Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/20606/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 09.04.2025. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: К/990/47137/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 420/20606/24
		провадження № К/990/47137/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е., 
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Будігая Олександра Васильовича на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року, постановленої у складі головуючого судді Пекного А. С., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого -  Бітова А. І., суддів: Лук`янчук О. В., Ступакової І. Г.
		І. Обставини справи
		1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області), в якому просив:
		1.1. визнати протиправними дії ГУНП в Одеській області щодо ненадання ОСОБА_1  письмової інформації про нараховані суми, належні при його звільненні 27 червня 2022 року зі служби в поліції за період часу з 27 липня 2022 року по день подачі до суду заявленого адміністративного позову;
		1.2. зобов`язати ГУНП в Одеській області надати ОСОБА_1 письмову інформацію про нараховані суми, належні при його звільненні 27 червня 2022 року зі служби в поліції;
		1.3. стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми належні йому при звільненні 27 липня 2022 року зі служби в поліції на загальну суму 391052,86 гривень, з яких: 6054,75 гривень - сума неправомірно стягнутих з грошового забезпечення за період проходження служби в поліції; 30082,21 гривень - сума нарахованого грошового забезпечення, проте фактично не виплаченого за період проходження служби в поліції; 45345,00 гривень - сума недорахованої грошової компенсації у день його звільнення 27 липня 2022 року за 22 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період часу з 01 січня 2022 року до дня звільнення; 309570,90 гривень- сума грошової компенсації за 109 календарних дня невикористаних щорічних та додаткових оплачуваних відпусток за період часу з 07 листопада 2015 року до дня звільнення;
		1.4. стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 втрат частини своїх доходів через порушення встановлених строків їх виплати, внаслідок затримки їх виплати на один і більше календарних місяців, відповідно положень статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 52959,08 гривень за період часу з 28 серпня 2022 року по 27 червня 2024 року;
		1.5. на підставі частини другої статті 625 Цивільного Кодексу України стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 22515,35 гривень штрафних санкцій у вигляді 3%-річних;
		1.6. на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 
		2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху з підстав частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом та надано позивачу строк на усунення недоліків позову п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
		3. На виконання вказаної ухвали суду представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив, що позивач про порушення своїх прав дізнався при отриманні листа ГУНП в Одеській області від 29 березня 2024 року № Т-122, тобто строки звернення до суду з позовною заявою, передбачені частиною другою статті 233 КЗпП України, дотримані.
		4. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 липня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року, позовну заяву залишив без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
		ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
		5. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Будігай О. В., зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		6. На обґрунтування касаційної скарги автор вказує, що предметом спору є право позивача, який проходив публічну службу, на отримання належних позивачу сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби 27 липня 2022 року.
		Стверджує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду базуються на хибних судженнях щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 КЗпП України в редакції Закону України № 2352-IX від 01 липня 2022 року до правовідносин, що мали місце до набрання вказаним Законом чинності - всупереч темпоральній дії нормативного-правового акту.
		Покликаючись на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, зазначив, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. При цьому строк звернення до суду, у такій категорії справ не обмежується будь-яким строком.
		7. Верховний Суд ухвалою від 25 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції залишення позову (заяви) без розгляду та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права.
		8. Представник ГУНП в Одеській області подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		ІІІ. Нормативне врегулювання
		9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		10. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		11. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		12. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		13. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		14. Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		15. Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		16. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
		17. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
		18. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
		19. Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
		20. Відповідно до нової редакції статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
		ІV. Оцінка Верховного Суду
		21. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу отримання належних позивачу сум грошового забезпечення при звільненні з військової служби 27 липня 2022 року.
		22. У цій справі підставою для залишення позовної заяви без розгляду слугував висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці.
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій констатували, що позивач пропустив тримісячний строк на звернення до суду з цим позовом, адже спірні правовідносини виникли вже під час дії норм статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX.
		23. Перевіряючи правильність застосування судами норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає таке.
		24. Заробітна плата в розумінні частини першої статті 94 КЗпП України означає винагороду, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
		Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		25. Варто зазначити, що норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
		26. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		27. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
		28. Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
		29. Разом із цим, частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
		30. Суд зазначає, що перебування особи на публічній службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
		31. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
		32. У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
		У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.
		Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
		33. З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
		34. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		Разом з цим  відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
		35. Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
		36. У справі ж, що розглядається, спір виник у зв`язку з невиплатою позивачу належної йому суми грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції відповідно до наказу ГУНП в Одеській області від 27 липня 2022 року № 1285 о/с (а.с. 26 зворотна сторона).
		37. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій фактично вказали на дію статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року.
		38. Натомість суди попередніх інстанцій мали врахувати пункт перший глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		39. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом у червні 2024 року, суди попередніх інстанцій мають надати оцінку поважності пропущеного позивачем тримісячного строку звернення до суду, який розпочався після завершення карантину в Україні, пов`язаного з COVID-19.
		V. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		40. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		41. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		42. Ураховуючи те, що вказані порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, тому справа належить направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		VІ. Судові витрати
		43. З огляду на результат касаційного розгляду у силу частини шостої статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Будігая Олександра Васильовича задовольнити.
		2.          Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 420/20606/24 скасувати, а справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                          М. І. Смокович
		 
		Судді                                                                                                    О. В. Кашпур
		 
		                                                                                                                        В. Е. Мацедонська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...