Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/1413/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги.
Надіслано судом: 10.04.2025. Зареєстровано: 11.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/489/379/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023152030000224

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 489/1413/23 
		                                                       Провадження № 1-кп/489/379/25
		 
		Ленінський районний суд міста Миколаєва
		Вирок
		іменем України
		       10 квітня 2025 року місто Миколаїв
		Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №12023152030000224 від 01.02.2023 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зайчівське Жовтневого району Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, перебуваючого на посаді завідувача господарства господарсько-експлуатаційної групи апарату Мішково-Погорілівської сільської ради, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України,
		з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
		встановив:
		Відповідно до Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, 19.06.2022 о 10:57 громадянин України ОСОБА_6 через пункт пропуску UА209100 «Угринів-Долгобичув» (зона діяльності митного поста «Угринів» Львівської митниці) на кордоні з Республікою Польща здійснив перетин державного кордону України без сплати мит за розмитнення транспортного засобу та ввіз на територію України транспортний засіб «ToyotaHilux», 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 , номер НОМЕР_2 (країна реєстрації Чехія), як гуманітарну допомогу для військової частини НОМЕР_3 з місце розташування: АДРЕСА_3 .
		В подальшому, за невстановлених обставин, у невстановлені час та місці даний транспортний засіб потрапив у користування ОСОБА_3 ,який усвідомлював, що вказаний транспортний засіб є гуманітарною допомогою, після чого у нього виник злочинний умисел, направлений на отримання прибутку за продаж транспортного засобу «ToyotaHilux», 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 (країна реєстрації Чехія), номер кузова НОМЕР_4 .
		30.01.2023 ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел на продаж, з метою отримання прибутку, товарів (предметів) гуманітарної допомоги у виді транспортного засобу «Toyota Hilux», 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , під час дії воєнного стану, введеного в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу, розмістив оголошення про продаж вищевказаного транспортного засобу на загальнодоступному сайті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (електронний режим доступу ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
		В подальшому, ОСОБА_7 , підшукуючи транспортний засіб для особистого користування, побачив на сайті «auto.ria.com/uk/» (електронний режим доступу https://auto.ria.com/uk/) зазначене оголошення, та вказаний транспортний засіб його зацікавив, у зв`язку з чим ОСОБА_7 , домовився про зустріч з особою, яка розмістила вказане оголошення з метою огляду автомобіля.
		02.02.2023 близько 17:00 год. ОСОБА_7 , перебуваючи на території центру з обслуговування транспортних засобів по вул. 6-а Слобідська, 99, м. Миколаєва Миколаївської області зустрівся з ОСОБА_3 , з метою проведення огляду транспортного засобу «Toyota Hilux», 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 (країна реєстрації Чехія), номер кузова НОМЕР_4 .
		Після огляду транспортного засобу ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_7 , що у разі виявлення бажання придбати вищевказаний транспортний засіб, необхідно залишити завдаток, на що ОСОБА_7 погодився та передав ОСОБА_3 завдаток у розмірі 100 доларів США, що еквівалентно 3656,86 грн за офіційним курсом НБУ.
		В подальшому, 04.02.2023 на паркувальному майданчику напроти супермаркету «ВЕЛМАРТ» по просп. Миру 1/1, м. Миколаєва Миколаївської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час дії воєнного стану, достеменно розуміючи, що вищевказаний транспортний засіб ввезений на територію України як гуманітарна допомога цільового надходження для потреб військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_3 продав ОСОБА_7 транспортній засіб «Toyota Hilux», 2011 року виробництва, іноземної реєстрації з номерним знаком НОМЕР_1 (країна реєстрації Чехія), номер кузова НОМЕР_4 , ринковою вартістю 698090 гривень, за грошові кошти в розмірі 11000 доларів США, тим самим отримав прибуток від продажу товарів гуманітарної допомоги.
		Таким чином, судом в межах судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі під час воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 201-2 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав та надав показання про те, що дійсно в його користуванні перебував транспортний засіб «Toyota Hilux» на іноземній реєстрації, який був залишений йому знайомим ОСОБА_8 восени 2022 року. Вказаний чоловік неодноразово приїжджав до нього додому, щоб ремонтувати зазначене авто, та під час останнього візиту восени 2022 року сказав, що їде у відрядження і, залишаючи вищевказане авто, просив продати його за 11000 доларів США, на що він погодився зробити це за певну винагороду від ОСОБА_9 . Вказаний транспортний засіб мав іноземну реєстрацію і не був розмитнений під час проходження митного контролю України. Строк його розмитнення спливав у вересні 2023 року. Він користувався даним автомобілем на підставі технічного паспорту (свідоцтва про реєстрацію), яке було складене іноземною мовою, зі змісту якого він розумів, що власником авто є жінка. У січні 2023 він розмістив оголошення на інтернет-сайті «Авторіа» про продаж зазначеного авто за 11000 доларів США, та через деякий час йому зателефонував покупець, яким виявився ОСОБА_7 , який повідомив про свою зацікавленість у придбанні автомобіля, після чого вони домовилися зустрітися з метою огляду ним зазначеного транспортного засобу. У лютому 2023 року він двічі зустрічався з ОСОБА_7 , який оглянув автомобіль та погодився його придбати, після чого заплатив йому в якості передоплати 100 доларів США за купівлю даного авто, про що написав відповідну розписку, та вказані грошові кошти знаходиться у нього вдома по даний час. В подальшому вони зустрілися на парковці магазину «Велмарт» по просп. Миру м. Миколаєва, де ОСОБА_7 передав йому конверт, в якому мали знаходитися решта грошових коштів за автомобіль в сумі 10900 грн, після чого він був затриманий поліцейськими, які провели обшук автомобіля, в ході якого вилучили вищевказаний конверт з грошовими коштами, який оглянули та помістили до спеціального пакету зі стрічкою, а також в автомобілі були вилучені декілька документів на нього, які були поміщені в інший конверт зі стрічкою. Про те, що вищевказаний транспортний засіб «Toyota Hilux», продаж якого він здійснював, є гуманітарною допомогою, він не знав та в техпаспорті на авто про це нічого вказано не було. Інших документів на автомобіль, в яких би було написано про те, що він є гуманітарною допомогою, він не бачив. При цьому, не заперечував, що на прохання ОСОБА_10 фотографував та висилав йому фото всіх документів на транспортний засіб, в тому числі декларацію. Про те, що автомобіль ввозився на територію України на потреби військової частини, йому відомо не було. На запитання ОСОБА_10 про те, чи є автомобіль гуманітарною допомогою, він заперечував це. Особу, яка завозила автомобіль на територію України ( ОСОБА_6 ), не знає. Під час досудового розслідування не говорив слідчому про ОСОБА_11 як особу, яка залишила авто та просила його продати. Під час користування автомобілем митну декларацію на нього не бачив і не знав, що він є гуманітарною допомогою. Отримані за продаж авто грошові кошти мав повернути ОСОБА_12 .
		Показання обвинуваченого про те, що він не вчиняв інкримінованого кримінального правопорушення спростовуються, а його винуватість у скоєному підтверджується іншими, дослідженими у судовому засіданні доказами, в їх сукупності.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання про те, що в кінці січня 2022 року хотів придбати автомобіль для роботи та знайшов на сайті «Авторіа» оголошення про продаж автомобіля «Тойота Хайлюкс». За вказаними на сайті контактами він домовився з продавцем автомобіля, яким в подальшому виявився ОСОБА_3 , про зустріч. Ввечері з товаришем поїхали в с. Зайчівське оглянути автомобіль. Більшість документів на автомобіль, які йому показав ОСОБА_3 та скинув на месенджер «Вайбер», були складені іноземною мовою, однак один з яких містив записи українською мовою про те, що автомобіль є гуманітарною допомогою. Після того, він звернувся до СБУ та написав заяву відносно ОСОБА_3 про продаж автомобіля, який є гуманітарною допомогою. Наступні зустрічі з ОСОБА_3 відбувались під контролем правоохоронних органів, оскільки він надав свою згоду на співробітництво, під час яких на ньому були прикріплені відеокамери, що фіксували їхні зустрічі. Вдруге він зустрічався з ОСОБА_3 на СТО по вул. 9-а Слобідська м. Миколаєва, де було оглянуто автомобіль «Toyota Hilux», після чого він домовився з ОСОБА_3 про купівлю вказаного транспортного засобу та залишив останньому 100 доларів США в якості завдатку за придбання вказаного авто, про що ОСОБА_3 написав відповідну розписку. Наступна зустріч відбулася 04.02.2023 на парковці супермаркету «Велмарт», де, перебуваючи біля авто, обвинувачений надав йому близько 10 документів на нього, більшість з яких на іноземній мові, серед яких Декларація про перелік товарів, в якій українською мовою вказано про те, що автомобіль завезений в Україну як гуманітарна допомога. На запитання свідка, ОСОБА_3 підтвердив, що автомобіль є гуманітарною допомогою, та проблем з його реєстрацією не буде. Далі сіли в машину, де він передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10900 доларів США. Для проведення слідчих дій з ОСОБА_3 надавав правоохоронцям власні грошові кошти двічі купюрами номіналом по 100 доларів США, з яких першу купюру віддав ОСОБА_3 в якості завдатку, а іншу давав правоохоронцям. Решту коштів для придбання вказаного автомобіля йому надали працівники правоохоронного органу. Він ознайомлювався з протоколом про вручення грошових коштів, та не пам`ятає справжні були грошові кошти в конверті чи імітаційні.
		Із заяви від 01.02.2023 вбачається, що ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів з приводу того, що 31.01.2023 в с. Зайчівське зустрівся ОСОБА_13 , який здійснює продаж автомобіля«Toyota Hilux», н.з. НОМЕР_1 на іноземній реєстрації, 2011 року виробництва, ввезеного на територію України як гуманітарна допомога.
		Із протоколу огляду від 02.02.2023 з фототаблицею до нього слідує, що слідчим була оглянута інтернет-сторінка веб-сайту auto.ria.com/uk/, яка містить оголошення за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 про продаж автомобіля марки «Toyota Hilux», 2011 року виробництва, на іноземній реєстрації з р.н. НОМЕР_1 , який здійснює користувач з нік-неймом латинськими літерами « ОСОБА_14 » та контактним номером телефону НОМЕР_5 . Вартість вказаного автомобіля в оголошенні вказана 11000 доларів США.
		Згідно з постановою слідчого від 02.02.2023, ОСОБА_7 залучено до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 12023152030000224 від 01.02.2023 за ч. 3 ст. 201-2 КК.
		Відповідно до заяв ОСОБА_7 від 02.02.2023, останній добровільно надав працівникам поліції грошову купюру номіналом 100 доларів серії LK35642931А, яка була оглянута слідчим з участю ОСОБА_7 згідно з протоколом огляду предмета від 02.02.2023 та зроблено її копіювання.
		Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 02.02.2023, останній видав слідчому для долучення до матеріалів кримінального провадження розписку ОСОБА_3 про отримання ним в якості завдатку грошових коштів в сумі 100 доларів США за продаж автомобіля«Toyota Hilux».
		Зі змісту розписки від 02.02.2023 слідує, що вона складена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він отримав 100 доларів США в якості завдатку за автомобіль «Toyota Hilux» від ОСОБА_7 , яка була оглянута слідчим відповідно до протоколу огляду від 02.02.2023 та долучена до матеріалів провадження.
		Відповідно до протоколу обшуку від 04.02.2023 та відеозапису до нього, слідчий за участю двох понятих,  ОСОБА_3  та захисника провів в порядку ст. 233 КПК України невідкладний обшук, який в подальшому був санкціонований ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва у справі № 487/674/23 від 06.02.2023, автомобіля «Toyota Hilux», білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , під час якого було виявлено: на задньому правому колесі - ключ від автомобіля з брелоком, поміщений до сейф-пакету WAR1053811; в салоні авто на верхній панелі під лобовим склом - технічний паспорт на транспортний засіб НОМЕР_8, декларація про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою, на автомобіль «Toyota Hilux», номерний знак НОМЕР_1 , додатки до технічного паспорту № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 , аркуші паперу на іноземній мові на 6 арк. (усі були поміщені до сейф-пакету NPU1524092); на водійському сидінні - паперовий конверт, в якому знаходилися зв`язані гумкою із аркушем паперу з написом «10900 $» 109 аркушів паперу, зовні схожі на долари США, на суму 10900 (поміщені до сейф-пакету PSP2154160). Вищевказане майно та кошти, а також автомобіль «Toyota Hilux», номерний знак НОМЕР_1 , були вилучені.
		З висновку експерта проведеної судово-товарознавчої експертизи № 592/23 від 04.02.2023 вбачається, що ринкова вартість автомобіля «Toyota Hilux», 2011 року випуску, без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов, в яких він експлуатувався (зберігався), станом на 04.02.2023 могла становити 698090 грн.
		Із протоколу огляду предмета від 08.02.2023 з фотозображеннями та додатками до нього слідує, що слідчим проведено огляд вмісту сейф-пакету NPU1524092, в якому знаходяться: аркуші паперу на іноземній мові у кількості 6 аркушів та інші документи, а саме: технічний паспорт  НОМЕР_8  на іноземній мові; декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на транспортний засіб «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 ; додаток до технічного паспорту № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 . Технічний паспорт являє собою частину аркушу зі змістом на іноземній мові, із зазначенням номера технічного паспорта НОМЕР_8 та номерного знаку транспортного засобу НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_9 . Додатки до технічного паспорту № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 являють собою документи на папері жовтого кольору, в яких визначено технічні параметри транспортного засобу марки «ToyotaHilux», р.н. НОМЕР_1 , на іноземній мові. Зі змісту документу з назвою Декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 19.06.2022 слідує, що вона містить наступні записи: графа «Вид допомоги» - «Toyota Hilux НОМЕР_9»; номер машини - «НОМЕР_1»; прізвище, ім`я та по-батькові особи, що здійснює декларування, та водія - « ОСОБА_6 »; відправник - текст на іноземній мові «ОСОБА_21»; отримувач - «військова частина НОМЕР_3 ; фактичне місце призначення - «Кропивницький, вул. Кавалерійська, 9/11/13А»; пункт пропуску - «Гринів». Після проведеного огляду дані документи та первинний сейф-пакет були поміщені до сейф-пакету WAR1056079.
		Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 04.02.2023, ОСОБА_3 був затриманий слідчим 04.02.2023 о 12:09 год. по АДРЕСА_4 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України. Під час затримання був проведений особистий обшук ОСОБА_3 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон «Redmi» сірого кольору у прозорому чохлі, який поміщений до сейф-пакету WAR1123415.
		Відповідно до заяви ОСОБА_7 від 02.02.2023, останній добровільно видав працівникам поліції купюру номіналом 100 доларів США серії КК20785589С, 2006 року випуску, для огляду за його участю.
		Згідно з протоколом огляду предмета від 08.02.2023 та зображеннями до нього, слідчим був оглянутий сейф-пакет PSP2154160, всередині якого знаходиться паперовий конверт із вмістом 109 (сто дев`яти) аркушів, ззовні схожі на банкноти номіналом 100 доларів США, на яких міститься папір з написом олівцем 10900, які перемотані гумками жовтого та синього кольорів. Кожен аркуш паперу має відповідні ідентифікаційні позначки, що ідентичні, а саме купюра представляє собою відповідну паперову структуру, зеленого та сірого відтінку, містить відповідні цифрові та літературні позначки. У верхньому лівому куті наявні латинські літери та цифри, що відображають серію та номер аркушу паперу у вигляді купюри номіналом 100 доларів США серії КК20785589С, 2006 року випуску. Після проведеного огляду та здійснення копіювань вказаних 109 аркушів, останні та первинний сейф-пакет були поміщені до сейф-пакету WAR1056081.
		Відповідно до протоколу огляду предмета від 08.02.2023 та додатку до нього, слідчим оглянуто мобільний телефон марки «Redmi» сірого кольору у прозорому чохлі, вилучений під час особистого обшуку ОСОБА_3 .
		Із відповіді командира військової частини НОМЕР_3 від 20.02.2023 вбачається, що командуванням військової частини не приймалось рішень (не надавались гарантійні листи, заявки, звернення, потреби тощо) будь-яким фізичним особам (резидентам або нерезидентам) щодо надання військовій частині автомобіля «Toyota Hilux», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_9 . Вказаний автомобіль до військової частини НОМЕР_3 у якості волонтерської (благодійної) допомоги не надходив, як військове майно не обліковувався та не реєструвався.
		Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 10.03.2023, слідчий у приміщенні Львівської митниці Державної митної служби України по вул. Т. Костюшка, 1, м. Львова вилучив оригінал Декларації про перелік товарів, що визначаються гуманітарною допомогою, від 19.06.2022 на транспортний засіб «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , НОМЕР_9 ; копію технічного паспорту на транспортний засіб «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , НОМЕР_9 ; копію паспорта для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_15 , які були долучені до протоколу тимчасового доступу та зміст яких повністю відповідає відомостям, зазначеним у дослідженому судом вище протоколі огляду документів від 08.02.2023.
		Із протоколів про результати аудіо- відеоконтролю від 17.02.2023 та аудіо-, відеозаписів до них вбачається, щооперуповноваженим УСБУ на підставі ухвал слідчого судді Миколаївського апеляційного суду від 02.02.2023 за дорученням слідчого проведено аудіо-, відеоконтроль розмов або інших звуків, рухів та дій ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , підчас яких зафіксовано що 02.02.2023 близько 16:57 год. ОСОБА_7 під`їхав до території станції технічного обслуговування автотранспортних засобів по вул. 6-та Слобідська, 99, в м. Миколаєві, в якій було попередньо домовлено оглянути транспортний засіб «Toyota Hilux», який продавав ОСОБА_3 , де зустрів останнього. Після огляду автомобіля ОСОБА_3 показав ОСОБА_16 документи на транспортний засіб, серед яких назвав декларацію про його ввезення в Україну, наголосивши на тому, що скидав фото цих документів йому на «Вайбер». Після того ОСОБА_7 надав завдаток у розмірі 100 доларів США за купівлю авто ОСОБА_3 , про що останній написав відповідну розписку. Під час спілкування ОСОБА_3 повідомляв ОСОБА_7 , що даний автомобіль продають військовослужбовці із 59 бригади, оскільки можна придбати два авто. Також вказав, що їздив на ньому по всій Україні та не мав жодних проблем з переміщенням авто, показуючи на блок-постах лише свідоцтво про його реєстрацію. На запитання ОСОБА_7 про те, чи не є авто гуманітарною допомогою та чи не буде у нього проблем в подальшому, ОСОБА_3 заперечував це, однак говорив про те, що за необхідності приведе чоловіка, якому дали авто, він його продав, а тепер вони перепродують його свідку.
		Після того, 04.02.2023 близько 11:47 год. ОСОБА_7 прибув на паркувальний майданчик торгівельного центру «ВЕЛМАРТ» по просп. Миру, 1/1, м. Миколаєва, куди близько 11:53 год. підійшов ОСОБА_3 , та вони почали спілкуватись з приводу купівлі-продажу автомобіля «Toyota Hilux». Далі вони оглядали зазначений автомобіль та спілкувалися про нього, в ході чого на питання ОСОБА_16 . ОСОБА_3 неодноразово говорить про те, що автомобіль не розмитнений під час в`їзду в Україну, але проблем у нього з цим не буде. Також повідомив про те, що автомобіль завозився як «гуманітарка» через Чехію, де був поставлений на транзитні номери, і в техпаспорті відсутні відомості про те, що це гуманітарна допомога, оскільки він зареєстрований на власника-жінку. На запитання ОСОБА_7 про те, чи не буде у нього проблем при користуванні автомобілем, ОСОБА_3 радив йому не показувати нікому жодні документи, а лише технічний паспорт на авто, в якому наявні дані про власника. При цьому, ОСОБА_3 говорив ОСОБА_7 про те, що автомобіль не розмитнюється, але через знайомих можна це вирішити. Також ОСОБА_3 знову повторив фразу про те, що даний автомобіль продають військові. Далі ОСОБА_3 передав ОСОБА_7 документи на вказаний автомобіль, а останній передав ОСОБА_3 конверт, сказавши, що у ньому грошові кошти у сумі 10900 доларів США за придбання автомобіля. Після того негласні слідчо-оперативні дії були припинені.
		Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 03.02.2023, на підставі постанови прокурора від 02.02.2023 оперуповноважений УСБУ провів негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, до якої був залучений ОСОБА_7 02.02.2023 близько 16:57 год. ОСОБА_7 , маючи при собі грошові кошти у сумі 100 доларів США, вручені останньому для використання в ході здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, на власному транспортному засобі прибув до території СТО по вул. 6-а Слобідська, 99, м. Миколаєва, де зустрівся із ОСОБА_3 з метою купівлі автомобіля «Toyota Hilux», білого кольору, р.н. НОМЕР_1 . На території СТО даний автомобіль був оглянутий, при цьому ОСОБА_3 розповідає ОСОБА_7 про те, що на автомобіль є сервісна книжка, 2 ключі, декларація, технічний паспорт та ряд інших документів, які ОСОБА_3 перелічив. Також, ОСОБА_3 запевнив ОСОБА_7 в тому, що транспортний засіб марки «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , не викрадений, не перебуває у розшуку. На питання щодо належності авто до гуманітарної допомоги ОСОБА_3 відповів, що автомобіль не гуманітарна допомога, а належить НОМЕР_10 бригаді ЗСУ. О 17:21 год. ОСОБА_7 , оглянувши транспортний засіб та документи на нього, надав ОСОБА_17 100 доларів США в якості завдатку за купівлю авто, про що останній написав розписку. 
		Згідно з протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 02.02.2023 та фототаблиці до нього, на підставі постанови прокурора оперуповноваженим УСБУ проведено огляд добровільно наданих ОСОБА_7 грошових коштів у розмірі 100 доларів США серією LK35642931А, з метою їх подальшого використання в ході здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Після проведення огляду грошові кошти в сумі 100 доларів США були вручені ОСОБА_7 , який поклав їх до лівої нагрудної кишені куртки для подальшого використання під час здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.
		Відповідно до протоколу про виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів від 03.02.2023, на підставі постанови прокурора ТОВ «Територія Цвєта» передало до Управління СБ України в Миколаївській області виготовлені несправжні (імітаційні) засоби, а саме: грошові банкноти, в кількості 108 штук на загальну суму 10800 доларів США, які мають однакову серію та номер кожна, а саме КК20785589С.
		Згідно з листом директора ТОВ «Територія Цвєта» № 8 від 03.02.2023, останній надав виготовлені несправжні (імітаційні) засоби у вигляді грошових банкнот у кількості 108 штук на загальну суму 10800 доларів США із грошової купюри серії КК 20785589С номіналом 100 доларів США, для використання у матеріалах кримінального провадження.
		Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 04.02.2023, оперуповноваженим УСБУ на підставі постанови прокурора проведено негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту у кримінальному провадженні за участю ОСОБА_7 04.02.2023 близько 11:47 год. ОСОБА_7 , маючи при собі грошові кошти у сумі 100 доларів США та спеціальні несправжні (імітаційні) засоби у вигляді банкнот номіналом 100 доларів США у кількості 108 штук, вручені останньому для використання в ході здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, які знаходилися у конверті білого кольору, поклав їх до внутрішньої нагрудної кишені куртки темно-зеленого кольору, в яку був одягнений, та на власному транспортному засобі під`їхав на паркувальний майданчик торгівельного центру «ВЕЛМАРТ» по просп. Миру, 1/1, м. Миколаїв для зустрічі з ОСОБА_3 з метою придбання в останнього транспортного засобу марки «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 . Там він зустрівся із ОСОБА_3 , з яким підійшли до автомобіля марки «Toyota Hilux» білого кольору, р.н. НОМЕР_1 , де ОСОБА_7 попросив ОСОБА_3 надати можливість звірити номер кузову (він-коду) автомобіля з техпаспортом та надати всі наявні документи на автомобіль, що останній і зробив. Після того, близько 12:06 год. ОСОБА_7 дістав з внутрішньої кишені куртки конверт білого кольору з грошовими коштами, уточнив суму, яку він має сплатити ОСОБА_3 у розмірі 10900 доларів США, та нагадав останньому, що 100 доларів США він надав минулого разу у якості завдатку. Далі вони сіли в авто, де ОСОБА_3 надав ОСОБА_7 ключі від транспортного засобу та показав, куди саме склав документи, а ОСОБА_7 передав йому конверт з грошовими коштами та вийшов з автомобіля.
		Згідно з протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 04.02.2023, оперуповноваженим УСБУ на підставі постанови прокурора проведено огляд добровільно наданих ОСОБА_7 грошової купюри номіналом 100 доларів США серії КК20785589С, та спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів, виготовлених з купюри номіналом 100 доларів США серії КК20785589С в кількості 108 шт., з метою їхньої ідентифікації за серіями та номерами грошових банкнот та подальшого використання в ході здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Після проведення огляду (ідентифікації), грошові кошти в сумі 10900 доларів США у конверті білого кольору були вручені ОСОБА_7 , який поклав їх до внутрішньої нагрудної кишені куртки для подальшого їх використання у проведенні контролю за вчиненням злочину.
		Також в ході судового розгляду судом були досліджені оригінали та копії документів, грошових коштів та файли із аудіо-, відеозаписами до протоколів слідчих дій, зміст яких узгоджується з відомостями, викладеними та зафіксованими у вищевказаних протоколах слідчих дій та на вказаних документах.
		Сукупність описаних вище доказів у їх взаємозв`язку та фактів, які випливають з даних доказів, доводить поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
		Натомість, суд не погоджується з позицією сторони захисту щодо того, що вина обвинуваченого у пред`явленому обвинуваченні не доведена поза розумним сумнівом, тому останній має бути виправданий, виходячи з такого.
		Зокрема, суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що здійснюючи продаж автомобіля «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_18 не мав умислу на продаж товару, який є гуманітарною допомогою, оскільки не був обізнаним про те, що вказаний транспортний засіб завезений на територію України саме як гуманітарна допомога.
		Зазначені заперечення спростовуються змістом протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо-, відеозаписів до них, а також даними з Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 19.06.2022.
		Так, як зазначено судом вище, під час зустрічей та спілкування зі свідком ОСОБА_7 , на яких здійснювалося обговорення питання щодо купівлі-продажу автомобіля «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , обвинувачений ОСОБА_3 особисто повідомляв, що вказаний транспортний засіб завозився через Чехію як гуманітарна допомога, де він був зареєстрований на власника-жінку, після чого був ввезений на територію України для потреб військових, які вирішили його перепродати.
		Вказані твердження ОСОБА_3 узгоджуються з відомостями з Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 19.06.2022, в якій зазначено про те, що вищевказаний автомобіль був завезений в Україну як гуманітарна допомога саме для потреб військової частини НОМЕР_3 , однак фактично не був туди доставлений, про що свідчить вище досліджене повідомлення із вказаної військової частини.
		При цьому, вищезазначена Декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 19.06.2022 постійно знаходилася у ОСОБА_3 разом з іншими документами на транспортний засіб «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , він неодноразово переглядав зміст Декларації, який викладений, в тому числі українською мовою, зокрема під час її пред`явлення свідку ОСОБА_7 особисто, а також фотографування її та направлення відповідного фотозображення у месенджері «Вайбер» вказаному свідку на його прохання.
		Із наведеного слідує цілком логічний та однозначний висновок про те, що ОСОБА_3 при ознайомленні зі змістом вищевказаної Декларації усвідомлював та розумів, що автомобіль « Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , є гуманітарною допомогою, продаж якої заборонений.
		При цьому, суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що під час користування вищевказаним автомобілем ОСОБА_3 не використовував зазначену вище декларацію та не ознайомлювався з її змістом жодним чином, а керував автомобілем, лише маючи при собі свідоцтво про його реєстрацію, в якому були відсутні дані про те, що він є гуманітарною допомогою, оскільки вказані твердження повністю спростовуються показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що під час зустрічей з ОСОБА_3 останній показував йому, а також фотографував та відсилав у месенджер «Вайбер» всі наявні у нього документи на транспортний засіб, у тому числі Декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою.
		У свою чергу, зазначені показання свідка повністю узгоджуються та підтверджуються змістом протоколів про негласні слідчі (розшукові) дії та аудіо-, відеозаписами до них, на яких зафіксовано, що під час спілкування зі свідком ОСОБА_7 обвинувачений ОСОБА_3 серед наявних у нього на транспортний засіб документів називав також Декларацію, фотозображення якої разом з іншими документами відсилав свідку, а також говорив останньому про те, що автомобіль не є гуманітарною допомогою, вводячи його, тим самим, в оману з метою продажу транспортного засобу останньому.
		Вказане також підтверджується і показаннями самого обвинуваченого, який хоч і заперечував факт своєї обізнаності про те, що автомобіль «Toyota Hilux», продаж якого він здійснював, є гуманітарною допомогою, проте підтверджував, що робив фото усіх документів на нього та відсилав їх певній особі, якій саме не пам`ятає.
		Крім того, той факт, що в ході спілкування з ОСОБА_7 обвинувачений зазначав про те, що даний автомобіль продається військовими, для потреб яких і завозився в Україну, повністю узгоджується зі змістом Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 19.06.2022, в якій зазначено про те, що вищевказаний автомобіль був завезений в Україну як гуманітарна допомога саме для передачі до військової частини НОМЕР_3 , що, у свою чергу, підтверджує той факт, що ОСОБА_3 був обізнаний зі змістом Декларації про приналежність автомобіля до товарів гуманітарної допомоги.
		Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 знав, розумів та усвідомлював, що автомобіль «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 на іноземній реєстрації, продаж якого він здійснював, є гуманітарною допомогою.
		 
		Також неспроможними є твердження сторони захисту про те, що у ОСОБА_3 був відсутній корисливий мотив під час продажу транспортного засобу через те, що він продавав його на прохання третьої особи, якій повинен був віддати отримані за нього грошові кошти, оскільки, по-перше, ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду сторона захисту не ініціювала питання про допит вказаного чоловіка, яким вона зазначила ОСОБА_19 , з метою перевірки та підтвердження або спростування показань обвинуваченого про обставини потрапляння у його володіння та продаж автомобіля. По-друге, під час свого допиту ОСОБА_3 надав показання про те, що здійснював продаж автомобіля «Toyota Hilux» на прохання вищевказаної третьої особи, яка обіцяла віддячити йому за це, тобто за матеріальну винагороду, що вказує на наявність саме корисливого мотиву у ОСОБА_3 , тобто наявність у нього мети на отримання прибутку від продажу вищевказаного транспортного засобу.
		По-третє, в ході свого допиту ОСОБА_3 зазначив про те, що отримані від покупця ОСОБА_7 в якості завдатку 100 доларів США за продаж автомобіля «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , по даний час знаходяться у нього вдома, тобто після їх отримання у лютому 2023 року та після спливу більше двох років з дня їх отримання він не віддав зазначені грошові кошти особі, яку позиціонував як власника/володільця транспортного засобу, який попросив його продати вказане майно.
		Таким чином, наявність корисливого мотиву та мети прибутку від продажу автомобіля, який є гуманітарною допомогою, в діях ОСОБА_3 очевидно встановлені та існують поза розумним сумнівом.
		 
		Крім того, не можуть бути підставою для відсутності в діях ОСОБА_3 посилання захисника на те, що досудове розслідування проведено поверхово та стороною обвинувачення не було встановлено, як саме автомобіль потрапив до обвинуваченого та чому не потрапив до військової частини, оскільки вказані обставини не мають суттєвого та вирішального значення для наявності в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 3 ст. 201-2 КК України, обов`язковими ознаками об`єктивної сторони якого є саме продаж особою товарів гуманітарної допомоги, а суб`єктивної - наявність у неї умислу на продаж саме товару гуманітарної допомоги, незалежно від того, як такий товар опинився у її розпорядженні та володінні/користуванні.
		При цьому, невстановлення стороною обвинувачення всіх осіб, які причетні до передачі ОСОБА_3 автомобіля «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , з метою його продажу, жодним чином не впливає на розгляд даного кримінального провадження, яке здійснюється судом лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 337 КПК України.
		 
		Також неспроможними є твердження захисника про наявність в діях свідка ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, ознак провокації, виходячи з такого.
		Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 21.11.2024 у справі № 639/3093/23, від 10.09.2024 у справі № 359/7863/17, практикою ЄСПЛ визначено аспекти (критерії) відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів (справа «Баннікова проти Російської Федерації» (заява № 18757/06, рішення від 04 листопада 2010 року); справа «Матановіч проти Хорватії» (заява № 2742/12, рішення від 04 квітня 2017 року); «Раманаускас проти Литви» (заява № 55146/14, рішення від 20 лютого 2018 року), за якими провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Для встановлення факту провокації злочину ЄСПЛ вважає визначальним з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. У цьому кримінальному провадженні в діяльності правоохоронного органу відсутні ознаки, притаманні провокуванню до вчинення кримінального правопорушення. Колегія суддів враховує, що  під час розгляду кримінального провадження в місцевому суді особа вину у вчиненні інкримінованого їй злочину не визнала, не змінила своєї позиції і під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції. При цьому, за практикою ЄСПЛ цей Суд визнає необґрунтованими заяви про провокування кримінального правопорушення й не розглядає їх по суті в тих справах, де заявник заперечує сам факт вчинення ним правопорушення та одночасно заявляє про його провокацію (рішення від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України», заява № 43571/12, §  46). Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції.
		Натомість, за обставин даної справи захисником не зазначено, в чому саме, на його думку, полягала провокація правоохоронних органів, яка в даному випадку, виходячи зі специфіки складу кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , мала б полягати у спонуканні останнього до дій, направлених на продаж автомобіля, який є гуманітарною допомогою, проти його волі або заперечень проти цього.
		Навпаки, з протоколу огляду інтернет-сторінки сайту «Авторіа», показань свідка ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_3 однозначно встановлено, що останній здійснив розміщення оголошення про продаж автомобіля «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 на іноземній реєстрації, за певний проміжок часу до зустрічей і контактів зі свідком ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, маючи на меті продати автомобіль будь-якій особі, яка звернеться до ОСОБА_3 з приводу даного оголошення.
		Зазначене, у свою чергу, повністю спростовує припущення захисника про те, що ОСОБА_3 здійснив продаж автомобіля «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , як гуманітарної допомоги саме внаслідок провокації з боку правоохоронних органів.
		При цьому, той факт, що під час спілкування з обвинуваченим свідок ОСОБА_7 декілька разів запитував у нього про те, чи є автомобіль гуманітарною допомогою, жодним чином не свідчить про наявність провокації з боку свідка, оскільки, як зазначено вище, умисел у ОСОБА_3 на продаж вказаного транспортного засобу виник ще до зустрічі зі свідком, та вказане спілкування мало на меті з`ясувати факт обізнаності продавця (обвинуваченого) про те, що він продає саме товар гуманітарної допомоги, однак жодним чином не спонукало його здійснювати продаж такого товару, умисел на що в обвинуваченого був сформований раніше та реалізовувався після розміщення ним оголошення про продаж транспортного засобу будь-якій особі, яка звернеться з приводу цього.
		Також суд враховує, що протягом судового розгляду обвинувачений не визнавав своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, внаслідок чого, виходячи із практики ЄСПЛ, твердження сторони захисту про наявність з боку провокації правоохоронних органів щодо ОСОБА_3 за обставин даної справи не може бути застосоване.
		Таким чином, суд доходить висновку про відсутність провокації з боку правоохоронних органів до ОСОБА_3 щодо вчинення кримінального правопорушення.
		 
		Також не можуть бути підставою для виправдання обвинуваченого посилання захисника на те, що частина долучених документів на транспортний засіб «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , складені іноземною мовою, внаслідок чого неможливо встановити їхній зміст, оскільки, по-перше, суд жодним чином не обґрунтовує винуватість ОСОБА_3 саме відомостями з таких документів. По-друге, належним, достовірним та допустимим доказом того, що автомобіль «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , був завезений в Україну саме як гуманітарна допомога, є Декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, від 19.06.2022, в якій зазначено, в тому числі, українською мовою про те, що вищевказаний автомобіль був завезений в Україну саме як гуманітарна допомога для потреб військової частини НОМЕР_3 , та вказана декларація знаходилася у ОСОБА_3 , який користувався нею, був обізнаний про її зміст, тобто знав та розумів, що вищевказаний автомобіль є гуманітарною допомогою, що підтверджується вище дослідженими судом доказами, які доповнюють один одного, у своїй сукупності.
		 
		Крім того, не є підставою для висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні твердження захисника про те, що під час проведення обшуку документи на транспортний засіб та грошові кошти в сумі 10900 доларів США були вилучені неналежним чином, оскільки пакети, до яких вони були поміщені, не мали зазначення дати проведення слідчої дії, прізвищ слідчого та понятих, пояснювальних написів (фабули справи), номера ЄРДР, виходячи з такого.
		При оцінці доводів захисту щодо недопустимості тих чи інших доказів, суд виходить з практики Верховного Суду та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження 13-3 кс 22), у якій зазначено таке:
		"Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження визначає захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
		Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
		В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
		На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
		З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
		Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
		З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання".
		Згідно з ч. 3 ст. 105 КПК України, додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
		Натомість з дослідженого у судовому засіданні спеціального сейф-пакету NPU1524092, в яких знаходилися вилучені під час обшуку 04.02.2023 автомобіля «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , документи на вказаний транспортний засіб, вбачається, що на ньому наявні зазначення предметів (документів), які до нього були поміщені, також на ньому наявні підписи слідчого, понятих та обвинуваченого, а також дата упакування вказаного сейф-пакету. Зазначене, у свою чергу, спростовує доводи захисника про неналежний факт вилучення вищевказаних документів та недопустимість їх як доказів у кримінальному провадженні.
		Указаний сейф-пакет був розкритий слідчим для проведення огляду наявних у ньому документів, результати якого оформлені протоколом огляду від 08.02.2023, після чого вказані документи та їх первинне упакування, в якому вони знаходилися (сейф-пакет NPU1524092), були поміщені до сейф-пакету WAR1056079, на якому слідчий зробив пояснювальний напис про перелік та кількість оглянутих ним документів, а також дату та номер кримінального провадження, однак не підписав даний сейф-пакет. Результати вказаного огляду та поміщення оглянутих документів до нового сейф-пакету повністю узгоджуються з відомостями протоколу огляду від 08.02.2023.
		При цьому, захисником жодним чином не обґрунтовано, яким саме чином відсутність підпису слідчого та дати упакування сейф-пакету WAR1056079 вказують на недопустимість як доказів документів, які були оглянуті слідчим та судом, враховуючи той факт, що, по-перше, перелік та зміст цих документів повністю відповідає відомостям протоколу обшуку від 04.02.2023, в якому зафіксовано процес та результати їхнього вилучення. По-друге, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник в ході судового розгляду не висловлювали будь-яких заперечень з приводу того, що наявні у сейф-пакеті WAR1056079 документи на автомобіль «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , є іншими, аніж ті, які були вилучені під час проведення обшуку.
		По-третє, захисником не зазначено, яким саме чином наявність вказаних недоліків під час процесу упакування сейф-пакету WAR1056079 порушує конвенційні та/або конституційні права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3 , у зв`язку з чим вказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.
		Також з дослідженого у судовому засіданні спеціального сейф-пакету PSP2154160, в якому знаходилися вилучені під час обшуку 04.02.2023 автомобіля «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , 109 аркушів паперу, зовні схожі на банкноти номіналом 100 доларів США, вбачається, що на ньому наявні підписи слідчого, понятих та обвинуваченого, однак не вказана дата упакування вказаного сейф-пакету. 
		Указаний сейф-пакет був розкритий слідчим для проведення огляду наявних у ньому предметів у виді грошових купюр, результати якого оформлені протоколом огляду від 08.02.2023, після чого вказані предмети та їх первинне упакування, в якому вони знаходилися (сейф-пакет PSP2154160), були поміщені до сейф-пакету WAR1056081, який не містив підписів та дати його упакування. Результати вказаного огляду та поміщення оглянутих предметів до нового сейф-пакету повністю узгоджуються з відомостями з протоколу огляду від 08.02.2023.
		При цьому, захисником також жодним чином не обґрунтовано, яким саме чином відсутність підпису слідчого та дати упакування вказаних сейф-пакетів вказують на недопустимість як доказів предметів у виді грошових купюр, які були оглянуті слідчим, враховуючи той факт, що, по-перше, перелік та зміст цих предметів повністю відповідає відомостям протоколу обшуку від 04.02.2023, в якому зафіксовано процес та результати їхнього вилучення. По-друге, обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник в ході судового розгляду не висловлювали будь-яких заперечень з приводу того, що наявні у сейф-пакеті WAR1056081 предмети, є іншими, аніж ті, які були вилучені під час проведення обшуку у ОСОБА_3 .
		По-третє, захисником не зазначено, яким саме чином наявність вказаних недоліків під час процесу упакування сейф-пакетів порушує конвенційні та/або конституційні права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3 , у зв`язку з чим вказані документи не можуть бути належними та допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.
		По-четверте, в ході свого допиту обвинувачений підтвердив, що під час останньої зустрічі зі свідком ОСОБА_7 останній мав передати йому грошові кошти в сумі 10900 доларів США за продаж транспортного засобу, що відповідає кількості та сумі коштів та предметів (імітаційних засобів), які були вилучені під час обшуку автомобіля «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 , та поміщені до сейф-пакету PSP2154160, а в подальшому після їхнього огляду поміщені до сейф-пакету WAR1056081, який був досліджений у судовому засіданні.
		За такого, суд відхиляє доводи захисника про наявність підстав для виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 з підстав неналежного вилучення та упакування документів та речових доказів.
		Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом та його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 201-2 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинений у значному розмірі під час воєнного стану.
		Натомість, невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд розцінює як свідомо обраний спосіб захисту та намагання уникнути відповідальності за вчинене діяння.
		При призначенні ОСОБА_3 покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують покарання. 
		Так, обвинувачений вчинив тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, працює офіційно, одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, лікування у лікарів психіатра та нарколога не проходив та на обліку не перебуває, раніше не судимий, є депутатом.
		Із досудової доповіді органу пробації від 17.08.2023 вбачається, що, враховуючи інформацію, яка характеризує особистість ОСОБА_3 , його спосіб життя, виправлення останнього можливе без позбавлення волі.
		Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме той факт, що автомобіль, продаж якого як гуманітарної допомоги здійснив ОСОБА_3 на прохання іншої особи, був завезений в Україну для гуманітарних потреб не ним особисто, а іншою особою, та сторона обвинувачення не встановила обставини, за яких це майно опинилося у володінні обвинуваченого, що зменшує суспільну небезпечність вчиненого ним діяння, а також особи останнього, який характеризується позитивно, раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, оскільки одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працює, ураховуючи висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання, та позицію прокурора, який просив призначити ОСОБА_3 покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з обігом, використанням та розпорядженням гуманітарною допомогою, та конфіскацією майна, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 201-2 КК України з можливістю звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування вказаного покарання з випробуванням, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Вказані вид та міра покарання, на переконання суду, є необхідними й достатніми для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Суд зазначає, що з огляду на дискреційні повноваження, суд вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав. Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		При цьому, відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, на переконання суду, обумовлена тим, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, оскільки одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно працює, є депутатом селищної ради та виконує обов`язки, спрямовані на благо жителів громади. Крім того, орган пробації у складеній ним досудовій доповіді дійшов однозначного та ґрунтовного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання.
		Також право суду призначати покарання на власний розсуд підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.10.2020 у справі №487/5034/18, згідно з якими «поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо».
		Крім того, відповідно до висновків, викладених у постанові Касаційного кримінального суду від 17.04.2018 у справі № 298/95/16-к, «більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Таким чином, у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення. Натомість прокурор у касаційній скарзі не навів переконливих доводів того, що застосування апеляційним судом статті 75 КК є неправомірним та недостатнім для забезпечення мети покарання».
		При цьому, за обставин даної справи, прокурором також не доведено з відповідним обґрунтуванням неможливість застосування відносно ОСОБА_3 звільнення від відбування покарання з випробуванням та що таке звільнення буде недостатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Визначаючи тривалість строку випробовування, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, яке вчинене у сфері господарської діяльності та обставини його вчинення в умовах воєнного стану, тому з метою виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, доцільним, на переконання суду, буде встановлення трирічного іспитового строку.
		Вирішуючи питання про можливість призначення обвинуваченому додаткових покарань, передбачених санкцією ч. 3 ст. 201-2 КК України, суддя доходить таких висновків.
		Відповідно доч. 1 ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України.
		Також у постановіоб`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 404/2081/22 сформовано висновок про те, що «згідно з положеннями ст. 55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
		Оскільки санкцією статті, за якою засуджується ОСОБА_20 , передбачене додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, тому суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з обігом, використанням та розпорядженням гуманітарною допомогою, та конфіскацією майна, про що просив прокурор, що відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами, а також відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі винного.
		Натомість при вирішенні питання про можливість призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд керується вищевказаними положеннями ч. 1 ст. 77 КК України, відповідно до яких призначення вказаного додаткового покарання при звільненні від відбування покарання з випробуванням законом не передбачене.
		Також, згідно з абзацом 3 пункту 19постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення посилатися на статтю 69 КК України не потрібно.
		Враховуючи, що суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, тому конфіскація майна, передбачена санкцією ч. 3 ст. 201-2 КК України, в даному випадку застосуванню не підлягає в силу положень ч. 1 ст. 77 КК України.
		Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Касаційного кримінального суду від 21.06.2023 у справі № 953/6732/22, згідно з якими «як визначено ст. 77 КК у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Тобто, положення зазначеної статті не передбачають призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у тому випадку, якщо особу звільнено від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК. Зі змісту вироку вбачається, що місцевий суд, постановляючи вирок, в мотивувальній його частині вказав, що не призначає особі додаткове покарання у виді конфіскації майна у зв`язку із звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням. Про відсутність підстав для призначення особі додаткового покарання у виді конфіскації майна вказує у своїй ухвалі також суд апеляційної інстанції. Враховуючи те, що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, а касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів щодо необхідності скасування ухвали апеляційного суду в цій частині, застосування у даному випадку додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкцією статті, є безпідставним та таким, що суперечить положенням ст. 77 КК».
		Цивільний позов не заявлявся. 
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
		Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Натомість, у даному кримінальному провадженні слідчим залучався для проведення судово-товарознавчої експертизи судовий експерт, який не є працівником державної установи, тому відсутні передбачені ч. 2 ст. 124 КПК підстави для стягнення з обвинуваченого на користь держави витрат на його залучення.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 06.02.2023 та 13.02.2023 у справі № 487/674/23, підлягають скасуванню після набрання вироком законної сили.
		Оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, тому застосований відносно нього запобіжний захід у вигляді особистої поруки підлягає скасуванню.
		Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з обігом, використанням та розпорядженням гуманітарною допомогою, на строк три роки та без конфіскації майна.
		На підставі статей 75, 76 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Додаткове покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною з обігом, використанням та розпорядженням гуманітарною допомогою, підлягає реальному виконанню.
		Іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 10.04.2025.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк покарання час попереднього ув`язнення з 04.02.2023 до 07.02.2023 включно з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
		Речові докази: 
		- розписку ОСОБА_20 від 02.02.2023 - зберігати в матеріалах судової справи;
		- 1 ключ із шкіряним брелоком; технічний паспорт НОМЕР_8; декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на транспортний засіб «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 ; додаток до технічного паспорту № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 ; аркуші паперу на іноземній мові на 6 арк.; транспортний засіб «Toyota Hilux», 2011 року випуску, на іноземній реєстрації з р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_9 - конфіскувати в дохід держави;
		- грошову купюру номіналом 100 доларів США серії KК20785589С- повернути ОСОБА_7 ;
		- паперовий конверт із вмістом 108 аркушів паперу, ззовні схожих на банкноти номіналом 100 доларів США - знищити;
		- мобільний телефон марки «Redmi» сірого кольору у прозорому чохлі - повернути власнику ОСОБА_3 .
		Після набрання вироком законної сили заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 06.02.2023 та 13.02.2023 у справі № 487/674/23 на 1 ключ із шкіряним брелоком; технічний паспорт НОМЕР_8 ; декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на транспортний засіб «Toyota Hilux», р.н. НОМЕР_1 ; додаток до технічного паспорту № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 ; аркуші паперу на іноземній мові на 6 арк.; транспортний засіб «Toyota Hilux», 2011 року випуску, на іноземній реєстрації з р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_9 ; паперовий конверт із вмістом 109 аркушів паперу, ззовні схожих на банкноти номіналом 100 доларів США; мобільний телефон марки «Redmi» сірого кольору у прозорому чохлі; земельну ділянку з кадастровим номером 4823381700:04:010:0009, площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить на праві власності ОСОБА_3 - скасувати.
		Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистої поруки скасувати.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Суддя                                                                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...