Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 604/649/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 10.04.2025
Номер судового провадження: 61-3184ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 604/649/23
		провадження № 61-3184св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Фермерське господарство «Золотий жайвір»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Агро Остап?є»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області 
		від 06 вересня 2023 року у складі судді Сташківа Н. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 січня 2024 рокуу складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Храпак Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2023 року Фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - ФГ «Золотий жайвір») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агро Остап`є» (далі - ФГ «Агро Остап`є») про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди.
		 
		Позов мотивовано тим, що 15 березня 2016 року між ФГ «Золотий жайвір» 
		і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 2/178 щодо земельної ділянки 
		з кадастровим номером 6124685700:01:001:0474, строком на 7 років.
		 
		Зазначало, що за місяць до закінчення строку договору позивач, дотримуючись вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», направив ОСОБА_1 лист-повідомлення від 27 березня 2023 року про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди. До листа було додано три примірники проєкту договору оренди землі на новий строк.
		 
		Відповіді від орендодавця орендар не отримав та продовжив користуватися земельною ділянкою. Проте в травні 2023 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 , не надіславши лист-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі на новий строк, не витребувавши земельну ділянку від позивача, у володінні якого вона перебуває, уклала договір оренди з іншим орендарем - ФГ «Агро Остап`є».
		 
		На підставі цього договору в травні 2023 року державний реєстратор 
		Збаразької міської ради Тернопільської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вніс записи про інше речове право - право оренди 
		ФГ «Агро Остап`є» щодо земельної ділянки.
		 
		Позивач вважав, що ФГ «Золотий жайвір» як первинний орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, тому просив визнати укладеним договір оренди землі в запропонованій редакції на новий строк та визнати відсутнім право оренди в ФГ «Агро Остап`є» щодо земельної ділянки 
		з кадастровим номером 6124685700:01:001:0474, площею 1,7181 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 
		06 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Стягнено з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап?є» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, тому підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір» немає.
		 
		Суд вказав, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу 
		є обґрунтований та співмірним.
		 
		Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2023 року судові витрати, понесені у справі, що складаються із сплаченого позивачем та документально підтвердженого судового збору 
		в розмірі 5 368,00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу 
		в розмірі 10 000,00 грн, покладено на ФГ «Золотий жайвір».
		 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» залишено без задоволення.
		 
		Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2023 року залишено без змін.
		 
		Стягнено з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап`є» витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у розмірі 4 000,00 грн.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції. Апеляційний суд також вказав, що суд першої інстанції, встановивши, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі немає, у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір».
		 
		Колегія суддів вважала, що є підстави для стягнення з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап`є» витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд цієї справи у сумі 4 000,0 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		02 березня 2024 року представник ФГ «Золотий жайвір» - Покотило Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 
		2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 січня 
		2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновку Верховного Суду щодо правильного застосування положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» у подібних правовідносинах немає. Позивач мав намір скористатися переважним правом орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, яке передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 16 липня 2020 року. Поведінка орендодавця свідчить про зловживання та введення в оману орендаря щодо дійсних намірів використання належної їй земельної ділянки після закінчення договору оренди, укладеного з позивачем. Суди не встановили обставин, які свідчили б про доведення орендодавцем до відома орендаря прийнятних для неї умов нового договору оренди, який пропонував укласти орендар, як і обставин того, що саме на цих умовах (прийнятних для орендодавця і попередньо повідомлених орендарем) було укладено новий договір оренди землі з новим орендарем ФГ «Агро Остап?є». Вказує, що ФГ «Золотий жайвір» як первинний орендар мало переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. Щодо витрат на правничу допомогу вказує, що законних підстав для стягнення з позивача судових витрат не було, оскільки не дотримано порядок подання доказів.
		 
		 
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного 
		у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Також підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		18 березня 2024 року представник ФГ «Агро Остап?є» - Хацкевич Р. М. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області 
		від 06 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду 
		від 30 січня 2024 року залишити без змін.
		 
		Відзив мотивовано тим, що аргументи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права, відсутність висновку Верховного Суду і неврахування висновків Верховного Суду є помилковими. Витрати на правничу допомогу суди вирішили стягнути з урахуванням складності справи, співмірності і часу, витраченого адвокатом.
		 
		Одночасно у відзиві представник ФГ «Агро Остап?є» - Хацкевич Р. М. просить стягнути з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап?є» судові витрати на надання правничої допомоги у зв?язку з розглядом справи в касаційному порядку в розмірі 8 000,00 грн.
		 
		03 квітня 2024 року представник ФГ «Золотий жайвір» - Покотило Ю. В. подав до Верховного Суду заперечення проти клопотання про стягнення судових витрат, у якому просить в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат, заявленого у відзиві на касаційну скаргу, відмовити.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Підволочиського районного суду Тернопільської області.
		 
		Відмовлено ФГ «Золотий жайвір» у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 вересня 2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 
		30 січня 2024 року до закінчення касаційного провадження у справі.
		 
		08 квітня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		15 березня 2016 року між ОСОБА_1 (орендодавець) і ФГ «Золотий жайвір» (орендар) укладено договір оренди землі № 2/178, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку 
		з кадастровим номером 6124685700:01:001:0474, площею 1,72 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.
		 
		Пунктом 7 вказаного договору передбачено, що договір укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено договір, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
		 
		04 травня 2016 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено відомості щодо реєстрації права оренди земельної ділянки 
		з кадастровим номером 6124685700:01:001:0474 за укладеним 15 березня 
		2016 року між ОСОБА_1 і ФГ «Золотий жайвір» договором оренди.
		 
		05 січня 2023 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ФГ «Золотий жайвір» лист-повідомлення, яким повідомила позивача про небажання поновлювати дію договору та намір використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд. Вказаний лист-повідомлення надіслано рекомендованим листом 
		з повідомленням на офіційну адресу ФГ «Золотий жайвір» та вручено позивачу 
		03 лютого 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 3120001990140.
		 
		27 березня 2023 року ФГ «Золотий Жайвір» за вих. № 23/03/27-3 надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, а також примірники проєкту договору оренди землі.
		 
		Згідно з проєктом договору оренди землі від 27 березня 2023 року № 23/03/27-3 
		ФГ «Золотий жайвір» пропонує ОСОБА_1 укласти договір оренди на строк 
		10 років з орендною платою в розмірі не менше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі продукцією.
		 
		27 березня 2023 року ФГ «Золотий жайвір» на адресу ОСОБА_1 надіслало повідомлення про продовження терміну оренди земельної ділянки. У своєму повідомленні ФГ «Золотий жайвір» посилаються на те, що згідно з пунктом 21 договору оренди землі термін повернення земельної ділянки може бути продовжений до 6 місяців у випадку необхідності - потреби зібрання орендарем урожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні на орендованій земельній ділянці до закінчення дії договору. Повідомляли, що орендарем до закінчення дії договору оренди землі було засіяно орендовану земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим виникла потреба у їх зібранні, а тому у випадку неприйняття пропозиції про укладення договору оренди на новий строк, повернення земельної ділянки буде здійснене 
		відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про оренду землі». Проте будь-яких належних та допустимих доказів проведених робіт (посіву сільгоспкультур) матеріали справи не містять.
		 
		Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6124685700:01:001:0474, площею 1,72 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, припинено орендарем ФГ «Золотий жайвір» 09 травня 2023 року та зареєстровано за ФГ «Агро Остап?є».
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
		 
		Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
		 
		Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		 
		У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
		 
		У статті 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		 
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди
		землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, 
		а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння 
		і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися 
		в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням 
		і організаціям, а також іноземним державам.
		 
		Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено умови укладення, зміни, припинення 
		і поновлення договору оренди землі.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). 
		 
		Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. 
		 
		Суди установили, що позивач 27 березня 2023 року направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк, 
		в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк з огляду на державну реєстрацію договору 04 травня 2016 року.
		 
		Отже, позивач не пропустив визначений законом місячний строк на повідомлення орендодавця про своє бажання скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.
		 
		Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
		 
		Аналіз положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення. 
		 
		Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц (провадження 
		№ 14-65цс18).
		 
		Водночас реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
		 
		Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі 
		№ 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19, від 17 травня 2022 року у справі № 384/30/21 (провадження № 61-21267св21), від 24 квітня 2023 року у справі № 608/2591/21 (провадження № 61-813св23) та інших.
		 
		У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 у справі № 908/2314/18 зазначено, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.
		 
		Судами встановлено, що листом-повідомленням від 05 січня 2023 року 
		ОСОБА_1 повідомила ФГ «Золотий жайвір» про небажання поновлювати дію договору оренди землі.
		 
		При таких обставинах, установивши фактичні обставини у справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову 
		в задоволенні позову, оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін договору, а у спірних правовідносинах переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку 
		з недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору, 
		у зв`язку з тим що ОСОБА_1 як орендодавець заперечувала проти поновлення договору оренди землі.
		 
		Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між ФГ «Золотий жайвір» як орендарем і ОСОБА_1 як орендодавцем не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на змінених умовах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для визнання укладеним на новий строк договору оренди землі між ФГ «Золотий жайвір» 
		і ОСОБА_1 у запропонованій позивачем редакції, оскільки орендодавець повідомила орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.
		 
		Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не 
		є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
		 
		Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
		 
		До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 
		21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309св19), 
		від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715св20), від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684св19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876св20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035св22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217св23), від 08 березня 2024 року у справі № 604/425/23 (провадження № 61-18021св23), від 21 березня 2024 року у справі № 604/423/23 (провадження № 61-18123св23), від 08 травня 2024 року у справі № 604/483/23(провадження № 61-17970св23), від 27 травня 2024 року у справі № 604/482/23 (провадження № 61-1799св24), від 
		28 травня 2024 року у справі № 604/648/23 (провадження № 4230св24), від 
		03 липня 2024 року у справі № 604/479/23 (провадження № 61-1195св24), від 
		05 липня 2024 року у справі № 604/630/23 (провадження № 61-4229св24), від 
		25 липня 2024 року у справі № 604/647/23 (провадження № 61-1805св24), від 
		08 серпня 2024 року у справі № 604/779/23 (провадження № 61-3971св24).
		 
		Ураховуючи наведену судову практику Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, безпідставними є аргументи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права 
		у подібних правовідносинах.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених 
		у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами першої і апеляційної інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що суди всупереч положенням закону не з`ясували, чи було укладено договір оренди ОСОБА_1 з новим орендарем - ФГ «Агро Остап`є» на рівних або кращих умовах, ніж ті, які пропонував позивач, 
		є безпідставними, оскільки не впливають на вирішення цього спору та не спростовують встановлених судами обставин, у тому числі щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договірних відносин з позивачем.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що ФГ «Агро Остап`є» не надсилало позивачу докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на увагу не заслуговують, оскільки відповідне клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додатки до нього подано ФГ «Агро Остап`є» 21 червня 2023 року (т. 1, а. с. 83-86), тобто позивач не був позбавлений можливості з ним ознайомитися.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанцій, оскільки ФГ «Агро Остап`є» не надало доказів сплати гонорару адвокату та укладення 
		з останнім договору про надання правової допомоги, є безпідставними, так як спростовуються ордером на надання правничої допомоги ФГ «Агро Остап`є», 
		з якого вбачається, що адвокат Хацкевич Р. М. надавав такі послуги. Разом 
		з тим сплата коштів за надання професійної правничої допомоги саме ТОВ «Правник Експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р. М., не свідчить про неналежність поданих доказів на підтвердження таких витрат. Крім того, Хацкевича Р. М. прийнято на роботу з 04 березня 2020 року на посаду юриста 
		і він перебуває з товариством у трудових відносинах та виконує свої обов`язки на підставі наданого до суду договору про надання правової допомоги і ордера.
		 
		При цьому апеляційний суд, з урахуванням заперечення позивача щодо розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат з 8 000,00 грн до 4 000,00 грн, оскільки така сума відповідає критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критерію розумності їхнього розміру.
		 
		Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
		 
		У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		 
		У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
		 
		У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті 
		в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі 
		№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови 
		у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
		 
		Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
		 
		У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи 
		і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		 
		У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просить стягнути 
		з ФГ «Золотий жайвір» витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
		 
		На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу ФГ «Агро Остап`є» надало ордер на надання правничої (правової) допомоги від 28 лютого 2024 року серії ВО, № 1071334; договір про надання юридичних послуг від 20 квітня 2023 року, укладений з ТОВ «Правник Експерт»; акт приймання-передачі від 28 лютого 2024 року, у якому зазначена вартість наданих послуг 
		у розмірі 8 000,00 грн, із описом наданих послуг (консультації з питань застосування законодавства, написання відзиву на касаційні скарги); платіжну інструкцію від 27 лютого 2024 року № 347 про сплату ТОВ «Правник Експерт» коштів на суму 8 000,00 грн.
		 
		У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. 
		 
		Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
		 
		У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі 
		№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
		 
		Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		 
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, враховуючи заперечення позивача, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Хацкевичем Р. М. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь відповідача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
		 
		Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області 
		від 06 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду 
		від 30 січня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області 
		від 06 вересня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду 
		від 30 січня 2024 рокузалишити без змін.
		 
		Клопотання Фермерського господарства «Агро Остап`є» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. 
		 
		Стягнути з Фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь Фермерського господарства «Агро Остап`є» судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час перегляду справи у суді касаційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...