Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/3314/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.
Дата набрання законної сили: 02.04.2025
Номер судового провадження: 61-4496ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                            
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                            
		 
		02 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/3314/23
		провадження № 61-4496св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2  на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у складі колегії суддів: 
		Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі - ТДВ «СГ «Оберіг») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання полісу недійсним.
		 
		Позов мотивований тим, що під час укладання полісу обов`язкого страхування відповідач надав неправдиві відомості, зокрема, вказав, що транспортний засіб «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 (vice-code НОМЕР_2 ) не підлягає обов`язковому технічному контролю.
		 
		Вказував, що відповідно до листа сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України транспортний засіб належить до типу вантажний фургон малотонажний, вантажопідйомність - 1,0 тонна, підлягає обов`язковому технічному контролю (далі - ОТК) з періодичністю кожні два роки. Проте інформації про проходження вказаним транспортним засобом ОТК у реєстрі немає.
		 
		Позивач вважав, що під час укладення полісу щодо транспортного засобу «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 (vice-code НОМЕР_2 ), відповідач надав неправдиві відомості щодо забезпеченого транспортного засобу, а саме що він є легковим, а не вантажним, а тому не підлягає ОТК, що сприяло укладанню спірного полісу позивачем.
		 
		ТДВ «СГ «Оберіг» просило визнати недійсним поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207261968, укладений з ОСОБА_1 щодо транспортного засобу «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 (vice-code НОМЕР_2 ).
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року 
		в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів обставин, які мали підтвердити той факт, що відповідач під час укладення страхового договору діяв умисно та повідомив недостовірну інформацію стосовно предмета страхування, оскільки ТДВ «СГ «Оберіг», уклавши договір обов`язкового страхування (видавши поліс), за час дії полісу було зобов`язане перевірити, чи повинен транспортний засіб відповідача проходити обов`язковий технічний контроль.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТДВ «СГ «Оберіг» задоволено.
		 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
		 
		Визнано недійсним з моменту його укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207261968, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ).
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у цій справі мало місце введення страховика в оману під час укладення страхувальником полісу 
		№ ЕР-207261968 шляхом умисного надання неправдивих відомостей про таку істотну умову предмета договору страхування, як необов`язковість проходження транспортним засобом технічного контролю, тоді як вантажний спеціалізований малотонажний фургон відповідача підлягає обов`язковому проходженню ОТК кожні два роки.
		 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		27 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року залишити без змін.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не звертався до страховика з приводу можливого помилкового зазначення у полісі того, що транспортний засіб не підлягає ОТК, а, сплативши страховий внесок, користувався автомобілем аж до дорожньо-транспортної пригоди в 2022 році. Відповідач надав саме ту інформацію, що вказана у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Помилка, якщо вона була допущена під час видачі сервісним центром УМВС України свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, не дає підстав для визначення дій відповідача під час укладення договору страхування як обман, оскільки відповідач надав страховику саме ту інформацію, яка містилась у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Позивач, не перевіривши всієї інформації, отриманої від клієнта, уклав з ним поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі. Позивач не довів обставин, які мали підтвердити той факт, що відповідач під час укладення страхового договору діяв умисно, повідомивши недостовірну інформацію стосовно предмета страхування.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17, від 31 березня 2021 року у справі 
		№ 910/18600/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, 
		від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Інші аргументи учасників справи
		 
		23 квітня 2024 року ТДВ «СГ «Оберіг» подало до Верховного Суду відзив, 
		у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що під час укладення полісу відповідач свідомо надав позивачу неправдиву інформацію, а саме те, що транспортний засіб «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin-code НОМЕР_3 , відноситься до типу «В» - легковий автомобіль, а тому не підлягає ОТК. 
		 
		09 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заперечення на відзив, у яких просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року залишити без змін.
		 
		Заперечення мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а суд апеляційної інстанції скасував по суті законне рішення.
		 
		30 травня 2024 року ТДВ «СГ «Оберіг» подало до Верховного Суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		18 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду пояснення, у яких просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року залишити без змін.
		 
		27 червня 2024 року ТДВ «СГ «Оберіг» подало до Верховного Суду заперечення щодо письмових пояснень, у якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від 
		26 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		21 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду пояснення щодо заперечень ТДВ «СГ «Оберіг», у яких просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року залишити без змін.
		 
		31 липня 2024 року ТДВ «СГ «Оберіг» подало до Верховного Суду заперечення щодо письмових пояснень від 21 липня 2024 року, у якому просить 
		в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		03 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду клопотання, у якому просить касаційну скаргу задовольнити.
		 
		09 січня 2025 року ТОВ «СГ «Оберіг» подало до Верховного Суду заперечення, у яких просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Святошинського районного суду м. Києва.
		 
		02 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, запереченні на відзив, запереченні на відповідь на відзив, поясненнях та у запереченнях щодо письмових пояснень, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
		з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		14 грудня 2021 року між ТДВ «СГ «Оберіг» і ОСОБА_1 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-207261968, згідно з яким було забезпечено транспортний засіб «Ford Transit», реєстраційний номер 
		НОМЕР_1 , vine-code НОМЕР_2 . Термін дії поліса встановлено 
		з 00:00 год 15 грудня 2021 року до 14 грудня 2022 року включно.
		 
		У полісі зазначено, що транспортний засіб не підлягає ОТК.
		 
		28 листопада 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		 
		Відповідно до листа регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 
		09 лютого 2023 року № 31/10-665, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vine-code НОМЕР_2 , належить до типу ТЗ - вантажний фургон малотонажний, вантажопідйомність - 1,0 тонна, дата першої реєстрації в України 30 серпня 2006 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 , vin НОМЕР_5 , підлягає проходженню ОТК 
		з періодичністю кожні два роки. Станом на 03 лютого 2023 року інформації про дійсний (наявний) протокол ОТК немає. Протоколом ОТК на зазначений ТЗ не видавався.
		 
		Інформації про проходження ОТК транспортним засобом «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , vine-code НОМЕР_2 , у реєстрі ОТК ЄДР ТЗ немає.
		 
		Позивач надав копію поліса № ЕР-207261968, у якому в графі «марка» зазначено «Ford», у графі «модель» зазначено «Transit», у графі «vin-код» зазначено « НОМЕР_3 », у графі «тип транспортного засобу» зазначено «В3», а в графі «особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу» зазначено, що транспортний засіб не використовується як таксі/маршрутне таксі та не підлягає обов`язковому технічному контролю. До керування допущено особи з водійським стажем менше 3 років та/або водійській стаж страхувальника менше 3 років. Транспортний засіб використовується протягом повного строку страхування: 1-й місяць, 2-й місяць, 3-й місяць, 4-й місяць, 5-й місяць, 6-й місяць, 7-й місяць, 8-й місяць, 9-й місяць, 10-й місяць, 11-й місяць, 12-й місяць.
		 
		У копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , доданого відповідачем до відзиву, зазначено такі відомості: марка - «Ford»; модель - «Transit»; тип - вантажний спеціалізований фургон малотонажний - В; номер шасі - НОМЕР_3 ; повна маса - 2800; маса без навантаження - 1800; категорія - «М1»; об`єм двигуна - 2496; тип пального - D; кількість сидячих місць - 3; реєстраційний номер - НОМЕР_1 ; дата першої реєстрації - 30 серпня 2006 рік; дата реєстрації - 10 лютого 2021 рік; власник - ОСОБА_1 .
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
		 
		Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, колегія суддів враховує таке.
		 
		У частині першій статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		 
		Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, 
		а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), 
		у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. 
		У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частини перша, друга статті 207 ЦК України).
		 
		У пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору 
		 
		Згідно з частинами першою - четвертою статті 18 Закону України «Про страхування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
		 
		Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
		 
		Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
		 
		Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
		 
		У статті 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається 
		в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
		 
		У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір 
		є нікчемним.
		 
		Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (стаття 982 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 983 ЦК України договір страхування набирає чинності 
		з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
		 
		Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони 
		в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		 
		Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
		 
		Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
		 
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		 
		Згідно з частинами сьомою, дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується 
		в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, 
		а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		 
		Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		 
		Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		 
		Відповідно до пункту 17.6 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особливості укладення договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
		 
		Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання 
		у сфері ринків фінансових послуг від 31 серпня 2017 року № 3631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 року за № 1197/31065, затверджено зміни до Положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		 
		Вказаним розпорядженням, починаючи з 07 лютого 2018 року, забезпечена можливість укладання внутрішніх договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (які діють тільки на території України) в електронній формі. 
		 
		У розділі ІІІ положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим розпорядження Державної комісії 
		з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 жовтня 2011 року 
		№ 673 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за 
		№ 1483/20221, визначено особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування.
		 
		Для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.
		 
		Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.
		 
		Перелік відомостей, які повинні міститися у пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування, затверджується МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ
		 
		МТСБУ забезпечує можливість перевірки факту реєстрації пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оприлюднює на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ інформацію про спосіб перевірки факту реєстрації пропозиції щодо укладення внутрішнього електронного договору страхування. Інформація про спосіб перевірки власником транспортного засобу факту реєстрації конкретної пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинна міститись у такій пропозиції.
		 
		Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.
		 
		Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним 
		з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.
		 
		Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
		 
		Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
		 
		Згідно з пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
		 
		Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», частини другої статті 18 Закону України «Про страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
		 
		Відповідно до частин першої - четвертої статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
		 
		Обов`язковому технічному контролю не підлягають:
		1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
		2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
		3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».
		 
		Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового 
		і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
		 
		Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
		 
		Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух».
		 
		Слід також врахувати, що відповідно до Переліку відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 25 травня 2017 року 
		№ 401/2017, для укладання внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик повинен мати такі відомості: 
		1) відомості про страхувальника, для фізичної особи: прізвище, ім`я та по-батькові; домашня адреса із зазначенням поштового індексу; адреса електронної пошти; номер контактного телефону; ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичної особи - платника податку (ІНПП) у разі його присвоєння;  відомості про реквізити документа, що посвідчує особу (для пільговика - документ, що підтверджує його право на зменшення розміру страхового платежу), а саме: назва документа, його серія, номер, дата видачі та орган, що видав документ; 
		2) відомості про транспортний засіб (ТЗ), щодо якого укладається договір страхування: тип ТЗ; державний номерний знак; марка, модель; рік випуску;  ідентифікаційний номер VIN (сімнадцятизначний) ТЗ або в разі відсутності 
		в технічному паспорті відомостей про ідентифікаційний номер VIN, номер кузова (шасі, рами) транспортного засобу - відображається «б/н»; номер кузова (шасі, рами); населений пункт місця реєстрації ТЗ;
		3) особливі умови використання забезпеченого ТЗ: ознака використання ТЗ протягом повного строку страхування та номера місяців, в яких використовується ТЗ (у разі укладення договору страхування з обмеженим періодом використання ТЗ протягом року); ознака використання ТЗ як таксі/маршрутне таксі; ознака того, що ТЗ підлягає обов`язковому технічному контролю та дата наступного ОТК (для ТЗ, що підлягає обов`язковому технічному контролю); ознака допущення до керування ТЗ осіб з водійським стажем менше 3 років;
		4) інші відомості, необхідні страховику для оцінки ризику;
		5) запланована дата початку дії договору страхування та строк страхування;
		6) відомості, зазначені в пунктах 1-4 страховик повинен отримати від страхувальника, але має право перевірити їх достовірність шляхом звірки 
		з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
		 
		За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність 
		і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним 
		у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, надавши належну оцінку поданим учасниками справи доказам, їхній поведінці під час укладення оспорюваного правочину, дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів наявності підстав для визнання договору недійсним, оскільки при оформленні полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем (страхувальником) було надано позивачу (страховику) інформацію, яку страховик мав можливість перевірити, зокрема з`ясувати відомості щодо належності транспортного засобу до типу вантажних 
		і обов`язковості проходження цим транспортним засобом технічного контролю. 
		 
		Як зазначалося вище, відомості про страхувальника, транспортний засіб, щодо якого укладається договір страхування, а також особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу страховик повинен отримати від страхувальника, водночас має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та 
		з даними державних інформаційних ресурсів.
		 
		Таким чином, страховик, отримавши інформацію від страхувальника щодо транспортного засобу та погоджуючись укласти договір страхування на підставі отриманих відомостей транспортного засобу та його технічних характеристик, не був позбавлений можливості додатково здобути інформацію щодо транспортного засобу, перевірити надану відповідачем інформацію. Вказані дії були вчинені ТДВ «СГ «Оберіг» лишепісля настання страхового випадку, що свідчить про наявність наміру ухилитися від виплати страхових сум на користь потерпілої внаслідок ДТП особи.
		 
		У постанові від 21 січня 2021 року у справі № 348/2675/17 (провадження 
		№ 61-17352св19) Верховний Суд зазначив, що проходження транспортним засобом ОТК може розглядатися як умова укладення договору, а не його істотна умова.
		 
		Також необхідно зазначити, що керування водієм транспортним засобом, що підлягає ОТК, але своєчасно його не пройшов, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності (частини третя-четверта статті 121 КУпАП). У межах розгляду цієї справи не встановлено відомостей про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.
		 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів введення йогов оману стосовно предмету страхування.
		 
		Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 369/322/23 (провадження № 61-13910св24).
		 
		Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково 
		і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку 
		з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, судові витрати, понесені ОСОБА_1 за подання касаційної скарги, у розмірі 5 368,00 грн слід стягнути з ТДВ «СГ «Оберіг» на користь ОСОБА_1 .
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2  задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року скасувати, 
		а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 5 368,00 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська        Судді: А. Ю. Зайцев         Є. В. Коротенко         В. М. Коротун         М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...