Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/24205/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: 61-585ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 березня 2025 року                                           
		м. Київ
		 
		 
		справа № 947/24205/19
		провадження № 61-585св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: державний реєстратор комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яка подана представником Петренко Галиною Вікторівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Комлевої О. С., Сєвєрової Є. С.,
		Історія справи 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» (далі - державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг»), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі.
		Позов мотивований тим, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк») укладений кредитний договір № 1501/0708/55-012, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 120 000,00 дол. США на строк до 25 липня 2018 року включно.
		Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позивач уклала зі АТ «Сведбанк» іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Криворотенко Л. І. 25 липня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 5873, за яким передала в іпотеку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . АТ «Сведбанк» за договором купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року відступив право вимоги за кредитним та забезпечувальним договором АТ «Дельта Банк».
		31 липня 2017 року АТ «Дельта Банк» звертався з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2017 року у справі № 520/106886/15-ц, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Дельта Банк» на рішення суду першої та апеляційної інстанцій відмовлено.
		12 липня 2019 року державний реєстратор Манюта С. В. на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Криворотенко Л. І. 25 липня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5873, повідомлення від 01 квітня 2019 року № 6510405191580, листа-вимоги від 22 березня 2019 року № 02.4.1/426/19 зареєстрував право власності АТ «Дельта Банк» на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		ПАТ «Дельта Банк» набуло право власності на іпотечне майно в період дії мораторію на примусове відчуження такого майна, так як іпотечна квартира має загальну площу 87,8 кв. м, є єдиним нерухомим житловим майном позивача та місцем її постійного проживання разом з дочкою та її дітьми. Прийняте державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на іпотечне майно суперечить правам та інтересах дітей, що зареєстровані та проживають в квартирі. Сума заборгованості за кредитним договором є спірною. Звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, лист-вимогу про усунення порушень вона не отримувала, будь-яку особу на отримання поштової кореспонденції не уповноважувала. Банком не дотримані вимоги частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку» - не надано звіт про оцінку вартості іпотечного майна. Таким чином, державний реєстратор порушив порядок здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, рішення прийнято без законодавчо вмотивованих підстав.
		Позивач просила:
		визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за АТ «Дельта Банк» на кв. АДРЕСА_2 , прийняте державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С. В. 16 липня 2019 року за індексним № 47795313;
		скасувати запис про державну реєстрацію права власності за АТ «Дельта Банк» на кв. АДРЕСА_2 , внесений 12 липня 2019 року державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним № 32407577.
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 березня 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, залучено як відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2020 року у складі судді Маломуж А. І. у задоволені позову ОСОБА_1 до державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В., Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі відмовлено в повному обсязі.
		Судове рішення мотивоване тим, що:
		згідно з пунктом 12.3 договору іпотеки, за вибором іпотекодержателя застосовується один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, а саме згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до пункту 12.3.1 договору іпотеки, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Матеріалами реєстраційної справи № 1872932751101 підтверджується виконання відповідачем обов`язку в частині направлення письмової вимоги на адресу боржника, а саме: наявна копія листа-вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки від 22 березня 2019 року, вих №426 на адресу ОСОБА_1 та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом отримувача. Оскільки, реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Дельта Банк» проведено на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть застосовуватись до спірних правовідносин. Суд також вказав, що відповідно до довідки про склад сім`ї та зареєстрованих осіб, на момент укладання договору іпотеки в спірній квартирі ніхто не проживав та не був зареєстрований. Всі, зазначені в довідці про склад сім`ї, доданої до позовної заяви, особи були зареєстровані після укладення іпотечного договору та без письмової згоди на те іпотекодержателя. Крім того, зазначені в цій довідці особи є власниками іншої нерухомості.
		Суд не погодився з доводами позивача про те, що спірна квартира, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки у позивача наявне інше житло, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_3 , Крім того, позивач до 05 квітня 2019 року була власником частки ще одного об`єкту нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 . 05 квітня 2019 року вона подарувала належну їй 1/4 частину зазначеної нерухомості ОСОБА_2 , тобто після отримання листа-вимоги про усунення порушень виконання умов кредитного договору, яке містило попередження про початок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. 
		Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2020 року скасовано.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі задоволено частково.
		Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), прийняте державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С. В. 16 липня 2019 року, індексний номер 47795313, про державну реєстрацію права приватної власності ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) на квартиру загальною площею 87,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1872932751101).
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С. В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису в державному реєстрі відмовлено.
		Постанова суду мотивована тим, що:
		виконання зобов`язань за кредитним договором №1501/0708/55-012 від 25 липня 2008 року по поверненню кредиту в сумі 120 000,00 дол. США, сплати процентів за користування кредитом та виконання інших передбачених договором зобов`язань забезпечено іпотечним договором від 25 липня 2008 року; наслідком невиконання основного зобов`язання є право кредитора/іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений пунктом 12.1 іпотечного договору, зокрема, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене, зокрема, в пункті 12.3.1 іпотечного договору. Рішення суду в справі № 520/10686/15-ц про відмову АТ «Дельта Банк» у зверненні стягнення на предмет іпотеки є реалізацією іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений пунктом 12.1 іпотечного договору, а саме за рішенням суду. Дана обставина не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений пунктом 12.3 іпотечного договору. Доводи апеляційної скарги щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 07 червня 2014 року, до спірних правовідносин безпідставні, оскільки на момент отримання 30 березня 2019 року листа-вимоги банку ОСОБА_1 мала на праві власності два об`єкти житлової нерухомості та мала частку у власності на один об`єкт житлової нерухомості (відчуження частки даруванням здійснила 05 квітня 2019 року), на момент звернення стягнення на предмет іпотеки у ОСОБА_1 продовжував перебувати у власності інший об`єкт житлової нерухомості, що виключає застосування вказаного Закону. Доводи апеляційної скарги щодо неотримання вимоги банку безпідставні, оскільки у реєстраційній справі на спірну квартиру міститься рекомендоване повідомлення про вручення 30 березня 2019 року поштового відправлення (листа-вимоги) адресату ОСОБА_1 особисто. Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав зареєстрованих осіб, зокрема дочки та її дітей безпідставні, оскільки дочка ОСОБА_2 має право власності на частку квартири загальною площею 118 кв. м, житловою площею 63,5 кв. м, що розташована за адресом: АДРЕСА_4 , відповідно, житлові права її дітей є захищеними. Крім того, на момент передачі квартири в іпотеку в ній не значилось осіб, які проживають чи зареєстровані в квартирі. ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання в квартирі у 2014 році. Щодо реєстрації в квартирі інших осіб, то така відбулася після передачі квартири в іпотеку та без письмової згоди іпотекодержателя на реєстрацію осіб в квартирі;
		разом з тим, апеляційний суд прийняв до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності звіту про визначення вартості іпотечного майна як підстави для визнання протиправним та скасування спірного рішення. Вказав, що у пункті 12.3.1 іпотечного договору сторони врегулювали порядок і спосіб набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором. Такий порядок передбачає, зокрема необхідність встановлення вартості предмета іпотеки. ПАТ «Дельта Банк» не надав доказів проведення оцінки предмета іпотеки на момент звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Зазначені обставини вказують на порушення іпотекодержателем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, оскільки Законом України «Про іпотеку» та укладеним сторонами іпотечним договором визначена необхідність встановлення вартості предмета іпотеки саме на момент переходу права власності на предмет іпотеки на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності. Апеляційний суд зазначив, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ПАТ «Дельта Банк» призведе до відновлення порушених прав позивача;
		суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову до державного реєстратора та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки у справі належним відповідачем є ПАТ «Дельта Банк».
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		У січні 2024 року ПАТ «Дельта Банк» подало касаційну скаргу за підписом представника Петренко Г. В., в якій просить постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 рокускасувати, рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2020 року залишити в силі. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суд апеляційної інстанції послався на висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, в якій скасування рішення не було обґрунтоване відсутністю доказів проведення оцінки предмета іпотеки на момент звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку;
		поза увагою апеляційного суду залишилося те, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності в пункті 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень№ 1127 був відсутній обов`язковий для подання реєстратору звіту про оцінку предмета іпотеки;
		апеляційний суд також не звернув увагу, що відповідно до пункту 12.3.1 договору іпотеки сторони домовились, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, а не про те, що всупереч пункту 61 Порядку № 1127 АТ «Дельта Банк» повинен був подати звіт про оцінку предмета іпотеки реєстратору.
		Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання  ОСОБА_3 про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року відмовлено.
		У березні 2024 року матеріали цивільної справи № 947/24205/19 надійшли до Верховного Суду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 21 лютого 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І. 25 липня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 5873. За цим договором забезпечено належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 1501/0708/55-012 від 25 липня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо: повернення іпотекодавцем іпотекодержателю кредиту у сумі 120 000 дол. США в строк по 25 липня 2018 року; сплати іпотекодавцем процентів за користування кредитом у порядку та строки, визначені кредитним договором; виконання іпотекодавцем інших зобов`язань, передбачених кредитним договором в повному обсязі, на умовах і в строки визначені в кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань); а також іпотекою забезпечується відшкодування іпотекодавцем будь-яких витрат та збитків іпотекодержателя, пов`язаних з неналежним виконанням іпотекодавцем умов кредитного договору та/або цього Договору (у тому числі пені, штрафів, відшкодування збитків), а також витрат іпотекодержателя, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим Договором, у тому числі витрат на утримання і збереження такого предмета іпотеки.
		За умовами договору на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , та в цілому складається з трьох кімнат, житловою площею 48,5 кв. м, загальною площею 87,8 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 28 жовтня 2004 року, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 11 листопада 2004 року за номером запису 3372 в книзі 550 пр. на сторінці 1, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 8379844, відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 11 листопада 2004 року за № 5402977. Відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 15 липня 2008 року за № 19545021, вартість предмета іпотеки складала 131 700,00 грн (пункт 2 договору).
		Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у тому числі якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов`язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним).
		При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.
		Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору тридцятиденний строк починає відлік з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дати, що зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя (пункт 11 Договору).
		За вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя:
		за рішенням суду (пункт 12.1 договору);
		у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункт 12.2 договору);
		згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пунктах 12.3.1 та 12.2 цього пункту Договору (пункт 12.3 договору).
		Задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті пункту 12.3 Договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовилися, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки.
		Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавця за основним зобов`язанням менший за вартість, що вказана у висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 робочих днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.
		Сторони з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту пункту 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання (пункт 12.2.1 договору).
		25 травня 2012 року між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. за реєстровим № 1306, № 1307, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» набув прав кредитора за кредитним договором №1501/0708/55-012 та забезпечувальним до нього іпотечним договором № 1501/0708/55-012-Z-1.
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 червня 2017 року, яке залишене без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року, у справі № 520/10686/15-ц у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , відмовлено.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» було відмовлено.
		За інформацією станом на 16 липня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта квартира (реєстраційний номер майна 8379844) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м зареєстрована 11 листопада 2004 року на праві приватної власності (розмір частки 1/1) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 28 жовтня 2004 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради. Заборона на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 7628993) зареєстрована 25 липня 2008 року за № 7628993 реєстратором приватним нотаріусом Криворотенко Л. І. на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Криворотенко Л. І. 25 липня 2008 року за реєстровим № 5873 за заявою ВАТ «Сведбанк». Заборона на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 7629419, тип обтяження іпотека) зареєстровано 25 липня 2008 року реєстратором приватним нотаріусом Кондратюк В. С. на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», посвідченого приватним нотаріусом Шевченко Д. Г. 25 травня 2012 року за реєстровим № 1306. Іпотекодержатель ПАТ «Дельта Банк». Іпотекодавець ОСОБА_1 . Розмір основного зобов`язання 120000,00 дол. США, строк виконання 25 липня 2018 року.
		Відповідно до листа-вимоги від 22 березня 2019 року, що надісланий Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» позичальнику/іпотекодавцю ОСОБА_1 заборгованість станом на 05 березня 2019 року за кредитним договором № 1501/0708/55-012 від 25 липня 2008 року становить 2 431 745,49 грн, яку запропоновано сплатити у шестидесятиденний строк; попереджено, що у разі не виконання цієї вимоги АТ «Дельта Банк» розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно. Звернуто увагу на те, що статті 33, 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та умови Іпотечного договору передбачають способи задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, зокрема - передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		Лист-вимогу отримано ОСОБА_1 30 березня 2019 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення адресату особисто.
		Державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С. В. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 12 липня 2019 року за реєстраційним № 34979397, винесено 16 липня 2019 року рішення про державну прав та їх обтяжень № 47795313, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності (форма власності приватна, розмір частки 1/1) на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомості.
		За інформацією станом на 16 липня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1872932751101) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,8 кв. м, житловою площею 48,5 кв. м зареєстрована 12 липня 2019 року на праві приватної власності (розмір частки 1/1) АТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020); запис про право власності: 32407577; дата державної реєстрації: 12 липня 2019 року; підстава виникнення права власності: Іпотечний договір, серія та номер: 5873, виданий 25 липня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л. І.; докази повідомлення, серія та номер: 6510405191580, виданий 01 квітня 2019 року, видавник: Укрпошта; лист-вимога, серія та номер: 02.4.1/426/19, виданий 22 березня 2019 року, видавник: АТ «Дельта Банк»; підстава: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47795313 від 16 липня 2019 року, ОСОБА_4 КП «Агенція реєстраційних послуг», Одеська область.
		Позиція Верховного Суду
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).
		Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частини перша, друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
		Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частини перша, четверта статті 37 Закону України «Про іпотеку»).
		Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (частина п`ята статті 37 Закону України «Про іпотеку»).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		Велика Палата Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц(провадження № 14-501цс18), на яку є посилання у касаційній скарзі, акцентувала увагу на тому, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка впливає на визначення правомірності державної реєстрації переходу права власності на іпотечне майно при позасудовому врегулюванні.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23) зазначено, що:
		«чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. […]
		За змістом частин другої, четвертої статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. […]
		Відповідно до пункту 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
		Отже, у пункті 61 Порядку № 1127 наведено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
		З огляду на викладене, Порядок № 1127 не передбачав, що звіт про оцінку предмета іпотеки входить до переліку документів, необхідних для подання державному реєстратору. Вимога щодо подання державному реєстратору такого звіту була доповнена до Порядку № 1127 лише 26 лютого 2020 року.
		Втім, виходячи із принципу lex superior, «у разі суперечності застосовуються норми, що закріплюються в нормативно-правових актах, які мають більш високу юридичну силу», хоч Порядком № 1127 до 26 лютого 2020 року не було передбачено обов`язкового надання оцінки предмета іпотеки, проте така вимога містилася у частині третій статті 37 Закону     № 898-IV, що має вищу юридичну силу.
		Зокрема, частиною третьою статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.
		Отже, іпотекодержатель, станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, не міг набути у власність предмет іпотеки без визначення вартості такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності.
		Зазначене обґрунтовується, зокрема і тим, що згідно із другим реченням частини третьої статті 37 Закону № 898-IV у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. […]
		Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й відсутність експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження.[…]
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що просить переглянути (відступити від) правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 910/3867/19, про скасування державної реєстрації з єдиної підстави - неподання державному реєстратору документа про оцінку майна.
		Проте, Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, від якого просила відступити колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки такий умовивід не суперечить висновкам, викладеним у цій постанові та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц(провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19)».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 520/8982/18 (провадження № 61-8498св21) зазначено, що: «відсутність оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності свідчить про порушення проведеної державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, що є підставою для скасування такої реєстрації. Подібні за змістом висновки, із посиланням на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 11 червня 2020 року у справі № 914/953/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 921/353/19. Отже, ціна предмета іпотеки на час вчинення реєстраційної дії (звернення стягнення на предмет іпотеки) визначена не була, що свідчить про недотримання положень частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку».
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		            судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до іпотечного договору № 1501/0708/55-012-Z-1 від 25 липня 2008 року за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду (пункт 12.1 договору); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (пункт 12.2 договору); згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пунктах 12.3.1 та 12.2 цього пункту Договору (пункт 12.3 договору);
		            пунктом 12.3.1 передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті пункту 12.3 Договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовилися, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета іпотеки незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені чинним законодавством на момент оцінки;
		            апеляційний суд при задоволенні позову в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності ПАТ «Дельта Банк» на спірну квартиру вказав, що у пункті 12.3.1 іпотечного договору сторони врегулювали порядок і спосіб набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором, такий порядок передбачає, зокрема, необхідність встановлення вартості предмета іпотеки. ПАТ «Дельта Банк» не надав доказів проведення оцінки предмета іпотеки на момент звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку;
		колегія суддів зауважує, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним. Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження;
		з огляду на викладене, апеляційний суд зробив правильний висновок про порушення іпотекодержателем порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем через не надання банком (іпотекодержателем) експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження. 
		Доводи касаційної скарги про залишення апеляційним судом поза увагою того, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності в пункті 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 був відсутній серед обов`язкових документів звіт про оцінку предмета іпотеки, колегія суддів відхиляє, оскільки вимога щодо обов`язкового надання оцінки предмета іпотеки містилася у частині третій статті 37 Закону № 898-IV, що має вищу юридичну силу, ніж пункт 61 Порядку № 1127. Тому відсутність експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження є порушенням іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23)). 
		Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не звернув увагу на пункт 12.3.1 договору іпотеки, відповідно до якого сторони домовились, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, є необґрунтованими, оскільки такі доводи відповідача суперечать змісту пункту 12.3.1 іпотечного договору.
		Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). 
		Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду та необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 (провадження № 14-183цс23), не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		Оскільки судові рішення в оскарженій частині підлягають залишенню без змін, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на особу, яка її подала.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», яка подана представником Петренко Галиною Вікторівною, залишити без задоволення.
		Постанову Одеського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                              І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...