Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/11071/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано судом: 09.04.2025. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.
Дата набрання законної сили: 01.04.2025
Номер судового провадження: К/990/41513/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа №420/11071/23
		адміністративне провадження № К/990/41513/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
		суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
		за участі:
		секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,
		представника відповідача - Ткачової І. М.,
		представника третьої особи - Вахатової І. О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державної міграційної служби України, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито 
		за касаційною скаргою Мастістого Іллі Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 (колегія суддів у складі: Джабурія О. В., Вербицької Н. В., Кравченка К. В.),
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
		У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України (далі - третя особа, ДМС України), в якому просив:
		- визнати протиправними дії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації;
		- зобов`язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства російської федерації.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є уродженцем російської федерації. На території цієї країни позивач займався опозиційною політичною діяльністю, у складі політичної сили «Гражданская Платформа г. Туапсе» та зазнавав, у зв`язку з цим, політичних переслідувань. У зв`язку з невизнанням анексії Криму російською федерацією та активною громадянською і політичною позицією з цього питання, вимушений був емігрувати. 23.12.2020 він був документований посвідкою на постійне проживання в Україні. У подальшому позивач звернувся за отриманням громадянства України.
		19.05.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III). Позивач отримав довідку про реєстрацію громадянином України від 20.05.2021 № 1048/2021 та був документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_1 від 20.05.2021.
		У зв`язку з цим, позивач подав до органу ДМС зобов`язання припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства російської федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.
		У жовтні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства російської федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства російської федерації.
		Листом від 22.10.2021 № 8010.4.2-49539/80.3-21 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації у зв`язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також указано, що відповідно до наказу Посольства російської федерації в Україні від 09.01.2021 № 1 вартість виходу з громадянства російської федерації становить 1852,50 грн, що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні. 
		Уважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації протиправними, позивач звернувся до суду з позовом до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про зобов`язання прийняти декларацію.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі № 320/598/21 позов задоволено, визнано протиправними дії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації, зобов`язано ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України. Указане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України від 16.03.2022 № НОМЕР_2.
		У відповіді на адвокатський запит відповідач повідомив, що рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.08.2022, відповідно до статті 21 Закону, скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону, у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. На підставі вищезазначеного рішення, паспорт громадянина України у вигляді ID картки №    НОМЕР_2 , оформлений на ім`я ОСОБА_1 , визнано недійсним.
		Позивач оскаржив указане рішення до Одеського окружного адміністративного суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022, у справі № 420/13261/22 визнано протиправним та скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.08.2022 про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 .
		Разом з тим, під час розгляду справи № 420/13261/22, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі № 320/598/21, яким було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов`язано ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено. Таким чином, внаслідок скасування рішення суду у справі № 320/598/21, позивач уважався таким, що не відмовився від громадянства російської федерації.
		У зв`язку з прийняттям 19.05.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , позивач подав письмово оформлену заяву про зобов`язання припинити протягом двох років громадянство російської федерації. Отже, позивач зобов`язаний припинити громадянство російської федерації до 19.05.2023.
		У зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі № 320/598/21, позивач в межах дворічного строку виконання зобов`язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації.
		У декларації позивач заповнив пункт 3 форми та послався на те, що незалежною причиною є те, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється.
		Однак, відповідач не прийняв та повернув указану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі від 24.04.2023 № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23, а саме: 19.03.2021 ОСОБА_1 подано зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства російської федерації припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації. У разі неотримання з незалежних від ОСОБА_1 причин документа про припинення громадянства російської федерації він зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства російської федерації і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави. У ОСОБА_1 відсутні підстави для подання декларації про відмову від громадянства російської федерації, у зв`язку з чим декларацію ОСОБА_1 про відмову від громадянства російської федерації від 24.03.2023 повертаємо.
		Позивач уважає незаконним рішення відповідача про відмову у прийнятті від позивача декларації про відмову від іноземного громадянства з тих підстав, що позивач, який отримав громадянство України у період з 01.01.2018 до набрання чинності Законом України від 14.12.2021 № 1941-IX «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» (далі - Закон № 1941-IX) та не належить до визначених у пункті 2 Прикінцевих та Перехідних положень указаного Закону категорій осіб, не має підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства з наступних підстав: позивач подав указану декларацію на підставі права, яке йому надано згідно з вимогами частини п`ятої статті 8 Закону № 2235-III, яка є та була чинною, як на момент подання декларації, так і на момент звернення до суду з цим позовом.
		Також позивач зазначив, що наказом Міністерства закордонних справ України від 23.11.2022 №   389 затверджено форму декларації про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з незалежними від заявника причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У зазначеній формі декларації пропонується заповнити конкретну з трьох вище названих незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства. У декларації позивач указував на те, що він не може надати документ про припинення іноземного громадянства з незалежної від нього причини, а саме: у зв`язку з нездійсненням процедури припинення громадянства російської федерації. Така підстава неможливості подання документу про припинення іноземного громадянства, як нездійснення процедури припинення громадянства, відсилає до конкретної процедури, визначеної у країні громадянства особи, яка існує, проте, яка не здійснюється. У випадку позивача, законодавство російської федерації (стаття 19 Федерального закону від 31.05.2002 № 62-ФЗ «Про громадянство російської федерації») передбачає два окремі порядки (загальний та спрощений) виходу з громадянства осіб в залежності від того чи проживають вони на території російської федерації, або в іншій країні. Відповідно до указу президента російської федерації від 14.11.2002 № 1325 (редакція від 16.08.2021, зі змінами від 30.09.2022) «Про затвердження положення про порядок розгляду питань громадянства російської федерації» заява про вихід з громадянства російської федерації (додаток № 5) подається до дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації в країні, в якій проживає заявник. Разом з тим, на території України не працюють дипломатичні установи російської федерації, у зв`язку з розривом дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією з 24.02.2022, тому ОСОБА_1 , який проживає в Україні, з незалежних від нього причин не може подати заяву про відмову від громадянства російської федерації, оскільки внаслідок розриву дипломатичних стосунків, така процедура в Україні не здійснюється. Оскільки позивач постійно проживає в Україні, він не має змоги скористатись такою передбаченою для його випадку процедурою, оскільки на території України вона не здійснюється. У свою чергу, позивач також не може скористатись і стандартною процедурою, оскільки внаслідок його постійного проживання поза межами російської федерації, вона для нього не передбачена. Це прямо випливає з положень статті 19 Федерального закону від 31.05.2002 № 62-ФЗ «Про громадянство російської федерації». Проте відповідач наведеного не урахував, натомість не прийняв та повернув позивачу декларацію з не передбачених законом підстав та мотивів.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Тюменської області російської федерації. 23.12.2020 позивач був документований посвідкою на постійне проживання в Україні строком до 23.12.2021. У подальшому позивач звернувся за отриманням громадянства України.
		До заяви про отримання громадянства від 19.03.2021 позивач додав, зокрема:
		- свідоцтво про народження (повторне) ОСОБА_1 , де зазначений його батько ОСОБА_2 ;
		- свідоцтво про народження (повторне) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням актового запису № 187 від 22.04.1952, місце державної реєстрації Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим, повторне свідоцтва видано Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Мінюсту 06.03.2021, серія НОМЕР_3 ;
		- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, в якому зазначено, що за № 187 від 22.04.1952 зареєстрований запис про народження ОСОБА_2 на підставі довідки про народження від 25.03.1952 Джанкойського пологового будинку, відомості про свідоцтво 07.12.2011 внесено до Держреєстру державним реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим.
		19.05.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за розглядом заяви позивача прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-III.
		Позивач отримав довідку про реєстрацію громадянином України № 1048/2021 від 20.05.2021 та був документований тимчасовим посвідченням громадянина України НОМЕР_1 від 20.05.2021.
		У зв`язку з ухваленим відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 подав до органу ДМС зобов`язання припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до відповідача документ про припинення громадянства російської федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави (до 19.05.2023).
		У жовтні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства російської федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства російської федерації.
		22.10.2021 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації, тому вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти декларацію.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі № 320/598/21 позов задоволено, зобов`язано ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України. Указане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_2 від 16.03.2022.
		З вебсервісу ДМС перевірки дійсності документів, що посвідчують особу, позивач з`ясував, що належний йому паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 16.03.2022 визнано недійсним.
		Представник позивача звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію та відомості про те, на якій підставі було визнано недійсним паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 16.03.2022, належний ОСОБА_1 .
		У відповіді на адвокатський запит відповідач повідомив, що рішенням ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.08.2022, відповідно до статті 21 Закону, скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 8 Закону, у зв`язку з тим, що громадянство України було набуто внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей. На підставі вищезазначеного рішення, паспорт громадянина України у вигляді ID картки №    НОМЕР_2 , оформлений на ім`я ОСОБА_1 , визнано недійсним.
		Рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства прийняте начальником Дніпровського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, погоджено з начальником Управління з питань громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та затверджено т.в.о. начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на підставі подання, яке склав завідувач сектора громадянства Дніпровського відділу ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області.
		У поданні про скасування рішення про оформлення набуття громадянства указано, що документом, який підтверджує факт народження особи на території України є свідоцтво про народження. Громадянство України набуто ОСОБА_1 внаслідок подання неправдивих відомостей, за наявності яких особа не може набути громадянство України, а саме: для набуття громадянства України ОСОБА_1 надав свідоцтво про народження батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 серія НОМЕР_4 (повторне), видане 06.03.2021 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ), в якому в графі «місце народження» інформація відсутня. Актовий запис про народження ОСОБА_2 № 187, складений 22.04.1952 відділом державної реєстрації цивільного стану Джанкойського міського управління юстиції Автономної республіки Крим стосовно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , також не містить інформації щодо місця народження ОСОБА_2 . Відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Мінюсту України від 14.01.2011 № 96/5, якщо в актовому записі про народження відсутні графи «по батькові» та місце народження», що стосуються даних про дитину, або відсутні відомості у цих графах, то одночасно з повторною видачею свідоцтва про народження відомості щодо по батькові та місця народження дитини доповнюються з дотриманням вимог цих Правил, у разі особистого звернення заявника до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання актового запису. Місце народження також може бути підтверджено судовим рішенням. У поданні указано, що ОСОБА_1 не надано документів, щодо підтвердження факту, з яким Законом № 2235-III пов`язує набуття громадянства України за територіальним походження (факт народження батька до 24.08.1991 на території, яка стала в подальшому територією Держави Україна).
		Уважаючи зазначене рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач оскаржив його до Одеського окружного адміністративного суду.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі № 420/13261/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2022, визнано протиправним та скасовано рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.08.2022 про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Разом з тим, під час розгляду справи № 420/13261/22, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі № 320/598/21, яким було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов`язано ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено. Отже, внаслідок скасування рішення суду у справі № 320/598/21, позивач уважався таким, що не відмовився від громадянства російської федерації.
		У зв`язку з прийняттям 19.05.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 , позивач подав письмово оформлену заяву про зобов`язання припинити протягом двох років громадянство російської федерації. Отже, позивач зобов`язаний припинити громадянство російської федерації до 19.05.2023.
		У зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі № 320/598/21, позивач в межах дворічного строку виконання зобов`язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації.
		Проте за результатами розгляду його звернення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом від 24.04.2023 № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 відмовило в прийнятті документів.
		Як установлено судом першої інстанції, підставою для відмови у прийнятті документів відповідачем, зокрема, зазначено, що позивачем подано зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства російської федерації припинити громадянство російської федерації і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації. У разі неотримання з незалежних від ОСОБА_1 причин документа про припинення громадянства російської федерації він зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства російської федерації і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави. Також зазначено, що відповідно до абзацу дванадцятого статті 1 Закону зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Таким чином, відповідач зазначив, що саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство і подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. Одночасно відповідач звернув увагу також на Закон № 1941-IX та наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2021 № 989 «Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2021 за № 1696/37318 (далі - Наказ № 989).
		Зважаючи на те, що немає жодних підстав вважати, що пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1941-IX обмежено право позивача подати декларацію про відмову від іноземного громадянства на підставі частини п`ятої статті 8 Закону № 2235-III, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 позов задоволено. Визнано протиправними дії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації. Зобов`язано ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства російської федерації.  Вирішено питання про судові витрати.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у випадку позивача, законодавство російської федерації (стаття 19 федерального закону від 31.05.2002 № 62-ФЗ «Про громадянство російської федерації») передбачає два окремі порядки (загальний та спрощений) виходу з громадянства осіб в залежності від того чи проживають вони на території російської федерації, або в іншій країні. Відповідно до указу президента російської федерації від 14.11.2002 № 1325 (редакція від 16.08.2021, зі змінами від 30.09.2022) «Про затвердження положення про порядок розгляду питань громадянства російської федерації заява про вихід з громадянства російської федерації (додаток № 5) подається до дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації в країні, в якій проживає заявник. Разом з тим, на території України не працюють дипломатичні установи російської федерації у зв`язку з розривом дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією з 24.02.2022, тому позивач, який проживає в Україні, з незалежних від нього причин не може подати заяву про відмову від громадянства російської федерації, оскільки внаслідок розриву дипломатичних стосунків, така процедура в Україні не здійснюється.
		На думку суду першої інстанції, оскільки позивач постійно проживає в Україні, він не має змоги скористатись такою передбаченою для його випадку процедурою, оскільки на території України вона не здійснюється. У свою чергу, позивач також не може скористатись і стандартною процедурою, оскільки внаслідок його постійного проживання поза межами російської федерації, вона для нього не передбачена. Це прямо випливає з положень статті 19 федерального закону від 31.05.2002 № 62-ФЗ «Про громадянство російської федерації». Законом № 1941-IX регламентовано подання окремими категоріями осіб декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 № 594. Проте, за обставин розглядуваного спору, позивач не подавав декларацію разом із заявою про прийняття до громадянства, а подав зобов`язання припинити іноземне громадянство.
		Суд першої інстанції зазначив, що пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1941-IX установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 01.01.2018 до набрання чинності цим Законом та: 1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами «а», «б» пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; 2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; 3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; 4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; 5)  які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.
		Суд першої інстанції зазначив, що Закон № 1941-IX покликаний спростити набуття громадянства України окремими категоріями осіб, а не навпаки. Отже, як уважав суд першої інстанції, предметом регулювання пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №   1941-IX є надання окремим категоріям осіб, визначеним в цьому пункті, розширених підстав для подання декларації за будь-якої неможливості виконати зобов`язання з припинення іноземного громадянства, у порівнянні із загальним правилом, яке зводиться лише до трьох підстав, а також надання таким особам, у яких сплинув, або спливає строк виконання зобов`язання з припинення іноземного громадянства додаткової можливості скористатись спрощеним порядком відмови від іноземного громадянства, аби не втратити громадянство України.
		Натомість, на думку суду першої інстанції, суб`єктом владних повноважень вищезазначені положення тлумачаться у якомога несприятливий для іноземця, який має намір отримати громадянство України, спосіб, шляхом утворення додаткових перешкод та категорій, яким останньому необхідно відповідати.
		Також суд першої інстанції погодився із аргументами позивача про те, що за тлумаченням відповідача положення Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1941-IX обмежують позивача скористатися загальним правом, передбаченим частиною п`ятою статті 8 Закону №  2235-III з тих підстав, що він не підпадає під визначені такими перехідними положеннями категорії осіб. На переконання суду першої інстанції, зазначене положення не є деталізацією положень частини п`ятої статті 8 Закону № 2235-III, а є юридичною конструкцією, що обумовлена конкретною актуальною практичною необхідністю юридичного регулювання спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства для окремих категорій осіб. Натомість, частина п`ята статті 8 Закону № 2235-III містить базовий законодавчий припис про те, що іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. І в даному випадку позивач, скориставшись цим правом, у декларації указав те, що не може надати документ про припинення іноземного громадянства з незалежної від нього причини, а саме: у зв`язку з нездійсненням процедури припинення громадянства російської федерації.
		При цьому, суд першої інстанції зазначив, що на території України не працюють дипломатичні установи російської федерації у зв`язку з розривом дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією з 24.02.2022, тому позивач, який проживає в Україні, з незалежних від нього причин не міг подати заяву про відмову від громадянства російської федерації, оскільки внаслідок розриву дипломатичних стосунків, така процедура в Україні не здійснюється.
		Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини, та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
		Перевіряючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його суд апеляційної інстанції виходив із того, що особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств(підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства. Тобто, подання декларації про відмову від іноземного громадянства взаємопов`язано з наявністю незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства: декларація подається лише в тих випадках, коли існують такі причини.
		При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що 19.12.2021 набрав чинності Закон №  1941-IX, метою якого є реалізація Указу Президента України від 13.08.2019 № 594 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами російської федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання». Тобто Законом № 1941-ІХ передбачено спрощену процедуру набуття громадянства України, якою також міг скористатися і позивач протягом встановленого йому строку. 
		Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач при зверненні та отриманні оскарженої ним відмови обрав шлях подання звернення, як військовослужбовцем, але на час подання звернення він таким не був та набув такого статусу через місяць після отримання відповіді, яка його не влаштувала.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до абзацу 32 статті 1 Закону № 2235-III документом, що підтверджує переслідування є довідка Міністерства закордонних справ України, посольства чи консульської установи України, видана у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про те, що іноземець, який є громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, зазнав у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що виявилися у здійсненні ним діяльності, спрямованої на захист національних інтересів України. 
		Викладене, на думку суду апеляційної інстанції, у свою чергу, свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства російської федерації до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якого, у свою чергу, не виникає обов`язку з прийняття відповідного документу.
		Також суд апеляційної інстанції погодився з доводами відповідача стосовно того, що позивачем мала подаватися не декларація про відмову від громадянства російської федерації, а документ уповноваженого органу російської федерації про вихід з громадянства російської федерації. Видачі зазначеного документа передує повернення національного паспорту громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.
		Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправних дій чи бездіяльності по відношенню до позивача.
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що жодного обмеження щодо країни місця проживання особи, яка не має місця проживання на території російської федерації, та повинна виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство, зазначеним законодавством російської федерації не передбачено, як і не передбачено чинним законодавством України, яке регламентує процедуру набуття громадянства України. Таким чином, суд апеляційної інстанції уважав, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо відсутності змоги позивача, на якого покладено певне зобов`язання припинити іноземне громадянство, скористатись такою передбаченою законодавством російської федерації для його випадку процедурою, а отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначене свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
		При цьому суд апеляційної інстанції урахував надані позивачем до суду апеляційної інстанції письмові докази під час проходження ним військової служби, зокрема, позитивну характеристику ОСОБА_1 та нагородження заохочувальними відзнаками. Проте, на переконання суду, вищезазначені докази не впливають на правову оцінку, яка надана судом в аспекті цієї справи насамперед через те, що військовослужбовцем позивач став набагато пізніше ніж виникла оскаржена у цій справі відмова. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник указує на відсутність висновку щодо застосування абзацу 13 статті 1 Закону №   2235-III в контексті визначення права позивача, який постійно проживає на території України, відмовитись від громадянства російської федерації, які мають шляхом подання декларації про відмову від іноземного громадянства внаслідок фактичного припинення здійснення процедури виходу з громадянства російської федерації на території України консульськими та дипломатичними установами в умовах воєнного стану.
		При цьому скаржником пропонується правовий висновок, який може бути ураховано Верховним Судом при формуванні правової позиції з цього приводу, а саме: положення частини тринадцятої статті 1 Закону № 2235-III, які визначають таку незалежну від особи причину неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), як нездійснення процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи, є бланкетними та відсилають до норм права, що регулюють порядок та процедуру припинення громадянства тієї держави, громадянином якої є особа, та громадянство якої така особа повинна припинити. Скаржник зазначає, що у даному випадку, процедура припинення громадянства російської федерації регулюється статтями 19, 32, 35 федерального закону «Про громадянство російської федерації», відповідно до яких вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, який передбачає подання заяви про вихід з громадянства російської федерації і всіх необхідних документів оформлених належним чином до дипломатичного представництва або консульської установи російської федерації, що знаходяться за місцем проживання заявника за межами російської федерації. Іншої процедури виходу з громадянства російської федерації осіб, які проживають за межами російської федерації, - не передбачено.
		Також скаржник зазначає, що розірвання дипломатичних відносини між Україною та російською федерацією логічним чином зумовило припинення дії дипломатичних представництв та консульських установ російської федерації на території України. Тобто, заяви стосовно громадянства російської федерації, у тому числі заяви про вихід з громадянства російської федерації, не приймаються до розгляду дипломатичними представництвами та консульськими установами російської федерації на території України з 24.02.2022.
		Отже, скаржник наголошує, що в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану процедура виходу з громадянства російської федерації для громадян цієї країни, які проживають на території України, фактично не здійснюється. Відтак, нездійснення процедури виходу з громадянства, передбаченої абзацом 13 статті 1 Закону № 2235-III, охоплює і випадки нездійснення такої процедури для громадян російської федерації внаслідок припинення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією. Отже, громадяни російської федерації, які проживають на території України та, які не можуть отримати документ про припинення громадянства країни-агресора через припинення роботи дипломатичних представництв та консульських установ російської федерації на території України, мають законні очікування на декларативний вихід з громадянства російської федерації. При цьому, на думку скаржника, такі особи не зобов`язані звертатись із заявою про припинення громадянства російської федерації до дипломатичних представництв або консульських установ російської федерації на території будь-якої іншої країни, оскільки на випадок нездійснення процедури виходу з іноземного громадянства законодавцем було передбачено можливість декларативного виходу.
		Окрім цього, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції без дослідження зібраних у справі доказів сформував правові висновки, зазначивши про те, що позивач при зверненні та отриманні оскарженої ним відмови обрав шлях подання звернення до органу ДМС України як військовослужбовець. Скаржник звертає увагу на те, що позивач звернувся до ЦМУ ДМС у м.  Києві та Київській області саме із декларацією про відмову від іноземного громадянства у зв`язку із існуванням незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, поданого за формою, визначеною наказом Міністерства закордонних справ України від 23.11.2022 № 389. Тобто, декларант звернувся до органу ДМС України із декларацією у загальному порядку, а не як військовослужбовець. Крім того, скаржник звертає увагу і на те, що ним не подавались разом із декларацією про припинення іноземного громадянства документи, що підтверджують проходження позивачем військової служби за контрактом у Збройних Силах України.
		Позиція інших учасників справи
		Відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Рух касаційної скарги
		11.12.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Мастістого І. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/11071/23.
		Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Мастістого  І. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023.
		Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		Ухвалою Верховного суду від 19.03.2025 справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.03.2025 о 12 год 00 хв.
		24.03.2025 до Верховного Суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		У судовому засіданні 25.03.2025 по справі оголошено перерву до 01.04.2025 о 12 год 00 хв.
		01.04.2025 до Верховного Суду від представника позивача надійшли пояснення, в яких він просить задовольнити касаційну скаргу.
		01.04.2025 у справі проголошено скорочене судове рішення.
		Суддя Мельник-Томенко Ж. М. з 03.04.2025 по 07.04.2025 знаходилася у відпустці, відповідно до наказу голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.04.2025 №  977/0/5-25.
		Позиція Верховного Суду
		Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.
		За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2235-III: 
		громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках (абзац 2);
		громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України (абзац 4);
		іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (абзац 5);
		реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи (абзац 9);
		зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (абзац 12);
		незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури (абзац 13);
		декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (абзац 16).
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону № 2235-III громадянство України набувається за територіальним походженням.
		Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
		Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 2235-III для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.
		Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2235-III передбачено, що іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
		Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (у редакції Указу Президента України від 27.06.2006 № 588/2006) (далі - Порядок № 215).
		Згідно з абзацом 1 пункту 119 Порядку № 215 особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
		Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону № 2235-III територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); .
		Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Питанням, що належить вирішити в межах розгляду цієї справи судом касаційної інстанції, є перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції абзацу 13 статті 1 Закону №   2235-III в контексті визначення права позивача, який постійно проживає на території України, відмовитись від громадянства російської федерації шляхом подання декларації про відмову від іноземного громадянства внаслідок фактичного припинення здійснення процедури виходу з громадянства російської федерації на території України консульськими та дипломатичними установами в умовах воєнного стану.
		Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.
		Нормами Закону № 2235-III передбачено можливість набуття громадянства України за територіальним походженням, за умови звернення іноземця з відповідною заявою, однак положення частини другої статті 8 Закону № 2235-III містять імперативний припис щодо обов`язку таких осіб одночасно із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подати зобов`язання припинити іноземне громадянство.
		Надалі, у разі одержання позитивного рішення щодо вирішення такої заяви, іноземцю видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої він має право оформити тимчасове посвідчення, що діє не більше двох років. Тому лише у разі виконання ним обов`язку припинити іноземне громадянство, така особа має право отримати паспорт України.
		Водночас, запроваджуючи інститут подання декларації про відмову від іноземного громадянства, законодавець в імперативному порядку насамперед зобов`язав іноземця, який звернувся із відповідною заявою до органу ДМС протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Такі дії передбачають активну поведінку іноземця, спрямовану на безпосереднє самостійне вирішення питання щодо отримання ним документу про припинення громадянства (підданства) іншої держави.
		І лише за певних причин, перелік та форма, яких наведено у статті 1 Закону № 2235-III (що насамперед передбачають вжиття іноземцем активних дій, зокрема, звернення до уповноваженого органу країни, від громадянства якої він має бажання відмовитися) та за умови доведення факту вжиття іноземцем усіх заходів задля отримання документу про відмову від попереднього громадянства, орган ДМС може прийняти у іноземця декларацію про відмову від іноземного громадянства.
		Це означає, що особа, яка набула громадянство України на загальних підставах за результатами вирішення її заяви про прийняття до громадянства України впродовж дворічного строку з моменту набуття такого громадянства повинна вчинити дії, спрямовані на отримання документа про припинення громадянства (підданства) іншої держави. І лише у разі невирішення такого питання у строки, передбачені законодавством країни громадянської належності чи відмови у вирішенні такої заяви за результатами звернення іноземця (за незалежних від нього причин, що розкриті та перелічені у Законі) він має право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства безпосередньо до органу ДМС, що приймав його заяву.
		Крім того, визначаючи певну процедуру виходу з громадянства російської федерації, законодавством цієї країни насамперед передбачено, що особа повинна подати відповідну заяву, у якій висловити таке прохання як особисто або, як виняток, подати її через іншу особу, або надіслати поштою, за умови нотаріального засвідчення. Тобто громадяни російської федерації мають декілька варіантів вирішення такого питання, у тому числі і у разі настання обставин, що є винятковими. Водночас такі заяви за законодавством російської федерації можуть розглядатися протягом року з дня звернення.
		Отже, межі дії приписів абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III у спірних правовідносинах необхідно оцінювати, виходячи із оцінки активних дій іноземця, які ним вчинялися з дати набуття ним громадянства України, щодо отримання документа про припинення іноземного громадянства.
		Після 24.02.2022, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства російської федерації в Україні з огляду на припинення роботи його відділів на території України.
		Проте особи, що мають бажання відмовитись від громадянства російської федерації не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв російської федерації, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення.  
		За таких обставин, Верховний Суд констатує, що з 24.02.2022 органи ДМС можуть прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства від колишніх громадян російської федерації, які набули громадянство України на загальних підставах до 24.02.2022 за двох умов:
		- якщо такі особи як до, так і після 24.02.2022 вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу російської федерації з відповідною заявою, у якій виявили бажання припинити попереднє громадянство, проте не отримали інформації щодо вирішення їхньої заяви протягом строків її розгляду, що підтверджується доказами;
		- якщо такі особи як до, так і після 24.02.2022 вже безпосередньо зверталися до уповноваженого органу російської федерації з відповідною заявою, отримали негативну відповідь та надали докази, що підтверджують ці обставини.
		В інших випадках відсутні правові підстави для прийняття такої декларації у межах процедури, визначеної Законом № 2235-III, установленої для оформлення громадянства.
		Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, що указана у постанові від 19.12.2024 у справі № 280/1155/23.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 19.05.2021 прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем, відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ, у зв`язку з чим позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України.
		У зв`язку з прийнятим рішенням про оформлення набуття громадянства України, позивачем подано зобов`язання припинити громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства російської федерації, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства російської федерації - подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.
		У жовтні 2021 року позивач звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства російської федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства російської федерації.
		Листом від 22.10.2021 № 8010.4.2-49539/80.3-21 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відмовлено позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації  у зв`язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також указано, що відповідно до наказу посольства російської федерації в Україні від 09.01.2021 № 1 вартість виходу з громадянства російської федерації становить 1852,50 грн, що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні.
		Уважаючи дії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства російської федерації протиправними, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якому, з урахуванням уточненого позову, просив суд визнати протиправними дії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов`язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти у позивача декларацію про відмову від громадянства російської федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі № 320/598/21 позов задоволено.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі № 320/598/21 апеляційну скаргу ЦМУ ДМС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов залишено без задоволення.
		У своїй постанові Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 320/598/21 дійшов до такого висновку: «Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у ОСОБА_1 права на подання декларації про відмову від іноземного громадянства до відповідача, в якого, у свою чергу, не виникає обов`язку з прийняття відповідного документа. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних».
		Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, Шостий апеляційний адміністративний суд наголосив на відсутності у ОСОБА_1 незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.
		Підсумовуючи, варто вказати, що саме на особу, яка взяла на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство, покладається обов`язок надати документи про припинення іноземного громадянства і тільки після надання відповідних документів органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України.
		При цьому заява про відмову від іноземного громадянства до органу ДМС подається протягом двох років з моменту набуття особою громадянства України.
		Разом з цим законодавцем чітко визначені підстави про право особи подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме: у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство.
		Отже, як зазначено вище, межі дії приписів абзацу 13 частини першої статті 1 Закону № 2235-ІІІ у спірних правовідносинах необхідно оцінювати, виходячи із оцінки активних дій іноземця, які ним вчинялися з дати набуття ним громадянства України, щодо отримання документа про припинення іноземного громадянства.
		Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач у жовтні 2021 року вже звертався до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства російської федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства російської федерації.
		Водночас, як установлено судом апеляційної інстанції, на цей час, до початку війни, коли консульські установи російської федерації ще працювали, позивач обрав означений шлях для реалізації свого обов`язку, але не звертався до консульських установ, відповідно до установленого порядку.
		У подальшому, у зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі № 320/598/21, якою встановлено відсутність у позивача незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, позивач в межах дворічного строку виконання зобов`язання про відмову від іноземного громадянства в другий раз звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації.
		Проте за результатами розгляду його звернення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області листом від 24.04.2023 № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 відмовило в прийнятті документів, у зв`язку з відсутністю підстав для подання декларації про відмову від громадянства.
		Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем мала подаватися не декларація про відмову від громадянства російської федерації, а документ уповноваженого органу російської федерації про вихід з громадянства російської федерації. Видачі зазначеного документа передує повернення національного паспорту громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.
		При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження позивача, що процедура припинення громадянства російської федерації за ініціативою особи визначена федеральним законом російської федерації «Про громадянство російської федерації».
		Проте особи, що мають бажання відмовитись від громадянства російської федерації не позбавлені права звернутися до дипломатичних представництв російської федерації, що продовжують працювати поза межами України, в інших територіально наближених країнах, обравши будь-який зручний для них спосіб звернення.
		Цей висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.12.2024 у справі № 280/1155/23.
		Крім того, нездійснення процедури виходу з громадянства іноземної держави саме на території України не може слугувати підставою звернення із декларацією про відмову від іноземного громадянства, оскільки в розумінні абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-III така процедура має не здійснюватися іноземною державою взагалі.
		Сам по собі факт припинення дипломатичних відносин з країною-агресором та роботи консульських установ російської федерації в Україні не є поважною та незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства в розумінні абзацу 13 статті 1 Закону №2235-III.
		За таких обставин, судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, зокрема, абзац 13 статті 1, частини п`ятої статті 8 Закону № 2235-III та обґрунтовано визнано, що жодного обмеження щодо країни місця проживання особи, яка не має місця проживання на території російської федерації, та повинна виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство, зазначеним законодавством російської федерації не передбачено, як і не передбачено чинним законодавством України, яке регламентує процедуру набуття громадянства України.
		За указаних обставин, касаційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції було проігноровано те, що громадяни російської федерації, які мають постійне місце проживання на території України, реалізують процедуру припинення громадянства шляхом звернення до дипломатичної установи або консульства російської федерації саме на території України (за місцем проживання). 
		Відповідно, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства російської федерації до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якого, у свою чергу, не виникає обов`язку з прийняття відповідного документу.
		З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем не допущено протиправних дій чи бездіяльності по відношенню до позивача.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
		З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 КАС України, у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
		Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук  Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...