Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 627/512/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.
Дата набрання законної сили: 03.04.2025
Номер судового провадження: 51-4288км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221010000382

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		03 квітня 2025 року                                                                              
		м. Київ                                                         
		 
		справа № 627/512/22
		провадження № 51-4288км24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		 
		головуюча                                             ОСОБА_1 ,
		судді:                                                       ОСОБА_2 , 
		                                                                           ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання                     ОСОБА_4 ,
		учасники  судового провадження:
		засуджена                                                      ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
		захисник                                                         ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		прокурор                                                         ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 на вирок Харківського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221010000382, стосовно 
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Горлівка Донецької області та проживає у АДРЕСА_1 , засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про зміну оскарженого судового рішення в частині призначеного покарання.
		Свої доводи засуджена мотивує тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми закону у частині призначення їй покарання, не врахував обставини, які пом`якшують і обтяжують призначене покарання, санкцію інкримінованої їй статті та наявність на утриманні неповнолітньої доньки.
		Зазначає, що відповідно до статті 61 КК України обмеження волі не застосовується до жінок, що мають на утриманні дітей віком до чотирнадцяти років.
		 
		Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 02 лютого 
		2023 року ОСОБА_5  визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.436-2 КК України, і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів.
		Вироком Харківського апеляційного суду від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено.
		Вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 02 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_5 скасовано в частині звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_5 постановлено вважати засудженою за ч.1 ст.436-2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі п.4 ч.1 ст.96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію та речовий доказ - мобільний телефон «Samsung» моделі «SM-А730», чорного кольору, ІМЕІ №1: НОМЕР_1 , ІМЕІ №2: НОМЕР_2 , який зберігається у кімнаті речових доказів Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області - конфісковано у власність держави. В решті вирок залишено без зміни.
		Строк відбування покарання засудженій ОСОБА_5 постановлено обчислювати з моменту її фактичного затримання для виконання вироку.
		Як установлено судами, ОСОБА_5 , будучи проросійсько-налаштованою особою, що підтримує агресивну політику рф, з метою реалізації свого злочинного умислу до своєї проросійської позиції, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, у період часу з березня 2022 року по 15 липня 2022 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово під час спілкування по мобільному телефону із військовослужбовцем Л-ДНР ОСОБА_8 , надавала інформацію щодо кількості та місць дислокації блокпостів ЗСУ неподалік від її місця проживання та висловлювала свою думку щодо покращення життя після захоплення території України окупаційними військами рф.
		Крім того, спілкуючись із своїм знайомим ОСОБА_8 , надсилала повідомлення через мобільний месенджер "Ватсап", у яких висловлювала свою позицію про визнання правомірною збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом визнання правомірною тимчасової окупації частини території України.
		15 липня 2022 року, у період часу з 19:15 до 19:35, під час огляду мобільного телефону ОСОБА_5 марки "SAMSUNG" моделі SM-A730 за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено переписку із військовослужбовцем Л-ДНР ОСОБА_8 у мобільному месенджері «Ватсап». Оглядом переписки, встановлено, що ОСОБА_5 виказувала заклики до підтримки збройної агресії проти України державою агресором - рф, виправдовуючи збройну агресію рф, називаючи її вимушеною та необхідною, та такою, що піде на благо українського народу, схвалювала рішення та дії керівництва рф, направлені на ведення війни проти українського народу, висловлюючи підтримку знищення українських міст та населення та до встановлення правління рф на території України.
		Крім того ОСОБА_5 , використовуючи свій мобільний телефон марки "SAMSUNG" моделі SM-A730 , входила у пропагандистську групу "INSIDE DONETSK", яка розміщена у соціальній мережі «Телеграм», та здійснювала перегляд сторінок окремих осіб та груп, виокремлювала окремі публікації, які відповідають її ідейним і політичним поглядам. Вказана група поширювала інформацію, в якій містилось виправдовування, визнання правомірною збройної агресії рф проти України, та як наслідок тимчасову окупацію територій України, а також глорифікацію дій осіб, які причетні до вказаної збройної агресії, та осіб, які були учасниками іррегулярних збройних формувань контрольованих рф, діяльність яких була направлена на тимчасову окупацію територій України, розпочату у 2014 році.
		 
		Позиції учасників судового провадження 
		Захисник та засуджена у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу засудженої, просили скаргу задовольнити, а оскаржене судове рішення змінити. Прокурор заперечила доводам касаційної скарги засудженої, просила оскаржене судове рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення. Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явились. 
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		За змістом ст. 438 КПК Українипредметом перегляду справи в касаційному порядку є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Висновки суду щодо доведеності винуватості  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення і правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
		Відповідно до змісту вироку суду першої інстанції, в ході судового розгляду   ОСОБА_5 визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України та не оспорювала фактичні обставини, пояснивши при цьому, що вона правильно розуміє зміст пред`явленого їй обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		З огляду на викладене, зазначене кримінальне провадження судом розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки ніхто із учасників судового провадження не заперечував, щодо такого порядку судового розгляду, тому суд визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції дотримався вказаних вимог закону.
		Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Доводи касаційної скарги засудженої про невідповідність призначеного засудженій покарання у виді позбавлення волі на строк два роки ступеню тяжкості та особі засудженої через суворість є безпідставними.
		За матеріалами провадження, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу винної - осудна, раніше не судима, одружена, має на утриманні малолітню дочку 2011 року народження, тимчасово не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно; щире каяття як обставину, що пом`якшують покарання; відсутність обставин, які обтяжують покарання тапризначив їйпокарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 було звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на неї обов`язків відповідно до ст. 76 цього Кодексу.
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури, погодився із висновком місцевого суду про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на певний строк, проте зазначив, що суд першої інстанції,мотивуючи своє рішення про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, тобто із застосуванням ст.75 КК України з подальшим звільненням її від покарання з випробуванням, не повній мірі врахував ступінь тяжкості, мету та спосіб вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, її мотив, даних щодо особи останньої, її процесуальну поведінку, а також інші обставини, що відображають особливості конкретного кримінального правопорушення у межах даної кримінально-правової кваліфікації.
		Колегія суддів вказала, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, яке за класифікацією злочинів, передбачених ст.12 КК України, хоча й відноситься до нетяжкого злочину, але спрямоване проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинене під час воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого. Зазначена категорія злочинів з огляду на стан, в якому опинилась країна у зв`язку з військовою агресією з боку рф, викликає у суспільстві вкрай негативну оцінку та ставлення до них.
		Крім того, колегія суддів апеляційного суду наголосила, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_5 , будучи дорослою людиною, яка має відповідний життєвий досвід, не могла не усвідомлювати тих подій, які відбувалися в Україні з початком 24 лютого 2022 року повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та українського народу в цілому, всупереч елементарним нормам моралі, не проявляючи жодних сентиментів та емпатії, та навіть банального співчуття через масову загибель як військовослужбовців, які стали на захист своєї Батьківщини, так і мирного населення, протягом п`яти місяців продовжувала розповсюджувати публікації, зміст яких всіляко виправдовував збройну агресію росії, метою якої є намагання знищити Україну як державу, та прославляла осіб, які її здійснювали.
		У зв`язку із неврахуванням місцевим судом вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 без відбування покарання та застосування до неї такої правової пільги, як звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, є необґрунтованим та таким, що не відповідає зазначеним вимогам закону України про кримінальну відповідальність, а також засадам та меті покарання, визначеним ст.ст.50, 65 КК України, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.
		Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав у вироку, що призначення обвинуваченій ОСОБА_5 покарання в межах санкції статті обвинувачення з реальним його відбуванням відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченої, нейтралізує її негативні настанови та змусить в майбутньому додержуватись положень закону України про кримінальну відповідальність, позбавить можливості вчиняти нові злочини та цілком відповідатиме вимогам і цілям, передбаченим ст.50, 65 КК України.
		Також колегія суддів апеляційного суду перевірила доводи апеляційної скарги прокурора  про застосування положень ст.96-1, 96-2 КК України в частині вирішення долі речових доказів та дійшла висновку, що такі доводи є слушними з огляду на те, що обвинувачена ОСОБА_5 для вчинення вказаного кримінального правопорушення використовувала саме свій мобільний телефон, на який під час досудового розслідування було накладено арешт, а тому висновок суду про повернення обвинуваченій ОСОБА_5 речового доказу - мобільного телефону є необґрунтованим та таким, що не відповідає вищезазначеним вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
		Доводи касаційної скарги засудженої про наявність у неї на утриманні неповнолітньої дитини та незастосування до ОСОБА_5 положень ст. 61 КК України, згідно з якими  обмеження волі не застосовується до жінок, що мають на утриманні дітей віком до чотирнадцяти років є неспроможними з огляду на те, що санкція статті 436-2 КК України не містить такого виду покарання як обмеження волі. 
		Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо призначеного засудженій покарання, вважає їх достатньо обґрунтованими, вмотивованими та переконливими та вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженої та конкретним обставинам кримінального провадження та не вбачає підстав уважати це покарання явно несправедливим через суворість.
		Вирок суду апеляційної інстанції належним чином мотивований, та узгоджується з положеннями статей 370, 374 і 420 КПК України.
		Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої, касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Вирок Харківського апеляційного суду від 19 червня 2024 року стосовно  ОСОБА_5 залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...