Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 317/173/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано судом: 11.04.2025. Зареєстровано: 12.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 01.04.2025
Номер судового провадження: 22-ц/807/249/25-2

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 01.04.2025 Справа № 317/173/24
		 
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ЄУН 317/173/24                         Головуючий у І інстанції: Сакоян Д.І.
		Провадження №22-ц/807/249/25                  Суддя-доповідач: Поляков О.З.
		Провадження № 22-ц/807/249/25-2
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 квітня 2025 року     м. Запоріжжя
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
		головуючого:     Полякова О.З.,
		суддів:     Кочеткової І.В.,
		Кухаря С.В., 
		секретар: Волчанова І.М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-2013» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року та додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-2013», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, визнання договору недійсним,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:    
		 
		У грудні 2023 року Запорізька окружна прокуратура Запорізької області звернулась до суду в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Агроінвест-2013», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, визнання договору недійсним
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області вивчено питання безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Запорізького району Запорізької області та встановлено факт незаконного набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку шляхом повторного використання права на безоплатну приватизацію земельної ділянки одного виду цільового призначення, що суперечить вимогам законодавства.
		Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-1515/15-20-СГ від 27.02.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено розроблений ФОП ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 2321581000:01:001:0053) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Григорівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, за межами населеного пункту.
		На підставі зазначеного наказу, 01.04.2020 за № 36181604 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2066139823215).
		Надалі, на підставі договору оренди землі без номеру від 06.09.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 2321581000:01:001:0053 передана ОСОБА_2 в оренду ОСОБА_4 .
		Також встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-9331/15-20-СГ від 30.11.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» затверджено розроблений ФОП ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 2322182400:04:001:1470) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту.
		На підставі зазначеного наказу 14.12.2020 за № 39729623 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2250018123221).
		На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2020 вказана земельна ділянка була продана ОСОБА_1 . На підставі вказаного договору 29.12.2020 за № 39986778 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.
		На підставі договору оренди землі без номеру від 25.07.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470 передана ОСОБА_1 в оренду ТОВ «Агроінвест-2013».
		Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470 підлягає витребуванню від добросовісного набувача ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, а договір оренди землі без номеру від 25.07.2022 підлягає визнанню недійсним з урахуванням наступного.
		Реалізація повноважень Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства (понад норми безоплатної приватизації, встановлені Земельним кодексом України).
		Земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470, що знаходиться на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту вибула з державної власності внаслідок протиправного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду цільового призначення понад норму, встановлену законом.
		Правовою підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470 площею 2 га, був наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-9331/15-20-СГ від 30.11.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність». Оскільки вказаний наказ виданий з порушенням чинного законодавства, він не може вважатися підставою для набуття права власності особою на спірну земельну ділянку та не породжує відповідних правових наслідків.
		У подальшому спірна земельна ділянка була продана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2020 ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 придбав вказану земельну ділянку в особи, яка не мала права її відчужувати.
		Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470, що знаходиться за межами населеного пункту на території Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, підлягає витребуванню від добросовісного набувача ОСОБА_1 та поверненню у комунальну власність Новоолександрівської територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
		Крім того, між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроінвест-2013» укладено договір оренди землі б/н від 25.07.2022. Предметом даного договору оренди є земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470. Згідно п. 7 договору, договір укладено на 15 років. Вказаний договір 09.08.2022 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 47575521. У свою чергу, вказаний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, з урахуванням наступного.
		Враховуючи невідповідність закону наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-9331/15-20-СГ від 30.11.2020 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470, фактично ОСОБА_2 не набув необхідного обсягуправомочностей власника щодо реалізації права власності відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, зокрема, правомочності щодо продажу іншим особам земельної ділянки.Зважаючи на вказане, правомочностей щодо передачі у користування іншим особам земельної ділянки не набув і покупець зазначеної земельної ділянки  ОСОБА_1 . Тобто земельна ділянка з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470 на момент укладення договору оренди (25.07.2022) фактично залишалася у комунальній власності Новоолександрівської територіальної громади в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Отже, саме вказаний орган був уповноваженим на укладання договорів, зокрема, щодо передачі у користування земельної ділянки.
		Крім того, згідно законодавства, чинного на момент укладення договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроінвест-2013», діяв спеціальний порядок передачі в оренду земельних ділянок комунальної та державної власності.
		Договір оренди спірної земельної ділянки укладений,по-перше,особою, яка не мала права нею розпоряджатися,по-друге,з порушенням встановленого законом порядку, а отже, підлягає визнанню недійсним. Крім того, визнання зазначеного договору недійсним дозволить у повному обсязі відновити права та захистити законні інтереси єдиного правомочного власника спірної земельної ділянки, яким на даний час є Новоолександрівська сільська рада Запорізького району Запорізької області.
		З урахуванням того, що ОСОБА_2 не набув правомочностей власника, у зв`язку з чим не був уповноваженим продавати земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470, договір оренди земельної ділянки суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.
		З огляду на вищевказані обставини, належними та ефективними способами захисту порушеного права держави та територіальної громади є саме витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470, розташованої на території Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту на користь Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, та визнання договору оренди землі б/н від 25.07.2022, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроінвест-2013» щодо вказаної земельної ділянки, недійсним, оскільки саме такий спосіб захисту, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 26, п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та практики Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності ОСОБА_2 та права користування ТОВ «Агроінвест-2013».
		В обґрунтування звернення із вказаною позовною заявою прокурор зазначає, що органом місцевого самоврядування, на який покладено обов`язки щодо розпорядження землями вищезазначеної категорії, жодні заходи з метою поновлення порушених інтересів територіальної громади не вживались, позов про витребування спірної земельної ділянки не подавався. Вказане є підставою для представництва прокурором в суді законних інтересів держави згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Посилаючись на означені обставини, Запорізька окружна прокуратура Запорізької області просила суд:
		 витребувати у ОСОБА_1 на користь Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2250018123221, номер відомостей про речове право: 39986778), для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту;
		 визнати недійсним договір оренди землі без номеру від 25.07.2022, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроінвест-2013» щодо передання у строкове платне користування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470, розташовану на території Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, за межами населеного пункту (номер запису про інше речове право: 47575521);
		 стягнути з відповідачів на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Запорізької окружної прокуратури Запорізької області кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді.
		Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року позов задоволено.
		Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2250018123221), площею 2 га, на користь Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
		Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 25.07.2022, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агроінвест-2013» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір в сумі 5368 грн. 
		Стягнуто з ТОВ «Агроінвест-2013» на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір в сумі 1342 грн. 
		Додатковим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2024 року понесені ТОВ «Агроінвест-2013» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн покладено на відповідача  ТОВ «Агроінвест-2013».
		Не погоджуючись із вищезазначеними судовими рішеннями, ТОВ «Агроінвест-2013» в особі представника  адвоката Гайдука С.П. подало апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне встановлення обставин справи просить скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року та додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2024 року, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, змінити розподіл судових витрат, понесених товариством в суді першої інстанції, а також за наслідком розглядом розгляду апеляційних скарг.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 став добросовісним набувачем земельної ділянки, к.н. 2322182400:04:001:1470 за оплачуваним нотаріально посвідченим правочином, щодо якої у подальшому укладений договір оренди. На думку скаржника, оскільки земельна ділянка перебувала у приватній власності, відсутні будь-які підстави, що перешкоджали укладанню договору оренди землі. Натомість вказана земельна ділянка ніколи не перебувала у власності Новоолександріської сільської ради, тому вона не могла вибути з законного володіння органу місцевого самоврядування. За твердженням скаржника, прокурор мав звернутися з позовом до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки к.н. 2321581000:01:001:0053, яка дотепер перебуває у його приватній власності, натомість позов пред`явлено до добросовісного набувача іншої земельної ділянки - к.н. 2322182400:04:001:1470 ОСОБА_1 о. Оскаржуваним рішенням здійснено протиправне втручання у право приватної власності на землю та орендні відносини між відповідачами.
		У своїхвідзивах наапеляційні скарги, Запорізька окружна прокуратура Запорізької області заперечує проти доводів товариства, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, оскаржувані рішення  без змін.
		У судовому засіданні представник ТОВ «Агроінвест-2013» - адвокат Гайдук С.П. наполягав на задоволені апеляційних скарг, скасуванні оскаржуваних рішень та ухвалені нової постанови про відмову в задоволенні позову та відшкодування витрат, яких зазнало товариство на правничу допомогу.
		Прокурор Токмаков О.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
		Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу на додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2024 року слід задовольнити частково з огляду на таке.
		За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає повною мірою.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі  Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		Згідно з частиною першою статті15, частиною першою статті16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. При цьому суд врахував доведеність незаконного набуття ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який у подальшому не мав права на її відчуження. Оскільки ОСОБА_2 не мав права на набуття спірної земельної ділянки у власність, тобто усупереч закону реалізував право, якого за законом не мав. За вказаних обставин він не міг набути необхідного обсягуправомочностей власника щодо реалізації права власності на спірну земельну ділянку відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, зокрема, правомочності щодо продажу її іншим особам. У зв`язку з цим не набувправомочностей щодо передачі у користування іншим особам земельної ділянки і покупець зазначеної земельної ділянки  ОСОБА_1 . Тому договір оренди спірної земельної ділянки укладенийособою, яка не мала права нею розпоряджатися та суперечить актам цивільного законодавства.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
		Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 349905536 від 11.10.2023, власником земельної ділянки з кадастровим номером 2321581000:01:001:0053 площею 2 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, є ОСОБА_2 . Підстава набуття права власності: наказ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» № 8-1515/15-20-СГ, виданий 27.02.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2066139523215 (а.с. 62-64 т. 1).
		Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-1515/15-20-СГ від 27.02.2020, затверджено розроблений ФОП ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту. ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 2321581000:01:001:0053), для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнаровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населеного пункту (а.с. 58 т. 1).
		06.09.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 2321581000:01:001:0053, з цільовим призначенням «01.03»  для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Петро-Михайлівської (Гнаровської) сільської ради Запорізького (Вільнянського) району Запорізької області. Реєстраційний номер реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 2066139523215 (а.с. 59-61 т. 1).
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-9331/15-20-СГ від 30.11.2020, затверджено розроблений ФОП ОСОБА_5 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, передано у власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Новоолександрівської сільської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, зокрема ОСОБА_2 , площею 2 га (кадастровий номер 2322182400:04:001:1470) (а.с. 65 т. 1).
		За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2020, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 1695, ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв належну ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га, за яку він сплатив визначену за домовленістю сторін грошову суму. Місце розташування земельної ділянки  Запорізька область, Запорізький район, Новоолександрівська сільська об`єднана територіальна громада (за межами населених пунктів). Площа  2 гектара; кадастровий номер земельної ділянки  2322182400:04:001:1470; цільове призначення  для ведення особистого селянського господарства; експлікація земельних угідь  рілля (а.с. 66-67 т. 1).
		Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 349906479 від 11.10.2023, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470 зареєстровано 29.12.2020 за ОСОБА_1 . Підстава набуття права власності: договір купівлі-продажу № 1695, виданий 29.12.2020 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Абрамовим М.О. (а.с. 72-75 т. 1).
		25.07.2022 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-2013» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарських потреб з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470 (а.с. 68-71 т. 1).
		Листом № 06-1-05/1495 від 14.11.2023 Новоолександрівська сільська рада Запорізького району Запорізької області повідомила Запорізьку обласну прокуратуру, що станом на 13.11.2023 Новоолександрівською сільською радою Запорізького району Запорізької області не вживались заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів територіальної громади. Новоолександрівська сільська рада не зверталась до суду з позовом про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди землі. Новоолександрівська сільська рада не планує звернення до суду з позовом про витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди землі, але не проти того, щоб дане звернення направили органи прокуратури (а.с. 85 т. 1).
		29.12.2020 ОСОБА_1 на підставі відплатного договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 713-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області» встановлено, що до складу Новоолександрівської територіальної громади входять наступні території громад: Новоолександрівська, Григорівська. Отже, у силу положень п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, оспорювана земельна ділянка має належати до земель комунальної власності, оскільки вона: 1) належала до земель державної власності; 2) розташована за межами населеного пункту; 3) розташована у межах Новоолександрівської територіальної громади (на території Новоолександрівської сільської ради).
		Відповідно до частини першоїстатті 14 Конституції України, частини першоїстатті 1 ЗК Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Відповідно до частини першоїстатті 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
		а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
		б) для ведення особистого селянського господарства - не більше2,0 гектара;
		в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
		г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
		ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
		д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
		Згідно із частинами першою-четвертоюстаттею 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
		а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
		б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
		в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
		Встановивши, що ОСОБА_2 , всупереч приписам ст. 116 ЗК України, набуваючи у власність спірну земельну ділянку, повторно скористався правом на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, а після набуття права власності на вказану земельну ділянку відчужив її шляхом укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_1 , який у подальшому передав її в оренду ТОВ «Агроінвест-2013», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з володіння особи, за якою воно зареєстровано на праві власності, що відповідає правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
		Згідно зі ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки  це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Приписами ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства,його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
		Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,  відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі оплатного договору купівлі-продажу та є її добросовісним набувачем, а висновок суду про витребування в нього земельної ділянки є протиправним втручанням у його право приватної власності на землю та орендні відносини між відповідачами.
		За змістом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
		Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
		Статтею 16 ЦК Українивизначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Крім того,главою 29 ЦК Українивизначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
		ЦК Українипередбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України).
		Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України
		Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
		Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28 листопада 2018 року у справа № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).
		Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
		Перший протокол до Конвенції ратифікованийЗаконом України 17 липня1997 року № 475/97-ВРі з огляду на приписи частини першоїстатті 9 Конституції України,статті 10 ЦК Українизастосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зістаттею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується українськими судами як джерело права.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
		Суд першої інстанції, пославшись на вказані норми права, практику ЄСПЛ і Великої Палати Верховного Суду, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 є обґрунтованими, а втручання держави у його право власності є виправданим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі.
		Оскільки доведено незаконне набуття ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 2322182400:04:001:1470 для ведення особистого селянського господарства, який не мав права на її відчуження, й вибуття її з державної власності з порушенням вимог закону, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про її витребування від ОСОБА_1 на користь Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.
		Суд вказав, що задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
		Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
		Внаслідок правильно встановлених судом першої інстанції обставин, правильним є висновок, що договір оренди спірної земельної ділянки б/н від 25.07.2022 укладенийособою, яка не мала права нею розпоряджатися, що суперечить актам цивільного законодавства, тому його слід визнати недійсним.
		Колегія суддів зауважує, що доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується апеляційний суд.
		Крім того,апеляційний судвраховує,що ОСОБА_1 не оскаржуваврішення провитребування внього земельноїділянки,що свідчитьпро йогозгоду звисновками судута відсутністьпідстав вважати непропорційним втручання держави в його право власності, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції він проти задоволення позову не заперечував.
		Доводи товариства є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, суд надав належну оцінку доводам відповідача, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
		Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
		Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції. 
		Разом з тим, ухвалюючи додаткове рішення про компенсацію судових витрат на правничу допомогу, яких зазнав відповідач, шляхом покладення таких витрат на товариство, частково задовольнивши заяву ТОВ «Агроінвест-2013», суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність підстав для такого рішення.
		Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову  на відповідача;
		2) у разі відмови в позові  на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
		1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
		2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
		3) судом не вирішено питання про судові витрати;
		4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.
		Оскільки рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року, суд у повному обсязі задовольнив позовні вимоги першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ТОВ «Агроінвест-2013», товариство не має права на відшкодування йому витрат на правничу допомогу у справі. Тому в розумінні ст. 270 ЦПК України відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, незважаючи на посилання заявника на ч. 8 ст. 141 ЦПК України, тому в задоволенні заяви ТОВ «Агроінвест-2013» про ухвалення додаткового рішення слід було відмовити.
		Таким чином,колегія суддівдійшла висновкупро те,що,розглядаючи спір,який виникміж сторонамиу справі,суд першоїінстанції правильновизначився зхарактером спірнихправовідносин танормами матеріальногоправа,які підлягаютьзастосуванню,повно тавсебічно дослідивнаявні усправі доказиі давїм належнуоцінку згідноз вимогамист.76-78,81,89,правильно встановивобставини справи,внаслідок чогоухвалив законней обґрунтованесудове рішення,яке відповідаєвимогам матеріальногота процесуальногоправа,у зв`язкуз чим,апеляційну скаргу ТОВ «Агроінвест-2013» слід залишити без задоволення, рішення Запорізького районногосуду Запорізькоїобласті від21жовтня 2024року без змін.
		Оскільки, під час ухвалення додаткового рішення суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права, проте в цілому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу одного з відповідачів у справі, додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2024 року слід змінити, виклавши його в редакції цієї постанови.
		Керуючись ст.ст. 141, 374,375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-2013» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року  залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест-2013» на додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2024 року  задовольнити частково.
		Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2024 року в цій справі  залишити без змін.
		Додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 грудня 2024 року в цій справі  змінити, виклавши його в редакції цієї постанови.
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повна постанова складена 10 квітня 2025 року.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...