Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/4721/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано судом: 10.04.2025. Зареєстровано: 11.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: К/990/15487/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 300/4721/23
		касаційні провадження № К/990/15487/24, №К/990/18581/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                 Берназюка Я.О., Шарапи В.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 (головуючий суддя: Гомельчук С.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 (головуючий суддя: Ільчишин Н.В., судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі №300/4721/23 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,   
		У С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		У липні 2023 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:
		визнати протиправними дії Івано-Франківської міської ради щодо повторного розгляду по суті заяви підприємця ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстровим номером № 643103 на 36 сесії Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023;
		визнати протиправним і скасувати пункти 73, 73.1 рішення Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 125-36 «Про земельні питання», яким підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки, площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (право оренди на 10 років), (Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 року, справа № 300/3118/22, пров. А/857/15659/22, Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023; із врахуванням статті 134 ЗКУ; довідка з МБК № 33698 (території громадської забудови, магістральні вулиці міського значення); лист ДМА міської ради № 46/31.1-15: згідно генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька , тому відведення ділянки під цільове 12.08 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок, затвердженого Кабінетом Міністрів України);
		зобов`язати відповідача затвердити проєкт землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га на АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) на підставі заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 23.02.2022 за реєстровим номером № 643103.
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 08.11.2023 позов задовольнив:
		визнав протиправними дії Івано-Франківської міської ради щодо повторного розгляду по суті заяви ФОП ОСОБА_1 від 23.02.2022 № 643103 на 36 сесії Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023;
		визнав протиправними і скасував пункти 73, 73.1. рішення Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 125-36 «Про земельні питання», яким ФОП ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років);
		зобов`язав Івано-Франківську міську раду затвердити проєкт землеустрою щодо відведення та передачі в користування ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років), на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.04.2024 скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача затвердити проєкт землеустрою щодо відведення та передачі в користування позивачу земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років), на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 та у цій частині ухвалив нову постанову про часткове задоволення позову.
		Зобов`язав Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років).
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
		В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 залишив без змін.
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить Суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
		Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанцій в частині часткового задоволення позову (щодо зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103), позивач також подав касаційну скаргу, у якій просить Суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову в цій частині і залишити в оскаржуваній частині в силі рішення суду першої інстанції.
		IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
		Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024.
		Одночасно іншою ухвалою Верховного Суду від 29.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Івано-Франківської міської ради про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №300/4721/23.
		Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024.
		Ухвалою Верховного Суду від 09.04.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що 23.02.2022 звернувся до Івано-Франківської міської ради з заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років). 
		Водночас 10.06.2022 рішенням відповідача відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою, оскільки на вказану земельну ділянку претендувала інша особа. 
		За результатами судового оскарження цього рішення в судовому порядку, Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 03.10.2022 у справі №300/3118/22 позов задовольнив.
		Разом з тим, Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.02.2023 скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 в частині зобов`язання відповідача затвердити проєкт землеустрою, і в цій частині прийняв нову постанову про часткове задоволення позову шляхом зобов`язання міськраду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2022 із врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
		27.02.2023 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Івано-Франківської міської ради, до якої була долучена вищевказана копія постанови суду у справі № 300/3118/22, з проханням виконати рішення суду.
		Зазначене питання було винесено відповідачем для розгляду на сесію міськради.
		Проте за результатами розгляду порушеного вище питання, відповідач рішенням від 15.06.2023 № 125-36 «Про земельні питання» відмовив позивачу в затвердженні проєкту землеустрою з посиланням на те, що проєкт суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок».
		Позивач вважає таке рішення ради протиправним, оскільки, на його думку, під час голосування депутатами міської ради не оголошувалась інформація про судове рішення суду апеляційної інстанції від 15.02.2023, в якому чітко зазначено, що повторний розгляд заяви повинен відбутися з врахуванням висновків, встановлених мотивувальною частиною постанови.
		Також позивач вважає, що на сесії ради відбулося подвійне голосування за той самий проєкт рішення.
		Крім того, за твердженнями позивача, рішення прийняте з порушенням вимог частини п`ятнадцятої  статті 123 ЗК України. У самому рішенні не конкретизовані норми, на підставі яких відбулася відмова в затвердженні проєкту землеустрою. 
		Водночас позивач наполягає, що поданий на затвердження проєкт землеустрою повністю відповідає вимогам законодавства.
		За наведених вище аргументів, позивач просить скасувати оскаржуване рішення відповідача і зобов`язати Івано-Франківську міську раду затвердити проєкт землеустрою.
		Відповідач позов не визнав. Зазначив, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22 на пленарному засіданні 36 сесії Івано-Франківської міської ради було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 № 643103 від 23.02.2022, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), кадастровий номер 2610100000:14:001:0270.
		Відповідно до пункту 65 зауважень Департаменту містобудування та архітектури до проекту рішення «Про земельні питання», що входять в склад первинних матеріалів до пункту 73.1 рішення Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 №125-36 (лист Департаменту містобудування та архітектури від 30.05.2023 №46/31.1-15), згідно генерального плану міста, більша частина бажаної земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька, тому відведення ділянки під цільове призначення (12.08) «Для розміщення та експлуатації будівель та споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить нормам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок».
		Відповідач наполягає, що рішення прийнято у порядку та спосіб, визначений чинним законодавством, більшістю голосів з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині постанови суду із зазначенням підстави, визначеної частиною п`ятнадцятою статті 123 ЗК України, - невідповідністю положенням Закону № 3038-VI та Класифікатору.
		За наведених вище обставин, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
		ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 23.02.2022 позивач звернувся із заявою до Івано-Франківської міської ради про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років).
		Рішенням Івано-Франківської міської ради (25 сесія) восьмого демократичного скликання від 10.06.2022 № 97-25 «Про земельні питання» позивачу відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою, оскільки на вказану земельну ділянку претендувало ТОВ «КРИЦ-ІФБУД».
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 300/3118/22 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним і скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю:
		визнано протиправним і скасовано пункт 20.2. рішення Івано-Франківської міської ради 25 сесії, восьмого демократичного скликання від 10.06.2022 за № 97-25, яким відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га на АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10       років); на території громадської забудови, магістральні вулиці міського значення, із врахуванням статті 134 Земельного кодексу України (вільна від забудови): на вказану земельну ділянку претендує ТОВ «КРИЦ-ІФБУД»;
		зобов`язано Івано-Франківську міську раду затвердити проєкт землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га на АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) на підставі заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 23.02.2022 за реєстровим номером № 643103.
		Водночас, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 300/3118/22 скасовано в частині зобов`язання Івано-Франківської міської ради затвердити проєкт землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 , площею 0,2579 га на АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) на підставі заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 23.02.2022 за реєстровим номером № 643103 та прийнято в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. 
		Зобов`язано Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстраційним номером № 643103 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2579 га на АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) та про передачу вказаної земельної ділянки в оренду, терміном на 10 років, та прийняти за наслідками її розгляду рішення по суті порушеного у заяві питання у відповідності з вимогами статті 123 Земельного кодексу України із врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
		У решті рішення суду першої інстанції від 03.10.2022 залишено без змін.
		27.02.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Івано-Франківської міської ради з проханням виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22. До заяви була долучена копія постанови суду. Заява отримана відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка.
		10.03.2023 Івано-Франківська міська рада прийняла рішення № 53-34, яким надала ТОВ «Бистриця-Груп» дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою саме на земельну ділянку, на оренду якої претендує позивач. Разом з цим, в додатку до рішення зазначено, що земельна ділянка сформована за зверненням ФОП ОСОБА_1 .
		Згодом, Івано-Франківська міська рада прийняла рішення від 15.06.2023 № 125-36 «Про земельні питання», яким (пункти 73, 73.1) відмовила ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (право оренди на 10 років) (Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023, справа № 300/3118/22, пров. А/857/15659/22, Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 року; із врахуванням ст. 134 ЗКУ; довідка з МБК № 33698 (території громадської забудови, магістральні вулиці міського значення); лист ДМА міської ради № 46/31.1-15: згідно генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності - Івасюка - Микитинецька, тому відведення ділянки під цільове призначення 12.08 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України).
		Одночасно з цим, суди обох інстанцій встановили, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №300/2197/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024, позов ФОП ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Бистриця-Груп» про визнання дій та бездіяльності протиправними задоволено:
		визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстровим номером №643103 на сесії Івано-Франківської міської ради, яка відбулась 10.03.2023.
		визнано протиправним і скасовано пункт 12 Додатку 1 до пункту 1 рішення Івано-Франківської міської ради, 34 сесії, восьмого демократичного скликання від 10.03.2023 за № 53-34, яким ТОВ «Бистриця-Груп» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2579 га, на вул. Незалежності в м. Івано-Франківськ, з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).
		Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач наділений виключною компетенцією щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Такі питання відповідач вирішує на сесіях ради, яка скликаються не рідше ніж один раз на місяць.
		Із покликанням на преюдиційні обставини, встановлені у справі № 300/3118/22, суд першої інстанції наголосив про те, що знаючи про наявність звернення позивача і постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 щодо повторного розгляду питання про затвердження проєкту землеустрою на земельної ділянки розміром 0,2579, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270, відповідач надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою на цю ж земельну ділянку третій особі - ТОВ «Бистриця-Груп», який в подальшому був скасований в судовому порядку (справа № 300/2197/23).
		Суд першої інстанції також констатував, що в порушення частини шостої статті 123 ЗК України питання повторного розгляду заяви позивача щодо затвердження проєкту землеустрою на виконання до постанови суду апеляційної інстанції у справі № 300/3118/22 було розглянуто лише 15.06.2023, за наслідками якого прийнято оскаржуване рішення.
		Водночас на сесії міськради 10.03.2023 та 07.04.2023 порушене питання не вносилося навіть до порядку денного.
		Із посиланням на витяг з Єдиного Реєстру досудових розслідувань, суд першої інстанції констатував, що 03.05.2023 Івано-Франківським районним управлінням поліції ГУ НП в Івано-Франківській області по факту умисного невиконання службовими особами міської ради рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22 зареєстровано кримінальне провадження за частиною другою статті 382 КК України, проводиться досудове розслідування.
		Суд першої інстанції також встановив і процедурні порушення при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення.
		Так, у ході розгляду цієї справи по суті судом першої інстанції було досліджено відеозапис 36 сесії міськради від 15.06.2023, на якій було прийнято спірне рішення.
		При перегляді відеозапису судом встановлено, що на голосування ставилося питання № 34 пункту 77 додатку 5 «Про виділення земельної ділянки», за результатами якого рішення не було прийнято. Після цього відбулося повторне голосування «Про відмову підприємцю ОСОБА_1 у виділенні земельної ділянки», яке також не було прийнято.
		У контексті наведеного, місцевий суд акцентував увагу на формулюванні питання, по якому проходило голосування, зазначивши, що фактично депутати голосували не за затвердження проєкту землеустрою для передачі земельної ділянки в платне користування (оренду) позивачу, а за відмову в виділенні земельної ділянки, тобто передачу її у власність.
		За таких обставин, суд першої інстанції констатував порушення відповідачем вимог статті 18 Регламенту Івано-Франківської міської ради (далі - Регламент) щодо правильності інформування про матеріали, які надійшли для розгляду, а також статті 25 Регламенту, оскільки проєкт рішення двічі ставився на голосування.
		Оцінюючи законність оскаржуваного рішення від 15.06.2023 № 125-36, суд першої інстанції констатував, що в порушення вимог статті 186 ЗК України, оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради не містить переліку недоліків проєкту землеустрою з описом їх змісту та посилань на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а обмежене лише посиланням на лист ДМА міської ради № 46/31.1-15, довідку МБК № 33698 та загальну констатацію щодо невідповідності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору». Незрозуміле також на погляд місцевого суду видалося посилання в оскаржуваному рішенні на статтю 134 ЗК України, яка регулює обов`язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або передачі їх у користування на конкурентних засадах (на земельних торгах).
		Так, в листі Департаменту містобудування та архітектури № 46/31.1-15 від 30.05.2023, інформацію з якого було покладено в основу оскаржуваного рішення, вказані зауваження: згідно генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька, тому відведення ділянки під цільове (12.08) «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Аналізуючи наведену інформацію, суд першої інстанції зазначив, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 16.08.2019 № 205-28 «Про затвердження містобудівної документації «План червоних ліній магістральних вулиць міста Івано-Франківська» затверджено містобудівну документацію «План червоних ліній міста Івано-Франківська», згідно якого земельні ділянка з кадастровим номером 2610100000:14:001:0270 під червоні лінії не підпадає.
		Суд першої інстанції також погодився із позицією позивача, що у Івано-Франківської міської ради ще не настали підстави посилатись на порушення містобудівної документації чи на можливість/неможливість позивачем забудови земельної ділянки чи обмеження в забудові через червоні лінії, адже таких прав відповідача не порушено. Відповідач не вправі посилатись на норми закону чи на підставу відмови у затвердженні проєкту землеустрою через можливість/ймовірність у майбутньому порушення певних заборон чи обмежень щодо будівництва капітальних споруд. Усі вимоги до використання земельної ділянки чи обмеження у її використанні відносяться до інших правовідносин, які будуть базуватись на договорі оренди та регулюватись іншим законодавством, а в разі порушення будь-яких умов чи обмежень міська рада буде мати можливість повернення земельної ділянки у зв`язку з її нецільовим використанням.
		Також суд першої інстанції зазначив, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні того самого проєкту землеустрою проте з підстав: «на вказану земельну ділянку претендує ТОВ «КРИЦ-ІФБУД». Отже, з позиції відповідача вбачається, що станом на 2022 рік причин відмови в затвердженні проєкту землеустрою щодо перебування земельної ділянки в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька не було, що свідчить про вибірковий підхід відповідачем при вирішенні земельних питань.
		В оскаржуваному рішенні відповідач також посилається на довідку з містобудівного кадастру № 33698 від 22.12.2021.
		Так, в Довідці, з посиланням на Земельний кодекс України та Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначені заборони щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться в межах зон вулиць, проїздів, майданів. Спірна земельна ділянка розташована в межах зони вулиць, доріг та майданів в червоних лініях, що унеможливлює будівництво капітальних споруд.
		Разом з тим, суд першої інстанції наголосив, що в спірному випадку мова не йде про передачу земельної ділянки в приватну власність для будівництва капітальних споруд, а стосується лише передачі в платне користування (оренду). Своєю чергою, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» не містить заборон щодо предмету даних правовідносин.
		Окремо суд першої інстанції також наголосив на тому, що в оскаржуваному рішенні не визначено в чому саме полягає невідповідність проєкту землеустрою вимогам «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок».
		Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вирішення земельних питань відноситься до компетенції Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради, у складі якого є управління земельних відносин, до повноважень якого, серед іншого, входить організація проведення робіт, пов`язаних із здійсненням землеустрою; забезпечення підготовки проєктів рішень виконавчого комітету та міської ради з земельних питань, здійснення узагальнення, аналіз та подання інформації про стан дотримання земельного законодавства, організаційне забезпечення для вирішення міською радою та її виконавчим комітетом земельних спорів.
		Водночас відповідач для виготовлення проєкту спірного рішення не залучив «профільний» підрозділ, а скористався висновками департаменту, який безпосередньо не займається земельними питаннями.
		Підсумовуючи викладене, суд першої інстанції дійшов одностайного висновку про протиправність оскаржуваних дій та рішення Івано-Франківської міської ради.
		Відповідно, враховуючи досліджені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для Івано-Франківської міської ради можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду, є визнання спірного рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: затвердити проєкт землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 .
		Суд апеляційної інстанції повністю погодився із позицією суду першої інстанції щодо незаконності оскаржуваних дій та рішення відповідача на підставі встановлених обставин та досліджених у справі доказів.
		Водночас, за висновками суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції неправильно обрав спосіб захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах у зв`язку з чим скасував рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалив нову постанову про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки.
		Апеляційний суд зазначив, що затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється рішенням органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення.
		Одночасно суд апеляційної констатував, що рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування за проєктом землеустрою щодо її відведення обов`язково повинно містити вказівку про надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, а також у разі необхідності може містити інформацію щодо вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок.
		Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи та перевірки їх доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржуваним рішенням відповідач обмежився лише посиланням на лист ДМА міської ради № 46/31.1-15, довідку МБК № 33698 та загальною констатацією щодо невідповідності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України, належним способом захисту порушеного права позивача, на переконання судової колегії, є зобов`язання Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років).
		VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		Касаційна скарга позивача (скаржник-1) обґрунтована тим, що обираючи спосіб захисту порушених прав суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі  № 591/5935/17, постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 280/4963/18, від 19.07.2023 у справі № 440/4187/19, від 22.03.2023 у справі № 280/4962/18, від 16.09.2021 у справі №260/18/19; від 15.06.2021 у справі № 818/1905/17 щодо дискреційних повноважень та необхідності до зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити конкретні дії.
		Скаржник-1 зазначає, що внаслідок незаконних дій з боку Івано-Франківської міської ради, позивач вимушений вже вчетверте звертатися з позовом до суду. В інший судових справах № 300/461/22 (щодо оскарження відмови ФОП ОСОБА_1 у видачі дозволу на розробку проєкту землеустрою та оскарження погодження надання дозволу на розробку проєкту землеустрою ТОВ «КРИЦ-ІФБУД»), № 300/3118/22 (щодо оскарження відмови ФОП ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою на земельну ділянку), № 300/2197/23 (щодо визнання протиправною бездіяльності міської ради відносно розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 та оскарження надання дозволу на розробку проєкту землеустрою ТОВ «Бистриця-Груп»), судами встановлено протиправність дій (рішень) Івано-Франківської міської ради та рішення ухвалені на користь позивача.
		Скаржник наголошує, що спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом позовних вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких звернувся позивач.
		Водночас у спірному випадку, з урахуванням встановлених судами у справі №300/3118/22 обставин, фактично має місце друга відмова відповідача у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у користування за заявою від 23.02.2022 № 643103, проте вже з інших причин.
		Своєю чергою, за позицією скаржника-1, такий спосіб судового захисту як визначив суд апеляційної інстанції шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2022 про затвердження проєкту землеустрою, не є ефективним способом захисту та жодним чином не захищає позивача від подальших порушень з боку суб`єкта владних повноважень, оскільки фактично при кожному повторному розгляді заяви ОСОБА_1 , Івано-Франківська міська рада має можливість відмовити з інших підстав, а позивач  вимушений буде вчергове звертається до суду для захисту своїх прав після попереднього судового розгляду.
		Відповідно, за твердженнями скаржника-1, такий спосіб судового захисту коли особа знову звертається до суду і суд приймає аналогічне рішення як у попередньому судовому розгляді і така процедура триває роками є абсурдною, неефективною та неконституційною.
		Отже, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення документації із землеустрою з метою отримання земельної ділянки в оренду та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проєкту землеустрою, виходячи зі змісту статті 245 КАС України, скаржник-1 підтримує висновок суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушених прав підприємця ОСОБА_1 у цьому випадку буде саме: зобов`язання відповідача затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2579 га, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270, розташованої у АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій 12.08, (право оренди на 10 років), як і було визначено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023, оскільки вже двічі зобов`язання судом повторно розглянути дане питання відповідно до висновків суду жодного результату не дало, а міська рада умисно уникає вирішення даного питання.
		Відповідач (далі - скаржник-2) також скористався процесуальним правом та подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник-2 посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних правовідносинах: а саме щодо необхідності здійснення передачі земельних ділянок з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, в користування (оренду), з урахуванням вимог статті 134 Земельного кодексу України - окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах).
		По суті спірних правовідносин, скаржник-2 зазначив наступне.
		Згідно відомостей, зазначених в завданні на розроблення проєкту землеустрою ОСОБА_1 , наявні обмеження (обтяження) - (03.01 - Санітарно-захисна зона навколо об`єкта.) - площею 0,2579 га та (06.01.1 території в червоних лініях.) площею 0,1903 га.
		Із посиланням на інформацію, зазначену у довідці з містобудівного кадастру № НОМЕР_2 від 22.12.2021, що також міститься у проєкті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_1 , скаржник-2 наголошує, що спірна земельна ділянка повністю розташована в санітарно-захисній зоні, що в подальшому унеможливлює будівництво на ній капітальних споруд, передбачених пунктом 5.10 ДСП-173-96. 
		Також скаржник-2 зазначає, що спірна земельна ділянка розташована в межах зони вулиць, проїздів, майданів, бульварів в червоних лініях, що унеможливлює будівництво капітальних споруд.
		Відповідно, за висновками скаржника-2, оскільки ОСОБА_1 звернувся про відведення йому земельної ділянки з метою розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, вказане свідчить про намір будівництва таких будівель і споруд, позаяк на даний час земельна ділянка являється вільною від забудови.
		Скаржник-2 наголосив, що в ході розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив намір будівництва на бажаній земельній ділянці станції технічного обслуговування, а також «мийки для автомобілів», тобто об`єктів дорожнього сервісу, передача земельної ділянки для розміщення та експлуатації яких здійснюється з урахуванням статті 134 ЗК України - окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах).
		Своєю чергою, відповідно до даних містобудівного кадастру більша частина земельної ділянки площею 0,1903 га знаходиться в межах червоних ліній, тобто лише 0,0676 га спірної земельної ділянки не входить в межі червоних ліній.
		Отже, доводи позивача про можливість користування земельною ділянкою чи її частиною в межах червоних ліній за умови, що нерухоме майно (будівлі і споруди) будуть перебувати за межами червоних ліній, зважаючи на обмеження, визначені нормативними документами у галузі будівництва: ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», також являються безпідставними та не відповідають дійсності.
		Також на переконання скаржника-2, незрозумілим являється необхідність та обґрунтованість надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га для розміщення та експлуатації будівель та споруд, якщо сам позивач не заперечує реальної можливості використання для розміщення будівель та споруд (нерухомості) лише частини земельної ділянки за межами червоних ліній (площею 0,0676 га). Тобто позивачем належно не обґрунтовано необхідність надання значно більшої земельної ділянки (площею 0,2579 га) з наявними обмеженнями, за фактично можливу для використання за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
		Так, згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути передана власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.
		Однак, судами першої інстанції та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних рішень, не враховано дану правову позицію, хоча представником відповідача була вказано на наявність такого висновку.
		Окрім того, відповідно до «Класифікатора видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 28.07.2021 № 821 (додаток 60): з видом функціонального призначення території «території вулиць та доріг» («підгрупа 2», «клас 06») перелічені переважні (основні) види цільового використання земельних ділянок - 08.01; 12.13, а також супутні види - 07.07,-11.07.
		Отже, враховуючи, що більша частина бажаної позивачем земельної ділянки знаходиться в межах «червоних ліній», тобто являється територією вулиць і доріг, відповідно до Класифікатора, вид цільового призначення згідно проєкту землеустрою, поданого ОСОБА_1 , а саме 12.08 - не передбачений ні в якості переважного (основного), ні супутнього виду використання земельної ділянки, що відповідно слугує підставою для відмови в передачі земельної ділянки.
		Також із посиланням на положення статей 65, 67 ЗК України та статті 11 Закону України «Про транспорт» скаржник-2 наполягає, що землі транспорту надаються саме спеціалізованим підприємствам, установам та організаціям, зокрема автомобільного транспорту, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту. 
		Водночас, позивач являється фізичної особою-підприємцем, тобто не відноситься до категорії спеціалізованих підприємств, установ та організацій, яким надаються землі транспорту. 
		Помилковими скаржник-2 вважає також і висновки судів першої та апеляційної  інстанцій щодо порушення міською радою процедури прийняття рішення.
		Також у спростування висновків судів попередніх інстанцій про необґрунтованість посилань у спірному рішенні на положення статті 134 ЗК України, скаржник-2 зазначив, що   ОСОБА_1 звернувся через органи ЦНАП м. Івано-Франківська із заявою від 23.02.2022 щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:14:001:0270 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, які в розумінні статті 134 ЗК України являються об`єктами дорожнього сервісу.
		Відповідно, за доводами скаржника-2, передача земельної ділянки комунальної власності із визначеним ОСОБА_1 цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (тобто об`єктів дорожнього сервісу) здійснюється з урахуванням статті 134 ЗК України - окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах).
		Таким чином, при прийнятті Івано-Франківською міською радою оскаржуваного рішення про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою було обґрунтовано зазначено про невідповідність проєкту, в т.ч., вимогам статті 134 ЗК України.
		Окремо скаржник-2 також вказав на помилковість посилань судів першої та апеляційної інстанцій на позицію Великої Палати Верховного Суду щодо недобросовісності поведінки та зазначення при цьому рішень Івано-Франківської міської ради, котрими було надано дозвіл ТОВ «Бистриця-Груп» чи ТОВ «КРИЦ-ІФБУД», оскільки судами не взято до уваги, що ці юридичні особи зверталися до Івано-Франківської міської ради для отримання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1439 га, на вул. Незалежності-Микитинецька з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу) (тобто відмінної площі та іншого цільового призначення ніж ОСОБА_1 ), яке в повній мірі узгоджується з вимогами статті 134 ЗК України.
		Підсумовуючи викладене, скаржник-2 вважає, що при дослідженні судами обставин справи не було враховано невідповідність поданого ОСОБА_1 проєкту землеустрою вимогам статті 134 ЗК України у зв`язку із чим прийняті необґрунтовані судові рішення.
		Позивач подав відзив на касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради, в якому зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування бажаної земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (12.08) (крім об`єктів дорожнього сервісу).
		Своєю чергою, цільові призначення з розділу 12 Землі транспорту (землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту), а саме 12.01 - 12.10 - не підлягають продажу, передачі в оренду на конкурентних засадах, окрім цільового призначення 12.11 «Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу».
		Тобто, визначене у заяві цільове призначення 12.08. «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» не підлягає передачі в оренду на земельних торгах, у зв`язку з чим позивач вважає помилковими посилання відповідача на положення статті 134 ЗК України.
		Своєю чергою, вперше про невідповідність поданого на затвердження проєкту землеустрою вимогам статті 134 ЗК України відповідач зазначив лише у ході апеляційного розгляду справи в додаткових поясненнях.
		Також позивач вважає необґрунтованими посилання на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах червоних ліній, оскільки відповідно до схеми «червоних ліній», що міститься у матеріалах справи, у ній не передбачено автомагістральну розв`язку вулиць Незалежності-Івасюка-Микитинецька. Таким чином, земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 , не підпадає під «червоні лінії» про які вказує Івано-Франківська міська рада.
		Позивач також вважає хибними посилання відповідача на те, що ТОВ «КРИЦ-ІФБУД» та ТОВ Бистриця-Груп» звернулися до міськради із заявами про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо земельних ділянок відмінної площі та іншого цільового призначення ніж ОСОБА_1 , що відповідає вимогами статті 134 ЗК України, оскільки цими юридичними особами визначене аналогічне цільове призначення земельної ділянки (12.08 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій»), що і позивачем.
		Відтак позивач вважає, що Івано-Франківська міська рада умисно створює підприємцю перешкоди з метою виділення цієї землі тільки для «своїх».
		Додатково від позивача на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній просив врахувати неефективність обраного судом апеляційної інстанції способу захисту його порушених прав з огляду на те, що відповідач повторно (втретє) розглянув заяву ОСОБА_1 на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у цій справі та фактично втретє відмовив у затвердженні проєкту землеустрою, що підтверджується долученим до пояснень рішенням 42 сесії 8 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 30.04.2024 № 112-42 «Про земельні питання».
		У подальшому від позивача на адресу Верховного Суду також надійшли письмові пояснення у справі, в яких позивач повідомив про факт оскарження в судовому порядку відмови відповідача, викладеної в пункті 9 рішення Івано-Франківської міської ради 42 сесії восьмого демократичного скликання № 112-42 від 30.04.2024 «Про земельні питання». Позивач зазначив, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 300/4886/24 його позов був задоволений.
		Також 26.03.2025 на адресу Верховного Суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких позивач просив врахувати при розгляді цієї справи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2025 у справі №300/461/22 про оскарження відмови Івано-Франківської міської ради у видачі ФОП ОСОБА_1 дозволу на розробку проєкту землеустрою та відповідно погодження надання дозволу на розробку проєкту землеустрою бажаної земельної ділянки ТОВ «КРИЦ-ІФБУД».
		VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Перевіривши у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача і відповідача, висловленим у касаційних скаргах, Верховний Суд зазначає таке. 
		Відповідно до частини другої статті   19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією України.
		Абзацом 1   статті 144 Конституції України   передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Відповідно до частини першої статті   10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»»   (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені   Конституцією України, цим та іншими законами.
		Статтею 25 Закону № 280/97-ВР   передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені   Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Відповідно до пункту 34 частини першої статті    26 Закону № 280/97-ВР   виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
		У відповідності до підпунктів 9, 10 пункту «б» частини першої   статті 33 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
		Частиною п`ятою   статті 46 Закону № 280/97-ВР   унормовано, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.
		Статтею 59 Закону № 280/97-ВР   встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
		Водночас, земельні відносини також регулюються   Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 ЗК України).
		Відповідно до   статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього   Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього   Кодексу, а також викуп земельних ділянок для суспільних потреб, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього   Кодексу, вирішення земельних спорів.
		Отже, зі змісту наведених норм права вбачається, що в силу приписів   Закону №280/97-ВР   та   ЗК України   відповідач наділений виключною компетенцією щодо передачі земельних ділянок територіальних громад у власність чи користування громадян та юридичних осіб. 
		Вирішення земельних питань здійснюється на сесіях ради, яка скликаються не рідше ніж один раз на місяць з прийняттям відповідного рішення.
		Згідно із частинами першою - третьою статті 123 ЗК України   надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених   статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених   статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. 
		Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Також уповноважений орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання   проекту землеустрою   щодо відведення земельної ділянки   приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).
		Своєю чергою, погодження і затвердження документації із землеустрою регламентує стаття 186 ЗК України.
		Згідно із частиною восьмою цієї норми підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
		Відповідно до частини десятої статті 186 ЗК України висновок (рішення) (…) органу місцевого самоврядування, (…) щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
		У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.02.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років), у встановленому законом порядку через органи ЦНАП м. Івано-Франківська.
		Проте, рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 № 97-25 позивачу було відмовлено в затвердженні проєкту землеустрою з тих підстав, що на вказану земельну ділянку претендувала інша юридична особа - ТОВ «КРИЦ-ІФБУД».
		Зазначена відмова була оскаржена позивачем в судовому порядку (справа №300/3118/22.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 300/3118/22 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним і скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.
		Втім, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 частково скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 у справі № 300/3118/22 та змінено спосіб захисту порушеного права із зобов`язання Івано-Франківської міської ради затвердити проєкт землеустрою щодо відведення та передачі підприємцю ОСОБА_1 в користування бажаної земельної ділянки, обраного судом першої інстанції, на зобов`язання міськраду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстраційним номером № 643103 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки та прийняти за наслідками її розгляду рішення по суті порушеного у заяві питання у відповідності з вимогами статті 123 ЗК України із врахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
		У лютому 2023 року позивач звернувся до Івано-Франківської міської ради з проханням виконати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22. 
		В справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 10.03.2023 відбулось засідання Івано-Франківської міської ради, проте питання щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22 не було внесено до порядку денного сесії і не розглядалося.
		Натомість, на вказаній сесії Івано-франківською міською радою було прийнято рішення № 53-34, яким ТОВ «Бистриця-Груп» надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою саме на земельну ділянку, на оренду якої претендує позивач. Причому в додатку до рішення зазначено, що земельна ділянка сформована за зверненням ФОП ОСОБА_1 . 
		Зазначене рішення ради також було оскаржене позивачем в судовому порядку (справа № 300/2197/23).
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 у справі №300/2197/23 було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Івано-Франківській міській раді погоджувати будь-які документи та заяви ТОВ «Бистриця-Груп».
		Рішенням Івано-франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі № 300/2197/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.02.2024, позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, третя особа: ТОВ «Бистриця-Груп» про визнання дій та бездіяльності протиправними задоволено повністю:
		визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківської міської ради щодо розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 23.02.2022 за реєстровим номером №643103 на сесії Івано-Франківської міської ради, яка відбулась 10.03.2023;
		визнано протиправним і скасовано пункт 12 Додатку 1 до пункту 1 рішення Івано-Франківської міської ради, 34 сесії, восьмого демократичного скликання від 10.03.2023 за № 53-34, яким ТОВ «Бистриця-Груп» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2579 га, на АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).
		У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що порушене позивачем у заяві від 27.02.2023 питання щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 300/3118/22 було винесено на 36 сесію восьмого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради на якій прийнято оскаржуване у справі рішення від 15.06.2023 № 125-36 про відмову підприємцю ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою, оскільки відповідно до генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька, тому відведення ділянки під цільове призначення 12.08 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню міськради № 125-36 від 15.06.2023 в контексті встановлених судами обставин у справі, доводів та заперечень сторін, а також обставин, встановлених судами в пов`язаних справах, колегія суддів зазначає таке.
		Так, у справі № 300/3118/22 судами констатовано, що відповідач, відмовляючи у затвердженні проєкту землеустрою, діяв протиправно та недобросовісно, на відміну від позивача, який звернувся до відповідача із заявою щодо затвердження проєкту землеустрою на земельну ділянку із земель комунальної власності, при цьому здійснив всі необхідні дії для державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, тобто ним фактично була сформована нова земельна ділянка на яку раніше ніхто не претендував, з метою подальшого отримання її у користування (оренду).
		Правова оцінка доводам Івано-Франківської міської ради з приводу того, що згідно генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки надавалася судами у межах розгляду справи № 300/461/22 (щодо оскарження відмови ФОП ОСОБА_1 у видачі дозволу на розробку проєкту землеустрою та оскарження погодження надання дозволу на розробку проєкту землеустрою ТОВ «КРИЦ-ІФБУД»), в якій Верховний Суд (постанова від 18.03.2025) погодився із позицією судів попередніх інстанцій про те, що чинним законодавством не встановлено жодних обмежень щодо передачі в користування (оренду) земельних ділянок чи їх частин в межах червоних ліній, а заборонено здійснювати будівництво будівель і споруд в межах червоних ліній, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою, і таке рішення підлягає скасуванню.
		Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, наведена норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб,    які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
		Колегія суддів також вважає нерелевантним покликання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, в якій сформовано висновок про те, що «Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.», оскільки він стосувався питання втручання держави у право власності під час оскарження рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО.
		Щодо покликань відповідача у касаційній скарзі на те, що частина бажаної до відведення в користування земельної ділянки розташована в санітарно-захисній зоні, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена обставина не слугувала підставою для відмови позивачу у затвердженні проєкту землеустрою згідно із оскаржуваним рішенням від 15.06.2023 № 125-36. 
		Своєю чергою, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
		Також у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій констатували порушення вимог частини десятої статті 186 ЗК України, оскільки оскаржуване рішення Івано-Франківської міської ради не містить вичерпного переліку недоліків проєкту землеустрою з описом   змісту недоліків та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а обмежене лише посиланнями на лист ДМА міської ради № 46/31.1-15, довідку МБК № 33698 та загальну констатацію щодо невідповідності Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Суди попередніх інстанцій зазначили, що в листі Департаменту містобудування та архітектури від 30.05.2023 № 46/31.1-15, який було покладено в основу оскаржуваного рішення, вказані зауваження: згідно генерального плану міста більша частина земельної ділянки знаходиться в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька, тому відведення ділянки під цільове (12.08) «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій» суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Аналізуючи зазначену інформацію, суди попередніх інстанцій констатували, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 16.08.2019 № 205-28 «Про затвердження містобудівної документації «План червоних ліній магістральних вулиць міста Івано-Франківська» затверджено містобудівну документацію «План червоних ліній міста Івано-Франківська», згідно якого земельна ділянка з кадастровим номером 2610100000:14:001:0270 під червоні лінії не підпадає.
		Також суди зазначили, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 10.06.2022 підприємцю ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні того самого проєкту землеустрою проте з підстав: «на вказану земельну ділянку претендує ТОВ «КРИЦ-ІФБУД».
		Отже, з позиції відповідача вбачається, що станом на 2022 рік визначених законом  причин відмови в затвердженні проєкту землеустрою щодо перебування земельної ділянки в межах червоних ліній магістральної розв`язки вул. Незалежності-Івасюка-Микитинецька не було.
		Щодо посилань в оскаржуваному рішенні на довідку з містобудівного кадастру №33698 від 22.12.2021, в якій містяться застереження щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться в межах зон вулиць, проїздів, майданів, то суди попередніх інстанцій констатували, що у спірному випадку мова не йде про передачу земельної ділянки в приватну власність для будівництва капітальних споруд, а стосується лише передачі в платне користування (оренду).
		Як зазначалося вище, аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд (постанова від 18.03.2025) при розгляді пов`язаної справи (№ 300/461/22).
		Також суди констатували, що в оскаржуваному рішенні не визначено в чому саме полягає невідповідність проєкту землеустрою вимогам «Класифікатору видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок».
		Водночас у касаційній скарзі відповідач деталізував невідповідність, зазначивши, що відповідно до «Класифікатора видів функціонального призначення території та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 28.07.2021 № 821 (додаток 60): з видом функціонального призначення території «території вулиць та доріг» («підгрупа 2», «клас 06») перелічені переважні (основні) види цільового використання земельних ділянок - 08.01; 12.13, а також супутні види - 07.07,- 11.07.
		Отже, за твердженнями відповідача, оскільки більша частина бажаної позивачем земельної ділянки знаходиться в межах «червоних ліній», тобто є територією вулиць і доріг, відповідно до Класифікатора, вид цільового призначення згідно проєкту землеустрою, поданого ОСОБА_1 , а саме 12.08 - не передбачений ні в якості переважного (основного), ні супутнього виду використання земельної ділянки, що відповідно слугує підставою для відмови в передачі земельної ділянки.
		Проте, як встановлено судами вище, земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 , не підпадає під «червоні лінії» про які вказує Івано-Франківська міська рада.
		Щодо тверджень скаржника-2 про відповідність проєктної документації ТОВ «КРИЦ-ІФБУД» вимогам законодавства, що у свою чергу не потребувало передачі цієї земельної ділянки у користування на конкурентних засадах (на земельних тогах), на відміну від ситуації з позивачем, то зазначені доводи спростовуються встановленими Верховним Судом у справі № 300/461/22 обставинами.
		Так, у пункті 39 своєї постанови від 18.03.2025 Верховний Суд встановив, що пунктом 2 Додатку 1 до п. 44 рішення Івано-Франківської міської ради від 23.12.2021 № 469-19 ТОВ «КРИЦ-ІФБУД» надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення фактично тієї ж земельної ділянки, на яку просив надати дозвіл на складання проєкту землеустрою і позивач. Так, у даному рішенні зазначено аналогічно як і в пункті 86.2. рішення Івано-Франківської міської ради від 26.11.2021 № 424-18: Довідка з МБК (території громадської забудови, частина земельної ділянки в межах червоних ліній магістральні вулиці міського значення); вільна від забудови.
		У пункті 40 зазначеної вище постанови Верховний Суд констатував, що у двох вказаних рішеннях вказані ідентичні види використання земельної ділянки (функціональне призначення): для будівництва, обслуговування та ремонту об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).
		Також у справі, що розглядається, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що в оскаржуваному рішенні відповідач не посилається в якості відмови у затвердженні проєкту землеустрою на необхідність проведення земельних торгів по земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:14:001:0270.
		Отже, в аспекті вимог частини другої статті 2 КАС України, відповідач не довів суду, що при прийнятті оскарженого рішення діяв безсторонньо, добросовісно,  розсудливо, своєчасно та дотримався принципу рівності.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування пунктів 73, 73.1. рішення Івано-Франківської міської ради від 15.06.2023 № 125-36 «Про земельні питання», яким позивачу відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у м. Івано-Франківську на вул. Незалежності для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років).
		Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.
		Одночасно в контексті оцінки доводів касаційної скарги відповідача Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України»       (Заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги Івано-Франківської міської ради отримали достатню правову оцінку.
		Надаючи правову оцінку доводам та вимогам касаційної скарги позивача в частині обраного судом апеляційної інстанції способу захисту порушених прав ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке.
		У постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив такі висновки щодо дискреції:
		« 35. … дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.      
		36. Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.
		37. Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою   статті 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		38. Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень».
		Згідно із частиною восьмою статті 186   ЗК України   єдиною підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації
		Водночас колегія суддів наголошує, що зобов`язання затвердити проєкт щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.
		За приписами частини першої статті 2 КАС України захист порушених прав має бути ефективним. 
		Відповідно до пункту 4 частини першої   статті 5 КАС України   способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
		Частиною четвертою   статті 245 КАС України   передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Отже, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідач двічі протиправно (щоразу з інших причин) відмовляв позивачу у затверджені проєкту землеустрою і обставин, які б виключали прийняття міською радою будь-якого іншого законного рішення, крім рішення про затвердження проєкту землеустрою, судом не встановлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов`язання Івано-Франківської міської ради прийняти відповідне рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення позивачу у користування земельної ділянки.
		У контексті обставин цієї справи такий спосіб захисту є ефективним і узгоджується з метою адміністративного судочинства.
		Такий підхід до вибору способу захисту порушених прав позивача у випадках неодноразової відмови органу місцевого самоврядування у затвердженні проєкту землеустрою узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18.01.2024 у справі № 420/2468/19.
		Також колегія суддів враховує додатково подані до Верховного Суду пояснення позивача з приводу того, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у цій справі відповідач повторно (втретє) розглянув заяву ОСОБА_1 та рішенням 42 сесії 8 демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 30.04.2024 № 112-42 «Про земельні питання» втретє відмовив підприємцю у затвердженні проєкту землеустрою. За результатами судового оскарження рішення Івано-Франківської міської ради від 30.04.2024 № 112-42, Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 05.03.2025 у справі № 300/4886/24 позов задовольнив.
		Отже, наведені позивачем вище обставини додатково свідчать про неефективність обраного судом апеляційної інстанції способу захисту порушених прав ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах.
		VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		За такого правового регулювання, встановлених у справі обставин та їх правової оцінки Верховним Судом, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог із залишенням в цій частині в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.
		ІХ. СУДОВІ ВИТРАТИ
		Відповідно зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5368 грн, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради.
		Керуючись статтями 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		У Х В А Л И В:
		Касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №300/4721/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання  Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2023 № 643103 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачі в користування ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2579 га, розташованої у АДРЕСА_1 , для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, кадастровий номер 2610100000:14:001:0270 (з правом оренди на 10 років) і в цій частині залишити в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023.
		У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі № 300/4721/23 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2024 залишити без змін.
		Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (ЄДРПОУ: 33644700; адреса: 76004, м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, 21) сплачений судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                                С. М. Чиркін
		                                                                                          Я. О. Берназюк  
		                                                                                          В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...