посаду судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та на підставі повідомлення про зміну персональних даних відповідно до наказу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 січня 2020 року №21/02-06 у зв`язку зі зміною прізвища « ОСОБА_1 » на прізвище « ОСОБА_1 » внесено відповідні зміни до трудової книжки та облікових документів.
		9. 29 квітня 2024 року позивач звернулася до голови Ужгородського міськрайонного суду з заявою, в якій просила надати їй частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 листопада 2023 року по 31 жовтня 2024 року тривалістю 10 робочих (14 календарних) днів з 20 травня 2024 року по 02 червня 2024 року включно, з метою супроводу малолітньої дитини за кордон.
		10. Листом голови суду від 06 травня 2024 року № 02-39/40/2024 на заяву позивача щодо надання частини відпустки повідомлено, що за правилами статті 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, при складанні яких ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. У той же час рішенням зборів суддів Ужгородського міськрайонного суду від 06 березня 2023 року № 3/03-11 затверджено основні принципи побудови графіка відпусток та встановлено дві черги, за якими судді Ужгородського міськрайонного суду вправі реалізувати своє право на відпустку, а також персоніфіковано склад кожної черги суддів, які вибувають у відпустку у 2023 році. Суддя ОСОБА_1. у 2023 році вправі реалізувати право на відпустку як суддя І черги, а у 2024 році автоматично включається до ІІ черги, тобто має право реалізувати своє право на відпустку з 01 серпня 2023 року. Звернуто увагу, що у 2024 році позивачу було надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи 01 листопада 2023 року до 31 жовтня 2024 року тривалістю 8 робочих (10 календарних) днів, з 22 до 31 січня 2024 року.
		У 2024 році з 03 червня безумовне право на відпустку мають судді І черги, до якої позивач станом на 2024 рік не належить, а тому відпустку з 20 травня до 02 червня 2024 року надати немає можливості.
		З огляду на правила розподілу судових справ між суддями, встановлені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 02 квітня 2015 року № 25, вибуття одних суддів на навчання для підтримання кваліфікації та інших у відпустку спричинятиме накладення періодів, упродовж яких автоматизований розподіл справ щодо конкретних суддів не здійснюватиметься та створюватиме ситуацію, за якої велика кількість судових справ буде розподілена між незначною кількістю суддів. За наявних фактичних обставин надання відпустки поза встановленим графіком відпусток не узгоджується з ціллю та спрямованістю рішення зборів суддів Ужгородського міськрайонного суду від 06 березня 2023 року № 3/03-11 оптимізувати роботу суду та врівноважити навантаження на кожного окремого суддю. 
		Викладене свідчить про неможливість надання відпустки тривалістю 14 календарних днів у запитуваний період з причин, які мають суб`єктивних характер, зумовлені характером виконуваної роботи, її правовим регулюванням та елементами технічного адміністрування.
		Одночасно повідомлено про можливість зменшити період запитуваної відпустки, що вплине на строк, упродовж якого не буде проводитися автоматизований розподіл судових справ. Менша тривалість перебування у відпустці з урахуванням нового строку та періоду відпустки може бути передумовою для вирішення питання про наявність підстав для її надання до 01 серпня 2024 року.
		11. 08 травня 2024 року позивач звернулася до голови Ужгородського міськрайонного суду із заявою, в якій просила надати їй додаткову щорічну оплачувану відпустку за кілька попередніх років тривалістю 15 календарних днів з 20 травня 2024 року. Необхідність отримання такої відпустки пояснювала сімейними обставинами, зокрема, перебуванням на її утриманні двох малолітніх дітей віком до 15 років і необхідністю забезпечення проходження негайного медичного огляду та обстеження одного з них (у зв`язку з постійними скаргами дитини на погане самопочуття) та згідно наданого направлення сімейного лікаря від 08 травня 2024 року і неможливістю отримання відпустки іншим з батьків через перебування в зоні бойових дій.   
		12. Листом від 14 травня 2024 року № 02-39/42/2024 за підписом голови Ужгородського міськрайонного суду позивача повідомлено, що у 2024 році з 03 червня 2024 року безумовне право на відпустку мають судді І черги, до якої позивачка не належить, оскільки включена до ІІ черги та має право реалізувати своє право на відпустку з 01 серпня 2024 року. Надання відпустки поза встановленим графіком відпусток не узгоджується із ціллю та спрямованістю рішення зборів суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2023 року № 3/03-11 оптимізувати роботу суду та врівноважити навантаження на кожного окремого суддю. Тобто надання додаткової щорічної оплачуваної відпустки за 2022 рік у запитуваний період може несприятливо відобразитися на нормальному ході роботи суду. 
		Також у листі звернуто увагу на основні обов`язки судді якими є здійснення правосуддя, а виконання такого обов`язку зумовлюється присягою судді та є елементом його доброчесності.
		13. Не погоджуючись із вказаними діями та бездіяльністю голови суду, позивач звернулась до суду.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		14. Суд першої інстанції дійшов висновку про законність дій голови суду та відсутність його протиправної бездіяльності. Зазначив, що позивач була обізнана із графіком відпусток та подавала заяву про узгодження внесення до графіку щорічної основної відпустки на 2024 рік, починаючи з 01 серпня до 11 вересня 2024 року, а тому відсутні підстави для надання їй відпустки з 20 травня 2024 року.
		15. Також суд першої інстанції зазначив, що процедура складання та затвердження графіку відпусток, як і його форма, законодавчо не визначені і має внутрішньо-організаційний характер. Такий графік складається у довільній формі, у якому зазначається місяць початку використання відпустки, інколи - місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки. Графік відпусток суддям не може визначатися головою суду одноособово, а за попереднім погодженням із суддями конкретного суду. При цьому, голова суду зобов`язаний відповідно до своїх повноважень видати наказ про надання судді відпустки за наявності визначених законом підстав.
		16. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції застосував правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 520/1004/21.
		17. Суд апеляційної інстанції у свою чергу дійшов висновку щодо протиправності відмови у наданні відпустки позивачу, оскільки відповідачами не було дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками, що могли настати для неї та здоров`я її дитини. Також суд вказав, що відмовляючи у наданні відпустки, відповідачі діяли всупереч положенням статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, яка передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини. Втручання відповідачів у гарантоване законом право позивача, як матері двох неповнолітніх дітей (яка, як встановлено судом, забезпечує їх самостійне виховання у зв`язку з перебування батька дітей в зоні бойових дій) на отримання відпустки в зручний для неї час (тобто незалежно від графіку відпусток) обґрунтоване необхідністю виконання нею батьківських обов`язків по охороні здоров`я дитини, є невиправданим, необґрунтованим та становить надмірний тягар для позивача, як матері та її дитини, яка потребує вжиття заходів щодо охорони здоров`я.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
		18. Касаційні провадження за скаргами відповідачів відкрито на підстав пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 
		19. Так, вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень частин першої та четвертої статті 121, частини п`ятої статті 159, частини третьої статті 300, частини першої статті 303 КАС України.
		20. На думку скаржників, позивач порушила строки на подання доповнень до апеляційної скарги, оскільки першим днем строку на апеляційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року є 07 серпня 2024 року, а останнім - 07 вересня 2024 року. Отже, право на доповнення чи зміну апеляційної скарги могло бути реалізовано позивачем до 07 вересня 2024 року. У свою чергу, письмові пояснення були подані 15 жовтня 2024 року, тобто поза межами строку, встановленого процесуальним законом. Відповідно, відповідачі роблять висновок про втрату позивачем права на доповнення чи зміну апеляційної скарги у зв`язку зі спливом встановленого законом строку для його реалізації. Клопотання про поновлення строку для зміни чи доповнення апеляційної скарги позивач не подавала, як і не обґрунтувала необхідність її зміни чи доповнення. Суд апеляційної інстанції не мав підстав для врахування заяви позивача від 15 жовтня 2024 року, проте всупереч викладеному її врахував, дослідив викладені в ній аргументи, що призвело до необґрунтованого виходу за межі апеляційного перегляду та межі позовних вимог.
		21. Також на думку скаржників суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину чотирнадцяту статті 10 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 620/1879/19 та від 11 грудня 2019 року у справі №813/1158/17. Так, для цілей надання відпусток суддям на зборах суддів узгоджуються графіки їх відпусток, реалізація пільги про надання щорічної відпустки в зручний час здійснюється саме на стадії складання та погодження відповідного графіку відпусток, а не в будь-який момент безвідносно до вже затвердженого графіку.
		22. Зазначено про порушення судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні вимог частини другої статті 9 КАС України шляхом виходу за межі позовних вимог без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах від 26 травня 2022 року у справі №360/4114/20, від 10 листопада 2022 року у справі №340/2736/20, від 09 лютого 2023 року у справі №380/3672/20, від 13 квітня 2023 року у справі №757/30991/18-а, від 15 травня 2019 року у справі №825/1496/17, від 19 лютого 2019 року у справі №824/399/17-а, від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15, від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18.
		23. В обґрунтування пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України відповідачі зазначили про те, що судом апеляційної інстанції не було досліджено зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановлено обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, а також не вирішено клопотання про заявлений відвід.
		24.  ОСОБА_1 у відзиві на касаційні скарги просила оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначила, що рішення зборів суддів від 06 березня 2023 року не можна вважати графіком відпусток. У свою чергу, на її думку, голова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, маніпулюючи та зловживаючи наданими йому повноваженнями щодо обов`язку підписання наказу про відпустку суддям, підмінюючи поняття та трактуючи норми законодавства на власний розсуд, вводить в оману суд, який вирішує цей спір.
		VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
		26. Предметом спору у цій справі є оскарження відмови у наданні судді відпустки поза межами затвердженого графіку відпусток. 
		27. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
		28. Державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Законом № 504/96-ВР, КЗпП України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
		29. Оскільки позивач має спеціальний статус судді, то на спірні правовідносини поширюються норми Закону №1402-VIII, який є спеціальним по відношенню до Закону № 504/96-ВР та КЗпП України.  
		30. Положеннями статті 136 Закону №1402-VIII визначено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
		31. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
		Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
		32. Згідно з положеннями частини другої, четвертої, дев`ятої, десятої, дванадцятої статті 10 Закону № 504/96-ВР щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. 
		Щорічні основана та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. 
		Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. 
		Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
		Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам. 
		33. Таким чином, можна виснувати, що законодавцем впроваджено графіки відпусток задля визначення черговості відпочинку працівників упродовж відповідного періоду, такі графіки допомагають роботодавцеві розпланувати потребу в трудових ресурсах та коштах на оплату праці. 
		34. Частиною першою статті 127 Закону №1402-VIII визначено, що організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з`їзд суддів України.
		35. Зборами суддів відповідно до частини першої статі 128 Закону №1402-VIII є зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
		36. Збори суддів обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов`язковими для суддів та працівників цього суду (пункт 1 частини п`ятої статті 128 Закону №1402-VIII). 
		37. Пунктами 2.1, 2.3 Положення про порядок планування, надання відпусток, матеріальної допомоги та визначення потреб у санаторно-курортному лікуванні суддів місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції, погодженого рішенням Ради суддів України від 17 березня 2005 року №8, визначено, що з метою забезпечення фінансової дисципліни голови апеляційних та місцевих судів видають накази про надання щорічних відпусток відповідно до затверджених графіків відпусток, а також накази про надання допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щодо себе, перших заступників, заступників голів, суддів та працівників апарату цих судів.
		38. Процедура складання та затвердження графіку відпусток, як і його форма, законодавчо не визначені і має внутрішньо-організаційний характер. Такий графік складається у довільній формі, у якому зазначається місяць початку використання відпустки, інколи - місяць початку відпустки і місяць її закінчення чи конкретна дата початку відпустки.
		39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням зборів суддів Ужгородського міськрайонного суду від 06 березня 2023 року № 3/03-11 затверджено основні принципи побудови графіка відпусток на 2023 рік. Вказаним рішенням встановлено дві черги, за якими судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області вправі реалізувати своє право на відпустки.
		40. Так, судді, які належать до І (першої) черги вибувають у відпустку з 01 червня 2023 року, тоді як судді ІІ (другої) черги - з 01 серпня 2023 року. Крім того, у рішенні зборів суддів передбачено, що в період з 15 липня 2023 року до 30 липня 2023 року судді, які йшли у відпустку з 01 червня 2023 року вже працюють. А судді, які йдуть у відпустку з 01 серпня 2023 року, беруть участь у авторозподілі справ як слідчі судді.
		41. Також цим рішенням зборів суддів персоніфіковано склад кожної черги суддів, які вибувають у відпустку у 2023 році, та передбачено, що суддя ОСОБА_1. у 2023 році вправі реалізувати своє право на відпустку як суддя І черги (з 01 червня 2023 року).
		42. Водночас цим же рішенням зборів суддів передбачено зміну на 2024 рік суддів І та ІІ черги місцями. Оскільки позивач у 2023 році входила до переліку суддів І черги, то у 2024 році автоматично включається до суддів ІІ черги, тобто мала право реалізувати своє право на відпустку з 01 серпня 2024 року.
		43. Таким чином, рішенням зборів суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2023 року № 3/03-11 затверджено графік відпусток суддів цього суду на 2023-2024 роки. 
		44. Як встановлено судом першої інстанції позивач просила узгодити внесення змін до графіку щорічної основної відпустки на 2024 рік тривалістю 42 календарні дні, починаючи з 01 серпня до 11 вересня 2024 року. Отже, позивач була обізнана з рішенням, прийнятим на зборах, з урахуванням її присутності на таких зборах, а також і з затвердженим графіком відпусток суддів на 2023-2024 роки.
		45. Рішення зборів суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2023 року № 3/03-11 встановлювало черговість вибуття суддів у відпустки та містило календарну прив`язку до дати, яка слугувала точкою для розбиття суддів на черги для відпусток. Відповідно, таке рішення чітко унормувало питання відпусток суддів, зокрема, на 2024 рік.
		46. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що повномасштабна військова агресія зі сторони РФ, яка розпочалась 24 лютого 2022 року, і спричинені нею значні пошкодження критичної інфраструктури, суттєво вплинули на функціонування судової влади в Україні в цілому та зокрема на стан здійснення правосуддя судами. Зменшення кількості судів, які відправляють правосуддя, поєднане з кадровим дефіцитом суддів, призводить до суттєвого збільшення навантаження на суди та суддів, які мають повноваження, що негативно впливає на оперативність та якість розгляду справ. Тому, з метою забезпечення безперервного здійснення правосуддя та дотримання процесуальних строків розгляду справ у судах запроваджуються графіки відпусток суддів. Враховуючи особливий статус, рівень відповідальності, що покладається на суддю через надані йому повноваження, завчасне планування відпочинку шляхом дотримання графіку відпусток, є однією з обов`язкових умов роботи судді як під час дії воєнного стану, так і в умовах подолання суддівської кадрового дефіциту.
		47. У той же час, незважаючи на обізнаність позивача з графіком відпусток, вона двічі зверталась до голови суду з заявами про надання відпусток (частини щорічної основної та частини відпустки за стаж роботи) поза межами затвердженого графіку, а саме з 20 травня 2024 року. 
		48. Таку необхідність пояснювала сімейними обставинами - супровід малолітньої дитини за кордон (у заяві від 29 квітня 2024 року) та необхідність забезпечення проходження негайного медичного огляду та обстеження малолітньої дитини згідно наданого направлення сімейного лікаря, довідки ЛКК від 08 травня 2024 року (у заяві від 08 травня 2024 року).  
		49. Зокрема, у заяві від 08 травня 2024 року позивач вказувала про своє право на щорічну відпустку за бажанням працівника в зручний для нього час як жінці, яка має двох дітей віком до 15 років, що передбачено статтею 10 Закону № 504/96-ВР. 
		50. Дійсно, відповідно до пункту 4 частини тринадцятої статті 10 Закону № 504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються певним категоріям осіб, зокрема і жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років.
		51. Згідно із листом Міністерства соціальної політики України від 25 серпня 2015 року №475/13/116-15 при складанні графіка відпусток (чи внесенні до нього змін) роботодавець враховує побажання категорій працівників, визначених законодавцем у частині тринадцятій статті 10 Закону № 504/96-ВР, зокрема, це стосується і жінок, які мають двох і більше дітей віком до 15 років.
		52. Відповідно до правових висновків Верховного Суду реалізація пільг з надання відпустки у зручний час для осіб, визначених статтею 10 Закону № 504/96-ВР та іншими законодавчими актами, здійснюється саме на стадії складання та погодження відповідного графіку (постанови від 30 квітня 2020 року у справі № 620/1879/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 813/1158/17). 
		53. Такі висновки Верховного Суду правомірно були враховані судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин, проте суд апеляційної інстанції не звернув увагу на них.
		54. Також суд першої інстанції правомірно вказав на те, що право на відпустку в зручний для позивача час підлягає реалізації в порядку встановленому законом і саме по собі не дає підстав для самовільного визначення часу перебування в відпустці.
		55. У листах-відповідях за підписом голови Ужгородського міськрайонного суду на заяви позивача про відпустку з 20 травня 2024 року зверталась її увага на дотримання вимог трудового законодавства та надання відпусток як за графіком, так і поза ним. До прикладу, у 2024 році позивачу надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 листопада 2023 року по 31 жовтня 2024 року тривалістю 8 робочих (10 календарних) днів з 22 до 31 січня 2024 року. Також надавалась оплачувана відпустка з 25 грудня 2023 року по 04 січня 2024 року.
		56. Отже, з урахуванням обставин спірних правовідносин можна виснувати, що позивач не була позбавлена можливості скористатися правом отримати відпустку поза затвердженим графіком та їй така відпустка була надана за заявами у грудні 2023 року - січні 2024 року та січні 2024 року. Відповідно, у разі існування необхідності чи бажання судді піти у відпустку поза графіком відпусток та можливості роботодавця надати таку відпустку з урахуванням навантаження на суддів та ефективності здійснення судочинства, таке питання вирішується позитивно.    
		57. Також у листі-відповіді від 06 травня 2024 року за підписом голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 29 квітня 2024 року про надання відпустки, повідомлено про те, що вона не позбавлена права зменшити період запитуваної відпустки, що вплине на строк, упродовж якого щодо неї не буде проводитися автоматизований розподіл судових справ. Менша тривалість перебування у відпустці з урахуванням нового строку та періоду відпустки може бути передумовою для вирішення питання про наявність підстав для її надання до 01 серпня 2024 року (початку запланованої щорічної відпустки).    
		58. Проте позивач не скористалась правом зменшити період запитуваної відпустки та визначити іншу дату її початку, що могло б бути передумовою для позитивного вирішення спірного питання, та 08 травня 2024 року звернулась з заявою про надання відпустки з 20 травня 2024 року тривалістю 15 календарних днів. 
		59. Також статтею 182-1 КЗпП України та статтею 19 Закону № 504/96-ВР встановлено, що, зокрема, одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
		Зазначена у   частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені   статтями 75   і   76   цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному   статтею 80   цього Кодексу (частина третя статті 182-1 КЗпП України).
		60. Отже, позивач як мати двох дітей віком до 15 років має гарантоване право на соціальну відпустку тривалістю 10 календарних днів та її обов`язкове надання поза графіком (з урахуванням того, що у затверджений щорічний графік відпусток не включається). Проте слід звернути увагу на те, що позивач не ініціювала питання про надання їй такого виду відпустки незважаючи на спрощений порядок її надання, хоча не була позбавлена такого права.  
		61. Верховний Суд зазначає, що законодавством визначені випадки як обов`язкового перенесення відпустки, так і можливості отримання згоди керівника на таке перенесення.
		62. До графіку відпусток можуть вноситись зміни упродовж усього періоду його дії. Ці зміни вносяться шляхом видання організаційно-розпорядчого документа (наказу, розпорядження). Зміна термінів надання відпусток, відображених у графіку, також може бути проведена і за умови виникнення обставин, що змушують перенести щорічну відпустку і за узгодженням роботодавця та працівника. Тобто працівник може подати заяву про надання відпустки не за графіком, але роботодавець може відмовити такому працівнику, і через порушення графіка відпусток, і у разі порушення робочого процесу. Тобто при перенесенні щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником та власником.
		63. У випадку звернення з заявою про надання відпустки поза графіком працівник подає таку заяву з прохання надати відпустку у бажаний строк. Доцільно у такій заяві зазначити причини надання такої відпустки, з урахуванням яких роботодавець (керівник) буде приймати рішення.  
		64. Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні вказав на те, що підставою отримання спірної відпустки слугувала необхідність позивача у медичному обстеженні малолітнього сина у зв`язку з частими скаргами на самопочуття, в підтвердження чого до заяви було додано довідку. Відповідно, спірна бездіяльність відповідача є втручанням у гарантоване законом право позивача, як матері двох неповнолітніх дітей, на відпустку задля виконання батьківських обов`язків по охороні здоров`я дитини.
		65. Однак, Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. Так, необхідність отримання відпустки при зверненні з заявою 29 квітня 2024 року позивач пов`язувала з супроводом малолітньої дитини за кордон. До другої заяви, датованої 08 травня 2024 року, позивач додала    довідку ЛКК від 08 травня 2024 року про необхідність проведення медичного обстеження малолітнього сина, ОСОБА_5 , 2015 року народження, який у зв`язку з частими скаргами на   самопочуття, потребував додаткового медичного обстеження. Також позивач повідомила, що батько дітей знаходиться в зоні бойових дій, а тому не може в повній мірі виконати свій батьківський обов`язок.
		66. Слід звернути увагу на надану позивачем довідку ЛКК № 113/2, в якій рекомендовано дообстеження дитини, алергодіагностика, консультація алерголога в медичному центрі м. Дебрецен, Угорщина (за зверненням матері дитини). Тобто лікарями було рекомендовано вчинення певних дій, без визначення конкретних дат та строків, відповідно дату початку відпустки позивач визначила у самостійному порядку.
		67. Тобто дії відповідача не свідчать про втручання у гарантоване законом право позивача, як матері двох неповнолітніх дітей, на відпустку задля виконання батьківських обов`язків по охороні здоров`я дитини. Позивач мала можливість внести корективи щодо часових проміжків запитуваної відпустки, що позитивно вплинуло б як вирішення питання, так і на виконання нею батьківських обов`язків.
		68. Відповідач відмовив у наданні позивачу відпустки вказавши на її включення до ІІ черги відпусток, а надання відпустки поза встановленим графіком не узгоджується із ціллю та спрямованістю рішення зборів суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2023 року № 3/03-11 оптимізувати роботу суду та врівноважити навантаження на кожного окремого суддю, тобто така відмова зумовлена причинами, що мають об`єктивний характер та пов`язані з характером виконуваної роботи, її правовим регулюванням та елементами технічного адміністрування. Також вказано про перебування суддів у відпустках, позитивне вирішення яких відбулося до звернення позивача з заявами, так і задіянні суддів у тижневій підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів в Національній школі суддів.  
		69. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність незаконних дій та протиправної бездіяльності голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області при вирішенні заяв позивача про надання відпустки. 
		70. Щодо доводів скаржників про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень частин першої та четвертої статті 121, частини п`ятої статті 159, частини третьої статті 300 та частини першої статті 303 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
		71. У касаційній скарзі необхідність вказаного правового висновку щодо процесуального порушення скаржники обґрунтовують пропуском позивачем строку подання доповнень до апеляційної скарги. 
		72. Так, частиною першою статті 303 КАС України визначено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.
		73. Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		74. Відповідно до частин першої та четвертої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		75. Отже, після подання апеляційної скарги особа може подати доповнення до апеляційної скарги упродовж визначеного законом строку, а саме строку на апеляційне оскарження.
		76. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду ухвалено 01 серпня 2024 року у відкритому судовому засіданні за відсутності сторін з проголошенням вступної та резолютивної частини. Повне судове рішення складено 06 серпня 2024 року, відповідно строк на його апеляційне оскарження закінчився 05 вересня 2024 року.
		77. 04 вересня 2024 року в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 було сформовано апеляційну скаргу на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року, яку зареєстровано 05 вересня 2024 року. 
		78. 15 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» позивач подала заяву про проведення судового засідання у її відсутність, в якій також просила прийняти до уваги додаткові пояснення у справі та врахувати їх при ухваленні рішення. Заяв про поновлення строку для подання позивачка не подавала, а тому такі пояснення до апеляційної скарги були подані із пропуском строку, визначеного частиною першою статті 303 КАС України, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції.
		79. Щодо вказаних скаржниками інших норм КАС України (частина п`ята статті 159 та частина третя статті 300 КАС України), то вони не регламентують порядок подання доповнень до апеляційної скарги.
		80. Є необґрунтованими доводи відповідачів стосовно порушення судом апеляційної інстанції частини другої статті 9 КАС України, виходу за межі позовних вимог та незастосування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 травня 2022 року у справі №360/4114/20, від 10 листопада 2022 року у справі №340/2736/20, від 09 лютого 2023 року у справі №380/3672/20, від 13 квітня 2023 року у справі №757/30991/18-а, від 15 травня 2019 року у справі №825/1496/17, від 19 лютого 2019 року у справі №824/399/17-а, від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15, від 07 лютого 2020 року у справі №826/11086/18.
		81. На думку скаржників, суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки визнав протиправними дії та бездіяльність Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в особі голови вказаного суду щодо ненадання позивачу частини щорічної основної відпустки, і ненадання частини щорічної оплачуваної додаткової відпустки за стаж роботи понад 10 років. Однак, позивач просила визнати незаконними дії голови суду щодо ненадання їй частини щорічної основної відпустки, та визнати протиправною бездіяльність суду щодо ненаданні їй частини щорічної оплачуваної додаткової відпустки за стаж роботи.
		82. Верховний Суд наголошує, що у наведених судових рішеннях було сформовано правові висновки щодо можливості виходу суду при розгляді справи за межі позовних вимог. Однак у справі, що розглядається суд апеляційної інстанції не здійснив виходу за межі позовних вимог. Визначивши у позовній заяві двох відповідачів, ОСОБА_1 фактично зверталась до голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, оскільки саме він є керівником суду та саме йому надані повноваження видати наказ про відпустку.
		83. Також не знайшло свого підтвердження звернення відповідача до суду апеляційної інстанції з заявою про відвід суддів, що не була розглянута.  
		84. Згідно із частиною третьою статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, неправильне тлумачення закону.
		85. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		86. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального права, прийняте з дотриманням норм процесуального права, але помилково було скасоване судом апеляційної інстанції внаслідок неправильного тлумачення закону, у зв`язку з чим касаційні скарги Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області підлягають частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		87. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 352, 356 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційні скарги Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області задовольнити частково.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі №260/3370/24 скасувати, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від        01 серпня 2024 року залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		В.Е. Мацедонська
		Ж.М. Мельник-Томенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...