Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/1167/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 09.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.
Дата набрання законної сили: 03.04.2025
Номер судового провадження: 11-сс/991/169/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52023000000000154

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 991/1167/25
		провадження № 11-сс/991/169/25
		слідчий суддя:  ОСОБА_1 
		доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 квітня 2025 року                                                                         місто Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі судового засідання ОСОБА_5 , 
		за участі представника власників майна - адвоката ОСОБА_6 , 
		підозрюваного ОСОБА_7 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 26.02.2025 р., - 
		в с т а н о в и л а:
		28.02.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
		 
		1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
		 
		Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_9 та накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на грошові кошти у сумі 31 000 доларів США та 2 360 Євро, а також на два мобільні телефони iPhone 16 Pro Max, які належать підозрюваному ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з якою він спільно проживає без реєстрації шлюбу. 
		В апеляційній скарзі адвокат  ОСОБА_6  просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, а також допущену ним під час розгляду клопотання неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог КПК України. Наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, оскільки законодавством не передбачено безоплатну передачу земельних ділянок фізичним або юридичним особам, які є власниками розташованого на них нерухомого майна, що свідчить про відсутність події інкримінованих ОСОБА_7 злочинів за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України. Земельні ділянки, замах на заволодіння якими також інкримінується ОСОБА_7 , могли вибути з власності територіальної громади виключно на підставі договору купівлі-продажу за ціною, яка визначається експертною грошовою оцінкою. Натомість, висновками оціночно-земельних експертиз визначена саме грошова оцінка земельних ділянок, тобто теоретично можливих цін договорів купівлі-продажу ділянок, проте така оцінка не може підтверджувати наявність збитків, оскільки територіальна громада втратила б право власності на ці земельні ділянки лише після укладання договорів купівлі-продажу та надходження оплати за ними до бюджету громади. Відтак, слідчий суддя дійшов хибного висновку про обґрунтованість підозри щодо вчинення злочинів такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Вважає, що вилучені мобільні телефони не відповідають критеріям речового доказу, оскільки прокурором не доведено, що вони можуть бути використані як доказ обставин, які встановлюються у провадженні. Крім того, слідчий суддя належним чином не оцінив можливість визнання електронних носіїв інформації як речових доказів, а прокурором не підтверджено, що вони є знаряддям злочину або на них встановлене програмне забезпечення, за допомогою якого злочин вчинявся. Накладання арешту прокурор обґрунтовує необхідністю проведення експертного дослідження телефонів, втім конкретне питання щодо можливості копіювання відповідних даних не ставиться. Стосовно мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_8 , представник зазначає, що оскільки остання не є підозрюваною у провадженні, вилучений у неї телефон не може містити інформацію щодо розслідуваних подій, натомість наявність у її телефонній книзі абонентських номерів, про які зазначає прокурор, підтверджує лише те, що ці особи знайомі між собою. Також, представник окремо наголошує на необґрунтованості накладення арешту на грошові кошти, вилучені під час обшуку, оскільки вони є спільною сумісною власністю підозрюваного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , тому їх частка безспірно належить ОСОБА_8 . Крім цього, слідчий суддя не врахував, що накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_8 має негативні наслідки для її малолітньої дитини та перебіг її нової вагітності. 
		 
		2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
		 
		В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Додатково зазначив, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вилучене майно, оскільки прокурор не довів наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Також, заперечив проти твердження прокурора щодо наявності збитків у провадженні, оскільки розслідувані злочини стосуються замахів на заволодіння земельними ділянками, та зазначив у зв`язку з цим про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_7 . Окремо наголосив на відсутності у ОСОБА_8 статусу є підозрюваної, що на його думку свідчить про відсутність підстав для арешту її майна. 
		Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що в ході обшуку добровільно надав свій телефон та повідомив пароль доступу до нього, а також самостійно показав, де знаходились кошти. Наголосив, що постійно користується функцією автовидалення повідомлень, втім це не означає, що він щось приховує. Щодо вилучених грошових коштів, вони є спільною сумісною власністю з ОСОБА_8 , оскільки складаються з його заробітної плати та подарованих їх батьками грошей до дня народження сина. 
		Прокурор САП ОСОБА_10 подав клопотання про розгляд апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 за його відсутності у зв`язку із зайнятістю в іншій судовій справі, у якому також зазначив, що апеляційна скарга не містить доводів, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали (т. 2 а.с. 96-100). 
		Власник майна ОСОБА_8 , належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не зверталася. 
		Враховуючи положення ч. 4 ст. 405 КПК України, а також те, що вказані учасники провадження належним чином повідомлені та не були позбавлені можливості прибути в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.
		 
		3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
		 
		За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
		За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_12 , депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_13 , депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_14 , перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15 , заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_7 , а також ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
		Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали комерційно привабливі земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_11 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
		Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_11 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації. 
		У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод. 
		При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_7 , будучи учасником злочинної організації, у ході вчинення злочинів використовував службове становище заступника директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) для надання учасникам організації інформації про комерційно привабливі земельні ділянки, які у подальшому могли бути передані підконтрольним особам з метою будівництва на них комерційних об`єктів, а також підбирав довірених осіб для реєстрації права власності на нібито розміщені на цих ділянках нежитлові будівлі, задля уникнення конкурсних процедур при передачі земельних ділянок. Водночас, ОСОБА_7 забезпечував невжиття підпорядкованими працівниками КП «Київблагоустрій» заходів із демонтажу нежитлових будівель, самовільно розміщених на земельних ділянках, а у разі необхідності, навпаки, вчиняв дії з метою демонтажу об`єктів нерухомості на земельних ділянках, у одержанні яких були зацікавлені учасники організації. 
		06.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
		Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
		При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що на вилучені під час обшуку кошти не поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя, оскільки з огляду на офіційні доходи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , придбання підозрюваним у 2023-2024 р.р. автомобілів, вартість яких складала 15 000 та 23 000 доларів США, а також враховуючи необхідність інших життєво-необхідних витрат для задоволення побутових потреб людини, офіційних доходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було недостатньо для заощадження віднайдених коштів на умовах спільної сумісної власності. Отже, вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 кошти є його особистою власністю та на них може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, що може бути призначене підозрюваному.
		Також, за твердженням слідчого судді, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на мобільні телефони iPhone 16 Pro Max, які належать ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , заслуговують на увагу, оскільки у них виявлено відомості щодо земельних ділянок, які є предметом досудового розслідування. Крім того, вказані телефони містять ознаки видалення інформації, що обумовлює потребу органу досудового розслідування у проведенні детального їх огляду, зокрема із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, що дозволить у повному обсязі дослідити інформацію, яка в них міститься. Викладені обставини переконали слідчого суддю у тому, що вилучені телефони відповідають критеріям речових доказів, адже можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочинів, зокрема, електронні документи, листування та інші способи контактування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (на чиє ім`я, зокрема, іншим підозрюваним у даному провадженні ОСОБА_19 були оформлені довіреності на представництво інтересів двох юридичних осіб з правом розпорядження їх частками в статутному капіталі) з особами, які перевіряються на причетність до вчинення розслідуваних злочинів.
		 
		4.Мотиви суду.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи власника майна та його представника, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
		Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
		Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення. 
		Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а відносно застосування арешту до майна ОСОБА_20 - з огляду на те, що остання може володіти відомостями, що розслідуються у даному провадженні, а її мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у даному провадженні. 
		З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на повно та всебічно досліджених доказах, перелік яких наведено в оскаржуваній ухвалі, а також на достатньому рівні розкрито їх зміст. Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідних кримінальних правопорушень.
		Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що діючим законодавством не передбачено безоплатну передачу згаданих у підозрі земельних ділянок фізичним або юридичним особам, які є власниками розташованого на цих ділянках нерухомого майна, а також те, що земельні ділянки, замах на заволодіння якими інкримінується ОСОБА_7 , могли вибути з власності територіальної громади в особі КМР виключно на підставі договорів купівлі-продажу за ціною, яка визначається експертною грошовою оцінкою, колегія суддів зазначає, що обставини вчинення членами злочинної організації незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови і становить предмет розслідування у даному провадженні, а отже, зазначені обставини мають бути встановлені слідчим шляхом. 
		При цьому, матеріали клопотання свідчать про неодноразові зустрічі ОСОБА_7 з іншими фігурантами даного провадження, у ході яких розроблявся механізм відведення земель поза процедурою земельних торгів, а також обговорювався стан реалізації злочинного механізму по проекту «Торгівля» щодо земельних ділянок по просп. Червоної Калини та вул. Стеценка (т. 1 а.с. 100-148). 
		При цьому, згідно витягу з протоколу огляду вилученого у ОСОБА_7 мобільного телефону, детективом за участі спеціаліста виявлено низку збережених фотографій документів, що стосуються земельних ділянок, які є об`єктами злочинних посягань у розслідуваному провадженні, фотокартки витягів з Державного реєстру речових прав по громадським нежитловим забудовам, їх технічні паспорти, таблицю, в якій зафіксовано витрати на безпосереднє будівництво торгівельного центру на земельній ділянці, заволодіння якою розслідується у даному провадженні, а також облік ймовірної неправомірної вигоди посадовим особам різного рівня (т. 1 а.с. 149-160). 
		Вищенаведене об`єктивно пов`язує ОСОБА_7 із досліджуваними обставинами, оскільки свідчить про його ймовірну причетність до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень, які розслідуються у даному провадженні, у співучасті з іншими особами, роль яких також встановлюється у даному провадженні.
		Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що повідомлення про підозру ґрунтується на висновках оціночно-земельних експертиз, якими визначено саме грошову оцінку земельних ділянок (тобто теоретично можливу ціну договорів купівлі-продажу ділянок), втім така оцінка не є збитками, колегія суддів зауважує, що на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною та за встановлених обставин достатньою для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування підозри.
		У даному випадку, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну недопустимість доказів, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, а отже, остаточна їх оцінка може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті, де і застосовується стандарт «поза розумним сумнівом», на який посилається захисник в апеляційній скарзі. 
		Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньо правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний обмежений обсяг відомостей про події. У ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння. 
		Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, невстановлення корисливого мотиву, розміру збитків, та інші подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого розслідування. До того ж, згідно з положеннями ст. 279 КПК України, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.
		Враховуючи викладені висновки та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б вказували на непричетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.
		Колегія суддів також враховує, що за версією сторони обвинувачення, яка ґрунтується на матеріалах провадження, до своєї протиправної діяльності у складі злочинної організації ОСОБА_7 залучав своїх родичів та знайомих - зокрема, шляхом оформлення на них юридичних осіб, які використовувалися для заволодіння земельними ділянками. Зокрема, ОСОБА_7 узгодив із вітчимом ОСОБА_21 та цивільною дружиною ОСОБА_8 їх включення до складу засновників ряду товариств, які мали придбати у іншого підозрюваного у даному провадженні ОСОБА_19 , залученого до діяльності організації саме ОСОБА_7 , нежитлові будівлі та внести їх до статутного капіталу товариств. 
		Так, зі змісту підозри вбачається, що 16.08.2023 року ОСОБА_19 вніс до статутного капіталу ТОВ «КРЕЙМОЛТ ФАСТ» нежитлову будівлю площею 435,2 кв.м. за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, 117, а до статутного капіталу ТОВ «РЕНОСЕНТ КОМПАНІ» - нежитлову будівлю площею 426,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Федора Кричевського, 5. І хоча ці будівлі фактично не існували, проте вони були передані за актами приймання-передачі представнику вказаних товариств за довіреністю, виданою ОСОБА_8 . Також, у підозрі зазначається, що у 2024 році ОСОБА_19 надав ОСОБА_8 довіреності на представництво інтересів ТОВ «РЕНОСЕНТ КОМПАНІ» та ТОВ «КРЕЙМОЛТ ФАСТ» із правом розпорядження частками в їх статутному капіталі. 
		Такі обставини підтвердив під час допиту ОСОБА_19 (т. 1 а.с. 227-230). Під час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 також підтвердив, що його вітчим ОСОБА_21 дійсно є засновником двох компаній, які фігурують у провадженні, а оформлення ОСОБА_19 довіреностей на ОСОБА_20 пояснив тим, що останні між собою давно знайомі. 
		У ході огляду вилученого у ОСОБА_8 мобільного телефона детективом виявлено контакти, зокрема ОСОБА_19 , а також фото проекту акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «КРЕЙМОЛТ ФАСТ» та довіреності на ім`я ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 200-213). 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що ОСОБА_8 може володіти відомостями, що встановлюються у провадженні. Відповідно, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно особи, яка не має жодного відношення до обставин провадження, які розслідуються, є необґрунтованими. 
		В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя також дійшов висновку, що вилучені мобільні телефони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити відомості, які встановлюються у провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки в ході апеляційного перегляду обставини, встановлені слідчим суддею, не спростовано.
		Зокрема, 06.02.2025 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7  та ОСОБА_8  останні добровільно надали детективам свої телефони iPhone 16 Pro Max, повідомивши пароль доступу до них, у ході огляду яких виявлено відомості, що мають значення для провадження. У телефоні ОСОБА_7 виявлено груповий чат з назвою «Шевченківська інспекція», з якого під час проведення обшуку о 06:54 год. видалено учасника «ОСОБА_23». У ході подальшого огляду вказаного месенджеру встановлено, що всі його чати містять ознаки ручного видалення повідомлень, які неможливо відновити без застосування спеціальної техніки в ході проведення експертного дослідження. Також, у його телефоні виявлено месенджер «Signal», на якому встановлена система логічного захисту - FaceІD. Окрім того, встановлено, що обліковий запис месенджеру «Telegram» закритий, втім, при огляді активності телефону встановлено, що даний месенджер активно використовувався до початку обшуку, тобто в період з 06:00 год. до 07:00 год., що свідчить про навмисне перешкоджання проведенню огляду вмісту його чатів. Крім того, у ході огляду телефону ОСОБА_8 встановлено, що окремі його застосунки містять систему логічного захисту - FaceІD, а також ознаки видалення інформації, що унеможливлює дослідження телефону без застосування техніки під час проведення експертного дослідження. Відтак, детективом прийнято рішення про вилучення телефонів з метою подальшого проведення їх детального огляду та призначення відповідних експертиз (т. 1 а.с. 40-46). 
		07.02.2025 року постановою детектива телефони визнано речовими доказами (т. 1 а.с. 47-52). 11.02.2025 року детективом за участі спеціаліста оглянуто вилучені телефони та за допомогою програмного засобу Cellebrite UFED проведено копіювання доступної частини даних із телефонів, створено часткову копію, до якої не виявилося можливим скопіювати дані додатків «Telegram», «Signal» (т. 1 а.с. 161-164). 
		Як вже зазначалось вище, у вилучених телефонів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виявлено інформацію, яка може мати значення для встановлення обставин провадження, зокрема відомості щодо земельних ділянок, які є предметом досудового розслідування (т. 1 а.с. 200-212). 
		У подальшому, постановами від 18.02.2025 р. детективом призначено комплексні комп`ютерно-технічні експертизи з метою виявлення інформації, що має значення для досудового розслідування, а також встановлення наявності видалених файлів (т. 1 а.с. 189-196).
		Дослідивши сукупність наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що вилучені у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 мобільні телефони, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні. Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність телефонів, на які накладено арешт, ознакам речового доказу.
		Колегія суддів також виходить з того, що на даному етапі досудового розслідування інформація, яка ймовірно міститься на вилучених телефонах, може мати значення для даного провадження, а також існує необхідність у першочерговому відновленні інформації, яка могла бути видалена, що після її фіксації та дослідження обумовило б можливість повернення самих матеріальних носіїв інформації власникам. В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива за результатами проведення експертного дослідження.
		Відтак, у розумінні КПК України як самі накопичувачі, так і відповідні електронні файли, які у них містяться, наразі мають значення для здійснюваного провадження. Відповідно, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.
		Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на частки вилучених грошових коштів, які на думку представника належить ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_7 , колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані. Натомість, слідчим суддею правильно встановлено, що вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 кошти є його особистою власністю та на них може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке у подальшому може бути йому призначене.
		Так, згідно декларації ОСОБА_7 за 2023 рік, його дохід у звітному періоді склав 601 754 грн. Крім того, він вказав про наявність готівкових заощаджень у розмірі 74 000 доларів США (т. 1 а.с. 214-218). Під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 підтвердив, що у 2024 році придбав два автомобілі Audi. При цьому, слідчому судді він повідомив, що частину вказаних у декларації заощаджень витратив на придбання автомобілів, вартість яких складала орієнтовно 15 000 та 23 000 доларів США, а решту залишив для сплати платежів за квартиру (т. 2 а.с. 12-23). 
		За доводами апеляційної скарги,  ОСОБА_7  та ОСОБА_8  проживають спільно з кінця грудня 2022 року. Втім, як слушно зазначено в оскаржуваній ухвалі,  ОСОБА_7  у декларації за 2023 рік мав би відобразити відомості про даний факт. Натомість, у цей період він задекларував перебування у шлюбі із ОСОБА_22 , який розірвано лише у 2024 році. Крім того, договір оренди квартири, у якій проживають ОСОБА_7  та ОСОБА_8 , укладено останньою 10.06.2024 року (т. 2 а.с. 8-11), договір про заміну сторони в зобов`язанні до Попереднього договору купівлі-продажу квартири укладено  ОСОБА_8  17.05.2024 року (т. 2 а.с. 21-23), а спільний син ОСОБА_8  та ОСОБА_7  народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 6). Відтак, захистом не надано доказів, які б вказували на спільне проживання  ОСОБА_7  та ОСОБА_8  з 2023 року. При цьому, сукупний дохід  ОСОБА_7  за 2019-2023 р.р. склав близько 2 млн. грн., а нині його дохід складає 70 000 тис.грн./міс. Водночас, нарахований у 2023 році дохід  ОСОБА_8  склав лише 23 072 грн., а наразі вона не працює (т. 1 а.с. 219-221, 223-225).
		Отже, твердження сторони захисту про те, що на вилучені під час обшуку кошти поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя, є неспроможними. 
		Крім того, перебування майна у спільній сумісній власності подружжя не створює обов`язку слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна визначати, яка саме його частина належить кожному з них, в тому числі підозрюваному, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України, натомість, має встановлюватися в порядку цивільного судочинства. Крім того, режим спільної сумісної власності, на відміну від режиму спільної часткової власності, не передбачає виділу часток кожного власника в натурі. Зазначене унеможливлює ідентифікацію конкретної частки підозрюваного у спільному майні, через що обтяження майна в цілому є єдиним можливим, реальним та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження з метою можливого виконання конфіскації майна у випадку призначення такого виду покарання. Відтак, арешт має застосовуватися до майна подружжя без зазначення частки, у відповідності до ч. 3 ст. 368 ЦК України. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2020 р. у справі № 676/2199/19.
		За таких обставин, слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність накладення арешту на вилучені під час обшуку кошти у сумі 31 000 доларів США та 2360 євро з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
		Погоджуючись з вказаними висновками, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що арешт грошових коштів призвів до негативних наслідків для ОСОБА_8 , оскільки стороною захисту не доведено, що такі кошти їй належать. Натомість, стороною обвинувачення доведено наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на вилучені у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мобільні телефони та вищевказані грошові кошти, метою якого є збереження речових доказів, та, відповідно, забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
		Враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, колегія суддів вважає, що накладення арешту у даному випадку відповідає завданням кримінального провадження та виправдовує такий ступінь втручання у права та свободи. Відтак, це обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремих осіб, оскільки досягнення мети - зокрема, забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, не є можливим у інший спосіб, окрім арешту майна. З огляду на характер кримінальних правопорушень, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 завданням провадження у колегії суддів не виникає.
		 
		5. Висновки суду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
		Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, слідчим суддею вірно визначено правові підстави для накладення арешту, надано оцінку розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
		Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.02.2025 р. - без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                              ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		судді                                                                                  ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                                                                                ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...