Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/8290/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: 10.04.2025. Зареєстровано: 11.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: 22-ц/4806/49/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/8290/24
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		 
		 
		    10 квітня 2025 року м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд в складі:
		судді-доповідача        -    Кожух О.А
		суддів            -    Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канівець О.П., на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року (головуюча суддя Зарева Н.І., повний текст рішення складено 10.12.2024) у справі №308/8290/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини,
		 
		встановив :
		 
		   Короткий зміст позовних вимог
		 
		   У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 , в якій просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше одного прожиткового мінімуму доходів громадян.
		   Позовні вимоги мотивує тим, що вона є інвалідом 3 групи, хворіє на онкологію та отримує пенсію у розмірі 2760,00 грн. щомісяця. Інших джерел доходу не має. Зазначає, що перебуваючи в шлюбі з відповідачем захворіла на онкологічне захворювання. Пройшла складні онкологічні операції, які потребували значних коштів. Також значних коштів потребує її лікування надалі.
		   Вказує, що рішенням суду від 01 грудня 2023 року шлюб між нею і відповідачем було розірвано. За час перебування у шлюбі з відповідачем у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час звернення з позовом є повнолітній, однак, він не працевлаштований, а тому жодної допомоги від нього вона не має. Також, від першого шлюбу в неї є донька ОСОБА_4 , яка проживає окремо, має велику сім`ю та на даний час знаходиться в декретній відпустці, у зв`язку з чим її фінансовий стан не дозволяє надавати допомогу позивачці.
		   Вказує, що самостійно не може справитися з ситуацією, яка склалася, перебуває у вкрай важкому матеріальному становищі. З чоловіком прожили довге спільне життя, однак, коли вона перебувала у вкрай важкому стані через хворобу, він покинув її та самоусунувся від надання допомоги, яку вона так потребує у найважчий період її життя.
		   З огляду на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду.
		 
		   Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		   Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2024 року позов задоволено та ухвалено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання в розмірі 1/6 усіх видів доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом, щомісячно, починаючи з 09 травня 2024 року.
		   Вказаним рішенням допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць та вирішено питання щодо судового збору.
		   Рішення суду мотивоване тим, що позивачка довела наявність у неї витрат на лікування, які перевищують розмір прожиткового мінімуму, гарантованого державою, та фактичного розміру пенсії, яку вона отримує, а також те, що її повнолітні діти не мають можливості надавати матеріальну допомогу позивачі. Задовольняючи позов суд першої інстанції врахував те, що позивачка потребує постійного лікування, у зв`язку з наявною в неї інвалідністю через хворобу, яку їй було встановлено під час перебування у шлюбі з відповідачем.
		 
		   Узагальнені доводи апелянта та відзиву на апеляційну скаргу
		 
		   Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канівець Олександр Петрович, оскаржив його у апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		   Вважає, що суд першої інстанції не врахував норми статей 75 і 76 СК України, згідно з якими право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Оскільки прожитковий мінімум з 1 січня 2024 встановлено 2361 грн., а позивачка отримує пенсію в розмірі 2760 грн., тому апелянт вважає, що позивачка не являється особою, яка потребує матеріальної допомоги та вважається такою, що забезпечена прожитковим мінімумом.
		   Відповідач, зазначає, що, посилаючись на потребу в допомозі від апелянта та недостатність коштів для задоволення своїх потреб, позивачка в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не надала суду доказів щодо розміру своїх витрат на забезпечення життєдіяльності (чеки за ліки та продукти харчування, квитанцій про сплату за житлово-комунальні послуги тощо).
		   Вказує, що позивачка без відома апелянта розірвала з ним шлюб а також без згоди виписує із квартири через суд (справа №: 308/16078/23).
		   Стверджує, що позивачка не подала суду також доказів того, що її повнолітні діти не можуть надавати їй матеріальну допомогу. 
		   Посилається на положення частин другої-четвертої статі 75 СК України, за якою право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. При цьому зазначає, що апелянт 17.01.2025 стане непрацездатним, оскільки досягне пенсійного віку, і відраховувати з пенсії навіть 50 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб йому буде складно.
		   На апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Бучак Д.М., подала відзив, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу  без задоволення.
		   Позивачка у відзиві зазначає, що є особою з інвалідністю 3 групи та отримує пенсію у розмірі 2760 грн, якої не достатньо для проживання, інших доходів немає.
		   Наголошує на самоусуненні чоловіка від допомоги своїй дружині, яка таку допомогу потребує у зв`язку з непрацездатністю через хворобу.
		   У відповіді на відзив відповідач ОСОБА_1 зазначив, що позивачка не довела обставини, які мають значення у справі, оскільки свою тяжку хворобу підтвердила медичними документами, датованими 2017 роком.
		   Вказує, що згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є непрацездатним, оскільки з 17.01.2025 досягнув встановленого законом пенсійного віку.
		 
		Межі розгляду справи апеляційним судом
		 
		Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
		Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		   Фактичні обставини справи
		 
		   Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 16 липня 1998 року, який розірвано за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.12.2023 ( а.с. 23-25).
		   В шлюбі у сторін народилася дитина  ОСОБА_3 , 2000 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.16).
		   Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копії паспорту позивачки, вбачається, що ОСОБА_2 має повнолітню дочку - ОСОБА_6 , яка народилася в попередньому шлюбі позивачки 1986 року (а.с.8, 17).
		   З матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту позивачки та довідкою відділу реєстрації місця проживання Ужгородської міської ради (а.с. 8, 35). Крім цього, вказану адресу сторони зазначають самостійно в поданих суду процесуальних документах.
		   08 червня 2017 року ОСОБА_2 встановлено діагноз: злоякісне новоутворення слизової оболонки матки ОСОБА_7 , що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 від 08.06.2017 ( а.с.12).
		   Згідно з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією АВ №0740773 від 17.08.2017 позивачці ОСОБА_2 встановлено інвалідність третьої групи довічно (а.с.11).
		Згідно з довідкою, виданою КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради від 08.07.2024, ОСОБА_2 перебуває під наглядом після операції та променевої терапії у 2017 році. Супутній діагноз: цукровий діабет 2 типу, двобічний гоноартроз, хронічний холецистит (а.с.56 А).
		   Відповідно до даних довідки Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області від 11.03.2024 №7318283062636314 ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2760 грн щомісяця (а.с.10).
		   Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та стягнутих податків від 01.05.2024 ОСОБА_2 , в період з 1 кварталу 2023 року по 1 квартал 2024 року отримала дохід 62,13 грн додаткового блага в грудні 2023 (а.с.26).
		   Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімахотел менеджмент» від 25.03.2024 повнолітня дочка позивачки  ОСОБА_8 -Кривка - працює в ТОВ «Оптіма Хотел Менеджмент» з 26.09.2018, та з 15.02.2024 перебуває у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами (а.с.18).
		   Згідно даних з Державного реєстру фізичних осіб  платників податків про джерела та суми доходів, отриманих за запитом апеляційного суду через систему «Електронний суд», за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2024 року інформація щодо сум нарахованого доходу та сум утриманого з них податку в ДРФО  відсутня (а.с.125). 
		 
		Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
		 
		   Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. 
		Право на утримання після розірвання шлюбу регламентуєтьсястаттею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік може надавати матеріальну допомогу.    Аналіз норм статей 75 і 76СК України дає підстави для висновку про те, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені лише за наявності юридичних складових  сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; здатність другого з подружжя надавати таку допомогу.
		   В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що за станом здоров`я не має можливості працювати, інші повнолітні члени сім`ї не мають доходів також, отже її майновий стан є скрутним.
		   У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до приписів ч.4 ст. 75 СК України (яка була чинною на час виникнення правовідносин, а саме у травні 2024 року) позивачка не визнається такою, що потребує матеріальної допомоги, оскільки розмір її пенсії по інвалідності у 2023 та 2024 роках є більшим за передбачений Законом України «Про Державний бюджет Україна на 2024 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
		   Відповідно до частини четвертої статті 75СК України(вредакції кодексувід 01.01.2024)один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. 
		   Проте частина четвертастатті 75Сімейного кодексуУкраїни Рішенням Конституційного Суду України від 29 жовтня 2024 року №1-1/2023(72/23), визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
		   Вказана норма Сімейного кодексу України втратила чинність 29.10.2024, відтак на час ухвалення оскаржуваного рішення від 05.12.2024 та подання апеляційної скарги від 10.01.2025 частина 4 статті 75 Сімейного кодексу України вже була визнана не конституційною.
		   Конституційний Суд України у своєму рішенні дійшов висновку, що частина четверта статті 75 Кодексу суперечить частині першій статті 8 Конституції України у системному зв`язку з частинами першою, третьою статті 51 Конституції України, оскільки вбачає невиправданим законодавчо обмежувати розміром прожиткового мінімуму межу, у разі недосягнення якої особу вважають такою, що потребує матеріальної допомоги іншого з подружжя, оскільки таке обмеження не може вважатися об`єктивно оціненим, обумовленим індивідуальними потребами одного з подружжя, що потребує матеріальної допомоги, та є надмірним утручанням (регулюванням) держави у право на отримання матеріальної допомоги та забезпечення її у більшому розмірі, оскільки полягає в обмеженні реалізації такого права (звужує його реалізацію до кола осіб, що потребують матеріальної допомоги).
		   Конституційний Суд України зазначив, що прожитковий мінімум у контексті частини четвертої статті 75 Кодексу визначено у спосіб, що не враховує повною мірою і не може враховувати потреби непрацездатних осіб, а тому й не може бути універсальним для визначення рівня витрат на підтримання життєзабезпечення всіх без винятку людей. Зокрема, нужденність одного з подружжя, який є непрацездатним, повинна встановлюватися з урахуванням співвідношення між його заробітною платою, пенсією, іншими доходами та тими потребами, які є важливими для його нормального життєзабезпечення. Частина четверта статті 75 Кодексу викладена у такий спосіб, що не допускає можливості віднести категорію «нужденність» до оціночних понять, а тому позбавляє суд змоги тлумачити зміст цієї категорії та ухвалювати рішення на власне переконання з урахуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення.
		   Прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби особи у матеріальній допомозі, а навпаки, як убачається зі змісту частини четвертої статті 75 Кодексу, обмежує право одного з подружжя на утримання (аліменти). Крім того, оскільки особа пенсійного віку або особа з інвалідністю I, II чи III групи має пенсію чи соціальні виплати у розмірі, що можуть перевищити прожитковий мінімум, установлений законом, частина четверта статті 75 Кодексу не може бути застосована, а право на утримання не може бути реалізоване.
		   Разом з тим, Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що потребу в матеріальній допомозі за наявності спору слід визначати в судовому порядку у кожному конкретному випадку у спосіб зіставлення доходів і витрат позивача та відповідача, а також перебування в особи (відповідача) на утриманні інших осіб (батьків, дітей від інших шлюбів тощо), що дасть можливість повною мірою визначити матеріальну потребу одного з подружжя і можливості іншого з подружжя в наданні утримання (аліментів) та забезпечить тому з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, можливість її отримати, а призначення особі відповідної пенсії або іншої соціальної виплати не може залежати від виплат, які здійснює один із подружжя на утримання іншого з подружжя. Призначення державою соціальних виплат не може впливати на призначення аліментів на утримання одного з подружжя або ж виключати можливість такого призначення.
		   У контексті «Принципів європейського сімейного права» утримання одного з подружжя (аліменти) має, зокрема, такі особливості: підтримання на підставі потреб (основною метою підтримання у подружжі є забезпечення потреб того з подружжя, хто не може підтримувати себе фінансово після розірвання шлюбу); фінансові розбіжності у подружжі (у разі призначення аліментів ураховують різницю в доходах кожного із подружжя; якщо один із подружжя має значно більший дохід, він може бути зобов`язаний підтримувати іншого із подружжя протягом певного часу); баланс справедливості (Комісія виступає за справедливість, гарантуючи, що підтримання у подружжі - не покарання або надмірно обтяжливий захід для того з подружжя, хто сплачує аліменти, а мета його полягає в тому, щоб збалансувати фінансовий стан обох сторін після розірвання шлюбу, не ставлячи жодну з них у несправедливе становище).
		   Таким чином,апеляційний судвважає безпідставнимидоводи відповідачапро те,що оскількипозивачка отримуєпенсію поінвалідності більшуза розмірвизначеного прожитковогомінімуму длянепрацездатних осіб,то вонане можевважатись особою,яка потребуєматеріального забезпечення. 
		    ОСОБА_2 перебуває під наглядом після операції та променевої терапії у 2017 році. Супутній діагноз: цукровий діабет 2 типу, двобічний гоноартроз, хронічний холецистит (а.с.56 А); інвалідність третьої групи встановлено ОСОБА_2 довічно (а.с.11).
		   Вказаними доказами спростовуються доводи апелянта про те, що непрацездатність позивачки доводиться медичними документами за 2017 рік.
		   Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд вважає доведеним, те що позивачка є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги, зважаючи на дохід позивачки, який лише складається з пенсійних виплат, та ряд захворювань, які підтверджені медичними висновками.
		   Разом з тим, обов`язковою умовою виникнення права на отримання аліментів від другого із подружжя є можливість останнього надавати таку матеріальну допомогу.
		   Згідно з ч.1 ст. 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.
		   Матеріали справи не містять будь яких відомостей про доходи відповідача, або наявність в нього майна.
		   У відповіді на відзив відповідач ОСОБА_1 зазначає, що являється непрацездатним, оскільки з 17.01.2025 досягнув встановленого законом пенсійного віку.
		   За змістом ст. 1, ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»  ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який ІНФОРМАЦІЯ_4 досяг 60 років - є непрацездатним. 
		   У матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження розміру доходів відповідача. Як зазначалось вище, згідно даних з Державного реєстру фізичних осіб  платників податків про джерела та суми доходів за період з 1 кварталу 2022 року по 4 квартал 2024 року інформація щодо сум нарахованого доходу та сум утриманого з них податку в ДРФО  відсутня. 
		Будь-яких даних щодо отримання відповідачем соціальних виплат або допомог матеріали справи також не містять. 
		Таким чином, інформація щодо офіційних джерел доходу відповідача на території України  відсутня. В той же час, відповідач не зазначає, що не має засобів для існування, та у апеляційній скарзі не спростовує доводи позивачки про те, що він працює водієм у Словаччині.
		   Відповідно до ч. 2 ст.80 СК України, розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
		   У позивачки є двоє повнолітніх дітей, на яких покладено обов`язок утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги відповідно до ст. 202 СК України. Крім цього, дочка, син, крім сплати аліментів, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, відповідно до ст. 203 СК України.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 90 СК України дружина, чоловік взаємно зобов`язані брати участь у витратах, пов`язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.
		   Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, No 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно  правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства  суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,  із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		   Оскільки судом встановлено те, що позивачка є непрацездатною - є особою з інвалідністю 3 групи, крім пенсії інших доходів не має, а отже потребує матеріального утримання. З врахуванням стану здоров`я позивачки та її доходів, наявність двох повнолітніх дітей, на яких покладено обов`язок утримувати непрацездатних батьків, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів з колишнього подружжя. 
		   У матеріалах справи відсутні відомості про розмір доходів відповідача. Докази чи пояснення, які б спростовували доводи позивачки про можливість відповідача надавати їй матеріальну допомогу, відповідач не надав. Попри те, що відповідач є також непрацездатним, оскільки з 17.01.2025 є особою пенсійного віку, колегія суддів вважає, що визначення розміру аліментів в 1/6 усіх видів доходів на буде становити для відповідача надмірний тягар. 
		   В той же час, зазначаючи про необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі, не меншому ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права. 
		Так, відповідно до ст. 80 СК України, аліменти одному з подружжя за рішенням суду присуджуються у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Цією статтею не визначено мінімальний розмір аліментів, які можуть бути присуджені. Відтак, з резолютивної частини рішення слід виключити слова «але не менше 50відсотків прожитковогомінімуму длянепрацездатних осіб,встановленого законом». 
		 
		   Висновки апеляційного суду
		 
		   Зважаючи на викладене, враховуючи баланс справедливості, який ґрунтується на гарантії, що підтримання у подружжі - не покарання або надмірно обтяжливий захід для того з подружжя, хто сплачує аліменти, а мета його полягає в тому, щоб збалансувати фінансовий стан обох сторін після розірвання шлюбу, не ставлячи жодну з них у несправедливе становище, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду щодо визначення розміру аліментів у розмірі 1/6 усіх видів доходів залишити без змін, виключивши з резолютивної частини рішення слова «але не менше 50відсотків прожитковогомінімуму длянепрацездатних осіб,встановленого законом». 
		    Керуючись ст.368, 369, п. 2 ч. 1 ст.374, п. 4 ст.376, ст. ст.381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, 
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канівець Олександр Петрович - задовольнити частково.
		Рішення Ужгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від05грудня 2024року - змінити, виключивши з резолютивної частини рішення слова «але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом»
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 10 квітня 2025 року.
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач 
		 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...