Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 579/77/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 51-27км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021200510000313

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 579/77/22
		провадження № 51-27 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
		у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                       ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		захисника    (відеоконференція)                                    ОСОБА_6 ,
		розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021200510000313 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 152, ч. 3 ст. 135 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Конотопський міськрайонний суд Сумської областівироком від 27 липня 2023 рокувизнав  ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та призначив йому покарання за ч. 5 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років, за ч. 3 ст. 135 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
		Стягнув з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 25 622,38 грн матеріальної та 350 000 грн моральної шкоди.
		Згідно з вироком 23.11.2021 року, у вечірній час, ОСОБА_9 спільно з                  ОСОБА_7 за місцем мешкання останнього у квартирі АДРЕСА_2 розпивали спиртні напої. Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_7 вирішив задовольнити статеву пристрасть шляхом вчинення дій сексуального характеру.
		Реалізуючи задумане, того ж дня, близько 21:30, ОСОБА_7 , скориставшись фізичною перевагою та перебуванням потерпілої у стані алкогольного сп`яніння, діючи проти її волі і застосовуючи фізичне насильство, вчинив зґвалтування ОСОБА_9 . Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_9 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.
		Ці діяння ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.5 ст.152 КК України як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із анальним проникненням в тіло ОСОБА_9 з використанням предмета, без добровільної згоди потерпілої (зґвалтування), що спричинили тяжкі наслідки.
		Окрім того, після задоволення статевої пристрасті проти волі ОСОБА_9 , під час чого останній були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, тобто поставивши своїми діями потерпілу у небезпечний для життя стан, ОСОБА_7 , маючи змогу надати допомогу потерпілій, усвідомлюючи, що остання позбавлена можливості вжити ефективних заходів до самозбереження у зв`язку з досягненням критичного рівня інтоксикації організму та подальшої втрати свідомості, не надав медичної допомоги, не викликав швидку медичну допомогу та не доставив потерпілу до медичного закладу, хоча мав таку можливість, що призвело до настання смерті ОСОБА_9 .
		Ці діяння ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.3 ст.135 КК України як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи змогу надати їй допомогу, коли він сам поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, що спричинило її смерть.
		Сумський апеляційний суд ухвалою від 10 жовтня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали 
		У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог КПК України, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просять скасувати оскаржувані вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог засуджений і захисник у своїх касаційних скаргах, які здебільшого є аналогічними за змістом, зазначають, що вина ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом, а суд першої інстанції поклав в основу вироку недопустимі докази, що залишилось без належної оцінки апеляційного суду.
		Сторона захисту вважає, що протокол огляду місця події від 24.11.2021 в період з 15:10 до 15:25 (т. 1 а. с. 162-167), у якому зафіксовано огляд житла, є недопустимим доказом, оскільки під час огляду не проводився відеозапис.
		Інший протокол огляду місця події від цієї ж дати 24.11.2021, у якому зафіксовано огляд того ж місця події, проведений з 19:16 24.11.2021 до 01:42 25.11.2021 (т. 1 а. с. 252-260), сторона захисту вважає недопустимим з тих підстав, що у ньому відсутнє прізвище слідчого, яким складено цей протокол, а з відеозапису слідчої дії вбачається, що її проведено слідчою ОСОБА_10 , яка не входила до групи слідчих, а слідча ОСОБА_11 лише вела протокол. Також зазначають, що відеозапис слідчої дії переривається до її закінчення і повного огляду ванної кімнати та вилучення всіх речових доказів, що на відеозапису не відображено.
		Крім цього, захисник та засуджений зазначають, що ОСОБА_7 не вчиняв дій сексуального характеру проти волі потерпілої, у них була згода на такі дії, що підтверджується відсутністю зовнішніх тілесних ушкоджень на тілі потерпілої, які б виникли в період вчинення злочину. Таким чином, факт фізичного насильства з боку засудженого не доведений жодними доказами.
		Також сторона захисту вважає безпідставною кваліфікацію діянь засудженого за ч. 3 ст. 135 КК України, оскільки після інтимних стосунків потерпіла самостійно пересувалась по квартирі і не була у безпорадному стані.
		Вказують, що ОСОБА_7 неодноразово пропонував їй звернутися до лікарні, однак потерпіла категорично відмовлялась. Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 87-А від 11.01.2022 зазначено, що судово-медичних даних, які б вказували на неможливість вжити заходів щодо самозбереження через наявні тілесні ушкодження не виявлено.
		Крім цього, сторона захисту у касаційних скаргах вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду.
		Апеляційний суд, на думку засудженого та захисника, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про дослідження доказів, і провів розгляд формально, тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав подані касаційні скарги.
		Прокурор заперечував проти задоволення поданих касаційних скарг.
		Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
		Зокрема засудженому була направлена копія ухвали від 24 лютого 2025 року про призначення касаційного розгляду на 09 квітня 2025 року на 15:00, яка була отримана ним у в ДУ «Сумська виправна колонія (№ 116)» 10 березня 2025 року, про що з колонії була отримана відповідна розписка з супровідним листом від 12 березня 2025 року за підписом в.о. начальника зазначеної установи. 
		Заяв чи клопотань про участь у судовому засіданні особисто чи в режимі відеоконференції від засудженого до суду касаційної інстанції не надходило. 
		Також у справі не надходило й клопотань від учасників касаційного провадження про відкладення касаційного розгляду.
		Мотиви Суду
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів зазначає таке.
		Стосовно доводів касаційної скарги засудженого та захисника про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 24.11.2021, у якому зафіксовано огляд квартири, де було вчинено кримінальне правопорушення, який проведено в період з 19:16 24.11.2021 по 01:42 25.11.2021, то вони вбачаються необґрунтованими.
		Зокрема захисник та засуджений вказують, що у протоколі не зазначено прізвище слідчої, яка проводить слідчу дію, а з відеозапису вбачається, що слідчу дію проведено слідчою ОСОБА_10 , яка не була включено до групи слідчих у цьому кримінальному провадженні.
		Однак такі доводи спростовуються змістом самого протоколу огляду місця події від 24.11.2021 (т. 1 а. с. 252-260).
		Зокрема у протоколі зазначено, що огляд проведено слідчою ОСОБА_11 і протокол підписаний цією слідчою (т. 1 а. с. 260). Відеозапис слідчої дії розпочинається з того, що слідча ОСОБА_11 оголошує, що нею буде проведено відповідний огляд.
		З копії постанови про визначення групи слідчих від 24.11.2021 вбачається, що слідчу ОСОБА_11 було включено до групи слідчих у кримінальному провадженні № 12021200510000313 (т. 3 а. с. 116).
		За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що слідчу дію проведено та відповідний протокол за її наслідками складено уповноваженою слідчою, а присутність при проведенні огляду місця події інших осіб, в тому числі й інших слідчих, не свідчить про порушення вимог КПК України.
		Стосовно посилань сторони захисту на те, що відеозапис вказаного вище огляду місця події переривається до закінчення слідчої дії, колегія суддів вбачає таке.
		Вказаний огляд проведено в квартирі  АДРЕСА_2 . Хід цієї слідчої дії детально зафіксовано у протоколі огляду місця події від 24.11.2021, зокрема на відеозаписі та у фототаблиці, які є додатками до протоколу. Під час огляду було вилучено 36 предметів, здебільшого одяг та речі зі слідами речовини бурого кольору, перелік яких міститься у протоколі.
		На відеозаписі детально відображено хід цієї слідчої дії. При цьому дійсно під час закінчення цієї слідчої дії оголошено, що з ванної кімнати буде вилучено сифон, а його вміст відібрано на марлевий тампон, на чому відеозапис закінчується. 
		У фототаблиці, яка є додатком до протоколу, міститься детальне зображення вилученого сифону (т. 2 а. с. 43). Також у протоколі зазначено про вилучення ручки з вхідних дверей до ванної кімнати, що не зафіксовано на відео, однак фото якої є у фототаблиці до протоколу (т. 2 а. с. 44).
		Вилучені під час слідчої дії предмети були направлені на експертизу. 
		Висновком експерта № 1083 від 20.12.2021 встановлено, що на ручці дверей ванної кімнати знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілої ОСОБА_9 (т. 3 а. с. 1-3).
		Суд першої інстанції у вироку посилається на результати експертних досліджень вилучених під час огляду місця події речей з нашаруванням речовини бурого кольору, згідно з якими виявлено сліди крові, походження яких можливе від потерпілої ОСОБА_9 . Даних за походження цих слідів крові від підозрюваного ОСОБА_7 не отримано. 
		При цьому сторона захисту і сам засуджений під час допиту в суді першої інстанції не заперечували, що на вилучених під час огляду місця події речах кров саме потерпілої ОСОБА_9 .
		За таких обставин колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом з указаних вище підстав.
		Також не вбачаються обґрунтованими й доводи касаційних скарг щодо порушень, допущених під час проведення огляду місця події 24.11.2021 в період з 15:10 до 15:25, у зв`язку з неналежною, на думку сторони захисту, фіксацією ходу цієї слідчої дії, а саме відсутністю аудіо- та відеозапису.
		Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. 
		За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування.
		У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. 
		Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
		З наявного у матеріалах провадження рапорту вбачається, що 24.11.2021 зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що в квартирі АДРЕСА_2 виявлено труп (т. 1 а. с. 161).
		На підставі цього повідомлення було проведено огляд місця події й за результатами слідчої дії було складено протокол огляду місця події від 24.11.2021 (т. 1 а. с. 162-167).
		Зі змісту цього протоколу вбачається, що огляд місця події було проведено в квартирі АДРЕСА_2 за згодою власника приміщення ОСОБА_12 . У протоколі зафіксовано факт виявлення трупа жіночної статі й зазначено про завершення огляду з метою очікування спеціаліста.
		Таким чином, висновки суду про те, що зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації про наявність трупу людини є правильними, з огляду на що доводи про необхідність у цьому випадку проведення безперервної аудіо-, відеофіксації указаної слідчої дії не ґрунтуються на положеннях КПК України.
		Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2023 року (справа № 378/856/21, провадження № 51-2067км23).
		Стосовно доведеності факту фізичного насильства, а також посилань засудженого на те, що потерпіла сама заподіяла собі тілесні ушкодження, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вказали, що людина під час отримання тілесних ушкоджень терпить біль, яку природно намагається усунути, або принаймні зменшити. З урахуванням наявних у потерпілої тілесних ушкоджень, що безумовно спричиняли біль, не можна погодитися, що остання самостійно собі їх завдавала.
		З огляду на викладене, враховуючи медичні показники ушкоджень потерпілої, сильну кровотечу, суд дійшов обґрунтованого переконання, що ОСОБА_7 було вчинено саме насильницькі дії, які відбувалися без добровільної згоди потерпілої і які спричинили наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень та подальшої смерті, тобто мало місце зґвалтування.
		При цьому суд також взяв до уваги досліджений в судовому засіданні відеозапис з телефону засудженого, на якому зафіксовано окремі обставини злочину, зміст якого суд виклав у вироку.
		Стосовно кваліфікації діянь ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 135 КК України та доводів про відсутність в його діях складу цього кримінального правопорушення, то зазначені доводи також були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 87-А від 11.01.2022 виявлена у потерпілої травма є невідкладним показанням для проведення екстренного хірургічного втручання. З отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла могла пересуватись, розмовляти, кликати на допомогу лише до моменту досягнення критичного рівня інтоксикації організму та подальшої втрати свідомості.
		Як встановив суд, після спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, які відносяться до тяжких, поставивши своїми протиправними діями потерпілу у небезпечний для життя стан, ОСОБА_7 , маючи можливість надати допомогу і тим самим врятувати її від смерті, не зробив цього, завідомо залишивши потерпілу без допомоги, що призвело до її смерті, яка була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, наявність якого підтверджується невідкладним показником для екстреного хірургічного втручання та можливістю потерпілої пересуватися, розмовляти, кликати на допомогу та інше лише до моменту інтоксикації організму та подальшої втрати свідомості.
		Також суд обґрунтовано вказав, що, знімаючи на відео процес зґвалтування і побачивши сильну кровотечу, яка до того ж продовжувалася тривалий час, ОСОБА_7 беззаперечно усвідомлював, що потерпіла перебуває у небезпечному для життя стані, а він має можливість надати їй допомогу, але не зробив цього при тому, що жодних перешкод не було. Вказане свідчить про наявність у нього умислу, направленого на залишення ОСОБА_9 в небезпеці.
		Не вбачаються обґрунтованими й доводи касаційних скарг про порушення апеляційним судом положень КПК України у зв`язку з відмовою у повторному дослідженні доказів. 
		Апеляційний суд щодо клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів обґрунтовано не визнав доцільним їх повторне дослідження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки аргументи щодо необхідності  такого дослідження зводилися до незгоди з оцінкою цих доказів судом першої інстанції.  При цьому іншої оцінки окремим доказам, порівняно з оцінкою цих доказів місцевим судом, суд апеляційної інстанції не надавав.
		Апеляційний суд, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за скаргами засудженого та захисника, доводи яких здебільшого є аналогічними доводам їх касаційних скарг, ретельно перевірив зазначені в них аргументи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів. 
		Верховний Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК України, а тому твердження засудженого та його захисника про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставним.
		З огляду на викладене й керуючись положеннями статей 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...