Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/12338/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 09.04.2025. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.
Дата набрання законної сили: 15.04.2025
Номер судового провадження: 1-кс/947/4845/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025160000000242

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 947/12338/25
		Провадження № 1-кс/947/4845/25
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07.04.2025 року cлідчийсуддяКиївського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025160000000242 від 11.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Слідчий за погодженням з прокурором звернулася до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку, площею 0.1843 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084200:03:001:0163, власником якої є ОСОБА_5 , з метою збереження речових доказів в рамках кримінального провадження, посилаючись на те, що вказаний об`єкт нерухомого майна імовірно набутий кримінально протиправним шляхом.
		Прокурор Київськоїокружної прокуратурим.Одеси ОСОБА_4  в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якій просив клопотання задовольнити. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
		Сторона обвинувачення в резолютивній частині клопотання просить розгляд клопотання провести за відсутності власника майна, зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.
		Приймаючи до уваги клопотання сторони обвинувачення, враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна  ОСОБА_5 .
		Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приймаючи до уваги заяву прокурора, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, з наступних підстав. 
		   Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		    Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
		   Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
		   У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		   Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
		   Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. 
		Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
		Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
		Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12025160000000242від 11.03.2025року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України за фактом незаконного заволодіння об`єктами нерухомого майна, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.
		В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження було встановлено, 11.03.2025 року до СУ ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_6 щодо шахрайського заволодіння належними їй земельною ділянкою та будинком, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 .
		27.03.2025 року в якості потерпілої допитано ОСОБА_6 , яка повідомила, що через недобросовісність адвоката ОСОБА_7 , який представляв інтереси ТОВ «РУБІКОН ІІ», співзасновником якого вона являлась, їй довелось витратити багато коштів, у тому числі заклавши в іпотеку квартиру на його вимогу, щоб розрахуватись за надані ним послуги. Після чого, восени 2019 року вона повідомила про свої складнощі своєму знайомому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на той момент був депутатом Одеської обласної ради, якого вона знала з 2009 року, оскільки їхні діти ходили в один клас до школи. Також вона знає з дружину ОСОБА_5  ОСОБА_8 , яка працює нотаріусом.
		Вона поскаржилася ОСОБА_5 , що має сумніви у добросовісності та ефективності роботи адвоката ОСОБА_7 , який наголошував на необхідності проведення на чисельних, високовартісних судових процесів у господарському суді, які контролювати, з його слів, міг лише він.
		Вона надала ОСОБА_5 копії рішень господарських судів, у яких приймав участь ОСОБА_9 , які стосувалися товариства. Після чого ОСОБА_5 сказав, що допоможе їй та ТОВ «РУБІКОН ІІ», і попросив її познайомити його з адвокатом ОСОБА_7 .
		Через деякий ОСОБА_5 повідомив, що зможе допомогти, однак його необхідно ввести до складу ТОВ «РУБІКОН ІІ» із часткою 25 %. Через динамічний і стресовий розвиток подій зазначеного періоду (фінансові труднощі, смерть матері, складні і численні судові процеси) вона погодилась. При цьому, жодних внесків до складу товариства ОСОБА_5 не здійснював, а правочин щодо введення його до складу товариства оформила нотаріус ОСОБА_10 , яка є двоюрідною сестрою дружини ОСОБА_5  нотаріуса ОСОБА_8 .
		Коли ОСОБА_5 був введеним до складу співзасновників товариства, він почав наголошувати на необхідності додаткових фінансів. Адвокат ОСОБА_7 та ОСОБА_5 стали просити заявницю передати ОСОБА_5 у власність цінне майно. Вона пояснила ОСОБА_5 , що квартира її неповнолітньої доньки вже в іпотеці в інтересах ОСОБА_7 , що підтвердив і сам ОСОБА_7 .
		Тоді ОСОБА_5 став запитувати про інше її майно, зокрема житло, в якому вона проживала. Вона повідомила, що мешкає в будинку на відстані15 км. від міста Одеси, будівництво якого розпочато незадовго до закінчення 2015 року та не завершено навіть по сьогодні, а тому будинок не було оформлено на неї, а ні на її дядька, ОСОБА_11 , на якого формально було оформлено земельну ділянку, загальною площею 18 соток. Тоді ОСОБА_5 запропонував оформити на нього земельну ділянку, на якій ОСОБА_12 з родиною проживали близько 10 років та будували об`єкт, який мав і на теперішній час має статус «незавершеного будівництва» загальною площею 2114 кв. м.
		Адвокат ОСОБА_7 всіляко підтримував вимоги ОСОБА_5 таприблизно в середині 2020 року, адвокат ОСОБА_9 приїжджав до місця проживання ОСОБА_12 ( АДРЕСА_1 ) та попросив надати містобудівну документацію, де є план будинку, аргументуючи це тим, що допоможе розмістити цей будинок на сайті, як готель, оскільки першочергово і планувалось будувати на вказаній ділянці готель.
		Оскільки земельна ділянка, на якій будувався дім родиною ОСОБА_6 , була оформлена на її рідного дядька - ОСОБА_11 , 1950 р.н., вона просила його оформити правочин по відчуженню вказаної земельної ділянки. Спочатку ОСОБА_11 був категорично проти, як і його дружина ОСОБА_13 , однак через те, що ОСОБА_14 повідомила ОСОБА_11 , що адвокатом ОСОБА_7 розпочаті і проводяться декілька складних судових процесів, зупинити які неможливо, а ОСОБА_5 обіцяв допомогти у вирішенні судових справ товариства, що було підтримано ОСОБА_7 , ОСОБА_11 погодився на укладання такої угоди. Будучи введеною в оману, ОСОБА_6 поясняла своєму дядьку, що на земельній ділянці знаходиться будинок, права на нього не відчужуються, будинок не оформлено, а тому це ніби як додаткова гарантія, що даним будинком ніхто заволодіти не зможе. Весь цей час ОСОБА_6 мешкала і продовжує мешкати у вказаному будинку.
		Окремою перешкодою для укладення договору по відчуженню земельної ділянки було наявність незавершеного будівництва на ній, але ОСОБА_5 запевнив, що владнає цю перешкоду. Правочин буде оформлювати ОСОБА_10 -двоюрідна сестра дружини ОСОБА_5 , яка не вимагатиме даних землевпорядних робіт щодо підтвердження меж земельної ділянки, а також не буде вимагати довідку про відсутність на ній будівництва.
		Так, 29.12.2021 між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 було укладено вдаваний правочин  договір купівлі-продажу земельної ділянки, за який ОСОБА_15 не отримав грошових коштів, та при оформленні нотаріус ОСОБА_10 дійсно не вимагала сплати державного мита і надання документів землевпорядних робіт та довідки про відсутність будівництва на цій земельній ділянці. У володіння та користування земельна ділянка Червякову ніколи не передавалася, оскільки правочин укладено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювалися, тобто мав місце фіктивний правочин, відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України.
		ОСОБА_6 з початку 2021 року проживає у вказаному будинку ( АДРЕСА_1 ), з ОСОБА_16 . Будівництво вказаного будинку було розпочато її родиною ще у другій половині 2015, про що є відповідні докази: проекти будівництва, акти прийому-передач виконаних робіт, геодезичні дослідження, чеки, договори із підрядниками, протоколи по підключення світла та води, та заміри електричної опірності будинку, акти по підключенню лічильників світла та води, довідки з сайту booking.com.
		У грудні 2024 ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_6 додому ( АДРЕСА_1 ), сказав, що треба кошти у розмірі 20 тисяч доларів США. Він пояснював, що усі співзасновники мають сплатити ці грошові кошти солідарно на оплату роботи нових юристів з місту Києва. Спочатку ОСОБА_6 вагалась, однак потім позичила кошти в ОСОБА_17 (матері ОСОБА_16 ). У цей же день, вона передала ОСОБА_18 грошові кошти у розмірі 3500 доларів США.
		05 лютого 2025 стало відомо, що Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скарга Товариства.
		17.02.2025 коли ОСОБА_6 перебувала за адресою проживання, прибули помічники ОСОБА_5 , один з яких представився ОСОБА_19 . Вони повідомили, що ОСОБА_18 бажає продати її будинок, або передати його до фону державного майна. Коли вона з ОСОБА_17 поїхали до ОСОБА_5 до офісу ТОП «Олімп-Юг», який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 78-Б, ОСОБА_18 повідомив, що будинок він ввів в експлуатацію та оформив його на себе. Однак ОСОБА_6 не надавала згоду ОСОБА_18 на оформлення будинку у його власність. Вона проживає в тому будинку, продовжує його будівництво, сплачує комунальні платежі. ОСОБА_5 повідомив, що він ніби то витратив власні кошти у сумі 200000 доларів США для вирішення питань, пов`язаних з ТОВ «РУБІКОН ІІ» у судах.
		21.02.2025 їй стали відомі обставини, пов`язані із оформленням ОСОБА_5 права власності на її будинок, а саме: 20.06.2020, ще не набувши права власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084200:03:001:0163, яка тоді належала ОСОБА_11 , Червяков подав заяву до ГАСК Біляївського району, Одеської області та повідомив інформацію, яка не відповідала дійсності, а саме що він власник вищевказаної земельної ділянки та про розпочате ним будівництво на цій земельній ділянці. Саме у цей період адвокат ОСОБА_7 брав у ОСОБА_12 містобудівну документацію із проектом будинку під приводом розміщення будинку на рекламних сайтах.
		Також, з декларації Червякова за 2023 рік, стало відомо, що він набув право власності на вказаний вище будинок ще 13.07.2022, при цьому в декларації не вказані джерела набуття ним цього права.
		Одночасно з цим, їй стало відомо, що 01.12.2022 ОСОБА_5 мав фінансове зобов`язання перед громадянином ОСОБА_20 у розмірі 135 тисяч доларів США. Майновим забезпеченням цього боргу був будинок та земельна ділянка, які протиправно та незаконно переоформив на себе та вказав вартість будинку 9632107 гривень, а ціну земельної ділянки, що за адресою АДРЕСА_1 - 241415 гривень. Договір іпотеки оформлювала родичка дружини ОСОБА_18 , та ж сама нотаріус ОСОБА_10 .
		28.03.2025 допитана в якості свідка ОСОБА_17 надала свідчення аналогічні до свідчень потерпілої.
		Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка площею 0.1843 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5121084200:03:001:0163, належать на праві приватної власності ОСОБА_5 .
		В органу досудового розслідування є підстави вважати, що набуття ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 0.1843 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5121084200:03:001:0163, є результатом його протиправних дій.
		Слідчий суддя за обставин викладених у клопотанні та з долучених до нього матеріалів прийшов до висновку про відповідність земельної ділянки, площею 0.1843 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084200:03:001:0163 критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вона імовірно є об`єктом кримінально-протиправних дій.
		Таким чином, є підстави вважати, що вказане майно має істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, оскільки воно імовірно є об`єктом кримінально-протиправних дій, а тому, з метою забезпечення недопущення його відчуження та перереєстрації доцільно застосувати захід забезпечення в даному кримінальному провадженні у вигляді накладення арешту на майно.
		Вказане підтверджується також постановою слідчого від 31.03.2025 року про визнання земельної ділянки, площею 0.1843 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084200:03:001:0163 речовим доказом в рамках кримінального провадження № 12025160000000242 від 11.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
		    Крім того, на теперішній час існує реальна загроза щодо вчинення невстановленими особами протиправних дій відносно зазначеного майна, а тому існує необхідність у його збереженні. 
		Критерії розумності та співмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
		Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення збереження предмету злочину з метою недопущення його відчуження та перетворення, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.
		На підставі викладеного, беручи до уваги розумність та співмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, таке клопотання підлягає задоволенню.
		Керуючись ст. 98,131,170-173 КПК України, слідчий суддя - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025160000000242 від 11.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
		Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на земельну ділянку, площею 0.1843 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5121084200:03:001:0163, власником якої є ОСОБА_5 .
		Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, районним державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім як за заявами правоохоронних органів, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вище вказаного майна та майнових прав.
		Виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
		Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...