Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 420/6071/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 10.04.2025. Зареєстровано: 11.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: К/9901/31216/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/6071/19
		касаційне провадження № К/9901/31216/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 (суддя Вовченко О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020  (головуючий суддя - Шеметенко Л.П., судді - Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі за позовом Приватного підприємства "МОЛ КОМ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		УСТАНОВИВ:
		У жовтні 2019 року Приватне підприємство "МОЛ КОМ" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 26.09.2019 №000141507.
		В обґрунтування позову Підприємство послалось на помилковість висновків контролюючого органу про порушення ним вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно не враховано, що під час обліку залишків перевіряючими Підприємством було отримано товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними, і у випадку спливу терміну придатності цей товар повертається на склад Підприємства для подальшої передачі постачальнику відповідно до укладених договорів дистрибуції. Позивач зауважує, що перевіряючими під час здійснення перевірки не встановлювалась реальна кількість товару, що належить Підприємству, та порядок його обліку, належним чином не досліджувались документи надані Підприємством під час перевірки. Платником до заперечень на акт перевірки були надані документи в підтвердження факту належного обліку товарно-матеріальних цінностей відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Вважає протиправним застосування до нього фінансових санкцій, передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР, оскільки таки санкції можуть бути застосовані до юридичної особи лише у випадку здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Однак під час проведення перевірки реалізація товарно-матеріальних цінностей не здійснювалась.
		Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 03.03.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 26.09.2019 №000141507.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку про протиправність застосування до платника штрафних санкцій, оскільки відповідачем в порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не доведено належними та допустимими доказами факт порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів, що виразилось у надлишку товарів у розмірі 243694,46 грн та нестачі товарів у розмірі 200764,95 грн.
		Відповідач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного рішення.
		Скаржник доводить, що під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено незабезпечення платником обліку товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 243694,46 грн і нестачу товарів на суму 200764,95 грн. Вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги обставини, встановлені під час перевірки, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального і процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що платником під час проведення перевірки не було надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації.
		Верховний Суд  у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.11.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.04.2025 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 09.04.2025.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди установили, що контролюючим органом у період з 16.08.2019 по 23.08.2019 проведено фактичну перевірку Підприємства з питань дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, за результатами якої складено акт від 27.08.2019 №0235/14/29/14/42117191 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР із змінами доповненнями, зокрема, ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 444459,41 грн. В акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) встановлено надлишок товарів у розмірі 243694,46 грн, нестачу товарів у розмірі 200764,95 грн, що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.
		На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2019 №000141507, яким до платника застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 888918,82 грн. 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
		Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).
		Підпунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
		Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг врегульовані Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
		Пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
		Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
		Зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не їх наявність за місцем реалізації, при цьому, як установлено судами попередніх інстанцій, акт перевірки не містить посилань на факт реалізації позивачем не облікованих товарів.
		Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 затверджене Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі - Положення №246, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
		Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
		У розділі V Закону №265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею цього 20 Закону, може бути застосована до юридичної особи у випадку, коли ця особа не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».
		Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних (чи інших документів, які підтверджують оприбуткування товарів) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону №265/95-ВР та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
		У справі, що розглядається, суди установили та підтверджується матеріалами справи, що платник мав всі первинні документи на товари, що реалізовувались, а облік товарних запасів вівся відповідно до вимог чинного законодавства, з огляду на що притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону №265/95-ВР, є необгрунтованим.
		За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування до платника фінансової санкції.
		Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів попередніх інстанцій відсутні.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Управління без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...