Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/32557/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано судом: 09.04.2025. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: К/990/36834/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/32557/23
		адміністративне провадження № К/990/36834/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Тацій Л.В.,
		суддів: Коваленко Н.В.,  Кравчука В.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу № 520/32557/23
		за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної військової адміністрації, Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 (головуюча суддя Перцова Т. С., судді Русанова В. Б., Чалий   І. С.),
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної військової адміністрації та Харківської обласної державної адміністрації (далі також відповідач), у якому просив:
		- визнати неправомірним прийняте Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації (на цей час - Харківська обласна військова адміністрація), рішення стосовно ОСОБА_1 від 07.06.2022, яке було оформлено протоколом № 2;
		- зобов`язати вказану Комісію визначити ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував на протиправність відмови Харківської обласної державної адміністрації у визначенні йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мотивовану відсутністю документів, які підтверджують безпосередню участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1988 році протягом 30 календарних днів, як такої, що не відповідає фактичним обставинам справи.
		Пояснив, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.1996 у справі №   2-5614 було встановлено факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується рядом інших документів, зокрема довідкою Харківського центрального універмагу від 05.06.1990 № 0-11, довідкою Харківського центрального універмагу від 28.10.1992 № 0-11, довідкою ВАТ «Харківський центральний універмаг» від 18.09.1995 № 011, від 06.01.1995 № 011, посвідченням № НОМЕР_2 від 01.06.1991, виданим Виконкомом Харківської обласної Ради народних депутатів, посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) № НОМЕР_3 від 25.12.1992, які також надавались відповідачу.
		Стверджував про невідповідність оскаржуваного рішення принципам правової визначеності, оскільки, посилаючись на недостатність документів, відповідач не конкретизує, яких саме документів не вистачає для прийняття позитивного рішення.
		Додатково звернув увагу, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що здійснювався розгляд питання участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1988 році, водночас ОСОБА_1 стверджував про таку участь в 1986 році. Так, за змістом статті 10 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) встановлено різні вимоги для визнання учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стосовно осіб, які брали таку участь в 1986 році, та для осіб, які брали таку участь в 1998 році. Особа, яка залучалась до ліквідації наслідків аварії в 1986 році, визнається учасником ліквідації, якщо вона безпосередньо брала участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 році незалежно від кількості робочих днів. У той же час особа, яка брала відповідну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1988 році, визнається учасником ліквідації наслідків аварії, якщо вона безпосередньо брала участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 05.04.2024 позов задовольнив:
		- визнав неправомірним прийняте Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації (на цей час - Харківська обласна військова адміністрація), рішення стосовно ОСОБА_1 від 07.06.2022, яке було оформлено протоколом № 2;
		- зобов`язав Харківську обласну державну адміністрацію в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийняти рішення про видачу (заміну) ОСОБА_1 посвідчення нового зразка «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (категорія ІІ).
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 14 Закону № 796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:
		1) особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;
		2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:
		- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;
		- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;
		- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
		- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
		- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
		3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:
		- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
		- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
		- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
		- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551).
		Згідно з пунктом 11 указаного Порядку посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). Посвідчення видаються, зокрема:
		- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: - довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); - довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;
		- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.
		Так, судом встановлено, що 25.12.1995 позивачу видано безстрокове посвідчення серії НОМЕР_1 як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія ІІ), відповідно до якого йому визначено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		За висновком суду першої інстанції, посвідчення позивача повинно бути замінено відповідно до пункту 11 Порядку № 551 на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.
		Суд також указав на подання позивачем для видачі посвідчення таких документів:
		- копію рішення суду Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.1996 по справі № 2-5614;
		- копію довідки Харківського центрального універмагу від 14.10.1992 № O-II/1287 про виплату компенсації;
		- копію довідки Харківського центрального універмагу про відрядження від 05.06.1990 № O-II;
		- копію довідки Харківського центрального універмагу про виплату 3-х кратного окладу від 18.04.1995 № 011;
		- копію довідки Харківського центрального універмагу щодо відрядження та виплати заробітної плати від 28.10.1992 №0-11.
		Суд зауважив, що позивач отримав посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 1995 році на підставі наданих документів, що підтверджували його участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження. При цьому позивач не може нести відповідальність за неможливість надання підтверджуючих документів щодо встановлення причинного зв`язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою та, як наслідок, бути позбавленим права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що надані позивачем документи для отримання посвідчення датовані 90-ми роками, тому відповідність їх вимогам Порядку № 551 не є визначальним фактом у розумінні доказування у цій справі.
		Так, постановою Кабінетом Міністрів Української РСР від 18.06.1991 № 44 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501).
		Пунктом 10 вказаного Порядку передбачалось, що видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) воєнний білет з відміткою про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; в) трудова книжка з записом, що засвідчує роботу в зоні відчуження; г) табель обліку робочого часу в зоні відчуження; д) довідка про право на підвищену оплату праці за роботу в населених пунктах, розташованих в зоні відчуження; є) довідка, що дає право на пільгову пенсію за роботу у відповідних зонах небезпеки у 1986 - 1988 роках; ж) посвідчення, видане згідно з постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від  02.07.1990 № 148.У подальшому діяли постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №  501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до яких вносилися багаточисленні зміни та доповнення.
		Урахувавши викладене, суд виснував, що на момент видачі відповідних документів була відсутня аналогічна діючій регламентація щодо форми та змісту таких документів. При цьому надані позивачем документи видані компетентними установами як за місцем проходження служби, так і за місцем роботи та за формою, чинною на момент їх складення, тобто в передбаченій законодавством формі.
		Суд наголосив на тому, що наявність у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є умовою для набуття відповідної категорії. Позивач має статус учасника, що підтверджується відповідним посвідченням (ІІ категорія), у вкладці до посвідчення вказано про його безстроковість.
		На користь висновку про наявність підстав для задоволення позову суд також визнав ту обставину, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.1996 у справі № 2-5614 була задоволена заява ОСОБА_1 та встановлено факт його знаходження та роботи в період відрядження з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 15.06.1986 по 10.07.1986 року в селах Терехів та Андріївка Чорнобильського району Київської області в зоні відчуження 30 км зони Чорнобилю. Було зобов`язано відділ соціального захисту Чорнобильців при Харківській обласній державній адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення нового зразка.
		За висновком суду, для ефективного захисту прав позивача зобов`язальну частину потрібно задовольнити шляхом зобов`язання Харківської обласної державної адміністрації в особі Комісії з визначення статусу, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийняти рішення про видачу (заміну) ОСОБА_1 посвідчення нового зразка «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (категорія ІІ).
		Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.09.2024 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
		Позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що положеннями частин першої та четвертої статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
		Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, видача довідок, про заробітну плату за цей період, здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а за період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 501), яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», було затверджено зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Суд встановив, що позивачу було видано посвідчення за зразком, визначеним Порядком № 501.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.1997 № 135 «Про перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (далі - Постанова № 135) визнано за необхідне провести у період до 1 травня 1998 року перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" згідно з Порядком № 51 (пункт 1).
		Апеляційний суд підсумував, що перереєстрація посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про яку йдеться у пункті 5 Порядку № 51, стосується посвідчень, виданих на підставі Порядку № 501 та Порядку № 51. При цьому, органи, які проводили таку перереєстрацію, перевіряли обґрунтованість видачі посвідчень та відповідність власників таких посвідчень вимогам Закону № 796-XII.
		Суд також зазначив, що Постановою № 135 визначено обов`язок здійснити перереєстрацію посвідчення, підтвердженням якої є наявність в ньому на правій стороні по діагоналі зліва направо штампу фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і запису про дату перереєстрації. Починаючи з 01.10.1998 зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.
		При цьому суд апеляційної інстанції дослідив наявне в матеріалах справи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) серія НОМЕР_1 та встановив, що останнє не містить штампу фарбою червоного кольору «Перереєстровано», а також відсутній запис про дату перереєстрації. Тобто, починаючи з 01.10.1998 посвідчення позивача є недійсним, а доказів надання ОСОБА_1 після 01.10.1998 нового посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з Порядком № 51, матеріали справи не містять.
		Апеляційний суд також врахував витяг з протоколу засідання комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, від  31.10.2007 №   10, зі змісту якого вбачається, що надані ОСОБА_1 документи не дають підстав для поновлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відсутні документально підтверджені факти виконання ним робіт безпосередньо у зоні відчуження. Мета відрядження не передбачає виконання робіт у зоні відчуження.
		Доказів визнання недійним чи оскарження вказаного рішення матеріали справи не містять.
		За таких обставин апеляційний суд виснував про передчасність вимог позивача щодо видачі посвідчення нового зразка, оскільки питання правомірності визначення позивачу статусу особи, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в порядку, визначеному Постановою № 135, вирішено не було.
		На переконання суду, поданими позивачем документами не підтверджений факт виконання ним робіт в зоні відчуження у 1987 році та відповідність критеріям, зазначеним у статті 10 Закону №  796-XII, а тому відсутні також підстави для видачі позивачеві посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС згідно з Порядком № 551.
		Апеляційний суд не прийняв до уваги посилання позивача на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.1996 у справі № 2-5614, оскільки в силу норми частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норми частини четвертої статті 78 КАС, внаслідок чого при вирішенні спору суд не врахував обставину, встановлену в рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.1996 у справі №   2-5614.
		Також позивач зазначає про порушення апеляційним судом норми частини четвертої статті  308  КАС, що призвело до помилкового врахування під час апеляційного перегляду справи витягу з протоколу засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві праці та соціальної політики України від 31.10.2007, який відповідач подав до суду апеляційної інстанції без обґрунтування неможливості подання цього доказу в суд першої інстанції.
		Крім того наголошує, що наявність рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві праці та соціальної політики України від 31.10.2007 про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС ніяким чином не перешкоджає повторному розгляду питання про визначення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та про видачу відповідного посвідчення.
		Ще одним доводом касаційної скарги є посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм Постанови № 135 у контексті того, чи можливий новий (або повторний) розгляд питання про видачу нового посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стосовно тієї особи, щодо якої не здійснена перевірка правильності видач попереднього посвідчення відповідно до Постанови № 135.
		Позивач додатково стверджує, що апеляційна скарга Харківської обласної державної (військової) адміністрації підписана невповноваженим представником.
		На переконання ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції порушив правила оцінки доказів у справі, визначенні нормами статті 90 КАС. Так, звертаючись до Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації, позивач зазначав про свою участь у ліквідації наслідків аварії у 1986 році. Апеляційний суд натомість дійшов висновку, що поданими позивачем документами не підтверджений факт виконання ним робіт в зоні відчуження у 1987 році, при цьому суд оцінки таким документам не надав.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Верховний Суд ухвалою від 21.10.2024 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту   3 частини четвертої статті 328 КАС.
		Харківська обласна державна (військова) адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 - залишити без змін.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій установлено, що  ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про розгляд особової справи щодо встановлення статусу особи «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та надав необхідні для цього документи, які підтверджують його причетність до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		Згідно з витягом з протоколу засідання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 07.06.2022 № 2 ОСОБА_1 фактично відмовлено у встановлені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема зазначено про відсутність документів, які підтверджують безпосередню участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1988 році протягом 30 календарних днів.
		Листом Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 07.09.2023 позивачу надіслано витяг з протоколу Комісії від  07.06.2022 № 2 та зазначено про відсутність підстав для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії.
		На підтвердження участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач надав такі документи:
		- копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 25.12.1992 №   НОМЕР_3;
		- копію рішення суду Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.1996 у справі № 2-5614;
		- копію довідки Харківського центрального універмагу від 14.10.1992 № O-II/1287 про виплату компенсації;
		- копію довідки Харківського центрального універмагу про відрядження від 05.06.1990 № O-II;
		- копію довідки Харківського центрального універмагу про виплату 3-х кратного окладу від  18.04.1995 № 011;
		- копію довідки Харківського центрального універмагу щодо відрядження та виплати заробітної плати від 28.10.1992 № 0-11.
		Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-XII.
		Відповідно до пункту 1 статті 9 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
		Статтею 10 Закону № 796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частинами першою та четвертою статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
		Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
		Стаття 65 Закону № 796-XII регулює порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Так, пунктами 1, 3 та 4 цієї статті передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
		Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
		Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
		Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Порядок № 551.
		Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон), іншими актами законодавства.
		Пунктом 4 Порядку № 551 передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору.
		Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А без відмітки про перереєстрацію, передбачену абзацом першим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135 "Про перевірку правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68), видані до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. № 551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян", вважаються недійсними.
		Відповідно до пункту 11 цього ж Порядку посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
		Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:
		- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження;
		- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження;
		Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
		Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.
		Рішення про відмову у видачі посвідчення може бути оскаржено у судовому порядку.
		Під час судового розгляду встановлено, що позивачу було видано посвідчення за зразком, визначеним Порядком № 501.
		При цьому суд апеляційної інстанції виснував, що наявне в матеріалах справи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) серія НОМЕР_1 не перереєстроване, а відтак недійсне після 01.10.1998. Доказів надання ОСОБА_1 після цієї дати нового посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з Порядком № 51 матеріали справи не містять.
		Зміст касаційної скарги свідчить про те, що ОСОБА_1 не заперечує проти такого висновку апеляційного суду, водночас доводить, що недійсність попередньо виданого посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС не перешкоджає особі повторно звернутися до уповноваженого органу з метою підтвердження такого статусу, що власне позивач і зробив.
		Колегія суддів погоджується з таким доводом позивача, адже чинне законодавство, зокрема й те, норми якого наведено вище, не забороняє особі отримати статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за відсутності факту видачі посвідчення, яке підтверджує цей статус, за попередніми зразками.
		За таких обставин варто зробити висновок, що суд апеляційної інстанції помилково визнав обставину недійсності попереднього посвідчення позивача як підставу для відмови в задоволенні позову.
		Висновок апеляційного суду про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 ґрунтується також на тому, що відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, від  31.10.2007 №   10, надані ОСОБА_1 документи не дають підстав для поновлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відсутні документально підтверджені факти виконання ним робіт безпосередньо у зоні відчуження. Мета відрядження не передбачає виконання робіт у зоні відчуження.
		При цьому матеріали справи підтверджують ту обставину, що згаданий вище витяг відповідач надав суду тільки під час апеляційного перегляду справи без обґрунтування неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції. 
		Відповідно до абзаців першого та другого частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Частинами першою та другою статті 308 КАС передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Тобто, суд апеляційної інстанцій вправі прийняти під час апеляційного перегляду справи нові докази (ті, що не були подані до суду першої інстанції) лише у виключних випадках, коли учасник справи, який такі докази надає, належним чином обґрунтує наявність об`єктивність причин, що унеможливили подання відповідних доказів до суду першої інстанції.
		Це ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, на якого процесуальні норми покладають обов`язок доказування правомірності свого рішення (дії чи бездіяльності).
		Водночас, Харківська обласна державна (військова) адміністрація, долучаючи до матеріалів справи витяг з протоколу засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, від 31.10.2007 №   10, не навела жодного доводу на обґрунтування того, чому цей доказ не було надано під час розгляду справи в суді першої інстанції. Тим більше, що в суді першої інстанції відповідач, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, на цей доказ не посилався.
		Як підсумок, в порушення норм статей 77 та 308 КАС суд апеляційної інстанції при вирішенні спору помилково врахував вищезазначений доказ. Таке порушення процесуальних норм набуває ще більшого значення за тієї обставини, що в основу однієї з підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 була покладена юридична оцінка витягу з протоколу від  31.10.2007 № 10.
		Безпідставно відхилив суд апеляційної інстанції і посилання позивача на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.04.1996 у справі № 2-5614, яким встановлено факт знаходження та роботи ОСОБА_1 в період відрядження з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 15.06.1986 року по 10.07.1986 року в селах Терехів та Андріївка Чорнобильського району Київської області в зоні відчуження 30 км зони Чорнобилю.
		Свою позицію апеляційний суд мотивував тим, що в силу частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
		Суд, однак, визнає вказане твердження помилковим з огляду на таке.
		Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Передбачене частиною четвертою статті 78 КАС звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
		Отже, преюдиційність - це можливість прийняття судом як беззаперечних обставин (юридичних фактів), що були встановлені іншим судом в іншій справі. Разом із тим, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Натомість частина п`ята статті 242 КАС встановлює обов`язок суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування правових норм.
		Тобто, норми частини четвертої статті 78 та частини п`ятої статті 242 КАС мають різні сфери регулювання та не конкурують одна з одною, а тому в суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати преюдиційні обставини, встановленні рішенням суду, яке набрало законної сили.
		Також Суд звертає увагу на те, що підставою для відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян визначила те, що відсутні документи, які підтверджують безпосередню участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження в 1988 році протягом 30 календарних днів.
		Водночас спірне рішення не містить будь-яких обґрунтувань стосовно того, чому подані позивачем документи не можуть підтвердити його участь у ліквідації наслідків аварії, які недоліки вони містять.
		Більше того, ОСОБА_1 стверджував про свою участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, тоді як Комісія виснувала про не підтвердження такої участі в 1988 році. При цьому вказане має важливе значення, позаяк нормою статті 10 Закону № 796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)   на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)   з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)  безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Колегія суддів акцентує увагу й на тому, що суб`єкт владних повноважень повинен належним чином мотивувати своє рішення (висновок). Це дає можливість зацікавленому суб`єкту, чиїх прав, свобод та інтересів воно стосується, оскаржити таке рішення до суду й визначити підстави позову, обґрунтувати свої вимоги. Недотримання суб`єктом владних повноважень вимог стосовно обґрунтованості прийнятого ним адміністративного акта свідчить про недотримання визначених у частині другій статті 2 КАС критеріїв, серед яких закріплено вимоги до владних суб`єктів діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Окрім цього в постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судові практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації № R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13.02.1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions)
		У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі № 826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
		Цей висновок згодом було застосовано Верховним Судом й у постанові від 11.09.2023 у справі №  420/14943/21, у якій Суд звертав увагу й на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
		Отже, Верховний Суд визначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
		Колегія суддів також враховує, що згідно зі статей 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом № 1678-VII від  16.09.2014) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами
		Конституцією України та КАС прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
		Крім того, у постанові від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 сформульовано правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні; неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень; принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
		Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, а також беручи до уваги вищевикладені мотиви, колегія суддів констатує, що відповідач, на якого процесуальним законом покладено обов`язок доказування у такій категорії справ, не довів законності прийнятого ним та оскарженого позивачем рішення про відмову у наданні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
		Отже, під час касаційного перегляду справи знайшли підтвердження доводи позивача про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до неправильного вирішення спору у справі та безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Водночас суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про протиправність оскаржуваного у справі рішення відповідача, помилково, однак, застосував норми матеріального права, внаслідок чого зробив помилковий висновок про дійсність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) серія НОМЕР_1 та про те, що останнє повинно бути замінено відповідно до пункту 11 Порядку № 551 на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.
		Згідно з частинами першою та четвертою статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, відмовляючи в задоволенні позову, а суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги, водночас в мотивувальній частині рішення навів помилкове обґрунтування, яке не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що зумовлює необхідність зміни останньої.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2024 скасувати.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.В. Тацій Н.В. Коваленко   В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...