Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 240/28517/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 10.04.2025. Зареєстровано: 11.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: К/990/512/24

font-size:12pt;">статті 328 КАС України  через відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у контексті спірних правовідносин пункту 9 частини першої  статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, Верховний Суд сформулював правову позицію щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах у постанові від 21 серпня 2024 року у справі № 240/27324/23. Висновки Суду у вказаній справі є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.
		36.Так у справі № 240/27324/23 Верховний Суд з аналізу наведених норм права висновував, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої  статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
		37.Отже, за висновком Суду у вказаній справі, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.
		38.Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року у справі № 240/6463/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 2 жовтня 2019 нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному  статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), на підставі якого видано виконавчий лист.
		39.Розмір мінімальної заробітної плати установлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік із зазначенням змін такого розміру протягом року: з 1 січня 2021 року до 30 листопада 2021 року - 6000,00 грн; з 1 рудня 2021 року до 31 грудня 2021 року - 6500,00 грн, з 1 січня 2022 року до 30 вересня 2022 року - 6500 грн, з 1 жовтня 2022 року - 6700 грн, з 1 січня 2023 року - 6700 грн.
		40.Як слідує із змісту оскаржуваних судових рішень, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 16 серпня 2023 року № НОМЕР_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що з 1 жовтня 2022 року між стягувачем і боржником виникли правовідносини, які стосуються визначення органом Пенсійного фонду розрахункової величини (при зміні законодавства) для обрахунку доплати до пенсії, яка виплачується позивачці, і ці правовідносини не охоплювались спором, що був вирішений судом у справі №240/6463/20.
		41.Таким чином, виплата боржником з 1 жовтня 2022 року стягувачу пенсії у розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до закону про Державний бюджет України на 2022 рік без урахування змін станом на 1 жовтня 2022 року, не може розцінюватися як невиконання рішення суду у справі №240/6463/20 щодо нарахування і виплати з 2 жовтня 2019 року вказаного підвищення, оскільки рішенням суду не встановлювалась кінцева дата, до якої відповідач зобов`язаний здійснювати нарахування та виплату пенсії та підвищення до неї, а відтак після постановлення судового рішення, пенсійний орган, виконавши його в межах строку звернення до органу виконавчої служби, у разі зміни правового регулювання цих правовідносин, вправі змінити розмір таких виплат.
		42.Суд апеляційної інстанції також зауважив, що 1 січня 2017 року набрав чинності      Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим  Законом  не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
		43.У цьому контексті суд апеляційної інстанції спирався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18, де Велика Палата, переглядаючи в апеляційному порядку рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року, постановленого як судом першої інстанції у зразковій справі, змінила резолютивну частину цього рішення в частині обчислення розміру щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої  статтею 37  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», присудженої позивачці у вказаній справі рішенням, яке переглядалося, виходячи з того, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності  Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим  Законом, положення  статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
		44.Проте Верховний Суд наголошує, що цей спір не про визначення розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному  статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір такого підвищення визначений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року у справі №240/6463/20, яке набрало законної сили, та присуджений позивачці у розмірі, що дорівнює  двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
		45.Тож при вирішенні цього спору, предметом якого є рішення державного виконавця щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року у справі №240/6463/20, суди мали надати оцінку підставам цього позову, серед яких позивачка наголошувала на тому, що означене рішення виконувалося неправильно (не в повній мірі), а тому державний виконавець не мав достатніх правових підстав вважати, що у спірних правовідносинах мало місце повне фактичне виконання судового рішення згідно з виконавчим листом №240/6463/20, виданим Житомирським окружним адміністративним судом 12 березня 2021 року, та, не здійснивши перевірку виконання боржником цього рішення суду, закінчувати це виконавче провадження.
		46.Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2024 року у справі №240/27324/23 у подібних правовідносинах наголосив, що згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2012 року №21-239а11, від 19 березня 2013 року №21-53а13, від 5 листопада 2013 року №21-293а13, від 7 липня 2014 року №21-222а14 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
		47.Тож, виходячи з того, що призначене позивачці підвищення до пенсії не обмежувалося строком, а також приймаючи до уваги той факт, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням, що підлягало примусовому виконанню, станом на 1 жовтня 2022 року, так само як і на день розгляду цієї справи судами, до  статті 39   Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,   чи до інших нормативно-правових актів,  якими керувався суд при ухваленні рішення  у справі про зобов`язання позивачеві здійснити нарахування та виплату такого підвищення до пенсії,  зміни не вносилися, Верховний Суд у справі №240/27324/23 дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України  в Житомирській області зобов`язано проводити нарахування і виплату доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається станом на момент вчинення таких дій.
		48.Згодом Верховний Суд застосував цю ж позицію в постановах від 18 вересня 2024 року в справах №240/26091/23 і №240/28481/23.
		49.Підсумовуючи наведене, Верховний Суд в означеній справі виснував, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, повинен був пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості по нарахованій доплаті до пенсії на виконання рішення суду,  а й у правильності виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати такої доплати у розмірі, визначеному у рішенні суду, на час закінчення виконавчого провадження, чого ним зроблено не було, а тому оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.
		50.За обставин цієї справи примусовому виконанню підлягало рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року у справі №240/6463/20, яким при визначенні розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до  статті 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовано вихідний критерій - мінімальну заробітну плату.
		51.Мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.
		52.Згідно з пунктом 8 частини першої  статті 40 Бюджетного кодексу України  розмір мінімальної заробітної плати визначається у Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обчислення мінімальної заробітної плати або встановлювали її розмір, немає. Інформація про розмір мінімальної заробітної плати є відкритою та не передбачає отримування необхідних для виконання виконавчих документів судових рішень, пояснень, довідок, чи іншої інформації.
		53.Відповідно до  статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік»  з 1 жовтня 2022 року та  статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік»  з 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становить 6700 грн.
		54.За таких обставин та правового врегулювання постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.
		55.Відповідно до частин першої та третьої  статті 351 КАС України  суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених  статтею 341 цього Кодексу  межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення  закону  або застосування  закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування  закону, який підлягав застосуванню.
		56.Беручи до уваги, що у цій справі вирішення спору залежить від застосування норм матеріального права, а у питанні застосування та тлумачення норм матеріального права Верховний Суд є судом, який має повну юрисдикцію, то Верховний Суд за правилами частини першої  статті 351 КАС України, уважає за необхідне ухвалити нове рішення, не направляючи справу на новий судовий розгляд.
		57.За вказаних обставин, враховуючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 9 частини першої  статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		58.З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу   ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада  2023 року у справі №240/28517/23 скасувати та ухвалите нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономарьової Катерини Віталіївни від 16 серпня 2023 року ВП № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/6463/20, виданого 12 березня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		..........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		С.А.  Уханенко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...