Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/336/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про державну власність, з них; щодо оренди.
Надіслано судом: 10.04.2025. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.
Дата набрання законної сили: 01.05.2025
Номер судового провадження: 1100

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		10.04.2025м. СумиСправа № 920/336/25
		Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/336/25
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по
		Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, буд. 1/23 
		м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 42769539)
		до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича
		( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
		про стягнення 153 547 грн 38 коп.,
		 
		Суть спору. 05.03.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача до державного бюджету України неустойку в сумі 153 547 грн 38 коп., а також стягнути на користь позивача судові витрати.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
		Ухвалою суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/336/25 та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
		 01.04.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача надано до суду клопотання (вх.№1751) про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву разом із відзивом (вх.№1471) на позовну заяву.
		03.04.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача надано до суду відповідь (вх.№1452) на відзив на позовну заяву.
		Ухвалою суду від 04.04.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича від 01.04.2025, б/н (вх.№1751 від 01.04.2025) про поновлення строку на подачу відзиву на позовну заяву у справі №920/336/25  задоволено; поновлено процесуальний строк для подання відзиву (вх.№1417 від 01.04.2025) на позовну заяву.
		Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
		За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Відповідно до частин першої  четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
		Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
		21.05.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі  Позивач Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Пащетником Віктором Івановичем (далі  Відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 2073 (далі - Договір)
		Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв.м. (на плані поз. № 103 та № 104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна (далі - Майно), розташовані в одноповерховій будівлі складу під літерою «В-1» за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.032014 року і складає за незалежною оцінкою 110 480 грн 00 коп. 
		Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.2. Договору).
		Згідно з п. 2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації цього Договору та підписання акта приймання-передавання майна між Балансоутримувачем та Орендарем.
		Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 21 травня 2014 року до 20 травня 2019 року включно (п. 10.1. Договору).
		Пунктом 10.10. Договору визначено, що у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
		Відповідно до п. 10.11. Договору майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.
		Згідно з п. 10.12. Договору якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення до моменту фактичного повернення майна.
		21.05.2014 на виконання умов договору між Балансоутримувачем та Орендарем підписано акт приймання-передавання майна, за пунктом 1 якого Балансоутримувач передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 137,1м2 (на плані поз. № 103 та № 104), розташовані в одноповерховій будівлі-складу (літ.»В-Г») за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 і складає за незалежною оцінкою 110480 грн. 00 коп.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №21954203 від 21.05.2014 за Відповідачем 21.05.2014 зареєстроване право користування (найму(оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами відповідно до Договору, укладеного між сторонами спору.
		В подальшому між Орендодавцем та Орендарем укладено договори про внесення змін до договору оренди державного майна №2073 від 21.05.2014, що є невід`ємними частинами Договору.
		Договором про внесення змін від 03.02.2015 до договору оренди державного майна №2073 від 21.05.2014 змінено Балансоутримувача на Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації, за пунктом 1 якого пункт 1.1. Договору викладено в новій редакції:
		« 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв.м. (на плані поз. № 103 та № 104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна (далі - Майно), розташовані в одноповерховій будівлі складу під дії літерою «В-1» за адресою: м Суми, вул. Кузнечна, 2, що перебуває на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (далі  Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 року і складає за незалежною оцінкою 110480грн 00 коп.».
		Договором про внесення змін від 20.05.2019 до договору оренди державного майна №2073 від 21.05.2014 був змінений Орендодавець на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях; викладено пункт 10.1. Договору оренди в такій редакції:
		« 10.1. Цей Договір укладено строком на 2 місяці, що діє з 20 травня 2019 року до 19 липня 2019 року включно».
		Договором про внесення змін від 19.07.2019 до договору оренди державного майна №2073 від 20.07.2019 сторонами викладено в новій редакції розділи 1-11 Договору. Відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 м2 (на плані поз. № 103 та №104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна (далі - Майно), розташовані в одноповерховій будівлі складу від літ. «В-1» за адресою: вулиця Кузнечна, 2, місто Суми, що перебуває на балансі Управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (код за ЄДРПОУ - 36263522) (далі - Балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2019 і становить за незалежною оцінкою 111600 грн. 00 коп. (без ПДВ).
		Окрім цього, пунктом 10.1. вищевказаного Договором про внесення змін від 03.02.2015 сторони встановили, що цей Договір укладено строком на 2 роки і 364 дні, що діє з 20 травня 2019 року до 19 травня 2022 року включно.
		05.09.2023 Позивач направив Відповідачу лист-повідомлення від 04.09.2023 №18-212-01446 про відмову від договору оренди від 21.05.2014 №2073 у зв`язку із невиконанням Орендарем зобов`язань, передбачених Договором, щодо обов`язкової, своєчасної сплати орендної плати. Цим же листом Орендодавець повідомив Орендаря, що у зв`язку з розірванням договору, Орендар зобов`язаний терміново повернути Балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі.
		Вищезазначений лист-повідомлення про відмову від Договору отриманий Орендарем 27.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, доданим до позовної заяви.
		Таким чином, за твердженням Позивача, Договір оренди державного нерухомого майна від 21.05.2014 №2073 є розірваним з 27.09.2023.
		Водночас, як вказує Позивач, Відповідач орендоване майно за актом приймання-передавання не повернув, у зв`язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача до державного бюджету України 153 547 грн 38 коп. неустойки за період з 01.11.2023 року по 31.01.2025 року відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 10.12. Договору.
		Судом встановлено, що рішенням від 01.08.2024 по справі № 920/1475/23 Господарський суд Сумської області зобов`язав Фізичну особу-підприємця Пащетника Віктора Івановича повернути державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 137,1 кв. м. (на плані поз. №103 та №104), що складає 5/100 часток ідеальної долі нерухомого майна, розташовані в одноповерховій будівлі складу під літерою «В-1» за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 2, Балансоутримувачу - Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Сумської обласної державної адміністрації (майдан Незалежності, 2, м. Суми, 40000) за актом приймання - передавання майна. При прийнятті рішення, суд дійшов висновку, що Договір оренди державного нерухомого майна від 21.05.2014 №2073 є розірваним з 27.09.2023, відтак Фізична особа-підприємець Пащетник Віктор Іванович мав упродовж строку, визначеного пунктом 10.10. Договору, повернути орендоване майно Балансоутримувачу. Крім цього, судом відповідно до вищевказаного рішення стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича неустойку в сумі 9 046,04 грн за період з 03.10.2023 року по 31.10.2023 року, нараховану позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях згідно з пунктом 10.12. спірного Договору.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 рішення Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 по справі № 920/1475/23 залишено без змін.
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
		Відповідно до приписів статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
		Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 759, 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно з ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
		Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі ст. 627 ЦК України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.
		У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
		Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
		Відповідно до статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
		Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу К України.
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
		Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
		Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
		Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
		У період дії договору правовідносини в сфері оренди майна, що перебуває в державній власності, врегульовувались спеціальними Законами, а саме: Законом України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ Про оренду державного та комунального майна та Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ Про оренду державного та комунального майна(далі - Закон № 157).
		Частиною першою статті 25 Закону № 157 передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
		Ураховуючи те, що орендоване майно за договором Фізичною особою-підприємцем Пащетником Віктором Івановичем не повернуто, акт приймання-передавання не підписаний, Відповідачу нарахована неустойка за несвоєчасне повернення державного майна, яка згідно з доданим розрахунком за період 01.11.2023 року по 31.01.2025 року становить 153 547 грн 38 коп.
		Відповідно до п. 10.10. Договору, у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу.
		Згідно п. 10.12. Договору, якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення до моменту фактичного повернення майна.
		Судом установлено, що Позивач, листом від 04.09.2023 №18-212-01446 повідомив Відповідача про відмову від Договору оренди державного нерухомого майна від 21.05.2014 №2073, який отримано останнім 27.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Суд погоджується із Позивачем, що Договір оренди державного нерухомого майна від 21.05.2014 №2073 є розірваним з 27.09.2023, беручи до уваги, що факт розірвання договору саме з 27.09.2023 був установлений у рішенні Господарського суду Сумської області від 01.08.2024 у справі № 920/1475/23 (рішення набрало законної сили 12.11.2024), зазначене відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню у даній справі.
		Таким чином, у зв`язку з невиконанням Фізичною особою-підприємцем Пащетником Віктором Івановичем умов спірного Договору щодо своєчасного повернення нерухомого майна державної власності, вимоги Позивача про стягнення неустойки у розмірі 153 547 грн 38 коп. за період з 01.11.2023 року по 31.01.2025 року, нарахованої відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 10.12 Договору, суд визнає правомірними та законними.
		Правові висновки щодо застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України також викладено у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
		Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
		Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
		За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
		Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 
		1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. покладається на Відповідача.
		Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити.
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (рахунок UA288999980313050093000018540, ГУК Сум.обл./Сумська МТГ/22080200, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача: 37970404, код класифікації доходів бюджету 22080200, МФО 899998) 153547 (сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот сорок сім) грн 38 коп. неустойки за період з 01.11.2023 по 31.01.2025.
		3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пащетника Віктора Івановича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної сотні, буд. 1/23, м. Полтава, 36000, код за ЄДРПОУ 42769539) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. судового збору на рахунок UA708201720343120002000018853, код ЄДРПОУ 42769539, банк одержувача: Державна казначейська служба України.
		4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
		 
		Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.04.2025.
		 
		 
		 
		 
		СуддяС.В. Заєць

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...