Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/40970/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 09.04.2025. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.

Номер судового провадження: 2/719/57/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальнийномер 127/40970/24
		Номер провадження 2/719/57/25 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 квітня 2025 року                                                 м. Новодністровськ
		 
		Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:
		головуючої судді Вербіцької М.В.,
		з участю секретаря судового засідання Злої В.А.,
		відповідачки ОСОБА_1 ,
		 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		10.02.2025 до Новодністровського міського суду Чернівецької області від Вінницького міського суду Вінницької області у порядку передачі справи з одного суду до іншого, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, визначеному ст.31 ЦПК України, надійшла справа №127/40970/24.
		Суддею Вінницького міського суду Вінницької області встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Реєстру Вінницької міської територіальної громади про зняття з реєстрації місця проживання №47538 від 27.12.2024, відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації у місті Вінниці 08.09.2020 у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання у с.Нестерварка Тульчинського району Вінницької області.
		Відповідно до даних з Єдиного державного демографічного реєстру (відповідь №1013908 від 07.01.2025) відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 15.10.2020.
		Ухвалою суду від 11.02.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників, надано учасникам справи строк для подання заяв по суті справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 годину 00 хвилин 12 березня 2025 року.
		У позовній заяві позивачка ОСОБА_2 вказує, що вона 19.10.2024 замовила у ОСОБА_1 послуги з перекладу, вартість яких становила 800 грн. Однак, 19.10.2024 о 02.32 год. здійснюючи переказ коштів, допустила помилку і випадково замість 800 гривень перерахувала відповідачці 800 доларів США, еквівалент яких на дату трансакції становив 32840 грн. Указане відбулося у зв`язку з тим, що позивачка неправильно обрала банківську карту, а саме  валютну, а не гривневу. Помітивши факт надмірного переказу коштів ОСОБА_2 звернулася до служби фінансової підтримки «Monobank», проте менеджер служби повідомив її, що відповідачка відмовилася надати згоду на таке повернення грошових коштів. Позивачка неодноразово намагалася зв`язатися з відповідачкою через месенджери та e-mail, однак спроби мирно врегулювати спір виявилися безрезультатними. Таким чином, позивачка змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного майнового права.
		Відповідачка відзив на позов на інші заяви по суті не подавала.
		У зв`язку з відпусткою судді з 11 березня 2025 року по 14 березня 2025 року наведене засідання відклалось до 12.20 27.03.2025 року.
		27.03.2025 відповідачка у судовому засіданні вказала, що вона близько року співпрацювала з ОСОБА_4 , під цим іменем, як виявилося, з нею комунікувала ОСОБА_2 , здійснюючи переклади лабораторних досліджень з української на англійську мову, і очікувала на грошовий переказ коштів від неї. Коли вона побачила надходження грошових коштів у розмірі 32840 грн, вирішила, що це оплата наданих послуг і аванс за послуги, які надаватимуться у майбутньому, а тому вільно розпоряджалася коштами. Протягом місяця з нею ніхто не зв`язувався, а коли ОСОБА_2 повідомила її, що ці грошові кошти були переказані нею помилково, відповідачка була у важкому стані депресії. Таким чином, вона запізно отримала вказану інформацію.
		У судовому засіданні представник позивачки також підтримав клопотання про витребування доказів, відтак суд задовольнив це клопотання та зобов`язав АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надати інформацію про таке: 
		- Прізвище, ім`я, по батькові, дата народження та РНОКПП власника карткового рахунку НОМЕР_1 на який було здійснено переказ грошових коштів у сумі 32840,00 від 19.10.2024 року о 02:32 годині, відправником яких була ОСОБА_2 . 
		- Інформацію щодо надходження на картковий рахунок НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 32840,00 (тридцять дві тисячі вісімсот сорок грн 00 коп.) від 19.10.2024 року о 02:32 годині, відправником яких була ОСОБА_2 .
		Виходячи з наведеного суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15.00 09.04.2025.
		08.04.2025 до суду надійшло клопотання представника позивачки адвоката Касьяненка Д.Л., у якому він просив розглядати справу без участі позивачки та її представника.
		ОСОБА_1 взяла участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
		На момент проведення судового засідання відповідь на ухвалу суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не надійшла. Проте відповідачка у судовому засіданні підтвердила, що банківська карта за номером НОМЕР_1 належить саме їй, а також той факт, що, дійсно, 1910.2024 на цю карту їй надійшли грошові кошти у розмірі 32840 грн від ОСОБА_2 .
		Таким чином, на підставі ч.1 ст.82 ЦПК України, приписами якої встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників, суд не вбачає необхідності позивачці доводити обставину належності карткового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також те, що на цю картку вона отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 32840 грн.
		Також відповідачка у судовому засіданні наголосила, що позивачка грошові кошти перерахувала добровільно, вона не вимагала їх, а тому не вчиняла жодних протиправних дій.
		На уточнення суду відповідачка повідомила, що у ході співпраці позивачка оплачувала надані відповідачкою послуги після надіслання їй перекладів лабораторних досліджень або одразу, або за кілька днів. Наперед позивачка відповідачці за переклади кошти не сплачувала.
		Заслухавши пояснення сторін, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів сторін та застосованих норм права.
		Позивачка надала суду копію квитанції №9275-57КР-6НТЗ-1В61 від 9.10.2024, відповідно до якої вона 19.10.2024 о 02.32 год. Перерахувала на платіжну карту НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 32 840 грн., призначення платежу: переказ особистих коштів.
		Крім того, до позовної заяви позивачка додала скріншоти із сайту «FreelanceHunt» із профілем ОСОБА_5 , у якому вказані персональні дані останньої, зокрема: номер банківської карти: НОМЕР_2 , номер телефону, електронна поштова адреса, нік у месенджерах, прізвище, ім`я та по батькові  ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса. На цьому сайті відповідачка пропонує послуги з оформлення презентацій на замовлення, написання рекламних статей, редактури та коректури текстів, копірайтингу українською мовою, транскрипції.
		Позивачка також надала скріншот з месенджеру на підтвердження того, що вона зверталася до відповідачки про повернення помилково переказаних коштів.
		У матеріалах справи містяться також скріншоти переписки у месенджері Viber з представником Monobank, з якої випливає, що отримувач грошових коштів не дав доручення на списання коштів, а без його згоди банк не може їх повернути відправнику.
		Виходячи із пояснень сторін, у тому числі відповідачки, яка у судовому засіданні визнала, що вона дійсно отримала грошові кошти у розмірі 32840 грн від позивачки, а також те, що за попередньо надані нею послуги позивачка мала оплатити їй 800 грн, що було обумовлено сторонами наперед, а також оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку про те, що та обставина, що грошові кошти у розмірі 32 840 грн. були помилково переказані ОСОБА_2 на банківську карту ОСОБА_1 , замість 800 грн, є доведеною та встановленою.
		Суд установив, що банківська карта № НОМЕР_1 належить відповідачці.
		Суд вважає доведеним той факт, що відповідачка надала позивачці послуги з перекладу лабораторних досліджень на суму 800 грн, яка була обумовлена сторонами. Таким чином, указана сума підлягала до сплати позивачкою відповідачці, жодна зі сторін цю обставину не заперечила.
		Виходячи із наведеного, позаяк позивачка просить стягнути з відповідачки грошові кошти у розмірі 3040 грн, тобто у межах суми, зайво перерахованої їй поза рамками обумовленої сторонами грошової суми за надані послуги з перекладу у розмірі 800 грн, суд доходить переконання, що позов підлягає до задоволення повністю.
		Вирішуючи спір суд керується такими нормами матеріального та процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Як виснувано Верховним Судом у постанові від 20.09.2024 у справі № 628/1203/19, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
		Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
		Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
		Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
		Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 вказано, що «відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17».
		Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченогостаттею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК Україниможе бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17.
		Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна .
		Таким чином, суд доходить висновку, що дані спірні правовідносини щодо переказу грошових коштів у розмірі 3040 грн, не мають договірного характеру і мають правову природу кондиційних, позаяк відбувся помилковий переказ грошових коштів.
		Помилковий переказ - це рух певної суми коштів, унаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
		Наведене свідчить про те, що грошовий переказ відповідачці грошових коштів у розмірі 32840 грн, замість належних до виплати у розмірі 800 грн, здійснений помилково, тому про суперечливість поведінки позивачки не йдеться.
		Суд додатково зауважує, що з аналізу положень статті 1215 ЦК України, яка визначає випадки неможливості повернення безпідставно набутих коштів, зокрема грошових сум, наданих фізичній особі як засіб для існування випливає, що наявність помилки платника при переказі грошових коштів та недобросовісність дій відповідачки, яка добровільно зайво отримані грошові кошти не повертає, є підставою для задоволення позову про повернення такого безпідставно набутого майна.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
		Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
		Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
		Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.
		Згідно зі ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно дост. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до позовних вимог ціна позову у даній справі становить 32040 грн. Позовні вимоги задоволено повністю. Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
		За таких обставин, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки 1211,20 грн, сплаченого судового збору.
		Щодо стягнення з відповідачки 10000,00 грн витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги відповідно до Договору-доручення про надання правничої допомоги від 22.11.2024 року, то слід відзначити, що відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Позивачка у заяві про стягнення з ОСОБА_1 на її користь витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовувала такі витрати у розмірі 10000 грн.
		На підтвердження їх розміру до суду надані: копія Договору-доручення про надання правничої допомоги від 22.11.2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом АБ «Касьяненко і партнери» - Касьяненком Д.Л., рахунок-фактура №АБ-0209 від 12.12.2024 на суму 10000 грн, платіжна інструкція №1.82140305.1, відповідно до якої 10000 грн були перераховані на рахунок АБ «Касьяненко і партнери», призначення платежу: оплата за рахунок АБ-0209 від 12.12.2024, договір б/н від 22.11.2024 за ОСОБА_2 .
		Крім того, до суду наданий детальний опис судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу включають: первинну консультацію клієнта щодо розгляду та вирішення спору  2500 грн, розроблення правової позиції  2000 грн, підготовку та подання позовної заяви  2500 грн, підготовку та подання адвокатського запиту  1000 грн, підготовку та подання клопотання про витребування доказів  2000 грн. Сукупно  10000 грн.
		Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
		3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
		4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Для цілей розподілу судових витрат суд бере до уваги:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
		Суд наголошує, що відповідачка у судових засіданнях не заперечувала проти розміру витрат на правничу допомогу, який був задекларований позивачкою, і не клопотала про їх зменшення при розподілі судом.
		Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правничу допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
		Суд уважає, що позивачка довела належними та достатніми у своїй сукупності доказами свої витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, а тому вони підлягають до стягнення з відповідачки на користь позивачки.
		На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15, 16, 1212-1215 Цивільного кодексу України, суд
		 
		УХВАЛИВ
		 
		Позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович, до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави, у розмірі 32040 грн (тридцяти двох тисяч сорока гривень 00 коп.).
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (однієї тисячі двохсот одинадцяти гривень 20 коп.).
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн (десяти тисяч гривень 00 коп.).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду.
		Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Відомості про учасників справи.
		Позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
		Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
		 
		Повне судове рішення складено 09.04.2025.
		 
		Головуюча суддя: Мар`яна ВЕРБІЦЬКА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...