Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/38271/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; здійснення публічних закупівель, з них.
Надіслано судом: 08.04.2025. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.

Номер судового провадження: П/320/38271/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		08 квітня 2025 року справа №320/38271/23
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Київпастранс» до Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дочірнього підприємства «Скорпіон», про визнання протиправним та скасування рішення.
		Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Київпастранс» (далі по тексту також позивач, КП «Київпастранс») з позовом до Антимонопольного комітету України (далі по тексту також відповідач, АМКУ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 31.07.2023 №11726-р/пк-пз.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що 10.07.2023 ним оголошено закупівлю «Охорона об`єктів Троєщинської лінії швидкісного трамваю КП «Київпастранс», ідентифікатор UA-2023-07-10-011274-a. ДП «Скорпіон» було подано скаргу до АМКУ у зв`язку з порушенням, на думку скаржника, порядку проведення процедури закупівлі. Спірним рішенням позивача зобов`язано внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі з метою усунення порушень, зазначених у мотивувальній частині цього рішення, з чим позивач не погоджується.
		Так, щодо вимоги про надання довідки МВС, виданої не раніше ніж за 30 днів до дати публікації оголошення закупівлі, позивач пояснив необхідність означеної вимоги з огляду на те, що витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» на даний час учасники отримують через застосунок «Дія» протягом кількох хвилин і це не складає труднощів. У свою чергу, надання застарілого витягу не гарантує, що охоронець, залучений до надання послуг, за даний період не був притягнутий до відповідальності та становить ризик для замовника в частині залучення до виконання умов договору щодо охорони об`єктів замовника, працівників, які мають судимість.
		Щодо назв станцій швидкісного трамваю позивач пояснив, що зазначення старих назв жодним чином не впливає на права учасників процедури закупівлі.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Дочірнє підприємство «Скорпіон» (далі по тексту також  третя особа, ДП «Скорпіон»).
		Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами розгляду скарги ДП «Скорпіон» спірним рішенням позивача зобов`язано внести зміни до тендерної документації, визнавши дискримінаційною вимогу замовника щодо надання документу, завіреного уповноваженим органом МВС на кожного працівника, зазначеного в довідці пункту 2.1, який підтверджує, що особа не має не погашеної чи не знятої в установленому законом порядку судимості за скоєння умисних злочинів, виданих не раніше ніж за 30 днів до дати публікації оголошення закупівлі.
		Щодо зазначення позивачем як замовником у тендерній документації неактуальних назв станцій швидкісного трамваю, відповідач зазначив, що рішеннями КМР було перейменовано просп. Генерала Ватутіна на просп. Р. Шухевича, а також вул. М. Цвєтаєвої на вул. О. Екстер, а тому означені умови тендерної документації не узгоджуються з рішеннями КМР щодо перейменування вулиць.
		Щодо решти зазначених третьою особою у скарзі порушень, відповідач зазначив, що Комісією було припинено розгляд скарги у цій частині з огляду на внесення позивачем змін до тендерної документації, а також встановлено недоведення скаржником (третьою особою), яким чином такі умови тендерної документації порушують його права та законні інтереси, пов`язані з участю у процедурі закупівлі.
		Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка мотивована значним суспільним інтересом, вагомим значенням для сторін та значною складністю справи.
		Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
		Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
		Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
		1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
		2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
		4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
		6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
		Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
		Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
		1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
		2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
		3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
		4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
		5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
		6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
		8) типові справи;
		9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
		10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
		11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
		Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
		Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
		Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Предметом позову у даній справі є оскарження рішення АМКУ про відмову у задоволенні скарги позивача.
		Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.
		Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та багатьох інших.
		Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26 травня 2022 року у справі №640/594/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 200/6491/20-а, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 640/23385/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а, від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020 тощо.
		При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи за правилами загального, а не спрощеного, позовного провадження не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об`єктивної істини ані обов`язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
		Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року VarelaAssalinocontrelePortugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
		При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
		З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача.
		Враховуючи означені обставини, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		у с т а н о в и в:
		Відповідно до інформації, розміщеної на інформаційно-телекомунікаційній системі Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-07-10-011274-a позивачем було ініційовано проведення процедури відкритих торгів з особливостями за процедурою закупівлі «Охорона об`єктів Троєщинської лінії швидкісного трамваю КП «Київпастранс», код 79710000-4 за ДК 021:2015 «Охоронні послуги»» (далі по тексту - процедура закупівлі).
		Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу 10.07.2023.
		ДП «Скорпіон» 14.07.2023 подано скаргу до АМКУ у зв`язку з порушенням замовником порядку проведення процедури.
		Рішенням Комісії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 31.07.2023 №11726-р/пк-пз позивача як замовника зобов`язано внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі з метою усунення порушень, зазначених в мотивувальній частині рішення.
		Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
		Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
		Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовані Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 922-VIII), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		Статтею 5 Закону № 922-VIII визначено принципи здійснення закупівель: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
		Приписами частини першої статті 18 Закону № 922-VIII передбачено, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює Комісію (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Законом України «Про Антимонопольний комітет України». Рішення Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.
		Повноваження, порядок утворення та функціонування Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель встановлюються відповідно до цього Закону та Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
		За змістом частини шістнадцятої статті 18 Закону № 922-VIII орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на підставі інформації, розміщеної в електронній системі закупівель станом на момент подання скарги, та інформації, одержаної за скаргою.
		Для розгляду скарг орган оскарження має право запитувати і отримувати в електронному вигляді у замовників, учасників процедури закупівлі, контролюючих органів, Уповноваженого органу, інших осіб відповідні інформацію, документи та матеріали щодо проведення процедур закупівель. Порядок організації формування таких запитів та отримання інформації через електронну систему закупівель визначається Регламентом роботи Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
		Замовники, учасники процедури закупівлі, контролюючі органи, Уповноважений орган, інші особи протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту органу оскарження, але не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги, повинні подати до органу оскарження шляхом оприлюднення в електронній системі закупівель відповідні інформацію, документи та матеріали щодо проведення процедур закупівель.
		Інформація, документи та інші матеріали, які суб`єкт оскарження та/або замовник вважають необхідними долучити до розгляду скарги, повинні бути подані не пізніше ніж за три робочі дні до дати розгляду скарги Комісією з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель через електронну систему закупівель.
		Згідно з частинами вісімнадцятою - двадцять четвертою 18 Закону № 922-VIII за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:
		1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);
		2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.
		Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, в якому зазначаються:
		1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі;
		2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні;
		3) підстави та обґрунтування прийняття рішення;
		4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.
		Рішення органу оскарження містить таку інформацію: 1) найменування органу оскарження; 2) короткий зміст скарги; 3) мотивувальну частину рішення; 4) резолютивну частину рішення; 5) строк оскарження рішення.
		Протягом одного робочого дня після прийняття рішення за результатами розгляду скарги орган оскарження в електронній системі закупівель надає інформацію про резолютивну частину рішення та протягом трьох робочих днів з дня його прийняття розміщує рішення в електронній системі закупівель. Рішення за результатами розгляду скарги відразу після розміщення в електронній системі закупівель автоматично оприлюднюється в електронній системі закупівель і надсилається суб`єкту оскарження та замовнику.
		Рішення органу оскарження набирають чинності з дня їх прийняття та є обов`язковими для виконання замовниками, особами, яких вони стосуються. Якщо рішення органу оскарження, прийняте за результатами розгляду органу оскарження, не було оскаржене до суду, таке рішення має бути виконано не пізніше 30 днів з дня його прийняття органом оскарження.
		Рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі закупівель.
		Право на оскарження не обмежує права суб`єкта оскарження на звернення до суду без попереднього звернення до органу оскарження.
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що відповідачу як органу оскарження надано можливість здійснювати контроль за дотриманням законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема, шляхом розгляду скарг осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, з метою захисту їх прав та законних інтересів.
		При виявленні порушень законодавства у сфері публічних закупівель за результатами розгляду скарги орган оскарження приймає рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення.
		У справі, що розглядається, відповідачем ухвалено рішення, яким позивача зобов`язано внести зміни до тендерної документації за процедурою закупівлі  «Охорона об`єктів Троєщинської лінії швидкісного трамваю КП «Київпастранс», код 79710000-4 за ДК 021:2015 «Охоронні послуги», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2023-07-10-011274-a, з метою усунення порушень, зазначених у мотивувальній частині рішення, а саме:
		1) Додаток 2 до тендерної документації містить перелік документів, які надаються усіма учасниками для підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям (частина друга статті 16 Закону), зокрема: 
		2.2. Документи на кожного з працівників, зазначених в довідці згідно пункту 2.1. тендерної документації, що підтверджують відповідність персоналу охорони кваліфікаційним вимогам, які встановлені Ліцензійними умовами провадження охоронної діяльності, а саме: документ або копія документа, завірена уповноваженим органом МВС на кожного працівника, зазначеного в довідці пункту 2.1, який підтверджує, що особа не має не погашеної, чи не знятої в установленому законом порядку, судимості за скоєння умисних злочинів, виданий ДІТ МВС України або Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» про відсутність судимості, або інші документи, видані не раніше ніж за 30 днів до дати публікації оголошення закупівлі.
		Суд зауважує, що після втрати чинності наказом МВС України «Про організацію доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України» від 29.12.2016 №1256, який був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.01.2017 за № 22/29890, законодавчо не врегульовано строки видачі документу про відсутність погашеної чи не знятої в установленому законом порядку, судимості за скоєння умисних злочинів, що, в свою чергу, може призвести до унеможливлення своєчасного отримання учасником процедури закупівлі означеного документу та, відповідно, сформувати та надати у визначені строки тендерну пропозицію.
		У свою чергу, позивачем не наведено переконливих доводів та документально не підтверджено необхідності встановлення вищезазначеної вимоги тендерної документації у наведеній редакції, наслідком чого є наявність підстав вважати, що за таких умов участь у процедурі закупівлі зможуть взяти лише учасники, які нададуть вищенаведені документи, видані не раніше ніж за 30 днів до дати публікації оголошення закупівлі, що є дискримінаційним по відношенню до інших суб`єктів господарювання, у тому числі і третьої особи.
		Згідно з частинами першою, четвертою статті 5 Закону №922-VIII закупівлі здійснюються за такими принципами, зокрема, недискримінація учасників та рівне ставлення до них.
		Замовники не мають права встановлювати жодних дискримінаційних вимог до учасників.
		Відповідно до абзацу першого пункту 28 Особливостей №1178 тендерна документація формується замовником відповідно до вимог статті 22 Закону з урахуванням цих особливостей.
		Частиною четвертою статті 22 Закону №922-VIII передбачено, зокрема, що тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.
		Таким чином, враховуючи відсутність законодавчо встановлених граничних строків видачі документу про відсутність погашеної чи не знятої в установленому законом порядку, судимості за скоєння умисних злочинів, у зв`язку з ненаданням позивачем належних обґрунтувань необхідності встановлення спірної вимоги тендерної документації, у суду наявні підстави вважати дії позивача у цій частині такими, що порушують вимоги статті 5 та частини четвертої статті 22 Закону №922-VIII, якими передбачена недискримінація учасників, зокрема, і третьої особи, пов`язані з його участю у процедурі закупівлі, та принципи недискримінації учасників та рівне ставлення до них, передбачені статтею 5 Закону №922-VIII.
		Щодо зазначення позивачем у тендерній документації неактуальних назв станцій швидкісного трамваю, суд зазначає таке.
		Відповідно до пункту 4.3 розділу І тендерної документації місце, кількість, обсяг поставки товарів (надання послуг, виконання робіт):
		- ст. швидкісного трамваю «М. Цвєтаєвої»;
		- ст. швидкісного трамваю «Ватутіна».
		Додаток 5 тендерної документації містить інформацію про технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, зокрема:
		Місцезнаходження об`єктів охорони (постів) 
		3. Ст. швидкісного трамваю «М. Цвєтаєвої»;
		7. Ст. швидкісного трамваю «Ватутіна».
		Рішенням Київської міської ради від 23.03.2023 № 6277/6318 «Про перейменування вулиці Марини Цвєтаєвої в Деснянському районі міста Києва» передбачено, зокрема: відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 3 частини першої статті 3, пункту 7 частини першої статті 8, статті 11 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», рішення Київської міської ради від 15.04.2022 № 4571/4612 «Про особливості перейменування об`єктів міського підпорядкування, назви яких пов`язані з російською федерацією та/або її союзниками (сателітами), на період дії воєнного стану в Україні» (зі змінами), з метою деколонізації топоніміки в місті Києві та вшанування пам`яті видатних діячів і подій Київська міська рада вирішила: - перейменувати вулицю Марини Цвєтаєвої в Деснянському районі міста Києва, на вулицю Олександри Екстер.
		Рішенням Київської міської ради від 01.06.2017 № 419/2641 «Про перейменування проспекту у місті Києві» передбачено, зокрема: відповідно до пункту 41 частини першої статті 26, пункту 1 статті 37, пункту 1 частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам міського підпорядкування імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», Закону України «Про правовий статус та вшанування пам`яті борців за незалежність України у XX столітті», враховуючи протокол засідання комісії з питань найменувань від 06.06.2016 №6, а також з метою збереження історичного спадку територіальної громади міста Києва Київська міська рада вирішила: - перейменувати проспект Генерала Ватутіна у Деснянському та Дніпровському районах на проспект Романа Шухевича.
		Відповідно до частини першої статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Згідно з частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		Таким чином, судом встановлено та не спростовано матеріалами справи, що вищевказані умови тендерної документації не узгоджуються з наведеними вище обов`язковими до виконання рішеннями КМР, що, в свою чергу, унеможливлює належну підготовку учасниками процедури закупівлі своїх тендерних пропозицій.
		Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача в означеній частині.
		Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
		Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
		Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		в и р і ш и в:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		Суддя Дудін С.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...