Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/722/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори.
Надіслано судом: 09.04.2025. Зареєстровано: 09.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 14/926/722/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Чернівці
		08 квітня 2025 року Справа № 926/722/25
		Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
		за позовом Київського міського центру зайнятості
		 
		до Фізичної особи-підприємця Крошного Василя Івановича
		 
		про стягнення коштів мікрогранту в сумі 250000 грн
		 
		Представники:
		від позивача  не з`явився
		від відповідача  не з`явився
		 
		І. Стислий виклад позовних вимог.
		Київський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Крошного Василя Івановича про стягнення 250000 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання мікрогранту та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 "Деякі питання надання грантів бізнесу", а тому сума мікрокрогранту підлягає поверненню.
		ІI. Стислий виклад заперечень проти позовних вимог.
		У своїх поясненнях відповідач зазначає, що посилання позивача є такими, що не відповідають дійсності, а Акт № 307 - неналежним та недопустимим доказом з огляду на наступне: Згідно з розділом 10 договору про надання мікрогранту, обставини форс-мажору (непереборної сили) є підставою для звільнення сторін від відповідальності за невиконання зобов`язань. Від початку збройної агресії Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану згідно з Указом Президента від 24,02.2022 року на території України склалися саме такі обставини. У цьому випадку умови договору не були порушені умисно або з недбалості. Двоє працівників були фактично працевлаштовані, однак у зв?язку їх мобілізацією завершити процедуру оформлення не вдалося. Це сталося не з вини отримувача мікрогранту, а з незалежних від нього причин. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року № 738 «Про деякі питання надання мікрогрантів для створення або розвитку бізнесу»: у разі призову отримувача або працівників на військову службу, дія договору мікрогранту тимчасово зупиняється до завершення мобілізації; центр зайнятості має сприяти підбору працівників із числа зареєстрованих безробітних. У разі їх відсутності суб`єкт господарювання має право самостійно здійснювати добір персоналу. Згідно з Порядком, саме центр зайнятості мав проінформувати суб`єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць. Проте жодних звернень чи пропозицій із боку центру зайнятості щодо добору кандидатів отримано не було. Отримувач мікрогранту вжив реальних заходів щодо створення робочих місць  двоє працівників були залучені, однак мобілізація не дозволила завершити їх оформлення. Центр зайнятості, попри передбачений обов`язок, жодних дій у напрямку сприяння працевлаштуванню не здійснив. Листів, пропозицій чи інших комунікацій не надходило. Крошний В.I., як отримувач мікрогранту, виконує службові обов`язки в умовах воєнного стану  забезпечує безперервний перевізний процес та функціонування критичної інфраструктури залізничного транспорту України. Це підтверджено офіційною довідкою, чинною до завершення воєнного стану. Його службова діяльність здійснюється у місті Чернівці, тоді як господарська  у Київській області, що фактично унеможливило належне виконання умов договору. Таким чином, наявні обставини свідчать про відсутність вини у порушенні умов договору з боку Крошного В.I. та наявність форс-мажорних обставин, які перешкодили виконанню зобов`язань.
		III. Процесуальні дії у справі.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 року позовну заяву вх. № 722 передано на розгляд судді Швецю М.В.
		Ухвалою суду від 05.03.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.03.2025 року о 12:00 год.
		06.03.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява вх. № 977 в який зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без його участі за наявними матеріалами.
		01.04.2025 року через відділ документального та інформаційного забезпечення від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі вх. № 1368.
		26.03.2025 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява вх. № 1299 згідно якої просить надати можливість ознайомитись з матеріалами справи, а також поновити пропущений строк для подання відзиву на позов.
		До початку судового засідання 08.04.2025 року від представника відповідача надійшла заява вх. № 1504, згідно якої просить долучити до матеріалів справи пояснення відповідача.
		Щодо поновлення строку на подання відзиву на позов суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 17.03.2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, таким чином встановлений строк для подання відзиву на позов є 01.04.2025 року (включно).
		Відповідачем відзив на позовну заяву станом на 08.04.2025 року не подано, проте подано пояснення з яких вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з підстав викладених у поясненнях.
		Пунктом 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами.
		III. Фактичні обставини справи встановлені судом.
		14.06.2023 року Фізична особа-підприємець Крошний В. І. звернувся через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» з заявою на отримання гранту на власну справу № 333QFE.
		За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань датою державної реєстрації Відповідача є 24.03.2004 року.
		Згідно бізнес-плану долученого до заяви на отримання гранту, який є невід?ємним додатком до зазначеної заяви, метою отримання гранту від держави на розвиток власного бізнесу у розмірі 250000 грн є відкриття магазину енергоефективних та енергонезалежних систем, зокрема кошти планувалось витратити на закупівлю продукції, обладнання, меблів, оренду приміщення та маркетингові послуги. Також, відповідач повідомив і про залучення власних для розвитку зазначеного бізнесу коштів у розмірі 350000 грн.
		Відповідно до інформації, зазначеної в заяві кількість працівників, яких відповідач планував найняти зазначена - 2; фактичне місце провадження діяльності - місто Чернівці, вулиця Головна, будинок 190, приміщення б.
		14.11.2023 року Державним центром зайнятості прийнято наказ № 191 про надання відповідачу мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу в сумі 250000грн (№ 18 в Додатку № 2 «Список заявників, які отримали позитивне рішення комісії ДЦЗ та набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, за заявами, поданими у період з 05.06.2023 по 18.06.2023»).
		23.11.2023 року відповідачем подано заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, згідно якої відповідач приєднався до умов Договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості в мережі інтернет, вільний доступ здійснюється за адресою (доменним ім??ям): www.dcz.gov.ua.
		Відповідно до пункту 2 розділу III Договору мікрогрант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком.
		Між АТ «Ощадбанк» та Державним центром зайнятості укладено договір про взаємодію № 2/19-23 від 13.03.2023 року відповідно до п 2.3. якого встановлено, що уповноважений банк (АТ «Ощадбанк») відкриває спеціальний рахунок для зарахування коштів на надання мікрогрантів, призначений для подальшого перерахування коштів уповноваженим банком (АТ «Ощадбанк») на рахунок отримувача, відкритий в уповноваженому банку (АТ «Ощадбанк») для забезпечення супроводу видаткових операцій отримувача.
		Відповідно до листа АТ «ОЩАДБАНК» від 09.11.2023 за вих. № 56/4-03/17 визначено відповідний рахунок для повернення коштів мікрогранту.
		14.12.2023 року згідно виписки, наданої АТ «ОЩАДБАНК», на рахунок відповідача зараховано кошти мікрогранту у розмірі 250000 грн.
		Згідно документів, наданих АТ «ОЩАДБАНК» кошти мікрогранту відповідачем витрачено на: оренду торгівельного приміщення площею 14,2 м'  60000 грн (договір оренди приміщення № 3-ОП від 29.11.2023, укладений між відповідачем та ТОВ «НОВОБУД», Рахунок на оплату № 12 від 01.12.2023); купівлю продукції (інвертори та акумулятори, solar panel)  120000 грн (договір поставки від 18.12.2023, укладений між відповідачем та ФОП Манюк В.О., рахунок на оплату № 7 від 20.12.2023, рахунок на оплату № 8 від 21.12.2023); купівлю меблів  40000 грн (договір поставки від 21.12.2023, укладений між відповідачем та ФОП Побережник О.С., рахунок на оплату № 16 від 21.12.2023); маркетингові послуги (купівля рекламної продукції та вивіски)  25000 грн (договір про надання рекламних послуг № 1 від 26.12.2023, укладений між відповідачем та ФОП Заньковський А.В., рахунок на оплату Nє 6 від 26.12.2023). Загальна сума використаних коштів становить 250000 грн.
		04.03.2024 року Чернівецька філія Чернівецького обласного центру зайнятості звернулась до відповідача з повідомленням № 145, яким вказала, що з 14.03.2024 року по 29.03.2024 року буде проводитись планова перевірка діяльності відповідача, у зв`язку із чим необхідно надати: документи щодо надання мікрогранту; щодо використання суми наданого мікрогранту; щодо створення робочих місць; щодо сплати сплачених податків, зборів, (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 
		25.03.2024 року відповідач звернувся з листом в якому значив, що перевірку слід проводити за місцем його діяльності, а саме м. Київ, вул. Кільцева дорога,1 нестаціонарний павільйон № 30.
		12.04.2024 року через електронний документообіг до Київського міського центру зайнятості надійшов лист Чернівецького обласного центру зайнятості вих. № 1052/24.01.02-24 про зміну відповідачем місця проведення господарської м. Київ, вулиця Кільцева дорога, будинок 1, павільйон 30.
		24.07.2024 Київським міським центром зайнятості проведено перевірку/огляд дотримання умов договору мікрогранту, за результатами якої складено Акт № 307.
		Зазначеною вище перевіркою встановлено, що кошти мікрогранту використані за цільовим призначенням. Обов`язкова умова договору в частині створення нових робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку, не виконана. Нові робочі місця протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача не створені.
		Перевірка проводилась в присутності відповідача, який ознайомився із зазначеним Актом та проставив підпис в графі ознайомлення.
		29.07.2024 року Київським міським центром зайнятості прийнято наказ за № 807 "Про повернення коштів мікрогранту", виплачених ФОП Крошному В.І.
		01.08.2024 року на адресу відповідача направлено рішення про повернення коштів з зазначенням підстав його прийняття та реквізитами для повернення коштів мікрогранту, проте станом на день звернення до суду сума коштів у розмірі 250000 грн відповідачем не повернута.
		У зв`язку із тим, що відповідач не виконав обов`язкової умови договору мікрогранту, тобто не створив протягом шести місяців з дня зарахування уповноваженим банком коштів на рахунок робочих місць, та не працевлаштував на них осіб на строк не менш як на 24 місяці, позивач звернувся з вимогою про повернення коштів мікрогранту в сумі 250000 грн.
		IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
		Відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
		Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб`єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 Господарського кодексу України).
		Статтею 48 Господарського кодексу України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
		Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок).
		Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
		Відповідно до ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
		Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
		Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
		Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
		Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
		Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
		Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 75000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем; 150000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку).
		Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1) (п. 6 Порядку).
		Пунктом 9 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.
		Заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10 і 11 цього Порядку.
		Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. 
		Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості, та документальне підтвердження отримувачем відсутності даних щодо наявності судових справ, відкритих виконавчих проваджень, арешту/конфіскації майна (активів) у разі отримання таких даних з автоматизованих систем та відсутності податкового боргу станом на 1 число місяця, в якому подається заява. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
		Відповідно до п. 20 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. Обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
		За положеннями п. 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.
		Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
		У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, витрачені кошти протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
		У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
		За наведених обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань на виконання вимог Порядку №738 та Договору про надання мікрогранту, що має наслідком повернення відповідачем отриманої суми мікрогранту на підставі п. 7 розділу VII Договору на отримання мікрогранту та п. 20 Порядку № 738, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу неможливості виконання своїх зобов`язань суд зазначає наступне.
		Статтею 617 ЦУ України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Пунктом 9.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором про взаємодіюу разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору про взаємодію та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
		Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором про взаємодію унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє відповідну Сторону права посилатися на них як на такі, що унеможливлюють виконання зобов`язань за цим Договором про взаємодію (пункт 9.2. договору).
		Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (пункт 9.2. договору).
		Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.
		Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21).
		Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.
		В постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21 наголошено, що обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.
		Крім того, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
		З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).
		24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р, який неодноразово продовжено і діє станом на сьогоднішній день.
		На момент виникнення спірних правовідносин на території України діяв воєнний стан, при цьому відповідачем, не надано до матеріалів справи сертифікату Торгово-промислової палати про неможливість виконання власних зобов`язань за Договором № 2/19-23 від 13.03.2023 року, так само як і не надано доказів повідомлення позивача про настання таких обставин відповідно до вимог п.9.2. договору.
		Щодо посилання відповідача, що саме ним умови договору не були порушені умисно, оскільки двоє працівників були фактично працевлаштовані, однак у зв`язку їх мобілізацією завершити процедуру оформлення не вдалося; центр зайнятості мав проінформувати суб`єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць, суд зазначає наступне.
		Суд звертає увагу відповідача на положення п. 20 Порядку № 738, у відповідності до якого центр зайнятості та суб`єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних. За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб`єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб`єктом господарювання самостійно.
		В свою чергу відповідач не надав суду доказів вчинення дій із самостійного комплектування вказаних робочих місць у період з 14.12.2023 року по 14.06.2024 року, так саме як і не надано будь-яких фактичних доказів, щодо не працевлаштування/ працевлаштування працівників у зв`язку із їх мобілізацією.
		Посилання відповідача на те, що у разі призову отримувача або працівниками на військову службу дія договору мікроганту тимчасово зупиняється, судом критично оцінюється, адже дана норма вступила в силу на підставі постанови КМ № 1043 від 06.09.2024 року, при цьому надана відповідачем довідка (без номеру та дати) з печаткою СК Чернівці, ВСП "Івано-Франківський загін воєнізованої охорони", РФ "Львівська залізниця" не є належним та допустимим доказом перебування відповідача на військовій службі.
		Так, належним письмовим доказом перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) Верховний Суд визнає недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова від 29.03.2023 у справі №756/3462/20).
		Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо), оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
		Результат аналізу п. 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
		За викладених обставин, суд зазначає, що відповідач не є особою, яка входить до складу Збройних сил України та відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 не залучена до здійснення передбачених Закону України „Про правовий режим воєнного стану" заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		ІV. Щодо розподілу судових витрат.
		Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову покладається на відповідача.
		Керуючись статтями ст. ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд  
		У Х В А Л И В :
		1. Позов задовольнити.
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крошного Василя Івановича ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 ) кошти мікрогранту в розмірі 250000 грн на спеціальний рахунок, відкритий для операцій надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (Акціонерне товариства «ОЩАДБАНК»: IBAN UA683004650000029093142000001, ЄДРПОУ 00032129)
		Стягувач Київський міський центр зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47б; код 03491091).
		3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крошного Василя Івановича ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості витрати по сплаті судового збору у розмірі 3750 грн на наступні реквізити: рахунок IBAN UA338201720355469301700706268, Банк: Державна Казначейська служба України в м. Києві (ДКСУ), код 03491091
		Стягувач Київський міський центр зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47б; код 03491091).
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 09.04.2025 року.
		Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
		 
		Суддя М.В. Швець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...