Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/6849/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; нотаріату.
Надіслано судом: 11.04.2025. Зареєстровано: 12.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2025.
Дата набрання законної сили: 31.03.2025
Номер судового провадження: К/990/38361/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/6849/23
		адміністративне провадження № К/990/38361/23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Соколова В.М.,  Загороднюка А.Г., 
		за участю:
		секретаря судового засідання - Лабунської П.Ю.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідача Міністерства юстиції України - Барановської А.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №420/6849/23
		за позовом Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, порушеної за 
		касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді: Єщенка О.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В.
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. У квітні 2023 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діяла адвокатка Брагарчук О.Р., звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін?юст), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ДП «Національні інформаційні системи», в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
		1.1. визнати протиправними та скасувати пункти 4, 5 наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2023 № 1189/5, яким задоволено скаргу АТ «МЕГАБАНК».
		2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16.02.2023 позивач посвідчив два договори купівлі-продажу № 64 та № 65, укладених в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», та одночасно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти за набувачем за договором та вчинив відповідні реєстраційні дії. З цими рішеннями і діями не погодився іпотекодавець АТ «МЕГАБАНК» та звернувся зі скаргою на рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора до Мін`юсту. За результатами розгляду цієї скарги Мінюст наказом від 31.03.2023 № 1189/5 задовольнив означену скаргу, скасував вищевказані рішення, а також пунктами 4 та 5 цього наказу анулював доступ приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та направив до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін`юсті подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною дільністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1  
		2.1. Не погоджуючись із пунктами 4 та 5 наказу Мін`юсту від 31.03.2023 № 1189/5, позивач уважає їх протиправними через невідповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, з огляду на таке:
		по-перше, на переконання позивача, Мін`юст не мав права роглядати цю скаргу, а повинен був на підставі пунктів 5, 6 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації відмовити у її задоволенні у зв`язку з відсутністю компетенції її розглядати, з огляду на рішення Конституційного Суду України (Другий Сенат) від 16.11.2022 у справі № 3-270/2019 (6302/19), яким визнано неконститційним припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12.05.2022 № 2255-ІХ, а саме в частині повноважень (компетенції) Мін`юсту скасовувати рішення державного реєстратора. Також Мін`юст не має компетенції оцінювати законність нотаріальної дії, а нормами статті 50 Закону України «Про нотаріат» прямо передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду;
		по-друге, наказ Мін`юсту в оскаржуваній частині є необґрунтованим, позаяк саме по собі посилання у додатку до оскаржуваного наказу на Висновок центральної Колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту від 16.03.2023 не може замінювати відповідних мотивів та обґрунтування рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки такий Висновок містить лише пропозицію щодо анулювання доступу до реєстру речових прав та анулювання свідоцтва, які за своїм змістом і правовим визначенням мають рекомендаційний характер та не є обов`язковим для Мін`юсту. Цей наказ не містить в собі інформації про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку фактів, викладених у Висновку, не містить відомостей про негативні наслідки виявлених порушень для прав чи законних інтересів юридичних чи фізичних осіб, посилання на конкретну правову підставу для анулювання свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю, а також мотивів застосування до приватного нотаріуса саме такої санкції, як анулювання доступу до реєстру та анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, на необхідність указання яких для цілей оцінки обґрунтованості та пропорційності у подібних правовідносинах зауважував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.07.2020 у справі № 815/1801/18-а;
		по-третє, ухвалення рішення про анулювання доступу до державного реєстру речових прав поза правових підстав зупинення або припинення нотаріальної діяльності, визначених Законом України «Про нотаріат» не відповідає меті, з якою таке повноваження надане відповідачу. У цьому зв`язку наголошував, що анулювання чи блокування доступу державного реєстратора/нотаріуса до реєстру речових прав на нерухоме майно, як засіб реагування на порушення у сфері держаної реєстрації покликаний перш за все негайно припинити правопорушення, зокрема у випадку підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами, і не може розглядатися як захід «покарання» або обмеження доступу до професійної діяльності приватного нотаріуса поза визначених Законом України «Про нотаріат» підстав припинення або зупинення нотаріальної діяльності. 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		3. 01.02.2022 між АТ «МЕГАБАНК» (Іпотекодавець) та ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (SIA «ROYAL PAY EUROPE») (Іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. за реєстровим № 7, відповідно до умов якого договір забезпечує виконання Іпотекодавцем всіх у повному обсязі зобов`язань, які визначені у Договорі про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 та/або будь-яких додаткових угод до нього, укладеному між Іпотекодавцем, Іпотекодержателем та ТОВ «ОПЦІОН-ТРЕЙД», із сумою відступних прав 10 500 000,00 EUR, строком оплати відступлених прав 01.02.2027.
		4. Відповідно до умов вказаного іпотечного договору предметом іпотеки виступає нерухоме майно, яке належить на праві власності АТ «МЕГАБАНК», а саме:
		4.1. нежитлові приміщення 2-го поверху № 66, 66а, 67-74, 74, 75-79, 81-93, І-VIII в літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки - 1). Загальна площа 915,6 кв.м;
		4.2. нежитлові приміщення (опис: 1-го поверху № 47, 48, 50, 51, 65, 65а, 656, 11, в літ. «А-5») за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки - 2). Загальна площа 201,5 кв.м;
		4.3. нежитлові приміщення підвалу № 1, 1а, 1б, II, ІІа, III, ІІІа, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVIа, XVIб, XVII, цокольного поверху № 1, 16, 17, 21, 22, 23; 1-го поверху №а, б, IX в літ «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки - 3). Загальна площа 653,6 кв.м;
		4.4. нежитлове приміщення 1-го поверху № в літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки - 4). Загальна площа 57,9 кв.м.
		5. Стосовно вказаного у предметі іпотечного договору майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було накладено заборони №№ 78, 79, 80, 81 до виконання/припинення/розірвання договору іпотеки.
		6. 01.02.2022 між АТ «МЕГАБАНК» (Іпотекодавець) та СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД (STARTLING LIMITED) укладено Іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. за реєстровим № 77, що забезпечує виконання Іпотекодавцем всіх у повному обсязі зобов`язань, які визначені у Договорі про відступлення та набуття прав від 01.02.2022 та/або будь-яких додаткових угод до нього, укладеному між Іпотекодавцем, Іпотекодержателем та ТОВ «ОПЦІОН-ТРЕЙД», із сумою відступних прав 1 500 000,00 EUR, строком оплати відступлених прав - 01.02.2027.
		7. Відповідно до умов вказаного іпотечного договору предметом іпотеки виступає нерухоме майно, яке належить на праві власності АТ «МЕГАБАНК», а саме:
		7.1. нежитлові приміщення підвалу № 28-32, 41 загальною площею 158,1 кв.м, 1-го поверху № 8, 9, 2-14, 18, 60, 61 загальний площею 159,8 кв.м, 2-го поверху № 9-12, 15, 17-20, 38, 39 загальною площею 212,8 кв.м, 3-го поверху № 33, 35-40, 42, 57, 58 загальною площею 211,5 кв.м, 4-го поверху № 23-27, 42 загальною площею 235,9 кв.м в нежитловій будівлі літ. «А-6» за адресою: АДРЕСА_2. Загальна площа 978,1 кв.м;
		7.2. нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 2а, 3-:-5, 5а, 5б, 6, 7-:-18, 1-го поверху №1-:-6, 6а, 66, 6в, 9-:-22 у нежитловій будівлі літ. «К-3» за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа 1049,6 кв.м;
		7.3. нежитлові приміщення 1-го поверху № 7, 8, 8а у нежитловій будівлі літ. «К-3» за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа 38,9 кв.м;
		7.4. нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-7, 7а, 8, 8а, 86, 9, 11-:-18, 18а, 186, 3-го поверху № 1--11 у нежитловій будівлі літ. «К-3» за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа 1098,7 кв.м.
		8. Стосовно вказаного у предметі іпотечного договору майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було накладено заборони №№ 78, 79, 80, 81 до виконання/припинення/розірвання договору іпотеки.
		9. 21.07.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень банку», яким, зокрема, вирішено:
		1. Припинити тимчасову адміністрацію в АТ «МЕГАБАНК»;
		3. Розпочати процедуру ліквідації АТ «МЕГАБАНК» строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
		4. Призначити уповноваженою особою Фонду та делегувати всі повноваження ліквідатора АТ «МЕГАБАНК», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, та звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), зазначеними у частинах п`ятій та десятій статті 52 Закону, провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні (РНОКПП НОМЕР_1 ) строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
		10. 16.02.2023 приватний нотаріус ОСОБА_1 посвідчив два договори купівлі-продажу:
		10.1. Договір № 64 - між ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП» (SIA «ROYAL PAY EUROPE») (компанія зареєстрована за законодавством Латвійської Республіки) як продавця та громадянкою України ОСОБА_2 як покупця. Предмет - ряд об?єктів нерухомого майна:
		10.1.1. нежитлові приміщення другого поверху № 66, 66а, 67-74, 74а, 75-79, 81-93. I-VIII в літ. «А-5», загальною площею 915,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 121840263101);
		10.1.2. нежитлові приміщення 1-го поверху № 47, 48, 50, 51, 65, 65а, 656, 11, в літ. «А-5»), загальною площею 201,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 834001663101);
		10.1.3. нежитлові приміщення підвалу № I, Iа, Iб, II, IIа, III, IIIа, VIII, IX, X, XI, XII, XII, XIV, XV, XVI, XVIa, XVIб. XVII, цокольного поверху № 1, 16, 17, 21, 22, 23; 1-го поверху Va, Vб. IX в літ «А-5», загальною площею 653,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний № 2070820463101);
		10.1.4. нежитлове приміщення 1-го поверху V в літ. «А-5», загальною площею 57,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний №1747188963101).
		10.2. Договір № 63, укладений між СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД (STARTLING LIMITED) (компанією зареєстрованою за законодавством Кіпру) як продавця та громадянкою України ОСОБА_2 як покупця:
		10.2.1 нежитлові приміщення загальною площею 978,1 кв.м: підвалу № 28-32 41 загальною площею 158,1 кв.м, 1-го поверху № 8, 9, 12-14, 18, 60, 61 загальний площею 159,8 кв.м. 2-го поверху № 9-12, 15, 17-20, 38, 39 загальною площею 212,8 кв.м. 3-го поверху № 33, 35-40, 42, 57, 58 загальною площею 211,5 кв.м. 4-го поверху № 23-27, 42 загальною площею 235,9 кв.м в нежитловій будівлі літ. «А-6» за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний № 1245324363101);
		10.2.2. нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 2а, 3-:-5, 5а, 5б, 6, 7-:-18, 1-го поверху № 1-:-6, 6а, 6б, 6в, 9-:-22 у нежитловій будівлі літ. «К-3» за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа 1049,6 кв.м. (реєстраційний №2250291163101);
		10.2.3. нежитлові приміщення 1-го поверху № 7, 8, 8а у нежитловій будівлі літ. «К-3» за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа 38,9 кв.м (реєстраційний № 2250222163101);
		10.2.4. нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-7, 7а, 8, 8а, 8б, 9, 11-:-18, 18а, 186, 3-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. «К-3» за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа 1098,7 кв.м (реєстраційний № 2250218063101).
		11. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі вищевказаних договорів 16.02.2023 прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , а саме: №№ 66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003.
		12. 17.02.2023 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» подала до Мін?юсту скаргу № 2729 з проханням:
		1) cкасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса ОСОБА_1 про реєстрацію права власності:
		№ 49267346 - нежитлові приміщення 2-го поверху № 66, 66, 67-74, 74, 75-79, 81- 93, 1-III в літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа 915,6 кв.м;
		№ 49267964 - нежитлові приміщення (опис: 1-го поверху № 47, 48, 50, 51, 65, 65а, 65б, 11, в літ. «А-5») за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа 201,5 кв.м;
		№ 49268328 - нежитлові приміщення підвалу № 1, 1а, 16, II, II, III, II, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVI, XVIб, XVII, цокольного поверху №1, 16, 17, 21, 22, 23; 1-го поверху № а, б, IX в літ «А-5» за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа 653,6 кв.м;
		№ 49268491 - нежитлове приміщення 1-го поверху № в літ. «А-5» за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа 57,9 кв.м;
		№ 49268725 - нежитлові приміщення підвалу № 28-32, 41 загальною площею 158,1 кв.м, 1-го поверху № 8, 9, 2-14, 18, 60, 61 загальний площею 159,8 кв.м, 2-го поверху № 9-12, 15, 17-20, 38, 39 загальною площею 212,8 кв.м, 3-го поверху № 33, 35-40, 42, 57, 58 загальною площею 211,5 кв.м, 4-го поверху № 23-27, 42 загальною площею 235,9 кв.м в нежитловій будівлі літ. «А-6» за адресою: АДРЕСА_2;
		№ 49268914 - нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 2а, 3-:-5, 5а, 5б, 6, 7-:-18, 1-го поверху №1-:-6, 6а, 6б, 6в, 9-:-22 у нежитловій будівлі літ. «К-3» за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа 1049,6 кв.м;
		№ 49269007 - нежитлові приміщення 1-го поверху № 7, 8, 8а у нежитловій будівлі літ. «К-3» за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа 38,9 кв.м;
		№ 49269066 - нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-7, 7а, 8, 8а, 86, 9, 11-:-18, 18а, 186, 3-го поверху № 1-:-11 у нежитловій будівлі літ. «К-3» за адресою: АДРЕСА_3. Загальна площа 1098,7 кв.м;
		2. тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
		3. направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватним нотаріусом ОСОБА_1
		12.1. У скарзі вказано, що з 02.06.2022 в АТ «МЕГАБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 21.07.2022 розпочалася процедура ліквідації Банку, в період з 03.06.2022 по дату написання Скарги Банк не отримував від Іпотекодержателя повідомлення про продаж. Відсутність такого повідомлення унеможливлює проведення угоди продажу за статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Однак, 17.02.2023 Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стало відомо, що вказані вище об`єкти нерухомого майна, що є власністю Банку, всупереч діючому законодавству були перереєстровані за новим власником. 
		12.2. На думку скаржника, зазначений факт перереєстрації приміщень, що є власністю АТ «МЕГАБАНК» та за рахунок якого відповідно до спеціального закону мають бути задоволені вимоги кредиторів, вчинено з порушенням норм діючого законодавства України.
		12.3. Скаржником наголошено, що з 02.06.2022 в АТ «МЕГАБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, а з 21.07.2022 розпочалася процедура ліквідації Банку, в період з 03.06.2022 по дату написання цієї скарги Банк не отримував від Іпотекодержателя повідомлення про продаж. Відсутність такого повідомлення унеможливлює проведення угоди продажу за статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
		12.4. У скарзі повідомлено, що у зв`язку з порушенням діючого законодавства України при укладенні АТ «МЕГАБАНК» договорів з СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД (STARTLING LIMITED) та ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» звернулася до господарського суду Харківської області з позовними заявами про визнання правочинів недійсними та зобов`язання вчинити дії, зокрема і стосовно іпотечного договору за реєстраційним номером 72 від 01.02.2020 та іпотечним договором за реєстраційним номером 77 від 01.02.2022. Судом порушені провадження та слухаються справи № 922/2183/22 та № 922/2172/22. Наразі рішення по вказаним справам не прийняті, а отже на дату проведення реєстраційних дій існує спір щодо дійсності іпотечних догорів та майна, право власності на яке перереєстровано, що також свідчить про незаконність проведеної реєстрації.
		12.5. Серед іншого, у скарзі зазначено про те, що Указом Президента України від 12.01.2023 № 14/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.01.2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.01.2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до ТОВ «РОЯЛ ПЕЙ ЮРОП», керівником та кінцевим бенефіціарним власником якого, за даними НБУ ініціатора санкцій, є ОСОБА_3 , який має подвійне громадянство, одне з яких російської федерації, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, зокрема у виді блокування активів, в тому числі тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних чи юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, та запобігання виведенню капіталів за межі України.
		12.6. Тому, на думку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», реєстратором, всупереч наявного Указу Президента України, вчинено реєстраційні дії направлені на виведення санкційним підприємством значних грошових коштів, отриманих від продажу майна Банку, за межі території України для можливого фінансування військових дій російської федерації проти України. Враховуючи значну вартість приміщень та покупця фізичну особу виникають питання щодо проведення розрахунків по договорам купівлі-продажу, оплаті пенсійного збору та з огляду на застосування санкцій до продавця і якості проведеного чи не проведеного фінансового моніторингу сторін договору купівлі-продажу.
		12.7. 03.03.2023 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МЕГАБАНК» подано Мін`юсту доповнення до скарги у сфері реєстрації № 3431, в якій повідомлено про прийняття Господарським судом Харківської області ухвал про забезпечення позову по справам № 922/2183/22 та №922/2172/22, зазначено, що незважаючи на наявність ухвал про забезпечення позову, 01.03.2023 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. посвідчено Іпотечний договір зареєстрований у реєстрі за № 763 за яким всі вищевказані об`єкти нерухомості передані ОСОБА_2  (іпотекодавець) в іпотеку фізичній особі ДЕМОУРТСІДІЄ ІЛІЯС (іпотекодержатель). Строк виконання основного зобов`язання: 20.02.2024, розмір основного зобов`язання: 5796000,00 грн, правочин, в якому встановлено основне зобов`язання: договір позики, серія та номер: б/н, виданий 20.02.2023, видавник: Андрі Павлу, нотаріус у місті Лімасол, Республіка Кіпр.
		13. 07.03.2023 приватний нотаріус ОСОБА_1 направив до Колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції пояснення щодо скарги АТ «МЕГАБАНК».
		14. 16.03.2023 Центральна Колегія Мін?юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб?єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін?юсту, розглянула скаргу АТ «МЕГАБАНК» та склала висновок, в якому рекомендувала:
		1. Скаргу АТ «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 № 2729 задовольнити.
		2. Скасувати рішення від 16.02.2023 №№ 66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1
		3. Скасувати рішення від 01.03.2023 №№ 66613006, 66613632, 66613189, 66607142, 66613350, 66607445, 66613485, 66607679, 66608246, 66608460, 66608763, 66609055, 66615172, 66615228, 66615261, 66615298, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В.
		4. Анулювати доступ приватному нотаріусу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		5. Направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін`юсті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса ОСОБА_1 ..
		14.1. Центральна Колегія Мін?юсту висновок мотивувала так:
		14.1.1. право власності на майно АТ «МЕГАБАНК» незаконно зареєстроване за ОСОБА_2 внаслідок оскаржуваних рішень від 16.02.2023 №№ 66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003. Ці рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки приватний нотаріус ОСОБА_1 провів реєстрацію з порушенням вимог законодавства;
		14.1.2. надалі приватний нотаріус Фролова Р.В. припинила іпотеки та заборони відчуження, де іпотекодавцем є скаржник, а іпотекодержателем ТОВ «РОЙЯЛ ПЕЙ ЮРОП», Компанія «СТАРТЛІНГ ЛІМІТЕД», а також зареєстровано іпотеку, де іпотекодавцем є ОСОБА_2 , а іпотекодержателем ДЕМОУРТСІДІЄ ІЛІЯС;
		14.1.3. рішення, прийняті приватним нотаріусом Фроловою Р.В. щодо припинення іпотек та заборон відчуження, а також рішення щодо реєстрації іпотеки, підлягають скасуванню;
		14.1.4. зважаючи на грубі порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав допущені приватним нотаріусом ОСОБА_1, Колегія вбачає достатні підстави для анулювання йому доступу до Державного реєстру прав та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін?юсті подання щодо анулювання йому свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
		15. Відповідно до частини третьої статті 26, пунктів 1, 4, 6 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Мін`юст прийняв наказ від 31.03.2023 № 1189/5 «Про задоволення скарги»:
		1. Скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 № 2729 задовольнити.
		2. Скасувати рішення від 16.02.2023 № № 66442846, 66443432, 66444027. 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1
		3. Скасувати рішення від 01.03.2023 № № 66613006, 66613632, 66613189, 66607142, 66613350, 66607445, 66613485, 66607679, 66608246, 66608460, 66608763, 66609055, 66615172, 66615228, 66615261, 66615298, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В.
		4. Анулювати доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		5. Направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1.
		6. Виконання пунктів 2, 3 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
		7. Виконання пункту 4 наказу покласти на ДП «Національні інформаційні системи».
		8. Виконання пункту 5 наказу покласти на Департамент нотаріату.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		16. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано пункти 4 та 5 наказу Мін`юсту №1189/5 від 31.03.2023.
		16.1. Вирішуючи цей спір суд першої інстанції виходив з того, що прийняття наказу в оскаржуваній частині входить до компетенції (повноважень) Мін`юсту, а Рішення  Конституційного Суду України від 16.11.2022 № 9-р(ІІ)/2022 у справі № 3-270/2019(6302/19) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення визначено, що визнане неконституційним положення пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення (тобто дія цього підпункту втратила чинність 16.05.2023), а правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
		16.2. З аналізу висновку Колегії від 16.03.2023 суд першої інстанції дійшов висновку, що він містить усі визначені пунктом 9 розділу ІІІ Положення № 71/5 відомості, у тому числі щодо мотивів прийняття рішення, а доводи Мін`юсту про те, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріус перевіряє факт застосування санкцій відповідних видів, визначених статтею 4 Закону України «Про санкції», що прямо передбачено пунктом 7 Глави 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін`юсту від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Мін`юсті 22.02.2012 за № 282/20595, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду. 
		16.3. Водночас, задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами приватного нотаріуса ОСОБА_1 про те, що Мін`юст не має компетенції оцінювати законність нотаріальних дій. У цьому зв`язку суд першої інстанції зауважив, що діяльність із вчинення нотаріальних дій і державна реєстрація за своїм правовим значенням є різними видами юридичної діяльності. Дії нотаріуса щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і не є нотаріальними діями. Мін`юст не зазначив в порушення яких саме приписів статті 24 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватний нотаріус як державний рестратор не прийняв рішення про відмову у державній реєстрації, натомість підставами для прийняття оскаржуваних пунктів наказу Мін`юсту від 31.03.2023 № 1189/5 є доводи відповідача про ймовірні порушення відповідачем вимог чинного законодавства при вчиненні позивачем саме нотаріальних дій, хоча згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.
		16.4. Суд цієї інстанції відхилив доводи Мін`юсту про невідповідність договорів купівлі-продажу № № 63 та 64 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначив, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. Суд констатував, що як Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», так і Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави. Тож, за висновком суду, відповідно до умов іпотечних договорів за реєстровим №72 та за реєстровим № 77 іпотекодержателі мали право звернути стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із прийняттям рішення про ліквідацію іпотекодавця, в тому числі, у зв`язку із відкликанням Національним банком України банківської ліцензії іпотекодавця. Іпотечні договори за реєстровим № 72 та № 77 чинні як на момент укладення відповідних договорів на підставі яких прийнято рішення від 16.02.2023 № № 66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003, так і на момент розгляду справи.
		16.5. На підставі наведеного суд першої інстанції висновував, що доводи відповідача про те, що договори купівлі-продажу № 63 та № 64 не відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та як наслідок про протиправність рішень позивача від 16.02.2023 № № 66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003 є необґрунтованими, а отже не могли бути підставою для прийняття оскаржуваних пунктів 4 та 5 наказу від 31.03.2023 № 1189/5.
		17. Постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 апеляційна скарга Мін`юсту задоволена, скасоване рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову приватного нотаріуса ОСОБА_1 відмовлено. 
		17.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Колегією Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту за результатом розгляду скарги АТ «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 № 2729 встановлена невідповідність заявлених прав і поданих приватному нотаріусу на реєстрацію документів вимогам законодавства, а саме їх оформлення з порушенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Закону України «Про санкції» та Указу Президента України від 12.01.2023 № 14/2023, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.01.20213 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та не застосування державним реєстратором наслідків, передбачених вищенаведеними вимогами законодавства у сфері державної реєстрації, у тому числі щодо відмови у проведенні державної реєстрації таких прав.
		17.2. За висновком суду цієї інстанції, захід реагування Мін`юстом на встановлені порушення у вигляді анулювання державному реєстратору доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін`юсті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю узгоджується із частиною 7 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		17.3. Суд апеляціної інстанції урахував, що наказом Мін?юсту в оспорюваній частині направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін?юсті подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса ОСОБА_1 Питання ж щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 оспорюваним наказом не вирішувалось. Це питання, у зв?язку із виявленням порушень державного реєстратора у сфері державної реєстрації, у тому числі під час питання реєстраційних рішень (дій) Мін`юст відніс на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мін?юсті, яка рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса на момент звернення до суду із цим позовом не приймала.
		17.4. Оскільки під час видання наказу (в оспорюваних частинах) Міністерство діяло в межах та на виконання своїх повноважень, дотримання приватним нотаріусом вимог законодавства у сфері державної реєстрації підлягає подальшій перевірці Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату і на момент виникнення спірних правовідносин відповідне рішення не прийнято, апеляційний суд не погодився з обґрунтованістю адміністративного позову та наявністю підстав для його задоволення.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		18. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, приватний нотаріус ОСОБА_1, в інтересах якого діяла адвокатка Брагарчук О.Р., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		18.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		18.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України касатор посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзаців 1-4 частини третьої статті 10, частин 1, 8 статті 18, статті 22, абзацу 2 частини шостої та частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» з урахуванням статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 34, статті 50 Закону України «Про нотаріат».
		18.3. Касатор не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, який з посиланням на абзаци 1-4 частини третьої, частини першої статті 18, статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», погодився із доводами відповідача та дійшов висновку, що Міністерством юстиції України встановлена невідповідність заявлених прав і поданих приватному нотаріусу на реєстрацію документів вимогам законодавства, а саме - їх оформлення з порушенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Закону України «Про санкції», Указу Президента України від 12.01.2023 № 14/2023, яким введенов дію рішення РНБО від 12.01.2023 та не застосування державним реєстратором наслідків, передбачених вищенаведеним вимогам законодавства у сфері державної реєстрації, у тому числі щодо відмови у проведенні державної реєстрації таких прав.
		18.4. На переконання касатора, відповідач, стверджуючи, що позивач допустив порушення законодавства у сфері державної реєстрації, здійснивши дії на підставі договорів, які на його думку не відповідають вимогам законодавства, плутає поняття документа та договору, оскільки вимоги встанолені законом до документів, які подаються для державної реєстрації стосуються їх належного оформлення, а відповідність договору (правочину) (як підстави для державної реєстрації речового права) вимогам закону перевіряється нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії і не може бути предметом розсуду державного реєстратора при вчиненні реєстраційної дії. 
		18.5. Скаржник наголосив на тому, що таке розуміння також випливає з презумпції дійсності договору, яка встановлена частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Саме тому пунктом 2-1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав віднесено одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав. Посвідчення договору за змістом пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» є нотаріальною дією, яка в силу частини першої статті 50 цього ж Закону може бути оскаржена до суду, натомість відповідач як орган державної влади не має повноважень встановлювати невідповідність посвідчених нотаріусом договорів купівлі-продажу вимогам законодавства та застосовувати наслідки недійсності. Своєю чергою посвідчений нотаріально у встановленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права, які підлягають державній реєстрації, є підставою для вчинення реєстраційної дії щодо нерухомого майна (пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		18.6. Поруч із цим касатор підкреслив ту обставину, що наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав як підстава для відмови у проведенні державної реєстрації, була включена до частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на підставі Закону України від 03.05.2023 № 3103-ІХ (набув чинності 22.07.2023 року), прийнятого з метою, зокрема, забезпечення дотримання спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у сфері державної реєстрації. Згідно пояснюючої записки до вказаного законопроекту запропоновано уточнити, що державний реєстратор під час проведення перевірки поданих/отриманих документів повинен, зокрема, перевірити застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав та визначити окремою підставою для відмови у державній реєстрації встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації. На підставі наведеного касатор стверджував, що на момент прийняття ним рішень про державну реєстрацію Закон Украни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містив норм, які б він порушив внаслідок прийняття рішень про державну реєстрацію. 
		18.7. Резюмуючи наведене, касатор наполягав на тому, що в результаті помилкового ототожнення документу з правочином відповідач в ході розгляду скарги у сфері державної реєстрації здійснив перевірку законності вчинення не рішення державного реєстратора, а оцінив дійсність посвідченого нотаріусом договору та законність нотаріальної дії, внаслідок чого вийшов за межі своїх повноважень, визначених статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та порушив презумпцію правомірності правочину.
		18.8. При цьому, на переконання скаржника, Міністерство юстиції України взагалі не мало права розглядати вказану скаргу, і як наслідок - приймати оскаржуване рішення, з огляду на Рішення Конституційного Суду України (Другий Сенат) № 9-р(ІІ)2022 від 16.11.2022 у справі 3-270/2019 (6302/19), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від від 12.05.2022 №2255-ІХ, а саме повноваження Міністерства юстиції України щодо скасування рішення державного реєстратора.
		18.9. Оскільки АТ «МЕГАБАНК» у своїй скарзі просило Міністерство юстиції України реалізувати повноваження, визначені саме пунктом 1 частини сьомої статті 37 означеного Закону, то, на думку касатора, відповідач повинен був на підставі пунктів 5, 6 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації відмовити у задоволенні такої скарги протягом 10 днів з моменту її реєстрації у зв`язку з відсутністю компетенції її розглядати.
		18.10. У цьому зв`язку касатор указував на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування положень статей 8, 19 Конституції України у взаємозв`язку з нормами статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», а також нормами статті 7 КАС України, з урахуванням того, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем з використанням повноваження, яке суперечить Конституції України.
		18.11. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору в частині позовних вимог про визнання протиправним пункту 5 оскаржуваного рішення не врахував положень пункту 6 частини сьомої статті 37 Закону Украни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у взаємозв`язку з положеннями статті 12 Закону України «Про нотаріат» та пункту 3 Порядку внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1904/5, при цьому відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування наведених норм.
		18.12. На обґрунтування цієї підстави касатор зауважив, що оскаржуване подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса за своїм змістом містить опис порушення позивачем законодавства при вчиненні нотаріальних дій, проте відповідні пункти ( а саме - пункти «е» та «з») згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про нотаріат» вимагають, аби відповідні порушення закону були всановлені рішенням суду, яке набрало законної сили. Отже, на думку скаржника, повноваження Міністерства юстиції України, визначене пунктом 6 частини сьомої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю може бути реалізоване відповідачем тільки тоді, коли в результаті розгляду скарги у сфері державної реєстрації були виявлені конкретні факти, які на підставах, визначених у статті 12 Закону України «Про нотаріат» дають підстави для анулювання свідоцтва. При цьому, з огляду на критерії частини другої чтатті 2 КАС України, відсутність посилання в оскаржуваному рішенні на конкретні факти та обставини, вичерпний перелік яких міститься в статті 12 Закону України «Про нотаріат» свідчить, на переконання скаржника, про необґрунтованість оскаржуваного рішення в цій частині.
		18.13. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України в цій частині посилався на неврахування судом цієї інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.02.2020 у справі №826/2758/17 та від 26.02.2020 у справі № 826/7866/17, за змістом яких рішення Мін`юсту про направлення до ВККН подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю підлягають окремому оскарженню, оскільки становлять собою порушення прав та інтересів нотаріуса, за умови ухвалення їх з порушенням закону.
		18.14. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України в частині порушення норм матеріального права, а саме положень частини першої, пункту 1 частини другої, частини шостої, пункту 4 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», касатор посилається на неврахування судом цієї інстанції висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 02.08.2023 у справі № 320/7192/22.
		18.15. Не враховані судом апеляційної інстанції, на думку касатора, і висновки Верховного Суду щодо застосування норм частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», викладені у постанові від 25.02.2021 у справі № 826/5212/18, відповідно до яких Міністерство юстиції України наділене владними повноваженнями, такими як застосування санкцій до державних реєстраторів, передумовою застосуванню яких, як виду юридичної відповідальності, мало бути встановлення факту правопорушення з боку приватного нотаріуса, а також доведення суб`єктом владних повноважень (Міністерством юстиції України) вини в діях позивача.
		19. Ухвалою Суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
		20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 14.02.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
		21. Ухвалою Суду від 18.02.2025 справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом (повідомленням) учасників справи.
		22. Ухвалою Суду від 27.02.2025 у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про закриття касаційного провадження у справі № 420/6849/23 відмовлено.
		Позиція інших учасників справи
		23. Не погодившись із доводами касаційної скарги, Міністерство юстиції України подало письмовий відзив, за змістом якого просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		23.1. У поданому відзиві Міністерство юстиції України наголосило на тому, що повноваження міністерства щодо оцінки дотримання нотаріусом як державним реєстратором законодавства під час державної реєстрації ґрунтуються на приписах статті 37 Закону № 1952-IV, що не передбачає для нотаріуса, який проводить державну реєстрацію на підставі проведеної ним нотаріальної дії, винятків із обов`язку дотримуватися реєстраційного законодавства, що є таким же елементом публічного порядку, що і санкційне законодавство.
		23.2. Відповідач підкреслив, що принцип одночасності проведення державної реєстрації з проведенням нотаріальної дії є лише одним із принципів державної реєстрації, поряд з яким врегульовані принципи гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом № 1952-IV, публічність державної реєстрації прав.
		23.3. Поряд із цим Міністерство юстиції України вважало важливим зауважити на тому, що у визначенні терміну «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наведеного у пункті 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», застереження про публічний порядок - це механізм, який закріплює пріоритет загальнодержавних інтересів над приватними і охороняє таким чином публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього.
		23.4. З аналізу застосовних да спірних правовідносин норм Міністерство юстиції України висновувало, що з них слідує наявність обов`язку державного реєстратора встановити відповідність поданих/отриманих документів вимогам законодавства, які встановлені вищевказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами. Отже, позивач при одночасному вчиненні нотаріальної дії та державної реєстрації прав мав здійснити: 1) перевірку відповідності договорів вимогам, встановленим законодавством - як приватний нотаріус (нотаріальна дія - не перевірялась Міністерством юстиції України); 2) перевірку відповідності поданих документів вимогам, встановленим законодавством - як державний реєстратор (реєстраційна дія - перевірялась Міністерством юстиції України в межах розгляду скарги). Тому твердження позивача про те, що Міністерством юстиції України здійснювалась перевірка проведених приватним нотаріусом ОСОБА_1 нотаріальних дій є, на переконання цього учасника справи, хибним.
		23.5. На думку Міністерства юстиції України, доводи і позиція касатора зводиться до допустимості порушення державним реєстратором (у тому числі нотаріусом, який здійснює державну реєстрацію) санкційного законодавства, що є елементом публічного порядку, цим скаржник спонукає суд визнати правомірним невиконання особою, яка здійснює делеговані державою функції державної реєстрації, вчиняючи реєстраційні дії, що за законом є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни та припинення речових прав, всупереч імперативним заборонам, запровадженим державою з метою недопущення вчинення дій щодо розпорядження активами (як своїми, так і інших осіб, що вбачається зі змісту санкції блокування активів) підсанкційною особою.
		23.6. Доводи скаржника щодо відсутності у Міністерства юстиції України повноважень задовольняти скарги з вимогами про скасування рішення державного реєстратора відповідач вважав безпідставними, оскільки, на його думку, Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2022 №9-р(ІІ)/2022 у справі №3-270/2019(6302/19) на спірні правовідносини не може вплинути, позаяк останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
		23.7. У цьому зв`язку, відповідач звертав увагу Суду на ту обставину, що пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що окремий припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12.05.2022 № 2255-ІХ, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення, тобто дія цього підпункту втратила чинність 16.05.2023. Отже, твердження касатора про те, що Міністерство юстиції України розглянуло скаргу без урахування визнання пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» неконституційним, є безпідставними та суперечать самому змісту зазначеного рішенням Конституційного Суду України, оскільки втрату чинності даної норми у зв`язку із визнанням її неконституційною було відтерміновано самим рішенням Конституційного Суду України.
		24. Касатор, не погоджуючись з доводами письмового відзиву скористався правом на подання ввдповіді на відзив, за змістом якої наполягав на обґрунтованості своєї позиції.
		Висновки Верховного Суду, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		25. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		26. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу оскарження приватним нотаріусом наказу Мін?юсту від 31.03.2023 № 1189/5 в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 4) та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріусу при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача (пункт 5).
		27. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
		28. Щодо повноважень Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
		29. Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.
		30. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV).
		31. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV.
		32. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).
		33. Державна реєстрація права власності (зокрема, нерухомого майна) закріплена законом як складовий елемент процедури набуття права власності, норми Закону № 1952-IV, окрім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямовані на їх захист.
		34. Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
		35. За загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.
		36. У справі № 916/4093/21 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий розгляд.
		37. Міністерство юстиції України оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав власника нерухомого майна. Тобто Міністерство юстиції України оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір про право.
		38. При цьому при розгляді скарги на рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно. Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду.
		39. Розглядаючи спори, пов`язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право власності та забезпечує правову визначеність.
		40. Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
		41. У справі № 916/4093/21 Велика Палата Верховного Суду висновувала, що пункт 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент видання наказу) у подібних правовідносинах потрібно застосовувати так: у випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), ця обставина унеможливлює розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.
		42. Міністерство юстиції України та його територіальні органи відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 вказаного вище Закону відмовляють у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
		43. Рішенням Конституційний Суд України в Рішенні № 9-р(ІІ)/2022 від 16.11.2022 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) припис пункту 1 частини сьомої статті 37 Закону № 1952-IV в редакції Закону України від 12.05.2022 № 2255-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству», а саме «скасування рішення державного реєстратора».
		44. Відповідно до резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України визначив, окремий припис, який визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення. Конституційний Суд України мотивував доцільність відтермінувати втрату чинності оспорюваним приписом статті 37 Закону № 1952-IV з огляду на те, що після визнання неконституційним оспорюваного припису статті 37 Закону виникне потреба в тому, щоб Верховна Рада України внормувала відповідний сегмент суспільних відносин для удосконалення механізму забезпечення державою захисту права власності у сфері державної реєстрації прав.
		45. Отже, на момент розгляду скарги АТ «МЕГАБАНК» Міністерство юстиції України мало повноваження, надане цією нормою.
		46. Щодо позовних вимог про оскарження наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2023 № 1189/5 в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 4).
		47. Преамбулою Закону № 1952-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
		48. Частиною третью статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/ отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями та перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
		49. Підстави для відмови в державній реєстрації прав визначені частиною першою статті 24 Закону № 1952-IV.
		50. Із змісту висновку від 16.03.2023 слідує, що за наслідками розгляду Центральною колегією встановлено, що рішення позивача як державного реєстратора були прийняті з порушенням частини третьої статті 10, частини першої статті 18, частини першої статті 22, частини першої та другої статті 24 цього ж Закону 
		51. Водочас за доводами касаційної скарги наведені норми на момент вчинення приватним нотаріусом нотаріальних дій, на підставі яких він здійснив одночасну державну реєстрацію прав, не містили такої підстави для відмови у державній реєстрації як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав.
		51. Відповідні зміни були внесені до Закону № 1952-IV Законом України від 03.05.2023 №3103-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав», який набрав чинності 22.07.2023. 
		52. Цим Законом, зокрема, внесено зміни до Закону № 1952-IV, якими, серед іншого, пункт 1 частини третьої статті 10 доповнино абзацом восьмим такого змісту: «наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав»; а частина перша статті 24 доповнена пунктом 6-1 такого змісту: « 6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав».
		53. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
		54. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції цим підставам позову не надав жодної оцінки.
		55. Щодо позовних вимог про оскарження наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2023 № 1189/5 в частині направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріусу при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача (пункт 5).
		56. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд апеляційної інстанції зазначив лише те, що направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю узгоджується із частиною 7 статті 37 Закону № 1952-IV, а враховуючи, що дотримання приватним нотаріусом вимог законодавства у сфері державної реєстрації підлягає подальшій перевірці Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату і на момент виникнення спірних правовідносин відповідне рішення не прийнято, то суд апеляційної інстанції не погодився із обґрунтованістю адміністративного позову та наявністю підстав для його задоволення.
		57. Оцінки доводам приватного нотаріуса, які були покладені ним в підстави позову, судом апеляційної інстанції в цій частині також не надано. 
		58. Верховний Суд звертає увагу на те, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.
		59. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
		60. Своєю чергою, в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		61. Наведене унеможливлює розгляд та оцінку Верховним Судом наведених в касаційній скарзі доводів по суті спору.
		62. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		63. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
		64. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу № 320/2713/20 в направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		65. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		66. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року скасувати, а справу № 420/6849/23 направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов   А.Г. Загороднюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...