Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/23272/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано судом: 10.04.2025. Зареєстровано: 11.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: К/990/9776/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/23272/24
		адміністративне провадження № К/990/9776/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/23272/24
		за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішення,
		за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду (суддя: Р. М. Москаль) від 22 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. В. Ніколін, З. М. Матковська, В. Я. Качмар) від 04 лютого 2025 року,
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1.  Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у листопаді 2024 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив:
		визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 33566/6/13-01-24-11 від 04 листопада 2024 року про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; 
		зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити з 01 жовтня 2024 року реєстрацію у якості платника єдиного податку Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . 
		2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом.
		3. Позивач 20 листопада 2024 року подав до суд заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 33566/6/13-01-24-11 від 04 листопада 2024 року на період до набрання законної сили рішення у судовій справі.
		3.1 На обґрунтування цієї заяви наполягає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки:
		1) відповідач оскаржуваним рішенням від 04 листопада 2024 року фактично виключив позивача з реєстру платників єдиного податку минулою датою, а саме з 01 жовтня 2024 року. З цього приводу зауважує, що такі дії відповідача обумовлюють неможливість позивачу минулою датою (заднім числом) змінити ціну на свої послуги для абонентів, які отримали послуги до 04  листопада 2024 року. Позивач має укладено 961 договорів з абонентами, на підтвердження чого до позовної заяви долучено: 1. Запит про надання інформації по кількості ліній (точок) фіксованого доступу до мережі Інтернет, у розрізі населених пунктів. 2. Звітність у сфері телекомунікацій за період січень-вересень 2024 року, де в графі № 3006 зазначено кількість абонентів. 3. Витяг з електронного кабінету, який підтверджує направлення звітності. Акцентує увагу, що 961 договір з абонентами, які уклав позивач, були підписані станом на 30 вересня 2024 року за фіксованою ціною з урахуванням того факту, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування. Збільшення ціни за послуги позивача не може бути застосоване до 961 абонента, які отримали Інтернет послуги до 04 листопада 2024 року (дата винесення оскаржуваного рішення). Отже, винесення відповідачем оскаржуваного рішення минулою датою (заднім числом), автоматично ставить позивача в ситуацію податкової невизначеності, адже спрощена та загальна системи оподаткування є принципово відмінними по розміру податкових відрахувань. До прикладу загальна система оподаткування передбачає сплату податку на доходи фізичних осіб (ПДФО 18%) та податку на додану вартість (ПДВ 20%), а це в будь якому випадку додає значну суму до вартості послуг, в той час як спрощена система оподаткування передбачає сплату лише єдиного податку у розмірі 5% (для ФОП 3 групи). Отож, у позивача виникає складна ситуація, коли у зв`язку з винесенням оскаржуваного рішення має місце невизначеність із вибором щодо застосування системи оподаткування, при цьому, якщо позивач застосує загальну систему оподаткування, то це призведе до суттєвого збільшення податкових витрат (як мінімум це ПДВ і тут слід враховувати, що усі абоненти позивача не є платниками ПДВ, а основні витрати позивача полягатимуть у сплаті послуг контрагентам неплатникам ПДВ). Така ситуація для позивача матиме своїм наслідком накопичення збитків від своєї діяльності і як наслідок призведе до неплатоспроможності і банкрутства позивача. В той же час у разі неплатоспроможності позивача без послуг Інтернет зв`язку залишиться величезна кількість людей, яких обслуговує Позивач, що в умовах війни є неприпустимим, адже доступ до Інтернету забезпечує ефективне реагування населення на потенційні загрози, які виникають у військовий час. Більше того, велика кількість абонентів оплачують за послуги позивача шляхом придбання одразу річного пакету послуг за фіксованою ціною, а тому здійснити їм донарахування по факту взагалі не можливо;
		2) Якщо позивач буде змушений надавати послуги своїм абонентам за збільшеною ціною, то це призведе до того, що його абоненти будуть шукати більш дешеві варіанти на ринку Інтернет послуг, що обумовить втрату клієнтської бази та однозначно негативним чином відобразиться на його матеріальному становищі та діловій репутації. Відтак відновити ділову репутацію та клієнтську довіру навіть після скасування оскаржуваного рішення, буде дуже складно;
		3) невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: невизначеність в аспекті, яку систему оподаткування слід застосовувати спрощену чи загальну (одну за оскаржуваним рішенням і одну на випадок скасування оскаржуваного рішення), право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки виключення з реєстру платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. 
		Водночас забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на стабільне здійснення господарської діяльності, а також дасть можливість позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на безперешкодне здійснення господарської діяльності;
		4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. 
		Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 33566/6/13-01-24-11 від 04 листопада 2024 року про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №  380/23272/24.
		5. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 06 березня 2025 року через систему «Електронний суд» відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій податковий орган  просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, та постановити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
		6. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. 
		7. Через систему «Електронний суд» 26 березня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому, позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
		8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження. 
		IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		9.  Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у випадку задоволення позову, враховуючи тривалість судових процедур, виконання рішення суду, що набрало законної сили, буде суттєво ускладненим, оскільки відновлення господарської діяльності потребуватиме значних зусиль та фінансових витрат, а відшкодування понесених позивачем за цей період збитків можливе лише шляхом ініціювання нового судового процесу з відповідачем.
		10. Суди зазначили, що економічна ефективність та доцільність його господарської діяльності, а також цінова політика щодо надання послуг орієнтовно тисячі абонентів були розраховані виходячи із податкового навантаження, обумовленого перебуванням суб`єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок за ставкою 5%). Водночас прийняття відповідачем оскарженого рішення (за відсутності змін у видах діяльності заявника, з якими він звертався про реєстрацію платником єдиного податку третьої групи) призводить до суттєвого збільшення податкового навантаження (ПДФО, ПДВ) та матиме наслідком утворення та накопичення збитків від господарської діяльності і, як наслідок, неплатоспроможність позивача. Водночас у випадку різкого збільшення вартості послуг заявника для його абонентів наслідком буде щонайменше зменшення його клієнтської бази внаслідок відмови частини абонентів від послуг та негативно відобразиться на діловій репутації та матеріальному становищі заявника. У разі неплатоспроможності позивача без послуг Інтернет зв`язку залишиться велика кількість абонентів (961 фізична особа), що в умовах воєнного стану створює додаткові ризики для їх можливості бути поінформованими про ситуацію. У випадку задоволення позову, враховуючи тривалість судових процедур, виконання рішення суду, що набрало законної сили, буде суттєво ускладненим, оскільки відновлення господарської діяльності потребуватиме значних зусиль та фінансових витрат, а відшкодування понесених позивачем за цей період збитків можливе лише шляхом ініціювання нового судового процесу з відповідачем.
		10.1 У разі незупинення дії рішення податкового органу позивач буде перебувати у стані податкової невизначеності, адже спрощена та загальна системи оподаткування є принципово відмінними по розміру податкових відрахувань. До прикладу загальна система оподаткування передбачає сплату податку на доходи фізичних осіб (ПДФО 18%) та податку на додану вартість (ПДВ 20%), а це в будь якому випадку додає значну суму до вартості послуг, в той час як спрощена система оподаткування передбачає сплату лише єдиного податку у розмірі 5% (для ФОП 3 групи). Отож, у позивача виникає складна ситуація, коли у зв`язку з винесенням оскаржуваного рішення має місце невизначеність із вибором щодо застосування системи оподаткування, при цьому, якщо позивач застосує загальну систему оподаткування, то це призведе до суттєвого збільшення податкових витрат (як мінімум це ПДВ і тут слід враховувати, що усі абоненти позивача не є платниками ПДВ, а основні витрати позивача полягатимуть у сплаті послуг контрагентам неплатникам ПДВ). Така ситуація для позивача матиме своїм наслідком накопичення збитків від своєї діяльності і як наслідок призведе до неплатоспроможності і банкрутства позивача.
		IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		11. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статей 150 та 151 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та порушено норми процесуального права, а саме: статей 72, 73, 75, 76, 90, 242, 244, 322, 328, 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
		12. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 
		1 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		3 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		13. У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, а саме пункту 1 частини 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішень застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №  280/4194/24, предметом розгляду в якій була заява щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження.
		14. Податковий орган наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування частини другої статті 150 КАС України. Зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо. При цьому звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатніх доказів в обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову.
		15. Відповідач акцентував увагу на необґрунтованості заяви позивача про забезпечення позову, оскільки позивач не навів будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		16. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
		17. Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2)  очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		18. Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		19. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
		20. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
		21. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
		22. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		23. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		24. Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
		25. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
		26. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
		27. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		28. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		29. Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
		30. При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
		31. При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що позивач є постачальником електронних телекомунікаційних послуг, включений до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за № 3805 та надає послугу доступу до мережі Інтернет.
		32. Рішенням Головного управління ДПС у Львівській області № 33566/6/13-01-24-11 від 04  листопада 2024 року виключено позивача з реєстру платника єдиного податку. Датою виключення визначено 01 жовтня 2024 року.
		33. Правові засади, на підставі яких здійснено виключення позивача з реєстру платника єдиного податку, визначені положеннями Податкового кодексу України, а саме абзацом 5 підпункту 298 2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового Кодексу.
		34. Вказане положення встановлює, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
		35. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
		36. У відповідності до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом, під час проведення перевірок, порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
		37. Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених Податковим кодексом України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
		38. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
		39. За наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки при анулюванні реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить застосування штрафних санкцій та призведе до зупинення діяльності позивача, розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, й матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		40. Невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку з наведених підстав може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав і інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду.
		41. Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
		42. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
		43. Відповідач, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, покликається на правові висновки Верховного Суду та вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суди не врахували відповідних правових висновків.
		44. Втім, підстав вважати, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржених судових рішень не врахували позиції Верховного Суду щодо застосування положень КАС України, які визначають правила забезпечення позову, немає.
		45. Висновки Верховного Суду щодо відсутності передбачених підстав для забезпечення позову, на які зробив відповідач посилання в касаційній скарзі, фактично стосуються відмінних в порівнянні з цією справою обставин та ґрунтуються на іншому правовому регулюванні спірних правовідносин. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
		46. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених судами висновків є безпідставними.
		47. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		48. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегії суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		49. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		50. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		З огляду на зазначене, керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
		Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 380/23272/24 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                М. М. Яковенко
		Судді                                                                                                    І. В. Дашутін
		                                                                                                    О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...