Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/14972/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 61-17316ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                              
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        
		                                                                                    
		09 квітня 2025 року                                               
		м. Київ
		 
		справа № 202/14972/23
		провадження № 61-17316св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                  Тітова М. Ю.,
		учасники справи:
		заявник -  ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Трофімов Дмитро Юрійович, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року у складі судді  Доценко С. І., присяжних Марчук О. С., Шаховської Т. Й. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у склалі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Городничої В. С., Свистунової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 у порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутньою, заінтересовані особи: Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Одеса).
		На обґрунтування вимог заяви  ОСОБА_1 посилався на те, що 02 жовтня 2012 року набрало законної сили рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у справі № 2/0417/4877/2012, яким розірвано шлюб між заявником і ОСОБА_2 . Прізвище ОСОБА_2 після розірвання шлюбу змінено на « ОСОБА_3 ». Від шлюбу вказані особи мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю. ОСОБА_2 з дитиною були зареєстровані в АДРЕСА_1 .
		26 листопада 2014 року він надав ОСОБА_5 згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон до російської федерації в період з 01 грудня 2014 року до 01 січня 2015 року. З вказаного часу заявнику невідоме місце знаходження сина.
		Також посилався на те, що в провадженні відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження№ НОМЕР_1 за виконавчим листом                  № 2-0417, виданим 01 жовтня 2012 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з заявника на користь ОСОБА_6 аліментів в розмірі 500,00 грн щомісяця на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Разом із тим, державна виконавча служба з 2018 року і по теперішній час не може встановити місце знаходження стягувача ОСОБА_6 та               ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Службою у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації 26 січня 2023 року було проведено обстеження колишнього місця проживання  ОСОБА_4 та складений акт виходу в сім`ю, відповідно до якого за результатами обстеження встановлено, що на момент виходу двері відкрила жінка, яка повідомила, що приблизно у 2015-2016 році придбала дану квартиру, їй нічого невідомо про попередніх власників житла.
		Задля пошуку сина він звернувся до ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про розшук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особи, що безвісно відсутня. Місце знаходження сина не встановлено. 
		Заявник вказує, що визнання ОСОБА_5 , яка є стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, безвісно відсутньою буде підставою для закриття вказаного виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.   
		На підставі викладеного  ОСОБА_1  просив суд визнати ОСОБА_5 безвісно відсутньою.
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, у задоволенні заяви  ОСОБА_1  відмовлено.
		Судові рішення мотивовані тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилаться як на підставу своїх вимог, заявник, який не є ані родичем, ані членом сім"ї ОСОБА_5 , суду не надав. 
		При цьому сам по собі факт втрати зв`язку заявника із колишньою дружиною ОСОБА_7 і фактична відсутність у заявника відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		26 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Трофімов Д. Ю., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року та постановуДніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, сформованою в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
		Також заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		03 лютого 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Судами встановлено, що рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 вересня 2012 року у справі № 2/0417/48772012 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований 28 серпня 2009 року в Ленінському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 525, розірвано. Прізвище              ОСОБА_2 після розірвання шлюбу змінено на « ОСОБА_3 ».
		Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2012 року у справі № 0417/12222/2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 500,00 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 31 серпня 2012 року. 
		Згідно довідки приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мартиненко Н. Ю. вих. № 43/02-14 від 27 вересня 2022 року, ним 26 листопада 2014 року була засвідчена справжність підпису ОСОБА_1 на заяві про те що останній надає свою згоду на тимчасовий виїзд за межі України до російської федерації в період з 01 грудня 2012 року до 01 грудня 2015 року його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  в супроводі його матері ОСОБА_5 .
		Відповідно до інформації Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби № 91-48955/18/23 від 09 жовтня 2023 року ОСОБА_5 в останнє виїхала за межі України (КПВВ Чонгар) 12 травня 2019 року і більше на територію України не поверталася.
		Згідно з повідомленням Служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 38-289/0/148-23 від 07 лютого 2023 року щодо встановлення місця перебування дитини, за останньою відомою адресою ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_5 з дитиною не проживає. В 2015-2016 роках квартира була продана.
		Відповідно до висновку СКП ВП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області № 3442 від 28 лютого 2023 року, в ході проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 в 2015 році надав письмову згоду для вивозу дитини за межі державного кордону. В 2015 році ОСОБА_5 продала квартиру за адресою АДРЕСА_1 і разом з дитиною виїхала за межі України.
		Згідно відповіді Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Дніпропетровській області № 1201.4.5-19044/1201.4-23 від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованими на території Дніпропетровської області не значаться. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 17 жовтня 2012 року знята з реєстраційного обліку. 
		Згідно відповіді Департаменту з питань виконання кримінальних покарань                № 3/1 від 09 жовтня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покарання не відбувала та під вартою не перебувала.
		Відповідно до інформації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур № 6/5-4744 від 20 жовтня 2023 року, за наявними даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб за адресою АДРЕСА_1 були зареєстрові ОСОБА_7 із сином ОСОБА_4 . Станом на 11 жовтня 2023 року зареєстровані особи за вказаною адресою відсутні.
		Відповідно до повідомлення Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) № 1745/31.25-31 від 06 жовтня 2023 року, за  результатами перевірки відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб № 525 від 28 серпня 2009 року, складений на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розірвано на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 21 вересня 2012 року, справа № 2/0417/48772012. За результатами перевірки у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про смерть, зміну імені на вищезазначену особу не виявлено.
		Із копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-04174 від 01 жовтня 2012 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що боржник ОСОБА_1 звертався до відділу державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», з тих підстав, що стягував ОСОБА_6 перешкоджає отриманню аліментів дитиною, але йому було відмовлено. Заборгованість за аліментами станом на 01 жовтня 2023 року становить 18 006,26 грн. 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
		Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.
		Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).
		Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою  або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
		Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (частина перша статті 307 ЦПК України).
		Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою (частина перша статті 308 ЦПК України).
		Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. 
		За положеннями статті 43 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці 
		її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
		Зазначена норма права передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник 
		для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання 
		про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для 
		її знаходження.
		Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:                                    а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
		Вказане відповідає висновками Верховного Суду у постановах: від 07 травня 
		2018 року в справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року в справі 
		№ 225/882/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 756/17293/17, від 06 травня 2020 року в справі № 760/3112/16-ц, від 05 червня 2024 року у справі № 183/7128/23, від 11 листопада 2024 року в справі № 229/4416/21.
		Ураховуючи, що заявник належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилаться як на підставу своїх вимог, не надав, зокрема не довів відсутність відомостей про дійсне місце перебування  ОСОБА_5 і неможливість отримання цих відомостей, а суд таких доказів у порядку частини другої статті 294 ЦПК України не встановив, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.
		При цьому обгрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій, що сам по собі факт втрати зв`язку заявника із колишньою дружиною ОСОБА_7 і фактична відсутність у заявника відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Посилання заявника, як на підставу касаційного оскарження, на відсутність висновку Верховного Судущодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Верховний Суд неодноразово висловлював подібні за змістом висновки.
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.  
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Трофімов Дмитро Юрійович, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2024 року та постановуДніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                             А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...